Рішення № 97624631, 14.06.2021, Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 червня 2021 року Справа №480/2023/21

Сумський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Кунець О.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №480/2023/21 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Сумській області про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач), звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Держгеокадастру у Сумській області (далі по тексту - відповідач, ГУ Держгеокадастру у Сумській області), в якій просить:

- визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Сумській області «Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою» від 12.11.2020р. №18-34676/16-20-СГ, яким відмовлено у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,0 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів на території Деркачівської сільської ради Недригайлівського району, Сумської області;

- зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Сумській області надати дозвіл ОСОБА_1 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,0 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів на території Деркачівської сільської ради, Недригайлівського району, Сумської області.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у жовтні 2020р. позивач звернувся до відповідача із заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства. Не зважаючи на те, що до заяви були додані усі необхідні документи, Наказом від 12.11.2020р. №18-34676/16-20-СГ відповідач відмовив у наданні дозволу, посилаючись на те, що земля, яку просить надати позивач, частково знаходиться під господарськими будівлями та дворами, підтвердження прав на які не були подані. Позивач не погоджується із таким рішенням відповідача та вважає відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою протиправною та такою, що не відповідає вимогам чинного законодавства України.

Ухвалою Сумського окружного адміністративного суду від 117.03.2021р. відкрито провадження в даній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи та встановлено відповідачу 15-денний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву.

На виконання зазначеної ухвали представником відповідача подано до суду відзив, у якому, заперечуючи проти позову, відповідач зазначив, що відповідно до інформаційної довідки, наданої відділом у Недригайлівському районі ГУ Держгеокадастру у Сумській області від 21.10.2020р., землі за рахунок яких планується відведення земельної ділянки відносяться до земель сільськогосподарського призначення: номер графи 14 (під господарськими будівлями та дворами). Оскільки позивачем не було подано правовстановлюючих документів на нерухоме майно (технічний паспорт на обєкт нерухомості) чи довідку про їх відсутність, йому було відмовлено у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою земельної ділянки, на якій знаходяться будівлі або споруди.

На переконання відповідача вищезазначені обставини свідчать про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог, оскільки Наказ ГУ Держгеокадастру у Сумській області від 12.11.2020р. №18-34676/16-20-СГ про відмову позивачу у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою є обгрунтованим та правомірним.

Окрім того, відповідач заперечує проти позовних вимог щодо зобовязання ГУ Держгеокадастру надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою, оскільки надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність є виключними повноваженнями ГУ Держгеокадастру і суд не може втручатись у здійснення державним органом своїх дискреційних повноважень.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи та об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.

З матеріалів справи судом встановлено, що у жовтні 2020 року позивач звернувся до ГУ Держгеокадастру у Сумській області із клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства за межами населеного пункту на території Деркачівської сільської ради, Недригайлівського району, Сумської області. До заяви було додано графічні матеріали, на яких зазначене бажане розташування та розмір земельної ділянки, копія паспорту та РНОКПП. Заяву було зареєстровано відповідачем 15.10.2020р.

Наказом від 12.11.2020р. № 18-34676/16-20-СГ (а.с.8) відповідач відмовив позивачу у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з посиланням на те, що бажана до відведення земельна ділянка відноситься до земель сільськогосподарського призначення: номер графи 14 (під господарськими будівлями та дворами). Оскільки позивачем не було подано правовстановлюючих документів на нерухоме майно (технічний паспорт на обєкт нерухомості) чи довідку про їх відсутність, йому було відмовлено у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою земельної ділянки, на якій знаходяться будівлі або споруди

Вирішуючи спір по суті позовних вимог, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.ч. 1, 2, 3 ст. 116 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами визначений статтею 118 Земельного кодексу України.

Так, відповідно до ч.ч. 6, 7 ст. 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею. Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути л и ш е невідповідність місця розташування об`єкта в и м о г а м з а к о н і в, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку (ч. 7 ст. 118 ЗК України).

З наведених норм вбачається, що проект землеустрою розробляється на підставі дозволу органу, до компетенції якого входить питання про передачу земельних ділянок громадянам.

У даному випадку позивачу було відмовлено в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою, оскільки землі за рахунок яких планується відведення земельної ділянки відносяться до земель сільськогосподарського призначення: номер графи 14 (під господарськими будівлями та дворами) і позивачем не було подано правовстановлюючих документів на нерухоме майно (технічний паспорт на об`єкт нерухомості) чи довідку про їх відсутність.

Однак, вказана підстава для відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою не передбачена статтею 118 Земельного кодексу України.

Так, судом було досліджено інформаційну довідку Відділу у Недригайлівському районі ГУ Держгеокадастру у Сумській області від 21.10.2020р. (додано до відзиву), у якій зазначено, що земельна ділянка не використовується, шифр рядка 94 (землі запасу), номер графи 14 (рілля/під господарськими будівлями та дворами).

У відповідності до ч.2 ст.22 Земельного кодексу України до земель сільськогосподарського призначення належать: а) сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги); б) несільськогосподарські угіддя , землі під господарськими будівлями і дворами, тощо. Отже, несільськогосподарські угіддя, а саме господарські будівлі і двори відповідно до норм Земельного кодексу України відносяться до земель сільськогосподарського призначення. У клопотанні позивач визначив, що бажану до відведення земельну ділянку буде використовувати для ведення селянського господарства. Крім цього, відповідач посилався на те, що бажана земельна ділянка частково відноситься до земель с/г призначення, несільськогосподарських угідь – господарські будівлі та двори, однак у клопотанні позивач зазначав лише бажане місце розташування та лише орієнтовну площу бажаної земельної ділянки. Отже, розробник проектної документації повинен буде врахувати відповідні обмеження та , у разі необхідності , може зменшити орієнтовний розмір бажаної земельної ділянки.

Додатково суд зазначає, що відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

ГУ Держгеокадастру, як суб`єкт владних повноважень, не довело правомірності свого рішення щодо відмови позивачу у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою.

Таким чином, отримавши заяву позивача від 15.10.2020р. ГУ Держгеокадастру у Сумській області не було прийнято обгрунтоване рішення, а підстави ненадання дозволу є такими, що не відповідають нормам Земельного кодексу України, про що зазначено вище, у зв`язку із чим, таке рішення підлягає скасуванню.

Слід зазначити, що чинним законодавством не передбачено право суб`єкта владних повноважень відступати від положень статті 118 Земельного кодексу України.

Аналогічні висновки щодо застосування норм права викладені у постанові Верховного Суду України від 10.12.2013 у справі №21-358а13 та в постановах Верховного Суду від 27.02.2018 у справі № 545/808/17, від 07.06.2019 у справі №826/17196/17, від 25.02.2020 у справі №723/1964/14-а, від 22.04.2020 у справі №818/1707/16.

Отже, Земельний кодекс України визначає вичерпний перелік підстав для відмови особі в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у межах безоплатної приватизації, при цьому зобов`язує орган державної влади або орган місцевого самоврядування у випадках ухвалення рішення про відмову в надані такого дозволу належним чином мотивувати причини цієї відмови.

При цьому, вказана у оскаржуваному наказі від 12.11.2020р. №18-34676/16-20-СГ підстава для відмови позивачу в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою є необґрунтованою та суперечить вимогам Земельного кодексу України.

Отже, суд доходить до висновку, що оскаржуваний наказ прийнято з порушенням норм Земельного Кодексу України, та не може вважатися обґрунтованим і законним, оскільки належних мотивів та причин такої відмови у вказаному наказі відповідачам не наведено.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що наказ від 12.11.2020р. №18-34676/16-20-СГ "Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою" не відповідає критеріям, встановленим ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, у зв`язку з чим, є протиправним та підлягає скасуванню, а позовні вимоги у цій частині – обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

При цьому, щодо посилань представника відповідача у відзиві на те, що вирішення питання щодо надання або відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність є дискреційними повноваженнями відповідача та суд не може втручатися у такі, суд зазначає наступне.

