Рішення № 97613989, 27.01.2021, Волочиський районний суд Хмельницької області

Справа №: 671/1008/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 січня 2021 року Волочиський районний суд Хмельницької області в складі:

головуючого судді Ніколової С.В.,

з участю секретаря судового засідання Хрупайло Т.В.,

з участю представника відповідача ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження у залі суду в м.Волочиськ в режимі відеоконференції з приміщенням Київського апеляційного суду цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до товариства з обмеженою відповідальністю "Укр Кредит Фінанс" про визнання недійсним кредитного договору,

встановив:

Позивач ОСОБА_2 звернулася в суд з позовом до ТОВ "Укр Кредит Фінанс" про визнання недійсним кредитного договору №0223-8882 від 10 вересня 2019 року. В обґрунтування позову вказувала, що згідно укладеного між нею та відповідачем кредитного договору, відповідач надав їй, позивачці, грошові кошти в розмірі 4800 грн. строком на 14 днів, на умовах строковості, зворотності, платності та встановлено, що розмір процентів складає 2% від суми кредиту за кожен день користування. Вказує, що при укладанні даного кредитного договору були порушені її права як споживача, що передбачені Законами України "Про захист прав споживачів" (ч. 2 ст. 11, п. 5 ч. 3 ст. 18), "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" (ч. 2 ст. 12), "Про захист персональних даних" (абз. 5, 11 п. 2 ст. 8). Зокрема, вказує, що працівники відповідача при видачі кредитних коштів не ознайомили її як позичальника з умовами кредитування та ризиками, передбаченими ст. 11 Законом України "Про захист прав споживачів", не надали їй для ознайомлення Правил надання грошових коштів у кредит, тобто не надали їй повної, всебічної, об`єктивної та достовірної інформації про умови кредиту перед укладенням та під час укладення договору про надання споживчого кредиту. Вказує, що вона, здійснюючи оформлення кредиту через інтернет, за кілька хвилин не мала можливості об`єктивно оцінити та осмислити умови кредитування на предмет їх вигідності, виявити їх недоліки та оцінити всі ризики та збитки, які вона отримає в результаті укладання угоди, тобто не було дотримано вимог закону щодо істотних умов договору. Умови кредитного договору в частині визначення розміру процентів є несправедливими умовами. Крім того, вказує, що відповідач не повідомив її про умови та строки обробки її персональних даних та не визначив в договорі пункту про можливість відізвати свою згоду на обробку персональних даних.

Позивачка в судове засідання не з`явилася, в позовній заяві просить суд розгляд справи проводити у її відсутності.

Представник відповідача в судовому засідання проти позову заперечує, посилаючись на те, що відсутні підстави для визнання кредитного договору №0223-8882 від 10 вересня 2019 року недійсним, оскільки договір укладений у спосіб, визначений чинним законодавством України з повним дотриманням вимог щодо його укладення із зазначенням умов, які не порушують вимог Закону України "Про захист прав споживачів", а порядок надання та повнота наданої інформації відповідають вимогам Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг". Вказує, що спірний договір укладений з використанням інформаційно-телекомунікаційної системи - веб-сайту відповідача (https://www.creditkasa.com.uа), який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем відповідача, в рамках якої реалізуються технології обробки інформації з використанням технічних і програмних засобів, які у процесі обробки діють як єдине ціле. При укладенні договору позивачкою були здійснені дії, які чітко свідчать про її свідомий вибір щодо укладення договору і без відповідних дій з боку позивачки, укладення договору було б неможливе. Вказує, що укладений договір відповідає ч. 12 ст. 11 Закону України "Про електронну комерцію" та вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеному в письмовій формі. Крім того, вказує, що позивачкою на сайті відповідача самостійно створено особистий кабінет, заповнено заявку на отримання кредиту, надано підтвердження ознайомлення з офертою відповідача, і вся актуальна інформація щодо діючої угоди постійно доступна в особистому кабінеті позивачки на сайті відповідача. Звертає увагу суду на те, що укладення спірного кредитного договору визнається сторонами, а тому дані обставини не підлягають доказуванню. Зазначає, що позивачка, з метою отримання кредиту мала необмежену кількість часу для ознайомлення з усіма умовами кредитування та, у разі необхідності отримання додаткової інформації, могла зателефонувати для додаткових роз`яснень на номер телефону відповідача, що зазначений на сайті. Згідно умов п. 5.6 договору, у редакції, яка діяла на час його укладення, у позивачки було 72 години для укладення договору та для детального ознайомлення і вивчення усіх його умов. Просить врахувати, що позивачка раніше укладала з відповідачем інший кредитний договір № 0158-2271 від 18.04.2019 року, який нею виконаний в повному обсязі. Також вказує, що безпідставними є твердження позивачки про порушення п. 5 ч. 3 ст. 18 Закону України "Про захист прав споживачів", оскільки визначений в договорі розмір компенсації за невиконання позивачем зобов`язань у сумі 1344 грн. не перевищує 50% від суми кредиту, яка складає 2400 грн. Крім того, вказує, що відповідач здійснює обробку персональних даних відповідно до п.ь 3 ч. 1 ст. 11 Закону України "Про захист персональних даних", а відкликання згоди на обробку персональних даних передбачено лише п. 1 ч. 1 ст. 11 даного Закону.

Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши надані докази, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з частиною 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 2 статті 6 ЦК України передбачено, що сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами.

Тобто, метою договору є забезпечення фіксування тих умов, на які сторони погоджуються для врегулювання своїх взаємних прав і обов`язків щодо обраного ними кола відносин.

Умови договору та спосіб його вчинення можуть бути визначені сторонами з урахуванням вимог законодавства та із дозволеним відступом від нього, або на таких саме принципах запропоновані однією із сторін.

Відповідно до частини першої статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Згідно з частиною першою статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Частиною першою статті 230 ЦК України передбачено, що якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

У статті 3 Закону України "Про електронну комерцію" зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України "Про електронну комерцію").

Частиною п`ятою статті 11 Закону України "Про електронну комерцію" встановлено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Згідно зі статтею 12 Закону України "Про електронну комерцію", якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.

Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі "логін-пароль", або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.

При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (вебсайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.

Без отримання листа на адресу електронної пошти та смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений.

Стаття 652 ЦК України дає визначення, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

В абзаці другому частини другої статті 639 ЦК України визначено, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.

Аналізуючи викладене, можна дійти висновку, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Згідно з п. 5 ч. 3 ст. 18 Закону України "Про захист прав споживачів" несправедливими є умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором.

Реалізація принципу змагальності в цивільному процесі та доведення сторонами перед судом переконливості поданих доказів є конституційною гарантією (стаття 129 Конституції України).

Судом встановлено, що 10 вересня 2019 року за допомогою веб-сайту, шляхом ідентифікації позички ОСОБА_2 та використання нею електронного цифрового підпису одноразовим ідентифікатором, сторони уклали кредитний договір №0223-8883 на умовах строковості, зворотності, платності, згідно умов якого відповідач надав позивачці (позичальнику) кредит в сумі 4800 грн. строком на 14 днів, з процентною ставкою у розмірі 2% від суми кредиту за кожен день користування, річною відсотковою ставкою 730%, сукупною вартістю користування кредитом 128% від суми кредиту /у відсотковому вираженні/ або 6144 грн. та включає в себе проценти за користування кредитом 28% від суми кредиту /у відсотковому вираженні/ або 1344 грн. /у грошовому вираженні/ (п.п.1, 2, 3, 4, 5 договору).

Згідно з п. 6 кредитного договору, у разі, якщо позичальник не повернув суму кредиту у строк, встановлений пунктом 2 договору, за весь час прострочення, включаючи день погашення кредиту, кредитодавець має право нарахувати згідно вимог чинного законодавства України, а позичальник зобов`язаний сплатити до 2% (включно) пені від неповернутої суми кредиту за кожен день прострочення.

Договір містить застереження, що цей договір та Правила надання грошових коштів у кредит, розміщених на веб-сайті кредитодавця, разом складають єдиний договір (п. 8 договору).

