Рішення № 97623361, 08.06.2021, Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 червня 2021 року справа № 340/1465/21

Кіровоградський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Петренко О.С., розглянувши в порядку письмового провадження в м. Кропивницькому адміністративну справу

за позовом: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1

до відповідача: Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області, вул.Ак. Корольова,26, м. Кропивницький,25030

про визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом, в якому, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, просить суд:

1)визнати протиправними дії Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області у не наданні адміністративної послуги по заяві (про затвердження проекту землеустрою) від 12.03.2021 року, відповідно до п.5 ст.10 Закону України "Про адміністративні послуги" у строк, встановлений Земельним кодексом (п.9 ст.118);

2) зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області затвердити йому проект землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки с/г призначення та ведення особистого селянського господарства, площею 2,00 га, яка розташована на території Микільської сільської ради (за межами населеного пункту) Світловодського району Кіровоградської області, кадастровий номер – 3525285200:02:000:0736;

3) визнати протиправним і скасувати рішення /у формі наказу/ Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області від 20.05.2021р. №11-1550/14-21-СГ;

4) встановити судовий контроль за виконанням судового рішення.

На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що ним розроблено та погоджено у встановленому законом порядку проект землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства, площею 2,00 га. Після чого подав вказаний проект до відповідача для його затвердження, однак відповідач, у встановлений законом строк, не вчинив дій, визначених ЗК України, що свідчить про порушення його прав.

Ухвалою судді від 05.04.2021 року відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Від представника відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву із запереченнями проти позову, оскільки позивачем, в порушення норм ст.118 ЗК України, безпідставно розроблено проект землеустрою, а тому підстави для його затвердження відсутні(а.с.169-172).

Розглянувши справу в порядку спрощеного позовного провадження, дослідивши письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, надані докази, суд встановлено наступне.

Судом встановлено, що позивач звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області із заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 2,00 га, яка розташована на території Микільської сільської ради Світловодського району Кіровоградської області.

Позивач, користуючись принципом "мовчазної згоди", замовив та розробив проект землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 2,00 га, яка розташована на території Микільської сільської ради Світловодського району Кіровоградської області

13.03.2021 р. позивач звернувся до відповідача із заявою про затвердження проекту землеустрою (а.с.43-45).

Зі змісту поданого до суду відзиву встановлено, що подана заява разом з проектом надійшла до відповідача та зареєстрована 16.03.2021 року за №Д-2215/0/16-21 /а.с.173/

Однак у встановлений Земельним кодексом України двотижневий строк, зазначена заява не розглянута, а проект не погоджено.

В ході розгляду справи встановлено, що наказом №11-1550/14-21-СГ від 20.05.2021 року "Про відмову у затвердженні документації із землеустрою та наданні у власність земельної ділянки", ОСОБА_1 відмовлено у затверджені проекту землеустрою з наступних підстав: відповідно до п. 7 ст.118 ЗК України, у разі, якщо у місячний строк з дня реєстрації клопотання відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність, відповідно до повноважень, визначених ст.122 цього Кодексу, не надав дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт. Враховуючи викладене, а також у зв`язку з тим, що ОСОБА_1 не дотримано принцип мовчазної згоди, управління не має правових підстав для задоволення заяви /а.с.178/.

Позивач, вважаючи вказані дії та наказ протиправними, звернувся до суду з вказаним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.

Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Так, Європейський суд з прав людини у рішенні по справі «Рисовський проти України» (№ 29979/04) визнав низку порушення пункту 1 статті 6 Конвенції, статті 1 Першого протоколу до Конвенції та статті 13 Конвенції у справі, пов`язаній із земельними правовідносинами; в ній також викладено окремі стандарти діяльності суб`єктів владних повноважень, зокрема, розкрито елементи змісту принципу «доброго врядування».

Цей принцип, зокрема, передбачає, що у разі якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і послідовний спосіб (рішення у справах «Beyeler v. Italy» № 33202/96, «Oneryildiz v. Turkey» № 48939/99, «Moskal v. Poland» № 10373/05).

Враховуючи зазначене, суд вважає доведеним факт пропуску відповідачем двотижневого строку на розгляд заяви позивача.

