Вирок № 97609311, 14.06.2021, Крюківський районний суд м. Кременчука

Провадження № 1-кп/537/40/2021

Справа № 537/2725/20

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14.06.2021 року Крюківський районний суд міста Кременчука Полтавської області в складі головуючої судді Зоріної Д.О., за участю прокурора Ольховського Б.В., потерпілого ОСОБА_1 , обвинуваченого ОСОБА_2 , захисника обвинуваченого адвоката Пахомової А.І., при секретарі Савічевій М.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місці Кременчуці Полтавської області кримінальне провадження № 12020170110000457 по обвинуваченню ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Усурійськ Приморського краю, Російської Федерації, українця, громадянином України, з середньою освітою, не працюючого, одруженого, маючого на утриманні двох малолітніх дітей, раніше не судимого, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

у вчиненні кримінальних правопорушеннь, передбачених частиною 2 статті 125, частиною 1 статті 186 КК України;

ВСТАНОВИВ:

25.03.2020 близько 17 год. 10 хв. між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , неподалік магазину «ІНФОРМАЦІЯ_2», розташованого по АДРЕСА_2, на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин виникла сварка, під час якого у ОСОБА_2 виник умисел на нанесення потерпілому тілесних ушкоджень.

Реалізуючи свій раптово виниклий умисел ОСОБА_2 , усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, підійшов до ОСОБА_3 та наніс останньому один удар правою рукою, стисненою в кулак, в область обличчя, внаслідок чого потерпілий впав на асфальтне покриття. У подальшому ОСОБА_2 підійшов до потерпілого та наніс останньому один удар правою ногою в область обличчя і декілька ударів руками, стисненими в кулаки, в область голови, тим самим заподіявши тілесні ушкодження у вигляді синця в ділянці обличчя, садна в ділянці перенісся, перелому спинки носу, забійних і крововиливів верхньої і нижньої губи, що за ступенм тяжкості відносяться до легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров`я.

Обвинувачений ОСОБА_2 в судовому засіданні вину у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушеннях передбачених частиною 2 статті 125, частиною 1 статті 186 КК України визнав частково, підтвердивши факт умисного спричинення потерпілому ОСОБА_1 легких тілесних ушкоджень що спричинило короткочасний розлад здоров`я та категорично заперечуючи проти відкритого заволодіння майном потерпілого за викладених у обвинувальному акті обставинах, з підстав відсутності в його діях корисливого мотиву, надавши суду покази з приводу обставин вчинення інкримінованих йому злочинних діянь наступного змісту: 24 березня 2020 року обвинувачений працюючи на той час водієм таксі виконуючи чергове замовлення, привіз потерпілого та його знайомого, які знаходилися в стані алкогольного сп`яніння, до магазину «ІНФОРМАЦІЯ_2» розташованого за адресою: АДРЕСА_2 . Коли зазначені вище пасажири виходили з автомобілю то обвинувачений звернув увагу на те, що у потерпілого мокра одежа, а потім вже побачив що заднє сидіння повністю забруднено пивом і звернувся до останніх із вимогою щоб вони розрахувалися за хімчистку автомобіля. Як зазначає обвинувачений, потерпілий в грубій формі із використанням нецензурної лайки в бік останнього відмовився провести розрахунок і продовжуючи висловлювати погрози, намагався нанести ОСОБА_2 удар рукою в область тулуба, однак той присік дії ОСОБА_1 , натягнувши на голову останнього його кофту, при цьому пнувши потерпілого ногою внаслідок чого той сів на землю. Однак, оскільки як вбачається з показів обвинуваченого, потерпілий свою неправомірну поведінку не припинив та продовжував висловлювати погрози та образи на адресу ОСОБА_2 , той наніс ще декілька ударів, сидячому на землі потерпілому, після чого, на думку обвинуваченого, той почав розуміти шо відбувається і саме тому на висловлену останнім вимогу що телефон потерпілого буде зберігатися у нього поки той не розрахується за хімчистку автомобіля, мовчки погодився, зробивши кивок головою. В подальшому, обвинувачений підняв телефон що знаходився на землі, неподалік від сидячого потерпілого та підійшовши до його знайомого, котрий стояв із собакою і підійшов вже під час інциденту, обмінявся з останнім номерами телефонів, при цьому ще раз наголосивши на тому, що поверне телефон після того як потерпілий поверне йому борг за хімчистку і прохав щоб той коли протверезіє зателефонував ОСОБА_2 . Після цієї розмови обвинувачений поїхав, однак приблизно через тридцять хвилин йому зателефонував його знайомий на ім`я ОСОБА_5 з яким вони раніше працювали за заводі та попрохав зустрітися, приїхавши за вказаною останнім адресою, обвинувачений побачив свого знайомого та потерпілого із дружиною, що стояли неподалік. В подальшому, ОСОБА_5 вислухавши розповідь обвинуваченого про конфлікт що стався між ним та потерпілим, сказав «Поверни телефон або посадимо!» запропонувавши при цьому 200 грн., на що ОСОБА_2 відповів відмовою, оскільки хімчистка автомобіля коштувала близько 1000 грн. і сам запропонував викликати поліцію, по приїзду якої розповів що сталося та віддав телефон потерпілого працівникам поліції. Позовні вимоги обвинуваченого визнає частково, не заперечуючи проти відшкодування завданих своїми неправомірними діями матеріальних збитків пов`язаних із проходженням потерпілим лікування внаслідок отриманих тілесних ушкоджень в розмірі 1802,52 грн., що відповідає змісту лікарських призначень та узгоджується із наданими потерпілим чеками на підтвердження придбання останніх, при цьому потерпілий зазначив що неодноразово мав намір відшкодувати останню у визначеному розмірі, однак потерпілий відмовляється прийняти ці кошти; в частині відшкодування моральної шкоди категорично заперечує як сам факт заподіяння останньої оскільки неправомірність його дій була спровокована неадекватною та агресивною поведінкою самого потерпілого так і відсутність в позові обґрунтування в чому саме полягає остання.

