Рішення № 97624518, 14.06.2021, Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 червня 2021 року Справа №480/2862/21

Сумський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кравченка Є.Д., розглянувши в порядку спрощеного провадження в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №480/2862/21 за позовом ОСОБА_1 до Вільшанської сільської ради Недригайлівського району Сумської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач), звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Вільшанської сільської ради Недригайлівського району Сумської області (далі - відповідач), в якій просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення 43 сесії 7 скликання Вільшанської сільської ради Недригайлівського району Сумської області № 43/37 від 3 листопада 2020 року «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки гр. ОСОБА_1 »;

- зобов`язати Вільшанську сільську раду Недригайлівського району Сумської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо безоплатної передачі у власність земельної ділянки розміром 2 гектара для ведення особистого селянського господарства, у відповідності до наданої заяви від 12 лютого 2020 року.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 12 лютого 2020 року ОСОБА_1 звернувся з заявою до відповідача в якій просив передати йому безоплатно у власність земельну ділянку розміром 2 гектара для ведення особистого селянського господарства, що знаходиться в межах Вільшанської сільської ради Недригайлівського району Сумської області. Розглянувши дану заяву 35 сесія 7 скликання Вільшанської сільської ради прийняла рішенням від 04 березня 2020 року № 35/35, у відповідності до якого ОСОБА_1 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 0,10 гектара. Не погодившись з даним рішенням позивач подав заяву в якій просив скасувати рішення 35 сесії 7 скликання Вільшанської сільської ради від 04 березня 2020 року № 35/35 як таке, що не базується на нормах закону. 03.11.2020 відповідачем на 43 сесії 7 скликання було прийнято рішення № 43/36, відповідно до якого, минуле рішення 35/35, про надання позивачеві дозволу на розроблення проекту землеустрою було скасовано, а також було прийнято нове рішення № 43/37 "Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_1 ", відповідно до пункту 1 якого рішення позивачеві надавався дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність у такому самому розмірі, який був визначений у рішенні № 35/35 - 0.10 гектара.

Позивач вважає рішення відповідача прийняте на 43 сесії 7 скликання № 43/37 від 03.11.2020 протиправним та таким, що підлягає скасуванню виходячи з наступного.

Так, прийняте відповідачем рішення жодних підстав, які можуть обмежувати або унеможливлювати безоплатну передачу запитуваної позивачем земельної ділянки у власність не містить. Відтак, надання ОСОБА_1 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,10 гектара замість бажаної, орієнтовною площею 2 гектара призвело до безпідставного звуження обсягу його існуючого права на безоплатне отримання у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства в межах встановленого законом розміру.

Ухвалою суду від 09.04.2021 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, призначено справу до судового розгляду в порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін.

Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому позовні вимоги не визнав, зазначивши, що згідно із статтею 121 Земельного кодексу України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах: ...для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 га. Таким чином, чинне законодавство України встановлює лише максимальний розмір земельних ділянок, що можуть бути виділені саме для цієї мети, а не їх обов`язковий розмір. Тобто стаття 121 ЗК України не обмежує орган державної влади чи орган місцевого самоврядування у можливості прийняття обґрунтованого рішення щодо виділення земельної ділянки в розмірах менших від передбаченого законодавством максимального розміру. Отже, Вільшанська сільська рада в ході розгляду заяви позивача діяла в межах чинного законодавства.

Представник позивача подав до суду письмові пояснення, в яких зауважив, що у своїй заяві ОСОБА_1 вказав площу земельної ділянки, яку він бажає отримати у власність із земель комунальної власності, в межах норм безоплатної приватизації встановлених Земельним кодексом України, а саме 2 та. Натомість, оскаржуване рішення відповідача не містить обґрунтувань причин, з яких неможливо задовольнити заяву позивача у повному обсязі та надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою на земельну ділянку бажаною площею.

Дослідивши матеріли справи, оцінивши докази у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовна заява підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 18.02.2020 ОСОБА_1 звернувся до Вільшанської сільської ради Недригайлівського району Сумської області із заявою від 12.02.2020, в якій просив надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки розміром 2 гектара для ведення особистого селянського господарства, що знаходиться в межах Вільшанської сільської ради Недригайлівського району Сумської області (а.с. 34). До заяви позивач додав копії паспорту, ідентифікаційного номера, графічні матеріали.

