Вирок № 97603836, 11.06.2021, Галицький районний суд м. Львова

Справа № 461/533/19

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11.06.2021 року Галицький районний суд м. Львова

у складі колегії суддів: головуючого судді Волоско І.Р.

суддів: Юрківа О.Р.,

Стрельбицького В.В.,

секретарі судового засідання Мисько С.М., Скаб В.О., Береза П.Р.

з участю: прокурора Мішкурова К.О.,

потерпілої ОСОБА_1 ,

представника потерпілого Осьмака А.В.,

обвинуваченого ОСОБА_2 ,

захисників Коркушко О.В.,

Колодій Л.Б.,

Мотрука М.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові кримінальне провадження /внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за 12018140050004826 від 31.10.2018 р./ про обвинувачення

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Житомир, громадянина України, українця, працюючого в ФОП «Васильев РО», одруженого, на утриманні двоє малолітніх дітей зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючий за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимому,-

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.115 КК України,

В С Т А Н О В И В:

обвинувачений ОСОБА_2 , 31.10.2018, приблизно о 04 год. 20 хв., перебуваючи поблизу готелю «Львів», що за адресою: м. Львів, пр. Чорновола, буд. 7, діючи умисно, на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, під час конфлікту наніс ОСОБА_3 удар ножем в ділянку грудної клітки, чим згідно висновку експерта №917/2018 від 03.12.2018 спричинив останньому проникаюче в грудну порожнину колено-різане поранення з пошкодженням по ходу раневого каналу міжреберних м`язів між 2-3 ребрами справа, 3-го ребра справа по білягрудинній лінії, навколосерцевої сорочки, висхідного відділу аорти, що призвело до зовнішньої та внутрішньої кровотечі, тампонади серця кров`ю та гострої крововтрати, внаслідок чого настала смерть ОСОБА_3 .

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2 вину не визнав; надати пояснення по суті обвинувачення відмовився на підставі ст.63 Конституції України.

В судовому засіданні потерпіла ОСОБА_1 пояснила, що померлий ОСОБА_3 був її сином. Обставини подій, які відбулися 31.10.2018 року і під час яких його було вбито їй невідомі. Просить цивільний позов, заявлений у даній справі,задовольнити в повному обсязі та стягнути завдану діями обвинуваченого ОСОБА_2 , матеріальну шкоду в розмірі 20 000,00 грн. витрат на поховання та завдану моральну шкоду в розмірі 700 000,00 грн., оскільки втратила найріднішу людину - свого сина; її душевний біль та страждання не можуть бути виміряні нічим, однак, моральна та матеріальна шкода, завдана з вини обвинуваченого, повинна бути відшкодована.

Відповідно ст.129 Конституції України, ст.7 КПК України, основними засадами судочинства в Україні - є верховенство права, законність, рівність усіх учасників судового розгляду перед законом і судом; повага до людської гідності.

Норма статті 370 КПК України визначає, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим, ухваленим компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження.

З урахуванням норм ст.ст. 368, 370 КПК України, що регулюють застосування норм матеріального та процесуального права, з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених кримінальним процесуальним законом, колегія суддів, ухвалюючи вирок в даній справі, безпосередньо дослідивши під час судового розгляду та оцінивши з точки зору належності, допустимості і достовірності доказів, прийшла до висновку про винуватість обвинуваченого ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.115 КК України.

Винуватість обвинуваченого ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст.115 КК України, стверджується наступними дослідженими та перевіреними безпосередньо під час судового розгляду, доказами.

Відповідно до статей 84-85 КПК України, доказами у кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставини, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.

В судовому засіданні свідок звинувачення ОСОБА_4 , показав наступне. З обвинуваченим ОСОБА_2 вони перебувають у дружніх відносинах в жовтні 2018 року працювали у м.Львові у складі знімальної групи СТБ разом з ОСОБА_5 і ОСОБА_6 . Вночі, 31.10.2018, вони поверталися після відпочинку до готелю «Львів», у якому зупинилися. На шляху їм зустрілася компанія, яка складалася з дівчини та двох хлопців, у яких вони запитали, як пройти до готелю, у відповідь хтось із даної компанії вказав їм напрямок. Підійшовши до готелю «Львів», вони знов зустріли цю компанію і між ними почалася словесна перепалка, яка перейшла у шарпанину між потерпілим і обвинуваченим. Він ( свідок ОСОБА_4 ) почав відтягувати потерпілого ОСОБА_3 , тримаючи його за шию, від ОСОБА_2 , щоб уникнути продовження конфлікту ; все тривало секунди і в якусь мить він побачив, що ОСОБА_3 почав хрипіти і падати на нього. Тоді свідок поклав потерпілого на землю і побачив в його тілі в районі грудної клітки ніж. ОСОБА_4 у своїх показаннях зазначив, що не може точно повідомити відстань, на якій знаходився ОСОБА_2 від ОСОБА_3 , коли він відтягував потерпілого від обвинуваченого, оскільки на той час огляд йому був перекритий тілом потерпілого, але відстань була незначною. ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , а також ОСОБА_7 та дівчина в сірому пальто підійшли на безпосередньо до них , коли ОСОБА_3 вже знаходився на тротуарі в лежачому положенні. Свідок також ствердив, що під час робочої діяльності ОСОБА_2 використовував невеликий складний ніж. Також свідок повідомив, що на його запитання: «чи ти це зробив?», обвинувачений відповів : «сам не зрозумів, як це трапилось». При демонстрації відеозапису події кримінального правопорушення, свідок ОСОБА_4 вказав на себе, як на особу, що тримає потерпілого за шию та ствердив, що саме так відбувались події, які зафіксовано на відео.

Отже, показання свідка ОСОБА_4 стосовно використання ОСОБА_2 ножа під час роботи, а також надана характеристика цьому ножу, а саме «складний ніж», підтверджують факт того, що знаряддя вчинення кримінального правопорушення - ніж - належав саме обвинуваченому і був використаний ним для заподіяння удару потерпілому. Також свідок підтвердив, що він відтягував потерпілого саме від ОСОБА_2 , що свідчить про те, що в безпосередній близькості від ОСОБА_3 знаходився саме обвинувачений ОСОБА_2 , і ніхто інший. Крім цього, одразу після вчинення злочину, на адресоване ОСОБА_4 запитання до ОСОБА_2 , останній жодним чином не заперечив, що правопорушення вчинив саме він.

Свідок звинувачення ОСОБА_5 в судовому засіданні пояснив, що у ОСОБА_8 він перебував з робочою метою, оскільки працював у складі знімальної групи. 31.10.2018 знімальна група після роботи відпочивала у закладі «Кумпель», вживали спиртне, в т.ч. і ОСОБА_2 .. Після відпочинку вони поверталися у готель «Львів», у якому вони зупинилися, при цьому ОСОБА_5 та ОСОБА_6 йшли попереду, а ОСОБА_4 з ОСОБА_2 йшли позаду. Стоячи з ОСОБА_6 під готелем «Львів», свідок побачив як ОСОБА_4 та ОСОБА_2 почали швидко скорочувати дистанцію до компанії, яка складалася з потерпілого ОСОБА_3 , дівчини та хлопця. Наблизившись до них, ОСОБА_4 схопив потерпілого ззаду за шию, після чого почалася бійка, яка тривала приблизно 5-10 секунд; потерпілий почав падати і тоді він ( свідок ОСОБА_5 ) побачив ніж, який стирчав у грудях потерпілого. Як даний ніж опинився у грудях потерпілого йому не відомо, моменту нанесення удару не бачив. Описуючи положення осіб під час події , свідок зазначає, що дівчина та друг потерпілого знаходилися на відстані приблизно одного метра від ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_2 , при цьому, під час бійки, зі слів свідка, дівчина просто стояла, а що робив друг потерпілого не бачив. ОСОБА_5 показав, що на момент події ОСОБА_2 був вдягнутий у штани світлого кольору та темну куртку-безрукавку, а ОСОБА_4 у синю куртку. Свідок ОСОБА_5 повідомив, що на знімальному майданчику всі працівники користуються ножем, складний ніж був і у ОСОБА_2 .. При демонстрації відеозапису, на якому зафіксована подія кримінального правопорушення, свідок впізнав себе на даному відео як особу, що стоїть позаду потерпілого та свідка ОСОБА_4 , який відтягував ОСОБА_3 за шию від обвинуваченого, а також вказав на особу ОСОБА_2 , який був одітий у світлі штани та синю безрукавку і знаходиться навпроти потерпілого. В ході перегляду відеозапису свідок також впізнав дівчину та хлопця з компанії потерпілого, які підходять до місця події, коли ОСОБА_3 вже знаходиться на землі.

Таким чином, показання свідка ОСОБА_5 дають змогу ідентифікувати обвинуваченого ОСОБА_2 , як особу, яка під час подій перебувала в безпосередній близькості до ОСОБА_9 ; а дівчина та хлопець з компанії потерпілого під час нанесення удару ножем взагалі не перебували в епіцентрі події, а підійшли в той момент, коли ОСОБА_3 вже знаходиться на землі, що виключає їх щонайменшу можливість заподіяння потерпілому будь-яких ударів , в т.ч. ножем..

Свідок ОСОБА_6 в судовому засіданні показав , що з ОСОБА_2 він перебуває у робочих стосунках і у ніч події, в той момент коли він знаходився на вулиці під готелем «Львів» та розмовляв зі свідком ОСОБА_5 , він побачив компанію, яка складалася з потерпілого, дівчини та хлопця, які рухались по вулиці у їх напрямку. Трохи позаду даної компанії йшли ОСОБА_4 та ОСОБА_2 , які за рахунок швидкості руху скоротили дистанцію та зрівнялися з даною компанією під готелем «Львів». Між ОСОБА_4 , ОСОБА_2 з одної сторони та компанією, що складалася з ОСОБА_9 , ОСОБА_10 і невідомої дівчини, з іншої сторони, відбулася словесна перепалка, змісту якої ОСОБА_6 не чув. При цьому, розуміючи, що зараз може розпочатись конфлікт, він відвів в сторону невідомих дівчину і хлопця, щоб вони не втручались. Коли ОСОБА_6 повернувся до місця події, то побачив, як потерпілій осідає на тротуар, а ОСОБА_2 , який знаходився напроти ОСОБА_9 , відходив від нього. При цьому, описуючи положення осіб під час сутички, свідок зазначає, що ОСОБА_4 знаходився за спиною потерпілого, тримаючи його за шию, намагався відтягти потерпілого від ОСОБА_2 ; ОСОБА_10 - хлопець з компанії потерпілого був на крок позаду від них і участі у шарпанині не приймав. При демонстрації відеозапису, свідок впізнав себе на ньому, а також впізнав свідка ОСОБА_4 , який тримав потерпілого за шию, а також впізнав ОСОБА_2 , який вдягнутий у світлі штани та стоїть в безпосередній близькості навпроти потерпілого.

Відтак , показання свідка ОСОБА_6 не тільки свідчать про те, що безпосередньо під час вчинення злочину навпроти потерпілого перебував тільки обвинувачений ОСОБА_2 , а й надають змогу ідентифікувати його, як особу, що нанесла удар ножем потерпілому ОСОБА_3 .

Свідок обвинувачення ОСОБА_10 в судовому засіданні, пояснив, що він з ОСОБА_3 були колегами і 30.10.2018 відпочивали в одному із закладів м.Львова, де познайомилися з дівчиною, імені якої на даний час не пам`ятає. Після відпочинку у кафе, вони втрьох попрямували в напрямку готелю «Львів», при цьому він йшов позаду ОСОБА_9 . Перебуваючи під готелем «Львів» свідок почув, що між ОСОБА_3 та компанією чоловіків почалася розмова на підвищених тонах, яка перейшла у шарпанину, що тривала приблизно хвилину. Він знаходився поруч, участі у конфлікті не приймав. В якийсь момент побачив, як чоловік, що тримав потерпілого ззаду за шию поклав ОСОБА_9 на тротуар; потерпілий важко два-три рази здихнув і перестав дихати; він помер від ножового поранення в груди.

Свідки ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , працівники поліції показали, що коли прибули на виклик до готелю «Львів», то побачили трьох мужчин; потерпілий лежав на тротуарі, в грудях якого був ніж, через який витікала кров. Самого моменту нанесення удару вони не бачили.

Свідок ОСОБА_13 показав, що 31.10.2018 року перебуваючи в автомобілі, що знаходився біля готелю «Львів», побачив шарпанину між трьома людьми, котра тривала 1-2 хвилини. Після побачив, людину, яка лежала на землі із ножем у грудях. Хто наніс удар ножем потерпілому, він не побачив.

Суд надає віри показанням означених свідків, оскільки вони правдиво та об`єктивно відобразили обставини справи, які підтверджуються іншими доказами, дослідженими судом; показання свідків є послідовними, узгоджуються між собою та дослідженими доказами. Свідки, будучи попередженим про кримінальну відповідальність за дачу суду завідомо неправдивих показань та приведені до присяги, в судовому засіданні повідомили про обставини справи; до обвинуваченого упереджено не відносяться; ОСОБА_4 , ОСОБА_5 і ОСОБА_6 перебувають із ОСОБА_2 у дружніх відносинах і не мають підстав його оговорювати.

Жодних доказів, які б свідчили, що свідки ОСОБА_10 , ОСОБА_6 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , які 31.10.2018р. перебували на місці події біля готелю «Львів», наносили будь-які удари потерпілому ОСОБА_3 - немає. За обставинами справи не встановлено та наявні докази не вказують, що будь-хто із означених осіб міг нанести смертельне ножове поранення ОСОБА_3 .