Потерпілий ОСОБА_1 підтвердив в судовому засіданні факт що 24 березня 2020 року він скористався послугою перевезення таксі, однак приїхавши до магазину «ІНФОРМАЦІЯ_2» розташованого по вулиці Василя Стуса в місці Кременчуці, ОСОБА_2 якій був водієм автомобіля, почав вимагати з нього оплату за хімчистку автомобіля, на що той відмовився мотивуючи свої дії тим, що це зробив не він, а незнайомий йому інший пасажир таксі якій саме і забруднив пивом заднє сидіння автомобілю. Після того як на виклик обвинуваченого, до місця де вони знаходилися, приїхало близько шести автомобілів таксі, ОСОБА_2 почав тягнути потерпілого до багажнику автомобіля якій він заздалегідь відчинив, на що потерпілий почав чинити опір, під час якого обвинувачений натягнув йому на голову куртку в яку був одягнений потерпілий та зваливши його на землю почав наносити удари переважно в область голови. В подальшому, як зазначає потерпілий, обвинувачений забрав його телефон та залишивши його на проїжджій частині дороги поїхав, уточнивши при цьому на запитання прокурора, що самого моменту як обвинувачений забрав його телефон він не бачив, яким чином він це зробив йому не відомо, про те що телефон знаходиться у ОСОБА_2 він дізнався від хлопців які допомогли йому піднятися. Після того як через короткий проміжок часу він прийшов до свого знайомого, якій проживає неподалік магазину «ІНФОРМАЦІЯ_2», вони зателефонували на телефон потерпілого і домовилися про зустріч із обвинуваченим, під час якої той відмовився від запропонованих йому коштів в розмірі 200 грн, наполягаючи на значно більшому розмірі відшкодування що складало 1000 грн., після чого дружина потерпілого викликала поліцію, працівникам якої обвинувачений і віддав телефон потерпілого.

