Вирок № 97609651, 14.06.2021, Чорнобаївський районний суд Черкаської області

Справа № 709/1507/20

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 червня 2021 року смт.Чорнобай

Чорнобаївський районний суд Черкаської області у складі:

головуючого судді - Левченка В.В.,

за участі секретаря судового засідання - Нікітенко В.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі судових засідань Чорнобаївського районного суду Черкаської області кримінальне провадження №12019250280000514, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 26 грудня 2019 року, за обвинуваченням ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, з середньою освітою, одруженого, пенсіонера, учасником бойових дій, інвалідом будь-якої групи, депутатом будь-якого рівня не являється, на утриманні малолітніх та неповнолітніх дітей не має, проживає за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , раніше не судимого,

- у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора - Походенка В.В.,

обвинуваченого - ОСОБА_1 ,

захисника - Солода В.М.,

потерпілої - ОСОБА_2 ,

законного представника потерпілої - ОСОБА_3 ,

представника потерпілої - Різника Ю.С.,

в с т а н о в и в:

Обвинувачений ОСОБА_1 , 26 грудня 2019 року близько 18:45 год., керуючи автомобілем Daewoo Lanos реєстраційний номер НОМЕР_2 , який на праві власності належить ОСОБА_4 , жительці с. Вереміївка Чорнобаївського району Черкаської області та рухаючись по дорозі зі сторони автодороги Бориспіль-Кременчук в напрямку с. Кліщинці Чорнобаївського району Черкаської області, в порушення вимог пунктів 2.3 а), 19.3 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, а саме для забезпечення безпеки дорожнього руху та у момент засліплення світлом фар зустрічного автомобіля, повинен був негайно зменшити швидкість керованого ним транспортного засобу аж до його зупинки не змінюючи смугу руху, не застосував екстрене гальмування та допустив наїзд на неповнолітнього пішохода ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

В результаті даної дорожньо-транспортної пригоди, допустивши наїзд на неповнолітнього пішохода ОСОБА_2 , остання отримала тілесні ушкодження у вигляді травми голови з забоєм головного мозку важкого ступеня, субарахноїдальним крововиливом, забійну рану лоба - що відноситься до категорії тяжких тілесних ушкоджень, у зв`язку з небезпекою для життя, перелом ключиці справа - до категорії тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості, у зв`язку з тривалим розладом здоров`я, відповідно до висновку судово-медичної експертизи № 05-8-01/299 від 21 вересня 2020 року.

В дорожній обстановці, яка склалася на момент ДТП, у причинному зв`язку з виникненням даної пригоди, з технічної точки зору, знаходилась можливість у водія автомобіля Daewoo Lanos реєстраційний номер НОМЕР_2 ОСОБА_1 зупинити керований ним автомобіль до наїзду на пішохода ОСОБА_2 шляхом застосування екстреного гальмування в умовах місця пригоди без зміни напрямку свого руху.

Суд визнає доведеним наведене формулювання обвинувачення та кваліфікує дії обвинуваченого ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 286 КК України як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що заподіяли тяжке тілесне ушкодження.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 , вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, визнав повністю, щиро розкаявся та попросив вибачення у потерпілої, не оспорював обставини викладені в обвинувальному акті. Пояснив, що 26 грудня 2019 року він їхав на автомобілі Daewoo Lanos по трасі в сторону с.Жовнине. Зазначив, що того дня йшов дощ, асфальтне покриття було мокрим, він рухався близько 50 км/год, оскільки було темно, на зустріч йому рухався автомобіль, який засліпив його світлом фар і в той момент він відчув удар. Зупинивши автомобіль, він вийшов на вулицю, ввімкнув світло на телефоні, пройшов і помітив, що на дорозі лежить дівчина. На її одягу не було світловідбиваючих елементів і він її не помітив. Він відразу викликав швидку, але вона була на виїзді, а тому він поклав дівчину на заднє сидіння свого автомобіля і відвіз її до лікарні в с. Вереміївка, вона була без свідомості, видимих тілесних ушкоджень на ній не було. Також повідомив, що матеріально допомагав потерпілій, а саме купував ліки на суму 16910 грн. В лікарні потерпілу відвідувала його дочка, яка діяла від його імені та надавала матеріальну допомогу потерпілій. Також він сам їздив провідувати потерпілу, але його до неї не пустили, оскільки остання була в комі. Щодо цивільного позову, то пояснив, що він проживає одиноко, отримує лише пенсію, інших доходів не має, а тому цивільний позов визнає частково в розмірі, який визначить суд та готовий сплачувати завдану шкоду періодичними платежами.

