Рішення № 97607028, 11.06.2021, Кілійський районний суд Одеської області

Справа № 502/1040/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 червня 2021 року м. Кілія

Кілійський районний суд Одеської області

у складі:

головуючого - судді Масленикова О.А.

за участю секретаря судового засідання Новицької А.І.

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження

за наявними у справі матеріалами

цивільну справу за позовом

ОСОБА_1

до

Кілійського міжрайонного управління водного господарства

про

визнання наказів незаконними, поновлення на роботі,

стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

стягнення відшкодування моральної шкоди

В С Т А Н О В И В :

Позивач, ОСОБА_1 звернувся до Кілійського районного суду Одеської області 30.06.2020 року з позовом до Кілійського міжрайонного управління водного господарства про визнання наказів незаконними, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення моральної шкоди, стягнення судового збору та витрат на професійну правничу допомогу та в обґрунтування позову зазначив, що він працював у Кілійському міжрайонному управлінні водного господарства на посадах: - оглядача гідротехнічних споруд 4 розряду з 16.03.2006 року (наказ № 20-А від 20.03.2006 року) -переведений інженером енергетиком без категорії Мирнівської експлуатаційної дільниці (наказ №42-л від 22.05.2006 року.) - переведений інженером станції насосної 1 категорії Кілійської експлуатаційної дільниці (наказ № 54-ос від 03.04.2020 року.). Наказом керівника по Кілійському МУВГ № 177 від 29.05.2020 р. позивачу оголошено дисциплінарне стягнення у вигляді догани на підставі висновку службової перевірки від 19.05.2020 р. щодо встановлення умов і причин затоплення насосної станції «ЗНС-11».

Наказом Кілійського МУВГ № 108-ос від 05.06.2020 р. позивача звільнено з посади інженера станції насосної Кілійської експлуатаційної дільниці відповідно до ч.3 ст. 40 КЗпП України за систематичне невиконання без поважних причин обов`язків.

Щодо визнання незаконним наказу Кілійського МУВГ № 177 від 29.05.2020 р. про накладення дисциплінарного стягнення у вигляді догани, позивач вказує, що, 27.05.2020 р. о 19-ій годині провідного інженера станції насосної Кілійської експлуатаційної дільниці ОСОБА_2 повідомили, що керівник Кілійського МУВГ Просяник С.А. з невідомими особами вивозять обладнання з насосної станції ЗНС-11, тобто з ввіреного йому та ОСОБА_2 об`єкту. Одразу після цього, ОСОБА_2 повідомив позивача і вони разом з ним поїхали на об`єкт і виявили, що ОСОБА_3 з невідомими особами за допомогою різака (пропан, кисень) зламали ворота насосної станції і з порушенням вимог техніки безпеки вивіз обладнання у невідомому напрямку. ОСОБА_2 по телефону повідомив про це провідного інженера КЕД ОСОБА_4 , а він у свою чергу повідомив заступника начальника Кілійського МУВГ Стоянова М.М. Відразу після цього, а саме 29.05.2020 р. за допомогою начальника відділу енергоефективності та охорони праці ОСОБА_5 , ОСОБА_3 звинуватив позивача та провідного інженера станції насосної Кілійської експлуатаційної дільниці ОСОБА_2 в затопленні насосної станції ЗНС-11 та пошкодженні двох електродвигунів 10.03.2020 року. Згідно висновку службової перевірки від 19.05.2020 року провини позивача в затопленні насосної станції ЗНС-11 та пошкодженні електродвигунів не вбачається та належним чином не обґрунтовано, до його посадових обов`язків вказане не відноситься. Вказане порушення, яке стало підставою для оголошення догани нібито було виявлено 20.03.2020 року згідно Доповідної записки начальника відділу енергоефективності Кілійського МУВГ Борща Д.Д., яке було зареєстроване в Кілійському МУВГ в той же день, а саме 20.03.2020 року. Копію Наказу по Кілійському МУВГ №177 від 29.05.2020р. про накладення на позивача дисциплінарного стягнення у вигляді догани він отримав 01.06.2020 року.

До вказаного часу, а саме 29.05.2020 р. на нього дисциплінарні стягнення не накладались. Належним чином відповідач (в особі керівника) обставини справи не вивчив та пропустив строк для накладення стягнення більше ніж на місяць (граничний термін був 20.04.2020 р.), в зв`язку з чим накладене стягнення у вигляді догани є незаконним.

Таким чином, оскарження наказу Кілійському МУВГ № 177 від 29.05.2020 р. про накладення на позивача дисциплінарного стягнення у вигляді догани відбувається в передбачений законом строк, а саме в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.

Щодо визнання незаконним наказу Кілійського МУВГ № 108-ос від 05.06.2020 р. про звільнення з посади інженера станції насосної 1 категорії Кілійської експлуатаційної дільниці відповідно до ч.3 ст. 40 КЗпП України, позивач вказує, що 29.05.2020 р., одразу після оголошення йому догани, ОСОБА_3 дає вказівку підлеглим провести позапланову інвентаризацію на закріплених за позивачем об`єктах. Ця інвентаризаційна перевірка недоліків в його роботі не виявила. Наступного дня, тобто 30.05.2020 р., ОСОБА_3 дає вказівку начальнику відділу енергоефективності та охорони праці, він же голова профкому ОСОБА_5 та провідному інженеру з охорони праці ОСОБА_6 провести на насосних станціях перевірку з охорони праці. ОСОБА_5 та ОСОБА_6 вибірково перевірили насосні станції та виявили деякі незначні порушення, які не загрожують життю та здоров`ю робітників, та не стосуються посадових обов`язків позивача. При цій перевірці позивач присутнім не був, службова перевірка за вказаним фактом не проводилась, письмові пояснення у нього не відбирались. Після цього, ОСОБА_5 одноосібно з застосуванням архівних фото склав такий, що не відповідає дійсності Акт перевірки об`їзду насосних станцій від 30.05.2020 р., з яким позивача не ознайомили та який став підставою для його звільнення з роботи за ст. 40 п.3 КЗпП України. Разом з позивачем, з цієї ж причини був звільнений провідний інженер станції насосної Кілійської експлуатаційної дільниці ОСОБА_2 .

Також позивач зазначає, що він пропрацював в Кілійському МУВГ більш 14 років, більш 13 років на керівний посаді, за цей період не мав ніяких стягнень. Він не згоден зі звільненням з ініціативи власника за п. 3 ст. 40 КЗПП України, оскільки у відповідача немає фактичних даних про систематичне невиконання позивачем своїх обов`язків.

Більше того, в Кілійському МУВГ є наявним виборний орган первинної профспілкової організації. До моменту звільнення позивач був членом профспілкової організації і відповідно з заробітної плати відповідачем проводились відрахування на потреби профспілкової організації.

Відповідачем подання у виборний орган первинної профспілкової організації про можливість його звільнення не здійснювалось і, відповідно, присутнім при його розгляді він не був.

Як вказує позивач, підстави визначені в наказі №108-ос від 05.06.2020 р. про його звільнення - надумані.

Копію наказу №108-ос від 05.06.2020 р. про його звільнення та трудову книжку він отримав 05.06.2020 р.

Через звільнення позивач змушений знаходитися у вимушеному прогулі і ніде не працює. Відповідно з 05.06.2020 р. по цей час він продовжує в ньому знаходитись і далі. За цей час відповідач зобов`язаний виплатити на його користь середню заробітну плату із розрахунку середньомісячної заробітної плати відповідно до довідки про доходи, копія якої додається.

Щодо спричинення та стягнення моральної шкоди, позивач вказує, що через незаконне звільнення він отримав справжній шок та вже майже місяць знаходиться у стані далекому від «звичайного». Він й досі не може повірити в той факт, що його, людину, котра пропрацювала в Кілійському МУВГ багато років та не мала жодних претензій до виконання своєї роботи з боку керівництва, працівник котрий знає свою роботу, через якісь особисті, не відомі йому обставини, теперішнім керівництвом Кілійського МУВГ звільняється з займаної посади за «статтею»... Через зазначені обставини він втратив сон, довгий час після звільнення не міг думати не про що інше, боявся зустрітися зі своїми колишніми підлеглими, так як завжди вимагав від них робити все правильно, а виявилося, що сам, начебто, нічого не знає та не вміє. Сім`я відчувала його стан та відповідно також знаходилася у пригніченому настрої.