Свідок ОСОБА_6 пояснив суду що є працівником патрульної поліції та підтвердив той факт що 24 березня 2020 року близько 17.30 год. ними було отримано виклик від громадянки ОСОБА_7 за фактом відкритого заволодіння майном її чоловіка. Приїхавши на виклик до домоволодіння, що знаходилося неподалік магазину «ІНФОРМАЦІЯ_2», розташованого по вулиці Василя Стуса в місці Кременчуці, працівники поліції побачили ОСОБА_2 , ОСОБА_1 разом із дружиною із явними ознаками алкогольного сп`яніння та знайомого потерпілого, під час спілкування з якими ОСОБА_1 повідомив про те що обвинувачений заподіяв йому тілесні ушкодження та забрав його телефон. Як зазначив свідок, ОСОБА_2 підтвердив факт знаходження саме в нього телефона потерпілого, однак мотивуючи свої дії неправомірною поведінкою самого ОСОБА_1 , якій відмовився оплатити рахунок за забруднене ним пивом сидіння автомобіля і тому обвинувачений взяв телефон останнього як залог за зобов`язанням останнього сплатити належні ОСОБА_2 кошти за хімчистку автомобіля. В подальшому обвинувачений дійсно продемонстрував мобільний телефон, який знаходився в нього, при цьому маючи намір віддати його працівникам поліції, на що останніми було викликано слідчо-оперативну групу, яка в подальшому і займалася розслідуванням цього злочину.

Свідок ОСОБА_9 в судовому засіданні підтвердив викладені наведеним вище свідком обставини виклику працівників патрульної поліції за заявою громадянки ОСОБА_1 , одночасно більш детальніше охарактеризувавши поведінку потерпілого та його дружини, які знаходилися в стані алкогольного сп`яніння та навіть в присутності працівників поліції висловлювалися брутальною та нецензурною лайкою в бік обвинуваченого.

Свідок ОСОБА_10 пояснив суду, що він бачив як потерпілий із ОСОБА_11 під`їхали на таксі до магазину «ІНФОРМАЦІЯ_2», при цьому коли вони виходили із автомобіля то між ними та водієм виникла сварка з приводу відмови останніх оплатити рахунок за хімчистку автомобілю, якій вони забруднили пивом. Як зазначив свідок, ОСОБА_1 висловлюючись нецензурною лайкою в бік ОСОБА_2 , почав махати руками, на що обвинувачений дав йому ляпасу, від якого ОСОБА_1 впав на землю і в нього пішла кров з носу, після чого ОСОБА_2 забрав телефон потерпілого і відав останній лише працівникам поліції у Крюківському ВП.

Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 125 КК України за обставин викладених у вироку, наряду з наведеними вище показами потерпілого та свідків, також підтверджується сукупністю доказів, зібраних у встановленому законом порядку, досліджених та належно оцінених судом, а саме:

-рапортом від 24.03.2020 за змістом якого вбачається що зі служби 102 надійшло повідомлення про те, що 24.03.2020 о 17.45 неподалік закладу «ІНФОРМАЦІЯ_2» 15 невідомих осіб, що знаходилися на трьох автомобілях нанесли чоловіку заявниці ОСОБА_1 тілесні ушкодження та відкрито заволоділи його коштами та мобільним телефоном (т. 1 а.с.133);

-рапортом від 26.03.2020 за змістом якого вбачається що зі служби 102 о 09.58 год. надійшло повідомлення про те, що 26.03.2020 невідомі особи нанесли тілесні ушкодження ОСОБА_1 (т.1 а.с. 134);

-рапортом від 26.03.2020 за змістом якого вбачається що зі служби 102 о 11.24 год. надійшло повідомлення про те, що 26.03.2020 до Кременчуцької першої міської лікарні доставлено ОСОБА_1 котрому 24.03.2020 неподалік магазину «ІНФОРМАЦІЯ_2» невідомі особи нанесли тілесні ушкодження та забрали телефон (т.1 а.с. 135);

-протоколом огляду місця події від 27.03.2020 та фототаблицею до нього в ході якого було проведено огляд території ділянки місцевості розташованої за адресою: Полтавська область місто Кременчук вулиця Василя Стуса будинок 3-Д , що знаходиться неподалік магазину «ІНФОРМАЦІЯ_2»; будь яких речей та предметів під час огляду місця події не вилучено (т.1 а.с. 136-139);

-копія виписки із медичної карти стаціонарного хворого неврологічного відділення № 2503 із зазначеним діагнозом: Закрита черепно мозкова травма, струс головного мозку (від 24.03.2020) (т.1 а.с. 140);