Потерпіла ОСОБА_2 у судовому засіданні, у відповідності до ст. 63 Конституції України, відмовилася давати показання.

Встановлені судом обставини підтверджуються дослідженими в судовому засіданні доказами, дослідженими за клопотанням сторін кримінального провадження, які узгоджуються між собою, зокрема:

- даними висновку експерта № 05-8-01/299 від 21 вересня 2020 року, відповідно до якого у неповнолітньої ОСОБА_2 виявлено тілесні ушкодження: травма голови з забоєм головного мозку важкого ступеня, субарахноїдальним крововиливом, забійною раною лоба, що ускладнилась розвитком коми; перелом ключиці справа, які виникли від дії тупого твердого предмета чи предметів, не виключено при обставинах, вказаних в описовій частині постанови, відносяться: травма голови з забоєм головного мозку важкого ступеня, субарахноїдальним крововиливом, забійною раною лоба - до категорії тяжких тілесних ушкоджень, у зв`язку з небезпекою для життя; перелом ключиці справа - до категорії тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості, у зв`язку з тривалим розладом здоров`я (т.2 а.с.15-17);

- даними висновку експерта № 4/694 від 24 вересня 2020 року, відповідно до якого у дорожній обстановці, яка склалася на момент пригоди, водій автомобіля Daewoo Lanos реєстраційний номер НОМЕР_2 ОСОБА_1 для забезпечення безпеки дорожнього руху та у момент засліплення світлом фар зустрічного автомобіля, повинен був негайно зменшити швидкість руху керованого ним транспортного засобу аж до його зупинки, не змінюючи смуги руху, тобто повинен був діяти відповідно до вимог пп. 2.3 а), 19.3 ПДР України; для оцінки дій пішохода спеціальних знань не потрібно; з моменту засліплення водія автомобіля Daewoo Lanos реєстраційний номер НОМЕР_2 ОСОБА_1 він мав технічну можливість уникнути наїзд на пішохода ОСОБА_2 шляхом застосування екстреного гальмування в умовах місця пригоди без зміни напрямку свого руху; в дорожній обстановці, яка склалася на момент ДТП, у причинному зв`язку з виникненням даної пригоди, з технічної точки зору, знаходилася можливість у водія автомобіля Daewoo Lanos реєстраційний номер НОМЕР_2 ОСОБА_1 зупинити керований ним автомобіль до моменту наїзду на пішохода ОСОБА_2 шляхом застосування екстреного гальмування в умовах місця пригоди без зміни напрямку свого руху (т.2 а.с.19-22).

Оцінюючи докази у їх сукупності, відповідно до ст.94 КПК України, у результаті всебічного, повного і неупередженого їх дослідження в судовому засіданні, суд вважає, що обставини вчинення кримінального правопорушення підтвердилися, пред`явлене обвинувачення доведене. За вчинене кримінальне правопорушення обвинувачений

ОСОБА_1 підлягає покаранню.

Відповідно до вимог статті 65 КК України при призначенні покарання суд повинен врахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_1 суд виходить з наступного.

Відповідно до роз`яснень, які містяться у пункті 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року № 7 "Про практику призначення судами кримінального покарання", визначаючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, суди повинні виходити з класифікації злочинів (ст.12 КК), а також із особливостей конкретного злочину й обставин його вчинення (форма вини, мотив і мета, спосіб, стадія вчинення, кількість епізодів злочинної діяльності, роль кожного зі співучасників, якщо злочин вчинено групою осіб, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали, тощо). Досліджуючи дані про особу обвинуваченого, суд повинен з`ясувати його вік, стан здоров`я, поведінку до вчинення злочину як у побуті, так і за місцем роботи чи навчання, його минуле (зокрема, наявність незнятих чи непогашених судимостей, адміністративних стягнень), склад сім`ї (наявність на утриманні дітей та осіб похилого віку), його матеріальний стан тощо.

