Рішення № 97603978, 20.05.2021, Залізничний районний суд м. Львова

Справа № 462/1673/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 травня 2021 року Залізничний районний суд м. Львова в складі:

головуючого судді - Пилип`юк Г.М.,

за участю секретаря - Дмитрук Р.-А.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні м. Львова цивільну справу за позовом розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові справу за позовом Акціонерного товариства комерційного банку „ПРИВАТБАНК” до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся в суд з позовом про стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором у розмірі 8143,24 грн. Свої позовні вимоги позивач мотивує тим, що відповідач є спадкоємцем ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 і був позичальником позивача. ОСОБА_2 звернувся до АТ КБ «ПРИВАТБАНК» з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписав Заяву № б/н від 16.04.2014 року, згідно якої отримав кредит у розмірі 8000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Підписавши заяву, відповідач надав згоду на те, що підписана заява № б/н від 19.09.2012 року разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами банку», що опубліковані на офіційному сайті позивача, складає між ним та позивачем Договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві. Відповідач зобов`язався повертати кредит, а у разі порушення своїх зобов`язань сплачувати проценти у подвійному розмірі, що зазначено у Тарифах, що діють на дату нарахування. При порушенні строків платежів по якомусь з грошових зобов`язань більш ніж на 30 днів, відповідач зобов`язаний сплатити позивачу штраф в розмірі 500 грн. та 5% від суми позову. Позивач свої зобов`язання за договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу кредит у розмірі, встановленому договором. Відповідач не надав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов договору. Згідно розрахунку заборгованості за кредитним договором загальна заборгованість відповідача за невиконання умов договору станом на дату смерті позичальника 13.06.2014 року складає 8143,24 грн., а саме: 7954,00 грн. - заборгованість за кредитом, 189,66 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом та витрати по сплаті судового збору.

Ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 22.07.2019 року по справі відкрито спрощене позовне провадження з повідомленням (викликом) сторін.

10.03.2020 року від представника відповідача надійшов відзив на позов, в якому повністю заперечив позов і зазначив, що після смерті кредитора ОСОБА_2 свідоцтво про право на спадщину на майно нікому не було видано, в тому числі і відповідачу, оскільки коло спадкоємців після смерті ОСОБА_2 не визначено, тому позивач не може стверджувати, що відповідає є єдиним спадкоємцем майна ОСОБА_2 та повинен нести повну відповідальність за його борги, просить відмовити у позові за безпідставності вимог.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, але подав клопотання, в якому позов підтримує у повному обсязі та просить розглядати справу у його відсутності, що суд вважає за можливе.

Представник відповідача та відповідач подали заяву в якій просять відмовити у задоволенні позову та розглядати справу без їх участі, що суд вважає за можливе.

Відповідно до ч.2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Вивчивши зібрані по справі докази, з`ясувавши дійсні обставини справи, суд приходить до наступного висновку.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до положень ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Зі змісту ст.ст. 76-80 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Докази повинні відповідати ознакам належності, допустимості, достовірності, а їх сукупність - достатності.

Статтями 12, 81 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно зі ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Судом встановлено, що 16.04.2014 року ОСОБА_2 була підписана Заява № б/н на отримання кредиту у розмірі 8000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку. Позичальник ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Позивачем 21.12.2014 року була направлена претензія до Першої Львівської державної нотаріальної контори. 15.11.2017 року позивач отримав відповідь Першої Львівської державної нотаріальної контори, в якій зазначено, що після смерті ОСОБА_2 була подана заява про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом від імені його малолітнього сина ОСОБА_1 , також зазначили, що коло спадкоємців після смерті ОСОБА_2 не визначене і свідоцтво про право на спадщину після його смерті не видавалося. 09.01.2019 року позивач скерував претензію ОСОБА_1 про пред`явлення вимог по кредитному договору, проте така залишилася не виконаною.

Згідно розрахунку заборгованості за кредитним договором загальна заборгованість відповідача за невиконання умов договору на дату смерті позичальника 13.06.2014 року складає 8143,24 грн., а саме: 7954,00 грн. - заборгованість за кредитом, 189,66 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом.

