Рішення № 97624987, 14.06.2021, Хмельницький окружний адміністративний суд

Справа № 560/2154/21

РІШЕННЯ

іменем України

14 червня 2021 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Шевчука О.П. розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України , Головного управління національної поліції у Львівській області про зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, Головного управління національної поліції у Львівській області, в якому просить зобов`язати Департамент патрульної поліції Національної поліції України (код ЄДРПОУ 40108646) нарахувати та сплатити на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) невиплачене грошове забезпечення у вигляді доплати за службу в нічний час з 16.02.2016 по 3l.12.2017. Зобов`язати Департамент патрульної поліції Національної поліції України (код ЄДРПОУ 40108646) нарахувати та сплатити на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) заборгованість з індексації грошового забезпечення за період з 07.11.2015 по 31.12.2017. Зобов`язати Департамент патрульної поліції Національної поліції України код ЄДРПОУ 40108646) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні з 26.06.2020 по день фактичного розрахунку.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що працював з 16.02.2016 на посаді інспектора взводу №2 роти №3 батальйону управління патрульної поліції в Хмельницькій області. В червні 2020 року ОСОБА_1 звільнений з органів поліції.

Позивач зазначає, що відповідачем неправомірно було невиплачено позивачеві грошове забезпечення у вигляді доплати за службу в нічний час за період з 16.02.2016 по 31.12.2017.

Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 02.03.2021 суд відкрив провадження в адміністративній справі, розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін..

Від Департаменту патрульної поліції Національної поліції України надійшов відзив на позовну заяву, згідно з яким просить відмовити в задоволенні позовних вимог. Відповідач зазначає, що ОСОБА_1 у період з 20.04.2016 р. по 5.07.2017 р. проходив службу на посаді інспектора взводу №2 роти №2 батальйону №1 УПП у м. Львові. Звільнений зі служби в поліції відповідно до п. 7 (за власним бажанням) ч. 1 ст. 77 Закону України "Про Національну поліцію" з 26 червня 2020 року (наказ ДПП № 187 о/с від 06.03.2020).

Відповідач вважає, що позивач зробив не правильний розрахунок, вказав невірні строки та на деякі виплати взагалі не має права, а тому вважає, що даний позов не підлягає задоволенню.

Дослідивши позовну заяву, відзив на позов, а також оцінивши наявні в матеріалах справи належні та допустимі докази у їх взаємозв`язку та сукупності, суд дійшов наступних висновків.

Суд встановив, що позивач ОСОБА_1 працював з 16.02.2016 по 19.04.2016 у Головному управлінні Національної поліції у Львівській області поліцейським згідно Наказу ГУНП від 16.02.2016 №52 о/с.

З 20.04.2016 по 05.07.2017 ОСОБА_1 працював інспектором взоду №2 роти №2 батальйону №1 Управління патрульної поліції у м.Львові відповідно до Наказу ДПП від 29.04.2016 №120 о/с.

З 05.07.2017 по 08.12.2017 позивач працював інспектором роти №3 батальйону Управління патрульної поліції у місті Хмельницькому згідно Наказу ДПП від 12.06.2017 №207 о/с.

ОСОБА_1 26.06.2020 звільнений відповідно до п.7 ч.1 ст.77 Закону України "Про Національну поліцію" зі служби в поліції.

Представник позивача звернувся з адвокатським запитом від 21.01.2021 до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про надання інформації щодо здійснення індексації грошового забезпечення та доплати за службу в нічний час з 15.02.2016 по червень 2020 року.

На адвокатський запит від 21.01.2021 відповідачем надано відповідь від 17.02.2021 №71аз/1/41/5/03-2021, в якому вказано, що ОСОБА_1 здійснено доплату за службу в нічний час за період з 01.01.2018 по 26.06.2020 на суму 6450,60 грн. Крім того, відповідач зазначив, що стосовно виплати індексації грошового забезпечення, згідно ч.5 ст.94 Закону України "Про Національну поліцію" грошове забезпечення поліцейських індексується відповідно до закону. Вказує, що індексація проводиться з листопада 2017 року.