-висновком експерта № 233 від 25.03.2020 за змістом якого вбачається що у ОСОБА_1 виявлено тілесні ушкодження у вигляді: синця в ділянці обличчя, садна ділянці перенісся, перелому спинки носу, забійних та крововиливів верхньої і нідньої губи, які утворилися від дії тупих предметів (не менше ніж від чотирьох ударів) і за ступеням тяжкості відносяться до легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров`я (т.1 а.с.141);

-протоколом проведення слідчого експерименту від 04.04.2020 за участю потерпілого ОСОБА_1 та додатком до нього - відеозаписом зазначеної слідчої дії (т.1 а.с. 143-151);

-висновком експерта № 381 від 20.05.2020 за змістом якого покази потерпілого ОСОБА_1 дані ним під час проведення слідчого експерименту по механізму, локалізації, кількості та часу нанесення йому тілесних ушкоджень можуть відповідати даним судово-медичної експертизи на ім`я останнього (т.1 а.с. 152);

-протоколом огляду від 24.03.2020 та фототаблицею до нього за змістом якого вбачається що у приміщенні службового кабінету № 2 ВП №1 КВП ГУНП в Полтавській області громадянин ОСОБА_2 о 18.50 год. 24.03.2020 видав працівникам поліції мобільний телефон «Xiaomi Redmi 7;

-висновком товарознавчої експертизи № 504/Кр від 24.04.2020 за змістом якого вбачається що вартість мобільного телефону «Xiaomi Redmi 7A», придбаного 30.11.2019 в справному стані без пошкоджень, станом на 24.03.2020 могла становити 1950 грн. (т.1 а.с. 164-170);

-протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками, проведеного 10.04.2020 за участю свідка ОСОБА_13 за змістом якого вбачається, що останній на фото № 2 впізнав ОСОБА_2 як особу що 24.03.2020 близько 15.00 год. натиснув «тривожну» кнопку (т.1 а.а. 171-173);

-протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками, проведеного 10.04.2020 за участю свідка ОСОБА_14 за змістом якого вбачається, що останній на фото № 2 впізнав ОСОБА_2 як особу що 24.03.2020 близько 15.00 год. натиснув «тривожну» кнопку (т.1 а.а. 174-176);

-протоколу пред`явлення особи для впізнання за фотознімками, проведеного 07.05.2020 за участю свідка ОСОБА_10 за змістом якого вбачається, що останній на фото № 2 впізнав ОСОБА_2 як особу що 24.03.2020 вдарив іншого чоловіка та забрав в нього мобільний телефон (т.1 а.а. 180-182);

-протоколом перегляду відеозапису зафіксованого камерами відеоспостереження магазину « ІНФОРМАЦІЯ_2 » що розташований за адресою: АДРЕСА_3 за 24.03.2020, який на запит поліції надала ФОП ОСОБА_15 , складений слідчим СВ ВП №1 Нагайник А.Г. в приміщенні кабінету № 25 ВП №1 Кременчуцького ГУНП в Полтавській області 20.06.2020 (т.1 а.с. 199-200) ;

-відеозаписом з камер відеоспостереження магазину « ІНФОРМАЦІЯ_2 » за 24.03.2020 що міститься на лазерному компакт диску та відтворення якого відбулося під час судового розгляду, яким було зафіксовано факт заподіяння обвинуваченим потерпілому тілесних ушкоджень(т.1 а.с. 201);

-висновком фототехнічної експертизи № 75 від 17.06.2020 за змістом якого під час дослідження було встановлено можливість покращення зображення осіб зафіксованих на відеозапису камер відеоспостереження магазину « ІНФОРМАЦІЯ_2 » за 24.03.2020, після чого покращене зображення записано на диск для лазерних систем зчитування інформації, які було додано до висновку як Додаток №1 (т.1 а.с 204-216);

-протоколом перегляду відеозапису лазерного компакт диску наданий як додаток до експертного дослідження № 75, складений слідчим СВ ВП №1 Нагайник А.Г. в приміщенні кабінету № 25 ВП №1 Кременчуцького ГУНП в Полтавській області 20.06.2020 (т.1 а.с. 217-218).

