Рішення № 97624896, 14.06.2021, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 червня 2021 р. № 820/2867/16

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді Єгупенка В.В.,

за участю секретаря судового засідання – Чайкіної Н.Е.,

за участю:

представника позивача - Артюх Ю.В.,

представника відповідача – Коробкової Х.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративний позов Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» (м. Харків, вул. Доброхотова, 11) до Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (код ЄДРПОУ 44131658) за адресою: 61052, м. Харків, вул. Благовіщенська, 30) про скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

У травні 2016 року Комунальне підприємство «Харківські теплові мережі» (далі – КП «Харківські теплові мережі») звернулось до суду з адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби (далі – Спеціалізованої ДПІ з обслуговування великих платників у м. Харкові, в якому, з урахування уточнених позовних вимог, просило скасувати податкові повідомлення-рішення від 13 травня 2016 року № 0000104100, № 0000114100, № 0000124100, № 0000144100, прийняті відносно нього.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 18 липня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 09 листопада 2016 року, позов задоволено.

Скасовано податкові повідомлення-рішення Спеціалізованої ДПІ з обслуговування великих платників у м. Харкові від 13 травня 2016 року № 0000104100, № 0000114100, № 0000124100, № 0000144100, прийняті щодо КП «Харківські теплові мережі».

Стягнуто з Державного бюджету України на користь КП «Харківські теплові мережі» судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1 612 123,10 грн.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 24.03.2021 постанову Харківського окружного адміністративного суду від 18 липня 2016 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 09 листопада 2016 року, у справі № 820/2867/16 скасовано, а справу направлено до Харківського окружного адміністративного суду на новий розгляд.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є незаконними та такими, що підлягають скасуванню, оскільки КП «Харківські теплові мережі» не допускало порушень податкового законодавства про які йдеться в акті перевірки зазначеного підприємства.

Позивач наголошує, що реальність здійснення фінансово-господарських операцій КП «Харківські теплові мережі» було підтверджено належним чином оформленими первинними документами, які були надані до перевірки, а посилання відповідача на податкову інформацію інших податкових органів щодо недобросовісності його контрагента не має правових наслідків.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи адміністративного позову, суд дійшов наступного.

Судовим розглядом встановлено, що фахівцями Спеціалізованої ДПІ з обслуговування великих платників у м. Харкові була проведена документальна невиїзна позапланова перевірка КП «Харківські теплові мережі» з питання дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість (далі – ПДВ) та податку на прибуток підприємств за період 2012– 2013 роки по взаємовідносинам з ТОВ «Українська нафто-газова компанія» за серпень 2012 року – травень 2013 року, липень 2013 року – вересень 2013 року, висновки якої оформлені актом перевірки від 21 квітня 2016 року № 36/28-09-41-/31557119.

За висновками контролюючого органу, встановлено порушення КП «Харківські теплові мережі»: підпункту 138.1.1 пункту 138.1, пунктів138.2, 138.8 статті 138 Податкового кодексу України (далі – ПК України), в результаті чого підприємством завищено собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг) на загальну суму 122 266 098 грн, що призвело до заниження податку на прибуток за 2012 рік на суму 10 387 322 грн, до завищення від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток за 2013 рік у сумі 72 802 658 грн; пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 ПК України, що призвело до завищення податкового кредиту на загальну суму 23 321 153 грн, і як наслідок, до заниження суми ПДВ, яка підлягає сплаті до бюджету у розмірі 17 273 117 грн, чим порушено вимоги пункту 200.1 статті 200 ПК України, і як наслідок до завищення суми від`ємного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту за грудень 2012 року на суму 2 679 108 грн, чим порушено вимоги пункту 200.3 статті 200 ПК України, і як наслідок до завищення суми, що підлягає бюджетному відшкодуванню за січень 2013 року, заявленої у зменшення податкових зобов`язань з ПДВ наступних звітних (податкових) періодів, на суму 3 368 928 грн, чим порушено вимоги пункту 200.4 статті 200 ПК України.