Через зазначене вище та керуючись законодавством України позивач вважає, що йому з урахуванням вимог розумності і справедливості нанесено моральну шкоду, яку він оцінює в розмірі 50 000,00 грн.

На підставі вищезазначеного, позивач просив суд:

-визнати наказ Кілійського міжрайонного управління водного господарства № 177 від 29.05.2020 р. про накладення дисциплінарного стягнення у вигляді догани на ОСОБА_1 – незаконним;

-визнати наказ Кілійського міжрайонного управління водного господарства № 108-ос від 05.06.2020 р. про звільнення з посади інженера станції насосної Кілійської експлуатаційної дільниці ОСОБА_1 відповідно до ч. 3 ст. 40 КЗпП України – незаконним;

-поновити його в Кілійському міжрайонному управлінні водного господарства на посаді інженера станції насосної 1 категорії Кілійської експлуатаційної дільниці;

-стягнути з Кілійського міжрайонного управління водного господарства на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 05.06.2020 року на час прийняття рішення по справі;

-стягнути з Кілійського міжрайонного управління водного господарства на його користь моральну шкоду в сумі 50000 грн;

-стягнути з Кілійського міжрайонного управління водного господарства на його користь судовий збір та витрати на професійну правничу допомогу.

30.07.2020 р. від відповідача по справі надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що Кілійське міжрайонне управління водного господарства (далі Кілійське МУВГ) отримало 14.07.2020 р. позовну заяву ОСОБА_1 про визнання наказів незаконними, поновлення на роботі та стягнення шкоди. З позовною заявою відповідач не згоден, вважає, що дисциплінарні стягнення застосовані законно виходячи з наступного. Позивач ОСОБА_1 вважає, що наказ Кілійського МУВГ від 29.05.2020 р. № 177 «Про накладення дисциплінарного стягнення на ОСОБА_2 і ОСОБА_1 » у вигляді догани винесений з порушенням, встановлених законом строків притягнення до дисциплінарної відповідальності. Твердження позивача не відповідає дійсності. Згідно статті 148 Кодексу законів про працю України, дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв`язку тимчасовою непрацездатністю, або перебуванням його у відпустці. Дата аварії на виробництві і дата виявлення проступку працівника це - абсолютно різні, не тотожні речі. Затоплення насосної станції «ЗНС-11», ліквідація його наслідків, пошкодження електродвигунів насосної станції, що завдало значної матеріальної шкоди управлінню, мало місце з 16 по 19 березня 2020 року включно. У зазначеній аварії на виробництві можуть бути різні причини і лише ретельне розслідування причин аварії спроможне виявити, чи мали місце порушення працівниками своїх посадових обов`язків, чи є зв`язок між порушенням працівниками посадових обов`язків і аварією на виробництві. Тобто, лише ретельне вивчення ситуації дозволить виявити проступок працівника. Внаслідок проведення низки службових розслідувань, результатом якої став висновок та Акт службового розслідування на предмет затоплення насосної станції «ЗНС-11», складений комісією фахівців підприємства від 25.05.2020 р., було встановлено винне невиконання своїх посадових обов`язків провідним інженером станції насосної 1 категорії КЕД ОСОБА_1 . Відтак, перебіг терміну накладення дисциплінарного стягнення на працівника починається з моменту встановлення комісією винного невиконання своїх посадових обов`язків, тобто з 25.05.2020 р. Таким чином наказ від 29.05.2020 р. № 177 «Про накладення дисциплінарного стягнення на ОСОБА_2 і ОСОБА_1 » у вигляді догани винесений з суворим дотриманням чинного законодавства України у строк передбачений статтею 148 КЗпП України. Щодо наказу КМУВГ № 108-ОС від 05.06.2020 р. «Про звільнення ОСОБА_1 », відповідно до ст. 43 КЗпП України, зазначений захід дисциплінарного стягнення застосований до ОСОБА_1 відповідно до діючого законодавства України. Підстави застосування стягнення чітко вказані в самому наказі, а також підтверджуються документами, що додаються до відзиву на позов. Щодо вимог позивача про стягнення моральної шкоди, відповідач зазначив, що відповідно до діючого законодавства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як підставу своїх вимог і заперечень. Позивачем не надано доказів на підтвердження факту спричинення моральної шкоди і розміру відшкодування моральної шкоди. Також позивачем не надано розрахунку суми, яку позивач називає моральною шкодою і вимагає її сплати. Робота позивача на підприємстві викликала численні нарікання, як зі сторони колег і керівництва підприємства, так і зі сторони споживачів та інших осіб. Більш того, в деяких діях ОСОБА_1 , на думку підприємства, містяться ознаки службових злочинів, про що в установленому порядку було повідомлено правоохоронні органи. Таким чином, дисциплінарні стягнення, застосовані до ОСОБА_1 , повністю відповідають діючому законодавству, застосовані в установлений для цього строк з урахуванням ступеню тяжкості вчинених порушень і заподіяної шкоди, обставин, за які вчинено порушення і попередньої роботи працівника. На підставі викладеного представник відповідача просив відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

13.08.2020 р. від представника позивача надійшла відповідь на відзив в якій зазначено, що відповідач не погоджується з тим, що наказ Кілійського міжрайонного управління водного господарства № 177 від 29.05.2020 р. про накладення дисциплінарного стягнення у вигляді догани є незаконним, оскільки не порушені вимоги ст. 148 КЗпП України, а саме, що «Дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці». Дійсно, аварія на виробництві сталася з 16 по 19 березня 2020 р., але згідно Доповідної записки начальника відділу енергоефективності Кілійського МУВГ Борща Д.Д., яка була зареєстрована в Кілійському МУВГ в той же день, а саме 20.03.2020 р., йшлося саме про виявлений проступок і фактичне його виявлення. Тобто, дисциплінарне стягнення мало б бути накладено (у випадку доведеності вини позивача) не пізніше 20.04.2020 р. Більш того, в основу наказу Кілійського міжрайонного управління водного господарства № 177 від 29.05.2020 р. про накладення дисциплінарного стягнення у вигляді догани на позивача, лягли висновки службової перевірки від 19.05.2020 р. щодо провини позивача в затопленні насосної станції «ЗНС-11» та пошкодженні електродвигунів. Але відповідач додав до відзиву на позовну заяву Посадову інструкцію провідного інженера станції насосної 1 категорії Кілійської експлуатаційної дільниці, яка затверджена Начальником Кілійського МУВГ 28.05.2020 р. і надана йому для ознайомлення 01.06.2020 р. Тобто у висновках службової перевірки від 19.05.2020 року та Акті службового розслідування на предмет затоплення насосної станції «ЗНС-11» (який також долучений до Відзиву на позовну заяву та став підставою для винесення Наказу Кілійського міжрайонного управління водного господарства №177 від 29.05.2020 р. про накладення дисциплінарного стягнення у вигляді догани на позивача) вказується про порушення посадових обов`язків, які на час їх винесення були не дійсними та не затвердженими. Таким чином, відсутнє повне, неупереджене та об`єктивне вивчення всіх обставин справи з боку відповідача під час притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності за наказом Кілійського міжрайонного управління водного господарства №177 від 29.05.2020 року.

Наказ Кілійського міжрайонного управління водного господарства № 108-ос від 05.06.2020 р. про звільнення з посади інженера станції насосної Кілійської експлуатаційної дільниці ОСОБА_1 , винесений відповідно до п. 3 ст. 40 КЗпП України, а у відзиві відповідач посилається на ст. 43 КЗпП України, як підставу дисциплінарного стягнення. Хоча саме вимоги ст. 43 КЗпП України порушені відповідачем, а саме що «Розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктами 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), 2-5, 7 статті 40 і пунктами 2 і 3 статті 41 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник…», чого відповідачем зроблено не було. Щодо спричиненої моральної шкоди, то обґрунтування її спричинення в повній мірі підтверджено у позові і діючим законодавством України розрахунок її суми не передбачений. Належних доказів правомірності притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності та звільнення, відповідач у відзиві на позовну заяву не навів, навпаки тільки підтвердив незаконність винесення наказу Кілійського міжрайонного управління водного господарства №177 від 29.05.2020 р. про накладення дисциплінарного стягнення у вигляді догани по неіснуючим посадовим обов`язкам на час перевірки обставин справи. Таким чином аргументи, викладені відповідачем у відзиві на позовну заяву фактично нікчемні та ніяким чином не спростовують позовні вимоги. У зв`язку з чим представник позивача просив суд задовольнити позовну заяву в повному обсязі.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв`язку з розглядом справ в порядку спрощеного провадження за відсутністю всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Ознайомившись зі змістом поданих сторонами заяв по суті справи, а також дослідивши надані сторонами докази, проаналізувавши відповідні положення законодавства, судом встановлено наступні фактичні обставини по справі та відповідний їм зміст спірних правовідносин.