Розглянувши заяву ОСОБА_1 від 18.02.2020 Вільшанська сільська рада Недригайлівського району Сумської області прийняла рішення від 04.03.2020 № 35/35, яким вирішила надати дозвіл гр. ОСОБА_1 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність з цільовим призначенням: для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 0,10 гектара за рахунок земель сільськогосподарського призначення комунальної власності, розташованих за межами населених пунктів на території Зеленківського старостинського округу Вільшанської сільської ради Недригайлівського району Сумської області відповідно до доданих графічних матеріалів (а.с. 38).

25.09.2020 позивач звернувся до відповідача із заявою від 22.09.2020, в якій просив скасувати рішення від 4 березня 2020 року №35/35 Вільшанської сільської ради Недригайлівського району Сумської області «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки гр. ОСОБА_1 » як таке, що не ґрунтується на повному та об`єктивному дослідженні доводів, викладених у заяві від 12 лютого 2020 року, а саме: в безпідставному зменшенні розміру земельної ділянки, яка зазначена в прохальні частині заяви з 2 гектарів до 0,1 гектарів. Також у заяві позивач просив прийняти нове рішення згідно з яким надати йому дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки розміром 2 гектара для ведення особистого селянського господарства на підставі ст. 118, 121 Земельного Кодексу України (а.с. 30).

Розглянувши заяву ОСОБА_1 від 25.09.2020, Вільшанська сільська рада Недригайлівського району Сумської області прийняла рішення від 03.11.2020 № 43/36, яким вирішила скасувати рішення 35 сесії 7 скликання Вільшанської сільської ради від 04.03.2020 року № 35/35 «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки гр. ОСОБА_1 » (а.с. 47).

Також, за результатами розгляду заяви позивача від 25.09.2020 відповідач прийняв рішення від 03.11.2020 № 43/37, яким вирішено надати дозвіл гр. ОСОБА_1 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність з цільовим призначенням: для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 0,10 гектара за рахунок земель сільськогосподарського призначення комунальної власності, розташованих за межами населених пунктів на території Зеленківського старостинського округу Вільшанської сільської ради Недригайлівського району Сумської області відповідно до доданих графічних матеріалів (а.с. 39).

Надаючи оцінку правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Стаття 14 Конституції України гарантує право власності на землю. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частина 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює, що у справах про оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Підстави набуття права на землю із земель державної та комунальної власності визначенні у статті 116 Земельного кодексу України.

Так, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом (ч.ч. 1, 2, 3 ст. 116 ЗК України).

У статті 121 ЗК України передбачено норми безоплатної передачі земельних ділянок громадянам, зокрема, для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.

З огляду на це, позивач, який є громадянином України, має право на набуття права власності на земельну ділянку для особистого селянського господарства.

Підставою для набуття прав на земельну ділянку є відповідне рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування. Водночас, ухвалення рішення є результатом певної правової процедури, яка йому передує.

Порядок передачі земельних ділянок у власність громадян врегульовано ст.118 Земельного кодексу України відповідно до частин 6-7 якої громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення, серед іншого, особистого селянського господарства, у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

У частині сьомій статті 118 ЗК України зазначено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

У цій же частині статті 118 ЗК України наведено два альтернативні варіанти правомірної поведінки органу, у разі звернення до нього особи з клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою: а) надати дозвіл; б) надати мотивовану відмову у наданні дозволу.

Дозвіл або відмова у його наданні є змістом відповідного індивідуального правового акту, а не листа.

Відповідно до частини першої статті 10 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Повноваження відповідних органів місцевого самоврядування щодо передачі земельних ділянок у власність або користування та порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування встановлені статтями 118, 122, 123 Земельного кодексу України, статтями 26, 33, 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні".

Згідно з п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" питання з приводу земельних відносин вирішується виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради.

Відповідно до ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом.

Отже, питання щодо передачі земельних ділянок у власність для ведення особистого селянського господарства Вільшанської сільської ради є повноваженнями сільської ради, що реалізовується шляхом розгляду на засіданнях сільської ради, за результатами яких приймаються рішення.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 звернувся до Вільшанської сільської ради із заявою із заявою від 12.02.2020, в якій просив надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки розміром 2 гектара для ведення особистого селянського господарства, що знаходиться в межах Вільшанської сільської ради Недригайлівського району Сумської області.

Суд зауважує, що відповідач, розглядаючи заяву ОСОБА_1 повинен був прийняти одне з двох рішень: надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надати мотивовану відмову у його наданні.

