Рішення № 97621746, 22.03.2021, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 березня 2021 року Справа № 160/16698/20

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Юхно І.В.

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпрі адміністративну справу за адміністративним позовом Військової частини Т0310 до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,–

ВСТАНОВИВ:

14.12.2020 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Військової частини Т0310 до ОСОБА_1 , у якому позивачі просять суд:

- стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) витрати, пов`язані з його утриманням у вищому військовому закладі на загальну суму 96146,31 грн. на користь позивача Військової частини Т0310 (номер банківського рахунку за стандартом ІВАN: UA138201720313271001202013497, в ДКСУ м. Київ, ЄДРПОУ 33145904), за період навчання.

В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначено, що відповідачам не здійснено відшкодування витрат, пов`язаних з його утриманням військовою частиною Т0310, яка є структурним підрозділом Державної спеціальної служби транспорту України на кафедрі військової підготовки Державної спеціальної служби транспорту Дніпропетровського національного університету залізничного транспорту імені академіка В. Лазаряна у розмірі 96 146,31 грн. Заборгованість виникла у зв`язку з відрахуванням курсанта навчального корпусу 419 взводу кафедри військової підготовки спеціалістів Держспецтрансслужби ОСОБА_1 з університету як курсанта 1го курсу через небажання продовжувати навчання.

На виконання приписів частини 3 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) судом надіслано запит до Відділу адресно-довідкової роботи управління з питань громадянства, паспортизації та реєстрації ГУ ДМС в Дніпропетровській області щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) відповідача.

04.01.2021 до суду надійшла інформація від Відділу обліку та моніторингу ГУ ДМС в Дніпропетровській області, що на даний час відповідач зареєстрований за адресою, яка зазначена в позовній заяві.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.01.2021 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Суд зазначає, що ухвалу про відкриття провадження у справі направлено засобами поштового зв`язку на адресу відповідача, зазначену в адміністративному позові та підтверджену Відділом обліку та моніторингу ГУ ДМС в Дніпропетровській області у відповіді на запит суду. Відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення копію ухвали від 06.01.2021 отримана відповідачем особисто 02.03.2021. Тобто, строк на подання відзиву до 17.03.2021.

За правилами статті 262 КАС України розгляд справи мав відбутись до 09.03.2021, проте з метою забезпечення права відповідача подати відзив на позов судом продовжено строк розгляду справи до закінчення строку на подання відзиву на позов.

При цьому, в період з 15.03.2021 по 19.03.2021 головуючий суддя Юхно І.В. перебувала на лікарняному, а 20.03.2021 та 21.03.2021 були вихідними днями, у зв`язку з чим суд розглядає справу по суті в перший робочий день – 22.03.2021 року.

Станом на 22.03.2021 відповідач правом на подання відзиву не скористався.

Відповідно до частини 6 статті 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

При цьому, суд враховує, що пунктом 3 Розділу VI КАС встановлено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення. Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.

Постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 №1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (з урахуванням змін, внесених постановою Кабінету Міністрів України від 17 лютого 2021 р. № 104), з 19 грудня 2020 р. до 30 квітня 2021 р. на території України встановлений карантин. Крім того, в період з 00 годин 00 хвилин 8 січня 2021 р. до 00 годин 00 хвилин 25 січня 2021 р. на території України введені посилені обмежувальні протиепідемічні заходи.

Проте, суд звертає увагу, що від відповідача станом на 22.03.2021 жодних повідомлень про неможливість подання відзиву на позов до суду, в тому числі з огляду на обмеження, впровадженими у зв`язку з карантином, надано не було. Будь-яких заяв клопотань до матеріалів справи від відповідача також не надходило, у зв`язку з чим у суду відсутні правові підстави для продовження відповідачем процесуального строку, встановленого для подання відзиву на позов.

З огляду на вищевикладені обставини та на підставі вищевказаних норм, суд ухвалив розглянути справу по суті за наявними в ній доказами.

Дослідивши матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи.

