Рішення № 97604387, 10.06.2021, Шевченківський районний суд м. Львова

Справа № 466/7963/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 червня 2021 року Шевченківський районний суд м. Львова

у складі: головуючого судді - Донченка Ю.В.

секретаря с/з - Пилипців О.-І.І.

справа № 466/7963/20

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Львова цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Львівського комунального підприємства «Лев», директора Пінчука Андрія Борисовича, ОСОБА_2 про витребування майна з чужого незаконного володіння та відшкодування моральних збитків,-

за участю позивача ОСОБА_1 , представника позивача ОСОБА_3 , представників відповідачів ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,

в с т а н о в и в :

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою до Львівського комунального піприємства «Лев», в якій просить суд вилучити з незаконного володіння собаку кличка «Бім», безпородну, рижого кольору, дата народження, згідно ветеринарного паспорту № НОМЕР_1 орієнтовно 2017 року, та повернути їй. Також просить стягнути з ЛКП «Лев» та директора ЛКП «Лев» ОСОБА_6 моральні збитки в розмірі 100 000 гривень та судові витрати.

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що вона є власницею собаки (безпородної), рижого кольору, кличка Бім. Право власності підтверджується: ветеринарним паспортом UА №20150316 виданим ветеринарною клінікою "vetlife" - вул. Ряшівська, 5, сімейними фото та відео собаки. Як зазначає позивач, вона мала намір провести реєстрацію з отриманням чіпа та збирала для цього кошти.

Так, 24.03.2020 року вона разом з собакою « ІНФОРМАЦІЯ_1 » прийшла на територію гаражного кооперативу, що по АДРЕСА_1 , поки відкривала власний гараж з 09:40 до 09:45 собака зникла. На собаці був червоний шкіряний нашийник з адресником, де вказаний номер телефону позивача. Як зазначає позивач, шукати собаку ОСОБА_1 допомагали друзі, знайомі, також вказує, що паралельно слідкувала за спільнотами собачників у соціальних мережах.

Як зазначено позивачкою, 29.04.2020 р. біля 7 год. ранку вона побачила на сторінці у соціальній мережі ФБ «Спільнота собачників Львова» публікацію ОСОБА_7 і фото її собаки ОСОБА_8 , з якої було видно, що невідома особа прилаштовувала її собаку в «добрі руки» та шукала для неї нових господарів. В цей день відразу ж глянула на сайт ЛКП «Лев» та й впізнала свого собаку « ОСОБА_8 » під прізвиськом « ОСОБА_9 ». Окрім фото, жодної інформації щодо собаки на сайті ЛКП « Лев» - не було.

Позивач вказала, що ЛКП «Лев» є комунальним підприємством, утримується за рахунок коштів міського бюджету. Приїхавши на вул.Промислову 56 у м.Львові, де знаходиться ЛКП «Лев», вона побачила свою собаку, яка її впізнала.

ОСОБА_1 в позові зауважує, що в ЛКП «Лев» хотіли від неї гроші за собаку, однак через банк рахунок для оплати виписувати відмовились, почали лякати, що більше собачку не побачить, що в собаки є опікун, з якою позивач повинна розрахуватись. Повідомили також, що на собаку є багато бажаючих, але якщо навіть не знайдуть нових господарів, то відпустять на місце відлову. Працівники ЛКП «Лев» також відмовились показати карточку на собаку і заключення ветеринара ( в якому стані поступила собака).

Також позивач зазначає, що в той же день вона набрала номер телефону вказаний під постом ОСОБА_10 , яка прилаштовувала собаку, її номер був заблокований. 30.04.2020 року ОСОБА_1 у соціальній мережі ФБ Спільнота собачників Львова розмістила заяву про те, що собака, яку прилаштовує ОСОБА_10 належить їй і вона хоче її повернути . Побачивши публікацію ОСОБА_10 розблокувала номер позивача і вони зконтактувались. Під час розмови з позивачкою ОСОБА_10 вела себе знервовано, не могла пояснити, де точно знайшла собаку і скільки коштів витратила на її лікування . В цей час директор ЛКП «Лев» ОСОБА_6 також категорично відмовилась повернути ОСОБА_1 її собаку, на яку вона заявила своє право, без пояснення будь-яких причин.

