Рішення № 97624781, 14.06.2021, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 червня 2021 р. № 520/6106/21

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Горшкової О.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання протиправною відмови та зобов`язання вичинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернулась до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:

- визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, викладену у формі листа від 16.11.2020 № 2000-0221-8/92013 із посиланням на Порядок погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.08.2018 № 649, виплатити залишок нарахованої заборгованості пенсії за рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 23.03.2020 у справі №520/1995/20;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити виплату заборгованості нарахованої пенсії за період з 01.01.2019 по 22.06.2020 у розмірі 288030,91 грн, єдиним платежем, без застосування Порядку погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.08.2018 №649;

- стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на користь ОСОБА_1 судовий збір, сплачений при поданні позовної заяви.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 23.03.2020 у справі №520/1995/20, яке набрало законної сили, зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснювати виплату пенсії ОСОБА_1 , яка перерахована на підставі рішення Харківського окружного адміністративного суду від 07.08.2019 у справі №520/7218/19, без обмеження її максимального розміру та виплатити різницю між належною до сплати та фактично виплаченою пенсією з 01.01.2019. Листом від 16.11.2020 № 2000-0221-8/92013 відповідач повідомив позивача, що залишок нарахованої заборгованості пенсії за рішенням Харківського окружного адміністративного суду за період з 01.01.2019 по 22.06.2020 складає 288030,91 грн, вказана доплата нарахована та буде виплачена відповідно до Порядку погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 серпня 2018 р. № 649. З вказаними діями позивач не погоджується, у зв`язку з чим звернувся з даним позовом до суду.

Ухвалою суду відкрито спрощене провадження по справі в порядку, передбаченому статтею 262 Кодексу адміністративного судочинства України та запропоновано відповідачам надати відзив на позов, а позивачеві - відповідь на відзив.

Копія ухвали про відкриття спрощеного провадження надіслана та вручена відповідачу, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

Представник відповідача надав до суду відзив на позов, відповідно до якого зазначив, що відповідач під час спірних правовідносин діяв у спосіб та у межах, визначених чинним законодавством. На виконання рішення суду по справі №520/7218/19 позивачу нарахована доплата за період з 01.01.2019 по 22.06.2020 у сумі 288030,91 грн. Проте, виплата буде проведена відповідно до Порядку погашення заборгованості з пенсій, що фінансуються з державного бюджету затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.08 2018 №649.

Відповідно до частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Згідно зі статтею 258 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 знаходиться на обліку в Головному управління Пенсійного фонду України в Харківській області та з 2011 року отримує пенсію по втраті годувальника за померлого чоловіка - судді у відставці, на підставі статті 37 Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993, у розмірі 70% від заробітної плати судді.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 23.03.2020 у справі №520/1995/20, яке набрало законної сили, адміністративний позов ОСОБА_1 – задоволено. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо обмеження максимальним розміром виплати суми перерахованої пенсії ОСОБА_1 на підставі рішення Харківського окружного адміністративного суду від 07.08.2019 у справі №520/7218/19. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснювати виплату пенсії ОСОБА_1 , яка перерахована на підставі рішення Харківського окружного адміністративного суду від 07.08.2019 у справі №520/7218/19, без обмеження її максимального розміру та виплатити різницю між належною до сплати та фактично виплаченою пенсією з 01.01.2019.

ОСОБА_1 звернулась до відповідача із заявою щодо порядку виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 23.03.2020 у справі №520/1995/20.

Листом від 16.11.2020 № 2000-0221-8/92013 Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області повідомило позивача про те, що на виконання рішення суду по справі №520/7218/19 позивачу нарахована доплата за період з 01.01.2019 по 22.06.2020 у сумі 288030,91 грн. Проте, виплата буде проведена відповідно до Порядку погашення заборгованості з пенсій, що фінансуються з державного бюджету затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.08 2018 №649.

Не погоджуючись із вказаною відмовою щодо виплати пенсії на підставі рішення Харківського окружного адміністративного суду, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Вирішуючи спір по суті, суд зазначає наступне.

Стаття 124 Конституції України та стаття 14 Кодексу адміністративного судочинства України встановлюють, що судові рішення, зокрема постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання на всій території України. Невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Відповідно до статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Відповідно до статті 2 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов`язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є: державний орган; державні підприємство, установа, організація (далі - державне підприємство); юридична особа, примусова реалізація майна якої забороняється відповідно до законодавства (далі - юридична особа).

Згідно положень статті 7 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", виконання рішень суду про зобов`язання вчинити певні дії щодо майна боржником, за якими є державний орган, державне підприємство, юридична особа, здійснюється в порядку встановленому Законом України "Про виконавче провадження", з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом. У разі, якщо рішення суду, зазначені в частині першій цієї статті не виконано протягом двох місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, крім випадків, коли стягувач перешкоджає провадженню виконавчих дій, державний виконавець зобов`язаний звернутися до суду із заявою про зміну способу і порядку виконання рішення.

Оскільки рішення суду від 23.03.2020 у справі №520/1995/20, яке набрало законної сили, не виконано повністю, оскільки відповідачем здійснено нарахування пенсії, проте виплату проведено лише за період з 23.06.2020 по 31.07.2020 у сумі 19705,06 грн, а заборгованість по пенсії за період з 01.01.2019 по 22.06.2020 не виплачена та становить 288030,91 грн.

