Ухвала суду № 97609663, 28.04.2021, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 752/10630/21

Провадження №: 1-кс/752/3696/21

У Х В А Л А

28.04.2021 м. Київ

28.04.2021 року слідчий суддя Голосіївського районного суду міста Києва Ольшевська І.О.,

за участю секретаря судових засідань Петріченка І.М.,

прокурора Ковченка Д.С. ,

захисника Поповіченка О.М.,

підозрюваного ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві клопотання слідчого СВ Голосіївського УП ГУ Національної поліції у м. Києві Вікарчука Олександра, погоджене прокурором Голосіївської окружної прокуратури м. Києва Бєлоусовою К.О. про застосування до підозрюваного:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця Молдавії, громадянина України, освіта середньо-спеціальна, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , тимчасово не працюючого, одруженого, маючого на утриманні малолітніх дітей, раніше судимий: 21.01.2021 року вироком Голосіївського районного суду міста Києва за вчинення кримінального проступку, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 185 КК України до покарання у виді 80 (вісімдесяти) годин громадських робіт

запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні № 12021100010001018, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 25.04.2021р., за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

До Голосіївського районного суду міста Києва надійшло клопотання слідчого СВ Голосіївського управління поліції ГУ Національної поліції у м. Києві Вікарчука О., погодженого прокурором Голосіївської окружної прокуратури м. Києва Бєлоусовою К.О. про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за матеріалами досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12021100010001018 від 25.04.2021р., за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК України, відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця Молдавії, громадянина України, освіта середньо-спеціальна, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , тимчасово не працюючого, одруженого, маючого на утриманні малолітніх дітей, раніше судимого.

В обгрунтування клопотання слідчий посилається на те, що 25.04.2021, приблизно о 19 год. 00 хв., ОСОБА_1 , перебуваючи в залі приміщення гіпермаркету «Ашан», за адресою: м. Київ, вул. Антоновича, 176, з прямим умислом, тобто, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій та передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки і бажаючи настання останніх, вирішив вчинити умисний корисливий злочин проти власності, а саме: викрасти майно, що належить ТОВ «АШАН Україна Гіпермаркет» (код ЄДРПОУ 35442481). Реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, вчинене повторно, ОСОБА_1 приблизно о 19 год. 00 хв., перебуваючи в залі приміщення гіпермаркету «Ашан» звернув увагу на товар, який містився на полицях у вказаному гіпермаркеті, доступ до якого був вільним, а саме: маслини з кісточкою «Еллада» у кількості 1 шт., вартістю 139 грн. 12 коп. без ПДВ, крем для обличчя «Лореаль» у кількості 1 шт., вартістю 343 грн. 84 коп. без ПДВ, живлення для волосся «Шварцкоп» у кількості 1 шт., вартістю 131 грн. 20 коп. без ПДВ, всього товару на загальну вартість 614 грн. 16 коп. без ПДВ.

У подальшому в приміщенні гіпермаркету «Ашан» ОСОБА_1 , впевнившись в тому, що за його діями ніхто не спостерігає, помістив товар, а саме: маслини з кісточкою «Еллада» у кількості 1 шт. до рюкзаку, який перебував у нього з собою, а інший товар, а саме: крем для обличчя «Лореаль» у кількості 1 шт. та крем для обличчя «Лореаль» у кількості 1 шт. до карманів штанів.

Продовжуючи свої злочинні дії, направлені на таємне викрадення вищевказаного товару, загальна вартість якого становить 614 грн. 16 коп. без ПДВ., ОСОБА_1 з викраденим майном направився до виходу з гіпермаркету «Ашан», однак виконавши всі дії, які вважав необхідними для доведення злочину до кінця, а саме: пройшовши з викраденим майном повз торгівельні каси, останній не довів до кінця з причин, які не залежали від його волі, оскільки пройшовши лінію кас та вийшовши за її межі, був зупинений працівниками служби охорони даного гіпермаркету.

Своїми умисними, протиправними діями, що виразились у закінченому замаху на таємне викрадення чужого майна, вчиненому повторно, ОСОБА_1 намагався завдати ТОВ «АШАН Україна Гіпермаркет», матеріальної шкоди на загальну суму 614 грн. 16 коп. без ПДВ.

