Рішення № 97622012, 07.05.2021, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 травня 2021 року Справа № 160/17470/20

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Захарчук-Борисенко Н. В.

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи у письмовому провадженні у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

29.12.2020 ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якому просить:

- визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про відмову в призначенні пенсії за п. а ч. 1 ст. 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення” за № 1788-ХІІ від 05.11.1991 року та п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” від 09.07.2003 року за №1058-IV ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , про яке повідомлено у листі від 10.10.2020 року за № 0400-010303-8/118478;

-зарахувати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , до пільгового стажу за Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 461 від 24.06.2016 року, розділ І, підрозділ 5 “Державна воєнізована гірничорятувальна служба”, період його роботи з 16.09.2010 року по 02.12.2020 року у Державному воєнізованому гірничорятувальному (аварійно-рятувальному) загоні Державної служби України з надзвичайних ситуацій помічником командира на контрактній основі, який становить 10 років 2 місяці 11 днів, у тому числі й з врахуванням періоду з 03.08.2016 року по 01.07.2018 року, який становить 1 рік 10 місяців 29 днів;

-визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , право на призначення пенсії за п. а ч. 1 ст. 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення” за № 1788-ХІІ від 05.11.1991 року та п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 року за № 1058-IV;

-зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , від 02.12.2020 року про призначення пенсії за п. а ч. 1 ст. 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення” за № 1788-ХІІ від 05.11.1991 року та п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 року за № 1058-ІV відповідно до вимог ч. 5 ст. 45 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 року за № 1058-ІV та призначити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , пенсію за п. а ч. 1 ст. 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення” за №1788-ХІІ від 05.11.1991 року та п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 року за № 1058- ІV відповідно до вимог ч. 5 ст. 45 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 року за № 1058-ІУ з 02.12.2020 року.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач станом на 02.12.2020 досяг 50 річного віку та мав загальний трудовий стаж 34 роки 10 місяців 1 день, з яких 10 років 2 місяці 11 днів – пільговий стаж за Списком 1. Так, у період з 16.09.2010 по теперішній час, у тому числі станом на 02.12.2020, позивач працював у Державному воєнізованому гірничорятувальному (аварійно-рятувальний) загін Державної служби України з надзвичайних ситуацій помічником командира на контрактній основі, тобто вказаний період роботи становить 10 років 2 місяці 11 днів. Дана посада віднесена до списку №1 затверджених постановою Кабінету Міністрів України №36 від 16.01.2003, розділ І, підрозділ 5 «Аварійно-рятувальні частини (станції)», позиція 1.5 б, та постановою Кабінету Міністрів України №461 від 24.06.2016 року, розділ І, підрозділ 5 «Державна воєнізована гірничорятувальна служба». Крім того, пільговий характер роботи підтверджено й атестацією робочих місць за місцем роботи, яка була проведена відповідно до наказів №54 від 31.03.2009, №65 від 29.02.2012, №16 від 18.06.2013, №126 від 15.06.2018. Вказане також підтверджується трудовою книжкою позивача, довідкою про підтвердження наявного трудового стажу за №01/2-216 від 23.11.2020 разом із наказами про атестацію робочих місць.

Як зазначає позивач у позовній заяві Державним воєнізованим гірничорятувальним (аварійно-рятувальним) загоном Державної служби України з надзвичайних ситуацій не визнається наказ про атестацію робочих місць за № 16 від 18.06.2013, через що до стажу позивача за Списком №1 при наданні довідки про підтвердження наявного трудового стажу за № 01/2-216 від 23.11.2020 не було включено період роботи з 03.08.2016 по 21 07.2018, який становить 1 рік 10 місяців 29 днів, тобто даною довідкою було підтверджено лише 8 років 3 місяці 13 днів пільгового стажу за Списком № 1. На прохання позивача підтвердити пільговий стаж у період 03.08.2016 по 01.07.2018, який становить 1 рік 10 місяців 29 днів, було відмовлено, посилаючись на те, що наказ про атестацію робочих місць за № 16 від 18.06.2013 стосувався позапланової атестації.

Однак, незалежно від будь-яких мотивів відхилення атестації робочих місць та навіть у разі її не проведення, відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеній у постанові від 19 лютого 2020 року за № 520/15025/16-а, провадження № 11-1207апп19, таке не повинно було позбавляти позивача права на зарахування вказаного стажу до пільгового за Списком № 1.

