Вирок № 97613646, 14.06.2021, Арбузинський районний суд Миколаївської області

Справа № 467/138/20

Провадження № 1-кп/467/34/21

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14.06.2021 року Арбузинський районний суд Миколаївської області в складі: головуючого - судді Кологривої Т.М.,

за участю секретаря судового засідання Романенко Т.І.,

прокурора Пахомова О.С.

обвинуваченого ОСОБА_1 ,

перекладачів Гаджиєва Б.М. оглі, Бабікової І.В.

захисника Дідняк І.А.,

потерпілих ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5

представника потерпілого Ніколаєнко О.О.,

законного представника малолітнього потерпілого ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Арбузинка кримінальне провадження № 12019150000000662, внесене до ЄРДР 26 грудня 2019 року по обвинуваченню

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Агри Туреччини, громадянина Туреччини, маючого середню спеціальну освіту, одруженого, працівника будівельної фірми "АКРОРБАУ", зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , постійно проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , тимчасово проживаючого: АДРЕСА_3 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України

В С Т А Н О В И В:

26 грудня 2019 року близько 10 години 20 хвилин водій ОСОБА_1 , керуючи технічно справним автомобілем "Volkswagen Touareg" (р.н. НОМЕР_1 ), рухався по асфальтованій проїзній частині 114 кілометру автодороги Н-24 "Благовіщенське - Миколаїв" із двостороннім рухом, яка має по одній смузі для руху в кожному напрямку, в Арбузинському районі Миколаївської області з боку м. Первомайська у напрямку м. Южноукраїнська з допустимою в межах видимості проїзної частини та дорожньої розмітки швидкістю 50-60 км/год.

Під час руху у вище зазначеному напрямку, водій ОСОБА_1 грубо порушив вимоги п.п. 2.3 "б", 10.1 та 11.3 ПДР України, а саме: проявив неуважність до дорожньої обстановки, що склалася та її змін, перед зміною напрямку свого руху не переконався, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, виїхав на зустрічну смугу для свого руху, по якій з боку м. Южноукраїнська у напрямку м. Первомайська рухався автомобіль "ВАЗ-217130" (р.н. НОМЕР_2 ) під керуванням ОСОБА_5 , не надав останньому перевагу в русі та допустив зіткнення з вказаним автомобілем в межах проїзної частини зустрічної смуги для свого руху.

В результаті дорожньо-транспортної пригоди малолітній пасажир автомобіля "Volkswagen Touareg" (р.н. НОМЕР_1 ) ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та водій автомобіля "ВАЗ-217130" (р.н. НОМЕР_2 ) ОСОБА_5 отримали середнього ступеню тілесні ушкодження, а пасажир автомобіля "ВАЗ-217130" (р.н. НОМЕР_2 ) ОСОБА_9 від отриманих тілесних ушкоджень загинула на місці пригоди.

Викладене обвинувачення підтверджується сукупністю доказів, досліджених судом.

Допитаний у суді обвинувачений ОСОБА_1 повністю визнав вину у вчиненні кримінального правопорушення, показав, що 26 грудня 2019 року близько 10 години 30 хвилин він їхав у напрямку до м.Миколаїв разом з трьома неповнолітніми дітьми та дружиною у автомобілі "Volkswagen Touareg" зі швидкістю 50-60 км/год. Коли він на дорозі побачив дуже велику яму, то розгубився, оскільки в автомобілі були діти і на зустрічний автомобіль уваги не звернув. Намагаючись її об`їхати, він зменшив швидкість, однак не зміг загальмувати. Зустрічний автомобіль його вдарив з правого боку. Після зіткнення він вийшов з автомобіля і намагався врятувати дітей, оскільки у сина була зламана нога. Місце зіткнення автомобілів розташоване на протилежній смузі руху.

Потерпілі ОСОБА_10 та ОСОБА_4 у судовому засіданні показали, що не були безпосередніми учасниками чи очевидцями ДТП, у якій померла їх матір ОСОБА_9 .

Потерпілий ОСОБА_5 показав, що вранці 26 грудня 2019 року він разом з своєю дружиною ОСОБА_9 їхали в сторону м.Южноукраїнськ з боку с.Бузьке Вознесенського району. Дружина зателефонувала доньці і повідомила їй, що вони проїхали поворот. Він повинен був зупинитися і пропустили зустрічний транспорт біля повороту до профілакторію. По його смузі руху автомобілів не було. Він рухався зі швидкістю 80-90 км/год, потім почав зменшувати швидкість до 50-60 км/год і в цей час відчув удар в автомобіль і втратив свідомість. Коли він прийшов в себе, то побачив, що його хтось витягував з автомобіля. Прийшов до свідомості він вже у лікарні.

Провина обвинуваченого також підтверджується письмовими доказами, дослідженими судом.

З протоколу огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 26 грудня 2019 року та схеми до нього з фототаблицею вбачається, що на місці ДТП 114 км + 604 м автодороги Н-24 на частині дороги, яка має дві смуги руху, місце події знаходиться в зоні дії дорожнього знаку 1.12 «Вибоїна», 1.22 «Перехрестя рівнозначних доріг», розташований труп ОСОБА_9 , автомобілі "ВАЗ-217130" (р.н. НОМЕР_2 ), "Volkswagen Touareg" (р.н. НОМЕР_1 ), які мають механічні пошкодження, в т.ч. у автомобіля "ВАЗ-217130" (р.н. НОМЕР_2 ) деформована передня частина автомобіля, пошкоджено праве ліве крило, вгнута в салоні автомобіля передня частина, робите лобове скло, у автомобіля "Volkswagen Touareg"(р.н. НОМЕР_1 ) зафіксовано деформацію передньої частини автомобіля, пошкодження правого та лівого крила, пошкодження капоту (том 1 а.с. 107- 129).

Відповідно до висновку експерта № 424 від 27 грудня 2019 року, наданого на підставі постанови слідчого Білоусова А.А. про призначення судово-медичної експертизи від 26 грудня 2019 року трупа ОСОБА_9 , при дослідженні трупу виявлено: перелом зуба 1-го шийного хребця з пошкодженням довгастого мозку, крововилив під мозочків намет, закритий перелом нижньої третини правого стегна, множинні згинальні перелому ребер зліва забоями з прикореневої зони лівої легені, крововилив в шкіряно-м`язові клаптики голови. Ці тілесні ушкодження утворилися 26 грудня 2019 року від дії тупого твердого предмета при ДТП і відносяться до категорії тяжких, які спричинили її смерть. В даному випадку має місце травма пасажира всередині салону легкового автомобіля при ДТП (том 1 а.с. 130-135).