04.05.2020 року (після того, як позивачку кілька разів не пропустили в ЛКП «Лев»), вона направила на електронну адресу ЛКП «Лев» lkplev(g)gmail.com заяву з вимогою перевірити місце утримання, харчування та повернути їй собаку, на дану заяву відповідь не отримала.

07.05.2020 року у соціальних мережах ФБ на сторінці ЛКП «Лев» вона звернулась та нагадала про свою заяву повернути їй собаку, на що їй відповіли, що заява не надходила і стороннім особам інформацію вони не надають .

08.05.2020 р. ОСОБА_1 повідомила на оперативну лінію 102 черговому, що ЛКП «Лев» незаконно утримує та не повертає їй собаку. 14.05.2020 року вона подала електронне скаргу-звернення на Урядовий портал. З 04.05.2020 року систематично скаржилась на Гарячу лінію м.Львова про те, що ЛКП «Лев» не надавав їй відповідь на заяву повернути собаку, незаконно утримує та не повертає її.

04.06.2020 року позивач заявила в Шевченківський ВП ГУНП у Львівській області про вчинення злочину посадовою особою директором ЛКП «Лев».

25.06.2020 р Шевченківським ВП ГУНП у Львівській області було відкрито кримінальне провадження №12020140090001831 та №12020140090001832 за ст.364 та ст.185 КК України (виконано Ухвалу Шевченківського районного суду м.Львова від 15.06.2020 р.). Бездіяльність слідчої позивач оскаржила слідчому судді Шевченківського районного суду м.Львова, за результатами розгляду скарги винесено ухвалу від 25.08.2020 р., зазначеною ухвалою зобов`язано слідчу провести необхідні слідчі дії.

Станом на момент подачі позову відповідачі у добровільному порядку її собаку позивачу не повернули.

Позивач також стверджує, що собака є членом її сім`ї, її люблять і переживають, вона та її сім`я 6 місяців живе в стресі та в нервовому стані. Кругом цієї історії активізувались шахраї (які співпрацюють з «ЛКП Лев») вимагали з позивача кошти, телефонували в нічний час, погрожували. Неповернення їй собаки спричинило багато незручностей та кардинальних змін у її здоров`ї та в життєвих планах, в неї знижений та нестійкий настрій, порушення сну, неприємні сновидіння, емоційна напруга, нервозність, дратівливість, почуття образи, обурення.

29.04.2020 р. ОСОБА_1 заявила, що собака належить їй, вимагала повернути собачку (так як не довіряє лікуванню, яке проводиться в ЛКП «Лев»), вимагала показати призначене лікування, нащо отримала відмову.

Позивач вказує, що собака знаходилась в холодному приміщенні, була голодна, вся мокра ( свідомо облита водою). Таких собак тримають в ЛКП «Лев» тільки для того, щоб на них списати ліки та продавати . Стверджує в своїй заяві, що директор ЛКП «Лев» перевищила свої повноваження, спричинила їй та собачці фізичний біль та страждання, за що зобов`язана відшкодувати моральні збитки. Особисто вона та її компанія знайомих шахраїв хизувались над нею в соціальних мережах, привселюдно заявляючи, що її собака поїде до інших господарів, у зв`язку з чим позивач вимушена була звернутися до суду з позовом, який просить задовольнити в повному обсязі.

Ухвалою судді від 30 жовтня 2020 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, справу призначено до підготовчого слухання.

11 грудня 2020 року представником відповідача було подано відзив на позовну заяву, в якому просить у задоволенні позову відмовити, оскільки вважає такий безпідставним та необгрунтованим з огляду на те, що 18.04.2020 року, відповідно до журналу поступлення тварин, до ЛКП «Лев» надійшов телефонний дзвінок від ОСОБА_11 , яка повідомила про знайдену собаку. За наданою інформацією собака перебувала за одресою: АДРЕСА_2 . Вона не могла ходити, була у виснаженому стані з укусами на тілі, шиї, з набряклою лапою.

