Рішення № 97619198, 14.06.2021, Шевченківський районний суд м. Чернівців

Справа № 727/3174/21

Провадження № 2-а/727/39/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.06.2021 року Шевченківський районний суд м. Чернівці в складі:

головуючого-судді: Одовічен Я.В.

за участю секретаря: Семенишина І.Д.

позивача: ОСОБА_1 ,

розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Інспектора патрульної поліції батальйону УПП в Вінницькій області Яремчука Антона Вікторовича, Управління патрульної поліції в Вінницькій області про скасування постанови, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Інспектора патрульної поліції батальйону УПП в Вінницькій області Яремчука Антона Вікторовича, Управління патрульної поліції в Вінницькій області про скасування постанови.

Посилався на те, що постановою по справі про адміністративне правопорушення серії ДП18 №842870 від 27.03.2021 року його було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1, ч.2 ст.126 КпАП України та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 3400 грн. 00 коп.

У постанові вказується про те, що ОСОБА_1 на неодноразову вимогу працівників поліції не пред`явив посвідчення водія та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, також здійснював буксирування причепа д.н.з. НОМЕР_1 , як було встановлено пізніше, не маючи на те відповідної категорії ВЕ, чим порушив розділ 2 ПДР України та вчинив правопорушення, передбачене ч.1, ч.2 ст.126 КУпАП.

Із оскаржуваною постановою позивач не погоджується та вважає притягнення його до адміністративної відповідальності безпідставним, оскільки правил дорожнього руху він не порушував.

Вважає, що складання однієї постанови за наслідками розгляду декількох адміністративних матеріалів не передбачено жодною нормою КУпАП.

Окрім того, вказував на те, що в його діях відсутня об`єктивна сторона правопорушення, передбаченого ч.1 ст.126 КУпАП, оскільки він надав можливість поліцейському ознайомитись із документами через скло автомобіля.

Також в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.126 КУпАП, так як відповідно до його посвідчення водія серії НОМЕР_2 , він наділений правом на буксирування причепа та володіє категорією ВЕ.

Зазначив, що поліцейським його було безпідставно зупинено нібито з тих причин, що він порушив митні правила, після чого той почав вимагати посвідчення водія.

Тому вважає дії інспектора незаконними. Останній на місці зупинки протокол про адміністративне правопорушення не складав та розглянув справу у його відсутності .

Просив визнати протиправною та скасувати постанову інспектора патрульної поліції батальйону УПП в Вінницькій області лейтенанта поліції Яремчука Антона Вікторовича, серії ДП 18 №842870 про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.1 та ч.2 ст.126 КУпАП.

Представником відповідача було подано відзив на позов з матеріалами відеофіксації, в яких УПП в Вінницькій області просило відмовити в задоволенні позову. У відзиві зазначено, що ОСОБА_1 не пред`явив посвідчення водія поліцейському, а відповідно до бази даних МВС у водія наявна лише категорія «В» та «С», а тому інспектор зробив правильний висновок щодо відсутності категорії «ВЕ» у позивача. Тому відсутні підстави визнавати дії відповідача протиправними.

Ухвалою суду від 21.04.2021 року справу було призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи.

Позивач ОСОБА_1 у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі. Пояснив суду, що через незачинене вікно автомобіля пред`явив працівнику поліції посвідчення водія, проте інспектор його не слухав. Також вважає, що в інспектора поліції була відсутня причина зупинки транспортного засобу, а тому його дії є незаконними. Просив позов задовольнити.

Відповідач та представник відповідача у судове засідання не повторно з`явилися, хоча належним чином були повідомлені про час та місце розгляду справи, про причини неявки суд не повідомили.

Свідок ОСОБА_2 суду показала, що 23.03.2021 року разом із чоловіком ОСОБА_1 їхала з Києва на автомобілі марки «Мерседес Бенц». У Вінницькій області їх було зупинено працівником патрульної поліції. Підставою зупинки інспектор зазначив те, що їх авто на іноземній реєстрації. На вимогу працівника поліції чоловік пред`явив посвідчення водія, проте інспектор їх не слухав та не хотів дивитися. Після цього їм повідомили, що ОСОБА_1 притягають до адміністративної відповідальності у зв`язку з тим, що він не має права керування транспортними засобами категорії «ВЕ».