Позивач вважає, що в період проходження служби, Департаментом патрульної поліції не здійснено нарахування та не виплачено позивачу грошове забезпечення, а саме: доплати за службу в нічний час за період 16.02.2016 - 31.12. 2017; індексації грошового забезпечення за період 07.11.2015 - 31.12.2017; середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні з 26.06.2020 по день фактичного розрахунку, а тому звернувся до суду за захистом своїх порушених прав.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд враховує наступне.

Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначає Закон України "Про Національну поліцію" від 02.07.2015 №580-VIII (далі - Закон).

Згідно ст.1 Закону, Національна поліція України (поліція) - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.

Діяльність поліції спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ України згідно із законом.

Згідно ч.1 ст.3 Закону, у своїй діяльності поліція керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ст.94 Закону, поліцейські отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається залежно від посади, спеціального звання, строку служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наявності наукового ступеня або вченого звання. Порядок виплати грошового забезпечення визначає Міністр внутрішніх справ України. За поліцейськими, які тимчасово проходять службу за межами України, зберігається виплата грошового забезпечення в національній валюті та виплачується винагорода в іноземній валюті за нормами і в порядку, що визначаються Кабінетом Міністрів України. Поліцейські, відряджені до інших органів державної влади, установ, організацій та прикомандировані відповідно до цього Закону, отримують грошове забезпечення, враховуючи посадовий оклад за посадою, яку вони займають в органі, установі чи організації, до якої вони відряджені, а також інші види грошового забезпечення, визначені цим Законом. Грошове забезпечення поліцейських індексується відповідно до закону.

Відповідно до п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 № 988 "Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції" (далі - Постанова №988) грошове забезпечення поліцейських складається з посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер), премії та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Згідно пп.3 п.5 Постанови №988, визначено обов`язок виплачувати доплату за службу в нічний час - у розмірі 35 відсотків посадового окладу з розрахунку за кожну годину служби в нічний час.

Відповідно до ст. 94 Закону та Постанови № 988, з метою впорядкування структури та умов грошового забезпечення поліцейських та курсантів вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських - затверджено Порядок та умови виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам витих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання (наказ Міністерства внутрішніх справ України від 06.04.2016 №260).

Згідно з п.3 Розділу І Порядку № 260, грошове забезпечення поліцейських визначається залежно від посади, спеціального звання, стажу служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наукового ступеня або вченого звання. До складу грошового забезпечення входять: 1) посадовий оклад; 2) оклад за спеціальним званням; 3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер); 4) премії; 5) одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Відповідно до п.11 Порядку №260, грошове забезпечення, виплачене поліцейському несвоєчасно або в меншому розмірі, ніж належало, виплачується за весь період, протягом якого поліцейський мав на нього право, але не більше ніж за три роки, що передували зверненню за одержанням грошового забезпечення.

Виплата одноразових додаткових видів грошового забезпечення здійснюється, якщо звернення про їх отримання надійшли до закінчення трьох років з дня виникнення права на їх отримання.

Відповідно до п.11 Розділу ІІ Порядку №260 поліцейським, які виконують службові обов`язки в нічний час, виплачується доплата за службу в нічний час у розмірі 35 відсотків посадового окладу з розрахунку за кожну годину служби в нічний час. Годинна ставка обчислюється шляхом ділення місячного посадового окладу на кількість годин фактичного часу служби з урахуванням норми тривалості службового часу за відповідний місяць при 40-годинному робочому тижні.

Суд встановив, що відповідно до наданого листа Департаменту патрульної поліції Національної поліції України від 17.02.2021 №71аз/1/41/5/03-2021 вказано, що ОСОБА_1 було здійснено доплату за службу в нічний час за період з 01.01.2018 по 26.06.2020 на суму 6450,60 грн.

При цьому, позивач просить зобов`язати Департамент патрульної поліції Національної поліції України нарахувати та сплатити йому невиплачене грошове забезпечення у вигляді доплати за службу в нічний час з 16.02.2016 по 31.12.2017, однак як встановлено судом вище та підтверджується записами з послужного списку ОСОБА_1 особистий №0004648, що останній в період з 16.02.2016 по 19.04.2016 працював у Головному управлінні Національної поліції у Львівській області згідно Наказу ГУНП від 16.02.2016 №52 о/с, а тому правових підстав для нарахування та виплати доплати за службу у нічний час в період з 16.02.2016 по 19.04.2016 у Департаменту патрульної поліції Національної поліції України не було. Однак, що стосується виплати вказаної доплати за період з 20.04.2016 по 31.12.2017 суд зазначає наступне.