Таким чином, на думку слідчого, наявні підстави для висунення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обґрунтованої підозри у вчиненні ним закінченого замаху на таємне викрадення чужого майна (крадіжку), вчинену повторно, тобто, у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 185 КК України. Своїми умисними, протиправними діями, що виразились у закінченому замаху на таємне викрадення чужого майна, вчиненому повторно, ОСОБА_1 намагався завдати ТОВ «АШАН Україна Гіпермаркет» матеріальної шкоди на загальну суму 614 грн. 16 коп. без ПДВ.

Необхідність застосування до підозрюваного ОСОБА_1 запобіжного заходу у виді тримання під вартою слідчий доводить наявністю ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а саме: переховуватися від органів досудового розслідування та суду, так як підозрюваний не проживає за вказаним місцем реєстрації, офіційно не працевлаштований, не має на утриманні малолітніх дітей; може вчиняти інші кримінальні правопорушення, тим самим продовжити свою злочинну діяльність, оскільки відносно останнього вже перебуває кримінальне провадження на розгляді Голосіївського районного суду міста Києва.

Прокурор у судовому засіданні підтримав клопотання, просив його задовольнити, з підстав та обставин, зазначених у клопотанні.

Захисник просив застосувати до підозрюваного запобіжний захід у виді домашнього арешту, вказуючи про те, що злочин, який вчинений ОСОБА_1 , є нетяжким, звертаючи увагу на наявність у нього малолітніх дітей та необхідність їх забезпечувати.

Підозрюваний ОСОБА_1 просив застосувати до нього запобіжний захід у виді домашнього арешту, зазначив, що має місце постійного проживання за адресою АДРЕСА_2 , дана квартира належить його другу і цей друг не заперечує проти його знаходження в ній під домашнім арештом. Також вказав, що на крадіжку зважився, у зв`язку з тим, що через карантинні обмеження тимчасово втратив роботу, а тому немає коштів на проживання. Після закінчення карантину планує повернутися на роботу, бо має двох малолітніх дітей, яких необхідно утримувати.

Стороною захисту була надана письмова заява громадянина ОСОБА_2 , за якою він підтверджує факт проживання (винаймання кімнати) ОСОБА_1 у квартирі за адресою: АДРЕСА_2 , володільцем якої він є. Просив урахувати даний факт при обранні запобіжного заходу.

У судовому засіданні ОСОБА_2 підтвердив, зазначене ним у заяві, вказав, що є зареєстрованим у цій квартирі та на даний час оформлює на неї спадок після смерті свого батька. Також вказав, що не заперечує, в разі застосування до підозрюваного запобіжного заходу у виді домашнього арешту, проти перебування ним за вказаною адресою під домашнім арештом.

Розглянувши клопотання, заслухавши думку учасників процесу, оцінивши в сукупності всі обставини, слідчий суддя приходить до наступного висновку.

Згідно з ч. 1 ст. 29 Конституції України ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.

Пунктом 5 ч. 2 ст. 183 КПК України встановлено, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строку понад три роки.

У відповідності до ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обгрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду, вважати, що підозрюваний, обвинувачений, може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.

Згідно з ч. 2 ст. 177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, а саме: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншими чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, зокрема, вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється; вік та стан здоров`я підозрюваного; міцність соціальних зв`язків підозрюваного, у тому числі наявність в нього родини утриманців; наявність постійного місця проживання у підозрюваного; наявність судимостей; репутацію підозрюваного та майновий стан (ч. 1 ст. 178 КПК України).

Так, слідчий суддя встановив, що Голосіївським управлінням поліції Головного управління Національної поліції у місті Києві здійснюється досудове розслідування в кримінальному провадженні №12021100010001018 від 25.04.2021р. за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК України.

26.04.2021р. в даному кримінальному провадженні ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК України.