В судовому засіданні не знайшли свого підтвердження доводи позивачки щодо введення її в оману, застосування нечесної підприємницької практики, встановлення несправедливих умов договору, оскільки такі не відповідають фактичним обставинам справи.

Так, правочин визнається вчиненим під впливом обману у випадку навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину. На відміну від помилки, ознакою обману є умисел у діях однієї із сторін правочину.

Згідно статті 18 Закону України "Про захист прав споживачів" умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача.

Статтею 19 Закону України "Про захист прав споживачів", в чинній на час виникнення спірних правовідносин редакції, встановлено, що нечесна підприємницька практика забороняється. Нечесна підприємницька практика включає: 1) вчинення дій, що кваліфікуються законодавством як прояв недобросовісної конкуренції; 2) будь-яку діяльність (дії або бездіяльність), що вводить споживача в оману або є агресивною. Підприємницька практика є такою, що вводить в оману, якщо під час пропонування продукції споживачу не надається або надається у нечіткий, незрозумілий або двозначний спосіб інформація, необхідна для здійснення свідомого вибору.

За змістом статті 230 ЦК України наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману.

Як вбачається із оскаржуваного кредитного договору, в ньому визначено основні істотні умови, характерні для такого виду договорів, зазначено суму кредиту, дату його видачі, строк надання коштів, розмір процентів, умови кредитування, тобто при укладенні договору сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов договору, їх волевиявлення було вільним і відповідало їхній внутрішній волі.

Позичальник ОСОБА_2 погодилася на укладення договору саме такого змісту, про що свідчить підписання договору за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Встановлений пунктом 6 кредитного договору розмір пені не перевищує п`ятдесят відсотків вартості продукції у разі невиконання позивачем зобов`язань за договором, як це визначено у п. 5 ч. 3 ст. 18 Закону України "Про захист прав споживачів".

Посилання позивачки щодо порушення відповідачем при укладенні кредитного договору норм чинного законодавства ґрунтуються на припущеннях та спростовуються змістом договору про надання фінансового кредиту. Всупереч вимог статті 12, 81 ЦПК України позивачкою не було доведено належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами факту та обставин введення її ТОВ "Укр Кредит Фінанс" в оману при укладенні оспорюваного кредитного договору, недоведення інформації про умови кредитування при укладенні спірного договору, ведення нечесної підприємницької діяльності та порушення її прав як споживача фінансової послуги, існування істотного дисбалансу договірних прав та обов`язків.

При цьому, суд приймає до уваги ту обставину, що на своєму офіційному веб-сайті https://creditkasa.ua ТОВ «Укр Кредит Фінанс» розмістило повну та чітку інформацію щодо умов укладення договорів кредиту, в тому числі й сукупну вартість кредиту, яка передбачена чинним законодавством та доступна для вільного ознайомлення (примірний Договір кредиту, Правила надання грошових коштів у кредит, згода на обробку персональних даних, публічна інформація, положення про конфіденційність, довідкова розгорнута інформація щодо порядку та умов надання послуг), що відповідає вимогам статті 12 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг".

Судом не встановлено обставин, які б свідчили про невідповідність умов кредитного договору вимогам законодавства та про несправедливість його умов, тому відсутні правові підстави для визнання оскаржуваного договору недійсним з указаних підстав, у зв`язку з чим позов не підлягає задоволенню.

Оскільки позивачка при подачі заяви до суду була звільнена від сплати судового збору, відповідно до положень ст.141 ЦПК України судові витрати з розгляду даної справи компенсуються за рахунок держави.

Керуючись ст. ст. 4 ,12, 13, 81, 89, 141, 247, 263-265, 268, 354 ЦПК України, суд,-

вирішив:

В позові ОСОБА_2 до товариства з обмеженою відповідальністю "Укр Кредит Фінанс" про визнання недійсним кредитного договору №0223-8883 від 10 вересня 2019 року відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про учасників справи: позивачка ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса АДРЕСА_1 ; відповідач товариство з обмеженою відповідальністю "Укр Кредит Фінанс", ЄДРПОУ 38548598, адреса 01133 м. Київ вул. Л. Українки, 26 офіс 407.

Повне рішення складено 08.02.2021 року.

Суддя: