Рішення № 97624112, 14.06.2021, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/6224/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 червня 2021 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі судді Бутенка А.В., розглянувши у письмовому провадженні за правилами загального позовного провадження справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Дунайська імпортна компанія» (68600, Одеська область, м. Ізмаїл, Болградське шосе, 31/1, код ЄДРПОУ 40017905) до Одеської митниці Держмитслужби (65078, м. Одеса, вул. Івана та Юрія Лип, 21-а, код ЄДРПОУ 43333459) про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів № UА500110/2021/000017/2 від 07.02.2021 року та картки відмови в прийняті митної декларації № UА500110/2021/0023 від 07.02.2021 року, -

ВСТАНОВИВ:

Стислий зміст позовних вимог.

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов позов товариства з обмеженою відповідальністю «Дунайська імпортна компанія» до Одеської митниці Держмитслужби, в якому позивач просить суд:

- визнати протиправними та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів № UА500110/2021/000017/2 від 07.02.2021 року;

- визнати протиправними та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації при митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UА500110/2021/0023 від 07.02.2021 року.

Виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 07.02.2021 року ТОВ «ОТОМАН», діючи в інтересах ТОВ «ДУНАЙСЬКА ІМПОРТНА КОМПАНІЯ» на підставі Договору № 11/06-20 від 11.06.2020 р., звернулось до Одеської митниці Держмитслужби у зв`язку із імпортуванням та ввезенням на територію України товару (МД UA500110/2021/002992 від 07.02.2021 року), а саме – капуста цвітна, країна виробництва - Туреччина. 07.02.2021 року ТОВ «ОТОМАН» отримало Рішення про коригування митної вартості товарів № UА500110/2021/000017/2, а згодом, того ж дня - картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UА500110/2021/0023. Так, відповідно до Рішення про коригування, митна вартість Товару була відкоригована Відповідачем шляхом збільшення її розміру до USD 24 220,00 у порівнянні із заявленою ТОВ «ОТОМАН» митною вартістю, а саме - USD 12 802,00. В якості підстави такого збільшення Відповідачем у Рішенні про коригування зазначено, 1) у наданих до митного оформлення документах (контракті, інвойсі, пакувальному листі тощо) відсутні дані щодо даної складової митної вартості товару, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару; 2) для підтвердження витрат на транспортування не подано транспортні (перевізні) документи, а також документи, які містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 3) у графі 44 електронної митної декларації поставка товарів зазначається у Специфікаціях та виставлених на їх підставах інвойсах. Однак у поданих декларантом документах специфікація відсутня; 4) на момент митного оформлення суб`єкт не надав платіжний документ на відвантаження товару, який підтверджується коносаментом та CMR. На підставі вказаного відповідачем було повідомлено вимогу ТОВ «ОТОМАН» про надання протягом 10 календарних днів додаткових документів. Декларантом було надано додаткові документи та пояснення. Однак, відповідачем було прийнято картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів транспортних засобів комерційного призначення.

Позивач, вважаючи, що рішення про коригування митної вартості товарів та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів транспортних засобів комерційного призначення є необґрунтованими, звернувся до суду з даним позовом.

У встановлений в ухвалі від 22.04.2021 року строк відповідач відзив на адміністративний позов не надав. Відповідно до частини шостої статті 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Заяви чи клопотання від сторін.

19.05.2021 року від представника позивача надійшло клопотання про відкладення підготовчого засідання.

07.06.2021 року від представника позивача надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності представника в порядку письмового провадження.

Процесуальні дії, вчинені судом.

Ухвалою суду від 22.04.2021 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, призначено підготовче засідання на 19.05.2021 року о 10:30 год. та зупинено провадження по справі №420/6224/21 до 19.05.2021 року до 10.30 год.

19.05.2021 року відкладено підготовче засідання на 07.06.2021 року об 11.30 год.

У судове засідання призначене на 07.06.2021 року учасники справи не прибули. Від представника позивача надійшло клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження за його відсутності.