Відповідно до копії трудової книжки серії НОМЕР_1 відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 встановлено, що :

-наказом № 20-А від 20.03.2006 р. ОСОБА_1 переведений на посаду оглядача гідротехнічних споруд 4 розряду Кілійського управління водного господарства;

-наказом № 42-Л від 22.05.2006 року переведений інженером-енергетиком без категорії Мирнівської експлуатаційної дільниці;

-наказом № 659 від 06.09.2018 р. на підставі наказу Держводагенства України Кілійське управління водного господарства перейменовано в Кілійське міжрайонне управління водного господарства;

-наказом № 54-ОС від 03.04.2020 р. ОСОБА_1 переведений на посаду провідного інженера станції насосної 1 категорії Кілійської експлуатаційної дільниці /а.с. 13/.

Згідно доповідної записки начальника відділу енергоефективності Кілійського МУВГ Борща Д.Д., направленої начальнику Кілійського МУВГ Просянику С.А. за вх. № 116 від 20.03.2020 р. встановлено, що начальник станцій насосних ОСОБА_2 та інженер станцій ОСОБА_1 . Мирнівської експлуатаційної дільці, відповідно до своїх посадових інструкцій, підкоряються начальнику Мирнівської ЕД ОСОБА_4 , проте останній не контролює місцезнаходження вищевказаних ІТП Мирнівської ЕД, так як перебуває постійно в м. Кілія. Табель обліку робочого часу ведеться у відділі енергоефективності, тим самим ніяким чином підлеглі не підкоряються начальнику відділу енергоефективності, не повідомляють про будь-які проведені ремонтні та пускові роботи на насосних станціях Мирнівської дільниці, що призвело до затоплення докової частини насосної станції «ЗНС-11», в тому числі насосно-силового обладнання і потягло матеріальні збитки для Управління. На насосній станції був присутній ОСОБА_1 , а ОСОБА_2 , так і не з`явився, також при виїзді на насосну станцію «ЗНС-1», агрегати і обладнання не підготовлені до поливного сезону. На вимогу надати пояснювальні записки на предмет затоплення насосної станції і відсутності на робочому місці, ОСОБА_2 повністю його ігнорує та вказує на те, що він повинен надати йому письмове розпорядження про надання пояснювальної записки та надавати інформацію по роботі насосних станцій. На підставі вищевикладеного, начальник відділу енергоефективності Кілійського МУВГ Борщ Д.Д., просив начальника Кілійського МУВГ ОСОБА_3 розібратися в даній ситуації та прийняти міри щодо спеціалістів Мирнівської ЕД для їх подальшого підпорядкування в своїй роботі /а.с. 14/.

Відповідно до пояснювальної записки ОСОБА_1 від 07.05.2020 р. на ім`я начальника Кілійського МУВГ Просяника С.А. встановлено, що в ніч з 15 на 16 березня 2020 р. приблизно о 00 годині 30 хвилин йому подзвонив начальник насосних станцій Мирнівської експлуатаційної дільниці ОСОБА_2 та повідомив, що виникла загроза затоплення насосної станції ЗНС-11. Він знаючи, що службовий автомобіль «ЛУАЗ», після стоянки в декілька днів може не запуститися повідомив, що може поїхати на своєму автомобілю, після чого, завантажив насос та шланги, заїхав до ОСОБА_7 додому, в нього взяли його насос та шланг, заїхали на дільницю, де взяли електричний подовжувач, інструменти та поїхали на насосну станцію ЗНС-11. Біля другої години вони прибули на насосну станцію. Освітлення в машинному відділі вийшло з ладу та було демонтовано в 2010 року, тому свої заглибні насоси вони підключили при підсвічуванні ліхтарем та переносної лампочки. Вода прибувала в насосну станцію потоком, та насоси з потоком не справлялися. Спроба дозакрити всмоктувальну задвижку «ДУ-1000» олр № 3, успіху не принесла, винт на закриття більше не крутився. Привезена з дільниці мотопомпа, разом з їхніми насосами з прибуваючою водою не справлялась, бензину для неї було на декілька часів роботи. Виникла погроза затоплення щитів управління дренажним, вакуумним насосами та вентиляторами. Спільно з ОСОБА_2 було прийнято рішення про видалення робочих та машиністів з металевого містка, який міг опинитися під напругою. Із щитів з диспетчерської, вищевказані щити були знеструмлені, кабеля, які йдуть до цих щитів були відімкнені. Після перевірки правильності проведених відключень та відсутності напруги на металоконструкціях ЗНС, люди були допущені для продовження ліквідації аварії. Не дивлячись на їх зусилля, десь о 04 : 30 годині рівень води біля насосної стабілізувався, вода перестала прибувати, що відповідало рівню води в аванкамері на 5 см., вище нижньої частини насосу. Роботи по ліквідації аварії продовжували на світанку, а саме заміряли діаметр посадочного місця, набивки насоса (для заміру прийшлося пройти по трубі в гідрокостюмі). Для герметизації отворів, машиністи привезли бензопилу та колоду відповідного діаметру та відрізали необхідні розміри. Залишалося підняти кришку насосу, яка знаходилась на полу в доковій частині на глибині приблизно 170 см., та крізь товщу води не проглядалась. В період з 04:30 години ранку ОСОБА_7 повідомив про те, що трапилось диспетчеру КМУВГ та іншим (кому зміг додзвонитися). При денному освітленні за допомогою строп-стрічка з зусиллям на розрив 1900 кг., кожна. Після неодноразових спроб кришка була застроплена, піднята на поверхню та встановлена на насос. Біля 09:00 години на насосній станції ЗНС-11 прибув начальник дільниці Бондаренко В.І. з групою наладчиків у складі ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , ними була привезена ще одна мотопомпа та бензин. Після закриття кришки та попередньої герметизації (повністю за герметизувати не вдалося через старі прокладки з резини між кришкою та насосом) почали відкачувати воду двома помпами та насосами, рівень води почав знижуватися. Десь о 09:30 годині ОСОБА_2 повідомили про поломку на ЗНС-1 та він поїхав туди. До 16:00 години вода з насосної станції була відкачана повністю, машиністи (крім чергового) та ОСОБА_4 з групою робочих МЕД поїхали на базу. Він залишився чергувати до кінця робочого дня і тому зустрів прибувших на насосну станцію начальника відділу енергоаудиту ОСОБА_5 та начальника КМУВГ Просяника С.А., які прибули на насосну станцію приблизно о 17 годині 20 хвилин /а. с. 61-64/.

Відповідно до висновку службової перевірки, складеного провідним юрисконсультом Коваленко І.Г. від 19.05.2020 р. встановлено, що 20.03.2020 р. від начальника відділу енергоефективності Борща Д.Д. надійшла доповідна записка про те, що начальник Мирнівської експлуатаційної дільниці ОСОБА_4 не контролює начальника станції насосних ОСОБА_2 та інженера станції насосних ОСОБА_1 , вони не повідомляють про будь-які проведенні ремонтні та пускові роботи насосних станціях начальника відділу енергоефективності та ніяким чином не підкоряються йому, що призвело до затоплення докової частини насосної станції «ЗНС-11», тому числі насосно-силового обладнання, тим самим спричинені матеріальні збитки. Розпорядженням начальника Управління призначено проведення службового розслідування щодо затоплення «ЗНС-11», також встановлено що відповідно запису в журналі роботи шлюзів диспетчерської служби 10.03.2020 р. на каналі міжколгоспний були підняті шлюзи, рівень води при цьому на «ЗНС-11», записів журналі рівнів води відвідних каналів становив: - 08.03.2020 р. – 240 см; - 09.03.2020 р. – 240 см;- 10.03.2020 р. – 245 см; - 11.03.2020 р. – 245 см; -12.03.2020 р. – 260 см; - 13.03.2020 р. – 260 см; - 14.03.2020 р. – 260 см; - 15.03.2020 р. – 270 см; - 16.03.2020 р. – 280 см; - 17.03.2020 р. – 285 см.