Винуватість ОСОБА_2 стверджується і іншими доказами безпосередньо дослідженими в судовому засіданні.

Із висновку експерта №917/2018 від 03 грудня 2018 року КЗ ЛОР ЛОБСМЕ вбачається, що смерть потерпілого ОСОБА_9 , 1979 р.н. настала внаслідок проникаючого в грудну порожнину колено-різаного поранення з пошкодженнями по ходу раневого каналу міжреберних м`язів між 2-3 ребрами справа, 3-го ребра справа по білягруднинній лінії навколосерцевої сорочки, висхідного відділу аорти, що призвело до зовнішньої та внутрішньої кровотечі (порожнина навколосерцевої сорочки та права плевральна порожнина), тампонади серця кров`ю та гострої крововтрати. Колене-різане пошкодження грудної клітки утворилось від дії гострого плоского колюче-ріжучого знаряддя типу клинка ножа. По ступеню тяжкості має ознаки тяжкого тілесного ушкодження по ознаці небезпеки для життя в час спричинення, є причиною настання смерті, не могло утворитись внаслідок падіння (т.1, а.с.137-139).

Експерт ОСОБА_14 в судовому засіданні в повному об`ємі підтримав наданий висновок №917/2018 від 03 грудня 2018 року, зокрема пояснив, що смерть ОСОБА_9 , 1979 р.н. настала внаслідок проникаючого в грудну порожнину колено-різаного поранення з пошкодженнями по ходу раневого каналу міжреберних м`язів між 2-3 ребрами справа, 3-го ребра справа по білягруднинній лінії навколосерцевої сорочки, висхідного відділу аорти, що призвело до зовнішньої та внутрішньої кровотечі (порожнина навколосерцевої сорочки та права плевральна порожнина), тампонади серця кров`ю та гострої крововтрати. Крім того, експерт зазначив, що удар потерпілому ОСОБА_3 , був завданий із силою достатньою для спричинення йому смертельного тілесного ушкодження. Визначити ким було завдано удар, жінкою чи чоловіком, не можливо. Тілесне ушкодження з врахуванням обставин справи та механізму заподіяння, не могло бути заподіяно потерпілому ззаду, а лише спереду.

Із висновку експерта №211/2018-мк від 23 листопада 2018 року, КЗ ЛОР Львівського обласного бюро судово-медичної експертизи вбачається, що клапоть шкіри та фрагмента грудини з ребрами трупа ОСОБА_9 було виявлено: на клапті шкіри одне наскрізне колото-різане ушкодження, на фрагменті ребра одне наскрізне колото-різане ушкодження, які утворились від дії гострого плоского колото-ріжучого знаряддя, типу клинка ножа, який мав одне лезо та обух п-подібної форми ( т.1,а.с.140-142)..

Експерт ОСОБА_15 в судовому засіданні в повному об`ємі підтримав наданий ним висновок №211/2018-мк від 23 листопада 2018 року, зокрема пояснив, що удар потерпілому був нанесений спереду в область грудної клітини , лезом ножа догори. Ніж під час проведення ним експертизи слідством не надався. Визначити ким було завдано удар, жінкою чи чоловіком, не можливо.

Висновком експерта №1565/2018-ім від 26 грудня 2018 року, Комунального закладу Львівської обласної ради Львівського обласного Бюро судово-медичної експертизи стверджується, що кров від трупа ОСОБА_9 , 1979 року народження, відноситься до групи А з ізогемаглютиніном анти-В, супутнім антигеном Н за ізосерологічною системою АВО. У слідах на штанах (об`єкти №№3, 4, 5, 6,7, 8, 9) – речах ОСОБА_2 виявлена кров людини і антигени А і Н, що не виключає можливість походження даної крові від будь-якої особи з групою крові А з ізогемаглютиніни - В, супутнім антигеном Н, в тому числі і від трупа ОСОБА_9 ( т.1,а.с.145-149).

Із протоколу огляду місця події від 31 жовтня 2018 року, вбачається, що під час огляду місця події виявлено та вилучено складний ніж з нашаруванням крові на лезі, який по описав свідків співпадає із складним ножем, яким користувався ОСОБА_2 під час роботи(т.1, а.с.128-131).

Висновком експерта №5/546 від 15 січня 2019 року, Львівського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру стверджується, що ніж вилучений 31.10.2018 біля будинку на АДРЕСА_3 є складним ножем господарсько-побутового призначення і до категорії холодної зброї не відноситься. Складений ніж виготовлений промисловим методом ( т.1.а.с.166-169).

