Рішення № 97622327, 07.06.2021, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 червня 2021 р. Справа№200/3695/21

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі судді Чекменьова Г.А., розглянувши в спрощеному (письмовому) провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Бахмутсько-Лиманського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання протиправним та скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 через представника на підставі довіреності Гнатенко О.В. звернувся до суду з позовом до Бахмутсько-Лиманського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області, в якому просив суд:

визнати протиправною та скасувати відмову, оформлену листом №384-351/П-03/8-0574/21 від 09.03.2021 року зарахувати до страхового стажу періоди роботи на Московській філії Закритого акціонерного товариства «Труд» з 05.05.1996 року по 31.03.1999 року і на Вяземській філії Закритого акціонерного товариства «Труд» з 01.04.1999 року по 03.04.2001 року,

зобов`язати зарахувати до страхового стажу періоди роботи на Московській філії Закритого акціонерного товариства «Труд» з 05.05.1996 року по 31.03.1999 року і на Вяземській філії Закритого акціонерного товариства «Труд» з 01.04.1999 року по 03.04.2001 року та повторно розглянути заяву від 24.02.2021 року з урахуванням правової оцінки, наведеної судом у судовому рішенні.

В обґрунтування заявлених вимог зазначив, що 24.02.2021 року звернувся до відповідача із заявою про зарахування до трудового стажу періоду роботи у ЗАТ «Труд» з 05.05.1996 року по 03.04.2001 рік, на що отримав відмові з відсутності необхідного запису у трудовій книжці, а саме після запису про звільнення з роботи відсутній підпис та прізвище відповідальної особи підприємства.

Позивач не погоджується з вказаним рішенням, оскільки Інструкція про порядок ведення трудових книжок працівників не передбачає наслідків порушення порядку ведення трудової книжки для особи щодо якої вона складена. Крім того відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, представництва іноземного суб`єкта господарювання.

На запити щодо надання довідок на підтвердження періоду роботи, позивач отримав відповідь про знищення архіву в зв`язку з пожежею. Оскільки в трудовій книжці позивача маються відповідні записи про роботу в спірний період, ОСОБА_1 вважає протиправною відмову у зарахуванні спірного періоду трудової діяльності, на підставі чого просив задовольнити позовні вимоги.

Ухвалою від 07 квітня 2021 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі без виклику сторін.

До суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач зазначив, що ОСОБА_1 перебуває на обліку та отримує пенсію за віком за списком №2 з 21.08.2019 року, з 20.07.2005 року отримував пенсію по інвалідності. Спірний період трудової діяльності не зараховано ще при призначенні пенсії. Управлінням був направлений запит щодо витребування відповідної довідки, на що отримана відповідь про неможливість надання інформації про період роботи ОСОБА_1 . Позивачу запропоновано підтвердити наявний стаж на підставі показань не менше двох свідків. Проте позивач не скористався своїм правом.

Отже, відповідач діяв у межах та у спосіб, передбачений положеннями Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року № 1058-ІV (далі - Закон № 1058-ІV), Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637, не здійснював дій, що порушують пенсійні права позивача, в зв`язку з чим просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Представник позивача надав відповідь на відзив, в якому наполягав на задоволенні позовних вимог посилаючись на правову позицію, викладену в постанові Верховного суду у справі №490/12392/16-а та практику Європейського суду з прав людини щодо ефективного захисту прав позивача, зазначив при цьому, що позивач не має можливість підтвердити наявний стаж на підставі показань не менше двох свідків.

Дослідивши наявні у справі докази, суд встановив такі фактичні обставини.

Позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), є громадянином України, що підтверджується копією паспорта громадянина України серії НОМЕР_2 , мешкає за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.6-8).

27.02.2021 року звернувся до Бахмутсько-Лиманського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області з заявою довільної форми про зарахування до трудового стажу періоду роботи у ЗАТ «Труд» з 05.05.1996 року по 03.04.2001 рік (а.с.16).

Відповідач, листом №384-351/п-03/8-0574/21 від 09.03.2021 року в порядку відповіді на звернення громадян, повідомив, що період роботи з 05.05.1996 року по 03.04.2001 рік не зараховано до загального страхового стажу за відсутності необхідного запису у трудовій книжці, а саме після запису про звільнення з роботи відсутній підпис та прізвище відповідальної особи підприємства. Запропоновано підтвердити наявний стаж на підставі показань не менше двох свідків (а.с.17).

Згідно із записами у трудовій книжці позивача серії № НОМЕР_3 , виданої 23 липня 1981 року (а.с.9-15), ОСОБА_1 працював:

в Московській філії ЗАО «Труд»

з 05.05.1996 року лінійним механіком;

з 01.04.1999 року переведений в Вяземський філіал на посаду заступника директора по МТЗ;

03.04.2001 року звільнений за власним бажанням.

Записи мають посилання на номера та дати наказів, відтиск печатки підприємства, проте відсутній підпис відповідальної особи.

З метою підтвердження факту роботи позивачем надіслані запити до Дирекції Групи компанії «Труд», Пенсійний фонд Російської Федерації (а.с.18, 21), на які отримано відповідь про неможливість надання інформації в зв`язку із знищенням архіву підприємства пожежею (а.с.19, 20, 22).

На звернення Бахмутсько-Лиманського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області Пенсійний фонд Російської Федерації надав відповідь від 18 квітня 2014 року про відсутність підприємств з назвами Московський філіал ЗАТ «Труд», ЗАТ «Илан-Л», ТОВ «Сейл-Неруд» в Північно-Західному АО м. Москви та неможливості перевірки довідки про трудовий стаж та заробітну плату ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.45).

Вважаючи протиправними рішення відповідача позивач звернувся до суду з даним позовом.

Вирішуючи справу, суд дійшов таких висновків.

За приписами статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

За приписом пункту 6 частини 1 статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Відповідно до положень статті 5 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року № 1058-IV (надалі – Закон № 1058-IV) цей Закон регулює відносини, що виникають між суб`єктами системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються, зокрема, умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат, порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов`язковим державним пенсійним страхуванням.

Статтею 8 Закону № 1058-IV передбачене право громадян на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають, зокрема, громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом, досягли встановленого цим Законом пенсійного віку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж.

Відповідно до статті 1 Закону № 1058-IV, страхові внески - це кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов`язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Стосовно правового регулювання спірних відносин суд вказує, що абзацом першим частини 1 статті 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV (надалі – Закон №1058-IV) визначено, що страховий стаж - період (строк) протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не менші ніж мінімальний страховий внесок.

Відповідно до приписів частини 4 статті 24 Закону №1058-IV встановлено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

При обчисленні страхового стажу позивача, до складу якого входять періоди роботи до впровадження системи персоніфікованого обліку, відповідач мав керуватися документами та порядком, визначеним законодавством, що діяло до набрання чинності Законом №1058-ІV, а саме положеннями Закону України від 05 листопада 1991 року №1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон №1788-ХІІ).

Відповідно до статті 62 Закон №1788-ХІІ, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року №22-1 затверджено порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій, відповідно до пунктів 1.8, 1.9 якого, звернення особою за призначенням пенсії може здійснюватися в будь-який час після виникнення права на пенсію, але не раніше, ніж за місяць до досягнення пенсійного віку. Днем звернення за пенсією вважається день приймання органом, що призначає пенсію, заяви про призначення, перерахунок, відновлення або переведення з одного виду пенсії на інший.

У разі якщо до заяви про призначення пенсії додані не всі необхідні документи, орган, що призначає пенсію, письмово повідомляє заявника про те, які документи необхідно подати додатково, про що в заяві про призначення пенсії робиться відповідний запис. Якщо вони будуть подані не пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність подання додаткових документів, то днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття заяви про призначення пенсії або дата, зазначена на поштовому штемпелі місця відправлення заяви.

Розділом 2 цього Порядку визначений вичерпний перелік документів, що мають бути подані особою, яка звертається за призначенням пенсії. Відповідно до підпункту 2 пункту 2.1 цього Порядку до заяви про призначення пенсії за віком мають бути додані у тому числі документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі Порядок № 637).

Пунктом 1 Порядку № 637 визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Згідно з пунктами 1 та 2 вказаного Порядку за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.

Відповідно до підпункту 1.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників № 58 від 29 липня 1993 року (далі – Інструкція № 58) трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації (далі - підприємство) усіх форм власності або у фізичної особи понад п`ять днів, у тому числі осіб, які є співвласниками (власниками) підприємств, селянських (фермерських) господарств, сезонних і тимчасових працівників, а також позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню.

Усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження) (підпункт 2.4 Інструкції № 58).

Відповідно до підпункту 1.5. Інструкції № 58 питання, пов`язані з порядком ведення трудових книжок, їх зберігання, виготовлення, постачання і обліку, регулюються постановою Кабінету Міністрів України від 27 квітня 1993 р. № 301 «Про трудові книжки працівників», цією Інструкцією та іншими актами законодавства.

Пунктом 4 вказаної Постанови КМУ №301 встановлено, що відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, представництва іноземного суб`єкта господарювання.

З положень вказаних нормативних актів випливає, що законодавством чітко визначено порядок організації ведення, обліку, зберігання і видачу трудових книжок працівників, а також встановлено відповідальність за порушення такого порядку. Усі записи, які мають відношення до трудової діяльності працівника та вносяться до трудової книжки, можуть бути внесені вичерпним колом осіб, насамперед керівником підприємства, установи, організації в порядку, строк та спосіб, передбачений відповідним законодавством. При цьому, самостійне внесення працівником відомостей щодо своєї трудової діяльності не передбачено.

З огляду на зазначене, недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для працівника, а отже, й не може впливати на її особисті права.

Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 06.02.2018 по справі № 677/277/17.

Отже, недотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки не може слугувати підставою для відмови у зарахування стажу роботи при призначенні або перерахунку пенсії, оскільки не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, адже визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.

Вказану позицію викладено в постанові Верховного Суду від 06 березня 2018 року у справі №754/14898/15-а.

Також суд зауважує, що відповідно до частини 1 статті 7 КАС України суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Стаття 1 Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць СНД в галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 (далі - Угода від 13 березня 1992 року) закріплює принцип територіальності, згідно з яким пенсійне забезпечення громадян держав-учасників здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають.

При цьому, метою Угоди від 13 березня 1992 року є взаємне визнання і виконання державами-учасницями зобов`язань «відносно непрацездатних осіб, які набули право на пенсійне забезпечення на їхній території або на території інших республік за період їх входження в СРСР і реалізують це право на території держав-учасниць Угоди». Держави-учасниці цієї Угоди, визнавши відповідальність за пенсійне забезпечення своїх громадян, взяли на себе зобов`язання щодо захисту їхніх пенсійних прав.

Статтею 5 Угоди від 13 березня 1992 року, встановлено, що вона розповсюджує свою дію на всі види пенсійного забезпечення громадян, які встановлені чи будуть установлені законодавством держави-учасниць угод.

Згідно з частинами другою та третьою статті 6 цієї Угоди, для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав-учасників угоди зараховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР до набрання сили вказаної угоди. Обчислення пенсій провадиться із заробітку за періоди роботи, які зараховуються в трудовий стаж.

Тобто, цією Угодою визначено стаж, який підлягає безумовному врахуванню при призначенні пенсії, і відповідно, заробіток за такий період також підлягає включенню при обчисленні пенсії.

Рішенням Економічного Суду Співдружності Незалежних Держав N01-1/2-07 від 26 березня 2008 року визначено, що норма пункту 3 статті 6 Угоди від 13 березня 1992 роки встановлює правило, згідно з яким розмір пенсії визначається із заробітку (доходу) за періоди роботи, що зараховуються до трудового стажу, і застосовується при первинному призначенні пенсії в державах-учасницях Угоди. Конкретні періоди роботи для визначення середнього заробітку (доходу) при призначенні пенсії передбачаються пенсійним законодавством кожної держави-учасниці цієї Угоди.

