Рішення № 97623369, 11.06.2021, Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 червня 2021 року м. Кропивницький Справа № 340/2748/21

Суддя Кіровоградського окружного адміністративного суду Притула К.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Клименко Романа Васильовича, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОР ГРУП» про визнання протиправних та скасування постанов, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить:

- визнати протиправною та скасувати постанову приватного виконавця Виконавчого округу міста Києва Клименко Романа Васильовича про відкриття виконавчого провадження ВП № 64611105 щодо примусового стягнення з боржника, яким є: ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФАКТОР ГРУП» заборгованості в розмірі 42147,13 грн. на підставі виконавчого напису № 20138 виданого 03.02.2021 приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Горай Олегом Станіславовичем;

- визнати протиправною та скасувати постанову приватного виконавця Виконавчого округу міста Києва Клименко Романа Васильовича про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника по виконавчому провадженню ВП №64611105 щодо примусового стягнення з боржника, яким є: ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФАКТОР ГРУП» заборгованості в розмірі 42147,13 грн. на підставі виконавчого напису приватного нотаріуса Житомирського міського нотаріального округу Горая О.С.

В обґрунтування вимог позивачем зазначено, що виконавче провадження було відкрито відповідачем з порушенням принципу територіальності, а відтак – постанова про відкриття виконавчого провадження та постанова про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника по виконавчому провадженню являються протиправними та підлягають скасуванню.

03 червня 2021 року ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду відкрито провадження по даній справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження (а.с.32-35).

03 червня 2021 року ухвалою суду вжиті заходи забезпечення позову за заявою позивача – зупинено стягнення по виконавчому провадженню № 64611195 по примусовому виконанню виконавчого напису № 20138, виданого 03.02.2021 приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Горай О.С. про стягнення з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФАКТОР ГРУП» заборгованості в розмірі 42147,13 грн. (а.с.29-31).

11 червня 2021 року ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду відмовлено в задоволенні клопотання відповідача про зупинення провадження у справі.

11.06.2021 (вх № 16130/21) відповідачем до суду надано відзив на позовну заяву відповідно до змісту якого, позовні вимоги не визнає та просить відмовити в їх задоволенні. В обґрунтування своєї позиції зазначає, що виконавче провадження відкрито відповідно до Закону України «Про виконавче провадження», оскільки приватний виконавець має право приймати до виконання виконавчі документи за місцем проживання або перебування боржника – фізичної особи незалежно від місця реєстрації останнього. Крім того, відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» не передбачено обов`язку приватного виконавця проводити виконавчі дії, спрямовані на перевірку будь-якої інформації стосовно боржника до відкриття виконавчого провадження та обов`язку вимагати від стягувача додаткових документів щодо підтвердження місця проживання боржника.

Третя особа своїм правом на подання пояснень не скористалась.

Позивач до судового засідання надав клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Відповідно до ч. 9 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом (пункт 10 частини першої статті 4 КАС України).

Фіксування судового засідання відповідно до статті 229 КАС України не здійснювалося, тому керуючись приписами пункту 10 частини 1 статті 4 та частини 9 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України подальший розгляд справи судом вирішено здійснювати у порядку письмового провадження.

Судом встановлено, що відповідно до даних зазначених в паспорті позивача, зареєстрованим місцем проживання ОСОБА_1 - є АДРЕСА_1 (а.с.17).

03 лютого 2021 року приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Горай О.С. вчинено виконавчий напис № 20138 про стягнення з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ФАКТОР ГРУП» боргу у сумі 42147,13 грн.(а.с.61)

В свою чергу товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ФАКТОР ГРУП» звернулося до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Клименко Романа Васильовича із заявою про примусове виконання рішення, в якій просило відкрити за місцем проживання (перебування) боржника ОСОБА_1 , виконавче провадження з примусового виконання виконавчого напису, виданого приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Горай О.С., за номером 20138 від 03.02.2021 про стягнення коштів у розмірі 42147,13 грн. (а.с. 53).

23 лютого 2021 року приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Клименко Романом Васильовичем за результатами розгляду вищевказаної заяви було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №64611105 про стягнення з боржника – ОСОБА_1 - на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ФАКТОР ГРУП» боргу у сумі 42147,13 грн. (а.с. 67).

