Вирок № 97608651, 11.06.2021, Рубіжанський міський суд Луганської області

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.06.2021 Справа № 423/752/21

Провадження № 1-кп/425/314/21

Рубіжанський міський суд Луганської області у складі:

головуючого судді Овчаренко О.Л.

за участі секретаря судового засідання Гайворонської І.В.

прокурора Гамаюнової А.І.

обвинуваченого ОСОБА_1 ,

захисника Хорольського І.В.,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду м. Рубіжне Луганської області кримінальне провадження за обвинуваченням:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Сєвєродонецьк Луганської області, громадянина України, має загальну професійно-технічну освіту, неодруженого, непрацюючого, не судимого в силу ст. 89 КК України, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України,

ВСТАНОВИВ:

10 лютого 2021 року, приблизно, о 12:00 годині, ОСОБА_1 , знаходячись у лісосмузі, розташованій в районі р.Сіверський Донець смт. Нижнє Сєвєродонецького району Луганської області, побачив металевий предмет округлої форми, що зовні нагадує корпус гранати, та, маючи намір на незаконне придбання, зберігання та носіння вибухової речовини без передбаченого законом дозволу, узяв вказаний предмет, незаконно придбавши таким чином вибухову речовину. Після цього ОСОБА_1 , продовжуючи реалізовувати свій злочинний намір, спрямований на незаконне носіння та зберігання вибухової речовини без передбаченого законом дозволу, придбану ним вибухову речовину поклав до кишені своєї куртки та, незаконно зберігаючи при собі, приніс до себе додому за адресою: АДРЕСА_2 , де продовжував незаконно зберігати до 16 лютого 2021 року.

16 лютого 2021 року, приблизно, о 12.00 годині, ОСОБА_1 узяв незаконно придбану ним вибухову речовину та, продовжуючи незаконно зберігати при собі, пішов до м. Гірське Сєвєродонецького району Луганської області, де в районі перехрестя автошляхів м. Гірське - м. Лисичанськ - смт Тошківка Сєвєродонецького району Луганської області був зупинений працівниками поліції для перевірки документів відповідно до ст. 31 Закону України «Про Національну поліцію». Під час перевірки у ОСОБА_1 було виявлено предмет, зовні схожий на корпус гранати РГД-5, який того ж дня у період часу з 12.50 години по 13.20 години під час огляду місця події було вилучено. Відповідно до висновку експерта № СЕ-19/113-21/2057-ВТХ від 24.02.2021 вилучений предмет є конструктивно-оформленим зарядом вибухової речовини (тротил) - корпусом ручної осколкової гранати РГД - 5, яка у наданому на дослідження вигляді до категорії бойових припасів, або вибухових пристроїв не відноситься; вибухова речовина, яка знаходилась у наданому на дослідження корпусі ручної осколкової гранати РГД - 5, придатна до вибуху.

Таким чином, дії ОСОБА_1 органом досудового розслідування були кваліфіковані за ч. 1 ст. 263 КК України як носіння, зберігання, придбання бойових припасів без передбаченого законом дозволу.

У підготовчому судовому засіданні ОСОБА_2 свою винуватість у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення визнав повністю, щиро розкаявся у скоєному, просив затвердити укладену ним із прокурором угоду про визнання винуватості.

Прокурор у підготовчому судовому засіданні просив затвердити угоду про визнання винуватості, не вбачаючи підстав для відмови у її затвердженні.

Захисник у підготовчому судовому засіданні просив затвердити угоду про визнання винуватості. Також просив звільнити обвинуваченого від сплати процесуальних витрат за проведення експертизи у зв`язку із важким матеріальним становищем.

Судом встановлено, що 17 березня 2021 року під час досудового слідства у м. Попасна Луганської області між прокурором Попаснянського відділу Лисичанської окружної прокуратури Сухіною Мариною Володимирівною та підозрюваним (який наразі має статус обвинуваченого) ОСОБА_1 за участю захисника Хорольського Ігоря Володимировича на підставі ст.ст. 468-470, 472 КПК України була укладена угода про визнання винуватості, що скріплена підписами сторін, відповідно до якої: ОСОБА_1 беззастережно визнав свою винуватість у вчиненні вищезазначеного кримінального правопорушення; сторони погодилися на призначення ОСОБА_1 покарання за ч. 1 ст. 263 КК України у виді трьох років позбавлення волі, із застосуванням ст. 75 КК України зі звільненням від відбування покарання з іспитовим строком. В угоді зазначені наслідки укладення та затвердження угоди про визнання винуватості, а також наслідки її невиконання.

