Ухвала суду № 97607817, 04.06.2021, Крюківський районний суд м. Кременчука

Справа № 537/2111/21

провадження №2-а/537/33/2021

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.06.2021 року м. Кременчук

Суддя Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області Мурашова Н.В., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до інспектора 4 роти Батальйону патрульної поліції в м. Кременчук Управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції лейтенанта поліції Плічко Дмитра Миколайовича, Департаменту патрульної поліції в особі Батальйону патрульної поліції в м. Кременчук Управління патрульної поліції в Полтавській області про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, -

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернулася до суду із позовною заявою до інспектора 4 роти Батальйону патрульної поліції в м. Кременчук Управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції лейтенанта поліції Плічко Д.М., Департаменту патрульної поліції в особі Батальйону патрульної поліції в м. Кременчук Управління патрульної поліції в Полтавській області, в якій просила скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕАН №4182319, винесену 09.05.2021 року інспектором 4 роти Батальйону патрульної поліції в м. Кременчук Управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції лейтенантом поліції Плічко Д.М. про притягнення її до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.122 КУпАП та закрити провадження у справі.

Ухвалою Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 18.05.2021 року позовна заява залишена без руху у зв`язку з її невідповідністю вимогам ст.ст. 160, 161 КАС України. В тому числі, в порушення ч.3 ст.161 КАС України, до позовної заяви ОСОБА_1 не додано документ про сплату судового збору у розмірі, визначеному ч.1, п.п.1 п.3 ч.2 ст.4 Закону України "Про судовий збір", де визначено, що за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою встановлюється ставка судового збору у розмірі 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, що становить 908 грн. 00 коп.

Оскільки позивачем ОСОБА_1 до позовної заяви додано квитанцію про сплату судового збору в сумі 454,00 грн. Залишок несплаченої суми судового збору становив 454,00 грн.

На виконання положень ч.3 ст.161 КАС України суд ухвалою від 18.05.2021 року постановив, що позивачу ОСОБА_1 необхідно подати до суду документ про сплату судового збору ще у розмірі 454,00 грн. З цих підстав адміністративний позов ОСОБА_1 залишено без руху, надано позивачу строк для усунення недоліків, зазначених в ухвалі суду, протягом десяти днів з дня вручення копії ухвали.

01.06.2021 року позивач ОСОБА_1 надала заяву про усунення недоліків позову, в якій не погодилася з визначеною судом ставкою судового збору за подання фізичною особою адміністративного позову немайнового характеру у розмірі 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, що складає 908,00 грн. В обґрунтування своєї позиції позивач ОСОБА_1 вказувала, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 року по справі № 543/775/17 зазначила, що з огляду на необхідність однакового підходу у визначенні розміру судового збору, який підлягає застосуванню у справах щодо накладення адміністративного стягнення та справляння судового збору, він складає за подання позовної заяви 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Тому позивач ОСОБА_1 вважала, що судовий збір сплачено нею в повному обсязі в розмірі 454,00 грн., про що суду надано відповідну квитанцію разом з позовом.

Ознайомившись із заявою позивача ОСОБА_1 суд встановив наступне.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 року в справі № 543/775/17 зазначено, що «Оскарження рішень дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності здійснюється шляхом подання до суду позовної заяви.

За Декретом Кабінету Міністрів України від 21 січня 1993 року № 7-93 «Про державне мито» (у редакцій, чинній до набрання чинності Законом № 3674-VI) державне мито справлялося, зокрема, з позовних заяв, заяв (скарг) у справах окремого провадження, з апеляційних скарг на рішення судів і скарг на рішення, що набрали законної сили. Цей нормативний акт не містив положень про сплату державного мита як особою, щодо якої винесено постанову про накладення адміністративного стягнення, так і органом (посадовою) особою, яка прийняла таку постанову.

Частиною четвертою статті 288 КУпАП передбачено, що особа, яка оскаржила постанову у справі про адміністративне правопорушення, звільняється від сплати державного мита.

Аналіз установленого статтею 288 КУпАП права на оскарження постанови державного органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення показує, що коло осіб, які мають право оскаржити таке рішення, порядок їх оскарження визначені і діють у редакції Закону України від 24 вересня 2008 року № 586-VI «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення регулювання відносин у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху».

