Рішення № 97611889, 10.06.2021, Сумський районний суд Сумської області

Справа № 587/509/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 червня 2021 рокуСумський районний суд Сумської області в складі: головуючого судді - Гончаренко Л.М., за участю секретаря судового засідання - Макошенець С.І., відповідача ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Суми цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний Банк «Приват Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

Представник позивача АТ КБ «Приват Банк» звернувся до суду з вказаним позовом з тих підстав, що відповідач звернувся до позивача з метою отримання банківських послуг у зв`язку з чим підписав заяву б/н від 16.11.2015 року. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами Банку», які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, складає між ним та Банком Договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві. На підставі вказаного договору банком було відкрито картковий рахунок із початковим кредитним лімітом у розмірі, що зазначений у довідці про зміну умов кредитування та обслуговування картрахунку, а відповідачу надано у користування кредитну картку. У подальшому розмір кредитного ліміту збільшився до 10000,00 грн. Відповідач зобов`язався повернути витрачену частину кредитного ліміту відповідно до умов договору. Проте в процесі користування кредитним рахунком відповідач не надав своєчасно грошові кошти для погашення заборгованості, внаслідок чого станом на 25.02.2021 має заборгованість в розмірі 12478,05 грн., з яких 10056,74 грн. - заборгованість за тілом кредита, в т.ч. 10056,74 грн. - заборгованість за простроченим тілом кредита, 2421,31 грн. - заборгованість за простроченими відсотками.

У судове засідання представник позивача не з`явився, у матеріалах справи міститься клопотання про розгляд справи за відсутності представника, позовні вимоги підтримує та просить задовольнити в повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, зазначав, що не укладав договору з банком та не отримував кредиту. 16.11.2015 року він влаштувався на роботу, тому йому була відкрита заробітна картка, не існує ніякого договору про укладення ним договору на отримання кредиту, вважав, що Анкета-заява не є підтвердження кредитних відносин, так як не має обов`язкових реквізитів для цього, містить недостовірні відомості, вважав її неналежним доказом. Крім того зазначав, що є неналежними доказами розрахунок заборгованості, так як на ньому відсутній підпис бухгалтера та мокра печатка юридичної особи, довіреність та ряд інших документів, наданих банком до позовної заяви. Крім іншого, зазначав, що банк не міг надати кредит, оскільки на такий вид діяльності він не має ліцензії.

Заслухавши пояснення відповідача, дослідивши письмові докази, оцінивши докази кожен окремо та в їх сукупності, повно, об`єктивно та всебічно з`ясувавши обставини справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Правовідносини, які виникли між сторонами відносяться до договірних і, насамперед, регулюються відповідними нормами Цивільного кодексу України та умовами укладеного між ними договору.

За змістом статей 525, 526 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) зобов`язання повинні виконуватися належним чином згідно з умовами договору та у встановлений договором строк. Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається.

Відповідно до статті 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

У статті 611 ЦК України зазначено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Судом встановлено, що 16.11.2015 року між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 відбулось підписання анкети-заяви про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг в Приват Банку (а.с. 10).

Друкованим текстом анкети-заяви передбачено, зокрема, наступне «Я согласен(-на) с тем, что данное заявление вместе с Условиями и Правилами предоставления банковских услуг и тарифами, правилами пользования, основными условиями обслуживания и кредитования, расположенными в рекламном буклете, составляют между мной и банком договор о предоставлении банковских услуг. Я ознакомился(-ась) с договором предоставления банковских услуг до его заключения и согласен(-на) с его условиями, экземпляр договора о предоставлении банковских услуг согласен(-на) получить путем самостоятельной распечатки с официального сайта www.privatbank.ua. Я обязуюсь выполнять требования Условий и Правил предоставления банковских услуг, а также регулярно самостоятельно знакомиться с их изменениями на сайте Приватбанка www.privatbank.ua. Также подтверждаю, что ознакомлен (-а) и согласен(-на) с Условиями и Правилами предоставления услуги накопления Копилка и согласен(-на) оформить данную услугу».

Крім того, відповідачем підписано паспорт споживчого кредиту від 28.08.2018 року, згідно з яким йому доведено та погоджено основні умови кредитування з використанням кредитної картки, в якому міститься підпис відповідача та зазначено, що він ознайомлений з інформацією про умови кредитування та орієнтовну загальну вартість кредиту (а.с. 11-12). Належність підпису ОСОБА_1 у заяві-анкеті та паспорті споживчого кредиту відповідачем не спростовано.