Окрім цього, згідно роз`яснень, що містяться у п. п. 20, 21 постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 23 грудня 2005 року "Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті" при призначенні покарання за відповідною частиною ст. 286 КК суди мають враховувати не тільки наслідки, що настали, а й характер та мотиви допущених особою порушень правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту, її ставлення до цих порушень та поведінку після вчинення злочину, вину інших причетних до нього осіб (пішоходів, водіїв транспортних засобів, працівників, відповідальних за технічний стан і правильну експлуатацію останніх, тощо), а також обставини, які пом`якшують і обтяжують покарання, та особу винного.

Так, відповідно до положень Загальної частини КК України, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, який відповідно до ст.12 КК України класифікується як тяжкий злочин, вчинений з необережності та внаслідок якого неповнолітній потерпілій ОСОБА_2 було завдано тяжких тілесних ушкоджень. Разом з тим, крім порушення Правил дорожнього руху України обвинуваченим, суд вбачає в діях потерпілої ОСОБА_2 також порушення пунктів 4.3 та 4.4 Правил дорожнього руху України, згідно яких: за межами населених пунктів пішоходи, які рухаються узбіччям чи краєм проїзної частини, повинні йти назустріч руху транспортних засобів; у темну пору доби та в умовах недостатньої видимості пішоходи, які рухаються проїзною частиною чи узбіччям, повинні використовувати світлоповертальні елементи (стрічку, наклейку, жилет тощо) або бути в одязі, який має світлоповертальні елементи, для своєчасного їх виявлення іншими учасниками дорожнього руху. Хоча це і не перебуває у причинному зв`язку з наслідками пригоди, проте має бути враховано судом при обранні покарання. Так, за обставинами справи потерпіла ОСОБА_2 рухалася за межами населеного пункту за рухом транспортних засобів, у темну пору доби та в умовах недостатньої видимості без використання світлоповертальних елементів на одязі, що не сприяло своєчасному її виявленню іншим учасником дорожнього руху, а саме водієм ОСОБА_1 , що в свою чергу знижує ступінь тяжкості вчиненого ним злочину.

Вирішуючи питання щодо призначення покарання суд також враховує дані про особу винного. Так, обвинувачений ОСОБА_1 є пенсіонером, особою похилого віку, має певні хронічні захворювання, отримує не великий дохід, проживає одиноко, за місце проживання характеризується позитивно, раніше до адміністративної чи кримінальної відповідальності не притягувався, на обліку у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває.

Обставинами, які пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_1 , згідно ст.66 КК України, суд визнає щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення. Окрім цього, суд також визнає пом`якшуючою обставиною надання допомоги потерпілій безпосередньо після вчинення кримінального правопорушення, оскільки обвинувачений безпосередньо після ДТП, враховуючи неможливість приїзду швидкої, доставив потерпілу до лікарні.

При цьому суд не погоджується з доводами представника потерпілої Різника Ю.С. про відсутність пом`якшуючої обставини - щире каяття, оскільки обвинувачений не вчинив жодних дій, спрямованих на відшкодування завданої шкоди, а визнання вини не є пом`якшуючою обставиною.

Так, згідно з п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року № 12 "Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності" щире розкаяння характеризує суб`єктивне ставлення винної особи до вчиненого злочину, яке виявляється в тому, що вона визнає свою провину, висловлює жаль з приводу вчиненого та бажання виправити ситуацію, що склалася. Натомість дійове каяття полягає в тому, що після вчинення злочину особа щиро покаялась, активно сприяла його розкриттю та повністю відшкодувала завдані збитки або усунула заподіяну шкоду. Таким чином поняття щирого каяття та дієвого каяття не є тотожними.

Щире каяття - це певний психічний стан винної особи, коли вона засуджує свою поведінку, прагне усунути заподіяну шкоду та приймає рішення більше не вчиняти злочинів, що об`єктивно підтверджується визнанням особою своєї вини, розкриттям всіх відомих їй обставин вчиненого діяння, вчиненням інших дій, спрямованих на сприяння розкриттю злочину, або відшкодування завданих збитків чи усунення заподіяної шкоди.