З 11 листопада 2011 року набрав чинності Закон № 3674-VI. Таким чином, на час виникнення спірних правовідносин, за подання заяв, скарг до суду, в тому числі у випадку оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів державного управління, сплачується інший платіж - судовий збір, самостійні правові засади справляння якого, платники, об`єкти та розміри його ставок, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення визначено Законом № 3674-VI .

Прийняття Закону № 3674-VI не обмежує можливість дії чи прийняття у майбутньому законодавчих актів, які визначають пільги щодо сплати судового збору, отже, питання справляння судового збору, крім Закону № 3674-VІ, може регулюватися іншим законодавством (наприклад, частиною другою статті 239-1 КАС України в редакції Закону України від 12 лютого 2015 року №192-VIІI «Про забезпечення права на справедливий суд», згідно з якою за подання і розгляд заяви з підстави неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм процесуального права - при оскарженні судового рішення, яке перешкоджає подальшому провадженню у справі або яке прийнято з порушенням правил підсудності справ або встановленої законом юрисдикції адміністративних судів, судовий збір не сплачується, тоді як у Законі № 3674-VI такої підстави для звільнення від сплати судового збору немає).

Визначальним у такому випадку є наявність норми, припису про те, що у разі звернення до суду особа не обтяжується обов`язком сплачувати платіж, який належить сплачувати на загальних підставах при поданні до суду заяви чи скарги.

Відповідно до положень статей 3, 5 Закону № 3674-VI серед осіб, які мають пільги щодо сплати судового збору, немає таких, які б звільнялися від сплати судового збору за подання до суду позовної заяви на постанову про накладення адміністративного стягнення, чи виключали б позовну заяву на постанову про накладення адміністративного стягнення з об`єктів оплати судовим збором.

Також Законом України від 19 вересня 2013 року № 590-VII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору» внесені зміни до положень КУпАП щодо сплати судового збору. Так статтею 40-1 КУпАП визначено, що судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення, а розмір та порядок сплати судового збору встановлюється законом. Згідно з приписами частини сьомої статті 283 КУпАП постанова суду (судді) про накладення адміністративного стягнення повинна містити положення про стягнення з особи, щодо якої її винесено, судового збору.

Розмір судового збору, який підлягає стягненню у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення, складає 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (частина п`ята статті 4 Закону № 3674-VI).

Інших видів платежів (зокрема, у вигляді державного мита) у випадку звернення особи до суду Закон № 3674-VI не передбачає.

Тож особи, стосовно яких ухвалено судове рішення про накладення адміністративного стягнення, є платниками судового збору. У випадку незгоди із судовим рішенням про накладення адміністративного стягнення, прийнятим за наслідками розгляду справи цієї категорії, учасники справи вправі оскаржити його в апеляційному порядку і Закон № 3674-VI винятків чи застережень щодо сплати судового збору за оскарження таких судових рішень не містить. …

Отже, за системного, цільового та граматичного тлумачення до наведеного законодавчого регулювання відносин, пов`язаних зі сплатою судового збору, Велика Палата Верховного Суду в контексті фактичних обставин справи та зумовленого ними застосування норм процесуального права зазначає, що у справах щодо оскарження постанов про адміністративне правопорушення у розумінні положень статей 287, 288 КУпАП, як і в інших справах, які розглядаються судом у порядку позовного провадження, слід застосовувати статті 2-5 Закону України "Про судовий збір" № 3674-VІ, які пільг за подання позовної заяви, відповідних скарг у цих правовідносинах не передбачають. ...».

Таким чином Велика Палата Верховного Суду відступила від висновку, викладеному в постанові Верховного Суду України від 13.12.2016 року (провадження № 21-1410а16), вказавши, що чинне законодавство містить ставку судового збору, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги у справі про оскарження постанови про адміністративне правопорушення та подальшому оскарженні позивачем та відповідачем судового рішення.

З системного аналізу постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 року у справі № 543/775/17 вбачається, що саме Закон України «Про судовий збір» № 3674-VI визначає правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору.

Так, згідно з ч.1, ч.2 ст.9 Закону України «Про судовий збір», судовий збір сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України. Суд перед відкриттям (порушенням) провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг) перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України.

В ст.7 Закону України «Про державний бюджет України на 2021 рік» передбачено, що на 1 січня 2021 року прожитковий мінімум для працездатних осіб становить 2270,00 гривні.