Лікарське свідоцтво про смерть ОСОБА_9 № 424 від 27 грудня 2019 року свідчить про те, що причиною смерті є перелом шийного відділу хребта під час дорожньо-транспортної пригоди (том 1 а.с. 137).

Згідно висновку експерта № 14 від 14 січня 2020 року, наданого на підставі постанови слідчого Білоусова А.А. про призначення судово-медичної експертизи від 08 січня 2020 року, у ОСОБА_1 рана в ділянці правої кисті виникла від дії тупого твердого предмета, відноситься до легких тілесних ушкоджень (том 1 а.с. 138-140).

У відповідності до висновку експерта № 17 від 14 січня 2020 року, наданого на підставі постанови слідчого Білоусова А.А. про призначення судово-медичної експертизи від 08 січня 2020 року, у ОСОБА_8 виявлено закритий перелом верхньої третини правої стегнової кістки, який виник від дії тупого предмета та відноситься до тілесних ушкоджень середньої тяжкості по ознаці довготривалого розладу здоров`я та відсутності небезпеки для життя (том 1 а.с. 151-153).

За змістом висновку експерта № 78 від 23 січня 2020 року, наданого на підставі постанови слідчого Білоусова А.А. про призначення судово-медичної експертизи від 20 січня 2020 року, у ОСОБА_5 мають місце тілесні пошкодження у вигляді струсу головного мозку, закритого перелому 8 ребра зправа, вторинного відкритого перелому обох кінцівок правого передпліччя в верхній середній третині зі зміщенням уламків, закритого трьохщиколоткового перелому правої гомілки зі зміщенням уламків, які могли утворитися від дії тупих твердих предметів в умовах ДТП при знаходженні в салоні автомобіля, по ступеню тяжкості дані тілесні пошкодження відносяться до категорії середнього ступеню тяжкості за ознакою тривалого розладу здоров"я (том 1 а.с. 155-158).

У відповідності до висновку експерта № 25 від 24 січня 2020 року, наданого на підставі постанови слідчого Білоусова А.А. про призначення технічної експертизи від 26 грудня 2019 року, на момент ДТП ходова частина, робоча гальмівна система, рульове керування автомобіля "ВАЗ-217130" р.н. НОМЕР_2 знаходилися в працездатному стані (том 1 а.с. 159-166).

Згідно висновку експерта № 26 від 21 січня 2020 року, наданого на підставі постанови слідчого Білоусова А.А. про призначення технічної експертизи від 26 грудня 2019 року на момент ДТП ходова частина, робоча гальмівна система, рульове керування автомобіля "Volkswagen Touareg" р.н. НОМЕР_1 знаходилися в працездатному стані (том 1 а.с. 167-174).

Висновком експерта № 43 від 27 січня 2020 року, наданим на підставі постанови слідчого Білоусова А.А. про призначення судової транспортно-трасологічної експертизи від 08 січня 2020 року встановлено, що автомобіль "ВАЗ-217130" р.н. НОМЕР_2 контактував своєю передньою частиною з передньою частиною автомобіля "Volkswagen Touareg" р.н. НОМЕР_1 . Кут між подовжніми осями складав близько 175+-5 С при відліку кута від подовжньої осі автомобіля "ВАЗ-217130" проти ходу годинникової стрілки до подовжньої осі автомобіля "Volkswagen Touareg" р.н. НОМЕР_1 . Місце зіткнення автомобілів розташовувалося в районі кінцевого розташування автомобілів в смузі для руху в напрямі м. Южноукраїнськ, встановити точне положення автомобілів в момент зіткнення відносно меж проїзної частини неможливо через недостатність слідової інформації (том 1 а.с. 175-184).

У відповідності до висновку експерта № 20-98 від 24 січня 2020 року, наданого на підставі постанови слідчого Білоусова А.А. про призначення комплексної транспортно-трасологічної та судово-автотехнічної експертизи по дослідженню механізму і обставин дорожньо-транспортної пригоди від 23 січня 2020 року дії водія автомобіля "Volkswagen Touareg" р.н. НОМЕР_1 не відповідали вимогам п.п.11.3, 10.1 ПДР, за вказаних умов йому необхідно було керуватися вимогами, викладені в п.12.3 ПДР, з технічної точки зору водія автомобіля "Volkswagen Touareg" р.н. НОМЕР_1 знаходяться в причинному зв`язку з настанням ДТП. В діях водія автомобіля "ВАЗ-217130" р.н. НОМЕР_2 не вбачається не відповідностей вимогам п. 12.2 ПДР і дії водія автомобіля "ВАЗ-217130" р.н. НОМЕР_2 не знаходяться в причинному зв`язку з настанням ДТП (том 1 а.с. 185-190).

Згідно висновків щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції на ім`я ОСОБА_1 №№ 58, 1382 від 26 грудня 2019 року у ОСОБА_1 ознак алкогольного сп`яніння не виявлено (том 1 а.с. 231, 232).

Висновки експертів № № 15, 16 від 14 січня 2020 року, надані на підставі постанов слідчого Білоусова А.А. про призначення судово-медичної експертизи від 08 січня 2020 року, згідно яких у ОСОБА_13 забійна рана передпліччя не підтверджена об`єктивними клінічними даними (том 1 а.с.143-145), у ОСОБА_14 мозкова травма та струс головного мозку не підтверджені об`єктивними клінічними даними (том 1 а.с.147-149) не мають доказового значення по справі, оскільки є неналежними доказами.

Враховуючи викладені обставини, суд кваліфікує дії обвинуваченого ОСОБА_1 за ч.2 ст. 286КК України як порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження та смерть потерпілого.

Норма ч. 2 ст. 50 КК України регламентує, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів, зокрема засудженими.

Відповідно до положення ст. 65 КК України, суд при призначенні покарання повинен врахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Отже, згідно з положеннями ст.ст. 50, 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для виправлення та попередження вчинення нових злочинів. Це покарання має відповідати принципам справедливості, співмірності, індивідуалізації. Для вибору такого покарання суд повинен урахувати ступінь тяжкості кримінального правопорушення, конкретні обставини його вчинення, форму вини, наслідки цього діяння, дані про особу, обставини, що впливають на покарання, ставлення до своїх дій, інші обставини справи, які впливають на забезпечення відповідності покарання характеру та тяжкості вчиненого кримінального правопорушення.