При цьому, рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або про відмову в його наданні повинне оформлятися розпорядчим індивідуальним правовим актом у формі рішення.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач розглянув заяву ОСОБА_1 лише частково, та рішенням від 03.11.2020 № 43/37 надав дозвіл гр. ОСОБА_1 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність з цільовим призначенням: для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 0,10 гектара за рахунок земель сільськогосподарського призначення комунальної власності, розташованих за межами населених пунктів на території Зеленківського старостинського округу Вільшанської сільської ради Недригайлівського району Сумської області відповідно до доданих графічних матеріалів.

При цьому, інша частина вимог заяви ОСОБА_1 , а саме стосовно надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки площею 1,9 га була залишена відповідачем поза увагою, та з цього приводу не було прийнято жодного рішення, ані про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою, ані вмотивованої відмови у його наданні.

Відсутність належним чином оформленого рішення Вільшанської сільської ради про надання дозволу або про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки після спливу встановленого законом місячного строку розгляду клопотання особи, свідчить про те, що орган не прийняв жодного рішення з числа тих, які він повинен ухвалити за законом.

З таких обставин має місце протиправна бездіяльність Вільшанської сільської ради стосовно розгляду заяви ОСОБА_1 від 12.02.2020 в частині вимог про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки розміром 1,9 гектара для ведення особистого селянського господарства, що знаходиться в межах Вільшанської сільської ради Недригайлівського району Сумської області.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 5 КАС України способом захисту прав особи від протиправної бездіяльності є визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Оскільки протиправна бездіяльність відповідача полягає у неприйнятті ним жодного з тих рішень, які передбачені у частині шостій статті 118 ЗК України, у визначений законом строк, належним способом захисту прав позивача є зобов`язання Вільшанської сільської ради Недригайлівського району Сумської області прийняти відповідне рішення, тобто рішення про надання або рішення про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність.

Частиною десятою статті 118 ЗК України визначено, що відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду.

Згідно з ч. 2 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб правового захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Отже, з метою повного та належного захисту прав позивача, відповідно до частини другої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та визнати протиправною бездіяльність Вільшанської сільської ради Недригайлівського району Сумської області щодо не прийняття рішення за наслідками розгляду заяви ОСОБА_1 від 12.02.2020 в частині надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтовною площею 1,9 га для ведення особистого селянського господарства, що знаходиться в межах Вільшанської сільської ради Недригайлівського району Сумської області; зобов`язати Вільшанську сільську раду Недригайлівського району Сумської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 12.02.2020 в частині вимог про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтовною площею 1,9 га для ведення особистого селянського господарства, що знаходиться в межах Вільшанської сільської ради Недригайлівського району Сумської області, та прийняти рішення по вказаній заяві з урахуванням правової оцінки, наданої судом.

Що стосується позовних вимог про визнання протиправним та скасування рішення 43 сесії 7 скликання Вільшанської сільської ради Недригайлівського району Сумської області № 43/37 від 3 листопада 2020 року «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки гр. ОСОБА_1 », то суд не вбачає підстав для їх задоволення, виходячи з наступного.

Частиною 2 статті 55 Конституції України визначено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

За змістом статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

До суду можуть звертатися в інтересах інших осіб органи та особи, яким законом надано таке право.

У рішенні від 14.12.2011 №19-рп/2011 Конституційний Суд України зазначив, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст спрямованість діяльності держави (частина 2 статті 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб`єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.

При цьому, обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у звичайних законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим.

Вирішуючи спір, суд має пересвідчитись у належності особі яка звернулась за судовим захистом, відповідного права або охоронюваного законом інтересу (чи є така особа належним позивачем у справі - наявність права на позов у матеріальному розумінні), встановити, чи є відповідне право або інтерес порушеним (встановити факт порушення), а також визначити чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Тобто, обов`язковою умовою задоволення позову є доведеність позивачем порушення саме його прав та охоронюваних законом інтересів з боку відповідача, зокрема, наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або законного інтересу, на захист якого подано позов.

Аналогічні правові висновки, викладені в постанові Верховного Суду від 21.11.2018 у справі №504/4148/16-а.

На обґрунтування порушення його прав, позивач зазначив, що оскаржуваним рішенням було безпідставно зменшено розмір земельної ділянки, яку він бажає отримати у власність, з 2,00 га до 0,10 га, чим звужено обсяг його права на безоплатне отримання у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства.

Не погоджуючись із таким аргументом позивача, суд зауважує, що рішення відповідача від 03.11.2020 № 43/37 не містить відмови у задоволенні заяви ОСОБА_1 від 12.02.2020 в частині вимог про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 1,9 га для ведення особистого селянського господарства, що знаходиться в межах Вільшанської сільської ради Недригайлівського району Сумської області.