Так, судом встановлено, що за наслідком розгляду заяви позивача, відповідачем – 20.02.2021року, з порушенням 2- тижневого строку, видано спірний наказ від 20.05.2021року.

Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

За правовою позицією, висловленою Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 09.04.2018 року у справі №П/9901/137/18 (800/426/17), під протиправною бездіяльністю суб`єкта владних повноважень слід розуміти зовнішню форму поведінки (діяння) цього органу, що полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи у нездійсненні юридично значимих й обов`язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб`єкта владних повноважень, були об`єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені.

Отже відповідач, як суб`єкт, який, надаючи адміністративну послугу, допустив порушення двотижневого строку розгляду заяви позивача від 16.03.2021 року, відтак протиправними є не дії (як зазначає позивач), а бездіяльність відповідача щодо своєчасного не розгляду заяви позивача.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про адміністративні послуги", адміністративна послуга - результат здійснення владних повноважень суб`єктом надання адміністративних послуг за заявою фізичної або юридичної особи, спрямований на набуття, зміну чи припинення прав та/або обов`язків такої особи відповідно до закону. Суб`єкт звернення - фізична особа, юридична особа, яка звертається за отриманням адміністративних послуг. Суб`єкт надання адміністративної послуги - орган виконавчої влади, інший державний орган, орган влади Автономної Республіки Крим, орган місцевого самоврядування, їх посадові особи, державний реєстратор, суб`єкт державної реєстрації, уповноважені відповідно до закону надавати адміністративні послуги.

Видача дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки є адміністративною послугою. Таким чином, заява про затвердження проекту землеустрою є заявою на отримання адміністративної послуги, тобто змістом адміністративної послуги є розгляд і вирішення заяви позивача про затвердження проекту землеустрою.

Згідно частин першої та п`ятої статті 10 Закону України "Про адміністративні послуги", граничний строк надання адміністративної послуги визначається законом. Адміністративна послуга вважається наданою з моменту отримання її суб`єктом звернення особисто або направлення поштою (рекомендованим листом з повідомленням про вручення) листа з повідомленням про можливість отримання такої послуги на адресу суб`єкта звернення. У випадках, передбачених законодавством, відповідний документ може бути надісланий поштою (рекомендованим листом з повідомленням про вручення) або за допомогою засобів телекомунікаційного зв`язку. При цьому строк доставки поштової кореспонденції не зараховується до строку надання адміністративної послуги.

При цьому, всупереч приписам Закону України "Про адміністративні послуги" та Земельного Кодексу України, відповідачем, суб`єктом владних повноважень, заява позивача розглянута з порушенням граничних строків.

Відповідач за наслідками розгляду заяви про затвердження проекту землеустрою має право прийняти одне з рішень, затвердити проект землеустрою чи відмовити у затвердженні проекту землеустрою. Отже суд зазначає, що належним способом захисту порушеного права, з огляду на обставини справи, є визнання бездіяльності відповідача саме з приводу своєчасного не розгляду заяви позивача. Оскільки адміністративна послуга полягає у розгляду заяви позивача, а відтак своєчасний не розгляд її є протиправною бездіяльністю ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області.

Враховуючи вищеописане, суд дійшов висновку, що належним правовим способом захисту порушеного права позивача є визнання протиправною бездіяльністю ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області щодо своєчасного не розгляду заяви ОСОБА_1 про затвердження проекту землеустрою, зареєстровану відповідачем 16.03.2021 року.

Надаючи оцінку підставам прийняття спірного наказу, суд зазначає таке.

Відповідно підпункту 13 пункту 4 Положення про Головне управління Держгеокадастру у області, яке затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 29.09.2016 № 333, Головне управління Держгеокадастру в області, відповідно до покладених на нього завдань, розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в порядку, визначеному чинним законодавством.

Згідно з ч. 4 ст. 122 Земельного кодексу України (далі – ЗК України), центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

З аналізу наведених норм вбачається те, що відповідача наділено повноваженнями розпоряджатися земельними ділянками сільськогосподарського призначення державної власності.

Згідно до ст. 14 Конституції України, земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Відповідно ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Стаття 55 Конституції України вказує, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Згідно з положеннями ч.2 ст.2 КАС України в справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 3 ст.22 ЗК України визначено, що землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам для ведення садівництва, зокрема.

