Ухвала суду № 97604493, 08.06.2021, Заводський районний суд м. Миколаєва

Справа № 487/1870/20

Провадження № 1-кп/487/290/21

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.06.2021 року Заводський районний суд м. Миколаєва в складі суду:

головуючого судді -Нікітіна Д.Г.,за участю секретаря - Оцабера М.С.,учасники судового провадження: прокурор -Левицька О.В.,захисники -Влащук В.М., Брюханов Д.Б., Бублич Н.П., Гусєв М.М.обвинувачені -ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3

провівши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Миколаєва судове засідання у кримінальному провадженні внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12018150000000278 від 06.09.2018 року за обвинуваченням ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбаченого ч. 3 ст. 28 ч. 1 ст. 366, ч. 3 ст. 28 ст. 227, ч. 2 ст. 15 ч. 5 ст. 191, ч. 5 ст. 191 КК України, за обвинуваченням ОСОБА_2 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 28, ч. 1 ст. 366, ч. 2 ст. 15 ч. 5 ст. 191 КК України, за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 366, ч. 2 ст. 367, ч. 3 ст. 191 КК України,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Заводського районного суду м. Миколаєва знаходиться кримінальне провадження, відносно ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбаченого ч. 3 ст. 28 ч. 1 ст. 366, ч. 3 ст. 28 ст. 227, ч. 2 ст. 15 ч. 5 ст. 191, ч. 5 ст. 191 КК України, за обвинуваченням ОСОБА_2 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 28, ч. 1 ст. 366, ч. 2 ст. 15 ч. 5 ст. 191 КК України, за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 366, ч. 2 ст. 367, ч. 3 ст. 191 КК України.

Представник ТОВ "Сонед" Влащук В.М. заявив клопотання про скасування арешту, накладеного ухвалою слідчого судді Заводського районного суду м. Миколаєва від 19.02.2019 року, на грошові кошти, розміщені на банківському рахунку № НОМЕР_1 в АТ "УкрСиббанк". В обґрунтуванні клопотання зазначив що арешт майна перешкоджає власнику розпоряджатися майном.

В судовому засіданні інші захисники та обвинувачені клопотання підтримали.

Прокурор вважав необхідним в задоволенні клопотання відмовити.

Представник ТОВ "Прод-Юг" Влащук В.М. заявив клопотання про скасування арешту, накладеного ухвалою слідчого судді Заводського районного суду м. Миколаєва від 18.02.2019 року, на грошові кошти, розміщені на банківському рахунку № НОМЕР_2 в АТ "УкрСиббанк". В обґрунтуванні клопотання зазначив що арешт майна перешкоджає власнику розпоряджатися майном.

В судовому засіданні інші захисники та обвинувачені клопотання підтримали.

Прокурор вважав необхідним в задоволенні клопотання відмовити.

Заслухавши пояснення учасників процесу, вивчивши матеріали клопотання та додані до них матеріали, вважаю за необхідне клопотання задовольнити виходячи з наступного.

Статтею 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право власності є непорушним.

На підставі ч. ч. 1, 2 ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений нього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23 лютого 2006 року N 3477- IV, передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Стаття 1 Першого протоколу до Європейської конвенції з прав людини передбачає, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше, як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 07 червня 2007 року у справі "Смирнов проти України" було висловлено правову позицію про те, що при вирішенні питання про можливість утримання державою речових доказів належить забезпечувати справедливу рівновагу між, з одного боку, суспільним інтересам та правомірною метою, а з іншого боку - вимагати охорони фундаментальних прав особи. Для утримання речей державою у кожному випадку має існувати очевидна істотна причина.