Суд дійшов висновку, що всі письмові докази та вищезазначені експертизи є допустимими доказами, оскільки вони складені та проведені уповноваженими особами відповідно до вимог діючого КПК України, підписані усіма учасниками слідчої дії, узгоджуються між собою так і з іншими матеріалами кримінального провадження, відповідають показанням потерпілого та свідків по справі і є такими, що в своїй сукупності безпосередньо вказують на вчинення ОСОБА_2 інкримінованого йому кримінального правопорушення передбаченого частиною 2 статті 125 КК України як умисне заподіяння легких тілесних ушкоджень, що спричинило короткочасний розлад здоров`я потерпілому.

Разом з цим, як вбачається зі змісту обвинувального акту, ОСОБА_2 також обвинувачується у вчиненні злочину проти власності за наступних обставин: 25.03.2020 близько 17 год. 15 хв. ОСОБА_2 , перебуваючи неподалік магазину «ІНФОРМАЦІЯ_2», розташованого по АДРЕСА_2, під час нанесення тілесних ушкоджень ОСОБА_1 помітив, що у останнього з рук випав мобільний телефон, після чого у ОСОБА_2 виник умисел на відкрите викрадення чужого майна.

Реалізуючи свій умисел ОСОБА_2 , усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, з корисливих мотивів та мети, перебуваючи поряд із ОСОБА_1 , усвідомлюючи, що його дії помітні для оточуючих та потерпілого, підняв з асфальтового покриття та таким чином відкрито заволодів мобільним телефоном «Xiaomi Redmi 7A» (2/32Gb Matte Black M1903C3EG, імей1: НОМЕР_1 , імей2: НОМЕР_2 ), вартість якого згідно висновку судово-товарознавчої експертизи №504/Кр від 24.04.2020 становить 1950 грн. 00 коп.

У подальшому ОСОБА_2 з місця вчинення злочину зник, викраденим розпорядився на власний розсуд, чим потерпілому ОСОБА_3 завдав матеріальної шкоди на вказану суму.

Стороною обвинувачення неправомірні дії ОСОБА_2 по даному епізоду обвинувачення було кваліфіковано за частиною 1 статті 186 КК України як відкрите викрадення чужого майна (грабіж).

Відповідно до ч.1 статті 368 КПК України ухвалюючи вирок суд, зокрема, повинен вирішити такі питання: чи мало місце діяння, у вчиненні якого обвинувачується особа, та чи винен обвинувачений у вчиненні цього кримінального правопорушення.

Відповідно до частин 2,4 статті 17 КПК України ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.

Згідно зі ст. 62 Конституції України, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана покаранню, доки її вину не буде доведено у законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду

Пункт 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 1997р. № 7 «Про посилення судового захисту прав та свобод людини і громадянина» передбачає, що конституційне положення про те, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком (ч.1 ст.62 Конституції України), покладає на суди всю повноту відповідальності за правильне вирішення кожної справи.

Згідно з вимогами ст.6 Конвенції про захист прав людини, ст.62 Конституції України і норм КПК України кожна людина має право на справедливий розгляд справи, ніхто не може бути підданий кримінальному покаранню поки не буде визнаний винним в законному порядку; обвинувачення не може ґрунтуватися на отриманих незаконним шляхом доказах чи припущеннях, а обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і постановлюється лише за умови, якщо під час судового розгляду вина підсудного у скоєнні конкретного злочину повністю доведена.

Відповідно до п.23 Постанови Пленуму Верховного Суду від 29.06.1990 р. №5 «Про виконання судами України законодавства і Постанови Пленуму Верховного Суду України з питань судового розгляду кримінальних справ і постановлення вироку» всі сумніви щодо доведеності обвинувачення, якщо їх неможливо усунути, повинні тлумачитися на користь підсудного. Коли зібрані у справі докази не підтверджують обвинувачення і всі можливості збирання додаткових доказів вичерпані, суд зобов`язаний постановити виправдувальний вирок.

З огляду на наведенні вище вимоги чинного законодавства, суд вважає, що доказів вчинення ОСОБА_2 кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 186 КК України , стороною обвинувачення не здобуто та суду не надано, а надані докази не підтверджують вчинення останнім відкритого заволодіння майном потерпілого ОСОБА_1 у викладений в обвинувальному акті спосіб, із зазначенням мотиву та мети останнього.

