Рішення № 97623826, 14.06.2021, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 червня 2021 р. № 400/1981/20 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Птичкіної В. В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами загального позовного провадження адміністративну справу

за позовом:Головного управління ДПС у Миколаївській області, вул. Лягіна, 6, м. Миколаїв, 54001,

до відповідача:Дочірнього підприємства "Торжок", вул. Мала Морська, 108, м. Миколаїв, 54002,

про:стягнення податкового боргу в сумі 1 332 375,70 грн,

ВСТАНОВИВ:

Головне управління ДПС у Миколаївській області (надалі – Управління або позивач) звернулось до суду з адміністративним позовом (ар. с. 69-71), що містив вимоги:

стягнути з Дочірнього підприємства «Торжок» (надалі – Підприємство або відповідач) в дохід держави податковий борг в сумі 1 332 375,70 грн.

Заявою від 04.11.2020 (надалі – Заява 1, ар. с. 146) Управління зменшило розмір позовних вимог до 541 457,45 грн., а заявою від 26.01.2021 (надалі – Заява 2, ар. с. 184) – до 478 286,92 грн.

Відповідач у відзиві (ар. с. 193) зазначив, що обґрунтованими є вимоги позивача в сумі 166 935,41 грн., оскільки підстави для стягнення податкового боргу в сумі 311 351,51 грн. відсутні.

На підставі частини третьої статті 194 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглянув справу в порядку письмового провадження.

Відповідно до поданих позивачем документів, в тому числі – до розрахунку податкової заборгованості, доданого до Заяви 2 (ар. с. 185), а також виходячи з інформації, наведеної у розрахунку, доданого до Заяви 1 (ар. с. 147-148), сума 478 286,92 грн. складається з:

1. 8 993,78 грн. – штрафні санкції, застосовані податковим повідомленням-рішенням від 11.01.2018 № 0001951203/0001881203 (ар. с. 21-26). Ця сума, відповідно до пункту 42.4 статті 42 (в редакції, що була чинною у лютому 2018 року) та пункту 57.3 статті 57 Податкового кодексу України, підлягала сплаті не пізніше 23.02.2018. Заперечень щодо цієї суми відповідач не висловив.

2. 25 319,61 грн. – штрафні санкції, застосовані податковим повідомленням-рішенням від 09.10.2018 № 00093595005 (ар. с. 27-29). Ця сума, відповідно до пункту 57.3 статті 57 Податкового кодексу України, підлягала сплаті не пізніше 21.11.2018. Заперечень щодо цієї суми відповідач не висловив.

3. 101,18 грн. – штрафні санкції, застосовані податковим повідомленням-рішенням від 25.01.2019 № 0009765005 (ар. с. 30-33). Ця сума, відповідно до пункту 57.3 статті 57 Податкового кодексу України, підлягала сплаті не пізніше 21.01.2019. Заперечень щодо цієї суми відповідач не висловив.

4. 3 639,21 грн. – штрафні санкції, застосовані податковим повідомленням-рішенням від 26.03.2018 № 0021231210 (ар. с. 34-35, 39-40). Ця сума, відповідно до пункту 42.4 статті 42 (в редакції, що була чинною у квітні - травні 2018 року) та пункту 57.3 статті 57 Податкового кодексу України, підлягала сплаті не пізніше 15.05.2018. Заперечень щодо цієї суми відповідач не висловив.

5. 104 289,41 грн. – штрафні санкції, застосовані податковим повідомленням-рішенням від 26.03.2018 № 0021251210 (ар. с. 36-40). Ця сума, відповідно до пункту 42.4 статті 42 (в редакції, що була чинною у квітні - травні 2018 року) та пункту 57.3 статті 57 Податкового кодексу України, підлягала сплаті не пізніше 15.05.2018. Заперечень щодо цієї суми відповідач не висловив.

6. 6 421,37 грн. – штрафні санкції, застосовані податковим повідомленням-рішенням від 26.03.2018 № 0021241210 (ар. с. 54, 39-40). Ця сума, відповідно до пункту 42.4 статті 42 (в редакції, що була чинною у квітні-травні 2018 року) та пункту 57.3 статті 57 Податкового кодексу України, підлягала сплаті не пізніше 15.05.2018. Заперечень щодо цієї суми відповідач не висловив.

7. 18 170,85 грн. – пеня, що була нарахована в зв`язку з несвоєчасною сплатою податкового зобов`язання за декларацією від 01.03.2016 № 9133001233 (податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки), в тому числі: 2 049,02 грн. – за період з 31.10.2016 по 29.10.2017; 7 761,93 грн. – за період з 28.01.2017 по 29.10.2017; 316,44 грн. – за період з 28.01.2017 по 29.01.2018; 8 043,46 грн. – за період з 30.04.2017 по 29.01.2018. Заперечень щодо цієї суми відповідач не висловив.

8. 311 026,29 грн. – сума податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що була задекларована Підприємством у декларації від 16.02.2017 № 9021810071 і підлягала сплаті (частинами) в період з 29.04.2017 по 29.01.2018. Підприємство у відзиві на Заяву 2 (ар. с. 193) вказало на безпідставність позовних вимог в цій частині.

9. 325,22 грн. – пеня, що була нарахована в зв`язку з несвоєчасною сплатою податкового зобов`язання за декларацією від 16.02.2017 № 9021810071 (податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) за період з 29.07.2017 по 29.01.2018. Підприємство у відзиві (ар. с. 193) вказало на безпідставність позовних вимог в цій частині.

Таким чином, спірним в межах цієї справи є питання обґрунтованості стягнення з відповідача суми 311 351,51 грн.

У поданій 16.02.2017 звітній податковій декларації з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2017 рік (ар. с. 58-59) Підприємство задекларувало суму 379 023,20 грн. (І квартал – 94 755,80 грн., ІІ квартал – 94 755,80 грн., ІІІ квартал – 94 755,80 грн., ІV квартал – 94 755,80 грн.).

18.05.2017 Підприємство подало уточнюючу декларацію з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2017 рік (ар. с. 104-105), в якій зазначило річну суму податку – 63 170,53 грн. (І квартал).

09.12.2020 Підприємство подало уточнюючу декларацію з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2017 рік (ар. с. 176-178), в якій зазначило про зменшення податкового зобов`язання на 63 170,53 грн.

У відповіді на відзив (ар. с. 206) Управління зазначило, що «… уточнюючими податковими деклараціями за 2017 рік №9091930539 від 18.05.2017 та №48358828 від 09.12.2020 платником відкориговано податкове зобов`язання по податку на зменшення в сумі 379023,20 грн. …».

Як вказано вище, заявлена до стягнення сума 311 026,29 грн. є частиною суми податку (379 023,20 грн.), яку Підприємство мало сплатити відповідно до декларації, що була подана 16.02.2017.

Оскільки відповідач двома поданими і врахованими контролюючим органом уточнюючими деклараціями зменшив вказану суму податку до 0 грн., підстави для стягнення суми 311 026,29 грн. відсутні.

У відповіді на відзив Управління зазначило, що за відповідним об`єктом нерухомого майна (адреса – вул. Мала Морська, 108/5, м. Миколаїв, загальна площа 26 371,10 м2) Підприємство задекларувало податкові зобов`язання за 2015 рік – 64 345,48 грн., за 2016 рік – 326 433,74 грн., за 2017 рік – 379 023,20 грн. Загальна сума сплачених у 2015-2017 роках за цим податків коштів – 92 523,37 грн. За період з 01.01.2015 за цим податком було нараховано 69 507,18 грн. пені (суд зауважив, що відповідна сума у розрахунках Управління відсутня і до стягнення не заявлена). Позивач пояснив, що «… при поданні уточнюючих декларацій за 2017 рік було погашено (зменшено) боргу, який виник за 2015 та 2016 роки в розмірі 366252,76грн. та погашено нарахованої пені в розмірі 12770,44грн. …».

Суд визнав доводи позивача безпідставними.

По-перше, позивачем заявлено до стягнення суму податку, що була задекларовано у податковій декларації за 2017 рік. Докази на підтвердження наявності податкового боргу за 2015 та 2016 роки до позову не додані.

По-друге, відповідно до пункту 87.9 статті 87 Податкового кодексу України, у разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов`язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. У такому ж порядку відбувається зарахування коштів що надійдуть у рахунок погашення податкового боргу платника податків відповідно до статті 95 цього Кодексу або за рішенням суду у випадках, передбачених законом. В даному випадку Підприємство не сплачувало кошти в сумі 379 023,30 грн., тому зараховувати цю віртуальну суму в погашення податкового боргу неможливо.

По-третє, податковий борг за податковими деклараціями за 2015 та 2016 роки, відповідно до підпункту 101.2.3 пункту 101.2 та пункту 101.1 статті 101 Податкового кодексу України, підлягав списанню як безнадійний.

Відсутність податкового боргу за декларацією за 2017 рік виключає стягнення пені за цією декларацією, суму якої (325,22 грн.) позивач жодним чином не довів.

За таких обставин суд встановив, що у Підприємства відсутній обов`язок зі сплати суми 311 351,51 грн., при цьому вимоги Управління в частині стягнення 166 935,41 грн. є обґрунтованими.

На підтвердження виконання вимог статті 59 Податкового кодексу України Управління додало до позову корінець податкової вимоги від 16.10.2014 № 993-25 (ар. с. 11).

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.

Судові витрати (сплачену позивачем сума судового збору), відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, стягувати з відповідача не належить.

Керуючись статтями 2, 19, 139, 241 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Головного управління ДПС у Миколаївській області (вул. Лягіна, 6, м. Миколаїв, 54001, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ: 43144729) до Дочірнього підприємства "Торжок" (вул. Мала Морська, 108, м. Миколаїв, 54002, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ: 32143382) задовольнити частково.

2. Стягнути з розрахункових рахунків у банках, які обслуговують Дочірнє підприємств "Торжок" (вул. Мала Морська, 108, м. Миколаїв, 54002, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ: 32143382) , на користь держави податковий борг у сумі 166 935,41 грн.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або справу було розглянуто в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається учасниками справи відповідно до статті 297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням пункту 15.5 Розділу VII Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.В. Птичкіна