Постанова № 9761225, 27.05.2010, Черкаський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ № 2а-2211/10/2370 27.05.2010 р. м. Черкаси

08 год. 45 хв.

Черкаський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Кульчицького С.О.,

при секретарі Руденко Ю.В.,

за участю:

представника позивача Дорош М.Г. (за довіреністю),

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом державної податкової інспекції у Черкаському районі до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення податкового боргу,

ВСТАНОВИВ:

Державна податкова інспекція у Черкаському районі звернулась до суду з адміністративним позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення податкового боргу з єдиного податку в сумі 438 грн. 62 коп.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що відповідач, відповідно до Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності субєктів малого підприємництва»від 03.07.1998р. № 727/98 зобовязаний вчасно та в повному обсязі сплачувати податки та збори. Відповідач свій обовязок не виконував належним чином, внаслідок чого утворився податковий борг в сумі 438 грн. 62 коп.

Представник позивача позовні вимоги підтримав, позов просив задовольнити повністю з підстав викладених у позовній заяві.

Відповідач до зали судового засідання не з'явився, заперечення на позов не надавав, явку своїх представників на судовий розгляд справи не забезпечив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Виходячи з положень ч.2 ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає, що неприбуття в судове засідання без поважних причин представника сторони або третьої особи, неповідомлення ними про причини неприбуття не є перешкодою для розгляду справи.

Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши подані позивачем документи і матеріали адміністративного позову, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

ОСОБА_2 зареєстрований як фізична особа-підприємець Черкаською районною державною адміністрацією Черкаської області 18.02.2003 року, ідентифікаційний номер НОМЕР_1.

Відповідно до довідки про взяття на облік платника податків №2289 від 10.02.2010 року відповідач взятий на облік платників податків в органах державної податкової служби 18.02.2003 року за № 2289.

На підставі заяви ОСОБА_2 про право застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності відповідачу було видано свідоцтво серія НОМЕР_2, згідно якого він є платником єдиного податку.

Відповідно до п. 2 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності»(№727/98) від 03.07.1998 р. (надалі за текстом «Указ»), суб'єкти малого підприємництва - фізичні особи мають право самостійно обрати спосіб оподаткування доходів за єдиним податком шляхом отримання свідоцтва про сплату єдиного податку.

Пунктом другим Указу визначено, що ставка єдиного податку для суб'єктів малого підприємництва - фізичних осіб встановлюється місцевими радами за місцем їх державної реєстрації залежно від виду діяльності і не може становити менше 20 гривень та більше 200 гривень на місяць. У разі коли фізична особа - суб'єкт малого підприємництва здійснює кілька видів підприємницької діяльності, для яких установлено різні ставки єдиного податку, нею придбавається одне свідоцтво і сплачується єдиний податок, що не перевищує встановленої максимальної ставки. Суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа сплачує єдиний податок щомісяця не пізніше 20 числа наступного місяця на окремий рахунок відділень Державного казначейства України.

Згідно з даними заяви від 15.12.2008 року, відповідач обрав в якості виду підприємницької діяльності лісопильне та стругальне виробництво, просочування деревини.

Відповідно до рішення Черкаської районної ради № 23-10/V від 14.12.2007 року «Про встановлення ставок єдиного податку з субєктів малого підприємництва фізичних осіб по Черкаському району»фізичні особи-підприємці за лісопильне та стругальне виробництво, просочування деревини сплачують єдиний податок в розмірі 150 грн., щомісяця.

Представник позивача в судовому засіданні пояснив, що в 2009 році відповідачу було нараховано 1800 грн. єдиного податку, з яких сплачено 1050 грн., за період з вересня по листопад 2009 року відповідач не проводив сплати єдиного податку, в результаті чого станом на 13.05.2010 року за ФОП ОСОБА_2 обліковується податковий борг в сумі 438 грн. 62 коп., що підтверджується даними облікової картки платника станом на 31.12.2009 року.

Таким чином, судом встановлено, що податковий борг з єдиного податку на підприємницьку діяльність відповідача виник за період з вересня 2009 року по листопад 2009 року та з урахуванням переплати на день розгляду справи в суді становить 438 грн. 62 коп. (150 грн. х 3 місяці 11 грн. 38 коп.).

Відповідно до ст.6 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» відповідачу було направлено першу податкову вимогу № 1/583 від 22.10.2009 року та другу податкову вимогу № 2/28 від 18.01.2010 року.

Вказані податкові вимоги, згідно копій поштових повідомлень №1061021 та № 1800301061285 були вручені відповідачу 17.12.2009 року та 23.01.2010 року, відповідно.

Частиною першою статті 67 Конституції України закріплено обов'язок кожного сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до п. 1.2 ст. 1 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» № 2181-ІІІ (далі Закон № 2181-ІІІ) податкове зобов'язання це зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.

Спрощена система оподаткування, обліку та звітності, запроваджена Указом Президента України, передбачає особливий порядок оподаткування субєктів малого підприємництва шляхом сплати єдиного податку. Крім того, єдиний податок не включено до переліку видів податків і зборів (обовязкових платежів), що справляються на території України, передбачених Законом України «Про систему оподаткування»від 25.06.1999 № 1251-ХІІ. Таким чином, терміни подачі розрахунку про сплату єдиного податку субєктом малого підприємництва встановлені саме вищевказаним Указом.

Відповідно до пункту пятого Указу суб'єкти малого підприємництва несуть відповідальність за правильність обчислення, своєчасність подання розрахунків та сплати сум єдиного податку згідно із законодавством України.

Статтею 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»від 4 грудня 1990 року № 509-XII однією з функцій державних податкових інспекцій в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонних та об'єднаних державних податкових інспекцій є звернення до судів з позовами до підприємств, установ, організацій та громадян про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна.

Виходячи із зазначених норм, суд приходить до висновку, що сплата єдиного податку не повязана з отриманням доходу, отже єдиний податок відповідачем повинен сплачуватись.

Згідно з пп. 5.4.1 п. 5.4 ст. 5 Закону України № 2181-ІІІ узгоджена сума податкового зобовязання, не сплачена платником податків у встановлені строки, визнається сумою податкового боргу платника податків.

Оскільки податкове зобовязання відповідача в сумі 438 грн. 62 коп. не було сплачене у встановлені строки, таке зобовязання визнається податковим боргом, який підлягає сплаті.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Доказів, які б спростовували доводи позивача, відповідач суду не надав.

Беручи до уваги, що відповідач, у встановлені законодавством строки, не сплатив єдиний податок, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Оскільки спір вирішено на користь субєкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат позивача - суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) згідно ч. 4 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України стягненню з відповідача не підлягають.

Керуючись ст.ст. 9, 69-71, 94, 97, ч. 2 ст.128, ст.ст. 158-163 КАС України, Черкаський окружний адміністративний суд,

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Стягнути з фізичної особи підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) до бюджету через державну податкову інспекцію у Черкаському районі (18003, Черкаська область, м. Черкаси, вул. Енгельса, 157, ідентифікаційний код 34503239) податковий борг по єдиному податку у сумі 438 (чотириста тридцять вісім) грн. 62 коп.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 КАС України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Головуючий С.О. Кульчицький