Рішення № 97622925, 14.06.2021, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 червня 2021 року Справа № 280/1939/21 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Максименко Л.Я. розглянувши в письмовому порядку за правилами загального позовного провадження адміністративну справу

за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )

до Державної фіскальної служби України (04655, м. Київ, Львівська площа, 8, код ЄДРПОУ 39292197)

про стягнення заробітної плати за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі- позивач) звернулась із позовною заявою до Державної фіскальної служби України (далі відповідач), в якій позивач просить суд стягнути з Державної фіскальної служби України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виконання постанови Окружного адміністративного суду м. Києва від 23.11.2017 у справі №826/13271/16 за період з 01.11.2019 по 03.03.2021 включно в розмірі 237 381,67 грн.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що оскільки на даний момент Державна фіскальна служба України не виконала постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 23.11.2017 у справі № 826/13271/16 про поновлення ОСОБА_1 на посаді головного державного інспектора відділу митно-логістичної інфраструктури управління митної логістики та систем митного контролю Департаменту розвитку митної справи Державної фіскальної служби України з 26.07.2016, тому позивач, згідно з ст. 236 КЗпП України, має право на виплату середнього заробітку за час затримки виконання вказаного рішення. На підставі викладеного, просить суд задовольнити позовні вимоги.

Відповідач позовну заяву не визнав. У відзиві від 20.04.2021 вх. № 22660 посилається на те, що ОСОБА_1 не вчинено жодних дій , що вказують на її бажання поновитися на посаді, а саме будь-яких доказів звернення із заявою про допуск до роботи чи поновлення на посаді позивачем не надано. Також зазначає, що затримка виконання судового рішення в частині поновлення на посаді ОСОБА_1 була спричинена бездіяльністю з боку позивача, а саме не поданням трудової книжки. На підставі викладеного, просить відмовити у задоволенні позовної заяви.

Ухвалою суду від 17.03.2021 відкрито загальне позовне провадження у справі, призначено підготовче судове засідання на 21.04.2021.

Ухвалою суду від 21.04.2021 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 19.05.2021.

У судове засідання 19.05.2021 учасники справи не прибули.

05.05.2021 від представника позивача у справі надійщло клопотання про розгляд справи за відсутності позивача та його представника.

За приписами частини 6 статті 205 КАС України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до частини 9 статті 205 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Таким чином, суд визнав за доцільне вирішити справу за наявними в ній матеріалами, в порядку письмового провадження.

Згідно з частиною 4 статті 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши матеріали та з`ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, судом встановлено наступне.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 23.11.2017 у справі № 826/13271/16, яка набрала законної сили 20.03.2018 і в установленому порядку не скасована, визнано протиправним та скасовано наказ Державної фіскальної служби України від 25.07.2016 №2724-о «Про звільнення ОСОБА_1 », поновлено ОСОБА_1 на посаді головного державного інспектора відділу митно-логістичної інфраструктури управління митної логістики та систем митного контролю Департаменту розвитку митної справи Державної фіскальної служби України, з 26.07.2016.

Постанова Окружного адміністративного суду м. Києва від 23.11.2017 у справі №826/13271/16 в частині поновлення позивача на займаній посаді допущена до негайного виконання.

Листом від 19.07.2018 №10509/3/99-99-04-01-02-14 Державна фіскальна служба України відповідач повідомила уповноважену особу позивача, що постанова Окружного адміністративного суду м.Києва від 23.11.2017 у справі № 826/13271/16 надійшла до Державної фіскальної служби України 05.12.2017 (вх. №34825/5) та перебуває у процесі виконання. Відповідно до наказу ДФС від 01.02.2018 № 9-ф «Про виконання рішення суду», на виконання вищевказаної постанови суду в частині, що підлягала негайному виконанню, ОСОБА_1 нараховано середній заробіток за час вимушеного прогулу в межах суми стягнення за один місяць у розмірі 5900,00 грн. Також на виконання постанови суду 16.05.2018 в порядку безспірного списання з рахунків ДФС на картковий рахунок ОСОБА_1 було списано кошти у сумі 155 339,47 грн.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 28.09.2018 у справі №0840/3094/18, яке набрало законної сили 27.12.2018, з відповідача на користь позивача стягнуто середній заробіток в розмірі 105140,87грн. за час затримки виконання постанови Окружного адміністративного суду м. Києва від 23.11.2017 у справі № 826/13271/16 в частині поновлення на посаді за період з 06.12.2017 по 26.07.2018.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 07.05.2019 у справі №280/1305/19, яке набрало законної сили 28.02.2020 з відповідача на користь позивача стягнуто середній заробіток в розмірі 115703,12 грн. за час затримки виконання постанови Окружного адміністративного суду м. Києва від 23.11.2017 у справі № 826/13271/16 в частині поновлення на посаді за період 27.07.2018 по 21.03.2019.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 09.12.2019 у справі №280/5219/19, яке набрало законної сили 13.10.2020 з відповідача на користь позивача стягнуто середній заробіток за час затримки виконання постанови Окружного адміністративного суду м. Києва від 23.11.2017 у справі № 826/13271/16 в частині поновлення на посаді за період з 22.03.2019 по 31.10.2019 в розмірі 112 110,30 грн. (сто дванадцять тисяч сто десять гривень 30 копійок) з утриманням податків та інших обов`язкових платежів.