15.03.2020 р. о 23 годині 30 хвилин машиніст насосних установок насосної станції «ЗНС-11» ОСОБА_10 виявив підйом рівня води в аванкамері, після чого включив дренажний насос, перевірив засувку на вході насосного обладнання, вона була закрита. Приблизно о 00 годині 30 хвилин вода почала пробувати в машинне відділення насосної станції через розібраний насосний агрегат № 3 який був на ремонті з лютого 2020 р. Близько 2-ої години 16 березня 2020 р. прибули начальник станції насосних ОСОБА_2 та інженер станцій насосних ОСОБА_1 , а також ремонтна бригада дільниці організувала відкачку води із застосуванням мотопомпи і збір насосного агрегату, який вже був наполовину затоплений водою, при цьому знеструмили машинне відділення. Організацію по забезпечення ліквідації аварії з 02:00 години в телефонному режимі займався начальник Мирнівської дільниці Бондаренко В.І. Про аварію на насосній станції в 00 годин 40 хвилин машиністом насосних установок ОСОБА_10 , а потім о 05 годині 45 хвилин ОСОБА_2 було повідомлено диспетчера ОСОБА_11 , після чого вона проінформувала заступника начальника управління Стоянова М.М., начальника відділу енергоефективності Борща Д.Д., і провідного інженера цього відділу Курбацкого В.С. Близько 09:00 16.03.2020 р. ОСОБА_4 з групою наладчиків прибув на насосну станцію «ЗНС-11», привезли ще одну мотопомпу і бензин, після чого до 16:00 години вода із докової частини була викачана повністю. Причиною затоплення машинного відділення насосної станції «ЗНС-11» є підняття рівня води в аванкамері в результаті підняття шлюзів і збільшення поступу води з Дунаю в канал Міжколгоспний та надходження води в докову частину насосної станції через вхідну засувку та розібраний насосний агрегат № 3, на якому була знята кришка для здійснення ремонту. Аналіз рівня води в аванкамері в період з 10-го по 15 березня 2020 р. показує, що він підіймався стабільно і критично, його рівень очікуваний. Однак заходи по запобіганню затоплення насосної станції не були здійснені: не попередженні були працівники, які забезпечують роботу ЗНС-11 про підняття шлюзів та можливе підняття рівня води в підвідних каналах; не зібрали насосний агрегат і не закрили його кришкою із відсутністю набивки, прокладки і солідолу, а також не переконалися в надійності закриття вхідної засувки. В результаті затоплення насосно-силового обладнання, наполовину були залиті електродвигуни.

Відповідальними по забезпеченню роботи насосної станції, згідно посадових функцій були:

-провідний інженер-гідротехнік;

-інженер-гідротехнік;

-начальник станцій насосних;

-начальник експлуатаційної дільниці;

-начальник цеху з ремонту електромеханічного устаткування;

-начальник відділу енергоефективності та охорони праці;

-за керівництво, організацію, координацію і контроль за діяльністю усіх підрозділів управління відповідає керівництво Кілійського МУВГ.

З наведених посадових функцій вбачається порушення своїх обов`язків працівниками щодо допущення затоплення машинного відділення насосної станції ЗНС-11 та виведення із ладу двох електродвигунів. Таким чином підприємству завдано матеріальної шкоди, за яку згідно ст. 130 КЗпП України працівники можуть притягуватися до матеріальної відповідальності тільки за пряму дійсну шкоду завдану винними протиправними їх діями (бездіяльністю), в тому числі і по необережності в формі недбалості /а.с. 15-17/.

Згідно наказу № 177 від 29.05.2020 р. оголошено догану провідному інженеру станції насосної Кілійської експлуатаційної дільниці Щьотнікову О.І., інженеру станції насосної 1 категорії ОСОБА_1 за грубі порушення своїх посадових обов`язків. Позбавлено ОСОБА_2 та ОСОБА_1 преміальних виплат протягом дії дисциплінарного стягнення /а.с. 17/.

Згідно посадової інструкції, затвердженої начальником Кілійського МУВГ 28.05.2020 р., до посадових обов`язків інженера станції насосної 1 категорії Кілійської експлуатаційної дільниці, входить наступне:

-п. 2.1 Інструкції забезпечує безаварійну роботу насосних станцій та допоміжного устаткування;

-п. 2.2 Інструкції керує роботою чергових машиністів насосних станцій;

-п. 2.3 Інструкції складає графіки чергування машиністів насосних станцій, контролює їх дотримання та веде сумарний облік робочого часу;

-п. 2.4 Інструкції займається проведенням періодичних та інших інструктажів машиністів на робочому місці з ОП, ПБ та електробезпеки;

-п. 2. 5 Інструкції розробляє нормовані завдання для машиністів та контролює облік електроенергії;

-п. 2.6 Інструкції складає графіки профілактичних ремонтів насосно – силового обладнання;

-п. 2.7 Інструкції вживає організаційно – технічних заходів з економії електроенергії, ознайомлює з ними підлеглих та контролює облік електроенергії;

-п. 2.8 Інструкції слідкує за веденням технічної документації машиніста;

-п. 2.9 Інструкції складає дефектні акти на ремонт насосно – силового обладнання;

-п. 2.10 Інструкції організовує роботи по проведенню профілактичних ремонтів ТП;

-п. 2.11 Інструкції, ведене систематичний нагляд за станом технічного обладнання та виконанням ремонтних робіт на насосних станціях;

-п. 2. 12 Інструкції в разі настання нещасного випадку повинен негайно повідомити начальнику управління з використанням засобів зв`язку та протягом доби Письмово згідно встановленої форми;

-п. 2.15 Інструкції зобов`язаний припинити роботу насосної станції в разі виникнення небезпеки для життя і здоров`я людей, або загрози виходу з ладу обладнання і негайно повідомити про це провідного інженера насосних станцій або особі відповідальній за електрогосподарство;

-у разі виникнення аварійної ситуації терміново доповідає начальнику Кілійської експлуатаційної дільниці, начальнику відділу енергоефективності та охорони праці, диспетчеру диспетчерської служби керування, заступнику начальника, начальнику Управління.

-розділом 4 відповідної інструкції, інженер станції насосної 1 категорії несе відповідальність за: недотримання трудової дисципліни, виробничої санітарії, пожежної безпеки; невиконання вимог з ОП і ПБ, а також ПТЕ під час експлуатації електроустаткування; неналежне виконання або невиконання своїх посадових обов`язків, а також невиконання або неповне використання своїх функціональних прав задля виконання покладених завдань, що передбачені цією посадовою інструкцією – в межах визначених чинним законодавством України; за організацію безпечного виконання робіт в електроустановках насосної станції; за технічний стан закритих пристроїв; за раціональне та економне використання електричної енергії /а.с. 99-101/.

Згідно акту на предмет об`їзду насосних станцій та зрошувальних систем Кілійського МУВГ від 30.05.2020 р. з метою посилення роботи щодо забезпечення належного технічного, естетичного стану об`єктів водогосподарського меліоративного комплексу Управління, виконання виробничих завдань, сприяючи зростанню продуктивної праці та зміцненню трудової дисципліни, відбувся об`їзд насосних станцій у Кілійському районі 30.05.2020 р., в результаті чого було виявлено ряд порушень, згідно яких зроблено висновок, що інженерно-технічні працівники Кілійської експлуатаційної дільниці ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , що територіально відповідають за вказані об`єкти, не ведуть контроль виконання робіт, за відсутності нормованих завдань по насосним станціям, графіків чергувань, відповідно до своїх особових обов`язків /а.с. 57-58/.