Частиною 4 статті 245 КАС України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

На законодавчому рівні поняття "дискреційні повноваження" суб`єкта владних повноважень відсутнє. У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими необхідно розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення. Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку.

З огляду на наведене, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.

У справі, що переглядається, повноваження щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою чи надання вмотивованої відмови у його наданні, регламентовано положеннями Земельного кодексу України.

Умови, за яких орган відмовляє у наданні дозволу, визначені законом. Якщо такі умови відсутні, орган повинен надати дозвіл. Ці повноваження та порядок їх реалізації передбачають лише один вид правомірної поведінки відповідного органу - надати дозвіл або не надати (відмовити). Згідно з законом у цього органу немає вибору між декількома можливими правомірними рішеннями, тому зазначені повноваження не є дискреційними.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав.

Така правова позиція узгоджується із позицією, висловленою Верховним Судом у постановах від 22.12.2018 у справі №804/1469/17, від 14.08.2019 у справі №0640/4434/18 та від 12.09.2019 у справі №0640/4248/18.

Щодо ефективності обраного позивачем способу захисту слід зазначити, що суд має право зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

В контексті обставин спору застосування такого способу захисту вимагає з`ясування судом, чи виконано позивачем усі визначені законом умови, необхідні для одержання дозволу на розробку проекту землеустрою.

Наведені обставини судом не встановлювались. Оцінка правомірності бездіяльності стосувалася лише тих мотивів, які наведено у спірному Наказі відповідача однак судом не досліджувалось питання, чи ці мотиви є вичерпними і чи дотримано позивачем усі інші умови для надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства. За таких обставин у суду відсутні підстави для зобов`язання відповідача прийняти конкретне рішення.

Підсумовуючи наведене, суд вважає, що хоч і повноваження Головного управління Держгеокадастру щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою не є дискреційними, проте належним способом захисту, відновлення прав позивача за даних фактичних обставин, необхідно визнати саме зобов`язання відповідача повторно розглянути відповідне клопотання (заяву) позивача про надання йому дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства.

Отже, із врахуванням норм ст.9 КАС України суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Сумській області повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 б/н, б/д, яке зареєстроване відповідачем 15.10.2020р. про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення за межами населеного пункту на території Деркачівської сільської ради, Недригайлівського району, Сумської області та прийняти відповідне рішення по даній заяві з урахуванням висновків суду.

На підставі ч. 1 ст. 139 КАС України на користь позивача належить стягнути понесені ним судові витрати зі сплаті судового збору, сплаченого при поданні позовної заяви до суду.

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Сумській області про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити дії – задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати відмову Головного управління Держгеокадастру у Сумській області, викладену у формі наказу від 12.11.2020р. №18-34676/16-20-СГ "Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою", у наданні ОСОБА_1 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність загальною (орієнтовною) площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення, яка розташована за межами населених пунктів на території Деркачівської сільської ради, Недригайлівського району, Сумської області.

Зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Сумській області (вул.Г.Кондратьєва, 25, м. Суми, 40000, код ЄДРПОУ 39765885) повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) б/н, б/д, (зареєстрована ГУ Держгеокадастром у Сумській області 15.10.2020р.) про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність загальною (орієнтовною) площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення, яка розташована за межами населених пунктів на території Деркачвської сільської ради, Недригайлівського району, Сумської області.

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Сумській області (вул.Г.Кондратьєва, 25, м. Суми, 40000, код ЄДРПОУ 39765885) витрати зі сплати судового збору у сумі 908 (дев`ятсот вісім) грн.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Апеляційні скарги до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подаються через Сумський окружний адміністративний суд.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.М. Кунець