Рішення № 97622330, 07.06.2021, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 червня 2021 р. Справа№200/3530/21

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі судді Чекменьова Г.А., розглянувши в спрощеному (письмовому) провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Покровського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 через адвоката Молчанову Н.В. звернувся до суду з позовом до Покровського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області, в якому просив суд:

визнати протиправним та скасувати рішення № 2913 від 01.06.2020 року про відмову у призначенні пенсії за вислугу років відповідно до пункту «а» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», пункту 2.1 розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»,

зобов`язати зарахувати до спеціального стажу за вислугу років в Донецькій дистанції колії період роботи з 03.01.1992 року по 29.10.2007 року,

зобов`язати повторно розглянути заяву від 27.05.2020 року про призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту «а» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», пункту 2.1 розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що 27.05.2020 року звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту «а» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», пункту 2.1 розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» разом з пакетом необхідних документів. Між тим відповідач своїм рішенням № 2913 від 01.06.2020 року відмовив у призначенні пенсії у зв`язку з відсутністю необхідного стажу роботи та продовженням роботи, що дає права виходу на пенсію за вислугу років.

Відповідач не зарахував період роботи з 03.01.1992 року по 29.10.2007 року в зв`язку з ненаданням довідок про підтвердження спеціального стажу роботи, повідомивши, що будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та посадовими або службовими особами на території, що тимчасово не контролюється владою, є недійсними і не створює правових наслідків.

Позивач вважає, що з урахуванням рішень Міжнародного суду, орган Пенсійного фонду України повинен приймати та визнавати документи, які видані органами, підприємствами, установами та організаціями, що знаходяться на непідконтрольній українській владі території, оскільки їх неприйняття та невизнання веде за собою порушення прав громадян. Тому просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Ухвалою від 05 квітня 2021 року позовну заяву прийнято до розгляду, поновлено строк звернення до суду та відкрито спрощене позовне провадження у справі без виклику сторін.

На адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач підтвердив викладені позивачем обставини звернення із заявою про призначення пенсії за вислугу років та прийняття рішення про відмову у задоволенні зазначеної заяви. Підставами для відмови у призначенні пенсії стала відсутність довідки на підтвердження спеціального стажу та, як наслідок, не зарахування періоду роботи з 03.01.1992 року по 29.10.2007 року, а також продовження роботи, яка дає право на цей вид пенсії, в порушення діючого законодавства.

Надані позивачем довідки на підтвердження роботи на пільгових умовах не розглядалися, в зв`язку з тим, що видані підприємствами, які знаходяться на території, де органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження. Оскільки записи в трудовій книжці не підтверджують пільговий характер роботи, відсутні дані про спеціальний стаж в реєстрі застрахованих осіб, а перевірка відомостей з наданих довідок неможлива, Покровським управлінням фонду правомірно прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 . З наведених підстав відповідач вважає, що діяв в межах законодавства та просив у задоволені позову відмовити.

Представник позивача надала відповідь на відзив, в якому зазначила про застосування «намібійських винятків» щодо прийняття довідок на підтвердження спеціального характеру роботи позивача та незаконність вимагання звільнення з роботи. Наполягала на задоволенні позовних вимог в зв`язку з виконанням позивачем всіх необхідних умов та наданням документів для призначенні пенсії за вислугу років.

З`ясовуючи обставини справи, судом встановлено таке.

Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), є громадянином України, відповідно до копії паспорта громадянина України серії НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.13-14).

Рішенням № 2913 від 01.06.2020 року Покровське об`єднане управління Пенсійного фону України Донецької області відмовило ОСОБА_1 в призначені пенсії за вислугу років відповідно до пункту «а» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», пункту 2.1 розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», зв`язку з відсутністю необхідного спеціального стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за вислугу років, та продовження роботи, яка дає право на цей вид пенсії. На день звернення документально підтверджений страховий стаж роботи заявника склав 39 років 07 місяців, в тому числі спеціальний стаж - 7 років 0 місяців 4 дні. Позивачу не зараховано до спеціального стажу період роботи з 03.01.1992 року по 29.10.2007 року (а.с.20-22).