Відповідно до телеграми управління матеріальних ресурсів та відділу продовольчого та речового забезпечення Державної спеціальної служби транспорту України № 38-5/1р-5 від 18.02.2010, кафедра військової підготовки ДНУЗТ прикріплена на забезпечення до військової частини Т0310.

22.08.2019 року між Державною спеціальною службою транспорту в особі начальника кафедри військової підготовки спеціалістів Держспецтрансслужби Дніпропетровського національного університету залізничного транспорту полковником ОСОБА_2 та старшим солдатом ОСОБА_1 було укладено контракт про проходження військової служби (навчання) у Державній спеціальній службі транспорту курсантами вищого військового навчального закладу, військового навчального підрозділу вищого Навчального закладу на період навчання.

Абзацом 8 пункту 1 вказаного контракту передбачено, що курсант ОСОБА_1 , зобов`язується відшкодувати Державній спеціальній службі транспорту витрати, пов`язані з утриманням у закладі вищої освіти, в якому проходить службу (навчання), у разі дострокового розірвання Контракту через небажання продовжувати навчання або недисциплінованість чи у разі відмови від подальшого проходження військової служби після закінчення закладу вищої освіти у випадках, визначених частиною десятою статті 25 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Наказом начальника кафедри військової підготовки спеціалістів Державної спеціальної служби транспорту (по стройовій частині) від 22.08.2019 №193 старшого солдата ОСОБА_1 зараховано до списків особового складу кафедри з 22.08.2019, спеціальність: Транспортні технології (за видами), а також поставлено на всі види забезпечення, на продовольче забезепчення, та призначено на посаду курсанта з 23.08.2019.

24.03.2020 року курсант ОСОБА_1 звернувся з рапортом до курсового офіцера навчального курсу про його відрахування з кафедри у зв`язку з небажанням продовжувати навчання та звільнення з віськової служби у зв`язку з систематичним невиконанням контракту з його боку.

Наказом ректора Дніпропетровського національного університету залізничного транспорту ім. академіка В. Лазаряна від 02.04.2020 року №170ст, курсанта навчального курсу 419 (група УЗ 1913) взводу кафедри військової підготовки спеціалістів Держспецтрансслужби ОСОБА_1 відраховано з університету як курсанта 1-го курсу відповідно до пункту 36 Положення про проходження громадяннами України військової служби у Державній спеціальній службі транспорту через небажання продовжувати навчання.

Наказом начальника кафедри військової підготовки спеціалістів Державної спеціальної служби транспорту Дніпровського національного університету залізничного транспорту імені академіка В. Лазаряна (по стройовій частині) від 03.04.2020 року №78 старшого солдата ОСОБА_1 (звільненого з військової служби у запас Збройних Сил України за п. «ж» п.2 ч.5 ст.26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» у зв`язку із систематичним невиконанням умов контракту військовослужбовцем) з 03.04.2020 виключено зі списків особового складу кафедри військової підготовки, всіх видів забезпечення, а з котлового забезпечення з 04.04.2020, та направлено до Павлоградського ОМТЦК та СП Дніпропетрвоської області для постановки на військовий облік.

Відповідно до вказаного наказу сума витрат, пов`язаних з його утриманням на кафедрі військової підготовки спеціалістів Держспецтрансслужби складає – 96 146,31 грн.

Сума витрат, пов`язаних з утриманням ОСОБА_1 на кафедрі військової підготовки спеціалістів Держспецтрансслужби, також підтверджується наданими позивачем довідкою про суми нарахованого грошового забезпечення та довідками-розрахунками витрат на харчування та речове забезпечення.

Матеріали справи не містять доказів відшкодування ОСОБА_1 . Державній спеціальній службі транспорту (в тому числі і в особі ВЧ Т0310) витрат, пов`язаних з його утриманням на кафедрі військової підготовки спеціалістів Держспецтрансслужби.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до пункту 17 частини 1 статті 4 КАС України публічна служба – діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.

Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-XII (далі – Закон №2232-ХІІ) здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби.

Відповідно до ч. 6 ст. 2 Закону №2232-ХІІ видами військової служби є: військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи вищих навчальних закладів).