Із висновку експерта №4/1603 від 07 грудня 2018 року Львівського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру вбачається, що на поверхні розкладного ножа, який вилучений під час огляду місця події 31.10.2018 по факту вбивства гр. ОСОБА_9 біля будинку на АДРЕСА_3 , слідів рук не виявлено (т.1, а.с.152-159).

Із протоколу затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 31.10.2018, з якого вбачається, що під час затримання у ОСОБА_2 виявлено та вилучено одяг, а саме: безрукавка синього кольору із надписом «Italy», кофта чорного кольору на довгий рукав із етикеткою на якій є напис «САР», ремінь шкіряний коричневого кольору із надписом «DIPLOM», штани із кишенями піскового кольору із етикеткою «SUPLUS ТЕК», кросівки чорного кольору із написом «Quechua» 1 пара, шкарпетки сірого кольору – 1 пара, в який був одітий обвинувачений під час подій 31.10.2018року(т.1, а.с.132-135).

В судовому засіданні суд оглянув речові докази, зокрема одяг, в який були одягнені свідки, потерпілий та обвинувачений під час подій 31.10.2018р.

ОСОБА_2 не заперечив, що йому належать штани світлого кольору, темна кофта, синя безрукавка, в яких він був одітий 31.10.2018р.

Із даних протоколу огляду предмету від 31.10.2018 вбачається, що предметом огляду є компакт диск DVD-R, відтворивши який за допомогою дисководу ноутбука «Asus» виявлено два файли\відеозаписи із назвою «Камера4_HL1_HL1_20181031042434_20181031042521_165600», який визнано речовим доказом постановою слідчого від 01.11.2018року (а.с.85-89,т.1).

За клопотанням сторони захисту, ухвалою суду від 05.12.2019р. було призначено судову технічну експертизу відеозапису «Камера4_HL1_HL1_20181031042434_20181031042521_165600» на предмет наявності монтажу та проведення по кадрового дослідження відеозапису.

Із висновку експерта №12/37 від 20 січня 2020 року, Львівського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру вбачається, що відеозапис на компакт-диску CD-R із назвою «Камера4_HL1_HL1_20181031042434_20181031042521_165600» не містить ознаки монтажу.

Експерт ОСОБА_16 в судовому засіданні в повному об`ємі підтримав наданий висновок №12/37 від 20січня 2020 року, зокрема пояснив, що наданий на експертне дослідження диск був копією, т.я. за своєю природою не може бути оригіналом ; настоює на тому, що компакт-диску CD-R не містить ознак монтажу. Фонограма з файлу «Камера4_HL1_HL1_20181031042434_20181031042521_165600» наданого компакт-диску для лазарних систем зчитування формату CD-R записані одним сеансом форматом одноразового запису аудіо та збереження даних. Носій являє собою переносний оптичний диск для збереження інформації у цифровому вигляді, тобто, формату зберігання даних та не є першоджерелом ( пристроєм) запису фонограм. Динаміка руху та відлік граничних показників дати та часу відтворюється до хронології розвитку подій. Ознак переривання, циклічності фрагментів зображення, різких змін графічних показників відліку дати \часу, змін які б свідчили про поєднання двох чи більше частин однієї або кількох раніше записаних відеограм шляхом пере записування не виявлено. Експерт також пояснив, що питання проведення по кадрового дослідження відеозапису на компакт-диску на предмет наявності на відеозаписі фрагменту нанесення удару ножем виходить за межі компетенції експерта з правом проведення відео-звукозапису.

Із дослідженого судом відеозапису («Камера4_HL1_HL1_20181031042434_20181031042521_165600») видно, що 31.10.2018 біля центрального входу в готель «Львів», що на просп. В. Чорновола, 2 у м. Львові, між групою осіб відбувається шарпанина. При наближенні осіб до місця розташування відеокамери, по часу на 00:36 сек., свідок ОСОБА_4 , одягнений у темно сині джинси та темний синій верхній одяг на довгий рукав, обхватив лівою рукою шию потерпілого ОСОБА_9 , одягнутого у чорну куртку та чорні штани, відтягує останнього назад на себе, притискаючи головою до свого тулуба. У той час, обвинувачений ОСОБА_2 , одягнутий у штани піскового кольору та синю безрукавку, ліву руку тримає біля грудної клітки потерпілого. Після цього, о 00:38 сек. ОСОБА_4 та ОСОБА_3 падають : ОСОБА_4 падає сідницями на тротуар, а потерпілий розставивши руки у різні боки падає на ОСОБА_4 . Обвинувачений забирає руку від потерпілого і відходить назад. В цей момент до потерпілого підбігають ОСОБА_5 , ОСОБА_10 і дівчина у сірому пальто, яка спочатку відтягає ОСОБА_4 за руку від потерпілого, голова якого вже лежить на асфальті, а потім іде в напрямку АДРЕСА_4 , залишаючи місце події.