Згідно з довідкою про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки оформленої на ОСОБА_1 , кредитний ліміт по картковому рахунку 28.08.2018 року встановлено у розмірі 10 000 грн (а.с. 8).

Користування кредитними коштами ОСОБА_1 підтверджується випискою по картковому рахунку (а.с. 72-73).

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи (частина перша статті 9 Закону України від № «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» в редакції, чинній на момент вчинення відповідних правочинів або виникнення відповідних прав та обов`язків, далі - Закон про бухгалтерський облік).

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях (частина друга статті 9 Закону про бухгалтерський облік).

Вилучення оригіналів таких документів та регістрів забороняється, крім випадків, передбачених кримінальним процесуальним законодавством (абзац другий частини дев`ятої статті 9 Закону про бухгалтерський облік).

Емітенти зобов`язані в порядку та строки, установлені договором, надавати власникам рахунків виписки про рух коштів на їх рахунках за операціями, що виконані користувачами електронних платіжних засобів. Форма виписки повинна включати всі обов`язкові реквізити, передбачені нормативно-правовим актом Національного банку з питань організації операційної діяльності в банках України (пункт 8 розділу VII Положення про порядок емісії електронних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 05 листопада 2014 року № 705).

Документи за операціями з використанням електронних платіжних засобів мають статус первинного документа та можуть бути використані під час урегулювання спірних питань (пункт 4 розділу VII Положення).

Первинні документи мають бути складені під час здійснення операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення в паперовій та/або в електронній формі (пункт 4.3. Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 18 червня 2003 року № 254.).

Первинні документи складаються на паперових носіях або в електронній формі (абзац другий пункту 4.10. Положення).

Банки обов`язково мають складати на паперових та/або електронних носіях, зокрема, такі регістри як особові рахунки та виписки з них (згідно із абзацом першим пункту 5.3. Положення).

На підставі пункту 5.5 Положення форма особових рахунків затверджується банком самостійно залежно від можливостей програмного забезпечення. Особові рахунки та виписки з них мають містити такі обов`язкові реквізити: номер особового рахунку, дату здійснення останньої (попередньої) операції, дату здійснення поточної операції, код банку, у якому відкрито рахунок, код валюти, суму вхідного залишку за рахунком, код банку-кореспондента, номер рахунку кореспондента, номер документа, суму операції (відповідно за дебетом або кредитом), суму оборотів за дебетом та кредитом рахунку, суму вихідного залишку.

До матеріалів справи приєднано виписку по особовому рахунку ОСОБА_1 станом на 01.03.2021 року, де вказано рух коштів на балансі карткового рахунку відповідача, баланс станом на дату укладення договору (надання суми кредиту), всі операції з картковим рахунком з визначенням дати проведення операції та чітким визначенням проведеної операції, зазначенням суми на балансі рахунку після проведеної операції.

Відповідно до наданої банком довідки ОСОБА_1 на підставі підписаного ним кредитного договору №б/н (без зазначення дати) було видано кредитну катку: 28.08.2018 року № НОМЕР_1 терміном дії до червня 2022 року (а.с. 9).

Представлений до позову банком розрахунок кредитної заборгованості за період з 28.08.2018 року по 25.02.2021 року складає - 12478,05 грн, з яких: 10056,74 грн - заборгованість за тілом кредиту, 2421,31 грн - заборгованість за відсотками (а.с. 6-7).

Підставами позовних вимог АТ КБ «ПриватБанк» є неналежне виконання ОСОБА_1 умов кредитного договору, який було укладено шляхом підписання відповідачем анкети-заяви про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг в Приватбанку, та стягнення заборгованості.

Відповідно до частин 1, 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 638 ЦК України передбачено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України йдеться про те, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Як передбачено частиною другою статті 1054 ЦК України, до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно із ч. 1 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»).

При цьому, згідно положень ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Крім того, обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.

Згідно із практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і, відповідно, правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

В даному випадку, суд критично ставиться до пояснень відповідача, що між ним і банком не існує кредитних відносин, так як кредитного договору він не підписував, та можливо йому видавалася картка на обслуговування в рамках зарплатного проекту, а не кредитна, хоча зі змісту виписки по картковому рахунку чітко вбачається користування відповідачем кредитними коштами, а саме суми витрачених коштів, суми повернутих коштів та різниця із залишку неповернутих коштів. Адже навіть звичайний рівень освіти та правової обізнаності пересічного споживача банківських послуг у повній мірі дозволяє повнолітній особі, тобто особі, яка має повний об`єм цивільної дієздатності, належним чином усвідомлювати значення своїх дій та розуміти, що банк (як фінансова установа) не надає послуг безоплатного користування належними йому коштами.

