Рішення № 97625577, 14.05.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 травня 2021 року м. Київ № 640/13798/20

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Огурцов О.П., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській областіпроскасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (04071, м. Київ, вул. Ярославська, 40, код ЄДРПОУ 22933548), в якому просить визнати протиправним та скасувати рішення про відмову у призначенні пенсії від 31.01.2020 № 2739 та зобов`язати відповідача вчинити дії щодо призначення пенсії.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідачем протиправно відмовлено позивачу у призначенні пенсії за вислугу років, оскільки на момент звернення позивач мала необхідний стаж для призначення такої пенсії.

Відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що позивачу відмовлено у призначенні пенсії за вислугу років через недостатній стаж роботи на посадах, що надає право на призначення пенсії на пільгових умовах. При цьому, стаж роботи позивача у Лікувально-діагностичному науково-виробничому МП «Медекспрес» не зараховано до пільгового стажу, оскільки зазначене підприємство не передбачено переліком закладів охорони здоров`я.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області з заявою про призначення пенсії за вислугу років.

Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області рішенням від 31.01.2020 № 2739 відмовило позивачу у призначенні пенсії з огляду на відсутність необхідного стажу за вислугу років. При цьому зазначено, що до страхового стажу не враховано період роботи позивача у Лікувально-діагностичному науково-виробничому МП «Медекспрес», оскільки зазначене підприємство не передбачено переліком закладів охорони здоров`я.

Позивач, вважаючи, що відповідачем помилково розраховано стаж роботи на посадах, що дають право на отримання пенсії за пільговими умовами, звернувся з відповідним позовом до суду.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд вважає позов таким, що підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Частиною першою статті 46 Конституції України закріплено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Пенсії за вислугу років встановлюються окремим категоріям громадян, зайнятих на роботах, виконання яких призводить до втрати професійної працездатності або придатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком (стаття 51 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 № 1788-ХІІ).

За приписами статті 52 Закону № 1788-ХІІ право на пенсію за вислугу років мають, зокрема: працівники освіти, охорони здоров`я, а також соціального забезпечення, які в будинках-інтернатах для престарілих та інвалідів і спеціальних службах безпосередньо зайняті обслуговуванням пенсіонерів та інвалідів, відповідно до пункту «е» статті 55.

Пунктом «е» статті 55 Закону № 1788-XII (в редакції, що діяла до внесення змін Законами України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 № 213-VIII та «;Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24.12.2015 № 911-VIII) встановлено, що право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, незалежно від віку при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України.

Разом з тим, Законами України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 № 213-VIII та «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24.12.2015 № 911-VIII були внесені зміни у вказану статтю та встановлено вік виходу на пенсію для окремих категорій громадян, а саме: 55 років - для працівників освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення (пункт «е» статті 55 Закону № 1788) та підвищено вимоги до спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України.

04.06.2019 Конституційним Судом України було ухвалено рішення № 2-р/2019, яким визнано неконституційними положення статті 55 Закону № 1788-XII зі змінами, внесеними Законами № 213-VIII та № 911-VIII.

Конституційний Суд України, ухвалюючи вищезазначене рішення № 2-р/2019, вказав, що зміни у сфері пенсійного забезпечення мають бути достатньо обґрунтованими, здійснюватися поступово, обачно й у заздалегідь обміркований спосіб, базуватися на об`єктивних критеріях, бути пропорційними меті зміни юридичного регулювання, забезпечувати справедливий баланс між загальними інтересами суспільства й обов`язком захищати права людини, не порушуючи при цьому сутності права на соціальний захист.

Отже, починаючи з 05.06.2019 року положення пункту «е» статті 55 Закону № 1788-ХІІ діють в первісній редакції, чинній до внесення змін Законами України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 року № 213-VIII, «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24.12.2015 року № 911-VIII, саме було передбачено, що право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти незалежно від віку при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України.

11.10.2017 набув чинності Закон України «Про внесення змін до законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» від 03.10.2017 № 2148-VIII, у зв`язку з чим особами, які на день набрання чинності цього Закону мають вислугу років та стаж, необхідний для призначення пенсії за вислугу років, передбачений статтями 52, 54 та 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», пенсія за вислугу років призначається за їхнім зверненням з дотриманням умов, передбачених Законом України «Про пенсійне забезпечення».