Відповідно подання про неприйняття мір по усуненню порушень нормативно-правових актів з охорони праці та пожежної безпеки по насосним станціям КЕД встановлено, що 01.06.2020 р. – 02.06.2020 р., здійснюючи контроль за виконанням наказів по Управлінню від 03.02.2020 р. № 39 «Про заходи з попередження виробничого травматизму та виникнення пожеж у весняно – літній період у 2020 році» та наказу від 08.08.2019 р. № 225 «Про приведення документації з охорони праці та пожежної безпеки у відповідності до законодавства», дотримання вимог Правил безпечної експлуатації насосних станцій водогосподарських систем, затверджених Держгірпромнаглядом від 12.03.2010 р. № 55, Положенням про трьохступеневий адміністративно-суспільний контроль за станом охорони праці та пожежної безпеки Кілійського МУВГ на насосних станціях Кілійської експлуатаційної дільниці встановлено, що начальником Кілійської експлуатаційної дільниці Паляничко В.М. та провідним інженером ОСОБА_2 не проводиться робота по ІІ ступені оперативного адміністративного контролю за станом охорони праці та пожежної безпеки, передбаченої Положенням про трьохступеневий контроль з охорони праці та пожежної безпеки /а. с. 18/.

Згідно наказу № 108-ОС від 05.06.2020 р. про звільнення ОСОБА_1 встановлено, що ОСОБА_1 інженера станції насосної Кілійської експлуатаційної дільниці звільнено 05.06.2020 р. відповідно до п. 3 ст. 40 КЗпП України за систематичне невиконання без поважних причин обов`язків покладених на нього /а.с. 19-20/.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

За змістом ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Статтею 43 Конституції України передбачено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб. Використання примусової праці забороняється. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Однією з гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у статті 5-1 КЗпП України, правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Відповідно до ст. 139 КЗпП України, працівники зобов`язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержувати трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір.

Відповідно до ст.147 КЗпП України, за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: 1) догана; 2) звільнення. Законодавством, статутами і положеннями про дисципліну можуть бути передбачені для окремих категорій працівників й інші дисциплінарні стягнення.

Відповідно до ст. 148 КЗпП України, дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці. Дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку.

Відповідно до ст.149 КЗпП України, до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника. Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку.

Відповідно до п.22. Постанови пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» (із змінами і доповненнями) - у справах про поновлення на роботі осіб, звільнених за порушення трудової дисципліни, судам необхідно з`ясувати, в чому конкретно проявилось порушення, що стало приводом до звільнення, чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору за пунктами 3, 4, 7, 8 ст. 40 і п. 1 ст. 41 КЗпП, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147-1, 148, 149 КЗпП правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи застосовувалось вже за цей проступок дисциплінарне стягнення, чи враховувались при звільненні ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяна ним шкода, обставини, за яких вчинено проступок, і попередня робота працівника.

З досліджених доказів судом встановлено, що згідно висновку службової перевірки від 19.05.2020 р. вбачається порушення своїх обов`язків працівниками щодо допущення затоплення машинного відділення насосної станції ЗНС-11 та виведення із ладу двох електродвигунів, однак в ході відповідної перевірки серед іншого встановлено порушення посадових обов`язків інженером станцій насосних (станом на момент виявлення порушення позивач працював на посаді інженера – енергетика без категорії Мирнівської експлуатаційної дільниці), але не визначено самих осіб станом на день аварії з зазначенням прізвищ та осіб, які допустили порушення.

Судом в ході розгляду справи витребовувалась у відповідача посадова інструкція інженера – енергетика Мирнівської експлуатаційної дільниці, яка діяла станом на 20.03.2020 р., тобто на момент складання начальником відділу енергоефективності ОСОБА_5 доповідної записки, яка стала підставою для проведення службової перевірки, за наслідком якої позивача на підставі наказу № 177 від 29.05.2020 р. було притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани, а також правила внутрішнього трудового розпорядку, які діяли у вказаний період /а.с. 88, 103, 108/.

На виконання запиту суду відповідачем було надано Правила внутрішнього трудового розпорядку для працівників Кілійського міжрайонного управління водного господарства затверджені 28.01.2020 р. та Посадова інструкція інженера стації насосної 1 категорії Кілійської експлуатаційної дільниці, затверджена 28.05.2020 р. /а.с. 92-101/.

22.04.2021 р. відповідачем було повідомлено суд, що у зв`язку з оптимізацією штатного розпису та зміни структури управління з 03.04.2020 р., структурні підрозділи і посади працівників, та, відповідно, посадові інструкції, які змінювались, втратили свою юридичну силу, отже, були утилізовані /а.с. 110/.

Таким чином, для з`ясування переліку посадових обов`язків, які були покладені на позивача під час його роботи на відповідній посаді на час накладення дисциплінарного стягнення у вигляді догани, з метою перевірки їх дотримання позивачем під час подій, які стали підставою для притягнення його до дисциплінарної відповідальності, суд вважає за необхідне застосувати відповідний Довідник кваліфікаційних професій працівників, який є нормативним документом, обов`язковим із питань управління персоналом на підприємствах, в установах і організаціях усіх форм власності та видів економічної діяльності, та складається з Випусків і Розділів випусків, які згруповано за основними видами економічної діяльності, виробництва та робіт, оскільки ним визначено перелік основних робіт, які властиві тій або іншій посаді, що забезпечує єдність у визначенні кваліфікаційних вимог щодо певних посад та слугує основою для розроблення посадових інструкцій працівникам, які закріплюють їх обов`язки, права та відповідальність;

З огляду на викладене суд застосовує положення розділу «Гідромеліоративні споруди, зрошувальні і осушувальні системи», випуску 2 Довідника класифікаційних характеристик професій «Сільське господарство, мисливство та повзанні з ним послуги» Довідника кваліфікаційних характеристик професій працівників, затверджених наказом Державного комітету України по водному господарству 02.09.1999 р. № 124, згідно з п. 11 «Професіонали» яких інженер-гідротехник виконує наступні завдання та обов`язки: «Організовує виконання технологічних процесів під час створення і функціонування водогосподарських об`єктів: проводить підготовку виробництва та забезпечує виконання технологічних процесів; проводить випробування і вимірювання основних параметрів технологічних процесів та здійснює перевірку їх відповідності до проектних параметрів і нормативів; організовує виконання робіт зі створення водогосподарських об`єктів; розробляє та доводить виробничі завдання до ланок і бригад та забезпечує їх виконання; розробляє і оформляє інформаційну та звітну документацію, складає дефектні відомості та зміни до технічних паспортів, складає первинну кошторисну та виконавчу документацію і звітність, визначає виконавців, вносить пропозиції щодо фінансування робіт з нагляду, догляду за роботою систем, проведення поточного, капітального ремонтів, здійснює контроль за їх виконанням і приймає виконані роботи. Забезпечує функціонування водогосподарських об`єктів: організовує проведення поточних і аварійних ремонтів гідромеліоративних систем та споруд; забезпечує підготовку водогосподарських об`єктів, машин механізмів та обладнання до роботи; розробляє плани водопідготовки, водоподачі і водовідведення; здійснює технічну експлуатацію водогосподарських об`єктів; забезпечує раціональний розподіл води в мережі між користувачами та функціонування технологічного обладнання, організовує разом із землекористувачами, власниками меліорованих земель розроблення та упровадження системи інженерних заходів щодо забезпечення технологічної цілісності функціонування водогосподарських об`єктів. Забезпечує пропускання повеней і паводків та підготовку водогосподарських об`єктів до вегетаційного сезону та проведення ремонтно-відновлювальних робіт».

Суд з огляду на дослідженні докази вважає доведеним факт допущення позивачем порушення трудової дисципліни в частині неналежного виконання обов`язків з проведення ремонтних робіт устаткування насосної станції, що в сукупності з іншими чинниками призвело до затоплення обладнання насосної станції, що мало наслідком завдання підприємству матеріальної шкоди.

Таким чином, у відповідача були підстави для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності за даним фактом.

Щодо посилань позивача на пропуску відповідачем строку застосування дисциплінарного стягнення у вигляді догани, суд виходить з наступного.

Подія, внаслідок якої було завдано шкоду підприємству-відповідачу – мала місце 16.03.2020 р., коли було затоплено приміщення насосної станції ЗНС-11.

