Рішення № 97605236, 28.05.2021, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28.05.2021 Справа №607/1446/21

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

в складі: головуючого Дзюбича В.Л.

за участю секретаря с/з Комінярської О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Тернополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні рішення Моней24» про захист прав споживачів та визнання договору недійсним, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до ТзОВ «Кредитні рішення Моней24» про захист прав споживачів та визнання договору недійсним.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 29 жовтня 2020 року між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Кредитні рішення Моней24» було укладено договір № 3486205302-3 відповідно до якого вона отримала позику у розмірі 3000 грн. Ознайомившись зі змістом договору вважає його недійсним зважаючи на наступне.

ТзОВ «Кредитні рішення Моней24», було надано фінансову послугу шляхом обрання форми уладення договору за допомогою інформаційно-телеомунікаційної системи. Проте, позивачем даний договір підписано не було. Відповідачем було проігноровано вимогу щодо інформування споживача про те, що вартість послуг третіх осіб установлюється виключно такими особами, відповідно кредитодавець не здійснює інформування про розмір відповідних витрат та їх зміну протягом строку дії договору про споживчий кредит і не включає їх до розрахунку реальної річної процентної ставки та загальної вартості кредиту для споживача. Тобто, відповідач не повідомив письмово позивача про всю необхідну інформацію щодо умов договору. Відповідач скористався тим, що позивачу, як позичальнику об`єктивно бракувало знань, необхідних для здійснення правильного вибору при підписанні оспорюваного договору і позивач був введений в оману при отриманні кредитних послуг, а відповідач в порушення вимог Закону України «Про захист прав споживачів» не надав йому відомості, які потрібні клієнту при укладенні кредитного договору та не зазначив їх в його змісті. Крім того, встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації у разі невиконання ним зобов`язань за договором є несправедливими умовами, що у відповідності до п. 5 ч.3 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» можуть бути визнанні недійсними. Також, прийняття пропозиції від відповідача укласти електронний договір здійснено шляхом зазначення у відповідному чекбоксі галочки на сторінці сервісу з надання онлайн позик відповідачем та введення одноразового ідентифікатора без заповнення формуляра заяви про прийняття пропозиції в електронній формі, що не відповідає положенням абзацу третього частини шостої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію». Таким чином, оскільки порядок акцептування пропозиції відповідачем не відповідає положенням абзацу третього частини шостої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію», договір про надання позики, укладений між позивачем та відповідачем є таким, що не прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Договір про надання позики на умовах фінансового кредиту укладений позивачем та відповідачем містить ознаки кредитного договору, а в даному договорі не була зазначена ціна та сукупна вартість послуг. У разі відсутності інформації про вартість додаткових та супутніх послуг третіх осіб, які є обов`язковими для отримання споживчого кредиту, для надання такої інформації враховуються вимоги законодавства про споживче кредитування щодо визначення вартості цих послуг відповідно до їх орієнтовної вартості. Однак, працівниками ТзОВ «Кредитні рішення Моней24» було проігноровано дані вимоги законодавства та не було надано позивачу розрахунку загальних витрат за споживчим кредитом, тобто витрат, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту. У зв`язку з цим реально нарахований відсоток позивачу за користування кредитними коштами став значно більшим, за зазначений працівниками фінансової установи у розрахунку платежів. Крім того, відповідачем було введено позивача в оману на рахунок істотних умов договору, зокрема, на рахунок відсоткової ставки за користування кредитом та позивачу не було зазначено нічого на рахунок непомірно великої відсоткової ставки у випадку порушення зобов`язання. Позивачу було повідомлено значно меншу ціну кредиту через що вона погодилася на укладення зазначеного договору. Також, при укладенні договору було порушено принцип рівності сторін, так як позивачу запропонували укласти договір на фактично відомих лише відповідачу умовах. Також розмір нарахованих відсотків за кредитним договором, укладеним між позивачем та відповідачем значно перевищує розмір заборгованості за кредитом. Враховуючи вищевикладенні обставини в сукупності просить визнати кредитний договір №3486205302-3 від 29 жовтня 2020 року укладений між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Кредитні рішення Моней24» недійсним.

Ухвалою суду від 01 лютого 2021 року відкрито провадження у справі за вищевказаним позовом, справу призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження.

16 лютого 2021 року на адресу суду надійшов відзив на позов у якому ТзОВ «Кредитні рішення Моней24» просить відмовити у задоволені позовних вимог з огляду на наступне.