На підставі висновків викладених в акті перевірки від 21 квітня 2016 року № 36/28-09-41-/31557119, контролюючим органом 13 травня 2016 року були винесені податкові повідомлення-рішення, згідно до яких КП «Харківські теплові мережі» були донараховані відповідні грошові зобов`язання, а саме: № 0000104100 на загальну суму 21 591 396,25 грн, № 0000114100 на загальну суму 12 984 152,50 грн, № 0000124100 на загальну суму 2 679 108,00 грн, № 0000144100 на загальну суму 72 802 658,00 грн.

Вважаючи зазначені податкові повідомлення-рішення протиправними, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.

Відповідно до абзацу першого пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту (абзац другий пункту 44.1 статті 44 ПК України).

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий кредит – це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг (підпункт «а»).

Пункт 198.3 статті 198 ПК України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

У відповідності до пункту 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Згідно пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 201.10 статті 201 ПК України визначено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України від 16 липня 1999 року № 996-ХIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі – Закон № 996-ХIV).

За визначенням статті 1 Закону № 996-XIV (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) первинний документ – документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо – безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що господарська діяльність – діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Аналіз наведених норм свідчить, що правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість виникають за наявності сукупності таких обставин та підстав, зокрема: фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій та їх документального підтвердження сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду; наявності у сторін спеціальної податкової правосуб`єктності та належним чином складеної податкової накладної; ділової мети, розумних економічних причин для здійснення операції й подальшого використання придбаного товару (робіт, послуг) у межах господарської діяльності платника.

Судом встановлено, що між КП «Харківські теплові мережі» (покупець) та TOB «Українська нафто-газова компанія» (постачальник) укладено договір від 31 липня 2012 року № П/12-104 купівлі-продажу природного газу, згідно умов якого постачальник зобов`язується передати покупцю природний газ (далі – газ), а покупець зобов`язується прийняти та оплатити газ на умовах даного договору. Газ, що постачається за цим договором використовується покупцем виключно для виробництва електричної енергії. Використання газу для інших потреб покупцем не є предметом цього договору.

Згідно з пунктами 3.4, 3.5 договору приймання-передача газу, поставленого постачальником покупцеві у відповідному місяці, оформлюється щомісячними актами приймання-передачі газу. Акти приймання-передачі газу, що зазначені у пункті 3.4 даного договору, складаються покупцем за формою, наданою постачальником, з обов`язком наступним погодженням з газотранспортною або газорозподільною організацією до 5 (п`ятого) числа, наступного за звітним місяця.

На виконання умов зазначеного договору ТОВ «Українська нафтогазова компанія» поставлено, а КП «Харківські теплові мережі» прийнято та оплачено обсяги газу в 2012– 2013 роках – 34 492,027 тис. м3 загальною вартістю 146 719 318,13 грн (ПДВ 24 453 219,69 грн), що підтверджується трьохсторонніми актами приймання-передачі природного газу, в тому числі за підписом транспортувальної організації ПАТ «Харківміськгаз».

Відповідно до пункту 3.2 договору від 31 липня 2012 року постачальник передає покупцю придбаний для нього газ в об`ємах відповідно до пункту 2.1 цього Договору, у мережі ДК «Укртрансгаз» НАК «Нафтогаз України».

Пунктом 3.10 договору визначено, що покупець зобов`язується самостійно укласти договори на транспортування природного газу територією України.

Судом встановлено, що на виконання умов договору від 31 липня 2012 року № П/12-104 позивач уклав із ПАТ «Харківміськгаз» (газорозподільне підприємство) договір № 400ттк від 01 серпня 2012 року та договір № 2013/Т-ПР-400 від 20 грудня 2012 року на транспортування природного газу для виробництва електричної енергії газорозподільними мережами до межі балансової належності філії замовника «Теплоенергоцентраль-3» або його споживачів (редакція згідно протоколу розбіжностей).

Актом наданих послуг з транспортування газу, підписаними КП «Харківські теплові мережі» та ПАТ «Харківміськгаз», засвідчено факт надання послуг з транспортування природного газу протягом 2012– 2013 років. Оплату за транспортування природного газу підтверджено відомістю за балансовим рахунком «Розрахунки з постачальниками за енергоносії» за 2012– 2013 роки та Інформацією щодо розрахунків з 01 січня 2012 року по 31 грудня 2013 року з ПАТ «Харківміськгаз».