Отже, у даному випадку права позивача в частині безоплатного отримання у власність земельної ділянки площею 1,9 га для ведення особистого селянського господарства ще не були порушені, оскільки його заява в цій частині не була належним чином розглянута та по ній не прийнято відповідного рішення.

Стосовно розподілу судових витрат суд зазначає наступне.

У позовній заяві зазначено, що витрати позивача на професійну правничу допомогу склали 3000,00 грн. та сплачено судовий збір в розмірі 908,00 грн.

Відповідно до наявних у матеріалах справи ордера адвокатом позивача, який надає послуги, є ОСОБА_2 .

На обґрунтування понесених судових витрат на правову допомогу в розмірі 3000,00 грн., представник позивача надав суду наступні письмові докази:

- копію договору про надання правової допомоги від 29.03.2021 № 18/20, укладеного між позивачем та адвокатом Проценком О.А. (а.с. 14);

- копію додаткової угоди до договору про надання правової допомоги від 29.03.2021 № 18/20 (а.с. 15);

- опис виконаних робіт від 31.03.2021 (а.с. 16);

- копію квитанції від 31.03.2021 на суму 3000,00 грн. (а.с. 16).

Відповідно до опису виконаних робіт від 31.03.2021 правова допомога складається з наступних послуг: усна консультація з вивченням документів - 500 грн. (1 год.); складання адвокатського запиту - 500 грн. (1 год.); складання позовної заяви - 2000 грн. (4. год.).

Вирішуючи питання про обґрунтованість витрат позивача на правничу допомогу у розмірі 3000,00 грн., суд зазначає наступне.

Згідно з пунктом першим ч. 3 ст. 132 КАС України до витрат, пов`язаних із розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ст. 134 КАС України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, у тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною чи третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, установлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (послуг), виконаних (наданих) адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути сумірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, у тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог ч. 5 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частин 7, 9 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, установлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд ураховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим і пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 23.01.2014 (справа “East/West Alliance Limited” проти України”, заява №19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними й неминучими, а їх розмір - обґрунтованим (п.268).

Суд вважає, що послуги з надання усної консультації та вивчення документів за своєю суттю охоплюються змістом послуги з складання позовної заяви та не підлягають відшкодуванню в окремому порядку.

Крім того, в описі виконаних робіт не зазначено, з яких саме питань навались консультації та які документи вивчались.

При цьому, витрати на послуги зі складання адвокатського запиту у сумі 500, 00 грн. та складання позовної заяви у сумі 2000,00 грн., суд вважає обґрунтованими з огляду на предмет спору у даній справі, обсяг та характер зібраних доказів, час витрачений адвокатом.

Також, судом встановлено, що при поданні позовної заяви позивачем сплачено судовий збір у розмірі 908, 00 грн. згідно квитанції від 02.04.2021 (а.с. 16а).

Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно із ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи часткове задоволення позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Вільшанської сільської ради Недригайлівського району Сумської області судові витрати на сплату судового збору в розмірі 454,00 грн. та на правову допомогу у сумі 1250,00 грн.

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Вільшанської сільської ради Недригайлівського району Сумської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії – задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Вільшанської сільської ради Недригайлівського району Сумської області щодо не прийняття рішення за наслідками розгляду заяви ОСОБА_1 від 12.02.2020 в частині надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтовною площею 1,9 га для ведення особистого селянського господарства, що знаходиться в межах Вільшанської сільської ради Недригайлівського району Сумської області.

Зобов`язати Вільшанську сільську раду Недригайлівського району Сумської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 12.02.2020 в частині вимог про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтовною площею 1,9 га для ведення особистого селянського господарства, що знаходиться в межах Вільшанської сільської ради Недригайлівського району Сумської області, та прийняти рішення по вказаній заяві з урахуванням правової оцінки, наданої судом.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Вільшанської сільської ради Недригайлівського району Сумської області (вул. Київський шлях, 1-а, с. Вільшана, Недригайлівський район, Сумська область, 42127, ідентифікаційний код 04388478) витрати на сплату судового збору у розмірі 454 (чотириста п`ятдесят чотири) грн. 00 коп. та витрати на правову допомогу у розмірі 1250 (одна тисяча двісті п`ятдесят) грн. 00 коп.

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Апеляційні скарги до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подаються через Сумський окружний адміністративний суд.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Є.Д. Кравченко