Статтею 3 Угоди від 13 березня 1993 року також передбачено, що всі витрати, пов`язані зі здійсненням пенсійного забезпечення за цією Угодою, несе держава, що надає забезпечення. Взаємні розрахунки не проводяться, якщо інше не передбачено двосторонніми угодами.

З урахуванням того, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, в якій є запис про роботу позивача у спірні періоди засвідчено печаткою підприємства, неточності, що містяться в трудовій книжці позивача не можуть бути підставою для обмеження в реалізації конституційного права особи на соціальний захист.

При цьому судом враховано, що інші можливості підтвердження трудового стажу у позивача відсутні, через що при розгляді справи знайшли своє підтвердження доводи позивача щодо протиправності відмови у зарахуванні стажу в зв`язку з відсутністю підпису відповідальної особи у трудовій книжці.

Водночас, суд враховує, що вчинення оскаржених дій супроводжувалось прийняттям з боку Великоновосілківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області в межах наявної в нього компетенції відповідного рішення у формі листа №384-351/П-03/8-0574/21 від 09.03.2021 року, яке безпосередньо стосується прав та інтересів позивача, на захист яких заявлений позов у цій адміністративній справі.

За приписами частини 2 статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення, зокрема, про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій.

Оскільки судом не встановлено певних дій відповідача, які б мали самостійні правові наслідки щодо порушення прав, свобод чи інтересів позивача, належним способом захисту порушеного права є скасування протиправного рішення відповідача.

Статтею 58 Закону № 1058-IV визначено, що Пенсійний фонд є органом, який призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати. Тобто, Пенсійний фонд має виключну компетенцію в питаннях призначення пенсії.

Згідно з частинами 3 та 4 статті 245 КАС України у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

У випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Тому суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню шляхом визнання протиправним та скасування відмови відповідача у формі листа №384-351/П-03/8-0574/21 від 09.03.2021 року та зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву від 24.02.2021 року про зарахування періодів трудового стажу позивача з урахуванням викладених в судовому рішенні висновків.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Зважаючи на те, що позивачем при поданні позову позивачем сплачено судовий збір в сумі 908,00 грн., наведена сума відповідно до положень статті 139 КАС України підлягає стягненню з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань на користь позивача.

На підставі наведеного, керуючись статтями 2, 139, 241-246, 255, 295-297 КАС України, суд

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Бахмутсько-Лиманського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (84122, Донецька область, м. Бахмут, вул. Миру, буд. 35, код ЄДРПОУ 42172734) про визнання протиправним та скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати відмову Бахмутсько-Лиманського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області у формі листа №384-351/П-03/8-0574/21 від 09.03.2021 року щодо зарахування до страхового стажу ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) періодів роботи у Московській філії Закритого акціонерного товариства «Труд» з 05.05.1996 року по 31.03.1999 року і у Вяземській філії Закритого акціонерного товариства «Труд» з 01.04.1999 року по 03.04.2001 року.

Зобов`язати Бахмутсько-Лиманське об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області зарахувати до страхового стажу повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) від 24.02.2021 року про зарахування до трудового стажу позивача періодів роботи у Московській філії Закритого акціонерного товариства «Труд» з 05.05.1996 року по 31.03.1999 року та у Вяземській філії Закритого акціонерного товариства «Труд» з 01.04.1999 року по 03.04.2001 року з урахуванням правової оцінки, наведеної судом у судовому рішенні.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Бахмутсько-Лиманського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (84122, Донецька область, м. Бахмут, вул. Миру, буд. 35, код ЄДРПОУ 42172734) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 908 (дев`ятсот вісім) грн. 00 коп.

Рішення складено у повному обсязі та підписано 07 червня 2021 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Г.А. Чекменьов