Згідно частин 1, 2 ст.116 ЗК України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Набуття права власності громадянами та юридичними особами на земельні ділянки, на яких розташовані об`єкти, які підлягають приватизації, відбувається в порядку, визначеному частиною першою статті 128 цього Кодексу.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Пунктом "в" ч.3 ст.116 ЗК України передбачено, що безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Частиною 6 ст.118 ЗК України передбачено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Згідно з ч. 7 ст. 118 ЗК України, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Тобто, Земельним кодексом України передбачено вичерпні підстави для відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність.

Судом встановлено, що рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 10.02.2021 року (справа №340/5176/20) визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області від 17.09.2020 року №11-13167/14-20-СГ "Про відмову в наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою" та зобов`язано відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 22.06.2020 року (а.с.145-162).

Як свідчать матеріали справи, позивач звертався до ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області із клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність та, оскільки у місячний строк відповідач не прийняв відповідне рішення, позивач за принципом мовчазної згоди замовив проект землеустрою щодо відведення бажаної земельної ділянки.

При цьому позивачем до суду надано доказ дотримання встановленого порядку щодо письмового повідомлення відповідача про замовлення проекту землеустрою (а.с.88).

Частиною дев`ятою статті 118 ЗК України встановлено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Згідно з частиною шостою статті 186 ЗК України проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок погоджуються в порядку, встановленомустаттею 186-1 цього Кодексу, і затверджуються Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

Проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок усіх категорій та форм власності (крім земельних ділянок зони відчуження та зони безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи) підлягає обов`язковому погодженню з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин (частина перша статті 186-1 ЗК України).

Відповідно до частини шостої статті 186-1 ЗК України підставою для відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише його невідповідність вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації.

Отже, системний аналіз наведених норм права дає можливість дійти висновку, що законом передбачено певний алгоритм та поетапність процесу безоплатної передачі земельних ділянок державної та комунальної власності у власність громадян, а саме: 1) подання громадянином клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування щодо отримання земельної ділянки у власність; 2) отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (або мотивовану відмову у його наданні); 3) після розроблення проекту землеустрою такий проект погоджується, зокрема з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин відповідно до приписів статті 186-1 ЗК України; 4) здійснення державної реєстрації сформованої земельної ділянки у Державному земельному кадастрі; 5) подання громадянином погодженого проекту землеустрою до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність, який, у свою чергу, у двотижневий строк зобов`язаний прийняти відповідне рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність або рішення про відмову передання земельної ділянки у власність.

Відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду (частина десята статті 118 ЗК України).

При цьому з вищенаведених норм ЗК України вбачається, що єдиною підставою для відмови у затвердженні проекту землеустрою може бути лише те, що проект землеустрою не погоджено в порядку, встановленому статтею 186-1 ЗК України, а також відсутність обов`язкової державної експертизи у визначених законом випадках та відомостей щодо державної реєстрації сформованої земельної ділянки у Державному земельному кадастрі. Жодних інших правових підстав для відмови у затвердженні проекту землеустрою після його погодження в порядку статті 186-1 ЗК України, норми статті 118 цього Кодексу не містять. Перевірка на відповідність проекту землеустрою вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів має здійснюватись саме на етапі погодження такого проекту. Право суб`єкта владних повноважень відступати від положень статті 118 ЗК України не передбачено.

Такі висновки щодо застосування норм права викладені у постановах Верховного Суду від 30 жовтня 2018 року №820/4852/17, від 06 березня 2019 року у справі №1640/2594/18, від 22 жовтня 2020 року справа №808/3083/17 та їх, відповідно до положень частини п`ятої статті 242 КАС України, суд враховує до спірних правовідносин.

У даному випадку проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджений (позитивний висновок ГУ Держгеокадастру у Рівненській області від 22 лютого 2021 року №4013/82-21) (а.с.133).