Суд зазначає, що з матеріалів справи не вбачається факту звернення позивача з вимогою про повернення кредитної заборгованості до ОСОБА_2 за життя.

Із копії Спадкової справи № 424/2014 Першої Львівської державної нотаріальної контори заведеної після померлого ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 вбачається, що коло спадкоємців не визначено. 23.12.2014 року відповідач звернувся із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом.

Окрім цього, з матеріалів вищезазначеної спадкової справи вбачається, що АТ КБ «ПриватБанк» 10.12.2014 року на адресу Першої Львівської державної нотаріальної контори було направлено претензію кредитора, якою АТ КБ «ПриватБанк» просив нотаріальну контору: включити кредиторські вимоги АТ КБ «ПриватБанк» у спадкову масу, повідомити спадкоємців померлого про наявність заборгованості перед АТ КБ «ПриватБанк» у розмірі 8 143,66 грн; повідомити АТ КБ «ПриватБанк» стосовно звернення із заявою про прийняття спадщини; повідомити відомості про осіб, які подали заяву про прийняття або відмову від прийняття спадщини; повідомити АТ КБ «ПриватБанк» відомості про видані свідоцтва про право на спадщину та про осіб, які такі свідоцтва отримали.

Згідно відповіді Першої Львівської державної нотаріальної контори № 2130/02-14 від 25.12.2014 року вимога кредитора до спадкоємців гр. ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , одержана та зареєстрована, вимога приєднана до спадкової справи №424/2014

Згідно відповіді Першої Львівської державної нотаріальної контори № 124/02-14 від 27.01.2015 року, після смерті гр. ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , подана заява про видачу свідоцтва на спадщину за законом від імені його малолітнього сина, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , якому надано статус дитини –сироти, також зазначають, що коло спадкоємців не визначене і свідоцтво про право на спадщину після його смерті не видавалися.

Згідно відповіді Першої Львівської державної нотаріальної контори № 2064/02-14 від 02.11.2017 року, після смерті гр. ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , подана заява про видачу свідоцтва на спадщину за законом від імені його малолітнього сина, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , якому надано статус дитини –сироти, який зареєстрований за адресою : АДРЕСА_1 , від імені якого як опікун на підставі Розпорядження Залізничної районної адміністрації ЛМР від 27.06.2014 року № 425, діє ОСОБА_4 , також зазначають, що коло спадкоємців не визначене і свідоцтва про право на спадщину після його смерті не видавалися.

Також, із матеріалів спадкової справи вбачається, що ОСОБА_2 10 лютого 2003 року написав заповіт, в якому все своє майно, в чому б воно не виражалося, і де б не знаходилося на день його смерті заповідає своєму сину ОСОБА_5 .

Відповідно до ст.1223 ЦК України, право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу

Суд зазначає, що згідно вимог ст. 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

За правилами ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до вимог ст.1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Згідно вимог ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст. 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Малолітня, неповнолітня, недієздатна особа, а також особа, цивільна дієздатність якої обмежена, вважаються такими, що прийняли спадщину, крім випадків, встановлених ч. 2-4 ст. 1273 Цивільного кодексу України.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 1281 ЦК України спадкоємці зобов`язані повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борги.

Згідно вимог ч. 3 ст. 1281 ЦК України якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про відкриття спадщини, він має право пред`явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, протягом одного року від настання строку вимоги.

Відповідно до вимог ст. 1282 ЦК України спадкоємці зобов`язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов`язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині. Вимоги кредитора спадкоємці зобов`язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями та кредиторами інше не встановлено.

Пунктом 32 Постанови Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» від 30.03.2012 року № 5 встановлено, що при вирішенні спорів щодо виконання зобов`язань за кредитним договором у випадку смерті боржника/позичальника за наявності поручителя чи спадкоємців суди мають враховувати таке.

З урахуванням положення ст. 1282 ЦК України, спадкоємці боржника за умови прийняття спадщини є боржниками перед кредитором у межах вартості майна, одержаного у спадщину. При цьому спадкоємці несуть зобов`язання погасити нараховані відсотки і неустойку тільки в тому випадку, якщо вони вчинені позичальникові за життя. Інші нараховані зобов`язання фактично не пов`язані з особою позичальника і не можуть присуджуватися до сплати спадкоємцями.