На момент звернення в ЛКП «Лев» не було вільних місць для прийому собаки. З метою фіксації кількості безпритульних собак, яким необхідна допомога, повідомлення про знахідку було зареєстровано. 25.04.2020 року, секретарем ЛКП «Лев» повідомлено пані ОСОБА_12 про те, що у ветеринарному центрі звільнилося місце і собаку було доставлено в ЛКП «Лев» для подальшого лікування.

В цей же день, заведено індивідуальну карту собаки. В картці зазначено, що собака отримала кличку ОСОБА_13 . Ветеринарним лікарем здійснено огляд тварини та зафіксовано кусні рани, про що внесено відповідний запис до індивідуальної картки собаки. Також проведено: вакцинацію комплексну, вакцинацію від сказу, обробку від. бліх/кліщів, дегельмінтизацію. В період перебування собаки в ЛКП «Лев», їй надано всю необхідну медичну допомогу, що включає в себе: обробку рани (без вартості препарату, огляд та консультація ветеринара, кастрація собаки, ідентифікація тварини шляхом чіпування, купання собаки середньої породи, обстригання кігтів, чистка вух, витратні матеріали, перетримка однієї тварини до однієї доби.

Відповідно до рахунку на оплату № 208 від 19 листопада 2020 року, витрати на лікування собаки становлять 11 437,17 (одинадцять тисяч чотириста тридцять сім гривень сімнадцять копійок).

Після чого ЛКП «Лев» отримало особисте звернення від позивачки з вимогою повернути їй собаку, яка була безпідставно вилучена. На час звернення ОСОБА_1 не підтвердила, що тварина є її власністю та не надала жодних реєстраційних документів.

Представнк відповідача вказує, що до позовної заяви додано копію сторінки ветеринарного паспорта НОМЕР_2 , та на момент звернення до ЛКП «Лев», позивачка такого документу не надавала.

З метою встановлення достовірності доданого позивачкою документа, а саме ветеринарного паспорта НОМЕР_2 , та правомірності його видачі, на адресу ветеринарної клініки «ВетЛайф», яка видала вищезгаданий документ, скеровано адвокатський запит з проханням надання відповідної інформації, проте відповідь на такий не надходила.

У зв`язку з наведеним представник відповідача зазначає, що копія ветеринарного паспотру не є реєстраційним посвідченням та не може бути доказом належності собаки позивачці, а інших, передбачених законодавством документів, що підтверджують право власності позивачки на собаку суду не надано. Щодо відшкодування моральних збитків, представник відповідача вважає таку вимогу необргрунтованою.

12 лютого 2021 року позивачем ОСОБА_1 подано відповідь на відзив, в якій зазначає, що на її звернення МА-10645506- на Урядовий портал ЛКП «Лев» за підписом ОСОБА_14 надало відповідь, що дану собаку було відловлено ловцями ЛКП «Лев» 25.04.2020 року під час патрулювання Залізничного району на АДРЕСА_3 . Собака бігав по вулиці в занедбаному стані, без присутності господаря. Всупереч цьому представником відповідача надано інформацію, що про знахідку собаки повідомила ОСОБА_15 . Також позивач наголосила, що за даними відповідача собака поступила в ЛКП «Лев» 25.04.2020 року та відразу ж таки 25.04.2020 року була зареєстрована на власника ОСОБА_2 . Також копія заяви на отримання собаки у власність підтверджує підроблення, відповідно такий документ не може мати юридичної сили.

Ухвалою суду від 10.03.2021 в якості співвідповідача залучено ОСОБА_2 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_4 до участі в справі за позовом ОСОБА_1 до Львівського комунального піприємства «Лев» про витребування майна з чужого незаконного володіння та відшкодування моральних збитків.