Пунктом 107 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2012 року №1051, установлено, що державна реєстрація земельної ділянки здійснюється під час її формування за результатами складення документації із землеустрою після її погодження у встановленому порядку та до прийняття рішення про її затвердження органом державної влади або органом місцевого самоврядування (у разі, коли згідно із законом така документація підлягає затвердженню таким органом) шляхом відкриття Поземельної книги на таку земельну ділянку відповідно до пунктів 49-54 цього Порядку.

Земельна ділянка площею 2,0 га, щодо якої розроблявся проект землеустрою, зареєстрована у Державному земельному кадастрі з присвоєнням кадастрового номера 3525285200:02:000:0736, про що свідчить витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку №НВ-4811221752021 від 12.03.2021 року (а.с.38).

Разом з тим, матеріалами справи підтверджено, що за результатами розгляду заяви про затвердження проекту землеустрою, яку відповідач отримав 16.03.2021 року, відповідач, з порушенням встановленого законодавством двотижневого строку, прийняв рішення у формі наказу про відмову в затверджені проекту землеустрою.

Наказ ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області від 20 травня 2021 року №11-1550/14-21-СГ "Про відмову у затвердженні документації із землеустрою" не містить законодавчо визначених підстав для відмови у затвердженні проекту землеустрою, а тому підлягає скасуванню.

Повноваження суду при вирішенні адміністративної справи визначені статтею 245 КАС України, відповідно до пункту 4 частини 2 якої, у разі задоволення адміністративного позову суд може визнати дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язати вчинити певні дії. У випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Беручи до уваги ту обставину, що відповідач не розглянув у спосіб, передбачений ЗК України, заяву позивача про затвердження проекту землеустрою, суд вважає, що порушене право позивача підлягає захисту шляхом зобов`язання відповідача розглянути заяву позивача про затвердження проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки с/г призначення для ведення особистого селянського господарства, площею 2,00 га, яка розташована на території Микільської сільської ради /за межами населеного пункту/ Світловодського району Кіровоградської області, відповідно до вимог ч. 5 ст. 186-1 Земельного кодексу України з прийняттям висновку із урахуванням правової оцінки, наданої судом у даному рішенні.

З огляду на викладене, суд відмовляє позивачу у задоволенні вимоги про зобов`язання відповідача погодити проект землеустрою.

Щодо встановлення судового контролю за виконанням судового рішення шляхом подання звіту, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 382 КАС України, суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

За наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (ч. 2 ст. 382 КАС України).

Відтак, з огляду на вказані положення КАС України вбачається, що встановити судовий контроль за виконанням рішення суду суб`єктом владних повноважень - відповідачем у справі суд може, тобто, наділений правом шляхом зобов`язання надати звіт про виконання судового рішення, розгляду поданого звіту на виконання рішення, а в разі неподання такого звіту - встановленням нового строку для подання звіту та накладенням штрафу.

Зазначене відповідає правовому висновку Великої Палати Верховного Суду, сформованому в ухвалі від 06.05.2019 р. у справі № 826/9960/15.

В даному випадку, позивач не навів причин та не надав доказів, які б свідчили про те, що відповідач може ухилятися від виконання рішення суду. Крім того, суд також вважає, що станом на момент розгляду справи підстави для встановлення обов`язку подати звіт про виконання судового рішення також відсутні.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.

Відповідно до частин 3 статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 9, 90, 139, 242-246, 250, 251, 255, 262, 295 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області щодо розгляду заяви ОСОБА_1 про затвердження проекту землеустрою від 16.03.2021 року з порушенням двотижневого строку, встановленого статтею 118 Земельного кодексу України.

Визнати протиправним і скасувати рішення /у формі наказу/ Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області від 20.05.2021р. №11-1550/14-21-СГ.

Зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області не пізніше 30 днів з дня набрання рішенням суду законної сили розглянути заяву ОСОБА_1 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 2,00 га, яка розташована на території Микільської сільської ради Світловодського району Кіровоградської області, кадастровий номер – 3525285200:02:000:0736 з урахуванням висновків суду, наведених у цьому рішенні.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (ін.код - НОМЕР_1 ) понесені витрати по сплаті судового збору у розмірі 454 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області (код ЄДРПОУ 39767636).

Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки, передбачені ст. 255КАС України.

Рішення суду може бути оскаржено до Третього апеляційного адміністративного суду, шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складення повного тексту.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду О.С. Петренко