02.12.2020 позивач звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1. Проте, Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області відмовило позивачу у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 у зв`язку з відсутністю необхідного пільгового стажу роботи за Списком №1, зарахувавши лише 8 років 2 місяці 20 днів на дату звернення.Не погодившись з прийнятим рішенням позивач звернувся до суду з цим позовом.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.01.2021 відкрито провадження у справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. Цією ж ухвалою суду встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання копії цієї ухвали, разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача.

Копію ухвали суду від 04.01.2021 разом з позовною заявою відповідачем отримано 22.04.2021, що підтверджується розпискою про отримання документу.

05.05.2021 на електронну адресу Дніпропетровського окружного адміністративного суду Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області надіслано відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечує щодо задоволення заявлених позовних вимог. В обґрунтування своєї позиції зазначає, що не має можливості зарахувати спірний стаж до пільгового, так як відповідно до п. 20 Порядку №637, якщо в трудовій книжці відсутні відповідні записи, які б визначали право особи на пенсію на пільгових умовах, для підтвердження спеціального стажу такою особою повинні надаватись уточнюючі довідки. При поданні заяви про призначення пенсії на пільгових умовах позивачем надано уточнюючу довідку №01/2-216 від 23.11.2020 про підтвердження наявного трудового стажу згідно до якої пільговий період роботи позивача по Списку №1 становить 8 років 2 місяці 20 днів. Крім того. Відповідачем вказано, що уточнюючий факт та характер роботи підприємство бере на себе відповідальність як за їх достовірність так і за обов`язок перед державою, щодо відшкодування виплати та доставки пільгових пенсій. Тільки адміністрація підприємства може визначити, що технологічний процес, використовуване обладнання, сировина та матеріали є потенційними джерелами шкідливих і небезпечних виробничих факторів, які можуть несприятливо впливати на стан здоров`я працюючих і виключно адміністрація підприємства згідно первинних документів може підтвердити, що особа була дійсно зайнята на роботах, які відносяться до Списку робіт і професій, що дають право на пенсію незалежно від віку, затвердженого постановою КМУ України №202 від 31.03.1994.

Отже, відповідач в межах повноважень на підставі та у спосіб передбачений чинним законодавством України прийняв рішення про відмову у призначенні пенсії №0400-010303-8/118478 від 10.12.2020.

Крім того, відповідачем зазначено, що позовні вимоги про зобов`язання Головне управління призначити ОСОБА_1 пенсію на пільгових умовах відповідно до п. 1 ч. ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з 02.12.2020 відсутні, оскільки є дискреційними повноваженнями пенсійного органу.

Ухвалою суду від 07.05.2021 у задоволенні клопотання представника Головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області про залучення до участі у справі №160/17470/20 як співвідповідача Державний воєнізований гірничорятувальний (аварійно-рятувальний) загін Державної служби України з надзвичайних ситуацій- відмовлено.

Згідно з частинами 5, 8 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини справи.

ОСОБА_1 02.12.2020 звернувся з письмовою заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з метою призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1, відповідно до положень ч. 1 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Рішенням відділу призначення пенсій управління пенсійного забезпечення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області №0400-010303-8/118478 від 10.12.2020 позивачу відмовлено в призначенні пенсії за віком на пільгових у мовах та зазначено, що загальний стаж роботи на дату звернення становить 32 роки 2 місяці 10 днів, з яких пільгового стажу по Списку №1- 8 років 2 місяці 20 днів, що дає право на зниження пенсійного віку на 8 років. Право на призначення пенсії за віком по Списку №1 відсутнє.

Предметом спору у даній справі є не зарахуванням відповідачем періоду роботи позивача з 03.08.2016 по 30.06.2018 до пільгового стажу за п.3 ст.114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 року за № 1058-ІV.

Не погодившись з вказаним рішенням, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним відносинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 6 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до ч.3 ст.23 Загальної Декларації прав людини, п.4 ч.1 Європейської Соціальної хартії та ч.3 ст.46 Конституції України кожна особа похилого віку має право на справедливу і задовільну винагороду, соціальний захист, за роки важкої праці та шкідливих робіт, - яка є основним джерелом існування для них самих та їхніх сімей.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам регулює Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV, прийнятий 9 липня 2003 року (далі - Закон №1058-IV в редакції, чинній на момент виникнення правовідносин).