При цьому, положення Закону України «Про пенсійне забезпечення» застосовуються в частині визначення права на пенсію за вислугу років для осіб, які на день набрання чинності Законом № 2148-VIII, тобто 11.10.2017, мають вислугу та стаж, необхідні для призначення такої пенсії.

Отже, у спірних правовідносинах до спеціального стажу зараховуються періоди роботи, що були набуті до 11.10.2017, а отже станом на 11.10.2017 для призначення пенсії позивачу необхідно мати спеціальний стаж роботи у закладах охорони здоров`я не менше 25 років.

З матеріалів справи вбачається, що підставою для відмови у призначенні пенсії за вислугу років є недостатність спеціального стажу, який необхідний для цього призначення.

При цьому відповідачем зазначається, що до спеціального стажу не був зарахований період роботи позивача у Лікувально-діагностичному науково-виробничому «МП «Медекспрес», оскільки зазначене підприємство не відноситься до переліку закладів охорони здоров`я, що визначений законодавством.

Отже, під час вирішення цієї справи, суду необхідно дослідити, чи відноситься підприємство, у якому працювала позивач до закладів охорони здоров`я, робота у яких дає право на призначення пенсії за вислугою років.

Перелік закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, визначений постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 № 909.

Так, у розділі 2 «Охорона здоров`я» Переліку №909 визначено, що робота на посадах лікарів та середнього медичного персоналу (незалежно від найменування посад) у лікарняних закладах, лікувально-профілактичні закладах особливого типу, лікувально-трудових профілакторіях, амбулаторно-поліклінічних закладах, закладах швидкої та невідкладної медичної допомоги, закладах переливання крові, закладах охорони материнства і дитинства, санаторно-курортних закладах, установах з проведення лабораторних та інструментальних досліджень і випробувань Держсанепідслужби, Держпраці, Держпродспоживслужби та територіальні органи Держсанепідслужби, Держпраці, Держпродспоживслужби (щодо працівників, які не є державними службовцями), санітарно-епідеміологічних закладах, діагностичних центрах дає право на пенсію за вислугу років.

Крім того, у примітці 2 до Переліку №909 установлено, що робота за спеціальністю в закладах, установах і на посадах, передбачених цим Переліком дає право на пенсію за вислугу років, незалежно від форми власності або відомчої належності закладів і установ.

Визначення поняття «заклад охорони здоров`я» міститься у статті 3 Закону України "Основи законодавства України про охорону здоров`я" від 19.11.1992 №2801-XII, згідно з якою це юридична особа будь-якої форми власності та організаційно-правової форми або її відокремлений підрозділ, що забезпечує медичне обслуговування населення на основі відповідної ліцензії та професійної діяльності медичних (фармацевтичних) працівників.

Наказом Міністерства охорони здоров`я України від 28.10.2002 № 385 затверджений Перелік закладів охорони здоров`я, лікарських, провізорських посад, посад молодших спеціалістів з фармацевтичною освітою, посад професіоналів у галузі охорони здоров`я та посад фахівців у галузі охорони здоров`я у закладах охорони здоров`я.

Відповідно до зазначеного Переліку № 385 медичні центри (різного профілю) є закладами охорони здоров`я.

До матеріалів справи додано копію трудової книжки ОСОБА_1 , з якої вбачається, що 01.10.2007 позивач прийнята до Лікувально-діагностичного науково-виробничого малого підприємства «Медекспрес» на посаду медичної сестри. З 03.01.2019 переведена на посаду старшої медичної сестри, а з 01.11.2019 - на посаду сестри-господарки.

Зазначені обставини також підтверджується копіями наказу від 28.09.2007 № 14 «Про прийняття на роботу» та від 02.01.2019 № 1К «Про переведення на іншу посаду», а також копією особовою картки щодо позивача.