При вирішенні спору про стягнення з спадкоємців коштів для задоволення вимог кредитора встановленню підлягають обставини, пов`язані із з`ясуванням кола спадкоємців, належності спадкодавцю будь-якого рухомого чи нерухомого майна, вартості отриманого спадкоємцями майна та дотримання кредитором законодавчо визначеного строку пред`явлення вимоги до спадкоємців боржника.

Аналіз зазначених норм права дає можливість зробити висновок про те, що спадкоємці можуть задовольняти вимоги кредиторів лише: у разі прийняття майна у спадщину; у межах вартості успадкованого майна; у розмірі, яка виникла за життя спадкодавця.

Таким чином, АТ КБ «ПриватБанк», як позивач, зобов`язаний довести, що саме відповідач є спадкоємцем померлого, прийняв після нього спадщину та вартість майна, прийнятого спадкоємцем у спадщину.

Проте, представник позивача у своїй позовній заяві як на підставу задоволення позову посилається на те, що відповідач після смерті батька звернувся із заявою про прийняття спадщини, а тому вважається таким, що прийняв спадщину і повинен нести цивільно-правову відповідальність за борги спадкодавця.

Також, вбачається, що позивачем не надано суду належних доказів наявності та обсягу майна, отриманого спадкоємцем у спадщину після смерті ОСОБА_2 , його вартості.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач ОСОБА_1 є сином спадкодавця, звернувся із заявою про прийняття спадщини до нотаріальної контори, однак спадщини не прийняв.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово.

Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених ст. 1259 цього Кодексу.

Також, позивачем не доведено і не встановлено судом, що відповідач, будучи спадкоємцем першої черги, одержав право на спадкування відповідно до ст. 1258 ЦК України.

Положення ч. 3 ст. 1296 ЦК України про те, що відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину, не означає автоматичного переходу прав та обов`язків, які входять до складу спадщини, від спадкодавця до спадкоємців.

Саме для здійснення переходу відповідних прав та обов`язків за спадщиною спадкоємцю необхідне отримання свідоцтва про право на спадщину.

За відсутності свідоцтва про право на спадщину, на підставі якого було б встановлено те, що ОСОБА_1 прийняв спадщину, суд не може зробити висновок про те, що вказана особа є носієм прав та обов`язків спадкодавця. При цьому, суд враховує ту обставину, що згідно з відповіді з Першої Львівської нотаріальної контори, коло спадкоємців після смерті ОСОБА_2 не визначене і свідоцтво про право на спадщину після його смерті не видавалося. Окрім цього, в матеріалах спадкової справи наявний заповіт від 10.02.2003 року ОСОБА_2 , з якого вбачається, що все своє майно він заповідає сину ОСОБА_5 .

Згідно з ч.ч. 1-4 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій

Відповідно до ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Статтею 77 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Згідно з ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частиною 1 ст. 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до п. 27 Постанови Пленуму ВСУ від 18.12.2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі», під час судового розгляду предметом доказування є факти, якими обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше юридичне значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні рішення.

Отже, на підставі викладеного, оцінюючи зібрані у справі докази у їх сукупності, суд дійшов висновку, що у задоволенні позову Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення боргу кредитором спадкодавця необхідно відмовити у зв`язку з недоведеністю позивачем обґрунтованості позовних вимог.

Питання про стягнення судових витрат суд вирішує відповідно до ст. 141 ЦПК України, а саме, сплачений позивачем судовий збір відносить за його рахунок, у зв`язку з відмовою у позові.

Керуючи ст. ст. 526, 530, 651, 653, 1054, 1216, 1218, 1258, 1259, 1261, 1268, 1270, 1281, 1282 ЦК України, ст.ст. 4, 12, 18, 48, 51, 76, 77, 80, 81, 141, 229, 235, 265, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за крединтим договором відмовити за безпідставністю вимог.

Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Львівського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: Г. М. Пилип`юк

Оригінал рішення.