Суд дійшов такого висновку саме через відсутність у діях ОСОБА_2 суб`єктивної сторони складу злочину, передбаченого статтею 186 КК України яка характеризується наявністю у винної особи прямого умислу на протиправне заволодіння чужим майном і корисливим мотивом, виходячи по перше із аналізу наданих стороною обвинувачення доказів, дослідження яких відбулося під час судового розгляду, а саме:

-протоколу проведення слідчого експерименту від 17.05.2020 за участю свідка ОСОБА_17 та додатком до нього - відеозаписом зазначеної слідчої дії під час проведення якого останній зазначив, що під час конфлікту якій виник між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , останній знаходився в сильному стані алкогольного сп`яніння, постійно висловлюючи погрози та нецензурно лаючись в бік обвинуваченого, при цьому свідок навіть висловив свою думку що із врахуванням агресивної поведінки потерпілого він не здивований тим що ОСОБА_2 вдарив його. Свідок під час слідчого експерименту зазначив, що бачив як обвинувачений підняв телефон якій знаходився на землі, при цьому зауваживши присутнім про те, що він не вимикає останній і коли потерпілий буде готовий розрахуватися, то хай він зателефонує на свій же телефон, після чого сів до автомобію та уїхав (т.1 а.с.105-109);

-протоколом проведення слідчого експерименту від 07.05.2020 за участю свідка ОСОБА_10 та додатком до нього - відеозаписом зазначеної слідчої дії під час проведення якого той зазначив, що йому зателефонував ОСОБА_1 та попрохав зустріти його біля магазину «Гоши» куди він приїде на таксі. Коли потерпілий та його знайомий на ім`я ОСОБА_11 приїхали та почали виходити з автомобілю, то між ними та водієм виникла перепалка з приводу небажання ОСОБА_1 розрахуватися за хімчистку автомобіля, оскільки той забруднив салон останнього пивом, пляшку якого він тримав у руці. Під час слідчого експерименту, свідок засвідчив той факт що він дійсно бачив забруднений пивом салон автомобіля, одночасно зазначивши, про те що обвинувачений звертався до потерпілого із пропозицією щоб той віддав йому телефон в залог того що він розрахується за хімчистку, однак потерпілий знаходячись в стані алкогольного сп`яніння почав поводитися агресивно по відношенню до обвинуваченого, нецензурно висловлюючись на адресу останнього. В подальшому, як зазначив ОСОБА_10 під час сутички яка виникла між потерпілим та обвинуваченим, останній дав йому ляпасу від якого ОСОБА_1 впав на землю і в нього випав телефон, побачивши це ОСОБА_2 підняв його та сказав, що поверне потерпілому телефон, коли той розрахується за хімчистку, після чого сів до свого автомобілю та поїхав (т.1 а.с. 188-192);

-відеозаписом з камер відеоспостереження магазину «ІНФОРМАЦІЯ_2» за 24.03.2020 що міститься на лазерному компакт диску та відтворення якого відбулося під час судового розгляду, яким було зафіксовано факт заподіяння обвинуваченим потерпілому тілесних ушкоджень та те що обвинувачений підняв телефон з землі і вже після цього відійшов від потерпілого (т.1 а.с. 201);

-протоколу пред`явлення особи для впізнання за фотознімками, проведеного 07.05.2020 за участю свідка ОСОБА_17 за змістом якого вбачається, що останній на фото № 1 впізнав ОСОБА_2 як особу що 24.03.2020 біля магазину «ІНФОРМАЦІЯ_2» забрала мобільний телефон у чоловіка (т.1 а.а. 177-179);

Аналіз наведених вище доказів, на думку суду, свідчить про відсутність у діях ОСОБА_2 корисливого мотиву, оскільки останній діяв не з метою відкритого викрадення телефону, а з особистих інтересів - примусити потерпілого розрахуватися за хімчистку належного обвинуваченому майна. В даному випадку умисел обвинуваченого був спрямований на те щоб примусити потерпілого вчинити певні дії, і майном останнього він заволодів як запорукою вчинення ОСОБА_1 цих дій, маючи намір це майно потім повернути.

Окрім того, усі допитані в судовому засіданні свідки відзначали агресивну поведінку ОСОБА_1 якій знаходячись в стані алкогольного сп`яніння звертався на адресу обвинуваченого в грубій формі із застосуванням нецензурної лексики, навіть в присутності працівників поліції, що опосередковано підтверджує твердження ОСОБА_2 що він намагався домовитися із потерпілим щодо сплати останнім належної суми за хімчистку забрудненого ним та його знайомим, належного обвинуваченому автомобіля, однак із врахуванням стану останнього це було неможливо зробити.