Таким чином, рішення від 23.03.2020 у справі №520/1995/20 виконано відповідачем лише в частин виплати пенсії за період з 23.06.2020 по 31.07.2020 у сумі 19705,06 грн.

Відповідач, обґрунтовуючи відмову у виплаті пенсії за рішенням від 23.03.2020 у справі №520/1995/20, яке набрало законної сили, посилається на те, що постановою Кабінету Міністрів України від 28.08.2018 №649 визначено механізм погашення заборгованості, що утворилася внаслідок нарахування (перерахунку) пенсійних виплат на виконання судових рішень, за рахунок коштів, передбачених у державному бюджеті Пенсійного фонду України на дану мету, а також те що до Пенсійного фонду України направлено лист про виділення коштів для забезпечення виконання рішення суду.

Тобто, заборгованість по пенсії за період з 01.01.2019 по 22.06.2020 не виплачена та становить 288030,91 грн.

Відповідно до частини 1 статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини (далі - Суд) як джерело права. Право на виплати зі сфери соціального забезпечення було включено до змісту статті 1 Протоколу 1 до Конвенції вперше у рішенні по справі "Міллер проти Австрії" від 16.12.1974, де Суд встановив принцип, згідно з яким обов`язок сплачувати внески у фонди соціального забезпечення може створити право власності на частку активів, які формуються відповідним чином.

Позиція Суду була підтверджена і у рішенні "Гайгузус проти Австрії" від 16.09.1996 року, згідно з яким, якщо особа робила внески у певні фонди, в тому числі пенсійні, то такі внески є часткою спільних коштів фонду, яка може бути визначена у будь-який момент, що, в свою чергу, відповідної особи права власності.

Відповідно до правової позиції Європейського суду у справі "Кечко проти України" (рішення від 08.11.2005), в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам; з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки відповідні положення є чинними. Тобто органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів, як на причину невиконання своїх зобов`язань.

Враховуючи те, що право позивача на отримання перерахованої пенсії встановлено чинним законодавством України і не заперечується відповідачем, а також враховуючи дотримання всіх вимог, передбачених для проведення перерахунку пенсії, посилання Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на відсутність коштів для проведення виплати пенсії в перерахованому розмірі, порушує гарантоване статтею 1 Протоколу 1 Конвенції право мирно володіти своїм майном.

Варто зазначити, що згідно зі статтею 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України, а згідно статей 21, 22 Основного Закону України, права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними; при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Конституційний Суд України в рішенні № 10-рп/2008 від 22.05.2008 зазначив, що однією з конституційних гарантій прав і свобод людини і громадянина є недопущення їх скасування чи звуження їх змісту та обсягу при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів. Тлумачення словосполучення "звуження змісту та обсягу прав і свобод людини і громадянина", що міститься в частині третій статті 22 Конституції України, Суд України дав у рішенні № 5-рп/2005 від 22.09.2005, згідно з яким "...конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані; при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Скасування конституційних прав і свобод - це їх офіційна (юридична або фактична) ліквідація. Звуження змісту та обсягу прав і свобод - є їх обмеження. У традиційному розумінні, визначальними поняття змісту прав людини є умови і засоби, які становлять можливості людини, необхідні для задоволення потреб її існування та розвитку. Обсяг прав людини це їх сутнісна властивість, виражена кількісними показниками можливостей людини, які відображені відповідними правами, що не є однорідними і загальними". Суд України також підкреслив, що загальновизнаним є правило, згідно з яким сутність змісту основного права в жодному разі не може бути порушена.

Визнання Законом правових актів такими, що втратили чинність, зупинення їх дії, внесення до них змін і доповнень стосовно раніше закріплених в них прав і свобод людини і громадянина Суд України вважає скасуванням або обмеженням цих прав і свобод.

Враховуючи визначене у рішеннях Суду України розуміння сутності соціальних гарантій громадян, зокрема, пенсіонерів, які отримують пенсію згідно Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", зміст та обсяг досягнутих ними соціальних гарантій не може бути звужено шляхом внесення змін до законодавства або прийняттям нових законодавчих актів.

Наявність постанови Кабінету Міністрів України від 28.08.2018 № 649 "Питання погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду" не звільняє відповідача від обов`язку, як здійснити перерахунок пенсії позивача, так і виплатити йому суму заборгованості за весь період, починаючи з 01.01.2019 без будь-яких обмежень, з урахуванням виплачених сум.

Наведена постанова не врегульовує порядок виконання судового рішення про зобов`язання провести перерахунок і виплату пенсії, а тому посилання на неї відповідача при виконанні рішення суду є безпідставними.

Згідно частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на те, що відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, не доведено правомірності вчинених ним дій, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до положень статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись статтями 14, 243-246, 258, 262, 293, 295-296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, буд. 5, Держпром, під. 3, пов. 2, м. Харків, 61022, код 14099344) про визнання протиправною відмови та зобов`язання вичинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, викладену у формі листа від 16.11.2020 № 2000-0221-8/92013 із посиланням на Порядок погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.08.2018 № 649, виплатити залишок нарахованої заборгованості пенсії за рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 23.03.2020 у справі №520/1995/20.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити виплату заборгованості нарахованої пенсії за період з 01.01.2019 по 22.06.2020 у розмірі 288030,91 грн, єдиним платежем, без застосування Порядку погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.08.2018 №649.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) судові витрати в розмірі 908 (девятсот вісім) грн 00 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, буд. 5, Держпром, під. 3, пов. 2, м. Харків, 61022, код 14099344).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.О.Горшкова