Також на підтвердження виконання умов договору поставки природного газу між КП «Харківські теплові мережі» та TOB «Українська нафто-газова компанія» від 31 липня 2012 року № П/12-104, до суду були надані додаткові угоди до вказаного договору, податкові накладні, акти звіряння взаємних розрахунків, реєстр платіжних доручень.

Верховний Суд у постанові від 24.03.2021, зокрема, зазначив, що при оцінці податкових наслідків господарських операцій адміністративний суд не повинен обмежуватися встановленням лише формальних умов застосування платником податкових норм шляхом подання первинних документів, що за формою та змістом відповідають законодавчим вимогам, а з урахуванням доводів податкового органу має дослідити фактичні правовідносини учасників поставок, перевірити дійсний рух активів у процесі виконання операцій та встановити зв`язок складених первинних документів з реальними фактами господарської діяльності. У той же час суди не перевірили добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті; взаємозв`язок між отриманими товарами (послугами) та використанням їх у господарській діяльності, а також реальність усіх даних, наведених у документах, складеними за наслідками господарських відносин.

У справі, що розглядається, відповідачем було надано до суду апеляційної першої інстанції копію ухвали Червонозаводського районного суду міста Харкова від 07 вересня 2016 року у справі № 646/8865/16-к, якою засновника TOB «Українська нафто-газова компанія» ОСОБА_1 звільнено від кримінальної відповідальності за вчинення злочину, передбаченого частиною п`ятою статті 27, частини першої статті 205 Кримінального кодексу України у зв`язку з закінченням строків давності.

Зі змісту ухвали суду, ОСОБА_1 , яка згідно інформаційних даних ДФС України є директором ТОВ «Українська нафто-газова компанія», не підписувала документів пов`язаних з господарською діяльністю товариства, а, зокрема, засвідчила своїм підписом установчі документи та здійснила всі необхідні дії для перереєстрації на її ім`я в органах державної влади за грошову винагороду, суб`єкта підприємницької діяльності – ТОВ «Українська нафто-газова компанія», без наміру здійснювати господарську діяльність. Вказані дії вчинила за винагороду, в результаті чого невстановлені слідством особи здійснювали незаконну діяльність, використовуючи реквізити та документи юридичної особи – ТОВ «Українська нафто-газова компанія», а саме: набули можливість укладати від імені ОСОБА_1 (директора ТОВ «Українська нафто-газова компанія»), шляхом підроблення документів, господарські угоди та первинні бухгалтерські документи (про нібито реалізацію товарів, робіт (послуг) для підприємств, чим сприяли незаконному формуванню податкового кредиту з податку на додану вартість та безпідставному формуванню валових витрат таким підприємствам), а також отримали можливість складати та подавати від імені ОСОБА_1 документи податкової звітності ТОВ «Українська нафто-газова компанія» до контролюючого органу. Тобто, ОСОБА_1 не підписувала документів пов`язаних з господарською діяльністю ТОВ «Українська нафто-газова компанія».

Згідно ухвали Червонозаводського районного суду міста Харкова від 07 вересня 2016 у справі № 646/8865/16-к ОСОБА_1 визнала свою вину у вчиненні кримінального правопорушення (фіктивне підприємництво) передбаченого частиною п`ятою статті 27, частиною першою статті 205 Кримінального кодексу України повністю.

Крім того, відповідач також обґрунтовує свій висновок про порушення позивачем вимог податкового законодавства щодо формування податкового кредиту та витрат, непідтвердженням господарських операцій позивача з ТОВ «Українська нафто-газова компанія» належними первинними документами бухгалтерського обліку, оскільки посадовими особами контролюючого органу отримано висновок експертного дослідження, виконаний експертом Харківського Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру від 13 квітня 2016 року № 164. Так, за результатами почеркознавчого дослідження копій відповідних первинних документів підписаних від ТОВ «Українська нафто-газова компанія» Пилипенко С.Ю. (як директором вказаного товариства) встановлено, що підписи від імені директора ТОВ «Українська нафто-газова компанія» ОСОБА_1 на первинних документах, складених на виконання договорів постачання природного газу, наданих до дослідження (довіреність та податкові накладні за переліком за період 2012– 2013 роки), виконані не ОСОБА_1 , а іншими особами.