Відтворений відеозапис подій 31.10.2018р. та показання свідків, дають суду обґрунтовані підстави вважати, що ножове поранення потерпілому ОСОБА_3 наніс саме ОСОБА_2 , який перебував в безпосередній близькості до потерпілого в момент нанесення удару. Хоча на відео із-за нечіткого зображення і темну пору доби і не видно безпосередньо ножа в руці обвинуваченого , однак, за встановленими обставинами справи смерть потерпілого настала внаслідок проникаючого в грудну порожнину колено-різаного поранення, яке заподіяв саме ОСОБА_2 , який мав при собі складений ніж, який вилучений з місця події.

Досліджені судом докази вказують на те, що свідок ОСОБА_4 , який відтягував потерпілого ззаду, намагаючись уникнути конфлікту, фізично не міг нанести удар ножем , який за твердженням експерта , нанесений спереду в грудну клітину ОСОБА_9 , і в жодному випадку удар не міг бути нанесений ззаду.

Виключається заподіяння ножового поранення свідками ОСОБА_5 , ОСОБА_10 та невідомою жінкою, які підійшли до ОСОБА_9 вже після нанесення удару, коли той знаходився в лежачому положенні з ножем у грудній клітині на тротуарі.

Із висновку судово-психіатричного експерта №8 від 10січня 2019 року, Комунального закладу Львівської обласної ради Львівської обласної клінічної психіатричної лікарні м. Львова, з вбачається, що ОСОБА_2 притаманні ознаки емотивної особистості (емоційно-лабільної), коли настрій може часто змінюватися, навіть із незначних причин, а прагнення відповідати на образи виникає дуже швидко. У ОСОБА_2 немає розумового відставання і він здатний правильно розуміти значення своїх конкретних дій та їхніх наслідків. Втома могла посилити дратівливість ОСОБА_17 . Ймовірна образа з боку потерпілого ОСОБА_18 ще до сварки викликала в ОСОБА_17 стан афекту, який не досягав вираженості стану фізіологічного афекту. Під час інкримінованих дій ОСОБА_2 не перебував у стані фізіологічного афекту та не перебував у будь-якому іншому подібному емоційному стані як психологічної підстави сильного душевного хвилювання ( т.1, а.с.160-164).

Експерт ОСОБА_19 в судовому засіданні в повному об`ємі підтримав наданий висновок №8 від 10 січня 2019 року, зокрема ствердив, що в обвинуваченого немає розумового відставання і він здатний правильно розуміти значення своїх конкретних дій та їх наслідків. На момент інкримінованих ОСОБА_2 дій він не перебував в стані фізіологічного афекту; відтермінування агресивної реакції на образу виключає стан фізіологічного афекту у ОСОБА_2 . Під час проведення експертизи експерт використовував матеріалами кримінального провадженні, які були надані слідчим та особисто спілкувався із ОСОБА_2 .

Стороною захисту у даному кримінальному провадженні було заявлено клопотання про призначення імулогічної та цитологічної експертизи на предмет наявності на одязі та піднігтьовому вмісті зрізів нігтьових пластин з рук свідків ОСОБА_4 , ОСОБА_10 та ОСОБА_6 крові потерпілого ОСОБА_9 .

Ухвалою суду від 20.01.2020 р. в задоволенні клопотання відмовлено, оскільки судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуто обвинувачення і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, крім випадків, передбачених цією статтею (ч.1 ст.337 КПК України). Свідкам ОСОБА_4 , ОСОБА_10 , ОСОБА_6 , ОСОБА_20 обвинувачення у даному кримінальному провадженні не пред`явлено, і такі мають статус свідків. Призначення експертизи для вирішення питань, зазначених у клопотанні захисника не мають значення для даного кримінального провадження, а доцільність проведення такого дослідження стороною захисту належним чином не обґрунтована.

Відповідно до ст.89 КПК України, доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом; недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення.

Разом з тим, визнання недопустими означеного доказу, не випливає на законність судового рішення у справі та доведення вини ОСОБА_2 поза розумним сумнівом.