Згідно з ч.3 ст.4 Закону №1058-IV виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються види пенсійного забезпечення, умови, норми та порядок пенсійного забезпечення.

Відповідно до змісту ст. 5 Закону №1058-IV цей Закон регулює відносини, що виникають між суб`єктами системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються: види пенсійних виплат; умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат.

Приписами ст. 8 Закону №1058-IV передбачене право громадян на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.

Згідно з ч. 1 ст. 114 Закону №1058-IV право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.

Пунктом 1 ч. 2 цієї ж статті визначено, що працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Аналогічні приписи містяться в п. «б» ч. 1 ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» № 1788-XII, який прийнятий 05.11.1991 року.

З відомостей, що містяться в трудовій книжці позивача серії НОМЕР_2 від 01.04.1989 встановлено, що останній, зокрема, працював:

- 06.09.2010 прийнятий до Третього взводу на посаду помічника командира на контрактній основі - Криворізький воєнізований гірничорятувальний (аварійно-рятувальний) загін (наказ №345к від 06.09.2010);

- Криворізький воєнізований гірничорятувальний (аварійно-рятувальний) загін перейменовано на Криворізький спеціальний воєнізований гірничорятувальний (аварійно-рятувальний) загін Міністерства надзвичайних ситуацій України (наказ МНС України №15 від 12.01.2012);

-за результатами атестації робочих місць по даній професії, посаді підтверджено право на пільгове пенсійне забезпечення за Списком №1 (наказ від 29.02.2012 №65);

- Державний воєнізований гірничорятувальний (аварійно-рятувальний)загін Державної служби України з надзвичайних ситуацій назву змінено з 22.05.2013 (наказ від 21.05.2013 №1);

- за результатами атестації робочих місць по даній професії, посаді підтверджено право на пільгове пенсійне забезпечення за Списком №1 (наказ від 15.06.2018 №126).

По теперішній час позивач працює на Державному воєнізованому гірничорятувальному (аварійно-рятувальний) загін Державної служби України з надзвичайних ситуацій на посаді помічника командира взводу.

Відповідно до посадової інструкції помічника командира Третього взводу (з питань медичного забезпечення НС) ОСОБА_1 , затвердженої командиром ДВГ РЗ ДСНС України 29.11.2017 помічник командира взводу, відповідальний за медичну роботу відноситься до респіраторного складу, на нього розповсюджуються дія статутів, положень та інших нормативних документів ДВГРЗ ДСНС України, які регламентують роботу оперативного складу (п. 1.1. Інструкції).

Згідно з ст. 48 Кодексу законів про працю України та ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення», основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Аналогічна позиція висловлена в постанові Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній» від 12.08.1993 року №637 (далі Порядок №637), де регламентовано порядок підтвердження наявного трудового стажу за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 3 Порядку застосування Списків №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 року №383 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 01.12.2005 року за №1451/11731, при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи.

Згідно з абз. 1 ч. 1 постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах» №36 від 16.01.2003 року затверджено Список № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах.

Підпунктом 1.5б розділ 5 Аварійно-рятувальні частини (станції) керівники та фахівці (командний склад) 1.5б командири взводів, їх заступники (помічники) 1.5б командири відділень, їх заступники (помічники) 1.5б командири загонів, їх заступники (помічники) 1.5б командири пунктів, їх заступники (помічники) відноситься до професій, які дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

Крім того, суд зазначає, що згідно постанови КМУ №461 від 24.06.2016, розділ І, підрозділ 5 «Державна воєнізована гірничорятувальна служба» дана посада віднесена до Списку №1.

Відповідно до Наказу Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 №383 «Про затвердженння Порядку застосування Списків №1 і №2 виробницт, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах», зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 01.12.2005 за №1451/11731, встановлено, що при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи та при цьому до пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати внесення цієї посади чи професії до списків.

Отже, посада позивача – помічник командира, яку займав у спірний період відповідає наведеним нормам та, відповідно, робота за визначеною посадою, дає право на призначення пенсії на пільгових умовах.

Окрім цього, відповідно до наявних у матеріалах справи доказів, а саме: наказів «Про результати атестації робочих місць» від 31.03.2009 №54 та від 29.02.2012 №65, від 18.06.2013 №16, від 15.06.2018 №126 посада позивача була атестована.

Відповідно до підпункту 2 пункту 2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року №22-1, до заяви про призначення пенсії за віком подаються документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637.