Відповідно до ст. 96-3 КК України підставами для застосування до юридичної особи заходів кримінально - правового характеру є:вчинення її уповноваженою особою від імені та в інтересах юридичної особи будь-якого із злочинів, передбачених у статтях 209 і 306, частинах першій і другій статті 368-3, частинах першій і другій статті 368-4, статтях 369 і 369-2 цього Кодексу;незабезпечення виконання покладених на її уповноважену особу законом або установчими документами юридичної особи обов`язків щодо вжиття заходів із запобігання корупції, що призвело до вчинення будь-якого із злочинів, передбачених у статтях 209 і 306, частинах першій і другій статті 368-3, частинах першій і другій статті 368-4, статтях 369 і 3692цього Кодексу;вчинення її уповноваженою особою від імені юридичної особи будь-якого із злочинів, передбачених у статтях 258-258-3 цього Кодексу;вчинення її уповноваженою особою від імені та в інтересах юридичної особи будь-якого із злочинів, передбачених статтями 109, 110, 113, 146, 147, частинами другою - четвертою статті 159 і, статтями 160, 260, 262, 436, 437, 438, 442, 444, 447 цього Кодексу.

Під уповноваженими особами юридичної особи, у розумінні ст. 96-3 КК України, слід розуміти службових осіб юридичної особи, а також інших осіб, які відповідно до закону, установчих документів юридичної особи чи договору мають право діяти від імені юридичної особи.

Виходячи зі змісту ст. 96-3 КК України застосування до юридичних осіб заходів кримінально-правового характеру у межах кримінального провадження за ст. ст. 191, 227, 366, 367 КК України не передбачено.

Відповідно до ст. 174 КПК України, підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.

Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.

Так, статтями 7, 16 КПК України встановлено, що загальною засадою кримінального провадження є недоторканість права власності. Позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Згідно ст. 2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Ісмаїлов проти Росії» від 06.11.2008 року, де вказувалися порушення ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, в якому зазначено, що кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше, як в інтересах суспільства на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права».

Між тим, статтею 28 КПК України передбачено, що під час кримінального провадження кожна процесуальна дія або процесуальне рішення повинні бути виконані або прийняті в розумні строки. Критерії для визначення розумності строків кримінального провадження визначені ч. 3 ст. 28 КПК України, однак він має бути об`єктивно необхідним для прийняття процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, продовження заходів забезпечення кримінального провадження, як упродовж досудового розслідування так і судового розгляду, ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи та її судового розгляду зменшуються ризики, які стали підставою для застосування заходу забезпечення кримінального провадження, відповідно зі спливом певного часу орган досудового розслідування має навести додаткові доводи в обґрунтування наявних ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстави для подальшого втручання у права особи в тому числі щодо позбавлення або обмеження права власності.

Окрім того, Європейський суд з прав людини через призму своїх рішень неодноразово акцентував увагу на тому, що володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», n. 50, Series A N 98).

Як вбачається із ухвали Заводського районного суду м. Миколаєва від 19.02.2019 року, якою було частково задоволено клопотання про арешт майна. Накладено арешт на грошові кошти, розміщені на банківському рахунку № НОМЕР_1 в ВТ "УкрСиббанк" (МФО 351005), розташованому за адресою: м. Київ, вулиця Андріївська, 2/12, заборонивши всі операції з ними, у зв`язку з тим, що грошові кошти, можуть бути набуті кримінально протиправним шляхом.

З ухвали Заводського районного суду м. Миколаєва від 18.02.2019 року, якою було частково задоволено клопотання про арешт майна. Накладено арешт на грошові кошти, розміщені на банківському рахунку № НОМЕР_2 в ВТ "УкрСиббанк" (МФО 351005), розташованому за адресою: м. Київ, вулиця Андріївська, 2/12, заборонивши всі операції з ними, у зв`язку з тим, що грошові кошти, можуть бути набуті кримінально протиправним шляхом.

У кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону. При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов`язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на даній стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред`явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість в тому, що у даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.

Згідно з п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України, арешт майна є одним із видів заходів забезпечення кримінального провадження. У відповідності до п. 1 ч. 3 ст. 132 КПК України, застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, який може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження.