Сторона захисту в порядку ст.89 КПК України просить визнати недопустим доказ, зокрема, протокол про результати проведення НСРД-аудіо, відео контролю за особою від 18.12.2018р., з micro SD card 32 Gb інв.№241 т, на якому зафіксовано хід проведення НСРД-аудіо , відео контролю за особою, і з якого вбачається, що ОСОБА_2 , при розмові з працівниками Галицького ВП ГУ НП у Львівській області повідомляв про обставини вчинення ним кримінального правопорушення, зокрема, не заперечував факт нанесення удару ножем потерпілому, розповідав про ніж, який належить йому і який зберігав у кишені штанів. Захист вважає, що така процесуальна дія проведена з порушенням кримінального процесуального закону без ухвали слідчого судді Львівського апеляційного суду.

Суд погоджується з наведеними доводами сторони захисту, зокрема, як вбачається із протоколу про результат проведення НСРД-аудіо, відео контроль за особою від 18.12.2018 року; micro SD card 32 Gb інв. №241т. така процесуальна дія проведена 01.11.2018р. об 11.30 год.(т.1, а.с.124-127), в той час як відповідно до протоколу автоматичного визначення слідчого судді Львівського апеляційного суду та звіту про автоматизований розподіл, такий проведений 01.11.2018 р. о 12:26:40, що виключає проведення НСРД об 11.30 год. в приміщенні Галицького ВП ГУ НП у Львівській області (т.2, а.с.111-114).

При цьому, суд не приймає до уваги доводи сторони обвинувачення про те, що ймовірно стався збій програмного забезпечення техніки, внаслідок чого, було некоректно зафіксовано час і дату проведення даної негласної слідчої (розшукової) дії, оскільки такі є неспроможними і спростовуються даними Львівського апеляційного суду.

Суд, оцінивши наведені обставини справи, вбачає наявність правових підстав для визнання доказів недопустимими - протоколу про результат проведення НСРД-аудіо, відео контроль за особою від 18.12.2018 року; micro SD card 32 Gb інв. №241т. в порядку ст.89 КПК України.

Окрім цього, відповідно до статті 18 КПК України (свобода від самовикриття ), жодна особа не може бути примушена визнати свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення або примушена давати показання, які можуть бути підставою для підозри, обвинувачення у вчиненні нею кримінального правопорушення. Кожна особа має право не говорити нічого з приводу підозри чи обвинувачення проти неї, у будь-який момент відмовитись відповідати на запитання, а також бути негайно повідомленою про ці права.

Із змісту означеного протоколу НСРД вбачається, що ОСОБА_2 фактично допитано з приводу обставин події 31.10.2018р, і він зізнається у причетності до вбивства, не маючи відповідного процесуального статусу, без роз`яснення йому процесуальних прав та забезпечення участі захисника.

Ухвалою суду від 18.03.2021 за клопотанням сторони захисту було призначено судову медико - криміналістичну експертизу з приводу механізму заподіяння удару потерпілому ОСОБА_3 з врахуванням висновку судово-медичної експертизи №917/2018, який надав КЗЛОР ЛОБСМЕ з 01.11.2018р. по 03.12.2018р.та покадрового дослідження події. Захист вважає, що виходячи із даних відеозапису події ( розкадровки відео) із зазначеними положенням рук, ОСОБА_2 не міг нанести потерпілому ОСОБА_3 ножове поранення, яке зафіксовано у висновку експертизи №917/2018.

Як суд вже зазначав, даним висновком судово-медичної експертизи встановлено, що смерть потерпілого ОСОБА_9 , 1979 р.н. настала внаслідок проникаючого в грудну порожнину колено-різаного поранення з пошкодженнями по ходу раневого каналу міжреберних м`язів між 2-3 ребрами справа, 3-го ребра справа по білягруднинній лінії навколосерцевої сорочки, висхідного відділу аорти.Колото-різана рана мала місце в ділянці передньої поверхні грудної клітки, дещо правіше середньої лінії, з проникненням в грудну порожнину в напрямку спереду-дозаду ,справа на ліво і дещо вниз, з пошкодженням по ходу раневого каналу міжреберних м`язів між 2-3 ребрами справа, 3-го ребра справа, навколосерцевої сорочки висхідного каналу аорти де сліпо закінчувалось.

Висновок судово-медичної експертизи №69 від 26.04.2021, проведений на підставі ухвали суду від 18.03.2021 не спростовує висновку експертизи №917/2018 в частині напрямку заподіяння ножового удару потерпілому.