Правила сервісу, реєстрації, порядку отримання та повернення кредитних коштів у ТОВ «Кредитні рішення Моней24» виставлені на сайті https://www.money24.ua, ОСОБА_1 перед початком реєстрації на сайті Money24.ua та подачі заявки на отримання кредиту, була ознайомлена з «правилами сервісу та порядок отримання кредитних коштів». У відповідності до Правил про надання коштів у позику в тому числі і на умовах фінансового кредиту Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні рішення Моней24», затверджених директором ТзОВ «Кредитні рішення Моней24» 12 червня 2020 року, розміщена інформація на сайті є абсолютно відкритою для невизначеного кола осіб, будь-хто має можливість ознайомитись з умовами кредитування та отримати відповідну консультацію. Для укладення договору Правилами передбачено здійснення необхідних відповідних чітко передбачених дій без виконання яких укласти договір є неможливим. Таким чином позивач виконуючи такі дії здійснила свідомий вибір щодо укладення договору, що спростовує доводи останньої щодо недобросовісності відповідача відносно надання неповної інформації чи приховування інформації під час укладання. Зазначає, що 28 квітня 2020 року через електронний сервіс кредитування, що працює за онлайн адресою https://www.money24.ua між, ОСОБА_1 (надалі - Позивач) та ТОВ «Кредитні рішення Моней24» укладено кредитний договір № 3486205302 та Додаткова угода №3486205302-1 котра регламентує та встановлює правила кредитування між кредитором та позичальником. Кредитний договір на аналогічних умовах між позивачем та відповідачем є не першим, при цьому позивач є активним користувачем кредитних продуктів в макрофінансових компаніях з 2018 року по 2021 рік та станом на 09 лютого 2021 року має негативну фінансову статистику, а саме: 127 614 грн. - загальна сума кредитів, 64 722 грн. - загальна сума відкритих лімітів, 271 373,89 грн. - загальна поточна заборгованість, 224343,70 грн. - загальна поточна прострочена заборгованість.

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилася, однак звернулася до суду з клопотанням про розгляд справи за її відсутності за наявними у справі доказами.

Представник відповідача ТзОВ «Кредитні рішення Моней24» в судове засідання не з`явився з невідомих суду причин, хоча про день та час розгляду справи повідомлялася належним чином, про поважність причин неможливості прибуття його в судове засідання суд не повідомив.

У зв`язку з неявкою у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, суд, у відповідності з ч. 2 ст. 247 ЦПК України, постановив здійснювати розгляд справи у відсутність сторін, які належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Дослідивши та оцінивши докази по справі, суд приходить до висновку, що позов до задоволення не підлягає з наступних підстав.

Судом встановлено, що між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Кредитні рішення Моней24» укладено кредитний договір № 3486205302-3 від 29 жовтня 2020 року, згідно з умованими якого товариство зобов`язується надати позичальникові кредит без конкретної споживчої мети, на суму 3 000 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, нараховані згідно п.1.4 Договору.

Кредит надається безготівковим шляхом строком на 30 календарних днів (п.1.2, п.1.3 Договору).

Протягом строку кредитування визначеного п.1.3 Договору, розмір процентів складає 0.87% від суми кредиту за кожен день користування кредитом. За весь встановлений цим договором строк користування кредитор розрахунок встановлених процентів за користування грошовими коштами в грошовому вимірі становить 783 грн. 00 коп. Проценти за користування кредитом нараховуються до сплати позичальнику за весь строк кредитування, що визначений п.1.3 цього договору та відповідно мають бути сплачені позичальником в межах встановленого п.1.3 договору строку кредитування (п.1.4 Договору).

З урахуванням положень п.1.4 договору позичальник сплачує товариству проценти за користування кредитом за встановлений договором строк користування кредитом з розрахунку 317.55 % річних (п.1.5 Договору).

Згідно п.1.6 Договору розрахунок сукупної вартості кредиту та термін платежу зазначені в графіку розрахунків, який є невід`ємною частиною цього договору (Додаток №1 до Договору).

Згідно п. 5.1 Договору невід`ємною частиною Договору є «Правила надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні рішення Моней24». Уклавши цей договір, позичальник підтверджує, що він ознайомлений, повністю розуміє, погоджується і зобов`язується неухильно дотримуватися правил, текст яких розміщений на сайті товариства: www.money24.ua.

Сторони дійшли згоди, що у всіх відносинах між позичальником та товариством в якості підпису позичальника буде використовуватися електронний підпис одноразовим ідентифікатором відповідно до Правил та Закону України «Про електронну комерцію», що має таку саму юридичну силу як і власноручний підпис (п.5.7 Договору).

Правила надання коштів у позику в тому числі і на умовах фінансового кредиту Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні рішення Моней24» визначають порядок і умови надання Товариством грошових коштів у кредит, права та обов`язки сторін, іншу інформацію, необхідну для укладання та належного виконання умов електронного договору, а також регулюють відносини, що виникають між товариством та позичальником. Ці правила розміщені товариством на сайті товариства, а також є доступними для ознайомлення в Інформаційно-телекомунікаційній системі при подачі позичальником заявки.

Згідно ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства(ч. 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті (ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію».

Згідно ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції (ст. 640 ЦК України).

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною (ст. 642 ЦК України).

Статтею 509 ЦК України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Беручи до уваги вказані норми закону, суд приходить до висновку, що договір, укладений між сторонами 29 жовтня 2020 року в електронній формі, що містить електронний підпис позивача та представника Товариства, має силу договору, який укладений в письмовій формі та підписаний сторонами.

Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 (позика) цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.