Згідно з копією трудової книжки від 15 липня 1980 року серії НОМЕР_3 (а.с.16) ОСОБА_1 працював в Донецькій дистанції колії Донецької залізниці в період:

з 03.01.1992 року по 01.04.1994 року та з 03.06.1994 року по з 08.02.2000 року монтером колії,

з 01.04.1994 по 03.06.1994 року бригадиром та з 08.02.2000 року по 29.10.2007 року бригадиром по поточному утриманню та ремонту колії та штучних споруд.

Записи в трудовій книжці виконані належним чином, завірені підписами відповідальних осіб.

Відповідно до листа Акціонерного товариства «Українська залізниця» Регіональна філія «Донецька залізниця» № НЮДОН Філія - 2022/688 від 12.03.2021 року, філія не володіє архівними документами та іншою інформацією стосовно пільгового характеру роботи ОСОБА_1 в період з 03.01.1992 року по 29.10.2007 року на ДП «Донецька залізниця» (а.с.26).

Позивачем на підтвердження своїх доводів надано наказ про результати атестації робочих місць за умовами праці від 28.09.2018 року (а.с.38) та протокол №3 від 08.04.2008 року Комісії по встановленню безперервного трудового стажу для виплати надбавки за вислугою років при управлінні ДП «Донецька залізниця», згідно з яким ОСОБА_1 працював в Донецькій дистанції колії з 03.01.1992 року по 29.10.2007 року на посадах, що дає право на пенсію за вислугу років. Стаж роботи ОСОБА_1 , що дає право на вислугу років на 01.01.2008 рік становить 15 років 11.місяців 28 днів (а.с.39).

Крім того, позивачем надані документи, видані на території, тимчасово не підконтрольній Українській владі, а саме довідку від 20.05.2020 року (а.с.33), довідка про інтенсивність руху поїздів від 07.07.2020 року № (а.с.34-35).

Вважаючи протиправним рішення відповідача позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним відносинам, суд дійшов таких висновків.

За приписами статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В статті 24 Конституції України зазначено, що громадяни мають рівні конституційні права і свободи та с рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Відповідно до статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

За приписом пункту 6 частини 1 статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Згідно з частиною 1 статті 8 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV) право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають, зокрема, громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом, досягли встановленого цим Законом пенсійного віку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж.

Водночас, незгода позивача з прийнятим відповідачем рішенням за мотивами не згоди з необхідністю припинити роботу, як умовою призначення пенсії за вислугу років, не відповідає правовому регулюванню спірних відносин.

Зокрема, Законом № 2148-VIII від 03.10.2017 року Розділ XV Закону № 1058-IV доповнено пунктом 2-1 , яким передбачено, що особам, які на день набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» мають вислугу років та стаж, необхідний для призначення пенсії за вислугу років, передбачений статтями 52, 54 та 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», пенсія за вислугу років призначається за їхнім зверненням з дотриманням умов, передбачених Законом України «Про пенсійне забезпечення».

Розмір пенсії за вислугу років визначається відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону. Пенсії за вислугу років фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України.

Таким чином, вказана норма містить відсилочну конструкцію, відповідно до якої призначення пенсій за вислугу років здійснюється за нормами Закону № 1788-XII.

Статтею 7 Закону № 1788-XII встановлено, що звернення за призначенням пенсії може здійснюватися у будь-який час після виникнення права на пенсію.

При цьому пенсії за віком і по інвалідності призначаються незалежно від того, припинено роботу на час звернення за пенсією чи вона продовжується. Пенсії за вислугу років призначаються при залишенні роботи, яка дає право на цю пенсію.

Тому, суд не приймає заперечення позивача проти необхідності залишення роботи, яка дає право виходу на пенсію за вислугу років, а оскаржене рішення відповідача в цій частині відповідає нормам законодавства.