В подальшому, 15 квітня 2021 року приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Клименко Романом Васильовичем винесено постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника у виконавчому провадженні ВП №64611105 (а.с. 80). Вказаною постановою відповідачем звернено стягнення на доходи боржника, ОСОБА_1 , що останній отримує у Кіровоградському обласному військовому комісаріаті та постановлено здійснювати відрахування із доходів боржника у відповідності до чинного законодавства на користь стягувача у розмірі 20% до виплати загальної суми заборгованості. Також вказаною постановою обрахована сума основної винагороди приватного виконавця у розмірі 4214,71 грн.

Отже правомірність та законність винесення спірних постанов є предметом спору, переданого на вирішення адміністративного суду.

Позивач у позові зазначає про не отримання ним спірних постанов, а про факт їх існування він дізнався лише після повідомлення роботодавця про звернення стягнення із його грошового забезпечення на підставі постанови приватного виконавця у виконавчому провадженні ВП № 64611105.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.

Відповідно до статті 1 Закону України “Про виконавче провадження” від 02 червня 2016 року № 1404-VIII (далі – Закон № 1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до п.3 ч.1 статті 3 Закону № 1404-VIII відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Згідно з ч.1 статті 5 Закону № 1404-VIII примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Відповідно до ч.1 статті 3 Закону України від 02 червня 2016 року № 1403-VIII «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» (далі - Закон №1403-VIII) завданням органів державної виконавчої служби та приватних виконавців є своєчасне, повне і неупереджене виконання рішень, примусове виконання яких передбачено законом.

Ч.1 статті 4 Закону № 1403-VIII вимагає від органів державної виконавчої служби та приватних виконавців здійснювати свою діяльність з дотриманням принципів: 1) верховенства права; 2) законності; 3) незалежності; 4) справедливості, неупередженості та об`єктивності; 5) обов`язковості виконання рішень; 6) диспозитивності; 7) гласності та відкритості виконавчого провадження та його фіксування технічними засобами; 8) розумності строків виконавчого провадження; 9) співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями.

Державний виконавець та приватний виконавець повинні здійснювати свою професійну діяльність сумлінно, не розголошувати в будь-який спосіб професійну таємницю, поважати інтереси стягувачів, боржників, третіх осіб, не принижувати їхню гідність (частина друга статті 4 Закону № 1403-VIII).

Відповідно до ч. 1 статті 27 Закону № 1403-VIII фізичні або юридичні особи мають право вільного вибору приватного виконавця з числа тих, відомості про яких внесено до Єдиного реєстру приватних виконавців України, з урахуванням суми стягнення та місця виконання рішення, визначеного Законом України «Про виконавче провадження».

Згідно з п. 1 ч.1 статті 26 Закону № 1404-VIII виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Відповідно до ч.1 статті 4 Закону № 1404-VIII у виконавчому документі зазначаються:1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище, ім`я, по батькові та посада посадової особи, яка його видала;2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ;3) повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім`я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи;4) ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб - за наявності);реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) боржника (для фізичних осіб - платників податків);5) резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень;6) дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню);7) строк пред`явлення рішення до виконання. У виконавчому документі можуть зазначатися інші дані (якщо вони відомі суду чи іншому органу (посадовій особі), що видав виконавчий документ), які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення, зокрема місце роботи боржника - фізичної особи, місцезнаходження майна боржника, реквізити рахунків стягувача і боржника, номери їх засобів зв`язку та адреси електронної пошти.

Відповідно до ч.1 статті 24 Закону № 1404-VIII виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. Право вибору місця відкриття виконавчого провадження між кількома органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії щодо виконання рішення на території, на яку поширюються їхні функції, належить стягувачу. Приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи, за місцезнаходженням боржника - юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника.

Виконавчі дії у виконавчих провадженнях, відкритих приватним виконавцем у виконавчому окрузі, можуть вчинятися ним на всій території України (частина друга статті 24 Закону № 1404-VIII).

Відповідно до ч.4 статті 24 Закону № 1404-VIII виконавець має право вчиняти виконавчі дії щодо звернення стягнення на доходи боржника, виявлення та звернення стягнення на кошти, що перебувають на рахунках боржника у банках чи інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитарних установах на території, на яку поширюється юрисдикція України.

Згідно з ч.5 статті 24 Закону № 1404-VIII у разі необхідності проведення перевірки інформації про наявність боржника чи його майна або про місце роботи на території, на яку не поширюється компетенція державного виконавця, державний виконавець доручає проведення перевірки або здійснення опису та арешту майна відповідному органу державної виконавчої служби.

Відповідно до частин першої, другої і шостої статті 25 Закону № 1403-VIII виконавчим округом є територія Автономної Республіки Крим, області, міста Києва чи Севастополя. Приватний виконавець має право приймати до виконання виконавчі документи, місце виконання яких відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» знаходиться у межах Автономної Республіки Крим, області або міста Києва чи Севастополя, у яких розташований його виконавчий округ.

Виконавчі дії у виконавчих провадженнях, відкритих приватним виконавцем у виконавчому окрузі, можуть вчинятися ним на всій території України.

Відповідно до ч.5 статті 26 Закону № 1404-VIII виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

Згідно з ч.1 статті 28 Закону № 1404-VIII копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження) доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур`єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбачених пунктами 1 - 4 частини дев`ятої статті 71 цього Закону, які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням.

Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі. Документи виконавчого провадження надсилаються стягувачу та боржнику за їхніми адресами, зазначеними у виконавчому документі. У разі зміни стороною місця проживання чи перебування або місцезнаходження документи виконавчого провадження надсилаються за адресою, зазначеною у відповідній заяві сторони виконавчого провадження. Документи виконавчого провадження доводяться до відома або надсилаються адресатам не пізніше наступного робочого дня з дня їх винесення.

Відповідно до частин першої, шостої статті 29 Цивільного кодексу України (далі - ЦК) місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово. Фізична особа може мати кілька місць проживання.

За текстом статті 3 Закону Закон № 1382-IV:вільний вибір місця проживання чи перебування - право громадянина України, а також іноземця та особи без громадянства, які на законних підставах перебувають на території України, на вибір адміністративно-територіальної одиниці, де вони хочуть проживати чи перебувати; місце перебування - адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком менше шести місяців на рік; місце проживання - житло, розташоване на території адміністративно-територіальної одиниці, в якому особа проживає, а також спеціалізовані соціальні установи, заклади соціального обслуговування та соціального захисту, військові частини; документи, до яких вносяться відомості про місце проживання, - паспорт громадянина України, тимчасове посвідчення громадянина України, посвідка на постійне проживання, посвідка на тимчасове проживання, посвідчення біженця, посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту, посвідчення особи, якій надано тимчасовий захист; реєстрація - внесення інформації до реєстру територіальної громади, документів, до яких вносяться відомості про місце проживання/перебування особи, із зазначенням адреси житла/місця перебування із подальшим внесенням відповідної інформації до Єдиного державного демографічного реєстру в установленому Кабінетом Міністрів України порядку.

Згідно з частиною десятою статті 6 Закону № 1382-IV реєстрація місця проживання здійснюється тільки за однією адресою. У разі якщо особа проживає у двох і більше місцях, вона здійснює реєстрацію місця проживання за однією з цих адрес за власним вибором. За адресою зареєстрованого місця проживання з особою ведеться офіційне листування та вручення офіційної кореспонденції.

У разі якщо нове місце проживання особи знаходиться в іншій адміністративно-територіальній одиниці, орган реєстрації після реєстрації такого місця проживання надсилає повідомлення про зняття особи з реєстрації відповідному органу реєстрації за попереднім місцем проживання особи в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (частина одинадцята статті 6 Закону № 1382-IV).

Відповідно до норм частини першої статті 4 Закону України від 20 листопада 2012 року № 5492-VI «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» (далі - Закон № 5492-VI) Єдиний державний демографічний реєстр - це електронна інформаційно-телекомунікаційна система, призначена для зберігання, захисту, обробки, використання і поширення визначеної цим Законом інформації про особу та про документи, що оформлюються із застосуванням засобів Реєстру, із забезпеченням дотримання гарантованих Конституцією України свободи пересування і вільного вибору місця проживання, заборони втручання в особисте та сімейне життя, інших прав і свобод людини та громадянина. Єдиний державний демографічний реєстр ведеться з метою ідентифікації особи для оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсними та знищення передбачених цим Законом документів. Єдиний державний демографічний реєстр у межах, визначених законодавством про свободу пересування та вільний вибір місця проживання, використовується також для обліку інформації про реєстрацію місця проживання чи місця перебування.