З урахуванням викладеного, оцінивши докази по справі за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку, керуючись ст. 62 Конституції України, ч.2,4 статті 17 КПК України, згідно якої всі сумніви щодо доведеності вини підсудного тлумачаться на його користь, суд приходить до переконливого висновку, що обвинувачений ОСОБА_2 підлягає виправданню за частиною 1 статті 186 КК України.

Згідно ст.337 КПК України судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, крім випадків, передбачених цією статтею.

З метою ухвалення справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод суд має право вийти за межі висунутого обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті, лише в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження.

Однак суд позбавлений можливості застосувати зазначену вище норму Закону, оскільки в даному випадку дії обвинуваченого можливо було б кваліфікувати за частина 1 статті 355 КК України як примушування до виконання цивільно-правових зобов`язань, однак кваліфікація злочинних дій особи за цією нормою Закону передбачає наявність такої кваліфікуючої ознаки як вчинення цих дій із застосуванням погрози насильства над потерпілим або його близькими родичами, пошкодження чи знищення їх майна, а із врахуванням того факту що тілесні ушкодження потерпілому обвинувачений заподіяв фактично внаслідок тих образ та погроз що лунали на його адресу з боку потерпілого, а не з метою примусити останнього вчинити певні дії - за даних обставинах є недоведеною і як наслідок позбавляє суд можливості кваліфікувати дії обвинуваченого за іншою статтею КК України.

Відповідно до вимог статті 65 КК України при призначенні покарання суд повинен урахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. Крім того, суди визначаючи, ступінь тяжкості вчиненого злочину, повинні виходити з класифікації злочинів, а також особливостей конкретного злочину та обставин його вчинення.

Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та яке б запобігло вчиненню нею нових злочинів.

Обставиною що пом`якшує покарання обвинуваченому ОСОБА_2 суд визнає визнання обвинуваченим своєї вини за частиною 2 статті 125 КК України, щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченому судом не встановлено.

Обираючи міру покарання, суд, відповідно до вимог статті 65 КК України приймає до уваги тяжкість скоєного ОСОБА_2 кримінального правопорушення, яке у відповідності до статті 12 КК України класифікується як кримінальний проступок, особу обвинуваченого який раніше не судимий, на обліку у лікарів нарколога і психіатра не перебуває, одружений, має на утриманні двох малолітніх дітей.

За викладених вище обставин, приймаючи до уваги ступень тяжкості та обставини кримінального правопорушення, його наслідки, враховуючи перелічені вище дані про особу обвинуваченого ОСОБА_2 як наявність пом`якшуючих так і відсутність обтяжуючих покарання обставин, суд вважає, що для виправлення останнього та попередження вчинення ним нових злочинів, йому повинно бути призначено необхідне та достатнє покарання в межах санкції частини 2 статті 125 КК України.

Суд, прийшов до переконання, що дана міра покарання відносно обвинуваченого є необхідною і достатньою для виправлення та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень, враховуючи тяжкість вчиненого проступку, особу обвинуваченого та думку учасників процесу.

Відповідно до частини 2 статті 127 КПК України, шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.

Відповідно до вимог частини 5 статті 128 КПК України, цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми ЦПК України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Потерпілий ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою, в якій прохав суд стягнути з обвинуваченого завдану йому матеріальну шкоду в розмірі 3295 грн. 22 коп. та 100 000 грн. в рахунок спричиненої йому моральної шкоди.

Статтею 23 Цивільного кодексу України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав; моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я.

Згідно за змістом статей 1166, 1167 Цивільного кодексу України, майнова та моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Вирішуючи питання щодо розміру завданої потерпілому матеріальної шкоди пов`язаної із проходженням останнім відповідного лікування, суд погоджується із висловленими стороною захисту запереченнями викладеними у відзиві на позовну заяву і перевіривши зміст чеків, що були надані потерпілим як доказ на підтвердження обґрунтованості розміру понесених ним витрат виявив суперечності із наявним в матеріалах справи переліком ліків що було призначено останньому.