Основною формою прояву щирого каяття є повне визнання особою своєї вини та правдива розповідь про всі відомі їй обставини вчиненого злочину. Якщо особа приховує суттєві обставини вчиненого злочину, що значно ускладнює його розкриття, визнає свою вину лише частково для того, щоб уникнути справедливого покарання, її каяття не можна визнати щирим, справжнім.

Отже, щире каяття повинно ґрунтуватися на належній критичній оцінці особою своєї протиправної поведінки, її осуді, бажанні виправити ситуацію, яка склалась, та нести кримінальну відповідальність за вчинене, а також зазначена обставина має знайти своє відображення в матеріалах кримінального провадження.

Так, обвинувачений ОСОБА_1 визнав інкриміновані йому порушення ПДР України, що призвело до ДТП, дав правдиві покази, не приховував жодних обставин вчиненого злочину та з початку судового розгляду висловлював готовність відшкодувати заподіяну шкоду, розмір якої визначить суд. Окрім цього, ним частково відшкодовані витрати на лікування потерпілої і ці обставини нею не оспорювалися під час судового розгляду.

Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_1 , згідно ст.67 КК України, судом не встановлено.

Таким чином, враховуючи дані про особу ОСОБА_1 , тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, конкретні обставини його вчинення, характер та спосіб скоєного, поведінку обвинуваченого до та після скоєння кримінального правопорушення, усі обставини в їх сукупності свідчать, що необхідним і достатнім кримінальним покаранням для виправлення обвинуваченого ОСОБА_1 та запобігання вчиненню ним нових правопорушень є кримінальне покарання у виді позбавлення волі з призначенням додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами. При цьому, суд приходить до висновку про можливість виправлення ОСОБА_1 без ізоляції від суспільства та звільнення його від відбування основного покарання у виді позбавлення волі з випробуванням на підставі ст.75 КК України, так як останній не становить значної суспільної небезпеки.

Законним представником потерпілої ОСОБА_2 - ОСОБА_3 заявлено цивільний позов до обвинуваченого ОСОБА_1 та Приватного акціонерного товариства "Українська пожежно-страхова компанія" (далі - ПрАТ "УПСК") про стягнення матеріальної та моральної шкоди.

В обґрунтування позову (з урахуванням уточнених вимог) зазначалося, що внаслідок спричинених потерпілій ОСОБА_2 тяжких тілесних ушкоджень, остання перебувала на лікуванні та проходила реабілітацію, у зв`язку з чим було понесено значні матеріальні витрати. Крім того, їй нанесено втрати немайнового характеру внаслідок морального та фізичного страждання. На сьогодні, потерпіла змушена проходити різного роду реабілітаційні процедури, фактично остання втратила можливість повноцінно жити і розвиватися, як її однолітки. За вказаних обставин, посилаючись на норми діючого законодавства та судову практику, законний представник потерпілої ОСОБА_3 просила суд стягнути з Приватного акціонерного товариства "Українська пожежно-страхова компанія" та обвинуваченого ОСОБА_1 матеріальну шкоду в розмірі 9435,44 гривні та моральну шкоду у розмірі 500000,00 гривень.

Від відповідача ПрАТ "Українська пожежно-страхова компанія" надійшов відзив на цивільний позов законного представника потерпілої ОСОБА_3 , відповідно до змісту якого останній позовні вимоги не визнає та вважає їх такими, що не підлягають задоволенню. Зокрема, стверджував, що право потерпілого на отримання страхового відшкодування шляхом виконання страховиком за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів узятих на себе зобов`язань не є безумовним, а пов`язується з поданням до такого страховика заяви про здійснення страхового відшкодування. ПрАТ "Українська пожежно-страхова компанія" не приймало рішення про виплату чи відмову у здійсненні страхового відшкодування, оскільки позивачем не подано до страхової компанії заяви, яка передбачена законодавством, як підстава для виплати страхового відшкодування. Вказав на те, що звернення з цивільним позовом до ПрАТ "Українська пожежно-страхова компанія" є передчасним, оскільки страхова компанія не вчинила жодних дій, що свідчили б про порушення або не визнання права позивача на отримання страхового відшкодування. У зв`язку з викладеним відповідач ПрАТ "Українська пожежно-страхова компанія" просив цивільний позов залишити без розгляду.