На час звернення позивача до суду з цим позовом постанова Окружного адміністративного суду м. Києва від 23.11.2017 у справі № 826/13271/16 в частині поновлення позивача на посаді не виконана.

Оскільки рішення суду про поновлення позивача на роботі не виконано, позивач вважає, що з Державної фіскальної служби України належить стягнути на її користь середній заробіток за час затримки виконання рішення суду про поновлення на посаді на підставі статті 236 Кодексу законів про працю України, у зв`язку із чим звернулась із вказаним позовом до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з того, що відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та способом, передбаченими Конституцією та законами України.

Кодекс законів про працю України регулює трудові відносини всіх працівників, сприяючи зростанню продуктивності праці, поліпшенню якості роботи, підвищенню ефективності суспільного виробництва і піднесенню на цій основі матеріального і культурного рівня життя трудящих, зміцненню трудової дисципліни і поступовому перетворенню праці на благо суспільства в першу життєву потребу кожної працездатної людини.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 235 Кодексу законів про працю України, у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.

При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Відповідно до ст. 236 Кодексу законів про працю України, у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.

Зазначена вище стаття КЗпП України не містить застережень, що власник або уповноважений ним орган не відповідає за затримку виконання рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, у разі якщо працівник не вчинив додаткові дії, в цьому випадку - пред`явлення рішення до примусового виконання, що вказують на його бажання поновитися на роботі.

Вирішуючи питання про усунення неоднакового застосування зазначених норм права, Верховний Суд України у постанові від 23 червня 2015 року (справа № 21-63а15) вказав, що правова природа діяльності органів державної виконавчої служби та її основне призначення полягає саме в примусовому виконанні рішень суду, в тому числі постанов судів про поновлення на посадах у відносинах публічної служби, які набрали законної сили, що і є підставою для негайного їх виконання. Добровільне виконання рішення суду боржником - це його законодавчо встановлений обов`язок. Зокрема, зазначений обов`язок не є похідним від дій особи (подання заяви чи виконавчого листа для відкриття виконавчого провадження), яку поновлено на роботі. В таких випадках держава в особі органу державної виконавчої служби несе відповідальність за виконання остаточних судових рішень.

Відтак, викладені у відзиві відповідача посилання на бездіяльність ОСОБА_1 щодо поновлення на посаді, яка спричинила затримку виконання рішення суду в частині її поновлення, суд відхиляє як необгрунтовані.

Відповідно до ч. 2 ст. 14 Кодексу адміністративного судочинства України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Згідно з ч. 2 ст. 14 Кодексу адміністративного судочинства України, невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Згідно ст. 370 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Пунктом 3 ч. 1 ст. 371 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що постанови суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби виконуються негайно.

При цьому, як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у п. 34 постанови від 06 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів», рішення про поновлення на роботі вважається виконаним з дня видання власником або уповноваженим ним органом про це наказу.

Відповідно до частини сьомої ст. 235 Кодексу законів про працю України, рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, ухвалене органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.

Негайне виконання судового рішення полягає в тому, що воно виконується не з часу набуття ним законної сили (як це передбачено для переважної більшості судових рішень), а негайно з часу його оголошення на судовому засіданні.

Станом на момент звернення позивача до суду, постанова Окружного адміністративного суду м. Києва від 23.11.2017 у справі № 826/13271/16, що допущена до негайного виконання в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді головного державного інспектора відділу митно-логістичної інфраструктури управління митної логістики та систем митного контролю Департаменту розвитку митної справи Державної фіскальної служби України, всупереч вимогам Кодексу законів про працю України та Кодексу адміністративного судочинства України відповідачем не виконана. Доказів зворотнього відповідачем суду не надано.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позивач має право на виплату їй середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення, відповідно до ст. 236 Кодексу законів про працю України, з 01.11.2019 по 03.03.2021 включно (335 робочих днів).

Порядок обчислення середньої заробітної плати затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100 (далі Порядок №100).

Згідно з пунктом 1 Порядку №100 обчислення середньої заробітної плати цей Порядок застосовується, у тому числі, у випадку вимушеного прогулу.

За змістом пункту 10 Порядку №100 обчислення середньої заробітної плати, у випадках підвищення тарифних ставок і посадових окладів на підприємстві, в установі, організації відповідно до актів законодавства, а також за рішеннями, передбаченими в колективних договорах (угодах), як у розрахунковому періоді, так і в періоді, протягом якого за працівником зберігається середній заробіток, заробітна плата, включаючи премії та інші виплати, що враховуються при обчисленні середньої заробітної плати, за проміжок часу до підвищення коригуються на коефіцієнт їх підвищення.

Виходячи з відкоригованої таким чином заробітної плати в розрахунковому періоді за встановленим у пунктах 6, 7 і 8 розділу ІV Порядком визначається середньоденний (годинний) заробіток. У випадках коли підвищення тарифних ставок і окладів відбулось у періоді, протягом якого за працівником зберігався середній заробіток, за цим заробітком здійснюються нарахування тільки в частині, що стосується днів збереження середньої заробітної плати з дня підвищення тарифних ставок (окладів).

Постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 № 1213 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 р. № 100» (яка набрала чинності з 12.12.2020 - дня оприлюднення в газеті «Урядовий Кур`єр № 242) пункт 10 Порядку виключено.

Разом з тим, у відповідності із статтею 58 Конституції України нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі.

Згідно з висновками щодо тлумачення змісту ст. 58 Конституції України, викладеними у рішеннях Конституційного Суду України від 13 травня 1997 року № 1-зп, від 9 лютого 1999 року № 1-рп/99, від 5 квітня 2001 року № З-рп/2001, від 13 березня 2012 року № 6-рп/2012, закони та інші нормативно-правові акти поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності; дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється із втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце; дія закону та іншого нормативно- гіравового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом.

Таким чином, оскільки нарахування середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення про поновлення позивача на роботі здійснюється за кожний день такої затримки окремо - розрахунок належного позивачу середнього заробітку за дні затримки до 12.12.2020 має здійснюватись з урахуванням пункту 10 Порядку, який був чинним до зазначеної дати.

Згідно із постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.2016 № 292 «Деякі питання оплати праці державних службовців у 2016 році) посадовий оклад за посадою позивача до звільнення, складав 4308,00 грн., а її середньоденна заробітна плата, виходячи з вказаного розміру посадового окладу, дорівнювала 393,95 грн, що підтверджується листом відповідача від 25.07.2018 № 10846/3/99-99-05-04-02-14 та довідкою відповідача від 25.07.2016 №2724-0.

За схемою на посадах державної служби за групами оплати праці з урахуванням юрисдикції державних органів у 2019 році (у коефіцієнтах), затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 06.02.2019 № 102, з 01.01.2019 розмір посадового окладу за посадою позивача становить 8 000,00 грн., що підтверджується листом відповідача від 13.03.2019 № 532/ЗПІ/99-99-05-04-02-14.

Отже, коефіцієнт підвищення посадового окладу позивача з 01.01.2019 року дорівнює 1,8570 (8000,00 / 4308,00).

Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2017. № 15 «Питання оплати праці працівників державних органів» (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 15 січня 2020 р. № 16) з 01.01.2020 посадовий оклад за посадою позивача збільшений до 8 500 грн.

Отже, коефіцієнт підвищення посадового окладу позивача в 2020 році дорівнює 1,9730 (8500,00/4308,00).

З урахуванням норми тривалості робочого часу на 2019, 2020 та 2021 роки тривалість періоду затримки відповідачем виконання постанови суду про поновлення позивача на роботі з 01.11.2019 по 03.03.2021 включно складає 335 робочих днів, в тому числі:

з 01.11.2019 по 31.12.2019 - 42 робочих дня, з 01.01.2020 по 11.12.2020-238 робочих дні, з 12.12.2020 по 03.03.2021 - 55 робочих днів.

Середній заробіток позивача в періодах, в яких застосовується коефіцієнт підвищення посадового окладу дорівнює:

з 01.11.2019 до 31.12.2019-30 725,74 грн. (42 робочі дні * 393,95 грн. * 1,8570). з 01.01.2020 по 11.12.2020 - 184 988,68 грн. (238 робочих дні*393,95 грн. * 1,9730) Середній заробіток позивача 12.12.2020 по 03.03.2021 включно (період, в якому коефіцієнт коригування не застосовується) складає 21 667,25 грн. (55 робочих дні * 393,95 грн).

Загальний розмір середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення про поновлення позивача на роботі з 01.11.2019 по 03.03.2021 включно складає 237 381,67 грн. (21 667,25 грн.+ 184 988,68+30 725,74).

Таким чином, суд дійшов до висновку, що з Державної фіскальної служби України на користь позивача необхідно стягнути середній заробіток за час затримки виконання постанови суду про поновлення її на посаді, за період з 01.11.2019 по 03.03.2021 включно в розмірі 237 381,67 грн. з проведенням необхідних відрахувань відповідно до чинного законодавства.

Згідно з частинами першою та другою статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже, виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не надав суду доказів, які спростовували б доводи позивача, а відтак, не довів правомірності своїх дій, а тому заявлені позивачем вимоги є такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.143 КАС України, суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Позивач звільнений від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях, на підставі п.1 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» №3674-VI від 08.07.2011.

Керуючись ст.ст.2, 5, 9, 77, 132, 139, 143, 243-246, 255, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Державної фіскальної служби України (04655, м. Київ, Львівська площа, 8, код ЄДРПОУ 39292197) про стягнення заробітної плати за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі,- задовольнити повністю.

Стягнути з Державної фіскальної служби України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виконання постанови Окружного адміністративного суду м. Києва від 23.11.2017 у справі №826/13271/16 за період з 01.11.2019 по 03.03.2021 включно в розмірі 237 381,67 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було ог'''''''''''''''''''олошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення у повному обсязі складено та підписано 14.06.2021.

Суддя Л.Я. Максименко