Відповідно до пункту 14 частини першої статті 7 Закону № 5492-VI до Реєстру вноситься додаткова змінна інформація про місце проживання, про народження дітей, про шлюб і розірвання шлюбу, про зміну імені, у разі наявності - інформація про податковий номер (реєстраційний номер облікової картки платників податків з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків) або повідомлення про відмову від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган), а також про місце роботи та посаду (у разі оформлення посвідчення члена екіпажу).

Згідно з частиною другою цієї статті, у разі відсутності інформації, передбаченої зокрема, пунктами 9-14 частини першої цієї статті, вноситься відповідна відмітка.

За змістом пункту 10 частини четвертої статті 4 Закону № 1404-VІІІ виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо виконавчий документ пред`явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю.

Аналізуючи наведені правові норми, Верховний Суд у постанові від 31 березня 2021 року у справі № 380/7750/20, спірні правовідносини якої є подібними до тих, які є предметом розгляду в цій справі, наголосив, що сама лише вказівка у виконавчому докуметі на місце проживання, яке не має жодного взаємозв`язку з особою боржника, не може вважатися достатньою підставою для прийняття виконавчого документа приватним виконавцем, територіальний округ якої охоплює місце виконання, визначеного за цією адресою. За описаної вище ситуації (справа № 380/7750/20) визначення місця виконання виконавчого документа щодо позивача (як фізичної особи-боржника) має відбуватися за зареєстрованим місцем проживання боржника. Будь-яка інша адреса місця проживання чи відомості про місце перебування особи-боржника можуть слугувати додатковою інформацією і сприяти примусовому виконанню рішення, але не використовуватися як юридичний факт, з яким Закон № 1404-VIII пов`язує місце виконання рішення, а з ним і виконавчий округ приватного виконавця.

Із відомостей, що містяться у Єдиному реєстрі приватних виконавців, судом встановлено, що виконавчим округом приватного виконавця Клименко Романа Васильовича є м. Київ.

Водночас, із 17.08.2016 року та дотепер позивач зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , що посвідчується відповідною відміткою у її національному паспорті. Місцем роботи ОСОБА_1 є Кропивницький міський територіальний центр комплектування та соціальної підтримки.

Доказів, які б підтверджували, що позивач (боржник у виконавчому провадженні) постійно проживає, працює чи має майно у місті Києві, відповідач, доводячи правомірність спірної постанови, не надав.

Натомість при відкритті виконавчого провадження відповідач володів достовірною інформацією про зареєстроване місце проживання боржника (зазначивши його, зокрема, у спірній постанові) поза межами його виконавчого округу, а отже не мав законних підстав для прийняття виконавчого документа (виконавчого напису) і відкриття виконавчого провадження про стягнення коштів з фізичної особи (позивача), зареєстроване місце проживання якого знаходиться у Кіровоградській області.

Зважаючи на наведені мотиви, аргументи відповідача про те, що у виконавчому документі зазначено адресу, яка знаходиться на території міста Києва , не спростовує того, що місце виконання рішення (у значенні статті 24 Закону № 1404-VIII) має визначатися за зареєстрованим місцем проживання боржника.

У контексті встановлених обставин справи, а також через призму згаданого вище правового висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 31березня 2021 року у справі № 380/7750/20, суд констатує, що відповідач, ухваливши спірну постанову про відкриття виконавчого провадження за повідомленим стягувачем місцем проживання боржника (позивача у справі), яке не є його (боржника) зареєстрованим місцем проживання, й за відсутності належного підтвердження того, що останній має чи будь-коли мав (зокрема, на дану винесення спірної постанови) майно на території міста Києва чи фактично там проживав, діяв неправомірно.

У сукупності викладених обставин, суд дійшов висновку, що у відповідача не було підстав для винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.

Посилання відповідача на те, що стягувач наділений правом вибору місця виконання рішення, а законодавство не покладає на виконавця обов`язку здійснювати перевірку місця проживання боржника до відкриття виконавчого провадження, в контексті спірних правовідносин є незастосовними з тих підстав, що виконавцем порушено вимоги Закону № 1404-VIII в частині відкриття виконавчого провадження не за місцем виконання, безвідносно до причин та умов, які спричинили таке порушення.

