Рішення № 97607164, 11.06.2021, Хаджибейський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Малиновський районний суд м. Одеси)

11.06.21

Справа № 521/3190/21

Провадження № 2/521/2705/21

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 червня 2021 року

Малиновський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді Роїка Д.Я.,

при секретарі судового засідання Коноваловій К.О,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в залі суду м. Одеси цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа на боці відповідача, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Одеська товарна біржа про визнання договору купівлі-продажу нерухомого майна дійсним, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 , третя особа на боці відповідача, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Одеська товарна біржа , в якій просить визнати дійсним договір купівлі-продажу нерухомого майна № 20549 від 04.06.1997р., який зареєстрований на Одеській товарній біржі, зареєстрований в Одеському міському бюро технічної інвентаризації 12.06.1997 року за №132 стр.48 кн.57 пр., а саме квартири АДРЕСА_1 , укладений між продавцем ОСОБА_2 , від імені якої на підставі довіреності, що засвідчена Сьомою Одеською державною нотаріальною конторою, за реєстром № 2-1239 від 28.03.1997 року діяла ОСОБА_3 та покупцем ОСОБА_1 , посилаючись на те, що на цей день у зв`язку з тим, що даний договір не посвідчений нотаріально, вона не має можливості розпоряджатися своїм майном на власний розсуд. Місцезнаходження відповідачів, в свою чергу, позивачу не відомо, а тому посвідчити зазначений договір нотаріально є неможливим.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилася, судом здійснено всі можливі заходи відповідно до вимог ч.8 ст.128 ЦПК України щодо повідомлення про дату, місце та час судового засідання, заяв про відкладення розгляду справи на адресу суду не надходило.

Третя особа: представник Одеської товарної біржі до судового засідання не з`явився, повідомлений про розгляд справи належним чином, про причини неявки суд не сповістив.

У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.

Відповідно до ст.268 ЦПК України, у разі неявки всіх учасників справи в судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Учасники процесу сповіщені відповідно до вимог ст.ст.129,130,131 ЦПК України, тому суд вважає за можливе розглянути справу у відсутності відповідачів, які повідомлені про розгляд справи належним чином, від яких не надійшло заяв про причини неявки до судового засідання, зі згодою позивача, ухвалити заочне рішення у справі, що відповідає положенням ст. 280-282 ЦПК України, надані матеріали є повними і достатніми для розгляду справи у відсутності відповідачів та третіх осіб.

Дослідивши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

04.06.1997 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , яка діяла від імені ОСОБА_2 на підставі довіреності, що засвідчена Сьомою Одеською державною нотаріальною конторою, за реєстром № 2-1239 від 28.03.1997 року, був укладений договір купівлі-продажу нерухомого майна № 20549, відповідно до якого ОСОБА_1 придбала, а ОСОБА_2 продала квартиру, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 36,80 кв.м., корисною площею 35,9 кв.м., яка складається з однієї кімнати житловою площею 20, 1 кв.м .

Договір був укладений на Одеській товарній біржі 04.06.1997 року та зареєстрований в КП «ОМБТІ та РОН» 12.06.1997 року під № 132 стр.48 кн.57пр.

Згідно з довідкою адресного бюро, відповідач ОСОБА_2 у спірній квартирі не проживає.

Після укладення договору купівлі-продажу нерухомого майна відповідач звільнила квартиру, а позивач зареєструвала договір в КП «ОМБТІ та РОН», сплачувала та продовжує сплачувати комунальні послуги та інші витрати за придбану квартиру.

Відповідно до ст. 55 Конституції України, права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Згідно зі ст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Згідно з ч.1 ст.316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном (ст.317 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до п. 4 прикінцевих та перехідних положень Цивільного Кодексу України від 16 січня 2003 року N 435-IV, який набрав чинності з 1 січня 2004 року, даний застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов`язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Оскільки договір купівлі-продажу сторонами було укладено у 1997 році, суд застосовує відповідні положення Цивільного кодексу УРСР, що діяли на момент укладення договору.

Положеннями ст. 47 ЦК УРСР передбачено, що нотаріальне посвідчення угод обов`язкове лише у випадках, зазначених у законі. Недодержання в цих випадках нотаріальної форми тягне за собою недійсність угоди з наслідками, передбаченими ч. 2 ст. 48 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст.47 ЦК Української РСР, якщо одна з сторін повністю або частково виконала угоду, що потребує нотаріального посвідчення, а друга сторона ухиляється від нотаріального оформлення угоди, суд вправі за вимогою сторони, яка виконала угоду, визнати угоду дійсною. В цьому разі наступне нотаріальне оформлення угоди не вимагається.