Доповідна записка начальника відділу енергоефективності, яка стала підставою для проведення службової перевірки, була складена 20.03.2020 р., а висновок службової перевірки складений 19.05.2020 р.

Саме дисциплінарне стягнення у вигляді догани, застосоване до позивача 29.05.2020 р. керівництвом підприємства саме на підставі відповідного висновку перевірки від 19.05.2020 р., тобто після збігу більш ніж 2 двох місяців з моменту настання самої події затоплення.

Разом з тим, аналіз ст. 148 КЗпП України дозволяє прийти до висновку, що обчислювати місячний строк для застосування стягнення, слід з дня виявлення не факту (дії, бездіяльності), а саме проступку. Виявлення проступку означає не тільки виявлення факту (дії/бездіяльності), але і встановлення працівника, який порушив трудові обов`язки, характеру порушення, шкідливих наслідків правопорушення, причинного зв`язку між правопорушенням та шкідливими наслідками, вини працівника.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що відповідачем при накладенні на позивача відповідного дисциплінарного стягнення було дотримано вимоги ст. ст. 147-149 КЗпП України, тому підстави для скасування відповідного наказу про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності в суду відсутні.

Отже, відповідна позовна вимога не підлягає задоволенню.

Стосовно позовної вимоги про визнання незаконним наказу про звільнення позивача та вимоги поновити його на посаді, суд дійшов висновку про таке.

Згідно п. 18 і п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» (із змінами і доповненнями) - при розгляді справ про поновлення на роботі судам необхідно з`ясувати, з яких підстав проведено звільнення працівника згідно з наказом (розпорядженням) і перевіряти їх відповідність законові.

За передбаченими п. 3 ст. 40 КЗпП України, підставами працівник може бути звільнений лише за проступок на роботі, вчинений після застосування до нього дисциплінарного або громадського стягнення за невиконання без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку.

У таких випадках враховуються ті заходи дисциплінарного стягнення, які встановлені чинним законодавством і не втратили юридичної сили за давністю або зняті достроково (ст. 151 КЗпП України), і ті громадські стягнення, які застосовані до працівника за порушення трудової дисципліни у відповідності до положення або статуту, що визначає діяльність громадської організації, і з дня накладення яких до видання наказу про звільнення минулого не більше одного року.

Відповідно до ст. 43 КЗпП України розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктами 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), 2-5, 7 статті 40 і пунктами 2 і 3 статті 41 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник, крім випадків, коли розірвання трудового договору із зазначених підстав здійснюється з прокурором, поліцейським і працівником Національної поліції, Служби безпеки України, Державного бюро розслідувань України, Національного антикорупційного бюро України чи органу, що здійснює контроль за додержанням податкового законодавства.

У випадках, передбачених законодавством про працю, виборний орган первинної профспілкової організації, членом якої є працівник, розглядає у п`ятнадцятиденний строк обґрунтоване письмове подання власника або уповноваженого ним органу про розірвання трудового договору з працівником.

Подання власника або уповноваженого ним органу має розглядатися у присутності працівника, на якого воно внесено. Розгляд подання у разі відсутності працівника допускається лише за його письмовою заявою. За бажанням працівника від його імені може виступати інша особа, у тому числі адвокат. Якщо працівник або його представник не з`явився на засідання, розгляд заяви відкладається до наступного засідання у межах строку, визначеного частиною другою цієї статті. У разі повторної неявки працівника (його представника) без поважних причин подання може розглядатися за його відсутності.

У разі якщо виборний орган первинної профспілкової організації не утворюється, згоду на розірвання трудового договору надає профспілковий представник, уповноважений на представництво інтересів членів професійної спілки згідно із статутом.

Виборний орган первинної профспілкової організації (профспілковий представник) повідомляє власника або уповноважений ним орган про прийняте рішення у письмовій формі в триденний строк після його прийняття. У разі пропуску цього строку вважається, що виборний орган первинної профспілкової організації (профспілковий представник) дав згоду на розірвання трудового договору.

Якщо працівник одночасно є членом кількох первинних профспілкових організацій, які діють на підприємстві, в установі, організації, згоду на його звільнення дає виборний орган тієї первинної профспілкової організації, до якої звернувся власник або уповноважений ним орган.

Рішення виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) про відмову в наданні згоди на розірвання трудового договору повинно бути обґрунтованим. У разі якщо в рішенні немає обґрунтування відмови в наданні згоди на розірвання трудового договору, власник або уповноважений ним орган має право звільнити працівника без згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника).

Власник або уповноважений ним орган має право розірвати трудовий договір не пізніш як через місяць з дня одержання згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника).

Якщо розірвання трудового договору з працівником проведено власником або уповноваженим ним органом без звернення до виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника), суд зупиняє провадження по справі, запитує згоду виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) і після її одержання або відмови виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) в дачі згоди на звільнення працівника (частина перша цієї статті) розглядає спір по суті.

Відповідно до п.15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 року N 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» (зі змінами), розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу допускається лише за попередньою згодою профспілкового органу, крім випадків, передбачених статтями 43 і 43-1 КЗпП. Звільнення погоджується з органом профспілки, яка утворена і діє на підприємстві, і членом якої є працівник.

В ході розгляду справи судом 20.10.2020 р. у первинної профспілкової організації Кілійського міжрайонного управління водного господарства витребовувався протокол про надання дозволу на звільнення ОСОБА_1 , /а.с. 55/.

Відповідно до наданого на запиту суду листа Голови профспілки Кілійського міжрайонного управління водного господарства за вих. № 693 від 13.11.2020 р. встановлено, що звільнення ОСОБА_1 не має жодного відношення до процесу звільнення його по процедурі розгляду Профспілкової організації. Вищевказаний працівник був звільнений без надання адміністрацією клопотання на профспілковий комітет за догани, відповідно до наказів /а.с. 69/.

У зв`язку з цим судом 16.02.2021 р. на виконання положень ст. 43 КЗпП України запитано згоду виборного органу первинної профспілкової організації Кілійського міжрайонного управління водного господарства на звільнення в порядку п. 3 ст. 40 КЗпП України ОСОБА_1 з посади інженера насосної станції 1 категорії Кілійської експлуатаційної дільниці, /а.с.89/.

На підставі клопотання представника позивача у зв`язку з ігноруванням відповідним профспілковим органом запитів суду, судом 23.04.2021 р. було постановлено ухвалу про витребування від профспілкового органу Кілійського міжрайонного управління водного господарства згоди профспілкового органу на звільнення позивача /а.с. 116/.

08.06.2021 р. до суду за підписом голови первинної профспілкової організації Кілійського МУВГ надійшло повідомлення про те, що первинна профспілкова організація надає згоду на звільнення ОСОБА_1 .

Відповідно до ст. 39 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» - у випадках, передбачених законодавством про працю, виборний орган первинної профспілкової організації, членом якої є працівник, розглядає у п`ятнадцятиденний термін обґрунтоване письмове подання роботодавця про розірвання трудового договору з працівником.

Подання роботодавця має розглядатися у присутності працівника, щодо якого воно подано. Розгляд подання за відсутності працівника допускається лише за його письмовою заявою. За бажанням працівника від його імені може виступати інша особа, у тому числі адвокат. У разі нез`явлення працівника або його представника на засідання розгляд заяви відкладається до наступного засідання у межах терміну, визначеного частиною першою цієї статті. При повторному нез`явленні працівника без поважних причин подання може розглядатися за його відсутності.

У разі, якщо виборний орган первинної профспілкової організації не утворюється, згоду на розірвання трудового договору дає профспілковий представник, уповноважений на представництво інтересів членів профспілки згідно зі статутом.

Орган первинної профспілкової організації повідомляє роботодавця про прийняте рішення у письмовій формі у триденний термін після його прийняття. У разі пропуску цього терміну вважається, що профспілковий орган дав згоду на розірвання трудового договору.

З огляду на те, що повідомлення суду про згоду на звільнення позивача, оформлене за підписом голови профспілкової організації, не свідчить про належний розгляд питання про надання згоди на звільнення працівника, суд приходить до висновку, що профспілковим органом пропущено термін для надання суду згоди на розірвання трудового договору з позивачем, у зв`язку з чим вважається, що профспілковий орган дав згоду на розірвання трудового договору.