Водночас суд враховує, що відповідно до пункту «а» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» № 1788-XII (далі – Закон № 1788-XII) (із змінами за Законом України від 02.03.2015 р. № 231-VIIІ), право на пенсію за вислугу років мають: робітники локомотивних бригад і окремі категорії працівників, які безпосередньо здійснюють організацію перевезень і забезпечують безпеку руху на залізничному транспорті та метрополітенах, - за списками професій і посад, що затверджуються в порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, - після досягнення 55 років і при стажі роботи: чоловіки - не менше 30 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначеній роботі

У Списку професій і посад робітників локомотивних бригад і окремих категорій працівників, які безпосередньо здійснюють організацію перевезень і забезпечують безпеку руху на залізничному транспорті та в метрополітенах і користуються правом на пенсію за вислугу років, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 12 жовтні 1992 року №583», передбачений монтер колії та бригадир по поточному утриманню та ремонту колії та штучних споруд на дільницях з інтенсивним рухом поїздів.

Відповідно до статті 62 Закону № 1788-XII, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Розділом 2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (затверджений постановою Пенсійного фонду України 25.11.2005 року № 22-1) визначений вичерпний перелік документів, що мають бути подані особою, яка звертається за призначенням пенсії. Відповідно до підпункту 2 пункту 2.1 цього Порядку до заяви про призначення пенсії за віком за відсутності трудової книжки мають бути додані у тому числі документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок № 637).

Згідно з пунктами 1 та 2 вказаного Порядку за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.

Пункт 3 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637, встановлює, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу органами Пенсійного фонду на місцях приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Відповідно до пункту 20 вказаного Порядку у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

У разі коли підприємства, установи, організації або їх правонаступники розміщуються на тимчасово окупованій території України або в районах проведення антитерористичної операції, спеціальний трудовий стаж може підтверджуватися за даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Відповідно до наведених норм позивачем разом із заявою про призначення пенсії надані необхідні документи на підтвердження пільгового трудового стажу.

Зокрема, у трудовій книжці містяться відповідні записи про роботу, виконані належними чином та скріплені печатками.

Суд також враховує, що за відомостями, наданими Регіональної філією «Донецька залізниця» спірний трудовий стаж з 03.01.1992 року по 29.10.2007 року, який позивач просить зарахувати для призначення пенсії, входить у період, коли позивач працював на підприємстві «Донецька дистанція колії» ДП «Донецька залізниця», зареєстрованому на підконтрольній Україні території.

Щодо наданих довідок на підтвердження спеціального стажу роботи з тимчасово непідконтрольній Україні території суд зазначає, що приписами частини третьої статті 44 Закону № 1058-ІV передбачено право відповідача на проведення перевірки. Разом з цим, не проведення такої перевірки підприємства, яким видано довідки, не може бути підставою для відмови особі в зарахуванні відповідного стажу.

Щодо неможливості перевірки факту роботи на підприємстві через те, що воно знаходиться на непідконтрольній українській владі території, суд також зазначає, що стосовно окупованих територій у практиці Міжнародного суду ООН сформульовані, так звані, «намібійські винятки»: документи, видані окупаційною владою, повинні визнаватися, якщо їх невизнання веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян.

У рішенні Європейського суду з прав людини «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» від 23.02.2016 ЄСПЛ констатував, що «Консультативний висновок Міжнародного Суду, що розуміється в сукупності з виступами і поясненнями деяких членів суду, чітко показує, що в ситуаціях, подібних до тих, що наводяться в цій справі, зобов`язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих de facto органів та інститутів [окупаційної влади] далеко від абсолютного. Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами».

В даному випадку позивач не може бути позбавлений свого права, що стосується предмету позову, через неможливість перевірки достовірності довідок про підтвердження пільгового стажу, у зв`язку із знаходженням установи, що її видала, на непідконтрольній українській владі території.