Як убачається з матеріалів справи, на підтвердження господарських взаємовідносин між позивачем та ТОВ «Українська нафто-газова компанія» надано договір №П/12-104 від 31.07.2012 р. купівлі-продажу природного газу між ТОВ «Українська нафто-газова компанія» та КП «Харківські теплові мережі» з додатками та актами приймання-передачі з серпня 2012 р. по серпень 2013 р.; відомості по рахунку 6311. Розрахунки з постачальниками за енергоносії; податкові накладні; реєстр платіжних доручень; податкові декларації з податку на прибуток; податкові декларації з ПДВ.

31.07.2012 р. між Позивачем (Покупець) та ТОВ «Українська нафто-газова компанія» (Постачальник) був укладений договір №п/12-104 купівлі-продажу природного газу. Відповідно до п. 2.1. договору Постачальник зобов`язався передати, а Покупець прийняти та оплатити природний газ в 2012 році в об`ємах до 22 900 тис.м.куб.

В подальшому відповідно до додаткової угоди №1 від 28.12.2012 р. п. 2.1. договору був доповнений наступним: «Постачальник зобов`язується передати, а Покупець прийняти та оплатити природний газ в 2013 році в об`ємах до 55 600 тис.м.куб.».

Відповідно до п. 3.2. договору було встановлено, що Постачальник передає Покупцю газ в об`ємах відповідно до п. 2.1. цього Договору у мережі ДК «Укртрансгаз» НАК «Нафтогаз України».

В період дії договору №П/12-104 від 31.07.2012 р. нормативно-правовими актами, які регулювали діяльність з постачання природного газу для юридичних осіб були ЗУ «Про засади функціонування ринку природного газу» від 08.07.2010 р. № 2467-УІ та Правила користування природним газом для юридичних осіб, затверджених постановою НКРЕ від 13.09.2012 р. № 1181 (далі - Правила №1181).

Відповідно до ч.1 ст.12 ЗУ «Про засади функціонування ринку природного газу» постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ, якісні характеристики якого визначено стандартами, в обсязі та порядку, передбачених договором, а споживач зобов`язується сплачувати вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором.

Згідно ч.1 ст.13 ЗУ «Про засади функціонування ринку природного газу» транспортування природного газу здійснюється відповідно до договору. За договором транспортування природного газу газотранспортне підприємство зобов`язується транспортувати природний газ, довірений йому замовником, магістральними трубопроводами до пункту приймання-передачі газу та передати його замовнику, а замовник зобов`язується сплатити газотранспортному підприємству встановлену в договорі вартість транспортування. Пунктом приймання-передачі газу є об`єкт Єдиної газотранспортної системи України, на якому здійснюється передача природного газу між учасниками газового ринку, обладнаний вузлом обліку природного газу.

За правилами ч.ч.1, 2 ст.14 ЗУ «Про засади функціонування ринку природного газу» розподіл природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким газорозподільне підприємство зобов`язується транспортувати природний газ, довірений йому замовником, газорозподільними мережами до пункту приймання-передачі газу та

передати його споживачу, який відповідно до законодавства має право на одержання зазначеного газу, а замовник зобов`язується сплатити за доставку газу за встановленою в договорі платою. Обов`язкові умови для газорозподільних підприємств та споживачів послуг, що надаються такими підприємствами, встановлюються в типовому договорі про транспортування природного газу газорозподільними мережами.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем укладено з ДК «Укртрансгаз» НАК «Нафтогаз України» договір на транспортування природного газу магістральними трубопроводами №635.

Відповідно до п. 1.1. та п. 1.2. вказаного договору ДК «Укртрансгаз» НАК «Нафтогаз України» прийняв на себе обов`язок з транспортування природного газу магістральними трубопроводами в тих об`ємах, які були зазначені в договорі між Позивачем та ТОВ «Українська нафто-газова компанія».