26.03.2021 року відповідачем ОСОБА_2 подано відзив на позовну заяву в якому вказано, що 28.04.2020 року її онук ОСОБА_16 , 1991 р.н. прийшов в ЛКП «Лев», щоб взяти на утримання тварину (собаку), після того як усипили свою, яка прорживала в них 14 років, однак захворіла на невиліковну хворобу. 28.04.2020 року вони вперше познайомилимсь з ОСОБА_17 (в ЛКП «Лев» кличка Руді 068). ОСОБА_2 зазначає, що з 28.04.2020 року по 20.05.2020 року вони жодного разу не отримували інформацію ні про можливих господарів собаки ні про бажаючих взяти її у власність. 20.05.2020 року відповідач ОСОБА_2 згідно правил та норм чинного законодавства набула у власність собаку, про що свідчить картка реєтрації. Також відповідач ОСОБА_2 вказала, що протягом всього часу з 20.05.2020 року, тобто з моменту отримання собаки по 26.03.2021 року до неї жодного разу не звертались з заявою або пропозицією віддати собаку. Тому просить відмовити в задоволенні позову.

30 березня 2021 року ухвалою суду підготовче провадження було закрито, а справу призначено до судового розгляду.

В судовому засіданні позивач та її представник позовні вимоги підтримали з мотивів викладених в позові та відповіді на відзив, просили позов задовольнити.

Представник відповідача ЛКП «Лев» - адвокат Бердар С.В. та відповідач ОСОБА_2 проти позову заперечили, посилаючись на доводи, викладені у відзивах на позовну заяву, просили в позові відмовити.

Заслухавши пояснення позивача ОСОБА_1 та її представника ОСОБА_3 представника відповідача ЛКП «Лев», відповідача ОСОБА_2 , з`ясувавши дійсні обставини справи, права та обов`язки сторін, перевіривши зібрані по справі матеріали, суд приходить до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

Згідно з положеннями ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до вимог ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках.

Згідно з вимогами ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. При цьому дані докази повинні бути належними та достовірними, як це передбачено ст. ст. 77-79 ЦПК України.

Відповідно до частини третьої ст.212 Цивільного процесуального кодексу України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності

Цивільним кодексом України (далі - ЦК України) в главі 29 передбачені цивільно-правові способи захисту права власності. Зокрема, норми ст. ст. 387, 388 ЦК України, надають власнику право витребувати майно із чужого незаконного володіння або від добросовісного набувача.

Судом встановлено, що відповідно до ветеринарного паспорта № НОМЕР_2 , позивачу належала собака безпородна, рижого кольору, кличка «Бім», орієнтовно 2017 року народження.

По справі також встановлено, що 24 березня 2020 року позивач разом з собакою прийшли на територію гаражного кооперативу по АДРЕСА_1 . Поки позивач відкривала гараж з 09:40 по 09:45 год собака зникла. На собаці був червоний шкіряний нашийник з адресником (вказаний її номер телефону ). Позивач слідкувала за спільнотами собачників у ФБ, сайтом ЛКП «Лев», якщо з`являлась схожа собака -телефонувала, розпитувала, чоловік відвідував ЛКП «Лев», але собаки не було.

29.04.2020 р. біля 7 год. ранку вона побачила на сторінці у соціальній мережі ФБ «Спільнота собачників Львова» публікацію ОСОБА_7 і фото її собаки « ОСОБА_8 », з якої було видно, що невідома особа прилаштовувала її собаку в «добрі руки» та шукала для неї нових господарів. В цей день відразу ж глянула на сайт ЛКП «Лев» та й впізнала свою собаку «Біма» під назвою «Руді». Окрім фото, жодної інформації щодо собаки на сайті ЛКП « Лев» - не було.

Представник відповідача ЛКП «Лев» - адвокат Бердар С.В. пояснив, що 25.04.2020 року собака була доставлена в ЛКП «Лев» в поганому та недоглянутому стані, 20.05.2020 року відповідач ОСОБА_2 згідно правил та норм чинного законодавства набула у власність собаку, про що свідчить картка реєтрації.