Судом встановлено, що записами в трудовій книжці підтверджується спеціальний характер робіт позивача у спірні періоди, які також підтверджено наданими довідками з підприємства та протоколом №3 від 08.04.2008 року Комісії по встановленню безперервного трудового стажу для виплати надбавки за вислугою років при управлінні ДП «Донецька залізниця».

Дослідивши обставини справі в їх сукупності, суд дійшов висновку, що Покровське об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області правомірно відмовило у призначенні пенсії за вислугу років ОСОБА_1 на підставі статті 7 Закону № 1788-XII через продовження відповідної роботи, яка дає право на таку пенсію, проте у рішенні № 2913 від 01.06.2020 року неправомірно не зарахувало до спеціального стажу позивача період роботи з 03.01.1992 року по 29.10.2007 року.

Отже, через безпідставне не зарахування відповідачем до спеціального стажу періоду роботи позивача з 03.01.1992 року по 29.10.2007 року заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 2 статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів тощо.

Згідно з частинами 3 та 4 статті 245 КАС України у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

У випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

З урахуванням вказаних норм позовні вимоги підлягають задоволенню шляхом визнання протиправним та скасування рішення Покровського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області № 2913 від 01.06.2020 року та зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 27.05.2020 року про призначення пенсії з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні щодо зарахування до пільгового стажу відповідного періоду роботи позивача.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд зазначає, що відповідно до статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

За приписами статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.

Тому, сплачений позивачем судовий збір у розмірі 908 грн. (а.с.11) підлягає стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Водночас, позивачем до складу судових витрат заявлено відшкодування витрат, пов`язаних з правничою допомогою адвоката в сумі 7000,00 грн. на підставі договору № 02/03/21 від 03.03.2021 року про надання правової допомоги, розрахунку витрат до договору та квитанцій б/н від 03.03.3021 року та 11.03.2021 року про підтвердження оплати такої допомоги (а.с.40-44).

Стосовно вказаних витрат суд зауважує, що відповідно до статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Отже, вказані норми передбачають включення до складу судових витрат лише тих, які безпосередньо пов`язані з розглядом конкретної справи за участю конкретних осіб.

Всупереч наведеному, надані адвокатом документи на підтвердження розміру понесених витрат на професійну правничу допомогу не містять жодного посилання, що така допомога здійснювалася саме у межах спірних відносин позивача з Покровським об`єднаним управлінням Пенсійного фонду України Донецької області з приводу призначення пенсії за вислугу років.

Зокрема, договір про надання правової допомоги № 02/03/21 від 03.03.2021 року не зазначає ані правовідносин, ані осіб, яких така допомога стосується, не містить загальної суми вартості послуг за договором. Розрахунок витрат та акт від 25.03.2021 року також не дають можливості встановити, який саме позов та до якої особи готував адвокат за вказаним договором.

Тобто, надані документи не дають можливості ідентифікувати здійснену правову допомогу, як таку, що відноситься до розгляду цієї адміністративної справи № 200/3530/21-а, через що відсутні підстави включати вказані витрати до судових витрат в цій адміністративній справі.

На підставі наведеного, керуючись статтями 2, 134, 139, 241-246, 255, 295-297 КАС України, суд

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) Покровського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (85323, Донецька область, м. Мирноград, вул. Центральна, 13, ЄДРПОУ 42169323) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Покровського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області № 2913 від 01.06.2020 року про відмову у призначенні пенсії за вислугу років ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ).

Зобов`язати Покровське об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) від 27.05.2020 року про призначення пенсії за вислугу років, з урахуванням висновків суду щодо зарахування до відповідного спеціального стажу в Донецькій дистанції колії періоду роботи з 03.01.1992 року по 29.10.2007 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Покровського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (85323, Донецька область, м. Мирноград, вул. Центральна, 13, ЄДРПОУ 42169323) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 908 (дев`ятсот вісім) грн. 00 коп.

Рішення складено у повному обсязі та підписано 07 червня 2021 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Г.А. Чекменьов