Відповідно до п. 2.1. договору №635 від 01.08.2012 р. встановлено, що підставою для транспортування газу магістральними трубопроводами є підтвердження в установленому порядку Оператором Єдиної газотранспортної системи України (НАК «Нафтогаз України») відповідно до щомісячного планового (розрахункового) балансу надходження та розподілу газу, наявності в Замовника місячного обсягу газу, виділеного для забезпечення його споживачів або на власні потреби (далі - підтверджені обсяги).

Згідно п. 8.1. договору №635 від 01.08.2012 р. встановлені випадки обмеження (припинення) транспортування природного газу Замовнику, серед яких не виділення Замовнику планових обсягів постачання природного газу (лімітів).

Крім того, на виконання вимог вищенаведених нормативно-правових актів позивач 01.08.2012 р. уклав з ПАТ «Харківміськгаз» (газорозподільне підприємство) договір на розподіл природного газу №400ттк.

Відповідно до п. 1.1. договору від 01.08.2012 р. №400ттк та протоколу розбіжностей газорозподільне підприємство зобов`язалось надати Замовнику послугу з транспортування природного газу для виробництва електричної енергії (далі - газ) газорозподільними мережами (далі - ГРМ) до межі балансової належності філії Замовника «Теплоелектроцентраль-3» або його споживачів.

Відповідно до п. 2.1. договору від 01.08.2012 р. №400ттк та додатку №1 договірні обсяги транспортування природного газу були встановлені в розмірі ідентичному розміру, що передбачав договір між Позивачем та ТОВ «Українська нафто-газова компанія».

Пунктом 2.2.1. договору від 01.08.2012 р. №400ттк встановлено, що підставами для транспортування газу газорозподільними мережами є підтверджені в установленому порядку оператором єдиної газотранспортної системи України (далі - Оператор) місячні обсяги газу в постачальника, виділені для забезпечення об`єктів споживачів (далі - підтверджені обсяги).

Згідно п. 7.1. договору від 01.08.2012 р. №400ттк встановлені випадки обмеження (припинення) транспортування природного газу Замовнику, серед яких відсутність або недостатність для забезпечення об`єктів Замовника або його споживачів підтвердженого обсягу газу.

У зв`язку з закінченням строку дії договору від 01.08.2012 р. №400ттк, позивач уклав з ПАТ «Харківміськгаз» 20.12.2012 р. договір на розподіл природного газу №2013/Т-ПР-400 на тих же умовах, що і попередній договір.

Таким чином, станом на 01.08.2012 р. - дату початку дії договору між позивачем та ТОВ «Українська нафто-газова компанія» були в наявності всі передбачені нормативно-правовими актами підстави для постачання природного газу позивачу. Постачання газу магістральними трубопроводами мало контролюватись з боку ДК «Укртрансгаз» НАК «Нафтогаз України», а газорозподільними мережами - ПАТ «Харківміськгаз».

В період серпня 2012 р. - квітня 2013 р., липня-серпня 2013 р. з боку ТОВ «Українська нафто-газова компанія» на адресу позивача, а саме філії «Теплоелектроцентраль-3» був поставлений природний газ.

Постачання природного газу підтверджено актами приймання-передачі природного газу за відповідні місяці, які були складені між позивачем та ТОВ «Українська нафтогазова компанія», крім того на вказаних актах міститься печатка газорозподільної організації - ПАТ «Харківміськгаз».

Транспортування природного газу магістральними трубопроводами та газорозподільними мережами саме в тих об`ємах, які були зазначені вище, підтверджено в актах наданих послуг, які були складені між позивачем та ДК «Укртрансгаз» НАК «Нафтогаз України», ПАТ «Харківміськгаз».

Крім того, інформація при виділені ліміти газу відповідно до балансу НАК «Нафтогаз України» в місяці поставки з боку ТОВ «Українська нафто-газова компанія» міститься в факсограмах, які направляло ПАТ «Харківміськгаз» на адресу Позивача (т. 3 а.с. 230-235).

У вказаних факсограмах зазначений постачальник для якого виділялись ліміти газу - ТОВ «Українська нафто-газова компанія».