Також в судовому засіданні було встановлено та не заперечувалося сторонами, що з 20.05.2020 року у відповідача по справі ОСОБА_2 живе собака безпородна рижого кольору, кличка Амур (в ЛКП «Лев» кличка Руді 068).

Зі свідчень лікаря, спеціаліста ветеринарної медицини 2 категорії ЛКП «Лев» Захарчука В.Б. та фотокарток, які долучені до матеріалів справи встановлено, що безпопордий собака рижого кольору, який має кличку «Бім», собака на кличку «Руді 068» та собака на кличку «Амур» є однією і тією ж собакою, щодо якої виник спір та яку позивач просить вилучити з незаконного володіня та повернути.

Відповідно до ст.179 ЦК України річчю є предмет матеріального світу, щодо якого можуть виникати цивільні права та обов`язки.

Відповідно до ст.180 ЦК України тварини є особливим об`єктом цивільних прав. На них поширюється правовий режим речі, крім випадків, встановлених законом.

Ст.316 ЦК України вказує, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Особливим видом права власності є право довірчої власності, яке виникає внаслідок закону або договору управління майном.

Відповідно до ст.317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

Згідно ст.319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.

Ст.328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ст.386 ЦК України, держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Згідно ст.387 ЦК України, власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Пунктом 26 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 № 5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав», визначено, що відповідно до положень частини першої статті 388 ЦК власник має право витребувати своє майно із чужого незаконного володіння незалежно від заперечення відповідача про те, що він є добросовісним набувачем, якщо доведе факт вибуття майна з його володіння чи володіння особи, якій він передав майно, не з їхньої волі.

Пунктами 19, 23 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 лютого 2014 року № 5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» передбачено, що застосовуючи положення ст.387 ЦК Українит, суди повинні виходити з того, що власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним і в якої майно фактично знаходиться та є індивідуально визначеним. Відповідно до ст.. 387 ЦК України та частини 3 ст.12 ЦПК України особа, яка звернулася до суду з позовом про витребування майна із чужого незаконного володіння, повинна довести своє право власності на майно, що знаходиться у володінні відповідача. При цьому суди повинні мати на увазі, що право власності на рухоме майно доводиться за допомогою будь-яких передбаченим процесуальним законодавством доказів, що підтверджують виникнення такого права у позивача.

Судом встановлено та підтверджено письмовими доказами наступне.

Відповідно до ветеринарного паспорта № НОМЕР_2 , позивачу належала собака безпородна, рижого кольору, кличка «Бім», орієнтовно 2017 року народженнчя. Належність собаки позивачу ОСОБА_1 підтверджується також супровіденою запискою з клініки «Ветлайф», наданої на адресу суду 19.04.2021 року за вх.№ 9193 про те, що ОСОБА_1 дійсно отримала ветеринарний паспорт № НОМЕР_3 з першою вакцинацією собаки в зазначеній клініці. В підтвердження звернення позивачки в клініку також додано копію журналу відвідувань клініки, завіреного печаткою клініки «Ветлайф» 13.08.2018 року з записом про вакцинацію та видачу паспорта № НОМЕР_1 .

З відповіді на звернення позивача ОСОБА_1 НОМЕР_4 - на Урядовий портал ЛКП «Лев» за підписом ОСОБА_14 надало відповідь, що дану собаку було відловлено ловцями ЛКП «Лев» 25.04.2020 року під час патрулювання Залізничного району на АДРЕСА_3 . Всупереч цьому представником відповідача - адвокатом Бердар С.В. надано інформацію, що про знахідку собаки повідомила ОСОБА_15 .