Заслухавши надані позивачем пояснення, покази свідка, дослідивши письмові докази у справі, судом встановлені наступні обставини справи.

Відповідно до ст. 222 Кодексу України про адміністративні правопорушення органи Національної поліції розглядають справи, зокрема, про адміністративні правопорушення про порушення Правил дорожнього руху.

Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ст.245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Статтею 7 КУпАП передбачено, що ніхто не може бути підданим заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставі і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності.

Як було встановлено судом, постановою серії ДП18 №842870 від 27.03.2021 року ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності. Як вбачається із змісту постанови, ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом марки «Mercedes Benz-ML» д.н. НОМЕР_3 , 23.03.2021 року о 18 год. 20 хв. на вимогу неодноразову працівників поліції не пред`явив посвідчення водія та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, а також здійснив буксирування причіпу д.н. НОМЕР_4 , як було встановлено, пізніше, не маючи на те відповідної категорії ВЕ, чим порушив вимоги розділу 2 ПДР України та вчинив правопорушення, передбачені ч.1, ч.2 ст.126 КУпАП (а.с.12).

Постановою по справі про адміністративне правопорушення серії ДП18 №842870 від 27.03.2021 року ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1, ч.2 ст.126 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 3400 гривень (а.с. 12).

Згідно ст. 251 КпАП України, доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність або відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи у його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху.

Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

Частиною першою ст.126 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачено адміністративну відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред`явила для перевірки посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційного документа на транспортний засіб, а також поліса (договору) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката «Зелена картка») у вигляді накладення штрафу в розмірі двадцяти п`яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до ч. 2 ст. 126 КУпАП, адміністративна відповідальність настає у разі керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, що тягне за собою накладення штрафу у розмірі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно до п.2.1 Правил дорожнього руху України, водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі: а) посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії; реєстраційний документ на транспортний засіб.

Згідно з пункту 2.4 ПДР України на вимогу працівника поліції водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також пред`явити для перевірки документи, зазначені у пункті 2.1 ПДР України.

Розглядаючи аргументи позивача та даючи їм оцінку, суд зазначає таке:

Відповідно до ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Пунктом 11 ч. 1 ст. 23 Закону України "Про Національну поліцію" визначено, що поліція, відповідно до покладених на неї завдань, регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.

Справи, які віднесено до компетенції Національної поліції відповідають вимогам ч.4 ст. 258 КУпАП - постанова у справі про адміністративне правопорушення виноситься на місці вчинення правопорушення. Працівники підрозділів Національної поліції мають право виносити постанову у справах про адміністративні правопорушення з порушенням ПДР на місці вчинення правопорушення.

Згідно зі ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Судом було прослухано та переглянуто відеозапис, наданий представником відповідача, з якого видно, що ОСОБА_1 через зачинено скло автомобіля пред`явив посвідчення поліцейському.

Факт пред`явлення посвідчення водія поліцейському також було підтверджено свідком ОСОБА_2 , яка була допитана судом.

Розглядаючи аргументи, наведені позивачем, у поданій ним до суду позовній заяві, суд зауважує наступне:

Як вбачається з дослідженого судом оригіналу посвідчення водія серії НОМЕР_2 , виданого на ім`я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у нього наявне право керування транспортними засобами категорії: В1, В, С1, С, ВЕ, С1Е, СЕ (а.с.10).

Відповідно до п.2.13 Правил, право на керування транспортними засобами особам може бути надано: автомобілями з причепами або напівпричепами (категорії ВЕ, С1Е, СЕ ), а також тими, що призначені для перевезення великогабаритних, великовагових і небезпечних вантажів, - з 19-річного віку.

Із змісту оскаржуваної постанови видно, що ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1,ч.2 ст.126 КУпАП, та накладено стягнення в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених, тобто за ч.2 ст.126 Кодексу.

При цьому, за ч.2 ст.126 КУпАП позивача притягнуто до адміністративної відповідальності у зв`язку з здійсненням буксирування причіпу д.н. НОМЕР_4 , не маючи на те відповідної категорії ВЕ.

Відповідно до ст.36 КУпАП при вчиненні однією особою двох або більше адміністративних правопорушень адміністративне стягнення накладається за кожне правопорушення окремо.

Якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених. До основного стягнення в цьому разі може бути приєднано одне з додаткових стягнень, передбачених статтями про відповідальність за будь-яке з вчинених правопорушень.

З урахуванням вказаних вище положень законодавства до позивача застосовано стягнення згідно з ч.2 ст.126 КУпАП у виді штрафу у розмірі 3400 гривень.

Разом із тим, судом встановлено, що у позивача ОСОБА_1 наявне право на керування транспортними засобами із причепами (категорія ВЕ).

Доводи відповідача, у поданому до суду відзиві, про відсутність зазначеної інформації, у базі МВС, у зв`язку з чим дії інспектора були правомірними, суд відхиляє, оскільки ведення бази є компетенцією поліції та не спростовує факту наявності у ОСОБА_1 права на керування транспортними засобами категорії ВЕ.

Згідно з п.1 ст.247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Згідно ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях і всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Крім того, згідно зі ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Юридична природа адміністративної відповідальності за своєю суттю є аналогічною кримінальній, оскільки також є публічною, пов`язана із застосуванням державного примусу, ініціюється органами, які наділені владними повноваження, а застосовувані санкції можуть бути доволі суттєвими для особи, включаючи позбавлення волі.

У пункті 21 рішення ЄСПЛ у справі «Надточій проти України» від 15 травня 2008 року зазначено, що Уряд України визнав карний кримінально-правовий характер Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Обов`язок дотримання принципу презумпції невинуватості відноситься не тільки до судових органів, але й до інших державних установ, таких як поліція (Рішення ЄСПЛ у справі «Дактарас проти Литви» від 24.11.2000 року).

У свою чергу, як вбачається з наявних доказів у справі, позивачем було пред`явлено суду посвідчення водія серії НОМЕР_2 із відміткою про право на керування транспортними засобами категорії ВЕ, що свідчить про те, що інспектором належним чином не було перевірено чи було вчинено адміністративне правопорушення за ч.2 ст.126 КУпАП, при цьому оскаржуваною постановою від 27.03.2021 року застосовано на підставі ст.36 Кодексу адміністративне стягнення саме за частиною другою вказаної статті.

Відповідно до ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається відповідача.

Докази надають суду учасники справи. Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних у справі доказів.

Частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

На підставі викладеного, беручи до уваги встановлені під час судового розгляду справи обставини, суд приходить до висновку, що уповноваженою посадовою особою не в повній мірі були виконані вимоги ст. 245 КУпАП та не встановлено усіх обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, а тому оскаржувана постанова у справі про адміністративне правопорушення підлягає скасуванню.

Згідно п. 2 ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд.

Таким чином, дослідивши письмові докази по справі, суд приходить до висновку, що адміністративний позов ОСОБА_1 є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 5, 9, 72, 77, 80, 90, 94 242, 245, 246, 250, 255, 271, 286, 295 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити.

Скасувати постанову серії ДП18 №842870 від 27.03.2021 року про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч.1, ч.2 ст.126 КпАП України та надіслати справу на новий розгляд до Управління патрульної поліції в Вінницькій області.

Стягнути з Департаменту патрульної поліції, місце знаходження: м.Київ вул..Федора Ернста, 3, код ЄДРПОУ 40108646 на користь ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_6 ) понесені судові витрати у розмірі 454 гривні.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя Шевченківського

районного суду м. Чернівці Одовічен Я.В.