У статті 1 Закону України «Про Державну спеціальну службу транспорту» від 05.02.2004 №1449-IV (далі – Закон №1449-IV) визначено, що Державна спеціальна служба транспорту є спеціалізованим військовим формуванням, що входить до системи Міністерства оборони України, призначеним для забезпечення стійкого функціонування транспорту в мирний час та в особливий період. Безпосереднє керівництво Державною спеціальною службою транспорту здійснює Міністерство оборони України.

За приписами ст. 17 Закону №1449-IV фінансування Державної спеціальної служби транспорту здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України в межах обсягів бюджетних призначень, визначених головному розпоряднику - Міністерству оборони України і передбачених окремим рядком у Державному бюджеті України.

Згідно з вимогами ст. 12 Закону України «Про оборону України» від 06.12.1991 №1932-XII участь в обороні держави разом із Збройними силами України беруть у межах своїх повноважень інші військові формування, утворені відповідно до законів України, Державна спеціальна служба транспорту, а також відповідні правоохоронні органи.

Військова частина Т0310 є одним із структурних підрозділів Державної спеціальної служби транспорту Міністерства оборони України, що фінансується за рахунок державного бюджету.

Згідно з Положенням про кафедру військової підготовки Державної спеціальної служби транспорту Дніпропетровського національного університету залізничного транспорту імені академіка Лазаряна (далі – кафедра), затвердженого ректором вказаного університету та погодженого головою адміністрації Державної спеціальної служби транспорту України 07.02.2007, кафедра є структурним підрозділом Державної спеціальної служби транспорту, але не є юридичною особою, і знаходиться на забезпеченні ВЧ Т0310.

На підставі вищенаведеного суд приходить до висновку, що військова частина Т0310 є належним позивачем у справі.

Порядок проходження громадянами України (далі – громадяни) військової служби у Державній спеціальній службі транспорту та особливості проходження військової служби у воєнний час визначений Положенням про проходження громадянами України військової служби у Державній спеціальній службі транспорту, затвердженим Указом Президента України від 3 лютого 2009 року №60/2009 (далі – Положення №60/2009).

Пунктом 18 Положення № 60/2009 встановлено, що контракт про проходження військової служби з громадянами України, які приймаються на військову службу за контрактом та призначаються на посади, укладається на строки, передбачені частинами другою і третьою статті 23 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Відповідно до пункту 36 Положення № 60/2009 контракт про навчання припиняється (розривається) через недисциплінованість курсанта, невиконання навчального плану, небажання продовжувати навчання, а також у разі відмови курсанта, який уклав контракт про навчання, від проходження військової служби на посадах офіцерського складу після закінчення вищого військового навчального закладу, військового навчального підрозділу закладу вищої освіти з підстав, передбачених підпунктами «д» і «з» пункту 1 або підпунктами «д» і «ж» пункту 2 частини п`ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 24 Закону №2232-ХІІ початком проходження військової служби вважається: день призначення на посаду курсанта вищого військового навчального закладу, військового навчального підрозділу вищого навчального закладу - для громадян, які не проходили військову службу, та військовозобов`язаних.