Суд встановив, що в період з 20.04.2016 по 31.12.2017 позивач проходив службу у Департаменті патрульної поліції Національної поліції України, відповідно до Наказу ДПП від 29.04.2016 №120 о/с.

Як стверджує відповідач у поданому відзиві, що позивач з 20.04.2016 по 05.07.2017 включно відпрацював в УПП у м.Львові Департаменту патрульної поліції Національної поліції України 592 години у нічну зміну, що підтверджується інформацією помісячно щодо загальної кількості робочих змін.

При цьому, позивач в період з 05.07.2017 по 31.12.2017 включно відпрацював в УПП у Хмельницькій області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, 352 години відпрацьованих у нічну зміну.

Згідно п.11 Розділу ІІ Порядку №260, підставами для виконання службових обов`язків у нічний час є графіки нарядів та чергувань, затверджені наказами керівників підрозділів органів поліції.

Облік фактичного часу служби в нічний час для нарахування доплати здійснюється керівником підрозділу, у якому проходить службу поліцейський, шляхом оформлення довідки обліку несення поліцейськими служби в нічний час за формою, визначеною в додатку 1 до цього Порядку та умов, яка до 15 числа місяця, наступного після залучення поліцейських до несення служби в нічний час, подається до фінансового підрозділу.

Доплата за службу в нічний час не має постійного характеру та виплачується поліцейським, залучення яких до служби в нічний час, підтверджене вказаними вище документами, за минулий місяць одночасно з виплатою грошового забезпечення за поточний місяць.

Суд зазначає, що в матеріалах справи містяться довідки обліку несення служби в нічний час за липень 2017 року, серпень 2017 року, вересень 2017 року, за жовтень 2017 року, за листопад 2017 року, за грудень 2017 року.

Тобто, відповідач фактично надає інформацію про фіксування служби позивача у нічний час шляхом оформлення довідок обліку несення поліцейськими служби в нічний час за формою, визначеною в додатку 1 до Порядку №260, однак доказів оплати за період служби позивача в нічний час відповідачем не надано, що також підтверджується розрахунком наданим відповідачем до відзиву, а також відомостями про грошове забезпечення за період з лютого 2016 року по грудень 2017 року.

Враховуючи наведене, суд вважає, що оскільки позивач дійсно здійснював службу у нічний час, що підтверджується відповідними довідками та розрахунком та не заперечується відповідачем, однак доказів оплати такої служби суду не надано, а тому суд вважає, що Департамент патрульної поліції Національної поліції України не виконав обов`язку та не здійснив нарахування та виплату позивачу за службу в нічний час за період з 20.04.2016 по 31.05.2017 та з 01.07.2017 року по 31.12.2017 року, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню.

Стосовно позовних вимог про зобов`язання Департаменту патрульної поліції Національної поліції України нарахувати та сплатити на користь ОСОБА_1 заборгованість з індексації грошового забезпечення за період з 07.11.2015 по 31.12.2017 суд зазначає наступне.

Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" від 03.07.1991 №1282-XII (далі - Закон №1282-XII) встановлено, що цей Закон визначає правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України.

Відповідно до ст.1 Закону №1282-XII індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Статтею 2 Закону №1282-XII визначено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Відповідно до ст.4 Закону №1282-XII (в редакції до 01.01.2016) визначено, що індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 101 відсотка.

Згідно статті 4 Закону №1282-XII (із змінами станом на 01.01.2016) визначено, що індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.

Статтею 6 Закону №1282-XII визначено, що у разі виникнення обставин, передбачених статтею 4 цього Закону грошові доходи населення визначаються як результат добутку розміру доходу, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення, та величини індексу споживчих цін. Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.

