Ухвала суду № 97623497, 14.06.2021, Луганський окружний адміністративний суд

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про залишення позовної заяви без руху

14 червня 2021 року СєвєродонецькСправа № 360/2953/21

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Пляшкова К.О., перевіривши матеріали адміністративного позову адвоката Юрченка Володимира Григоровича в інтересах ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Сєвєродонецької міської військово-цивільної адміністрації Луганської області про визнання протиправними дій, визнання протиправним та скасування повідомлення, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

До Луганського окружного адміністративного суду 09 червня 2021 року надійшов адміністративний позов адвоката Юрченка Володимира Григоровича (далі – представник позивача) в інтересах ОСОБА_1 (далі – позивач, ОСОБА_1 ) до Управління соціального захисту населення Сєвєродонецької міської військово-цивільної адміністрації Луганської області, в якому представник позивача просить суд:

1) визнати протиправними дії Управління праці та соціального захисту населення Сєвєродонецької міської ради щодо відмови позивачу у призначені щомісячної адресної допомоги, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України «Про надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг»;

2) визнати протиправним та скасувати повідомлення Управління праці та соціального захисту населення Сєвєродонецької міської ради від 25.09.2019 № 10387/08, яким позивачу відмовлено у розрахунку щомісячної адресної допомоги, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 № 505 «Про надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг»;

3) зобов`язати Управління праці та соціального захисту населення Сєвєродонецької міської ради призначити позивачу за заявою уповноваженого члена сім`ї щомісячну адресну допомогу, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 № 505 «Про надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг», на період з 05.09.2019 по 05.02.2020, а також виплатити заборгованість із цієї допомоги, що виникла за період її несплати.

За приписами пунктів 3 та 6 частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу, чи немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

Перевіривши матеріали адміністративного позову, суд встановив таке.

Відповідно до пункту 2 частини п`ятої статті 160 КАС України в позовній заяві зазначається:

- повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб); поштовий індекс; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України); реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб громадян України (якщо такі відомості відомі позивачу), відомі номери засобів зв`язку, офіційна електронна адреса або адреса електронної пошти

Вивченням позовної заяви встановлено, що позивачем в позовній заяві зазначено як відповідача – Управління соціального захисту населення Сєвєродонецької міської військово-цивільної адміністрації Луганської області.

Згідно з інформацією, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань такої юридичної особи як Управління соціального захисту населення Сєвєродонецької міської військово-цивільної адміністрації Луганської області не існує.

Суд звертає увагу позивача, що згідно з даними з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань в Єдиному державному реєстрі зареєстрована юридична особа - Управління соціального захисту населення Сєвєродонецької міської військово-цивільної адміністрації Сєвєродонецького району Луганської області, ідентифікаційний номер юридичної особи 24179564.

Отже, позивачем як відповідач визначена юридична особа, яка не існує.

Також як слідує з прохальної частини позовної особи вимоги позивачем звернуті до неіснуючої юридичної особи.

Таким чином, у розумінні вимог статей 9, 43, 47 КАС України, позивачу необхідно визначити належного відповідача у справі.

Згідно з пунктами 4, 5 частини п`ятої статті 160 КАС України в позовній заяві зазначаються зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.

Предмет позову - це матеріально-правові вимоги позивача до відповідача, в яких встановлюється спосіб ліквідації правопорушення, вчиненого суб`єктом владних повноважень та іншими особами, в передбачених законом випадках, а підстава позову - це ті обставини (юридичні факти) і норми права, які у своїй сукупності дають право особі звернутись до суду з вимогами до іншої особи.

В обґрунтування обставин справи представник позивача зазначає, що позивачу була призначена щомісячна адресна допомога як внутрішньо переміщеній особі для покриття витрат на проживання, в тому числі і оплату житлово-комунальних послуг (далі – адресна допомога). 25.09.2019 позивач отримав повідомлення про повернення надмірно отриманих коштів адресної допомоги. Відповідно подальше нарахування адресної допомоги не здійснювалось.