Про обґрунтованість підозри, пред`явленої ОСОБА_1 , та його можливу причетність до вчиненого кримінального правопорушення свідчать долучені до клопотання матеріали кримінального провадження у їх сукупності, а саме: заява інспектора СБ «Ашан» - Либідська ОСОБА_3 про вчиненні крадіжки; заява інспектора відділу безпеки ТОВ «Ашан Україна Гіпермаркет» ОСОБА_4 ; протокол огляду місця події від 26.04.2021р., фото, здійснені під час огляду місця події; протокол затримання особи, підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення від 26.04.2021р., протокол допису підозрюваного від 26.04.2021р., протокол допиту потерпілого, протокол про визнання речових доказів та передача їх на зберігання від 26.04.2021р., протокол допиту свідка ОСОБА_5 від 26.04.2021р., протокол допиту свідка ОСОБА_6 від 26.04.2021р., протокол допиту свідка ОСОБА_7 від 26.04.2021р., протокол допиту свідка ОСОБА_8 від 26.04.2021р., постанова про визнання речових доказів та приєднання їх до матеріалів кримінального провадження від 26.04.2021р., протокол допиту свідка ОСОБА_9 , протокол огляду відео від 26.04.2021р. з ілюстративними таблицями до протоколу,

Враховуючи, що слідчий суддя на цьому етапі провадження лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу, то з огляду на наведені у клопотанні та встановлені у судовому засіданні дані слідчий суддя приходить до висновку про обґрунтованість підозри та можливу причетність ОСОБА_1 до вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК України.

Крім цього, така обґрунтованість стороною захисту у судовому засіданні не заперечувалась та не спростовувалась.

Розглядаючи питання наявності ризиків, на які посилався прокурор, та позицію сторони захисту щодо їх недоведеності, слідчий суддя зазначає таке.

Відповідно до рішення ЄСПЛ у справі «Клішин проти України» наявність кожного ризику повинна носити не абстрактний, а конкретний характер та доводитися відповідними доказами. А як зазначено в п. 111-112 рішення ЄСПЛ «Белеветський проти Росії», обмеження розгляду клопотання про обрання, продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою лише переліком законодавчих (стандартних) підстав для його застосування без встановлення їх наявності та обґрунтованості до конкретної особи є порушенням п. 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Так, в обґрунтування клопотання та застосування до ОСОБА_1 запобіжного заходу у виді тримання під вартою прокурор зазначив, що існують ризики, що підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; вчинити інше кримінальне правопорушення.

Ризик того, що ОСОБА_1 може вчинити інше кримінальне правопорушення підтверджується тим, що останній притягувався до кримінальної відповідальності за вчинення корисливих злочинів проти власності. Вказане свідчить про підвищену суспільну небезпеку підозрюваного, його схильність до вчинення протиправних діянь та, враховуючи відсутність в останнього постійного доходу, можливість вчинити нове кримінальне правопорушення з метою особистого збагачення.

Разом з тим слідчий суддя вважає, що ризик того, що ОСОБА_1 може переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду не є доведеним прокурором належними та допустимими доказами. Дійсно, відповідальність за кримінальне правопорушення, визначена ч. 2 ст. 185 КК України, передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк до п`яти років, що може бути мотивом та підставою для підозрюваного переховуватися від суду, а відтак і суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування. Однак санкція цієї статті також передбачає й інші альтернативні види покарання, зокрема арешт чи обмеження волі. Крім цього, такий ризик спростовується тим, що після можливого вчинення кримінального правопорушення підозрюваний не залишив місце події та одразу ж співпрацював з органами досудового розслідування. Більше того, за наявності судимості доказів того, що ОСОБА_1 під час розслідування вчиненого ним правопорушення уникав слідства та переховувався від органу досудового розслідування, стороною обвинувачення не надано. Відомостей про те, що підозрюваний неналежним чином виконує свої процесуальні обов`язки немає.

З урахуванням викладеного слідчий суддя вважає, що ризик того, що підозрюваний може переховуватись від слідства та/або суду не є доведеним у судовому засіданні, а відтак не може покладатись в основу рішення про застосування до ОСОБА_1 запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

Разом з тим, слідчий суддя приходить до висновку, що прокурором доведено, а стороною захисту не спростовано, що у даному кримінальному провадженні з метою виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам вчинити інше кримінальне правопорушення є необхідним застосування до ОСОБА_1 запобіжного заходу.

Вирішуючи питання про наявність правових підстав та доцільність застосування до підозрюваного найсуворішого запобіжного заходу, слідчий суддя враховує таке.