Згідно з пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або записів в ній, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 (далі - Порядок №637) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або записів в ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Відповідно до пункту 3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також в тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Як передбачено пунктом 20 Порядку №637 в тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

Суд зазначає, що наведені норми встановлюють виключний пріоритет трудової книжки перед іншими документами для визначення пільгового стажу.

Що стосується зарахування періоду роботи позивача з 03.08.2016 по 30.06.2018 до пільгового стажу відповідно до ч. 1 ст. 14 Закону України "Про пенсійне забезпечення" за №1788-ХІІ від 05.11.1991 року та ч. 3 ст. 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 року за № 1058-ІV, суд зазначає наступне.

Відповідач у своєму відзиві зазначає, що разом із заявою про призначення пенсії ОСОБА_1 до Головного управління надав довідку, уточнюючу пільговий характер роботи за період з 30.12.2005 року по 31.03.2020 року, видану Державним воєнізованим гірничорятувальним (аварійно - рятувальним) загоном від 23.11.2020 за №01/2-216.

Відповідно до зазначеної довідки, ОСОБА_1 працював повний робочий день в Державному воєнізованому гірничорятувальному (аварійно-рятувальному) загоні Державної служби України з надзвичайних ситуацій:

"за період з 06.09.2010 (наказ №345к від 06.09.2010) по 02.08.2016 на посаді помічника командира взводу, що передбачено Списком №1, розділ 1, підрозділ 5. Аварійно-рятувальні частини (станції), позиція 1.5б. Підстава: постанова КМУ від 16.01.2003 №36.

-за період з 01.07.2018 по теперішній час на посаді помічника командира взводу, що передбачено Списком №1, розділ 1, розділ 1, підрозділ 5. Державна воєнізована гірничорятувальна служба. Підстава: постанова КМУ від 24.06.2016 №461 зі змінами. (Особовий склад, який безпосередньо забезпечує здійснення екстрених і невідкладних заходів щодо запобігання та ліквідації надзвичайних ситуацій техногенного і природного характеру та їх наслідків, проведення пошукових і аварійно-рятувальних робіт). Переведення на іншу роботу, на роботу з неповним робочим днем не було.

Довідка видана на підставі, зокрема, наказів про проведення атестації робочих місць -, наказ №54 від 31.03.2009 року, наказ №65 від 29.02.2012 року, наказ №16 від 18.06.2013 року та наказ №126 від 15.06.2018 року."

Відповідно до частини 3 статті 44 Закону №1058, органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій та окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.

Підпункт 5 пункту 6 Положення про головні управління Пенсійного фонду України в АРК, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 22.12.2014 року №28-26, закріплює, що Головне управління Фонду має право проводити у порядку і випадках, встановлених законом, планові та позапланові перевірки у роботодавців та інших осіб бухгалтерських книг, звітів, кошторисів та інших документів щодо достовірності відомостей, поданих до реєстру застрахованих осіб або для призначення пенсій, отримувати необхідні пояснення, довідки і відомості (зокрема письмові) з питань, що виникають під час таких перевірок.

Враховуючи вищевикладене, Головним управлінням було проведено перевірку довідки, уточнюючої пільговий характер роботи ОСОБА_1 у період роботи з 03.08.2016 по 30.06.2018 , виданої Державним воєнізованим гірничорятувальним (аварійно - рятувальним) загоном від 23.11.2020 за №01/2-216.

У зв`язку з чим, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області було зараховано періоди роботи позивача в Державному воєнізованому гірничорятувальному (аварійно-рятувальному) загоні Державної служби України з надзвичайних ситуацій з 06.09.2010 по 02.08.2016 та з 01.07.2018 по теперішній час до пільгового стажу за Списком №1 у розмірі відпрацьованого часу – 8 років 2 місяці 20 днів (як зазначено підприємством у довідці).

Як судом вже зазначалось, у період з 03.08.2016 по 30.06.2018 позивач працював на посадах помічника командира взводу.

Вказане підтверджується наявними записами у трудовій книжці ОСОБА_1 НОМЕР_2 від 01.04.1989. Крім того, у трудовій книжці позивача наявні записи щодо проведення атестації робочих місць позивача, що дають право на пільгове пенсійне забезпечення.

Разом із тим, виконання роботи позивачем з повним робочим днем у спірний період підтверджується копією довідки №01/2-216 від 23.11.2020, яка видана підприємством «Державний воєнізований гірничорятувальний загін» та міститься в матеріалах даної адміністративної справи (а.с. 20).