Враховуючи, вищевикладене суд дійшов висновку про те, що між сторонами у справі склались саме кредитні зобов`язання.

Розрахунок заборгованості сам по собі дійсно не може бути достатнім доказом, однак у сукупності із іншими доказами (зокрема випискою по картковому рахунку) складається належність та достатність доказів на підтвердження вимог банку в частині стягнення неповерненого тіла кредиту та простроченого тіла кредиту.

Враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ КБ «ПриватБанк» не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, тому банк вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.

Стосовно постанов Верховного Суду України, на які посилається відповідач заперечуючи проти задоволення позовних вимог (від 03.07.2019 року у справі №342/180/17, №14-131цс19, від 22.03.2017 року у справі №6-2320цс16) суд, вивчивши їх зміст приходить до висновку, що викладені у зазначених постановах правові позиції не можуть бути застосовані до обставин справи, яка розглядається у даному випадку, так як встановлені різні фактичні обставини.

Відповідачем не було спростовано належними доказами відсутність кредитних зобов`язань з позивачем та правильність нарахування банком заборгованості за кредитним договором.

Що стосується доводів відповідача про те, що АТ КБ «ПриватБанк» не має банківської ліцензії на здійснення фінансової діяльності, суд вважає їх необґрунтованими, виходячи з наступного.

АК КБ «Приватбанк» відповідно до статуту є правонаступником всіх прав та зобов`язань ПАТ КБ «ПриватБанк» (а.с. 70-71).

Згідно з випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 14 червня 2018 року, АТ КБ «ПриватБанк» зареєстроване як юридична особа 19 березня 1992 року, основний вид економічної діяльності, 64.19 інші види грошового посередництва (а.с. 69).

Акціонерне товариство Комерційний Банк «ПриватБанк» діє на підставі Банківської ліцензії №22 від 05 жовтня 2011 року, відповідно до п. 226 №149 Постанови Правління Національного банку України від 22 грудня 2018 року №149 «Про затвердження Положення про ліцензування банків», - Банк у разі зміни найменування протягом трьох робочих днів із дня державної реєстрації пов`язаних із цим змін до його статусу подає до Національного банку клопотання про заміну банківської ліцензії. До клопотання банку додається оригінал його діючої банківської ліцензії. Член Правління Національного банку приймає рішення про надання банку банківської ліцензії у зв`язку із заміною його найменування протягом 15 робочих днів із дня отримання клопотання банку. (абз.1 п.226 глави 24 розділу ІV, зі змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку №66 від 25.05.2020).

Таким чином, зміна найменування банку у зв`язку зі зміною типу акціонерного товариства не є підставою для обов`язкового переоформлення банківської ліцензії. Банк, який змінив найменування щодо типу акціонерного товариства, має право продовжувати здійснення банківської діяльності на підставі наданої йому до зміни найменування банківської ліцензії, або звернутися до Національного банку з клопотанням про заміну банківської ліцензії, в зазначеному вище порядку.

У відповідності до банківської ліцензії № 22 від 05 жовтня 2011 року, АТ КБ «ПриватБанк» має право надання банківських послуг, визначених ч. 3 ст. 47 ЗУ «Про банки та банківську діяльність» (а.с. 68).

Європейським судом з прав людини зазначено, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі «Проніна проти України», від 18 липня 2006 року № 63566/00, § 23).

Таким чином, суд приходить до висновку, що право позивача порушене, підлягає захисту та з відповідача необхідно стягнути на користь позивача заборгованість в розмірі 12 478 грн. 05 коп.

Крім того, відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 2270 грн судового збору, сплаченого позивачем при зверненні до суду з позовом.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 526, 527, 530, 611,1054 ЦК України, ст. ст. 10-13, 81, 89, 263-265,280-284 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позовну заяву Акціонерного товариства Комерційний Банк «Приват Банк» - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «Приват Банк» (01001, м. Київ, вул. Грушевського, б. 1Д, код ЄДРПОУ 14360570, рахунок № НОМЕР_3 , МФО 305299) заборгованість за кредитним договором в розмірі 12 478 (дванадцять тисяч чотириста сімдесят вісім) гривень 05 копійок та витрати по сплаті судового збору в розмірі 2270 (дві тисячі двісті сімдесят) гривень.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити рішення суду повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Сумського апеляційного суду через Сумський районний суд Сумської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя Л.М. Гончаренко