Згідно зі ст. 2 КПК України завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Відповідно до вимогст. 8 КПК України кримінальне провадження здійснюється на засадах верховенства права з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Конвенція про захист прав людини та основоположних свобод (ст. 5) втілює основоположне право людини на захист від свавільного втручання держави у її право на свободу. Тому у кожному випадку, коли вирішується питання щодо тримання під вартою або звільнення, діє презумпція на користь звільнення.

З цього правила випливають два природних наслідки: тягар доведення обставин, що свідчать на користь утримання під вартою, завжди несе сторона обвинувачення, а будь-які обставини, щодо доведеності яких або значення яких для вирішення питання про тримання під вартою або звільнення, залишається сумнів, мають тлумачитися на користь звільнення особи.

Роль слідчого судді при оцінці вказаних обставин полягає в перевірці істинних намірів та цілей, що стоять за позбавленням особи свободи, відповідності цих цілей та намірів вимогам закону, та, у випадку встановлення відсутності законних підстав для тримання особи під вартою, - прийняття рішення про звільнення особи з-під варти.

Така перевірка відбувається за правилами національного законодавства, які містяться в положеннях ст.177, 178, 183 КПК України.

Слідчий суддя враховує, що тримання під вартою в розумінні ст. 183 КПК України є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною пятоюстатті 176 цього Кодексу.

Однак з урахуванням викладених вище обставин слідчий суддя приходить до висновку, що прокурором не доведено, що застосування більш м`якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, не буде достатнім для здійснення мети, передбаченої ч. 1 ст. 177 КПК України.

Згідно з ч. 4 ст. 194 КПК України, якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе наявність обґрунтованої підозри та існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, але не доведе недостатність застосування більш м`якого запобіжного заходу, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м`який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов`язки, передбачені частинами п`ятою та шостою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 181 КПК України домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.

Відтак слідчий суддя приходить до висновку, що дієвим запобіжним заходом, який зможе запобігти єдиному наявному у цьому кримінальному провадженні ризику є домашній арешт в нічну пору доби. При цьому слідчий суддя також враховує обставини, визначені ст. 178 КПК України, зокрема, що ОСОБА_1 не працює, міцність його соціальних зв`язків є середньою, і приходить до висновку, що обраний запобіжний захід є пропорційним меті та завданням цього кримінального провадження.

Також на виконання вимог ч. 5 ст. 194 КПК України слідчий суддя покладає на підозрюваного обов`язки, визначені даною нормою закону, та в тому обсязі, який зможе забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного.

Керуючись ст.ст. 2, 8, 177, 178, 181, 183, 194, 369-372, 532 КПК України КПК України, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Клопотання слідчого СВ Голосіївського УП ГУ Національної поліції у м. Києві Вікарчука О. - залишити без задоволення.

2. Застосувати до підозрюваного ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця Молдавії, громадянина України, освіта середньо-спеціальна, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , тимчасово не працюючого, одруженого, маючого на утриманні малолітніх дітей, раніше судимого, запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, заборонивши підозрюваному ОСОБА_1 залишати своє місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 , у період часу з 22 год. 00 хв. до 06 год. 00 хв. наступної доби, строком на два місяці, в межах строку досудового розслідування.

3. Покласти на підозрюваного ОСОБА_1 обов`язки, передбачені ч. 5 ст.194 КПК України: прибувати по першому виклику до слідчого на визначений час; повідомляти слідчого, прокурора чи суд, залежно від стадії кримінального провадження про зміну свого місця проживання.

4. Роз`яснити підозрюваному ОСОБА_1 , що в разі невиконання покладених на нього обов`язків, до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід. Працівники управління поліції з метою контролю за поведінкою підозрюваного, який перебуває під домашнім арештом, мають право з`являтися в житло до цієї особи ( АДРЕСА_2 ), вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань, пов`язаних із виконанням покладених на нього зобов`язань.

5. Копію ухвали про застосування запобіжного заходу вручити підозрюваному негайно після її оголошення та довести до відома виконавців.

6. Ухвалу про обрання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту передати через слідчого для виконання органу Управління поліції за місцем проживання підозрюваного та зобов`язати останніх негайно поставити його на облік і повідомити про це суд.

7. Контроль за виконанням ухвали покласти на слідчого та прокурора у кримінальному провадженні.

8. Ухвала слідчого судді про застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення та може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя І.О. Ольшевська