Крім того, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 року «Про трудові книжки працівників» відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, тому власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника, а отже, й не може впливати на її особисті права.

Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 06.02.2018 року у справі №677/277/17, провадження №К/9901/1298/17.

Верховним Судом в постанові від 24.05.2018 року у справі № 490/12392/16-а викладено правову позицію, відповідно до якої, працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини підприємства не може бути підставою для позбавлення особи конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань нарахування/призначення пенсії.

В даному випадку, суд звертає увагу, що вказані записи в трудовій книжці зроблено чітко, зрозуміло та без будь-яких виправлень та неточностей, відсутні ознаки підчисток та підробок.

Доказів визнання недостовірними записів у трудовій книжці щодо спірних періодів роботи позивача відповідачем суду не надано, а тому їх безпідставно не взято до уваги відповідачем при обрахуванні стажу роботи, необхідного для призначення відповідної пенсії.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що відповідачем неправомірно відмовлено позивачу у зарахуванні спірних періодів роботи, а тому порушені позивачем права підлягають відновленню судом шляхом визнання протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови в призначенні ОСОБА_1 пенсії за ч. 1 ст. 14 Закону України "Про пенсійне забезпечення" за № 1788-ХІІ від 05.11.1991 року та ч. 3 ст. 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 року за № 1058-ІV.

Як наслідок, підлягає задоволенню позовна вимога про визнання протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про відмову в призначенні пенсії за п. а ч. 1 ст. 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення” за № 1788-ХІІ від 05.11.1991 року та п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” від 09.07.2003 року за №1058-IV ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , про яке повідомлено у листі від 10.12.2020 року за №0400-010303-8/118478.

Суд зазначає, що позивач допустив помилку в даті оскаржуваного рішення, а саме зазначено 10.10.2020, однак з матеріалів справи вбачається, що рішення «Про відмову в призначенні пенсії» №0400-010303-8/118478 прийнято 10.12.2020.

Натомість позовна вимога про визнання за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , право на призначення пенсії за п. а ч. 1 ст. 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення” за № 1788-ХІІ від 05.11.1991 року та п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 року за № 1058-IV не підлягає задоволенню, оскільки не відповідає меті адміністративного судочинства, яке спрямоване на відновлення порушених прав протиправними рішення, діями або бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, проте ніяк не на встановлення або визнання прав осіб на пенсійне забезпечення.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , від 02.12.2020 року про призначення пенсії за п. а ч. 1 ст. 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення” за № 1788-ХІІ від 05.11.1991 року та п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 року за № 1058-ІV відповідно до вимог ч. 5 ст. 45 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 року за № 1058-ІV та призначити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , пенсію за п. а ч. 1 ст. 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення” за №1788-ХІІ від 05.11.1991 року та п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 року за № 1058- ІV відповідно до вимог ч. 5 ст. 45 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 року за № 1058- ІV з 02.12.2020 року, суд зазначає, що дана позовна вимога включає дві окремі позовні вимоги про зобов`язання повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 02.12.2020 про призначення пенсії та зобов`язання призначити ОСОБА_1 призначити пенсію з 02.12.2020, які протирічать одна одній.

Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Статтею 6 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Відповідно до пунктів 21, 24 рішення у справі «Федоренко проти України» (№ 25921/02) Європейський Суд з прав людини, здійснюючи прецедентне тлумачення статті 1 Першого Протоколу до Конвенції сформулював правову позицію про те, що право власності може бути «існуючим майном» або «виправданими очікуваннями» щодо отримання можливості ефективного використання права власності чи «законними сподіваннями» отримання права власності. Аналогічна правова позиція сформульована Європейським судом з прав людини і в справі Стреч проти Сполучного Королівства (Stretch v. the United Kingdom № 44277/98).

У межах вироблених Європейським Судом з прав людини підходів до тлумачення поняття «майно», а саме в контексті статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, це поняття охоплює як «наявне майно», так і активи включаючи право вимоги, з посиланням на які заявник може стверджувати, що він має принаймні законні очікування стосовно ефективного здійснення свого «права власності» (пункт 74 рішення Європейського Суду з прав людини у справі Фон Мальтцан та інші проти Німеччини). Суд робить висновок, що певні законні очікування заявників підлягають правовому захисту, та формує позицію для інтерпретації вимоги як такої, що вона може вважатися «активом»: вона повинна мати обґрунтовану законну підставу, якою, зокрема є чинна норма закону, тобто встановлена законом норма щодо виплат (пенсійних, заробітної плати, винагороди, допомоги) на момент дії цієї норми є «активом», на який може розраховувати громадянин як на свою власність (Maltzan (Freiherr Von) and others v. Germany № 71916/01, № 71917/01 та № 10260/02).