Під час судового розгляду представник потерпілої Різник Ю.С. позов підтримав, просив задовольнити з підстав, викладених у ньому. Вказав на те, що відповідно до практики Верховного Суду, окрім факту, що обвинувачений щиро розкаюється, в матеріалах справи є дані, які підтверджують обставини даного правопорушення. Зазначив, що в матеріалах кримінального провадження відсутні дані, які свідчать про відшкодування обвинуваченим ОСОБА_1 шкоди потерпілій, або ж бажання відшкодувати завдану шкоду.

Потерпіла ОСОБА_2 та її законний представник ОСОБА_3 підтримали думку представника потерпілої Різника Ю.С.

Прокурор Походенко В.В. при вирішенні цивільного позову покладався на розсуд суду.

Захисник Солод В.М. зазначив, що обвинувачений ОСОБА_1 розуміє про складність кримінального правопорушення, яке вчинене ним ненавмисно, вину визнав, сприяв розкриттю злочину, вперше вчинив кримінальне правопорушення, позитивно характеризується за місцем свого проживання, готовий відшкодовувати завдану шкоду, що значно зменшує ступінь суспільної небезпеки. Під час ДТП ОСОБА_1 керував автомобілем у тверезому стані, подальша поведінка останнього є позитивною, просив позов задовольнити частково. Вказав, що відповідно до практики Верховного Суду розмір відшкодування моральної шкоди суди визначають в межах заявлених позовних вимог залежно від характеру та обсягу заподіяного морального, фізичного страждань, а також визнання вини обвинуваченого та інших обставин. При визначення розміру моральної шкоди, просив врахувати обставини, що обвинувачений допомагав матеріально потерпілій, а саме купував медикаменти, необхідні останній при лікуванні.

Обвинувачений ОСОБА_1 цивільний позов визнав частково, пояснив, що згідний виплачувати моральну шкоду в тому розмірі, який визначить суд.

При вирішенні цивільного позову суд виходить з наступного.

Так, відповідно до статей 55, 124 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом; юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення; законом може бути визначений обов`язковий досудовий порядок урегулювання спору.

Згідно з положеннями ч. 2 ст. 127 КПК України шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.

Відповідно до ч. 1 ст. 128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями, зокрема, підозрюваного або обвинуваченого.

Згідно ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

В свою чергу, страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів (стаття 1 Закону України "Про страхування").

У статті 979 ЦК України зазначено, що за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Розрізняють добровільну та обов`язкову форми страхування. Законом може бути встановлений обов`язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров`я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов`язкове страхування) (ч. 1 ст. 999 ЦК України).

Види обов`язкового страхування в Україні визначені у статті 7 Закону України "Про страхування". До них пункт 9 частини 1 вказаної статті відносить страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Відносини у цій сфері регламентує, зокрема, Закон України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди неповнолітня потерпіла ОСОБА_2 отримала тяжкі тілесні ушкодження. Законний представник, в інтересах потерпілої, заявила цивільний позов до ПрАТ "УПСК" як до страхової компанії, з якою у обвинуваченого ОСОБА_1 було укладено договір "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

Тобто, між потерпілою та обвинуваченим виникли деліктні зобов`язання із завдання шкоди внаслідок ДТП. У той же час, між обвинуваченим та страховою компанією ПрАТ "УПСК" існували договірні зобов`язання за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності. У випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілими, яким він виплачує страхові відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" порядку.

Положеннями ст. 35 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" регламентовано, що для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону) заяву про страхове відшкодування.

Суд звертає увагу, що визначений вказаним Законом порядок звернення потерпілого до страховика із заявою про здійснення страхового відшкодування є не досудовим порядком урегулювання спору, визначеним як обов`язковий в розумінні ст. 124 Конституції України, а позасудовою процедурою здійснення страхового відшкодування, яка загалом не виключає право особи безпосередньо звернутися до суду з позовом про стягнення відповідного відшкодування.

Обов`язок відшкодування шкоди, завданої дорожньо-транспортною пригодою, у тому числі, коли йдеться про вчинення злочину, передбаченого ст. 286 КК України, обумовлений не порушенням певного договірного зобов`язання, а фактом спричинення шкоди майну, здоров`ю та життю людини.

Застосування положень Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у кримінальному судочинстві не повинно суперечити його засадам і обмежувати права потерпілого.

Право особи у випадку завдання шкоди кримінальним правопорушенням, передбаченим ст. 286 КК України, порушене саме фактом заподіяння такої шкоди, а тому особа вправі самостійно обирати способи відшкодування такої шкоди. Це також узгоджується зі статтями 15, 16 ЦК України.

Законодавець передбачає дві підстави для виплати страхового відшкодування потерпілому. Перша з них, яка визначена у ст. 35 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", передбачає відшкодування шкоди на підставі звернення потерпілого до страхової компанії за умови подання ним відповідної заяви про таке відшкодування.

Інший спосіб передбачає можливість звернення за відшкодуванням до суду з вимогою до страхової компанії про відшкодування шкоди та ухвалення відповідного судового рішення. Так, згідно з пунктом 36.1. статті 36 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв`язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду у разі, якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку.

З огляду на це, протилежний підхід, який ставив би у залежність право потерпілого на компенсацію за результатами кримінального провадження від попереднього звернення чи не звернення з заявою до цих осіб, призвів би до істотного обмеження, чи навіть повного нівелювання його права на судовий захист у кримінальному процесі, встановленого ст. 128 КПК України.

Водночас, у межах кримінального провадження за ст. 286 КК України факт, обставини ДТП, особа, винна у її настанні, характер і розмір завданої шкоди встановлюються судом як обставини, що мають істотне значення для кримінальної справи і належать до предмету доказування. В цьому разі незвернення потерпілого безпосередньо до страховика жодним чином не перешкоджає з`ясуванню обставин, з якими законодавець пов`язує підстави для виплати відшкодування.

Тому, якщо особа подала позовну заяву до суду про стягнення із страховика шкоди завданої внаслідок вчинення злочину, передбаченого ст. 286 КК України, то вона здійснила відповідне волевиявлення, обравши на власний розсуд один з альтернативно можливих способів захисту свого порушеного права.

Наведене узгоджується із правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, що викладений у постанові від 19 червня 2019 року (справа № 465/4621/16-к) і зводиться до того, що для задоволення в межах кримінального провадження цивільного позову потерпілого до страховика про стягнення шкоди, завданої внаслідок вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 286 КК України, попереднє звернення потерпілого до страховика із заявою про виплату страхового відшкодування в порядку, визначеному ст. 35 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", не є обов`язковим.

Окрім цього, відповідно до правового висновку, викладеного у пунктах 69-73 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі №755/18006/15, у випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" порядку. Після такої виплати деліктне зобов`язання припиняється його належним виконанням страховиком завдавача шкоди замість останнього.

Таким чином, твердження цивільного відповідача ПрАТ "УПСК" у відзиві про неможливість звернення потерпілої з цивільним позовом до страховика, передчасність пред`явлення такого позову, не відповідає вимогам закону, оскільки саме за потерпілою залишається право вибору способу звернення за захистом своїх прав (із заявою до страхової компанії чи з позовом до суду).

Водночас, цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими КПК України. Якщо процесуальні правовідносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

При вирішенні цивільного позову суд зобов`язаний об`єктивно дослідити обставини справи, з`ясувати учасників та характер правовідносин, що склалися між ними, встановити розмір шкоди, заподіяної внаслідок вчинення злочину, а також визначити порядок її відшкодування.

Стаття 62 КПК України передбачає, що цивільним відповідачем у кримінальному провадженні може бути фізична або юридична особа, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану злочинними діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, та до якої пред`явлено цивільний позов у порядку, встановленому цим Кодексом. Цивільний відповідач має права та обов`язки, передбачені цим Кодексом для підозрюваного, обвинуваченого, в частині, що стосуються цивільного позову, а також має право визнавати позов повністю чи частково або заперечувати проти нього.

Статтею 22 КПК України регламентовано, що кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду доказів.