Щодо доводів відповідача про необхідність врахування Постанови Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 09.12.2020 у справі №460/3537/20, суд суд зазначає, що така позиція Верховного Суду формувалась в конкретній справі за інших обставин, які необхідно встановлювати при розгляді кожної справи окремо. Крім того, остаточне рішення по суті справи не прийнято, а лише направлено справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Враховуючи, що позивачем на підставі належних та допустимих доказів доведено обставини, на яких ґрунтуються його вимоги, а відповідачем не доведено правомірність своїх дій, позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Отже, приватний виконавець Клименко Роман Васильович, виконавчим округом якого є місто Київ, не міг прийняти до примусового виконання виконавчий документ (виконавчий напис приватного нотаріуса Горая О.С. від 03.02.2021 року №20138), місце виконання якого знаходиться в іншому виконавчому окрузі.

Відтак суд прийшов до висновку, що спірна постанова про відкриття виконавчого провадження від 23.02.2021 є незаконною, а позовну вимогу про визнання її протиправною та скасування слід задовольнити.

Стосовно позовної вимоги про скасування постанови про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника у виконавчому провадженні ВП №64611105 від 15.04.2021, суд зазначає наступне.

Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 10 Закону України "Про виконавче провадження" заходами примусового виконання рішень є звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника.

Відповідно до статті 68 Закону України "Про виконавче провадження" стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника звертається у разі відсутності в боржника коштів на рахунках у банках чи інших фінансових установах, відсутності чи недостатності майна боржника для покриття в повному обсязі належних до стягнення сум, а також у разі виконання рішень про стягнення періодичних платежів.

За іншими виконавчими документами виконавець має право звернути стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника без застосування заходів примусового звернення стягнення на майно боржника - за письмовою заявою стягувача або за виконавчими документами, сума стягнення за якими не перевищує п`яти мінімальних розмірів заробітної плати.

Про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника виконавець виносить постанову, яка надсилається для виконання підприємству, установі, організації, фізичній особі, фізичній особі - підприємцю, які виплачують боржнику відповідно заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи.

Відповідно до пункту 23 частини 1 статті 4 КАС України, похідна позовна вимога - вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги).

Згідно пунктом 2 частини 2 статті 245 КАС України, у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Враховуючи висновок суду про протиправність постанови про відкриття виконавчого провадження, суд вважає за необхідне визнати протиправною та скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Клименко романом Васильовичем від 15.04.2021 про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника, оскільки вона винесена в рамкам виконавчого провадження, яке відкрито приватним виконавцем протиправно.

Таким чином позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Питання про розподіл судових витрат відповідно до вимог ст. 139 КАС України судом не вирішується, оскільки позивач згідно з пунктом 13 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору звільнений.

Керуючись ст.,ст. 9, 14, 73-78, 90, 143, 242-246, 250, 255 КАС України, суд, -

В и р і ш и в

Позовні вимоги ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 ) до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Клименко Романа Васильовича (02094, місто Київ, вулиця Поправки Юрія, будинок 6, офіс 31), за участю третьої особи яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фактор Груп» (03035, м.Київ, вул. Липського Василя Митрополита, 45) про визнання протиправними та скасування постанов – задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову приватного виконавця Виконавчого округу міста Києва Клименко Романа Васильовича про відкриття виконавчого провадження ВП № 64611105 щодо примусового стягнення з боржника, яким є: ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФАКТОР ГРУП» заборгованості в розмірі 42147,13 грн. на підставі виконавчого напису № 20138 виданого 03.02.2021 приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Горай Олегом Станіславовичем.

Визнати протиправною та скасувати постанову приватного виконавця Виконавчого округу міста Києва Клименко Романа Васильовича про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника по виконавчому провадженню ВП №64611105 щодо примусового стягнення з боржника, яким є: ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФАКТОР ГРУП» заборгованості в розмірі 42147,13 грн. на підставі виконавчого напису приватного нотаріуса Житомирського міського нотаріального округу Горай Олега Станіславовича.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Третього апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України, до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Кіровоградський окружний адміністративний суд.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду К.М. Притула