У відповідності до статті 18 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" від 05.10.2000 №2017-III індексацію доходів населення, яка встановлюється для підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін, віднесено до державних соціальних гарантій, що, згідно зі ст.19 цього Закону, є обов`язковими для всіх підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.

Кабінетом Міністрів України затверджено Постанову "Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення" від 17 липня 2003 року №1078 (далі - Порядок №1078), згідно з п.4 якого індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Відповідно до абзацу 8 пункту 4 Порядку №1078 у разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян провадиться їх компенсація відповідно до законодавства.

Отже, на підприємства, установи, організації незалежно від форм власності покладається обов`язок проводити індексацію заробітної плати (грошового забезпечення) у разі перевищення величини індексу споживчих цін встановленого порогу індексації, при цьому базовим місяцем при обчисленні індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації слід вважати підвищення грошового забезпечення за рахунок зростання його складових, які не мають разового характеру.

Індексація грошового забезпечення є однією з основних державних гарантій щодо оплати праці. За вимогами вказаних нормативно - правових актів проведення індексації у зв`язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов`язковою для всіх юридичних осіб роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.

Суд зазначає, що позивач помилково вважає, що індексацію грошового забезпечення йому необхідно здійснювати з 07.11.2015, оскільки позивач згідно записів трудової книжки НОМЕР_2 від 21.03.2011 та послужного списку лише з 16.02.2016 почав здійснювати трудову діяльність, зокрема в органах поліції, а тому підстав для нарахування та виплати індексації грошового забезпечення з 07.11.2015 у відповідача не було.

Крім того, як встановлено судом вище, позивач в період з 16.02.2016 по 31.12.2016 перебував на різних посадах та відповідно до у різних підрозділах Національної поліції.

Зокрема, в період з 16.02.2016 по 19.04.2016 працював у Головному управлінні Національної поліції у Львівській області та з 20.04.2016 по 26.06.2020 працював у Департаменті патрульної поліції Національної поліції України.

Крім того, як встановлено з матеріалів справи, що Департаментом патрульної поліції Національної поліції України за листопад 2017 року та грудень 2017 року нараховувалась індексація грошового забезпечення, що підтверджується відомістю про грошове забезпечення ОСОБА_1 за період з січня 2017 року по грудень 2017 року.

Відповідно до інформації, яка розміщена на офіційному веб-сайті Держстату України, встановлено, що у квітні місяці 2016 року величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації у 103 %.

Враховуючи наведене, суд вважає, що в період служби позивача з 16.02.2016 по 19.04.2016 позивач перебував на службі у Головному управлінні національної поліції у Львівській області, а тому обов`язок стосовно нарахування та виплати індексації грошового забезпечення з 01.04.2016 по 19.04.2016 було покладено на Головне управління національної поліції у Львівській області.

Одночасно з цим, суд дійшов висновку, що Департаментом патрульної поліції Національної поліції України протиправно не нараховувалась та не сплачувалась індексація грошового забезпечення за період з 20.04.2016 по жовтень 2017 року, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню.

Позивач також просить зобов`язати Департамент патрульної поліції Національної поліції України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні з 26.06.2020 по день фактичного розрахунку.

Водночас, статтею 116 Кодексу законів про працю України на підприємство, установу, організацію покладений обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. Невиконання цього обов`язку спричиняє наслідки, передбачені статтею 117 Кодексу законів про працю України, якою передбачено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

За змістом частини 1 статті 117 Кодексу законів про працю України обов`язок роботодавця перед колишнім працівником щодо своєчасного розрахунку при звільненні припиняється проведенням фактичного розрахунку, тобто, реальним виконанням цього обов`язку. І саме з цією обставиною пов`язаний період, протягом до якого до роботодавця є можливим застосування відповідальності.

Аналіз статей 116, 117 Кодексу законів про працю України, які передбачають обов`язок роботодавця перед колишнім працівником щодо своєчасного розрахунку при звільненні, а також те, що для встановлення початку перебігу строку звернення працівника до суду з вимогою про стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні визначальними є такі юридично значимі обставини як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку, дають підстави для висновку, що в спірних правовідносинах зазначений строк звернення до суду з позовом про стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні ще не розпочався, оскільки відсутній факт остаточного розрахунку з позивачем.