Представник відповідача до суду не прибув, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлявся належним чином та своєчасно, що підтверджується письмовими доказами наявними в матеріалах справи.

Відповідно до ч.9 ст. 205 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

07.06.2021 року протокольною ухвалою суду закрито підготовче провадження по справі та продовжено розгляд справи в порядку письмового провадження.

Обставини справи.

10.11.2020 року між ТОВ «ДУНАЙСЬКА ІМПОРТНА КОМПАНІЯ» та фірмою «KALYONCU NAKLIYAT TURZ. TIC. ve SAN. LTD. STI.» укладено контракт №09/20 на поставку товару, зазначеного в Специфікаціях і замовленнях покупця та у виставлених на їх підставі інвойсах (а.с.36-49).

Відповідно до п.1.4 Контракту, кількість, асортимент, найменування та вартість товару, що постачається, узгоджується Сторонами у відповідних Специфікаціях та зазначаються в інвойсах.

Згідно з п.3.1 Контракту, оплата за товар покупцем здійснюється на наступних умовах: 50% передплати; 50% протягом 14 днів з моменту закінчення митного оформлення товару покупцем, що підтверджується ВМД.

Оплата товару здійснюється на підставі інвойсу, відправленого постачальником по електронній пошті (п.3.2. Контракту).

Так, відповідно до п. 4.2. Контракту, постачальник може здійснювати поставку за цим контрактом на наступних умовах «Інкотермс 2020», зокрема на умовах: FCA, CFR або CPT.

В пункті 7.2 Контракту зазначено, що обов`язок упаковки і маркування товару покладений на постачальника. Витрати з пакування та маркування товару покладаються на постачальника. Ці витрати закладаються постачальником і вартість товару і додатковому відшкодуванню з боку покупця не підлягають.

Відповідно до додаткової угоди №1 від 11.11.2020 року до контракту № 09/20, п.3.1 контракту викладено в наступній редакції: «оплата за товар покупцем здійснюється 100% протягом 14 днів з моменту закінчення митного оформлення товару покупцем, що підтверджується ВМД» (а.с.35).

11.06.2020 року між ТОВ «ОТОМАН» та позивачем було укладено договір про надання послуг №11/06-20, пов`язаний з транспортним експедируванням внутрішніх (в межах території України) вантажів та їх митним оформленням (а.с.50-55).

07.02.2021 року ТОВ «ОТОМАН» діючи в інтересах ТОВ «ДУНАЙСЬКА ІМПОРТНА КОМПАНІЯ», у зв`язку із імпортуванням та ввезенням на територію України товару, а саме – капуста цвітна, країна виробництва – Туреччина, подав до Одеської митниці Держмитслужби митну декларацію № UA500110/2021/002992 (а.с.23-24).

Митну вартість товарів позивач визначив за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів які імпортуються (вартість операції).

На підтвердження обґрунтованості заявленої митної вартості товарів Позивач подав до Митниці:

- зовнішньоекономічний договір №09/20 від 10.11.2020 року;

- додаткова угода №1 від 11.11.2020 року;

- калькуляція від 04.02.2021 року;

- прайс-лист від 15.01.2021 року;

- специфікація №29 від 04.02.2021 року;

- фітосанітарний сертифікат № ЕС/ТR А 4309755 від 26.01.2021 року;

- сертифікат про проходження товару;

- міжнародна транспортна накладна від 04.02.2021 року;

- висновок експерта від 07.02.2021 року № 20-41/02-2021;

- копія митної декларації країни відправлення.

07.02.2021 року Одеська митниця Держмитслужби прийняла Рішення про коригування митної вартості товарів № UA500110/2021/000017/2, у якому вказала про неможливість визнання заявленої позивачем митної вартості товару за ціною договору та самостійно обрала резервний метод визначення митної вартості.

Так, відповідно до Рішення про коригування митна вартість Товару була відкоригована Відповідачем шляхом збільшення її розміру до USD 24 220,00 у порівнянні із заявленою ТОВ «ОТОМАН» митною вартістю, а саме - USD 12 802,00.