Наведена норма узгоджується із статтею 12 ЦПК України якою передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Щодо вирішення цивільного позову в частині стягнення витрат на лікування потерпілої, то суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Із наданих та долучених до матеріалів справи доказів вбачається, що потерпілій ОСОБА_2 спричинено матеріальної шкоди завданої ушкодженням здоров`я в розмірі 9435,44 гривень, які складаються з витрат на придбання ліків, медичних препаратів. Розмір цієї шкоди не заперечувався цивільними відповідачами ПрАТ "УПСК" та обвинуваченим ОСОБА_1 .

Згідно полісу №АО/0234579 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 16 лютого 2019 року ПрАТ "УПСК", яким забезпечено транспортний засіб DAEWOO LANOS, д.н.з. НОМЕР_2 , страхова сума за шкоду, заподіяну майну потерпілих, становить 100000 грн. на одного потерпілого, а за шкоду, заподіяну життю та здоров`ю потерпілих, страхова сума становить 200000 грн. на одного потерпілого, розмір франшизи становить 2000 грн.

За договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору (стаття 979 Цивільного Кодексу України).

За положеннями п.22.1 ст.22 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Статтею 23 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що шкодою, заподіяною життю та здоров`ю потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, є шкода, пов`язана з лікуванням потерпілого; шкода, пов`язана з тимчасовою втратою працездатності потерпілим; шкода, пов`язана із стійкою втратою працездатності потерпілим; моральна шкода, що полягає у фізичному болю та стражданнях, яких потерпілий-фізична особа зазнав у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; шкода, пов`язана із смертю потерпілого.

Відповідно до п.24.1 ст.24 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у зв`язку з лікуванням потерпілого відшкодовуються обґрунтовані витрати, пов`язані з доставкою, розміщенням, утриманням, діагностикою, лікуванням, протезуванням та реабілітацією потерпілого у відповідному закладі охорони здоров`я, медичним піклуванням, лікуванням у домашніх умовах та придбанням лікарських засобів.

Згідно п.12.2 ст.12 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" франшиза при відшкодуванні шкоди, заподіяної життю та/або здоров`ю потерпілих, не застосовується.

Зважаючи на те, що 26 грудня 2019 року сталася дорожньо-транспортна пригода (страховий випадок) за участі забезпеченого транспортного засобу Daewoo Lanos, д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням обвинуваченого ОСОБА_1 , через порушення останнім Правил дорожнього руху, за шкоду заподіяну потерпілій ОСОБА_2 відповідає ПрАТ "УПСК" (страховик) в межах ліміту визначеного полісом №АО/0234579 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Таким чином, позовні вимоги потерпілої про стягнення з ПрАТ "УПСК" 9435,44 гривень шкоди, заподіяної здоров`ю потерпілої та понесені витрати у зв`язку з лікуванням, підлягають задоволенню в повному обсязі без застосування франшизи.

Щодо вирішення цивільного позову в частині стягнення моральної шкоди, то суд виходить з наступного.

Відповідно до положень ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Згідно ч.1 ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Згідно з п.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" від 31 березня 1995 №4, під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Відповідно до п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації.

Відповідно до ст.26-1 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", страховиком (у випадках, передбачених підпунктами "г" і "ґ" пункту 41.1 та підпунктом "в" пункту 41.2 статті 41 цього Закону, - МТСБУ) відшкодовується потерпілому - фізичній особі, який зазнав ушкодження здоров`я під час дорожньо-транспортної пригоди, моральна шкода у розмірі 5 відсотків страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров`ю.

Оскільки такий спосіб захисту цивільних прав, як компенсація моральної (немайнової) шкоди, не повинен стати засобом безпідставного збагачення потерпілої особи, розмір присудженої до відшкодування моральної шкоди має бути не більш, аніж достатнім для розумного задоволення потреб потерпілої особи і не повинен вести до збагачення потерпілого за рахунок винного.