За змістом п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» при призначенні покарання за відповідною частиною ст. 286 КК суди мають ураховувати не тільки наслідки, що настали, а й характер та мотиви допущених особою порушень правил безпеки дорожнього руху, її ставлення до цих порушень та поведінку після вчинення злочину, вину інших причетних до нього осіб (пішоходів, водіїв транспортних засобів, працівників, відповідальних за технічний стан і правильну експлуатацію останніх тощо), а також обставини, які пом`якшують і обтяжують покарання, та особу винного.

Призначаючи покарання обвинуваченому, суд у відповідності до вимог ст.ст. 65, 66, 67 КК України, з урахуванням тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке є необережним тяжким злочином, особи обвинуваченого, який раніше не притягувався ані до кримінальної, ані до адміністративної відповідальності, працевлаштований, має постійне місце проживання,стійкі соціальні зв`язки, сім`ю, одружений, є батьком п`ятьох дітей, троє з яких є неповнолітніми, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, позитивно характеризується за місцем тимчасового проживання в Україні, враховуючи обставини, що пом`якшують покарання - щире каяття, добровільне часткове відшкодування завданого матеріального збитку, активне сприяння розкриттю злочину, за відсутності обставин, які обтяжують покарання, прийшов до висновку про те, що мета покарання, визначена ст. 50 КК України, може бути досягнута при призначенні обвинуваченому міри покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки.

Згідно положенням частини 1 статті 75 КК України, якщо суд при призначенні покарання у виді позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Відповідно до роз`яснень, які містяться в п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», рішення суду про звільнення обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням має бути мотивованим, при цьому необхідно враховувати не тільки дані про особу обвинуваченого і обставини, які пом`якшують покарання і свідчать про можливість його виправлення без відбування покарання, але й ступінь тяжкості вчиненого злочину, виходячи із особливостей і обставин його вчинення.

Виходячи з досліджених судом обставин вчинення кримінального правопорушення, суд приходить до висновку, що складовою суб`єктивної сторони злочину у даному випадку є вина обвинуваченого, яку він визнав у повному обсязі, яка виразилася у формі необережності. Така ознака суб`єктивної сторони визначає ступінь суспільної небезпеки злочину та обвинуваченого.

При цьому, суд враховує обставини справи, за яких наявність значної вибоїни (розмірами 2.1 м х 2.2 м х 0.2 м) на проїзній частині дороги стало супутньою причиною скоєння ДТП, що потягло смерть людини та заподіяння шкоди здоров`ю середнього ступеню тяжкості ще двом особам, бере до уваги поведінку обвинуваченого під час досудового розслідування та судового розгляду, який сприяв розкриттю злочину та не ухилявся від явки до суду та відповідальності, повністю визнав провину у скоєнні кримінального правопорушення, вибачився перед потерпілими, а також вжиття обвинуваченим заходів, спрямованих на відшкодування заподіяної шкоди потерпілим ОСОБА_5 у розмірі 30600 грн., потерпілій ОСОБА_3 у розмірі 20600 грн., потерпілому ОСОБА_4 у розмірі 20600 грн., те, що обвинувачений був тверезим у момент ДТП, наявність нього на утриманні трьох неповнолітніх дітей, що свідчить про відсутність стійкої спрямованості його особистості на вчинення злочинів, відсутність підвищеного рівня його суспільної небезпечності, зважаючи на думку потерпілих та законного представника неповнолітнього потерпілого, які у судових дебатах просили не призначати обвинуваченому покарання у виді позбавлення волі, беручи до уваги досудову доповідь органу пробації, який прийшов до висновку про наявність низького ризику вчинення повторного кримінального правопорушення та низького ризику небезпеки для суспільства і можливість виправлення обвинуваченого без позбавлення або обмеження волі на певний строк, вважає достатнім і доцільним для виправлення та перевиховання вважає за можливе звільнити обвинуваченого від відбування покарання у вигляді позбавлення волі з випробуванням та покладенням обов`язків, передбачених ст. 76 КК України.

Згідно роз`яснень, викладених у п. 21 Постанови Пленуму Верховного суду України №14 від 23.12.2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», у кожному випадку призначення покарання за частинами 1 та 2 ст. 286 і ст.287 КК України необхідно обговорювати питання про доцільність застосування до винного додаткового покарання - позбавлення права керувати транспортними засобами або обіймати посади, пов`язані з відповідальністю за технічний стан чи експлуатацію транспортних засобів, відповідно.

Як зазначено у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «ОГаллоран та Франціс проти Сполученого Королівства», особа, яка володіє чи керує автомобілем (транспортним засобом), підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

Враховуючи обставини справи, суд приходить до висновку про необхідність призначення обвинуваченому додаткового покарання у виді позбавлення його права керувати транспортними засобами строком на два роки.

Питання щодо речових доказів підлягає вирішенню відповідно до ст.100 КПК України.

Процесуальні витрати згідно ст.124 КПК України, що підтверджені документально у розмірі 5024 грн. 24 к., належить покласти на обвинуваченого.

Запобіжний захід по справі щодо обвинуваченого не обирався.

Арешти, накладені ухвалами слідчого судді Центрального районного суду м. Миколаєва від 21 січня 2020 року на автомобілі "Volkswagen Touareg" ( р.н. НОМЕР_1 ) і "ВАЗ-217130" (р.н. НОМЕР_2 ), підлягають скасуванню.

Потерпілим ОСОБА_5 заявлено цивільний позов про стягнення з обвинуваченого ОСОБА_1 витрат на лікування у розмірі 47601 грн., шкоди, заподіяної майну потерпілому у розмірі 146000 грн., вартості витрат за оплату складання звіту оцінки у розмірі 1000 грн., щомісячних виплат у розмірі 4327 грн., моральної шкоди у розмірі 150000 грн.

Обвинуваченим ОСОБА_1 як цивільним відповідачем по справі подано відзив, у якому він вимоги про стягнення вартості медичних препаратів на загальну суму 2601 грн. визнав. Заперечував щодо стягнення витрат на придбання операційних наборів фіксаторів у розмірі 20000 грн. та 25000 грн., посилаючись на те, що потерпілим не надано копії прибуткових ордерів у підтвердження здійснених виплат, яке це передбачено умовами договорів на їх придбання. Вимоги про стягнення матеріальної шкоди за пошкодження автомобіля у розмірі 146000 грн. вважає безпідставними, посилаючись на те, що оцінка транспортного засобу проведена з порушенням встановлених законом норм і вимог, відсутній протокол огляду транспортного засобу, опис пошкоджень, розмір матеріальної шкоди є завищеним та не відповідає дійсній ринковій вартості транспортного засобу до моменту ДТП і на теперішній час. Позовні вимоги про стягнення щомісячних виплат у зв`язку з смертю ОСОБА_9 не підлягають задоволенню, оскільки позивач не довів того, що він перебував на утриманні своєї дружини. Вважає, що розмір моральної шкоди, визначений позивачем у сумі 150000 грн. є завищеним. Вказує на сплату ним потерпілому коштів на суму 30600 грн. у рахунок відшкодування моральної шкоди.