В якості підстави такого збільшення у Рішенні про коригування зазначено:

1) відповідно до п.2 ч.10 ст.58 МКУ при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті додається така складова митної вартості, як вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням. Проте, у наданих до митного оформлення документах (контракті, інвойсі, пакувальному листі тощо) відсутні дані щодо даної складової митної вартості товару, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару;

2) для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до ч.2 ст.53 МК України подаються транспортні (перевізнві) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

3) згідно п.п 1.1, 1.4, 4.3 з зазначеного контракту в графі 44 Електронної митної декларації від 09.04.2020 № 24/20 поставка товарів зазначаеться у Специфікаціях …, та виставлених на їх підставах інвойсах. Однак у поданих документах специфікація відсутня;

4) П .3 контракта 24/20 оплата за товар покупцем здійснюється на наступних умовах: -50% передплати, та п.4.6 За умови прийняття замовлення Постачальник зобов`язується відвантажити товар покупцю протягом 5 (пяти) днів з моменту здійснення 50% передплати товару Покупцем. Факт відвантаження товару підтверджується СМR та коносаментом, однак на момент митного оформлення суб`єкт не надав платіжний документ.

Крім цього, у Рішенні про коригування вказується, що враховуючи спрацювання автоматизованою системою аналізу та управління ризиками відповідних форм митного контролю щодо вжиття заходів з метою перевірки числових значень складових митної вартості товарів відповідачем було поставлено вимогу ТОВ «ОТОМАН» про надання протягом 10 календарних днів додаткових документів.

Після отримання додаткових документів та пояснень від ТОВ «ОТОМАН» відповідачем прийнято картку відмови в прийнятті митної декларації при митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UА500110/2021/0023 від 07.02.2021 року.

Джерела права й акти їх застосування.

Відповідно до ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спірні правовідносини виникли у сфері митної справи і стосуються процедури визначення митної вартості товарів та правомірності рішень відповідача щодо коригування митної вартості товару, котрий імпортується на митну територію України, та регулюються положеннями Митного кодексу України від 13.03.2012р. №4495-VI (зі змінами та доповненнями), відповідно до статті 49 якого митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з ч.1 ст.52 Митного кодексу України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

За приписами ч.2 ст.52 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Як встановлено ч.1 ст.53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Відповідно до ч.2 ст.53 Митного кодексу України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Отже, Митним кодексом України передбачено, та встановлено вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Відповідно до ч.ч.3-5 ст.53 Митного кодексу України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

У разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару (ч.6 ст.53 Митного кодексу України).

Частиною 2 статті 54 Митного кодексу України передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Відповідно до ч.6 ст. 54 Митного кодексу України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Згідно зі ст.57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно зі ст.58 Митного кодексу України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Висновки суду.

Таким чином, із системного аналізу вищенаведених законодавчих приписів вбачається, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості.

Водночас, дискреційні функції митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До них, зокрема, належить процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов`язок послідовного вибору методів (від першого до резервного) визначення митної вартості.

При цьому, законом чітко окреслено умову, за наявності котрої у митного органу виникає право на застосування таких повноважень, як витребування додаткових документів, та відмови у митному оформленні, а саме наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів.

Відтак, приписи вказаних статей зобов`язують митний орган чітко зазначити обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, та обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей із зазначенням документів, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта, та надає митниці право вчиняти відповідні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Водночас, витребовувати контролюючий орган має лише ті документи, які уможливлюють пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, та жодним чином не всі, передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Зокрема, як встановлено судом, та зазначено вище, під час перевірки Одеською митницею Державної митної служби наданих Товариством для підтвердження митної вартості товару, документів, фахівцями контролюючого органу встановлено, що надані позивачем документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, вартості пакування, транспортування чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Так, у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. В свою чергу, умови та розміри оплати безпосередньо ціни товару не стосуються. У зв`язку з цим відомості про умови оплати товару не повинні братися митним органом до уваги під час контролю за митною вартістю, а тому суперечності між даними відомостями не можуть бути підставою обґрунтування наявності розбіжностей у даних про митну вартість товару.

Аналогічна позиція наведена у Постанові Верховного Суду від 12.03.2019 року по справі №803/3649/15.

Суд зазначає, що встановивши розбіжність між документами чи відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих декларантом документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки за наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, і таке інше. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти такі дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду від 20.02.2018 року у справі №809/1884/16.

Щодо відсутності у наданих до митного оформлення документах (контракті, інвойсі, пакувальному листі тощо) даних щодо вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 7.2 Контракту на поставку від 10.11.2020 року № 09/20 року, обов`язок упаковки і маркування Товару покладений на Постачальника. Витрати з пакування та маркування товару покладаються на Постачальника. Ці витрати закладаються самостійно Постачальником у вартість товару і додатковому відшкодуванню з боку Покупця не підлягають.

Також, відповідно до розділу А.9 умов СРТ Офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати Інкотермс, Продавець зобов`язаний за власний рахунок забезпечити пакування товару, необхідне для перевезення товару (за винятком випадків, коли в даній галузі торгівлі прийнято звичайно відправляти товари з такими ж характеристиками, що обумовлені договором, без упаковки).

Згідно з зовнішньоекономічним договором ціна імпортованого ТОВ «Дунайська імпортна компанія» товару вже включає в себе вартість упаковки та маркування, позивачем жодних витрат на пакування понесено не було.

Зазначені обставини підтверджуються виписаною Постачальником і наданою до митниці калькуляцією від 04.02.2021 року, в якій чітко вказано, що вартість упаковки включена до ціни товару і складає USD 0,02 на кілограм товару (а.с.61).

Щодо підтвердження декларантом витрат на транспортування, відповідно до вимог ч.2 ст.53 МК України, суд зазначає що пунктом 4.2 Контракту на поставку від 10.11.2020 № 09/20 прямо передбачено, що за умови поставки СРТ на Постачальника покладається зобов`язання по оплаті витрат, які пов`язані з перевезенням товару до названого пункту призначення..

Аналогічні положення щодо поставки на умовах СРТ містяться і в правилах Інкотермс 2010.

Також, вартість перевезення Товару підтверджується калькуляцією від 04.02.2021 року, згідно з якою вартість перевезення Товару до порту склала USD 0,03 (а.с.61).

Щодо не надання декларантом Специфікації, суд звертає увагу відповідача на те, що 07.02.2021 року декларантом разом із наданими поясненнями та копіями документів було надано Специфікацію №29 від 04.02.2021 року (а.с.65).

Щодо ненадання платіжного документа на здійснення 50% передплати товару Покупцем, суд зазначає наступне.

Згідно з умовами додаткової угоди № 1 від 11.11.2020 року до Контракту на поставку № 09/20 від 10.11.2020 року, п.3.1 контракту викладено в наступній редакції: «оплата за товар покупцем здійснюється 100% протягом 14 днів з моменту закінчення митного оформлення товару покупцем, що підтверджується ВМД» (а.с.35).

Оскільки, митне оформлення товару позивачем, на момент подання МД, здійснено не було, тому оплата товару не відбулася, а отже платіжний документ на момент подачі митної декларації не міг бути поданий через його об`єктивну відсутність.

До того ж, в оскаржуваному рішенні зазначено, що в результаті проведеної оцінки митної декларації обрано другорядний метод визначення митної вартості, у зв`язку із чим проведено аналіз баз даних АСМО «Інспектор» та ЄАІС Держмитслужби України, проте суд не може перевірити ці дані за відсутністю такої інформації в поданих доказах.

Згідно до приписів пунктів 2, 4 частини другої статті 55 Митного кодексу України, прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, зокрема, наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути па ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Посилання Відповідача в рішенні про коригування митної вартості товару на відомості з баз даних ЄАІС Держмитслужби України не є доказом заниження митної вартості товарів в разі наявності у декларанта всіх документів, які підтверджують обґрунтованість заявленої митної вартості товару за ціною договору та не мають розбіжностей, які б не давали можливість визначити вартість товару за ціною договору.