Із врахуванням висловлених судом застережень та з підстав часткового прийняття як доказ на підтвердження завданих ОСОБА_1 матеріальних збитків, товарних чеків, суд вважає обґрунтованим та таким що доведено належними та допустимими доказами в розумінні цивільно процесуального законодавства України розмір витрат понесених ОСОБА_1 на лікування в сумі 1802,52 грн.

Суд вважає помилковим посилання потерпілого в даному випадку на статтю 261 ЦК України що регламентує порядок застосування строків позовної давності та на статтю 625 КК України яка передбачає відповідальність за порушення грошового зобов`язання і не приймає їх до уваги, оскільки в даному випадку обвинувачений до постановлення вироку судом не має грошового зобов`язання перед потерпілим, невиконання якого тягне за собою правові наслідки визначені наведеною ним нормою Цивільного Кодексу України.

При визначенні розміру відшкодування моральної шкоди, що підлягає стягненню з ОСОБА_2 на користь потерпілого, суд враховує тяжкість вчиненого останнім кримінального правопорушення та ступень його вини, тяжкість та обставини за яких обвинувачений заподіяв ОСОБА_1 тілесні ушкодження, а також те, що неправомірні дії ОСОБА_20 фактично погіршили соціальне благополуччя потерпілого.

Виходячи із засад розумності та справедливості, враховуючи також майновий стан обвинуваченого, реальну можливість відшкодування завданої ним шкоди за рахунок наявного у нього майна, факт недоведеності в судовому засіданні пред`явленого ОСОБА_2 обвинувачення у відкритому викраденні майна потерпілого, суд вважає, що розмір суми, достатньої для компенсації заподіяної моральної шкоди потерпілому ОСОБА_1 становить 5 000 грн.

Питання про долю речових доказів та скасування арешту на майно вирішити відповідно до вимог статей 100, 174 КПК України.

Оскільки відповідно до вимог статті 124 КПК України у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта, то суд вважає за необхідне, на виконання зазначених вище вимог Закону стягнути з ОСОБА_2 документально підтвердженні витрати пов`язанні із проведенням по кримінальному провадженню судово-фототехнічної експертизи № 75 від 17.06.2020 в розмірі 3922,80 грн.

Підстави для обрання міри запобіжного заходу відносно обвинуваченого до набрання вироком законної сили - відсутні.

Керуючись статтями 373, 374 КПК України,-

УХВАЛИВ:

ОСОБА_2 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого частиною 2 статті 125 КК України та призначити покарання у виді громадських робіт на строк 150 (сто п`ятдесят) годин.

ОСОБА_2 визнати невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 186 КК України та виправдати.

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково: стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 завдану злочином матеріальну шкоду в розмірі 1802,52 грн. та 5000 грн. компенсації за заподіяну моральну шкоду.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судові витрати за проведення експертизи в сумі 3922,80 грн.

Речові докази - мобільний телефон «Xiaomi Redmi 7A» (2/32Gb Matte Black M1903C3EG, імей1: НОМЕР_1 , імей2: НОМЕР_2 ), залишити в користуванні власника ОСОБА_1 , лазерний компакт диск із відеозаписом з камер відеоспостереження магазину «ІНФОРМАЦІЯ_2» який розташований за адресою: Полтавська область місто Кременчук вулиця Василя Стуса, диск для лазерних систем зчитування інформації, якій є додатком № 1 до висновку експерта № 75 від 17.06.2020 - залишити в матеріалах кримінального провадження.

Накладений ухвалою слідчого судді Крюківського районного суду міста Кременчука Мурашової Н.В. 27.03.2020 арешт на мобільний телефон «Xiaomi Redmi 7A» (2/32Gb Matte Black M1903C3EG, імей1: НОМЕР_1 , імей2: НОМЕР_2 ) - скасувати.

Підстави для обрання міри запобіжного заходу відносно ОСОБА_2 до набрання вироком законної сили - відсутні.

Вирок суду може бути оскаржений до апеляційного суду Полтавської області через Крюківський районний суд міста Кременчука Полтавської протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а обвинуваченим у той строк з моменту вручення йому копії вироку.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду.

Копію вироку вручити негайно після його проголошення обвинуваченому та прокурору.

Суддя Зоріна Д.О.