Так, згідно частини 2 статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Як вбачається з матеріалів справи кримінальне провадження відкрито відносно ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 як фізичних осіб і не стосувалось ТОВ «Сонед» та ТОВ «Прод-Юг», як юридичних осіб.

Аналіз наданих суду доказів вказує на те, що прокурор, в подальшому, у відповідності до вимог ст. 132 КПК України, не надав достатніх і належних доказів того, що арешт накладений на рахунки ТОВ «Сонед» та ТОВ «Прод-Юг» мають бути продовжені.

Крім того, у відповідності до ч. 1 ст. 62 КПК України цивільним відповідачем у кримінальному провадженні може бути фізична або юридична особа, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану злочинними діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, та до якої пред`явлено цивільний позов у порядку, встановленому цим Кодексом.

Як вбачається з матеріалів справи ТОВ «Сонед» та ТОВ «Прод-Юг» не є цивільними відповідачами по справі, клопотань про забезпечення позову не подавалось, що вказує на безпідставність арешту із зазначених вище підстав.

Також, суд зазначає, що суб`єктами, до яких з огляду на зміст статті 96-1 КК України може застосовуватися спеціальна конфіскація, є: засуджений за вчинення злочину, що передбачений як підстава для застосування спеціальної конфіскації у обвинувальному вироку суду; підозрюваний, обвинувачений у випадку прийняття рішення про звільнення від кримінальної відповідальності або покарання; особа, до якої застосовується примусовий захід медичного характеру або примусовий захід виховного характеру в разі вчинення діяння неосудною особою або особою, яка не досягла віку кримінальної відповідальності, але досягла одинадцятирічного віку, відповідно; інші особи у випадку закриття кримінального провадження слідчим або прокурором під час досудового розслідування (ч. 3 ст. 96 КК).

Виходячи із аналізу норм вказаних статей КК України суд дійшов висновку, що ТОВ «Сонед» та ТОВ «Прод-Юг» не є суб`єктами спеціальної конфіскації, а тому продовження дії арештів на грошові кошти, що знаходяться на рахунках ТОВ «Сонед» та ТОВ «Прод-Юг» є безпідставними та необґрунтованими.

Оцінюючи вказані вище обставини в їх сукупності, суд приходить до висновку про відсутність даних, які б виправдовували подальше втручання держави у право на мирне володіння майном у контексті забезпечення «справедливого балансу» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту конкретної особи, у зв`язку з чим вважає необхідним скасувати арешт накладений на рахунки ТОВ «Сонед».

Оцінюючи вказані вище обставини в їх сукупності, суд приходить до висновку про відсутність даних, які б виправдовували подальше втручання держави у право на мирне володіння майном у контексті забезпечення «справедливого балансу» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту конкретної особи, у зв`язку з чим вважає необхідним скасувати арешт накладений на рахунки ТОВ «Прод-Юг».

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 170-175, 291, 309, 314, 392, 532 КПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Клопотання представника ТОВ "Сонед" Влащука В.М. про скасування арешту – задовольнити.

Скасувати арешт накладений ухвалою слідчого судді Заводського районного суду м. Миколаєва від 19.02.2019 року на грошові кошти, розміщені на банківському рахунку № НОМЕР_1 в АТ "УкрСиббанк" (МФО 351005), розташованому за адресою: м. Київ, вулиця Андріївська, 2/12.

Клопотання представника ТОВ "Прод-Юг" Влащука В.М. про скасування арешту – задовольнити.

Скасувати арешт накладений ухвалою слідчого судді Заводського районного суду м. Миколаєва від 18.02.2019 року на грошові кошти, розміщені на банківському рахунку № НОМЕР_2 в АТ "УкрСиббанк" (МФО 351005), розташованому за адресою: м. Київ, вулиця Андріївська, 2/12.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя: Д.Г.Нікітін