До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд в постанові від 30.09.2020 у справі №120/1407/19-а.

Таким чином, вимога про зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити середній заробіток за несвоєчасний розрахунок при звільненні за невиплату індексації грошового забезпечення та невиплату доплати за службу в нічний час є передчасною та задоволенню не підлягає.

З урахуванням з`ясованих обставин, досліджених матеріалів справи суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

Згідно ч.3 ст.139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Суд зазначає, що оскільки позивачем заявлено позовну вимогу про зобов`язання нарахувати та виплатити середній заробіток за час затримки розрахунку за яку сплачено судовий збір в розмірі 908,00 грн, однак оскільки в задоволенні такої вимоги відмовлено, а тому судовий збір не підлягає стягненню на його користь.

Щодо витрат на правничу допомогу суд враховує наступне.

Суд зазначає, що пунктом 1 частини третьої статті 132 КАС України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

До витрат пов`язаних з розглядом справи, належать, в тому числі, витрати на професійну правничу допомогу.

За змістом положень статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співрозмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Таким чином, при визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, до предмета доказування у питанні компенсації понесених у зв`язку з розглядом справи витрат на правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постанові від 15.03.2019 по справі №826/7778/17.

У постанові від 24.01.2019 у справі №910/15944/17 Верховний Суд зауважив, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

На підтвердження витрат на правову допомогу позивач надав договір про надання правової допомоги №29/12/2020/95 від 29.12.2020, акт здачі-приймання наданої правової допомоги №1 від 22.02.2021.

Згідно з актом здачі-приймання наданих послуг, розмір понесених витрат на надання юридичних послуг в сумі 4000,00 грн пов`язаний з такими послугами: складання і направлення адвокатських запитів, збір інформації та документів, надання консультації (1000,00 грн), формування правової позиції, підготовка стратегії захисту та узгодження її з клієнтом, складання оформлення (формування доказової бази, систематизація, групування доказів, додатків до позовної заяви, роздруківка, посвідчення копій документів, забезпечення підписання) та подання позовної заяви (3000,00 грн).

Суд вважає, що оскільки адміністративний позов підлягає частковому задоволенню, а тому враховуючи ч.3 ст.139 КАС України, зокрема те, що судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, суд вважає, що заяву представника позивача про відшкодування судових витрат необхідно задовольнити частково.

Суд звертає увагу на те, що при визначенні суми відшкодування судових витрат суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг. Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені договором про надання правничої допомоги, актами приймання-передачі наданих послуг, платіжними документами про оплату таких послуг, розрахунками таких витрат тощо.

Таким чином, суд приходить до висновку, що витрати на правову допомогу вказані в акті, представником позивача підтверджено, при цьому не завищено, є співмірними зі складністю справи та обсягом наданих адвокатом послуг.

На думку суду а також враховуючи часткове задоволення позовних вимог сума понесених витрат на професійну правничу допомогу становить 2666,66 грн., які необхідно стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача - Департамента патрульної поліції Національної поліції України.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, Головного управління національної поліції у Львівській області про зобов`язання вчинити дії - задовольнити частково.

Зобов`язати Департамент патрульної поліції Національної поліції України здійснити нарахування та виплату на користь ОСОБА_1 невиплачене грошове забезпечення у вигляді доплати за службу в нічний час з 20.04.2016 по 31.05.2017 та з 01.07.2017 по 31.12.2017.

Зобов`язати Департамент патрульної поліції Національної поліції України здійснити нарахування та виплату індексації грошового забезпечення з 20.04.2016 по 31.10.2017 ОСОБА_1 .

В задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 судові витрати на правничу допомогу в розмірі 2666 (дві тисячі шістсот шістдесят шість) грн 66 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції Національної поліції України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 ) Відповідач:Департамент патрульної поліції Національної поліції України (вул. Федора Ернста, 3,Київ 48,03048 , ідентифікаційний код - 40108646) Головне управління національної поліції у Львівській області (площа Генерала Григоренка, 3,Львів,79000 , ідентифікаційний код - 40108833)

Головуючий суддя О.П. Шевчук