Так, статтею 1 Першого Протоколу до Конвенції кожній фізичній або юридичній особі гарантовано право мирно володіти своїм майном. При цьому зазначено, що ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Європейським судом з прав людини неодноразово у рішеннях наголошувалось, що якщо у договірній державі є чинне законодавство, яким виплату коштів передбачено як право на соціальні виплати (обумовлені чи не обумовлені попередньою сплатою внесків), таке законодавство має вважатися таким, що передбачає майнове право, що підпадає під дію статті 1 Першого протоколу, відносно осіб, які відповідають її вимогам (п.31 рішення від 26.06.2014 у справі «Суханов та Ільченко проти України», заява № 68385/10 та 71378/10).

Керуючись принципом верховенства права, гарантованим ст.8 Конституції України та ст.6 КАС України, суд на підставі ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосовує практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі Чахал проти Об`єднаного Королівства (Chahal v. theUnitedKingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати заявникові такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист. Крім того, суд указав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності небезпідставної заяви за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Засіб захисту, повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі Афанасьєв проти України від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).

Отже, ефективний засіб правового захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.

Згідно з Рекомендацією № R (80) 2 Комітету Міністрів РЄ державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятою Комітетом Ради Європи 11 травня 1980 року на 316-й нараді заступників міністрів, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Отже, дискреційним повноваженням є повноваження, яке надає певний ступінь свободи адміністративному органу при прийнятті рішення, тобто, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) обрати один з кількох варіантів рішення.

Суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність закріпленим ч.3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.

Водночас, згідно пункту 4 частини другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти рішення про зобов`язання відповідача вчинити певні дії.

Відповідно до ч.4 ст. 245 Кодексу адміністративного судочинства, у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

З урахуванням вищевикладеного суд дійшов висновку, що належним способом відновлення порушеного права позивача, а також із метою усунення порушень, допущених відповідачем у спірних правовідносинах, є зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити та виплати, з 02.12.2020 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №1 пенсію за п. а ч. 1 ст. 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення” за №1788-ХІІ від 05.11.1991 року та п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 року за № 1058- ІV відповідно до вимог ч. 5 ст. 45 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 року за № 1058-ІV.

Відповідно до ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи встановлені судом обставини справи, суд зробив висновок про часткове задоволення позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 143 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Відповідно до частини третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, підлягають стягненню за рахунок відповідача понесені позивачем витрати на сплату судового збору, згідно квитанції №62785від22.12.2020, в розмірі 420,40 гривень.

Відповідно до частини 5 статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України, датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Керуючись статтями 9, 72-77, 90, 132, 139, 246,262, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, 26, м. Дніпро, 49094) про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити певні дії- задовольнити частково.

Визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про відмову в призначенні пенсії за п. а ч. 1 ст. 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення” за № 1788-ХІІ від 05.11.1991 року та п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” від 09.07.2003 року за №1058-IV ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , про яке повідомлено у листі від 10.12.2020 року за № 0400-010303-8/118478.

Зарахувати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , до пільгового стажу за Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 461 від 24.06.2016 року, розділ І, підрозділ 5 “Державна воєнізована гірничорятувальна служба”, період його роботи з 16.09.2010 року по 02.12.2020 року у Державному воєнізованому гірничорятувальному (аварійно-рятувальному) загоні Державної служби України з надзвичайних ситуацій помічником командира на контрактній основі, який становить 10 років 2 місяці 11 днів, у тому числі й з врахуванням періоду з 03.08.2016 року по 01.07.2018 року, який становить 1 рік 10 місяців 29 днів.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , пенсію за п. а ч. 1 ст. 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення” за №1788-ХІІ від 05.11.1991 року та п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 року за № 1058- ІV відповідно до вимог ч. 5 ст. 45 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 року за № 1058-ІУ з 02.12.2020 року.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427) на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 420,40 гривень згідно квитанції №62785 від 22.12.2020.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.В. Захарчук-Борисенко