Представник позивача в позовній заяві зазначає, що не погоджується з вимогою про повернення коштів надмірно виплаченої адресної допомоги та подальшим припиненням нарахування зазначеної допомоги внаслідок прийняття повідомлення про повернення.

При цьому в прохальній частині позовної заяви представник позивача звертає до суду вимоги про визнання протиправними дій відповідача щодо відмови у призначення щомісячної адресної допомоги та зобов`язання призначити позивачу за заявою уповноваженого члена сім`ї адресну допомогу.

Однак жодного обґрунтування на підтвердження обставин, що позивачу відмовлено в призначенні адресної допомоги представником позивача не наведено і відповідно не надано доказів на підтвердження існування факту відмови.

Отже, виклад обставин, якими представник позивача обґрунтовує свої вимоги, жодним чином не узгоджується із обраним ним способом захисту прав позивача у вигляді визнання протиправними дій відповідача щодо відмови у призначення щомісячної адресної допомоги та зобов`язання призначити позивачу за заявою уповноваженого члена сім`ї адресну допомогу.

Щодо позовної вимоги про визнання протиправним та скасування повідомлення Управління праці та соціального захисту населення Сєвєродонецької міської ради від 25.09.2019 № 10387/08, яким позивачу відмовлено у розрахунку щомісячної адресної допомоги суд зазначає таке.

Оглядом повідомлення від 25.09.2019 № 10387/08, доданого представником позивача до позовної заяви вбачається, що зазначене повідомлення є повідомленням про повернення надміру отриманих коштів щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг.

Повідомленням від 25.09.2019 № 10387/08 позивачу не відмовлялось в розрахунку щомісячної адресної допомоги, як про це зазначає представник позивача, а лише повідомлялось про можливість добровільного повернення надміру виплачених коштів.

Таким чином, представник позивача дійшов помилкового висновку щодо відмови позивачу у розрахунку щомісячної адресної допомоги повідомленням від 25.09.2019 № 10387/08.

Суд звертає увагу представника позивача, що згідно з пунктом 1 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

З огляду повідомлення від 25.09.2019 № 10387/08 вбачається, що зазначене повідомлення є фактично пропозицією врегулювання спору про право (повернення грошових коштів).

Правовідносини сторін щодо цієї позовної вимоги регулюються приписами Цивільного кодексу України, Положенням № 848 та Порядком повернення коштів, надмірно виплачених за призначеними субсидіями, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України, Міністерства фінансів України, Міністерства юстиції України від 29 грудня 1997 року № 39/283/90/5 (далі – Порядок № 39).

Відповідно до пункту 2 Порядку № 39 в разі виявлення при перевірках подання громадянами свідомо документів із неправильними відомостями, органи соціального захисту населення вживають таких заходів: припиняють надання субсидії; повідомляють рекомендованим листом отримувачів житлової субсидії про припинення надання житлової субсидії, необхідність і терміни повернення надміру виплачених коштів; подають позовні заяви до суду про стягнення надміру виплачених коштів (при неповерненні їх добровільно).

Отже, повноваження Управління соціального захисту населення Сєвєродонецької міської військово-цивільної адміністрації Сєвєродонецького району Луганської області обмежуються лише констатацією факту отримання позивачем (його на думку) надміру виплачених коштів.

Що стосується відшкодування коштів, то вони не можуть бути примусово стягнені на підставі оспорюваного повідомлення, чи іншого розпорядження відповідача (відповідно до Порядку - добровільно або шляхом пред`явлення відповідачем позову до суду).

Тобто, між Управління соціального захисту населення Сєвєродонецької міської військово-цивільної адміністрації Сєвєродонецького району Луганської області і позивачем, щодо якого Управління соціального захисту населення Сєвєродонецької міської військово-цивільної адміністрації Сєвєродонецького району Луганської області у правовідносинах, які є предметом дослідження, безпосередньо не здійснювалось будь-яких управлінських дій, існує спір про право щодо майна (отриманих грошових коштів).

