Ухвала суду № 97624955, 14.06.2021, Херсонський окружний адміністративний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

______________

УХВАЛА

про залишення позовної заяви без руху

14 червня 2021 р. м. ХерсонСправа № 540/2618/21

Суддя Херсонського окружного адміністративного суду Войтович І.І., перевіривши виконання вимог статей 160-161 КАС України за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Степанівської сільської ради про стягнення відшкодування за час затримки проведення розрахунку при звільненні,

встановив:

Позивачка звернулася до суду з вказаним адміністративним позовом, у якому просить стягнути з Виконавчого комітету Степанівської сільської ради відшкодування за час затримки проведення фінансового розрахунку при звільненні на Користь ОСОБА_1 у сумі 611213,53 грн.

Відповідно до ст. 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи: подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником); відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності; позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

Вирішуючи питання про відкриття провадження в адміністративній справі, суд виходить з наступного.

Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду у постанові від 11.02.2021 у справі N 240/532/20 відступив від висновку щодо застосування частини першої статті 233 КЗпП України для обчислення строку звернення до адміністративного суду з вимогами про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, викладеному в постановах Верховного Суду від 30 січня 2019 року (справа N 806/2164/16), від 11 лютого 2020 (справа N 420/2934/19), від 13 березня 2019 року (справа N 813/1001/17), одночасно погоджуючись з висновком щодо застосування частини п`ятої статті 122 КАС України у подібних правовідносинах, викладеному в постановах Верховного Суду від 04 грудня 2019 року (справа N 815/2681/17) і від 22 січня 2020 року (справа N 620/1982/19).

Так, Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду у постанові від 11.02.2021 у справі N 240/532/20 керувався наступним.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.

Відповідно до пункту 17 частини першої статті 4 КАС України публічною службою є, зокрема, служба в органах місцевого самоврядування.

За характером спірних правовідносин і їх суб`єктним складом цей спір є публічно-правовим спором з приводу проходження і звільнення з публічної служби, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів.

Відповідно до частини першої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Частиною другою цієї статті передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно з частиною третьою статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Отже, КАС України передбачає можливість встановлення цим Кодексом та іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду, які мають перевагу в застосуванні порівняно із загальним шестимісячним строком, визначеним у частині другій статті 122 цього Кодексу.

Таким спеціальним строком для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби є місячний строк, установлений частиною п`ятою статті 122 КАС України.

Водночас частиною першою статті 233 КЗпП України, яка регулює строки звернення до суду за вирішенням трудових спорів, встановлено норму про те, що працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Натомість строки звернення до суду в порядку адміністративного судочинства визначені у статті 122 КАС України і частина п`ята цієї статті, яка передбачає місячний строк звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, є спеціальною нормою щодо частини другої цієї статті з установленим у ній загальним строком у шість місяців.

Усталеною є позиція Верховного Суду щодо застосування приписів КЗпП України у разі неврегульованості нормами спеціального законодавства правовідносин, щодо яких виник спір.

Отже, з огляду на те, що строк звернення до суду за вирішенням цього публічно-правового спору щодо стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні охоплюється спеціальною нормою частини п`ятої статті 122 КАС України, відсутні підстави для застосування у спірних правовідносинах статті 233 КЗпП України.

Суд зазначає, що ОСОБА_1 звернулася до адміністративного суду з позовом щодо стягнення з відповідача відшкодування за час затримки проведення фінансового розрахунку при звільнені на її користь у сумі 611213,53 грн., проте період такої затримки не зазначає.

Крім цього, в тексті позовної заяви позивачкою зазначено, що у червні 2019 року її було усунуто від виконання обов`язків секретаря Степанівської сільської ради, а 18.11.2019 вона звернулася із заявою до відповідача (вх. №3/169 від 18.11.2019) в якій просила у тому числі повний фінансовий розрахунок, однак до суду звернулася лише 07.06.2021 (відповідно до штемпеля на поштову конверті), тобто з пропуском місячного строку.

Відповідно до ч. 6 ст. 161 КАС України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.

Відповідно до ч. 1 ст. 123 КАС України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Таким чином, позивачці необхідно подати до суду заяву про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду та докази на підтвердження обставин, які б об`єктивно перешкоджали поданню позову та свідчили б про поважність причин пропуску строку звернення до суду.

Щодо посилань позивачки на те, що вона звільнена від сплати судового збору за подання даного позову відповідно до п. 1 ч.1 ст. 5 закону України "Про судовий збір", суд зазначає наступне.

Згідно з частиною другою статті 132 цього Кодексу адміністративного судочинства України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Суд звертає увагу позивача на те, що правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено Законом України “Про судовий збір” (тут і надалі – в редакції, чинній на час подачі позовної заяви). Статтею 1 Закону України “Про судовий збір” встановлено, що судовий збір – це збір, який справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.

Відповідно до ст. 4 Закону України “Про судовий збір”, судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Законом України “Про Державний бюджет України на 2021 рік” прожитковий мінімум на одну працездатну особу з 1 січня 2021 року становить 2270,00 грн.

Відповідно до ст. 4 Закону України "Про судовий збір" встановлено розміри ставок судового збору. Зокрема, за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру фізичною особою - 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Позивачем заявлено вимогу майнового характеру про стягнення з відповідача на її користь відшкодування за час затримки проведення фінансового розрахунку при звільненні в сумі 611213,53 грн.

Разом з тим, позивачка звертає увагу суду на те, що звільнена від сплати судового збору за подання даного позову відповідно до пункту 1 частини першої статті 5 Закону № 3674-VI.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 5 Закону України "Про судовий збір" від сплати судового збору звільняються позивачі у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.

Проте, позивачкою не заявляються вимоги про стягнення заробітної плати, оскільки як зазначено вище, заявлено вимогу про стягнення відшкодування за час затримки проведення фінансового розрахунку при звільненні.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про залишення даної позовної заяви без руху.

Відповідно до частини 1 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Частиною 2 ст. 169 КАС України встановлено, що в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Вказані недоліки повинні бути усунені у строк не пізніше десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху шляхом подання до суду: заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку; документа про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Керуючись ч. 1 ст. 169 КАС України,

ухвалив:

Залишити позовну заяву без руху.

Позивачу усунути недоліки позовної заяви у десятиденний строк з дня отримання ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Після усунення недоліків позовної заяви документи до суду направляти із вказівкою на номер справи 540/2618/21 та зазначенням прізвища судді, який прийняв ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

У разі невиконання цієї ухвали, позовна заява буде вважатися неподаною та повернута позивачу.

Ухвала окремо не оскаржується.

Суддя Войтович І.І.