З пояснень відповідача вбачається, що 29.04.2020 року позивач ОСОБА_1 звернулася до ЛКП «Лев» з метою повернення їй собаки. В цей же день відповідач ОСОБА_2 звернулася в ЛКП «Лев» з заявою про адопцію собаки, як тільки це стане можливим (собаку їй віддали через 21 день). Однак відповідач не повідомив ОСОБА_2 про звернення позивача в ЛКП «Лев» з метою повернення їй собаки, що суд розцінює як свідоме приховування інформації від відповідача ОСОБА_2 , що на думку суду є неприпустимим.

Таким чином, суд вважає, що позивачем доведено безпідставне набуття права власності відповідачами ЛКП «Лев» та ОСОБА_2 на собаку безпородну рижого кольору, на кличку «Бім», а тому позовні вимоги про витребування собаки з чужого незаконного володіння є обґрунтованими та підставними.

Крім того, позивач просила стягнути з ЛКП «Лев» завдану їй моральну шкоду, яку вона оцінює в 100 000,00 грн та яка полягала у перевищенні повноважень, директором ЛКП «Лев» ОСОБА_6 а також спричиненні їй душевного болю та страждання, психологічного тиску, образ та пиниження, за що зобов`язана відшкодувати моральні збитки.

Згідно ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, незалежно від вини фізичної особи, яка її завдала у випадку якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

За змістом ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає, зокрема у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від: 1) характеру правопорушення; 2) глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації; 3) ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування; 4) інших обставин, які мають істотне значення.

У пункті 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз`яснено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Так, відповідно до п. 3 Постанови, під моральною шкодою належить розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Вона може проявлятися у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Згідно з ч. 2 п. 5 Постанови доведенню підлягають: наявність моральної шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача, наявність вини останнього в заподіянні шкоди.

Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Розмір відшкодування моральної шкоди суд визначає в межах заявлених вимог, залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, враховуючи істотність вимушених змін у їх життєвих стосунках, наміру, з яким діяв відповідач.

Таким чином, суд вважає, що позивачу завдано моральної шкода, оскільки з моменту перебування собаки в ЛКП «Лев» відповідачі свідомо не повідомили позивача та приховували інформацію про собаку, що свідчить про небажання представників ЛКП «Лев» вирішити зазначені вимоги позивача, що є неприпустимим. Проте, суд вважає, що розмір заявленої моральної шкоди є значно завищеним.

Враховуючи вимоги розумності, справедливості та ступінь моральних страждань позивача, суд доходить висновку про необхідність визначити розмір відшкодування моральної шкоди в сумі 3000,00 грн, що підлягає стягненню з відповідача та, на думку суду, є справедливим і достатнім для компенсації понесених ОСОБА_1 страждань та переживань.

Крім того, за змістом ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір, сплачений останньою при зверненні до суду з даним позовом.

Керуючись ст. ст. 137, 141, 258, 259, 263-265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд,-

у х в а л и в:

позов ОСОБА_1 до Львівського комунального підприємства "Лев", директора Пінчука Андрія Борисовича, ОСОБА_2 про витребування майна з чужого незаконного володіння та відшкодування моральних збитків задовольнити частково.

Вилучити в ОСОБА_2 та повернути ОСОБА_1 безпородну собаку рижого кольору, яка належала їй згідно ветеринарного паспорту № НОМЕР_3 (кличка Бім).

Стягнути з Львівського комунального підприємства "Лев" на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 3 000 грн. (три тисячі гривень).

Стягнути з Львівського комунального підприємства "Лев" на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір в розмірі 1862,00 грн (одну тисячу вісімсот шістдесят дві гривні 00 коп) .

Рішення може бути повністю або частково оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне найменування (ім`я) учасників справи та їх місце проживання (місцезнаходження):

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 , місце проживання: АДРЕСА_5 ;

Відповідач: Львівське комунальне підприємство "Лев", (ідентифікаційний код юридичної особи-20843717), місце знаходження: 79024, м.Львів, вул. Промислова, 56;

Відповідач: ОСОБА_2 , РНОКПП- НОМЕР_6 , місце проживання: АДРЕСА_4 .

Повний текст рішення складено 10.06.2021 року.

Суддя Ю. В. Донченко