Слід зазначити, що Єдина автоматизована інформаційна система (ЄАІС) ДФС (Держмитслужби) України закрита для вільного доступу, що позбавляє декларанта можливості перевірити наявну у ній інформацію.

Верховний Суд сформував правову позицію, зазначивши, що формально нижчий рівень митної вартості імпортованого Позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості. Рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися лише на інформації ЄАІС ДФС України, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб`єктами господарських відносин під час здійснення ними зовнішньоекономічної діяльності МК України не передбачено. Також слід урахувати, що в ЄАІС ДФС України відсутня інформація про коригування заявленої митної вартості товарів, а також інформація щодо судових рішень із питань визначення митної вартості товарів та методів її визначення, у зв`язку з чим така інформаційна база не містить всіх об`єктивних даних щодо імпортованих в Україну товарів, які підтверджуються документально та підлягають обчисленню (постанови від 21.02.2018 у справі №820/17417/14, від 04.09.2018 у справі №818/1186/17).

Таким чином, враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що Одеською митницею Державної митної служби не надано належних доказів, що позивачем до митного органу не надано усіх необхідних документів для підтвердження заявленої у митній декларації митної вартості товару, внесено до декларації недостовірні чи неточні відомості, або надано документи, котрі містили розбіжності, що у свою чергу унеможливлювало б визначення митної вартості товару за ціною контракту.

При цьому, повноваження митниці щодо витребування додаткових документів для перевірки правильності визначення митної вартості товару можуть бути реалізовані за наявності обґрунтованих підстав для сумніву у правильності митної оцінки товару.

Ненадання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.

Відтак, враховуючи, що до Одеської митниці Державної митної служби за вказаним зовнішньоекономічним договором (контрактом) надано усі необхідні документи для визначення митної вартості імпортованого товару, котрі цілком достатні для підтвердження кількісних та вартісних показників імпортованого товару, повноти і достовірності митної вартості товару, суд дійшов висновку, що визначення відповідачем митної вартості не за основним методом визначення митної вартості товарів (за ціною договору), не є обґрунтованим, а тому суперечить основним принципам здійснення державної митної справи, визначеним статтею 8 Митного кодексу України, зокрема, законності, додержання прав, та охоронюваних законом інтересів осіб, та відповідно відсутності підстав для коригування митним органом митної вартості товару.

Таким чином, беручи до уваги викладене, суд дійшов висновку щодо безпідставності, та неправомірності коригування Одеською митницею Державної митної служби заявленої декларантом митної вартості товарів, а відтак наявності законодавчо передбачених підстав для задоволення позовних вимог ТОВ «Дунайська імпортна компанія».

Згідно зі ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Частиною 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У зв`язку з тим, що позовні вимоги ТОВ «Дунайська імпортна компанія» задоволено, судові витрати по сплаті судового збору підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Одеської митниці Державної митної служби.

Керуючись ст.ст. 6, 72-73, 77, 132, 139, 143, 241-246, 250-251 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Дунайська імпортна компанія» до Одеської митниці Держмитслужби про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів № UА500110/2021/000017/2 від 07.02.2021 року та картки відмови в прийняті митної декларації № UА500110/2021/0023 від 07.02.2021 року - задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів № UА500110/2021/000017/2 від 07.02.2021 року.

Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації при митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UА500110/2021/0023 від 07.02.2021 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Одеської митниці Державної митної служби (65078, м. Одеса, вул. Івана та Юрія Лип, 21-а, код ЄДРПОУ 43333459) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Дунайська імпортна компанія» (68600, Одеська область, м. Ізмаїл, Болградське шосе, 31/1, код ЄДРПОУ 40017905) судові витрати по сплаті судового збору за платіжним дорученням № 2439 від 02.04.2021 р. у розмірі 4540 (чотири тисячі п`ятьсот сорок) гривень.

Порядок і строки оскарження рішення визначаються ст.ст.293, 295 КАС України.

Рішення набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст.255 КАС України.

Суддя Бутенко А.В.