Водночас, згідно з частиною 10 статті 25 Закону №2232-ХІІ курсанти в разі дострокового розірвання контракту через небажання продовжувати навчання або через недисциплінованість, систематичне невиконання умов контракту військовослужбовцем, невиконання освітньої програми (індивідуального навчального плану - за його наявності) та в разі відмови від подальшого проходження військової служби на посадах осіб офіцерського складу після закінчення закладу вищої освіти, а також особи офіцерського складу, які звільняються з військової служби протягом п`яти років (десяти років - для осіб офіцерського складу, які оволоділи спеціальностями льотного складу авіації) після закінчення вищого військового навчального закладу або військового навчального підрозділу закладу вищої освіти відповідно до підпунктів «д», «е», «є», «з», «и» пункту 1 та підпунктів «д», «е», «є», «ж», «з» пункту 2 частини п`ятої статті 26 цього Закону, відшкодовують Міністерству оборони України та іншим центральним органам виконавчої влади, яким підпорядковані ці заклади освіти, витрати, пов`язані з їх утриманням у закладі вищої освіти, відповідно до порядку і умов, встановлених Кабінетом Міністрів України. У разі відмови від добровільного відшкодування витрат таке відшкодування здійснюється у судовому порядку.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12.07.2006 №964 затверджено Порядок відшкодування курсантами та особами офіцерського складу витрат, пов`язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах (далі – Порядок №964), який визначає механізм відшкодування курсантами в разі дострокового розірвання контракту через небажання продовжувати навчання або через недисциплінованість та в разі відмови від подальшого проходження військової служби на посадах осіб офіцерського складу після закінчення вищого навчального закладу, а також особами офіцерського складу, які звільняються з військової служби протягом п`яти років після закінчення вищого військового навчального закладу або військового навчального підрозділу вищого навчального закладу (далі – вищі навчальні заклади) відповідно до пунктів «е», «є», «ж», «и», «і» частини шостої статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" витрат, пов`язаних з їх утриманням у вищому навчальному закладі (далі – витрати).

Пунктами 3 та 4 Порядку №964 визначено, що відшкодування здійснюється у розмірі фактичних витрат, пов`язаних з: грошовим, продовольчим, речовим, медичним забезпеченням; перевезенням до місця проведення щорічної відпустки та у зворотному напрямку оплатою комунальних послуг і вартості спожитих енергоносіїв. Розрахунок фактичних витрат здійснюється вищим навчальним закладом згідно з нормами утримання курсантів.

Згідно з пунктом 6 Порядку № 964 витрати відшкодовуються у розмірі різниці сум витрат з утримання курсантів і витрат з утримання військовослужбовців строкової служби за відповідною військово-обліковою спеціальністю: курсантами, які навчалися менше встановлених законодавством строків строкової військової служби, - за весь період навчання.

На виконання вказаного пункту 3 Порядку № 964 виданий спільний наказ Міністерства оборони України, Міністерства фінансів України, Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства транспорту та зв`язку України, Адміністрації Державної прикордонної служби України, Управління державної охорони України, Служби безпеки України від 16.07.2007 № 419/831/240/605/537/219/534, що затвердив Порядок розрахунку витрат, пов`язаних з утриманням курсантів у вищих навчальних закладах, яким врегульовано механізм відшкодування курсантами витрат, пов`язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах, у тому числі у разі дострокового розірвання контракту про проходження військової служби (навчання).

Відповідно до пункту 7 Порядку відшкодування курсантами та особами офіцерського складу витрат, пов`язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах, у разі відмови курсанта або особи офіцерського складу добровільно відшкодувати витрати стягнення їх сум здійснюється у судовому порядку.

Як встановлено судом, абзацом 8 пункту 1 вказаного контракту передбачено, що курсант ОСОБА_1 , взяв на себе обов`язок відшкодувати Державній спеціальній службі транспорту витрати, пов`язані з утриманням у закладі вищої освіти, в якому проходить службу (навчання), у разі дострокового розірвання Контракту через небажання продовжувати навчання або недисциплінованість чи у разі відмови від подальшого проходження військової служби після закінчення закладу вищої освіти у випадках, визначених частиною десятою статті 25 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Відповідно до пункту 2.3 Порядку витрат, пов`язаних з утриманням курсантів у вищих навчальних закладах, у разі дострокового розірвання контракту відповідні служби (підрозділи) забезпечення навчального процесу здійснюють остаточний розрахунок фактичних витрат за відповідними видами забезпечення, складають довідки-розрахунки та подають їх до кадрового підрозділу ВНЗ. Період навчання, за який здійснюється відшкодування витрат, пов`язаних з утриманням, визначається з дня зарахування по день виключення курсанта зі списків особового складу ВНЗ.

Судом було встановлено, що підставою для розірвання контракту з кафедрою військової підготовки спеціалістів Держспецтрасслужби стало небажання останнього проходити навчання та військову службу, яке оформлено рапортом від 24.10.2020 року, що як наслідок, призвело до розірвання контракту з відповідачем.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що у відповідача наявний обов`язок відшкодувати позивачу витрати пов`язані з його утриманням на кафедрі військової підготовки спеціалістів Державної спеціальної служби транспорту ДНУЗТ.