Згідно ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Оспорюваний кредитний договір було укладено з відповідачем в електронній формі, шляхом використання позичальником електронного підпису, визначеного ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», що відповідає правилам ч. 1 ст. 205 ЦК України.

Зі змісту оспорюваного договору про надання фінансового кредиту, який наданий позивачем, встановлено, що в ньому визначено основні істотні умови, характерні для такого виду договорів, зазначено суму кредиту, дату його видачі, строк надання коштів, розмір процентів, умови кредитування, а позичальник в свою чергу погодився на укладення договору саме такого змісту, про що свідчить підписання договору за допомогою електронного підпису та надання номеру карти для перерахування відповідачем кредитних коштів.

Частина 5 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачає, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Щодо посилання позивачем, як на підставу своїх позовних вимог, на те, що відповідач веде нечесну підприємницьку практику, то відповідно до статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» у договорі про надання споживчого кредиту зазначаються: 1) сума кредиту; 2) детальний розпис сукупної вартості кредиту для споживача (у процентному значенні та грошовому виразі) з урахуванням відсоткової ставки за кредитом та вартості всіх послуг (реєстратора, нотаріуса, страховика, оцінювача тощо), пов`язаних з одержанням, обслуговуванням, погашенням кредиту та укладенням договору про надання споживчого кредиту; 3) дата видачі кредиту або, якщо кредит видаватиметься частинами, дати і суми надання таких частин кредиту та інші умови надання кредиту; 4) право дострокового повернення кредиту; 5) річна відсоткова ставка за кредитом; 6) умови дострокового розірвання договору; 7) інші умови, визначені законодавством.

Стаття 19 Закону встановлює, що нечесна підприємницька практика забороняється. Нечесна підприємницька практика включає: 1) вчинення дій, що кваліфікуються законодавством як прояв недобросовісної конкуренції; 2) будь-яку діяльність (дії або бездіяльність), що вводить споживача в оману або є агресивною. Підприємницька практика є такою, що вводить в оману, якщо під час пропонування продукції споживачу не надається або надається у нечіткий, незрозумілий або двозначний спосіб інформація, необхідна для здійснення свідомого вибору.

Суд не погоджується із слушністю доводів позивача щодо недійсності договору у зв`язку з порушенням відповідачем норм ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», оскільки у пункті 3.3 оспорюваного договору, встановлена відповідальність позичальника у разі порушення ним умов кредитного договору. Товариство має право нараховувати позичальнику пеню в розмірі 1.2% від залишку суми кредиту за кожний день прострочення виконання зобов`язання починаючи з першого дня порушення до дня повного погашення заборгованості за кредитом.

Доводи позивача щодо того, що умови кредитного договору є несправедливими, так як сума компенсації за порушення позичальником виконання зобов`язань щодо погашення суми кредиту є завищеною, суд відхиляє, оскільки кредит надавався позивачу на строк до тридцяти днів та відсоткова ставка за користування кредитними коштами була їй відома в момент укладення договору.

В ході судового розгляду на підставі наданих позивачем доказів не встановлено обставин, які б свідчили про невідповідність умов кредитного договору № 3486205302-3 від 29 жовтня 2020 року вимогам законодавства та про несправедливість його умов, так як доводи позивача про ненадання повної інформації щодо умов та настання ризиків при укладенні договору та нечесну підприємницьку практику ґрунтуються виключно на припущеннях і спростовуються самим змістом договору.

Згідно ч. 1 ст. 215 ЦК України та відповідно до роз`яснень Пленуму Верховного Суду України п. 7 постанови № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» від 06.11.2009 року правочин може бути визнаний недійсним лише на підставах, визначених законом, та із застосування наслідків недійсності, передбачених законом. Підставами недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою ст. 203 ЦК України, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовленні ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Втім, зазначених законом підстав недійсності договору позивачем не доведено.

На переконання суду, саме позивач ініціювала укладення такого договору, оформивши заявку на сайті товариства, підписавши договір з використанням електронного підпису, оскільки паспортні дані зазначені в оспорюваному договорі, позивачем не оспорюються.

Суду не було надано доказів на спростування зазначеного.

При цьому суд звертає увагу на непослідовність позиції позивачки, яка одночасно заявляла, що договір нею не укладався та не підписувався і одночасно просить визнати договір недійсним. Але недійсним можна визнати лише укладений договір.

За ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч. 2 ст. 81 ЦПК України).

Відповідно до ч. 5 ст. 81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 6 ст. 81 ЦПК України).

Позивачем не доведено перед судом порушення прав з боку відповідача, а тому підстави для задоволення позову відсутні.

Керуючись ст.ст. 3, 10, 12, 18, 76-83, 89, 95, 141, 247, 258, 263-265, 273, 352, 354, 355 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні рішення Моней24» про визнання недійсним кредитного договору №3486205302-3 від 29 жовтня 2020 року укладеного між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Кредитні рішення Моней24» - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду може бути оскаржене, шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Кредитні рішення Моней24», код ЄРДПОУ - 40462908, місцезнаходження: вул. Бойківська, 4, м. Тернопіль, 46020.

Головуючий суддяВ. Л. Дзюбич