У подальшому потерпілим ОСОБА_5 було змінено позовні вимоги та заявлено позовні вимоги про стягнення з Моторного (транспортного) страхового бюро України витрат на лікування у розмірі 47601 грн., шкоди, заподіяної смертю дружини на підставі ст. 1200 ЦК України у розмірі 170028 грн., моральної шкоди, заподіяної смертю дружини у розмірі 26076 грн., моральної шкоди, заподіяної потерпілому внаслідок спричинення тілесних ушкоджень у розмірі 2380 грн., шкоди, заподіяної майну потерпілому у розмірі 130000 грн., а також про стягнення з обвинуваченого ОСОБА_1 шкоди, заподіяної майну потерпілому у розмірі 16000 грн., вартості витрат за оплату складання звіту оцінки у розмірі 1000 грн., стягнення щомісячних виплат у розмірі 4327 грн. на підставі ст. 1200 ЦК України.

Ухвалою суду від 14 травня 2020 року до участі в справі в якості цивільного відповідача було залучено Моторне(транспортне) страхового бюро України.

Моторне(транспортне) страхового бюро України надало суду відзив на позовну заяву, в якому також зазначило по розгляд справи у відсутність представника бюро. У відзиві представник бюро позовні вимоги не визнав, вказав, що завдану злочином шкоду має відшкодувати засуджений, а не МТСБУ, оскільки МТСБУ є лише гарантом відшкодування шкоди за правилами, визначеними законом. ОСОБА_5 звернувся до МТСБУ з заявою про відшкодування шкоди, однак не надав за клопотанням останнього всі необхідні документи. Крім цього, зазначив, що витрати на лікування у розмірі 47601 грн. не підтверджені документально відповідним закладом охорони здоров`я. Щодо стягнення виплат на підставі ст. 1200 ЦК України вказав, що позовна заява не містить доказів про право позивача на таке відшкодування. Позивачем не прийнято до уваги умови, визначені ст. 26-1 та п.27.3 ст. 27 Закону про відшкодування фізичній особі, яка зазнала ушкодження здоров`я під час ДТП моральної шкоди і моральної шкоди, заподіяної смертю фізичної особи так як потерпілий ОСОБА_5 не відноситься до категорії потерпілих, визначених у цих статтях. Заперечує проти задоволення вимог про відшкодування матеріальної шкоди у розмірі 130000 грн., заподіяної пошкодженням транспортного засобу, посилаючись на ст. 29 Закону, відповідно до якої порядок розрахунку шкоди визначено Методикою товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року № 142/5/2092. Вважає незрозумілою ринкову вартість матеріального збитку, вказану у висновку ФОП ОСОБА_15 . Оцінювачем зроблено висновок, що автомобіль підлягає утилізації, то для повного відшкодування завданої шкоди необхідно встановити ринкову вартість автомобіля до ДТП та вартість деталей фізично знищеного після ДТП.

Відповідно до статей 55, 124 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом; юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення; законом може бути визначений обов`язковий досудовий порядок урегулювання спору.

Згідно з положеннями частини 2 статті 127 КПК України шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.

Відповідно до частини 1 статті 128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.

Стаття 62 КПК України передбачає, що цивільним відповідачем у кримінальному провадженні може бути фізична або юридична особа, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану злочинними діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, та до якої пред`явлено цивільний позов у порядку, встановленому цим Кодексом.

Правовий статус МТСБУ визначено в Законі «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Так, за пунктом 39.1. статті 39 цього Закону МТСБУ є єдиним об`єднанням страховиків, які здійснюють обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів за шкоду, заподіяну третім особам. Таке бюро є непідприємницькою (неприбутковою) організацією і здійснює свою діяльність відповідно до цього Закону, законодавства України та свого Статуту.

Відповідно до пункту 22.1. статті 22 Закону «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання події, яка є підставою для проведення регламентної виплати, МТСБУ у межах страхових сум, що були чинними на день настання такої події, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Статтею 41 Закону «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено також перелік випадків, в яких регламентні виплати здійснюються саме МТСБУ за рахунок коштів з централізованих страхових резервних фондів чи з коштів фонду страхових гарантій.

Згідно з пунктом 41.1 статті 41 Закону «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння, зокрема, транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім шкоди, заподіяної транспортному засобу, який не відповідає вимогам пункту 1.7 статті 1 цього Закону, та майну, яке знаходилося в такому транспортному засобі.

В справі, що розглядається, внаслідок вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, ОСОБА_1 було заподіяно шкоду здоров`ю потерпілим ОСОБА_5 і ОСОБА_8 у виді тілесних ушкоджень середньої тяжкості. Спричинення цих наслідків перебуває у причинному зв`язку із діяннями обвинуваченим, а саме вчиненням ним ДТП. Докази того, що власник транспортного засобу застрахував цивільно-правову відповідальність за договором міжнародного страхування «Зелена картка», у справі відсутні.

Поскільки цивільно-правова відповідальність обвинуваченого на момент дорожньо-транспортної пригоди застрахована не була, у зв`язку з цим суд дійшов висновку, що саме на МТСБУ покладається обов`язок відшкодувати шкоду за рахунок коштів фонду захисту потерпілих.

З метою гарантування правової визначеності щодо застосування інституту цивільного позову у кримінальному провадженні та з метою забезпечення єдності та сталості відповідної судової практики Велика Палата Верховного Суду вважала, що положення частини 1 статті 128 КПК України щодо можливості пред`явлення цивільного позову у кримінальному провадженні, зокрема, до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за завдану шкоду, треба розуміти як можливість пред`явлення зазначеного позову до будь-якої особи (фізичної або юридичної), яка за законом виконує обов`язок з відшкодування шкоди, завданої підозрюваним (обвинуваченим чи неосудною особою).

Тому в контексті частини 1 статті 128 КПК України юридичною особою, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого чи неосудної особи, може бути МТСБУ у випадках, передбачених статтею 41 Закону «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Адже МТСБУ виступає такою юридичною особою, яка за законом несе цивільну відповідальність перед особою, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди і яка має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити до неї цивільний позов.

Залучення МТСБУ як цивільного відповідача узгоджується зі статтями 62, 128 КПК України. Крім цього, таке тлумачення відповідає положенням статей 47, 48 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), за якими здатністю особисто здійснювати цивільні процесуальні права та виконувати свої обов`язки в суді (цивільною процесуальною дієздатністю), так само як і можливістю бути позивачем та відповідачем у суді, наділені юридичні особи.

Таким чином, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19 червня 2019 року по справі № 465/4621/16-к, провадження № 13-24кс19 дійшла висновку, що цивільний позов може бути пред`явлено в межах кримінального провадження до МТСБУ як до цивільного відповідача, оскільки його зобов`язання витікають із положень Закону «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Відповідно до ч.1 ст.129 КПК України передбачено, що ухвалюючи обвинувальний вирок, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє у ньому.

Згідно ст.1166 ЦК України, яка визначає загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

У відповідності до ч.2 ст.22 ЦК України збитками, на відшкодування яких має право особа у разі порушення її цивільного права, є 1) витрати, яких особа зазнала у зв`язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено (упущена вигода).

За змістом вказаних правових норм, особа, якій заподіяна матеріальна шкода та яка звернулася з позовом про її відшкодування, повинна навести докази щодо понесених нею витрати, про відшкодування яких вона ставить питання.

Виходячи із змісту цивільного позову, заявленого потерпілим ОСОБА_5 , обґрунтовуючи свої вимоги про відшкодування матеріальної шкоди, потерпілий зазначив про придбані за свої кошти лікарські засоби для лікування від отриманих ним внаслідок злочину тілесних ушкоджень: операційного набору фіксаторів LCP для МОС перелому передпліччя на суму 20000 грн., операційного набору фіксаторів LCP для МОС перелому передпліччя на суму 25000 грн., медичних препаратів на загальну суму 2625 грн.

Пунктом 24.1 статті 24 Закону №1961-IV визначено, що у зв`язку з лікуванням потерпілого відшкодовуються обґрунтовані витрати, пов`язані з доставкою, розміщенням, утриманням, діагностикою, лікуванням, протезуванням та реабілітацією потерпілого у відповідному закладі охорони здоров`я, медичним піклуванням, лікуванням у домашніх умовах та придбанням лікарських засобів. Витрати, пов`язані з лікуванням потерпілого в іноземній державі, відшкодовуються, якщо лікування було узгоджено з особою, яка має здійснити страхове відшкодування (регламентну виплату). Зазначені в цьому пункті витрати та необхідність їх здійснення мають бути підтверджені документально відповідним закладом охорони здоров`я.

За такого, для сплати страхового відшкодування потерпіла особа має надати не тільки платіжні документи з купівлі лікарських засобів тощо, але й документально підтвердити необхідність їх придбання (витяг з історії хвороби, рецепти на придбання ліків тощо), тобто довести наявність причинно-наслідкового зв`язку між пригодою та лікуванням.

Як слідує з виписки з медичної картки стаціонарного хворого хірургічного відділення внаслідок отриманого тілесного ушкодження перебував на лікуванні у хірургічному відділенні комунального закладу «Южноукраїнська міська лікарня» з 26 грудня 2019 року по 11 січня 2020 року, де 28 грудня 2019 року та 02 січня 2020 року проводилось оперативне втручання: відкрита репозиція МОС перелому с/з двох кісток пр. передпліччя та пр. голені.

На підтвердження витрат на придбання операційного набору фіксаторів LCP для МОС перелому передпліччя на суму 20000 грн. цивільним позивачем надано ксерокопії: договору купівлі-продажу протезно-ортопедичних виробів № ТК-683 від 25 грудня 2019 року, укладеного між ОСОБА_5 та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_17 , рахунку - фактури ТК № 683 від 25 грудня 2019 року, накладної ТК № 683 від 25 грудня 2019 року, акту прийому-передачі від 25 грудня 2019 року, оригінал квитанції від 27 грудня 2019 року про сплату приватному підприємцю ОСОБА_17 коштів на суму 20000 грн. (т.2 а.с.74), а також на підтвердження витрат на придбання операційного набору фіксаторів LCP для МОС перелому гомілки на суму 25000 грн. цивільним позивачем надано ксерокопії: договору купівлі-продажу протезно-ортопедичних виробів № ТК-684 від 30 грудня 2019 року, укладеного між ОСОБА_5 та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_17 , рахунку - фактури ТК № 684 від 30 грудня 2019 року, накладної ТК № 684 від 30 грудня 2019 року, акту прийому-передачі від 30 грудня 2019 року.

Період придбання операційних наборів, зазначених у вищевказаних документах, співпадають з періодом проходження стаціонарного лікування потерпілим, вказаному у виписці з медичної картки, а, виходячи з їх виду та назв, вони могли бути використані для лікування травм, отриманих ним внаслідок злочину, зазначених у висновку експерта № 78 від 23 січня 2020 року, безпосередньо після доставлення потерпілої особи до лікарні, адже поза розумним сумнівом вона потребувала термінового лікування.

До цивільного позову про відшкодування шкоди потерпілий також долучив чеки про придбані ним ліки на загальну суму 2625 грн.: 13.01.2020 року на суму 104 грн. 40 к., 13.01.2020 року на суму 397 грн. 30 к., 15.01.2020 року на суму 1344 грн. 80 к., 17.02.2020 року на суму 778 грн. 50 к. (т.1 а.с. 59).

Суд вважає, що щодо вказаних витрат на придбання лікарських засобів жодного документального підтвердження необхідності їх придбання та наявності причинно-наслідкового зв`язку між пригодою та подальшим лікуванням позивачем суду не надано, а тому відшкодуванню підлягає шкода, пов`язана з лікуванням потерпілого у розмірі 45000 грн.

Щодо заявлених вимог про відшкодування шкоди у розмірі 170028 грн. як утриманцю померлої на підставі ст. 27 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та стягнення шкоди з обвинуваченого у розмірі 4327 грн. щомісячно, починаючи з 26 грудня 2019 року довічно на підставі ст. 1200 ЦК України.

Частиною 2 статті 27 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) здійснює відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого, на умовах, встановлених статтею 1200 Цивільного кодексу України, кожній особі, яка має право на таке відшкодування, рівними частинами. Загальний розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) утриманцям одного померлого не може бути меншим, ніж 36 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку.

За змістом аб.1 ч.1 та 2 ст.1200 ЦК України у разі смерті потерпілого право на відшкодування шкоди мають непрацездатні особи, які були на його утриманні або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина потерпілого, народжена після його смерті.

Шкода відшкодовується, зокрема, чоловікові, дружині, які досягли пенсійного віку, встановленого законом, - довічно.

Особам, визначеним у пунктах 1 - 5 частини першої цієї статті, шкода відшкодовується у розмірі середньомісячного заробітку (доходу) потерпілого з вирахуванням частки, яка припадала на нього самого та працездатних осіб, які перебували на його утриманні, але не мають права на відшкодування шкоди. До складу доходів потерпілого також включаються пенсія, суми, що належали йому за договором довічного утримання (догляду), та інші аналогічні виплати, які він одержував.

Згідно з ч. 3 ст. 1200 ЦК України особам, які втратили годувальника, шкода відшкодовується в повному обсязі без урахування пенсії, призначеної їм внаслідок втрати годувальника, та інших доходів.

Тобто, коло осіб, які мають право на відшкодування шкоди, завданої смертю потерпілого, можна розділити на дві групи: а) непрацездатні особи, які були на утриманні померлого або мали на день його смерті право на одержання утримання; б) дитина потерпілого, народжена після його смерті.

Поняття "непрацездатні громадяни" надається у статті 1 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", відповідно до якої непрацездатними вважаються особи, які досягли встановленого законом пенсійного віку, або особи з інвалідністю, у тому числі діти з інвалідністю, а також особи, які мають право на пенсію у зв`язку з втратою годувальника відповідно до закону.

Судом встановлено, що позивач на день смерті дружини був непрацездатним, оскільки отримував пенсію за віком.

Системний аналіз аб.1 ч.1 та 2 ст.1200 ЦК України свідчить також про те, що коло непрацездатних осіб, які мають право на відшкодування шкоди, завданої смертю потерпілого, також можна розділити на дві групи: непрацездатні особи, які були на утриманні померлого та непрацездатні особи, які мали на день його смерті право на одержання утримання.

Для визначення непрацездатних осіб, які мали на день його смерті право на одержання утримання, слід враховувати, чи потребує така особа матеріальної допомоги в силу закону.

Особа вважається такою, що потребує матеріальної допомоги, якщо заробітна плата, пенсія, доходи від використання її майна, інші доходи не забезпечують їй прожиткового мінімуму, встановленого законом. Таким чином, для набуття права на утримання така непрацездатна особа повинна мати дохід, менший встановленого законом прожиткового мінімуму на місяць.

Факт перебування особи на утриманні померлого має значення для відшкодування шкоди, якщо допомога, яка надавалась, була для заявника постійним і основним джерелом засобів до існування. Одержання заявником заробітку, пенсії, стипендії, інших доходів не є підставою для відмови у встановленні факту перебування на утриманні, коли суд встановить, що основним і постійним джерелом засобів до існування була для заявника допомога з боку особи, яка надавала йому утримання.

Так, в п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України №6 від 27.03.1992р. «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» роз`яснено, що непрацездатні члени сім`ї загиблого, які мали самостійний заробіток або одержували пенсію на час його смерті, можуть бути визнані утриманцями потерпілого, якщо частка заробітку останнього, що припадала на кожного з них, була основним і постійним джерелом їх існування. Розмір відшкодування у зв`язку з втратою годувальника у цих випадках визначається з його заробітку без врахування заробітку або пенсії, що одержували зазначені особи.

Як зазначено в листі Верховного Суду України від 01.01.2012 року "Судова практика розгляду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення", факт перебування фізичної особи на утриманні померлого, що має значення в тому числі і для відшкодування шкоди може бути встановлено за умови, що утримання було повним або допомога, яка надавалась утриманцю, була постійним і основним джерелом засобів до існування навіть коли утриманець (заявник) мав заробіток, одержував пенсію, стипендію тощо.

Повне утримання означає відсутність у члена сім`ї інших джерел доходів, окрім допомоги померлого. Якщо, крім допомоги, що надавалася померлим, особа мала інші джерела доходів, то слід встановити, чи була допомога годувальника постійним і основним джерелом засобів до існування.

Постійний характер допомоги означає, що вона була не одноразовою, а надавалася систематично, протягом певного періоду часу, і що померлий взяв на себе обов`язок щодо утримання цього члена сім`ї. Основне значення допомоги слід з`ясовувати шляхом порівняння розміру допомоги з боку померлого та інших доходів. Вирішення питання залежить від співвідношення розмірів допомоги та інших одержуваних доходів.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження покійна ОСОБА_9 перебувала у шлюбі із ОСОБА_5 з 15 липня 1994 року (а.с. 2 том 2). Обоє отримували пенсію за віком. З довідок про доходи, наданих Южноукраїнським об`єднаним управлінням ПФУ в Миколаївській області вбачається, що за 2018-2019 роки ОСОБА_5 отримав пенсію у розмірі 165189 грн., а ОСОБА_9 - у розмірі 89157 грн. 32 к.

Отже, середній дохід померлої у 2019 році становив 3943 грн. 59 к., а потерпілого ОСОБА_5 - 7330 грн. 01 к.

Співвідношення розміру допомоги, яку позивач отримувала від дружини (3943 грн. 59 к.: 2 = 1971 грн. 80 к.) та розміру його пенсії (7330 грн. 01 к.) не свідчить про те, допомога з боку померлої була основним і постійним джерелом його існування, що в свою чергу не свідчить про те, що він перебував на утриманні померлої дружини, а отже, він не має право на відшкодування шкоди у зв`язку зі смертю потерпілого довічно, як чоловік, який досяг пенсійного віку, встановленого законом.

За такого, відсутні підстави для відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого у розмірі 170028 грн. на підставі ст. 27 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та стягнення шкоди з обвинуваченого у розмірі 4327 грн. щомісячно, починаючи з 26 грудня 2019 року довічно на підставі ст. 1200 ЦК України.

Щодо вимог про стягнення шкоди, заподіяної майну потерпілому, з МТСБУ у розмірі 130000 грн. і з обвинуваченого у розмірі 16000 грн.

Відповідно до ст. 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

За змістом статті 30 вказаного Закону транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з аварійним сертифікатом (рапортом), звітом (актом) чи висновком про оцінку, виконаним аварійним комісаром, оцінювачем або експертом відповідно до законодавства, витрати на відновлювальний ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди.

Якщо транспортний засіб вважається знищеним, його власнику відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди, а також витрати на евакуацію транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди.

Як доказ заподіяння матеріальної шкоди цивільним позивачем було надано висновок ФОП ОСОБА_15 , відповідно до якого визначено ринкову вартість матеріального збитку автомобіля у розмірі 146000 грн. (т.1 а.с.55).

Вказаний висновок ФОП ОСОБА_15 суд не приймає до уваги та вважає його неналежним доказом, оскільки він проведений на підставі витягу з кримінального провадження № 12019150000000662 та зі слів замовника (потерпілого ОСОБА_5 ), огляд автомобіля вказаним підприємцем не проводився, з матеріалами кримінального провадження він не ознайомлювався, також не є зрозумілим, що конкретно вказаний ФОП визначив у висновку - ринкову вартість чи матеріальний збиток.

Відповідно до висновку експерта № 20-1162 від 24 лютого 2021 року, складеного на підставі ухвали суду від 15 жовтня 2020 року ринкова вартість дорожнього транспортного засобу автомобіля "ВАЗ-217130" державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , 2011 року випуску станом на 26 грудня 2019 року складає 113 856 грн., вартість матеріального збитку (шкоди), завдана власнику дорожнього транспортного засобу ОСОБА_5 - автомобіля "ВАЗ-217130" державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , 2011 року випуску внаслідок ДТП станом на 26 грудня 2019 року складає 113 856 грн., провести ремонтно-відновлювані роботи пошкодженого транспортного засобу (його складових) можливо, але економічно недоцільно так як вартість відновлюваного ремонту без врахування фізичного зносу деталей перевищує ринкову вартість транспортного засобу на момент перед ДТП ( том 2 а.с.132-145).

Якщо пошкоджений транспортний засіб не може бути відновлено або вартість його відновлювального ремонту з урахуванням зношеності та втрати товарної вартості перевищує його ринкову вартість на момент пошкодження, розмір шкоди визначається за ринковою вартістю транспортного засобу на момент пошкодження. У разі якщо власник транспортного засобу не згоден із визнанням транспортного засобу фізично знищеним, йому відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після ДТП, а також витрати з евакуації транспортного засобу з місця цієї пригоди. Якщо ж транспортний засіб визнано фізично знищеним, відшкодування шкоди виплачується у розмірі, який відповідає вартості транспортного засобу до ДТП та витратам з евакуації транспортного засобу з місця ДТП. Такі правові висновки висловлені в постановах КЦС у складі Верховного Суду: від 14 березня 2018 року у справі № 337/5881/14-ц (провадження № 61-1586св18), від 15 березня 2018 року у справі № 564/2464/14-ц (провадження № 61-5059св18), від 4 квітня 2018 року у справі № 758/8578/15-ц (провадження № 61-8962св18), від 18 квітня 2018 року у справі № 361/3094/15-ц (провадження № 61-700св18), від 13 червня 2018 року у справі № 444/577/16-ц (провадження № 61-6285св18), від 31 жовтня 2018 року у справі № 343/2372/15-ц (провадження № 61-8947св18), від 12 грудня 2018 року справа № 466/7010/16 (провадження № 61-7447 св18), від 18 грудня 2018 року справа № 524/561/16-ц (провадження № 61-21355св18), від 30 січня 2019 року у справі № 753/21303/16-ц (провадження № 61-31609св18)

Тобто, згідно усталеної судової практики щодо розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди, постановляючи рішення про стягнення на користь потерпілого відшкодування вартості майна, що не може використовуватися за призначенням, але має певну цінність, суд одночасно повинен обговорити питання про передачу цього майна після відшкодування збитків особі, відповідальній за шкоду.

У судовому засіданні цивільний позивач ОСОБА_5 погодився з тим, що його автомобіль був фізично знищеним і він не мав намірів у подальшому використовувати залишки автомобіля в будь-яких цілях та не заперечував проти передачі автомобіля цивільному відповідачу МТСБУ після відшкодування завданої шкоди.

З 21 вересня 2019 року страхові суми за внутрішніми договорами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності відповідно до розпорядження Нацкомфінпослуг від 09.04.2019 року №538, встановлені у розмірі: за шкоду, заподіяну життю та здоров`ю - 260 000 грн. на одного потерпілого, незалежно від кількості потерпілих; за шкоду, заподіяну майну потерпілих - 130 000 грн. на одного потерпілого, але не більше 650 000 грн. на одну страхову подію.

Враховуючи, що автомобіль потерпілого є фізично знищеним, суд дійшов висновку про те, що на його користь підлягає стягненню шкода, пов`язана з фізичним знищенням транспортного засобу з МТСБУ в розмірі 113 856 грн., а після повного відшкодування завданої шкоди пошкоджений автомобіль має бути переданий МТСБУ.

Поскільки шкода, пов`язана з фізичним знищенням транспортного засобу підлягає відшкодуванню з МТСБУ, в межах яких МТСБУ здійснює страхові виплати, у задоволенні позовних вимог, пред`явлених до обвинуваченого у розмірі 16000 грн. щодо відшкодування вартості пошкодженого автомобіля має бути відмовлено.

Також має бути відмовлено у задоволенні пред`явлених вимог до обвинуваченого про відшкодування вартості робіт відповідно до звіту, виконаного ФОП ОСОБА_15 у розмірі 1000 грн., оскільки вони не пред`явлені до належного відповідача - МТСБУ.

Щодо вимог про стягнення моральної шкоди.

Відповідно до статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Статтею 23 ЦК України встановлено право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав та законних інтересів. Відповідно до частини другої цієї статті моральна шкода полягає:

1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я;

2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів;

3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна;

4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Згідно із частиною першою статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою 2 цієї статті.

Таким чином, частина перша статті 1167 ЦК України встановлює загальне правило, відповідно до якого відповідальність за заподіяння моральної шкоди настає за наявності загальної підстави - наявності моральної (немайнової) шкоди, а також за наявності всіх основних умов відповідальності, а саме: неправомірної поведінки, причинного зв`язку та вини заподіювача.

Відповідно до статті 23 Закону 1961-IV, шкодою, заподіяною життю та здоров`ю потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, є: шкода, пов`язана з лікуванням потерпілого; шкода, пов`язана з тимчасовою втратою працездатності потерпілим; шкода, пов`язана із стійкою втратою працездатності потерпілим; моральна шкода, що полягає у фізичному болю та стражданнях, яких потерпілий - фізична особа зазнав у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; шкода, пов`язана із смертю потерпілого.

За змістом статті 26-1 страховиком (у випадках, передбачених підпунктами "г" і "ґ" пункту 41.1 та підпунктом "в" пункту 41.2 статті 41 цього Закону, - МТСБУ) відшкодовується потерпілому - фізичній особі, який зазнав ушкодження здоров`я під час дорожньо-транспортної пригоди, моральна шкода у розмірі 5 відсотків страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров`ю.

Статтею 27.3 передбачено, що страховик (у випадках, передбачених підпунктами "г" і "ґ" пункту 41.1 та підпунктом "в" пункту 41.2 статті 41 цього Закону, - МТСБУ) відшкодовує моральну шкоду, заподіяну смертю фізичної особи, її чоловіку (дружині), батькам (усиновлювачам) та дітям (усиновленим). Загальний розмір такого страхового відшкодування (регламентної виплати) цим особам стосовно одного померлого становить 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законодавством на день настання страхового випадку, і виплачується рівними частинами.

Згідно із висновком про застосування норми права, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року, положення частини 1 статті 128 КПК України щодо можливості пред`явлення цивільного позову у кримінальному провадженні особою, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, зокрема, до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, треба розуміти як можливість пред`явлення зазначеного позову до Моторного (транспортного) страхового бюро України як юридичної особи, на яку статтею 41 Закону «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» покладено обов`язок відшкодування такої шкоди.

В силу п «а» ст.41.1 Закону на МТСБУ покладено обов`язок відшкодування шкоди потерпілим у разі її заподіяння транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, незалежно від того, чи належить дана особа до категорії, передбаченої п.13.1 Закону.

Таким чином, розмір страхового відшкодування моральної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров`я позивачу становитиме 2250 грн. (45000 грн. х 5%), а розмір страхового відшкодування моральної шкоди, заподіяної смертю фізичної особи її чоловіку - 50076 грн. (12 х 4173 грн.). З урахуванням розміру заявлених позовних вимог, з МТСБУ підлягає стягненню моральна шкода, заподіяна ушкодженням здоров`я у розмірі 2250 грн., а також моральна шкода, заподіяна смертю фізичної особи у розмірі 26076 грн.

За такого, цивільний позов, заявлений ОСОБА_5 у частині вимог до Моторного (транспортного) страхового бюро України підлягає частковому задоволенню, у частині вимог до обвинуваченого ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 370, 374 КПК України, суд

У Х В А Л И В:

ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України та призначити йому покарання у виді 4 (чотирьох) років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 2 (два) роки.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбування основного покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк тривалістю 2 (два) роки.

Відповідно до п.п.1, 2 ч.1, п.2 ч.2 ст. 76 КК України покласти на нього обов`язки:

- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання;

- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави витрати за проведення судових експертиз у розмірі 9142 (дев`ять тисяч сто сорок дві) грн. 88 к.

Арешти, накладені ухвалами слідчого судді Центрального районного суду м. Миколаєва від 21 січня 2020 року на автомобілі "Volkswagen Touareg" ( р.н. НОМЕР_1 ) і "ВАЗ-217130" (р.н. НОМЕР_2 ), скасувати.

Речові докази по справі:

автомобіль "Volkswagen Touareg" р.н. НОМЕР_1 , який перебуває на спеціалізованому майданчику відділення поліції № 1 Первомайського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Миколаївській області - повернути власнику ОСОБА_6 ;

автомобіль "ВАЗ-217130" р.н. НОМЕР_2 , який перебуває на спеціалізованому майданчику відділення поліції № 1 Первомайського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Миколаївській області - після виконання вироку у частині відшкодування збитків, заподіяних злочином, передати Моторному (транспортному) страховому бюро України (м. Київ, Русанівський бульвар, 8);

подушку безпеки пасажира з автомобіля "Volkswagen Touareg" ( р.н. НОМЕР_1 ), яку поміщено та упаковано до сейфпакету № 7107835, кожух з керма автомобіля "ВАЗ-217130" (р.н. НОМЕР_2 ), який упаковано та поміщено до сейфпакету № 4364845; подушку безпеки в положенні біля педалі водія автомобіля "Volkswagen Touareg"( р.н. НОМЕР_1 ), яку поміщено та упаковано до сейф пакету № 7107801; подушку з керма водія автомобіля "Volkswagen Touareg"( р.н. НОМЕР_1 ), яку поміщено та упаковано до сейфпакету № 7107800, запаховий слід з важеля перемикання коробки перебач автомобіля "Volkswagen Touareg" ( р.н. НОМЕР_1 ), який поміщено до прозорої скляної банки та упаковано до сейфпакету № 7107803, подушку безпеки з керма водія автомобіля "ВАЗ-217130" (р.н. НОМЕР_2 ), яку упаковано та поміщено до сейфпакету №7107802, змив з рукоятки коробки передач автомобіля "Volkswagen Touareg" ( р.н. НОМЕР_1 ), який упаковано до паперового конверту, змив з керма автомобіля "Volkswagen Touareg" ( р.н. НОМЕР_1 ), який упаковано до паперового конверту, змив з рукоятки коробки передач автомобіля "ВАЗ-217130" (р.н. НОМЕР_2 ), який упаковано до паперового конверту, запаховий слід, вилучений з рукоятки керма автомобіля "ВАЗ-217130" (р.н. НОМЕР_2 ), який упаковано до паперового конверту, які передано на зберігання до кімнати речових доказів СУ ГУНП в Миколаївській області за адресою: м. Миколаїв, вул. Спаська, 12 - знищити.

Стягнути з Моторного (транспортного) страхового бюро України (м. Київ, Русанівський бульвар, 8) на користь ОСОБА_5 шкоду, пов`язану з лікуванням потерпілого у розмірі 45000 (сорок п`ять тисяч) грн.

Стягнути з Моторного (транспортного) страхового бюро України (м. Київ, Русанівський бульвар, 8) на користь ОСОБА_5 шкоду, пов`язану з фізичним знищенням транспортного засобу в розмірі 113 856 (сто тринадцять тисяч вісімсот п`ятдесят шість) грн.

Стягнути з Моторного (транспортного) страхового бюро України (м. Київ, Русанівський бульвар, 8) на користь ОСОБА_5 моральну шкоду, заподіяну ушкодженням здоров`я у розмірі 2250 (дві тисячі двісті п`ятдесят) грн.

Стягнути з Моторного (транспортного) страхового бюро України (м. Київ, Русанівський бульвар, 8) на користь ОСОБА_5 моральну шкоду, заподіяну смертю фізичної особи у розмірі 26076 (двадцять шість тисяч сімдесят шість) грн.

На вирок може бути подана апеляційна скарга протягом 30 днів з дня його проголошення до Миколаївського апеляційного суду через Арбузинський районний суд Миколаївської області.

Суддя Т.М.Кологрива