При цьому оспорюване повідомлення від 25.09.2019 № 10387/08 не є адміністративним актом суб`єкта владних повноважень, що породжує певні правові наслідки безпосередньо для позивача, а саме повідомлення не має обов`язкового характеру і безпосередньо не породжує настання відповідальність або інших негативних наслідків для позивача.

Таким чином, оскільки Управлінням соціального захисту населення Сєвєродонецької міської військово-цивільної адміністрації Сєвєродонецького району Луганської області в конкретних правовідносинах не здійснювалось будь-яких управлінських дій безпосередньо щодо позивача, спір, який, в даному випадку, за своєю природою носить приватноправовий характер, може вирішуватись в порядку цивільного судочинства, шляхом звернення до суду Управління соціального захисту населення Сєвєродонецької міської військово-цивільної адміністрації Сєвєродонецького району Луганської області з відповідним позовом про стягнення грошових коштів. Обраний позивачем (відносно якого безпосередньо не здійснювалось будь-яких управлінських дій відповідачем) засіб захисту прав не відповідає суті правовідношення, оскільки оспорюваним повідомленням не були безпосередньо порушені його права.

Наведене виключає можливість розгляду позовної вимоги про визнання протиправним та скасування повідомлення від 25.09.2019 № 10387/08 в порядку адміністративного судочинства.

В даному випадку, встановлена правова природа оспорюваного рішення (повідомлення від 25.09.2019 № 10387/08) унеможливлює здійснення судового розгляду щодо визнання його протиправним та скасування, у зв`язку з чим ці позовні вимоги не можуть розглядатися у судах, оскільки відсутнє право, що підлягає судовому захисту.

Аналогічний правовий висновок, викладений Верховним Судом у постановах від 02.08.2019 у справі № 592/12182/16-а (адміністративне провадження № К/9901/21077/18), від 28.11.2019 у справі № 592/7612/17 (адміністративне провадження № К/9901/35091/18).

Для усунення зазначених недоліків позивачу слід надати уточнену позовну заяву, оформлену з дотриманням вимог статей 160, 161 КАС України, та її копію для вручення відповідачу, із визначенням належного відповідача у справі, та зазначенням відносно нього всіх відомостей, передбачених пункту 2 частини п`ятої статті 160 КАС України, узгодивши обраний спосіб захисту із викладом обставин, якими представник позивача обґрунтовує свої вимоги; та дотриманням правил підсудності.

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує чи позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).

Згідно з частиною першою статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Згідно з частинами першою та другою статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Представник позивача звернувся до суду про оскарження припинення виплати позивачу адресної допомоги з вересня 2019 року.

Отже, перебіг шестимісячного строку на звернення позивача до адміністративного суду з даним позовом розпочався з жовтня 2019 року та сплив у березні 2020 року.

Отже, судом встановлено, що позивач звернувся з пропуском строку звернення до суду з даним адміністративним позовом.

До позовної заяви позивачем додана заява про поновлення строку звернення до суду з даним позовом.

В обґрунтування заяви представник позивача зазначив, що позивач ОСОБА_1 через свого представника позивача звертався до Луганського окружного адміністративного суду з позовною заявою про визнання рішення УСЗН Сєвєродонецької міської військово цивільної адміністрації протиправним, скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії. Але через помилки в ордері на надання правової допомоги представника, ухвалою Луганського окружного адміністративного суду по справі № 360/649/20, судді Смішлива Т.В., заяву в інтересах ОСОБА_1 повернуто представнику. Нажаль через карантинні заходи ОСОБА_1 не міг звернутися до фахівця в області права не мав можливості та стан його здоров`я не дозволяв цього зробити.

Просив визнати причини пропуску строку для звернення до суду за захистом прав та законних інтересів поважними та поновити даний строк.

Розглянувши заяву представника позивача про поновлення строку звернення до суду, суд зазначає таке.

Строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відтак, для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.

Окрім того, Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (пункт 1 статті 32 зазначеної Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22.10.1996 за заявами N 22083/93, 22095/93 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства», пункт 570 рішення від 20.09.2011 за заявою у справі «ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії»).

Суд наголошує на тому, що встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених КАС України, певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.

Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою соціальних спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2011 № 17-рп/2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.

Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.

Представник позивача зазначив, що позивач вже звертався до Луганського окружного адміністративного суду з даним позовом, однак позовну заяву повернуто представнику.

Згідно з даними Комп`ютерної програми «Діловодство спеціалізованого суду» ухвала про повернення позовної заяви у справі № 360/649/20 за позовом ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 прийнята 28 лютого 2020 року.

Однак представник позивача звернувся до суду з даним позовом тільки в червні 2021 року.

При цьому представником позивача не наведено яким чином карантинні заходи та стан здоров`я перешкодили ОСОБА_1 звернутися до фахівця, та відповідно до суду з дотримання строку звернення.

Як вбачається з огляду ухвали від 28.02.2020 у справі № 360/649/20 та даної позовної заяви, представником ОСОБА_1 у справі № 360/649/20 та даній справі є один і той самий представник ОСОБА_2 .

У численній практиці Верховного Суду, в тому числі у постановах від 13 лютого 2018 року у справі № 308/12874/16-а, від 14 лютого 2019 року у справі № 805/3881/18-а від 01 грудня 2020 року у справі № 807/658/18, від 05 березня 2021 року у справі № 140/1738/19, Верховним Судом викладені висновки про те, що «поважними причинами пропуску строку звернення до суду визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звертається до суду та пов`язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.

Також Верховним Судом неодноразово, зокрема у постановах від 11 липня 2019 року у справі № 0940/1181/18, від 31 жовтня 2019 року у справі № 823/1915/18, від 22 січня 2020 року у справі № 826/4464/17, від 16 липня 2020 року у справі № 487/3042/16-а, була висловлена позиція, згідно з якою пропуск відповідного строку на звернення до суду через необізнаність щодо прийнятих актів законодавства або байдужість до своїх прав чи небажання скористатися цим правом не є поважними причинами пропуску строку та, відповідно, підставою для поновлення строку звернення до суду з адміністративним позовом.

Отже, поновленню підлягають лише такі встановлені законом процесуальні строки, які порушені з поважних причин. В свою чергу поважною може бути визнано причину, яка носить об`єктивний характер, та не залежала від волевиявлення особи.

Зі змісту позовної заяви не вбачається, що позивач не мав реальної, об`єктивної можливості виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії щодо отримання допомоги у належному розмірі у встановлений законом строк або звернутися до суду за захистом своїх прав у встановлений кодексом строк.

Таким чином, доказів існування обставин, які були об`єктивно непереборними, не залежали від волевиявлення позивача, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного звернення до суду представником позивача не підтверджено жодним належним доказом.

З урахуванням викладеного, підстави, зазначені представником позивача в заяві про поновлення строку звернення до суду визнаються судом неповажними.

Таким чином, позивачу слід звернутися до суду із заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду, вказавши інші підстави для поновлення строку.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовна заява подана без додержання вимог статей 160, 161 КАС України.

Відповідно до частини першої статті 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Керуючись статтями 160, 161, 169, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов адвоката Юрченка Володимира Григоровича в інтересах ОСОБА_1 залишити без руху.

Запропонувати позивачу протягом десяти календарних днів з дати отримання даної ухвали усунути недоліки позовної заяви шляхом надання суду:

- уточнену позовну заяву, оформлену з дотриманням вимог статей 160, 161 КАС України, та її примірник для вручення відповідачу;

- обґрунтованого клопотання про поновлення строку на звернення до адміністративного суду разом з відповідними доказами.

Якщо недоліки позовної заяви не будуть усунуті у строк, встановлений судом, позовна заява буде повернута позивачу та вважатиметься неподаною.

Копію ухвали про залишення позовної заяви без руху невідкладно надіслати позивачеві.

Ухвала набирає законної сили з моменту підписання суддею та оскарженню не підлягає.

СуддяК.О. Пляшкова