Також, відповідно до умов п. 1.1. договору від 01.08.2012 р. №400ттк та договору від 20.12.2012 р. №2013/Т-ПР-400 з протоколами розбіжностей ПАТ «Харківміськгаз» зобов`язалось надати позивачу послугу з транспортування природного газу для виробництва електричної енергії (далі - газ) газорозподільними мережами (далі - ГРМ) до межі балансової належності філії Замовника «Теплоелектроцентраль- 3» або його споживачів.

Відповідно до п. 2.1. Положення про Філію «Теплоелектроцентраль-3» встановлено, що основними завданнями Філії є забезпечення виробництва теплової та електричної енергії.

Кількість виробленої електричної енергії та витраченого природного газу на її виробництво Філією «Теплоелектроцентраль-3» в період серпень 2012 р. - квітень 2013 р., липень - серпень 2013 р. відображено в документі під назвою «Основные технико- економические показатели работы ТЭЦ-3» за відповідні місяці в графі 2 «Отпуск электроэнергии с шин всего» та графі 10 «Расход натурального топлива всего, в т.ч. на выработку электроэнергии».

Підтвердження використання природного газу в період серпень 2012 р. - квітень 2013 р., липень - серпень 2013 р. на виробництво електричної енергії позивачем міститься в документі під назвою «Разделительный акт потребления природного газа коммунальным предприятием «Харьковские тепловые сети» по группам потребителей» за відповідні місяці в останній графі, який складений за участі ПАТ «Харківміськгаз».

Вироблена електрична енергія філією «Теплоелектроцентраль-3» в період серпень 2012 р. - квітень 2013 р., липень - серпень 2013 р. продавалась ДП «Енергоринок» за договором №7004/02 від 31.05.2011 р. Додаток №1 до вказаного договору підтверджує, що електрична енергія вироблялась саме Філією «Теплоелектроцентраль-3». В Актах купівлі- продажу електроенергії, складених між ДП «Енергоринок» та Позивачем у відповідні місяці зазначений саме такий обсяг електричної енергії, який був відпущений з шин Філії «Теплоелектроцентраль-3».

Виходячи з вищенаведеного, позивачем в особі своєї Філії було отримано природний газ та вироблено з нього електричну енергію, що підтверджується належними та допустимими доказами.

Відтак, твердження відповідача про те, що у взаємовідносинах між позивачем та ТОВ «Українська нафто-газова компанія» за договором №П/12-104 від 31.07.2012 р. не відбулось постачання природного газу та те, що взаємовідносини між вказаними контрагентами мають ознаки нереальності, не ґрунтується на наявних в матеріалах справи доказах.

Крім того, відповідач у відзиві посилається на податкову інформацію, яка надійшла від податкової інспекції на обліку у якій перебуває контрагент позивача: акти від 12.08.2014 року № 1137/20-38-23-01-04/37764888, від 27.08.2014 року № 1175/20-38-22-01-04/37764888» Про неможливість проведення зустрічної звірки», - якими не підтверджено реальності здійснення ТОВ «Українська нафтогазова компанія» господарських операцій з контрагентами; пояснення ОСОБА_1 у кримінальній справі, яка повідомила, що не засновувала вказаної компанії та відповідно не підписувала відповідних податкових, бухгалтерських документів, а отже видані первинні документи у розумінні Закону № 996-XIV не можуть підтверджувати фактичне здійснення господарських операцій, а отже, й бути підставою для віднесення певних сум до валових витрат та податкового кредиту

З цього приводу суд зазначає, що чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди, яка є платником податків, не покладено обов`язку перевірки відповідності законодавству установчих документів постачальників товару та дотримання ними вимог податкового законодавства.

Судовим розглядом встановлено, що на момент здійснення спірного правочину згідно даних ЄДР та Реєстру платників ПДВ офіційного порталу Державної фіскальної служби (http://cabinet.sfs.gov.ua/) ТОВ “Українська нафто-газова компанія”: (а) зареєстроване в ЄДР 21.06.2011 року, код ЄДРПОУ 37764888, КВЕД 35.23 “Торгівля газом через місцеві (локальні) трубопроводи”; (б) зареєстроване як платник податків 26.03.2012 p., індивідуальний податковий номер 377648.820381, зареєстроване як платник ПДВ 29.03.2012 p., Свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість №200038360. Реєстрація платника ПДВ анульована 24.06.2014 p.; (в) мало ліцензію АГ № 507498 на провадження господарської діяльності з постачання природного газу, ґазу (метану) вугільних родовищ за нерегульованим тарифом, а отже мала належну господарську та податкову правосуб`єктність.