При цьому суд зазначає, що у даному випадку відповідач перебував на посаді публічної служби, від моменту його прийняття на посаду і до звільнення з публічної служби, а отже у даному випадку питання відшкодування відповідачем витрат на навчання, пов`язане із питаннями реалізації правового статусу особи.

Відтак, й питаннями відповідальності за невиконання договору підготовки фахівця, що призвели до відшкодування фактичних витрат, пов`язаних з утриманням у навчальному закладі, навіть якщо подання відповідного позову про відшкодування витрат відбувається після її звільнення з державної служби належить до питання проходження публічної служби такою особою.

Також суд зазначає, що у рамках цивільного процесу суд не може досліджувати та встановлювати правомірність дій, рішень чи бездіяльності службовця або посадовця, оскільки така можливість передбачена лише в адміністративному процесі в силу приписів статті 19 КАС України, якою охоплюється питання прийняття на публічну службу, її проходження та звільнення.

Наведений висновок суду узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною в постановах від 30.01.2019 по справі № 810/2610/16 та від 13.03.2019 по справі № 723/18/17, а також Верховного Суду, викладеною в постановах від 12.12.2018 по справі № 804/285/16, яка є обов`язковою для врахування в силу частини 5 статті 242 КАС України.

Наявними в матеріалах справи доказами підтверджується, що загальна сума витрат на утримання відповідача склала 96 146,31 грн.

При цьому в рапорті від 24.03.2020, курсант навчального курсу старший солдат ОСОБА_1 зазначив, що кошти витрачені на його навчання зобов`язується виплатити добровільно, відшкодовувати згідно з розрахунку. Також, суд зазначає, що відповідач був ознайомлений під підпис з розрахунком витрат, пов`язаних з його отриманням у вищому військовому закладі на загальну суму 96 146,31 грн., що підтверджується: довідкою про суми нарахованого грошового забезпечення військовослужбовцю, довідкою-розрахунком витрат на речове забезпечення за період навчання, розрахунком витрат коштів на медичне забезпечення солдат, довідкою-розрахунком витрат на харчування, курсанта ОСОБА_1 .

Суд зазначає, що до матеріалів справи відповідачем не надано доказів відшкодовання вказаних витрат, пов`язаних з утриманням в навчальному закладі. Отже, сума заборгованості відповідача складає 96 146,31 грн.

За положеннями частини 1 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно з частинами 1 та 3 статті 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до приписів статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частиною 1 статті 77 КАС України закріплено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Дослідивши зібрані по справі докази та враховуючи відсутність добровільної сплати відповідачем коштів на його утримання на кафедрі військової підготовки спеціалістів Державної спеціальної служби транспорту ДНУЗТ, тобто наявність у нього вказаної заборгованості підтверджується матеріалами справи, доказів її погашення станом на день розгляду справи не надано, а судом самостійно на виконання вимоги статті 9 КАС України не виявлено, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог.

Відповідно до частини 1 статті 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Судові витрати, сплачені позивачем при зверненні до суду з цією позовною заявою, відповідно до частини 2 статті 139 КАС України з відповідача не стягуються.

Керуючись статтями 9, 73-77, 139, 241-246, 255, 295 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Військової частини Т0310 (місцезнаходження: 49035, м. Дніпро, Криворізьке шосе, б. 2, код ЄДРПОУ 33248509) до ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) про стягнення заборгованості – задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) витрати, пов`язані з його утриманням у вищому військовому закалді на загальну суму 96146,31 грн. на користь позивача Військової частини Т0310 (номер банківського рахунку за стандартом ІВАN: UA138201720313271001202013497, в ДКСУ м. Київ, ЄДРПОУ 33145904), за період навчання.

Відповідно до статті 255 КАС України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з частиною 1 статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

На підставі положень статті 297 КАС України апеляційна скарга подається безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень КАС України.

Суддя І.В. Юхно