Крім цього, суд враховує, що перед застосуванням до позивача дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення, від нього всупереч вимогам ст. 149 КЗпП України відповідач не зажадав письмові пояснення.

Відповідач жодним доказом не довів, що позивач, як працівник, свідомо відмовився надавати відповідні пояснення.

Отже, відповідачем не було дотримано вимоги ст. 149 КЗпП України.

Вказаний висновок узгоджується також з підставами винесення оскаржуваного наказу від 05.06.2021 р., зазначеними у ньому, серед яких, на відміну від підстав винесення наказу від 29.05.2021 р., пояснювальна записка ОСОБА_1 – відсутня.

Пояснення порушника трудової дисципліни є однією з важливих форм гарантії, наданих порушнику для захисту своїх законних прав та інтересів, направлених проти безпідставного застосування стягнення.

Разом з тим, правова оцінка дисциплінарного проступку проводиться на підставі з`ясування усіх обставин його вчинення, у тому числі з урахуванням письмового пояснення працівника.

Через отримання письмових пояснень, встановлюється, серед іншого, факт наявності порушення трудової дисципліни та обставини, які призвели до цього, що в подальшому дозволяє керівнику самостійно прийняти рішення про притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності, в тому числі і шляхом звільнення, з врахуванням з`ясованих обставин.

Невиконання власником або уповноваженим ним органом обов`язку зажадати письмове пояснення від працівника та неодержання такого пояснення не є підставою для скасування дисциплінарного стягнення, якщо факт порушення трудової дисципліни підтверджений представленими суду доказами.

Для правомірного накладення дисциплінарного стягнення роботодавцем необхідна наявність сукупності таких умов: порушення має стосуватися лише тих обов`язків, які є складовими трудової функції працівника чи випливають з правил внутрішнього трудового розпорядку. Невиконання чи неналежне виконання працівником трудових обов`язків має бути винним, скоєним без поважних причин умисно або з необережності (правовий висновок Верховного Суду у справі № 340/646/16-ц).

В обґрунтування відповідної позовної вимоги позивач зазначав, що наступного дня після оголошення йому догани за вказівкою керівника підприємства була проведена перевірка з охорони праці на насосних станціях, за наслідками якої були виявлені деякі незначні обрушення, які не загрожують життю та здоров`ю працівників та не стосуються посадових обов`язків позивача.

Аналізуючи зміст оскаржуваного наказу про звільнення позивача від 05.06.2020 р., суд приходить до висновку, що він містить посилання на зазначені в акті перевірки об`їзду насосних станцій від 30.05.2020 р. виявлені порушення, а також на перелік посадових обов`язків, передбачених посадовою інструкцією інженера насосної станції, безвідносно того, невиконання яких саме з перелічених обов`язків було встановлено під час перевірки.

В самому акті перевірки від 30 травня 2020 р. крім позивача ОСОБА_1 також вказано інженерно-технічних працівників Кілійської експлуатаційної дільниці ОСОБА_4 та ОСОБА_2 , як осіб, що територіально відповідають за об`єкти, стосовно яких проводився об`їзд.

Суду було надане подання «Про неприйняття мір по усуненню порушень нормативно-правових актів з охорони праці та пожежної безпеки по насосним станціям КЕД», підписане 04.06.2020 р. провідним інженером з охорони праці Кілійського МВГ Лук`яновим В.О.

У вказаному поданні за переліком зазначено 19 порушень відповідних нормативно-правових актів. При цьому у першому пункті особами, відповідальними за проведення роботи про ІІ ступеню оперативного адміністративного контролю за станом охорони праці та пожежної безпеки вказано начальника Кілійської експлуатаційної дільниці Паляничко В.М. та провідного інженера ОСОБА_2 .

Частина друга ст. 149 КЗпП України надає право власникові вибирати від стягнення, але зобов`язує його враховувати при цьому низку факторів: 1/ ступінь тяжкості вчиненого проступку, що включає також форму вини; 2/ заподіяну порушенням шкоду; 3/ обставини, за яких вчинено проступок; 4/ попередню роботу працівника.

Працівник має право оскаржити до суду застосоване до нього дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення, посилаючись на те, що власник не врахував перелічені фактори.

Для звільнення працівника за систематичне порушення трудової дисципліни необхідно, щоб він вчинив конкретний дисциплінарний проступок, тобто допустив невиконання або неналежне виконання трудових обов`язків, щоб це невиконання або неналежне виконання трудових обов`язків було протиправним та винним і носило систематичний характер. При цьому систематичним невиконанням обов`язків вважається саме таке, що вчинене працівником, який вже раніше допускав порушення покладених на нього обов`язків і притягувався за це до відповідальності, проте застосовані заходи дисциплінарного стягнення не дали позитивних наслідків і працівник знову вчинив дисциплінарний проступок.

Тобто, звільнення за систематичне порушення/невиконання посадових/робочих обов`язків можливо лише щодо працівників, які вже притягались до відповідальності, однак, такі заходи відповідальності не мали належного впливу на працівника та порушення повторилось.

Суд враховує вищенаведені обставини, той факт, що посадову інструкцію інженера станції насосної 1 категорії Кілійської експлуатаційної дільниці було затверджено 28.05.2020 р., а сам акт перевірки об`їзду насосних станцій був складений у вихідний день 30.05.2020 р., тобто лише через добу після затвердження відповідної інструкції і встановлення посадових обов`язків позивача, у зв`язку з чим приходить до висновку, що звільнення позивача ОСОБА_1 на підставі п. 3 ч. 1 ст. 40 КЗпП України відбулося з порушенням вимог чинного законодавства, оскільки відповідачем при накладенні стягнення не враховано відсутність негативних наслідків правопорушення, не встановлено конкретний ступінь вини окремого працівника, оскільки, порушення зафіксовано відносно кількох працівників, а також те, що дисциплінарна відповідальність повинна бути співмірною скоєному проступку, а звільнення є крайньою та найсуворішою мірою стягнення.

У зв`язку з цим суд приходить до висновку, що наказ про звільнення позивача є незаконним та таким, що підлягає скасуванню, а позивач – поновленню на роботі.

Частиною 2 ст. 235 КЗпП встановлено, що при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік.

Відповідно до статті 27 Закону України «Про оплату праці», п. 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100, середньомісячна заробітна плата за час вимушеного прогулу працівника обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана виплата, тобто, що передують дню звільнення працівника з роботи.

При цьому згідно з п. 5 наведеного вище Порядку основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника, яка згідно з п. 8 цього Порядку визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців роботи (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період. Після визначення середньоденної заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді. Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим із дотриманням вимог законодавства.

Відповідно до п. 4 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100, при обчисленні середньої заробітної плати за останні два місяці, не враховуються виплати за час, протягом якого зберігається середній заробіток працівника (за час виконання державних і громадських обов`язків, щорічної і додаткової відпусток, відрядження тощо) та допомога у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю.

Згідно з п. 8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100 (з наступними змінами і доповненнями), який визначає, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, проводяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

З врахуванням вищенаведеного, стягненню на користь позивача підлягає середній заробіток за час вимушеного прогулу:

-червень 2020 року – 15 днів; - липень 2020 року – 23 дні; - серпень 2020 року – 20 день; - вересень 2020 року – 22 дні; - жовтень 2020 року – 21 день; - листопад 2020 року – 21 день; грудень 2020 року – 22 дні; - січень 2021 року – 19 днів; - лютий 2021 року – 20 днів; - березень 2021 року – 22 дні; - квітень 2021 року – 22 дні; - травень 2021 року – 18 днів; - 9 робочих днів червня 2021 року. Загальна кількість днів склала – 254 дні.

З врахуванням вищенаведеного, стягненню на користь позивача підлягає середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 111 970,82 грн за 254 робочі дні, що збігли з моменту незаконного звільнення позивача до моменту ухвалення судового рішення (440,83 грн/день?254 дні). Середній заробіток розрахований згідно інформації наданої Кілійським МУВГ щодо виплат заробітної плати ОСОБА_1 за два місяці, що передували звільненню.

У зв`язку з чим, суд задовольняє позовну вимоги в частині стягнення середнього заробітку за весь час затримки у повному обсязі.

Щодо вимоги позивача про стягнення відшкодування моральної шкоди, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 23 Цивільного кодексу України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої порушенням її прав.