Статтею 48 ЦК УРСР передбачено, що недійсною є та угода, що не відповідає вимогам закону, в тому числі ущемляє особисті або майнові права неповнолітніх дітей.

У відповідності до вимог ст. 224 ЦК УРСР за договором купівлі-продажу продавець зобов`язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов`язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 153 ЦК Української РСР, було передбачено, що договір вважається укладеним, коли між сторонами в потрібній у належних випадках формі досягнуто згоди по всіх істотних умовах. Істотними є ті умови договору, які визнані такими за законом або необхідні для договорів даного виду, а також всі ті умови, щодо яких за заявою однієї з сторін повинно бути досягнуто згоди.

Статтею 227 ЦК УРСР передбачено, що договір купівлі-продажу жилого будинку повинен бути нотаріально посвідчений, якщо хоча б однією з сторін є громадянин. Недодержання цієї вимоги тягне недійсність договору (стаття 27 цього Кодексу). Договір купівлі-продажу жилого будинку підлягає реєстрації у виконавчому комітеті місцевої Ради народних депутатів.

Відповідно до ст. 15 Закону України "Про товарну біржу" від 10.12.91 року біржовою операцією визнається угода, що відповідає сукупності зазначених умов: а) якщо вона являє собою купівлю-продаж, обмін товарів, допущених до обігу на товарній біржі; б) якщо її учасниками є члени біржі; в) якщо вона подана до реєстрації та зареєстрована на біржі не пізніше наступного за здійсненням угоди дня. Угоди, зареєстровані на біржі, не підлягають нотаріальному посвідченню.

Угода вважається укладеною з моменту її реєстрації на біржі.

На дату укладання договору купівлі-продажу, товарні біржі в Україні реєстрували подібні договори, посилаючись на ст. ст. 3, 15, 17 Закону України "Про товарні біржі".

Згідно зі ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ч. 3 ст. 3 Закону України від 1 липня 2004 року "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Відповідно до ч. 4 ст. 3 зазначеного Закону права на нерухоме майно, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо реєстрація прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав діяло законодавство, що не передбачало обов`язкової реєстрації таких прав.

Оскільки на момент укладення договору сторони керувались положеннями спеціального законодавства щодо укладення договорів на товарній біржі, під час оформлення договору купівлі-продажу сторони були ознайомлені з його умовами, ніяких претензій з питання оформлення договору не виникало; договір було укладено з дотриманням вимог діючого на той час законодавства, за спільною згодою сторін та на прийнятних для сторін умовах, умови договору сторонами повністю виконано, право власності позивача на придбане нерухоме майно зареєстроване відповідно до законодавства, що діяло на момент його виникнення, зокрема з дотриманням вимог Інструкції про порядок державної реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна, що перебувають у власності юридичних та фізичних осіб, затвердженої наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлового політики України від 09.06.98 № 121, суд приходить до висновку, що позивач на законних підставах набув право власності на придбане майно і не взмозі розпоряджатися ним на власний розсуд з причин, що не залежать від нього, в зв`язку з чим вважає, що право власності позивача підлягає захисту відповідно до ст. 16 ЦК України, а тому задовольняє позов.

Право на звернення до суду (право на захист у процесуальному розумінні) гарантується Конституцією України та законами України, у тому числі ст.ст.15, 16 ЦК України та ст.ст.1, 4, 5 ЦПК України, і може бути реалізоване, зокрема, коли особа вважає, що її право не визнається. У разі доведення в установленому законодавством порядку обставин, якими обґрунтовувалися вимоги, особа має суб`єктивне матеріальне право на їх задоволення.

Суд вважає, що позивач позбавлений з урахуванням викладених причин розпорядитися належним їй майном, таким чином цей спір підлягає розгляду судом, а за результатами такого розгляду встановлено, що позов про визнання договору дійсним є обґрунтованим і підлягає задоволенню.

Керуючись ст.41 Конституції України, ст.ст. 47, 128, 227 ЦК УРСР (у редакції 1963 р.), ст.ст. 15-16, 319, 321, 392, 638, 655 ЦК України, ст. ст. 12, 13, 19, 81, 131, 223, 259, 263-265, 280-282 ЦПК України , суд,

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Одеська товарна біржа, про визнання договору купівлі-продажу нерухомого майна дійсним задовольнити повністю.

Визнати дійсним договір купівлі-продажу нерухомого майна № 20549 від 04.06.1997 року, за яким ОСОБА_2 продала, а ОСОБА_1 придбала у власність квартиру, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 , що укладений на Одеській товарній біржі, зареєстрований в КП «ОМБТІ та РОН» 12.06.1997 року, запис під № 132, у книзі 57 пр., на сторінці 48.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ст. 354 ЦПК України.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яку може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ст. 354 ЦПК України.

У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя: Д.Я. Роїк