Відповідно до п.3 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір», за подання фізичною особою до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, ставка судового збору становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Отже, ставка судового збору, що підлягає сплаті фізичною особою за подання адміністративного позову з однією позовною вимогою немайнового характеру в 2021 році становить 908 грн. 00 коп.

Разом з тим в ч.5 ст.4 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення ставка судового збору становить 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

З аналізу зазначених норм Закону України "Про судовий збір" вбачається, що за подання фізичною особою до адміністративного суду адміністративного позову ОСОБА_1 немайнового характеру, ставка судового збору становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. А ставка судового збору 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб застосується при ухваленні судом постанови про накладення адміністративного стягнення.

Предметом даної справи за адміністративним позовом повнолітньої особи ОСОБА_1 не є розгляд судом справи за протоколом про адміністративне правопорушення, внаслідок якого суд може ухвалити постанову про накладення адміністративного стягнення відповідно до положень 221, 283, 284, ст.40-1 КУпАП.

Місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні адміністративні справи за позовами з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності. Тому судовий збір за подання до адміністративного суду відповідного адміністративного позову сплачується саме в розмірі, визначеному п.3 ч.2 ст.4 Закону України "Про судовий збір", що становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб

Зі змісту п.3 ч.2 ст.19 КАСУ, ст.221-1 КУпАП вбачається, що юрисдикція адміністративних судів не поширюється на справи про накладення адміністративних стягнень, крім розгляду справ про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 185-3 КУпАП. Тому при розгляді справ про адміністративне правопорушення із накладенням адміністративних стягнень, визначених ст.221 КУпАП, за виключенням передбачених в ст.221-1 КУпАП щодо правопорушень за статтею 185-3 КУпАП, судовий збір сплачується місцевому загальному суду саме в розмірі, визначеному п.5 ч.2 ст.4 Закону України "Про судовий збір", ст.40-1 КУпАП, що становить 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

ОСОБА_1 є повнолітньою особою, тому відповідно до положень ст.221 КУпАП розгляд справи про притягнення її до адміністративної відповідальності та накладення адміністративного стягнення за ч.2 ст.122 КУпАП – не відноситься до юрисдикції місцевого загального суду, справа була розглянута по суті на підставі положень ст.222 КУпАП органом Національної поліції.

З огляду на наведене, відсутні підстави для застосування ставок судового збору, визначених в п.5 ч.2 ст.4 Закону України "Про судовий збір", за подання до адміністративного суду адміністративного позову ОСОБА_1 про оскарження рішення суб`єкта владних повноважень у справі про притягнення її до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.122 КУпАП.

Станом на 04.06.2021 року позивач не усунула недоліки, вказані в ухвалі Крюківського районного суду м. Кременчука від 18.05.2021 року, а саме не подала суду документ про сплату недоплаченого судового збору в розмірі 454,00 грн. Не подала суду документи про наявність підстав для звільнення від сплати судового збору. Не подала суду клопотання про відстрочення, розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру з посиланням на підстави, визначені в ст.8 Закону України "Про судовий збір".

Відповідно до п.1 ч.4 ст.169 КАС України, позовна заява повертається позивачу, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

З огляду на наведене, з дотриманням положень ст.169 КАС України суд вважає за необхідне повернути позивачу ОСОБА_1 вищезазначений позов з підстав порушення ч.3 ст.161 КАС України, оскільки до позовної заяви не додано документ про сплату судового збору у розмірі, визначеному ч.1, п.п.1 п.3 ч.2 ст.4 Закону України "Про судовий збір".

Роз`яснити позивачу, що згідно ч.8 ст.169 КАС України повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Керуючись ст.ст. 169, 248 КАС України, суддя

у х в а л и в :

Позовну заяву ОСОБА_1 до інспектора 4 роти Батальйону патрульної поліції в м. Кременчук Управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції лейтенанта поліції Плічко Дмитра Миколайовича, Департаменту патрульної поліції в особі Батальйону патрульної поліції в м. Кременчук Управління патрульної поліції в Полтавській області про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, - повернути позивачу.

Ухвала може бути оскаржена до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому повна ухвала суду не були вручені у день її проголошення має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя Крюківського районного суду

м. Кременчука Полтавської області Мурашова Н.В.