Порядок відшкодування моральної шкоди у сфері трудових відносин регулюється статтею 237-1 КЗпП України.

Так, згідно ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

Відповідно до роз`яснень викладених в Постанові Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування моральної шкоди» під моральною шкодою слід розуміти витрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

При з`ясуванні питання щодо відшкодування моральної шкоди, суд повинен з`ясувати чим підтверджується факт заподіяння моральних страждань, або втрат немайнового характеру, за яких обставин вони заподіяні, в якій грошовій сумі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить.

Згідно пункту 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування моральної шкоди», судам необхідно враховувати, що відповідно до ст. 237-1 КЗпП, за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконного звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Відтак, незаконне звільнення є порушенням прав позивача на працю, яке сталось з вини підприємства.

В обґрунтування позивачем завданої йому шкоди, він вказує, що він отримав справжній шок та знаходиться у стані далекому від «звичайного». Через зазначені обставини він втратив сон, довгий час після звільнення не міг думати не про що інше, боявся зустрітися зі своїми колишніми підлеглими. Сім`я відчувала його стан та відповідно також знаходилась в пригніченому стані.

При визначенні розміру завданої моральної шкоди, суд вважає доведеним той факт, що через втрату роботи в житті позивача відбувались вимушені зміни, які полягали у втраті заробітку, пошуку роботи, що не могло не відобразитись на його емоційному стані та психологічній рівновазі.

Тому враховуючи вимушеність змін, що настали у житті позивача у зв`язку з неправомірними діями відповідача, виходячи із засад розумності та справедливості, суд приходить до висновку, що позов в цій частині позов підлягає частковому задоволенню шляхом стягнення з відповідача на користь позивача 5000 гривень, що є достатньою компенсацією моральної шкоди, спричиненої порушенням його трудових прав відповідачем.

Щодо стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат, суд приходить до наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються: позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.

Згідно ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно із ст.137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

У частині першій статті 59 Конституції України закріплено право кожного на правову допомогу (професійну правничу допомогу).

Відповідно до правової позиції Конституційного Суду України таке право є гарантованою Конституцією України можливістю фізичної особи одержати юридичні (правові) послуги (абзац другий пункту 4 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 16 листопада 2000 року № 13-рп/2000). Це право є одним із конституційних, невід`ємних прав людини і має загальний характер; реалізація права на правову допомогу не може залежати від статусу особи та характеру її правовідносин з іншими суб`єктами права; вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати; конституційне право кожного на правову допомогу за своєю суттю є гарантією реалізації, захисту та охорони інших прав і свобод людини і громадянина, і в цьому полягає його соціальна значимість (абзаци третій, четвертий, п`ятий підпункту 3.1, абзац перший підпункту 3.2 пункту 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009). Звернення до суду для захисту конституційного права кожного на правову допомогу безпосередньо на підставі частини третьої статті 8 Конституції України гарантується.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Відповідно до статті 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.

Разом із тим, чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Зазначені критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/WestAllianceLimited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95), рішення від 06 липня 2015 року у справі «Заїченко проти України»). У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 137 ЦПК України).

Таким чином, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, оформлені у встановленому законом порядку, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження тощо), розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

Витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 137 ЦПК України).

Таким чином, склад витрат, пов`язаних з оплатою за надання професійної правничої допомоги, входить до предмету доказування у справі, що свідчить про те, що такі витрати повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами.

Позивачем заявлено вимогу про стягнення витрат на правову допомогу в розмірі 10000 грн, в підтвердження чого представлено договір про надання правової допомоги, акт про надані послуги та довідку про сплату коштів від 16.11.2020 р. Відповідно до акту про надані послуги адвокатом вбачається, що адвокатом була витрачена 1 година на юридичну консультацію та роз`яснення по справі; 3 години на підготовку позовної заяви; 1 година на підготовку відповіді на відзив відповідача (а. с. 73).

Ухвалюючи рішення судом надана відповідна оцінка доводам та доказам позивача, крім того, судом суттєво зменшено розмір стягнутої моральної шкоди з 50000 гривень до 5000 гривень. Також суд враховує, що окремо зазначені консультація з правових питань та правовий висновок справи, оцінений у 2000 грн фактично є складовою підготовки позовної заяви про поновлення на роботі, що оцінена у 6000 грн. Вказані обставини свідчить про необхідність пропорційного зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача. Отже, виходячи з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з конкретних обставин справи, суд приходить до висновку про необхідність зменшення розміру стягнення цих витрат до суми 4000 грн.

Крім того, позивачем за вимогу про стягнення відшкодування моральної шкоди було сплачено судовий збір у розмірі 2102 гривні.

Тому за правилами ст. 141 ЦПК України при винесенні рішення з відповідача належить стягнути судові витрати в розмірі судового збору, а саме: - за позовну вимогу немайнового характеру про поновлення на роботі в розмірі 420,40 грн та позовну вимогу щодо стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в розмірі 1119,70 грн, що разом становить 1540,10 грн, які підлягають стягненню з відповідача на користь держави; - а також 210,2 грн на користь позивача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог про відшкодування моральної шкоди.

На підставі п.п. 2, 4 ч. 1 ст. 430 ЦПК України рішення в частині поновлення позивача на роботі та стягнення виплати заробітної плати за один місяць слід допусти до негайного виконання.

На підставі ст. 43 Конституції України, п. 3 ч. 1 ст. 40, ст. ст. 147-149, 235, 237-1 КЗпП України, Закону України «Про оплату праці», та керуючись ст. ст. 2, 12-13, 80-82, 89, 141, 258-259, 263-265, 279, 430 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до Кілійського міжрайонного управління водного господарства про визнання наказів незаконними, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення відшкодування моральної шкоди – задовольнити частково.

Визнати незаконним та скасувати наказ Кілійського міжрайонного управління водного господарства № 108-ос від 05.06.2020 року про звільнення з посади інженера станції насосної 1 категорії Кілійської експлуатаційної дільниці ОСОБА_1 відповідно до ч. 3 п. 40 КЗпП України.

Поновити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , що проживає за адресою: АДРЕСА_1 , в Кілійському міжрайонному управлінні водного господарства (Одеська область, Кілійський район, м. Кілія, вул. Богдана Хмельницького, 78, код ЄДРПОУ: 01034165) на посаді інженера станції насосної 1 категорії Кілійської експлуатаційної дільниці.

Стягнути з Кілійського міжрайонного управління водного господарства (Одеська область, Кілійський район, м. Кілія, вул. Богдана Хмельницького, 78, код ЄДРПОУ: 01034165) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , що проживає за адресою: АДРЕСА_1 , - середній заробіток за час вимушеного прогулу з 05.06.2020 року по 11.06.2021 року в сумі 111 970,82 грн, з подальшим утриманням зі вказаної суми податків та інших обов`язкових платежів.

Стягнути з Кілійського міжрайонного управління водного господарства (Одеська область, Кілійський район, м. Кілія, вул. Богдана Хмельницького, 78, код ЄДРПОУ: 01034165) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , що проживає за адресою: АДРЕСА_1 , - 5000 грн в рахунок відшкодування спричиненої моральної шкоди.

У визнанні незаконним наказу Кілійського міжрайонного управління водного господарства № 177 від 29.05.2020 року про накладення дисциплінарного стягнення у вигляді догани на ОСОБА_1 – відмовити.

Стягнути з Кілійського міжрайонного управління водного господарства (Одеська область, Кілійський район, м. Кілія, вул. Богдана Хмельницького, 78 код ЄДРПОУ: 01034165) на користь держави судовий збір в сумі 1540,10 грн.

Стягнути з Кілійського міжрайонного управління водного господарства (Одеська область, Кілійський район, м. Кілія, вул. Богдана Хмельницького, 78 код ЄДРПОУ: 01034165) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , що проживає за адресою: АДРЕСА_1 , - судовий збір в сумі 210,2 грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4000 грн.

Допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 на роботі та стягнення на його користь з Кілійського міжрайонного управління водного господарства середнього заробітку за один місяць в сумі 8 816, 60 грн., за вирахуванням податків та зборів.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складення рішення.

Суддя Кілійського районного суду О. А. Маслеников