Щодо посилань представника відповідача на недотримання контрагентом позивача вимог податкового законодавства, суд, враховуючи положення практики Європейського суду з прав людини, зазначає, що коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування ПДВ, що здійснюються конкретною кампанією, вони не позбавлені права вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань. Проте вказані обставини не можуть бути підставою для встановлення порушень податкового законодавства добросовісного контрагента за відсутності будь-яких ознак, які б вказували на те, що він був безпосередньо залучений до таких зловживань. Платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов`язань зі сплати податку. Такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності (рішенні від 09.01.2007 року у справі "Інтерсплав проти України", рішення від 22.01.2009 року у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії")

Отже, надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Щодо обставин, які були викладені в ухвалі Червонозаводського районного суду міста Харкова від 07.09.2016 у справі №646/8865/16-к в контексті взаємовідносин між КП «Харківські теплові мережі» та ТОВ «Українська нафто-газова компанія» за договором №П/12-104 від 31.07.2012 купівлі-продажу природного газу за серпень 2012 року – серпень 2013 року, Вищим адміністративним судом України в межах розгляду справи №820/2866/16 було зазначено наступне.

Для спростування преюдиційних обставин, передбачених вказаною статтею, учасник адміністративного процесу, який ці обставини заперечує, наділений правом подати суду належні та допустимі докази, на підставі яких, суд може дійти висновку про те, що обставини у справі, що розглядається, є інакшими, ніж установлені під час розгляду іншої справи.

Долучена до матеріалів справи ухвала Червонозаводського районного суду м.Харкова від 07.09.2016 р. по кримінальній справі № 646/8865/16-к встановлює вину посадової особи контрагента позивача, відповідальність за яку передбачена статтею 205 Кримінального кодексу України, в той же час вказана особа взяла участь у перереєстрації (придбанні) юридичної особи. Вказані обставини слід враховувати у відповідності до положень частини четвертої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України.

Крім того, вказана ухвала суду від 07.09.2016 р. по цій кримінальній справі містить висновок суду щодо клопотання прокурора по встановленню протиправності дій контрагентів ТОВ «Українська нафто-газова компанія», відповідно до якого суд зазначає, що в межах кримінальної справи № 32016100110000174 проводилось досудове розслідування тільки стосовно посадової особи «Українська нафто-газова компанія» і тільки стосовно кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 статті 205 КК України.

Таким чином, вказана обставина не є безумовною підставою для висновку про порушення позивачем податкового законодавства, оскільки норма частини шостої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України поширюється лише на особу, щодо якої постановлено відповідний вирок або прийнято постанову. Тому обов`язковими є лише обставини щодо безпосередньо цієї особи (засудженого (виправданого) або притягнутого (не притягнутого) до відповідальності), а не щодо інших осіб.

Відповідно до ч.4 ст.78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства. Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ч.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частиною 2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат та податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

При вирішенні податкових спорів суд враховує презумпцію добросовісності платника податків за якою передбачається економічна виправданість дій платника, що мають своїм наслідком отримання податкової вигоди та достовірність у бухгалтерській та податковій звітності платника.

Згідно доктрини реальності господарської операції, яка застосовується у судовій практиці Верховного Суду, наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів.

Нормами Податкового кодексу України презюмується вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків, як обов`язкова ознака господарської операції.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції. Документи мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Проте, сама по собі наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки (недоліки) у їх оформленні не є підставою для висновку про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміна у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце (відбулися).

Водночас наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними, допустимими та достовірними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції.

Таким чином, наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування об`єкту оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту, і такий рух має бути підтверджений первинними документами.

Норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певним постачальником товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог законодавства щодо формування витрат чи податкового кредиту, а тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, необхідно враховувати, що відповідно до вимог ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України обов`язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб`єктом владних повноважень покладається на суб`єкта владних повноважень.

Проте у разі надання контролюючим органом доказів, які свідчать, що платником податків неправомірно відображено у податковому обліку витрати, або документи, на підставі яких платник податків сформував податковий кредит, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту частини першої ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Такі висновки викладені у постанові Верховного Суду від 29 квітня 2021 року (справа № 810/3908/16).

Таким чином, на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, враховуючи специфіку таких операцій та договорів, що їх регламентують, Товариство повинно мати відповідні належно оформлені первинні документи, які в сукупності з встановленими обставинами мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що є підставою для формування платником податкового обліку.

Судом встановлено, що спірні господарські операції позивача з контрагентом ТОВ «Українська нафто-газова компанія» є реальними та підтверджуються долученими Товариством до матеріалів справи належним чином оформленими копіями первинних документів, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку. Вказані документи містять достатні дані про зміст господарських операцій та їх учасників, містять необхідні реквізити, для надання їм юридичної сили, доказовості та підтверджують фактичне їх здійснення.

Контролюючим органом всупереч вимог Кодексу адміністративного судочинства України також не було доведено та надано достовірних та допустимих доказів, які б свідчили, що наявні у контрагента матеріально - технічне забезпечення чи трудові ресурси були недостатніми для проведення відповідного виду господарської діяльності, обумовленої укладеним договором з позивачем, як не було доведено та надано належних доказів, які б свідчили про наявність фактів, які встановлені судами, однак не були враховані під час розгляду справи, та свідчили про протиправну поведінку контрагента та про обізнаність платника податків щодо такої та злагодженості дій між ними.

Посилання контролюючого органу на наявність ухвали Червонозаводського районного суду м. Харкова від 07.09.2016 у справі №646/8865/16-к, зокрема і за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст. 205 КК України, суд не може визнати обґрунтованими з огляду на те, що відомості, викладені у вказаній ухвалі, на які, як на докази, посилається відповідач не відповідають вимогам допустимості в розумінні Кодексу адміністративного судочинства України.

Суд зазначає, що чинним законодавством, яким регулюються спірні правовідносини, чітко визначено, що подання платником податку до контролюючого органу належним чином оформлених первинних документів, передбачених податковим законодавством, з метою отримання податкової вигоди - є підставою для її отримання, якщо контролюючий орган не доведе неправдивість, недостовірність або суперечливість відомостей, що містяться у таких документах.

Контролюючим органом, у свою чергу, не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені первинними документами, а також не надано жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в таких документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.

Таким чином, дослідивши наявні в матеріалах справи первинні документи обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами податкового обліку, суд дійшов висновку, що останні складені за результатом фактично проведених господарських операцій між позивачем та ТОВ «Українська нафто-газова компанія» містять достатні дані про зміст господарських операцій, їх учасників та підтверджують реальність здійснення таких операцій.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 13 травня 2016 року № 0000104100, №0000114100, №0000124100, №0000144100, винесене відповідачем всупереч приписів чинного законодавства, а тому є протиправними та підлягають скасуванню.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на те, що відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, не доведено правомірності прийнятого рішення, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача є обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

На підставі викладеного та, керуючись ст.ст. 8, 9, 72-77, 90, 139, 241-246, 255, 257 КАС України, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» (м. Харків, вул. Доброхотова, 11) до Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (код ЄДРПОУ 44131658) за адресою: 61052, м. Харків, вул. Благовіщенська, 30) про скасування податкового повідомлення-рішення – задовольнити.

Скасувати податкові повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові МГУ ДФС від 13.05.2016 року №0000104100, №0000114100, № 0000124100, № 0000144100, прийняті щодо Комунального підприємства "Харківські теплові мережі".

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (код ЄДРПОУ 44131658) на користь Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» (ЄДРПОУ 31557119) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1612123,10 (один мільйон шістсот дванадцять тисяч сто двадцять три) грн. 10 коп.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 14.06.2021.

Суддя В.В. Єгупенко