При визначенні розміру відшкодування моральної шкоди, суд виходить із засад розумності, виваженості та справедливості, враховує характер та обсяг фізичних і душевних страждань потерпілої, яких вона зазнала в результаті отриманих тяжких тілесних ушкоджень, кількості перенесених операцій, тривалого перебування в лікувальних закладах, перенесених у зв`язку з цим побутових незручностей, характеру немайнових втрат (їх тривалості і можливості відновлення), стану здоров`я потерпілої, тяжкість вимушених змін у її життєвих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, її молодий вік, враховуючи майновий стан обвинуваченого, який є особою похилого віку, отримує не велику пенсію, а тому суд вважає, що внаслідок дорожньо-транспортної пригоди потерпілій заподіяно моральну шкоду на суму 120 000,00 гривень, саме цей розмір суд вважає таким, що відповідає ступеню моральних страждань потерпілої, що відповідають, як ступеню тяжкості спричинених їй тілесних ушкоджень внаслідок кримінального правопорушення, яке за направленістю умислу відноситься до ненавмисних, так і тривалості лікування та відновлення стану здоров`я, а тому позов у цій частині підлягає до часткового задоволення.

При цьому, оскільки моральна шкода у розмірі 5 відсотків страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров`ю стягується з страховика, а тому з ПрАТ "УПСК" підлягає до стягнення 471,77 гривень (9435,44/100х5).

Питання про речові докази суд вирішує відповідно до ст. 100 КПК України.

Запобіжний захід до обвинуваченого ОСОБА_1 не застосований.

Арешт на автомобіль марки Daewoo Lanos реєстраційний номер НОМЕР_2 накладений згідно ухвали суду від 27 грудня 2019 року, слід скасувати.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 124 КПК України з обвинуваченого ОСОБА_1 на користь держави слід стягнути витрати на залучення експертів у розмірі 3819,76 гривень.

Керуючись ст.ст.100, 124, 369-371, 374 КПК України, суд,-

з а с у д и в:

Визнати винуватим ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.

Призначити ОСОБА_1 покарання за ч. 2 ст. 286 КК України у виді 3 (три) роки позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 1 (один) рік.

Звільнити ОСОБА_1 відповідно до ст.75 КК України від відбування основного покарання у виді позбавлення волі з випробуванням, встановивши іспитовий строк тривалістю 1 (один) рік.

Покласти на ОСОБА_1 згідно з п.п.1, 2 ч.1 ст.76 КК України обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Цивільний позов потерпілої ОСОБА_2 до обвинуваченого ОСОБА_1 та Приватного акціонерного товариства "Українська пожежно-страхова компанія" про стягнення матеріальної та моральної шкоди - задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Українська пожежно-страхова компанія" на користь ОСОБА_2 , законним представником якої є ОСОБА_3 , 9435,44 гривень шкоди, заподіяної здоров`ю потерпілої.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Українська пожежно-страхова компанія" на користь ОСОБА_2 , законним представником якої є ОСОБА_3 , 5 відсотків страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров`ю у сумі 471,77 гривень.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 , законним представником якої є ОСОБА_3 , 119528,23 гривень моральної шкоди.

Речові докази, а саме:

- автомобіль марки Daewoo Lanos реєстраційний номер НОМЕР_2 , що зберігається на території Відділу поліцейської діяльності №2 (смт.Чорнобай) Золотоніського РВП ГУНП в Черкаській області - повернути власнику ОСОБА_4 ;

- мобільний телефон марки "Doogee", що передано на зберігання ОСОБА_2 - залишити у власника;

- зразок волосся, що зберігається при матеріалах кримінального провадження - знищити;

- шарф чорного кольору, уламок автомобіля, що передані на зберігання до кімнати зберігання речових доказів Відділу поліцейської діяльності №2 (смт.Чорнобай) Золотоніського РВП ГУНП в Черкаській області - знищити.

Арешт на автомобіль марки Daewoo Lanos реєстраційний номер НОМЕР_2 накладений згідно ухвали суду від 27 грудня 2019 року - скасувати.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави витрати на залучення експертів у розмірі 3819,76 гривень.

Запобіжний захід до обвинуваченого ОСОБА_1 не застосовувати.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Черкаського апеляційного суду, шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення, через Чорнобаївський районний суд Черкаської області.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Обвинуваченим та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення. Копія вироку не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.

Суддя В.В.Левченко