Відповідно до довідки, виданої Лікувально-діагностичним науково-виробничим малим підприємством «Медекспрес», ОСОБА_1 у період з 01.10.2007 по 28.10.2019 працювала повний робочий день у Медичному центрі «Медкекспрес» Лікувально-діагностичним науково-виробничим малим підприємством «Медекспрес» на посадах медичної сестри, старшої медичної сестри.

Лікувально-діагностичне науково-виробниче мале підприємство «Медекспрес» має ліцензію на здійснення медичної практики у сфері терапії, стоматології, психотерапії, рефлексотерапії, лікувальної фізкультури від 21.04.2004 серії АА № 782107, від 17.07.2008 серії АВ № 417747, від 06.03.2012 серії АГ № 598052.

Відповідно до пункту 4.1 Статуту Колективного підприємства Лікувально-діагностичне науково-виробниче мале підприємство «Медекспрес» предметом діяльності підприємства є діагностика і лікування захворювань, надання всіх видів медичних послуг населенню, первинна медико-санітарна допомога, амбулаторно-поліклінічна медична допомого дорослому населенню, загальна медична практика, сімейна медицина тощо.

При Лікувально-діагностичному науково-виробничому малому підприємстві «Медекспрес» утворено медичний центр, що підтверджується наказом від 15.06.1992 № 1.

Відповідно до Положення про Медичний центр Лікувально-діагностичного науково-виробничого малого підприємства «Медекспрес» Медичний центр є самостійним закладом охорони здоров`я недержавної форми власності, призначеним для надання амбулаторної спеціалізованої консультативно-діагностичної, лікувальної та профілактичної допомоги (послуг) громадянам України та іноземним громадянам.

До матеріалів справи також додано штатний розпис ЛДНВ МП «Медекспрес» на 01.01.2017, відповідно до якого на підприємстві утворено такі структурні підрозділи: адміністрація, медичний центр «Медекспрес», адміністративно-господарський підрозділ. При цьому, посада медичної сестри, старшої медичної сестри передбачена лише у медичному центрі, тоді як посада сестри-господарки передбачена в адміністративно-господарському підрозділі.

Крім того, особової картки ОСОБА_1 на підприємстві також вбачається, що у графі «назва структурного підрозділу» зазначено - «Медичний центр «Медекспрес».

Відмовляючи у призначенні пенсії, територіальний орган Пенсійного фонду України зазначив, що з поданих документів не вбачається, що позивач працювала саме у структурному підрозділі «Медичний центр», хоча з поданих позивачем документів, зокрема, особової картки, штатного розпису, довідки підприємства вбачається, що позивач працювала на посаді медичної сестри саме в Медичному центрі, а не в іншому структурному підрозділі підприємства. При цьому, посада медичної сестри та старшої медичної сестри не передбачена у жодному іншому структурному підрозділі підприємства.

Отже, твердження відповідача щодо відсутності підстав для зарахування періоду роботи позивача у ЛДНВ МП «Медекспрес» є необґрунтованими, а рішення про відмову у призначенні пенсії є протиправним та підлягає скасуванню.

Водночас, щодо позовної вимоги про зобов`язання відповідача призначити пенсію суд зазначає, що відповідно до частини четвертої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України, у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Отже, враховуючи, що у межах даної справи було перевірено правомірність дій відповідача щодо відмови у зарахуванні до стажу роботи певного періоду та викладено правову позицію з цього питання, суд вважає за необхідне у даному випадку зобов`язати відповідача повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії із зарахуванням до спеціального стажу спірного періоду.

Керуючись статтями 241, 243, 244, 245, 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (04071, м. Київ, вул. Ярославська, 40, код ЄДРПОУ 22933548) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії щодо призначення пенсії - задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 31.01.2020 № 2739 про відмову у призначенні пенсії за вислугу років.

3. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за вислугою років та зарахувати до спеціального стажу роботи період роботи ОСОБА_1 у Медичному центрі Лікувально-діагностичного науково-виробничого малого підприємства «Медекспрес» на посаді медичної сестри та старшої медичної сестри з урахуванням пункту 2-1 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

4. У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

5. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області на користь ОСОБА_1 понесені витрати по сплаті судового збору у розмірі 600 (шістсот) гривень 00 копійок.

Відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя О.П. Огурцов