Враховуючи ту обставину, що під час досудового слідства між обвинуваченим та прокурором за участю захисника була укладена угода про визнання винуватості, яка надійшла до суду разом з обвинувальним актом, кримінальне провадження розглядалося судом відповідно до положень ст.ст. 473 ч. 2, ст. 474 ч. 4 КПК України.

Згідно з ч. 3 ст. 314 КПК України в підготовчому судовому засіданні суд має право затвердити угоду про визнання винуватості.

Відповідно до ст. 468 КПК України у кримінальному провадженні може бути укладена угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим.

Згідно з ч. 4 ст. 469 КПК України угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості, тяжких злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам.

Розглядаючи зазначену угоду про визнання винуватості, судом встановлено, що ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, яке згідно зі ст. 12 КК України відноситься до тяжких злочинів. Потерпілі у цьому кримінальному провадженні відсутні.

Під час підготовчого судового засідання судом з`ясовано в обвинуваченого ОСОБА_1 , що він повністю розуміє: права, передбачені п. 1 ч. 4 ст. 474 КПК України; наслідки затвердження та невиконання угоди; характер обвинувачення, щодо якого він беззастережно визнає себе винуватим; вид та міру покарання, яке буде призначене йому у разі затвердження угоди судом, і на яке він погодився.

Суд переконався у підготовчому судовому засіданні, що укладення сторонами цієї угоди про визнання винуватості є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз, обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.

Обставиною, що пом`якшує покарання, є щире каяття обвинуваченого.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого, судом не встановлено.

Як особа обвинувачений ОСОБА_1 за місцем проживання характеризується задовільно, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, не судимий в силу ст.89 КК України.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що угода про визнання винуватості може бути затверджена судом, оскільки: її умови не суперечать вимогам Кримінального процесуального кодексу України та Кримінального кодексу України, відповідають інтересам суспільства і не порушують права, свободи та інтереси сторін чи інших осіб; правова кваліфікація кримінального правопорушення правильна; відсутні обґрунтовані підстави вважати, що укладення угоди не було добровільним; узгоджені сторонами вид та міра покарання відповідають ступеню тяжкості вчиненого ОСОБА_1 кримінального правопорушення, встановлена можливість виконання ним взятих на себе за угодою зобов`язань. Заходи забезпечення кримінального провадження на час ухвалення вироку до обвинуваченого не застосовані. Інші заходи забезпечення кримінального провадження не застосовувалися. Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлявся.

Щодо клопотання захисника про звільнення обвинуваченого від сплати процесуальних витрат за проведення експертизи суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.119 КПК України суд, враховуючи майновий стан особи (обвинуваченого, потерпілого), за власною ініціативою або за її клопотанням має право своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати процесуальних витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату процесуальних витрат на визначений строк.

Оскільки ані обвинуваченим, ані його захисником не надано жодних доказів на підтвердження такого скрутного матеріального становища ОСОБА_1 , що унеможливлює сплату ним процесуальних витрат, клопотання захисника задоволенню не підлягає. Тому витрати у розмірі 1307,60 грн., понесені під час проведення судової вибухотехнічної експертизи, підлягають стягненню з обвинуваченого ОСОБА_1 відповідно до ч. 2 ст. 124 КПК України, оскільки його винуватість знайшла своє підтвердження у судовому засіданні.

Питання про долю речових доказів підлягають вирішенню відповідно до ч. 9 ст. 100 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 100, 124, 314, 368, 370, 373, 374, 468, 469, 475 КПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Затвердити угоду про визнання винуватості, укладену 17 березня 2021 року в місті Попасна Луганської області між прокурором Попаснянського відділу Лисичанської окружної прокуратури Сухіною Мариною Володимирівною та обвинуваченим ОСОБА_1 за участю захисника Хорольського Ігоря Володимировича.

Визнати ОСОБА_1 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, та призначити йому узгоджене сторонами покарання у виді позбавлення волі строком на 3 (три) роки.

На підставі ст.ст. 75, 76 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбування призначеного покарання з випробуванням, встановивши йому іспитовий строк у вигляді 2 (двох) років та зобов`язавши його періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, а також повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Стягнути зі ОСОБА_1 на користь держави витрати на залучення експерта, понесені під час проведення судової вибухотехнічної експертизи, у розмірі 1307,60 грн. (однієї тисячі трьохсот семи гривень шістидесяти копійок).

Речовий доказ - металеві уламки (залишки після вибуху), що знаходиться у камері зберігання речових доказів Відділу поліції №4 Сєвєродонецького районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Луганській області, знищити.

Вирок може бути оскаржений шляхом подання апеляційної скарги до Луганського апеляційного суду через Рубіжанський міський суд Луганської області протягом тридцяти днів із моменту його проголошення в порядку, передбаченому ч. 4 ст. 394 КПК України.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Суддя О.Л. Овчаренко