Як зазначили експерти у висновку №69 від 26.04.2021, комісія немає судово-медичних даних для дачі відповіді на поставлені запитання, оскільки надане відео та його окремі фрейми ( кадри) є нечіткими та розпливчастими; оскільки мужчина у світлих штанах та синій куртці ( ОСОБА_2 ) повернутий до камери лівою боковою поверхнею тулуба, тому побачити, де знаходиться в цей момент його права рука неможливо.

Відповідно до ч.2 ст.17 КК України, ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.

Обвинувальний вирок може бути постановлений судом лише в тому випадку, коли вина обвинуваченої особи доведена поза розумним сумнівом. Тобто, дотримуючись засади змагальності,та виконуючи свій професійний обов`язком, передбачений ст..92 КПК України, обвинувачення має довести перед судом за допомогою належних, допустимих та достовірних доказів, що існує єдина версія, якою розумні і безстороння людина може пояснити факти, встановлені в суді, а саме – винуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення, щодо якого їй пред`явлено обвинувачення.

Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає,що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був вчинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину.

Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний із елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння: як тих, що утворюють об`єктивну сторону діяння, так і тих, що визначають його суб`єктивну сторону.

Це питання має бути вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами обвинувачення і захисту допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій.

Суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному та неупередженому дослідження всіх обставин кримінального провадження, оцінивши кожен доказ у даній справі з точки зору належності, допустимості, достовірності, і їх сукупність з точки зору достатності та взаємозв`язку, приходить до переконливого висновку про єдину версію події, що ножове поранення ОСОБА_3 , внаслідок якого 31.10.2018 року наступила смерть потерпілого, було нанесено саме ОСОБА_2 .

Заподіяння ножового поранення потерпілому будь-якою іншою особою є неможливим.

Достовірно встановленим судом є те, що під час описуваного періоду часу поряд із ОСОБА_3 знаходилось лише дві особи, а саме, свідок ОСОБА_4 та обвинувачений ОСОБА_2 . При цьому, на протязі усієї шарпанини на відео чітко видно обидві руки ОСОБА_4 , який знаходячись позаду ОСОБА_9 , спочатку обома руками тримає його за шию, а потім виставивши праву руку в сторону продовжує тримати лівою рукою потерпілого за шию.

Натомість ОСОБА_2 є єдиною особою, яка знаходиться безпосередньо навпроти ОСОБА_9 , а саме падіння ОСОБА_4 та ОСОБА_9 на землю відбувається вже після того, як обвинувачений забирає руки від тулуба потерпілого.

Всі інші свідки , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_7 та дівчина в момент нанесення ножового поранення знаходяться на відстані приблизно одного метра від події, під час якої сталось вбивство ( ОСОБА_21 знаходиться ззаду за ОСОБА_23 , збоку від нього знаходяться ОСОБА_22 , ОСОБА_7 та незнайома дівчина в сірому пальто).

Окрім того , відсутні будь-які об`єктивні дані про те, що ОСОБА_3 сам собі наніс ножового поранення в груди.

Таким чином, суд вважає, що винуватість ОСОБА_2 у вбивстві потерпілого ОСОБА_9 , тобто, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.115 КК України, доведена повністю.

Дії обвинуваченого ОСОБА_2 вірно кваліфіковано за ч.1 ст.115 КК України, оскільки він вчинив вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині.

Відповідно до статті 50 КК України покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. Покарання не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.

Відповідно до статті 65 КК України суд, при призначенні покарання, враховує характер і ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання, та призначає покарання у межах, встановлених у санкції статті Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинений злочин, відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Статтею 17 Закону України від 23.03.2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права. У справі «Бакланов проти Росії» (рішення від 9 червня 2005 р.) Європейський Суд зазначив, що «досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним». Крім того, у справі «Ізмайлов проти Росії» (п. 38 рішення від 16 жовтня 2008 р.) Європейський Суд встановив, що «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий і надмірний тягар для особи».

Вважаючи достатньо забезпеченими в ході судового розгляду процесуальні права сторони захисту та сторони обвинувачення на надання ними доказів на підтвердження та спростування висунутого обвинувачення, колегія суддів виходить із принципів реалізації права особи на справедливий суд, яке закріплено в ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, за яким винуватість особи у вчиненні злочину має бути доведена поза розумним сумнівом.

Обставин, які пом`якшують чи обтяжують покарання, судом не встановлено.

З врахуванням наведеного, суд вважає, що покарання обвинуваченому слід призначити необхідне й достатнє для виправлення та попередження нових злочинів - в межах санкції статті особливої частини Кримінального кодексу України - у виді позбавлення волі, оскільки виправлення обвинуваченого не можливе без ізоляції від суспільства.

Цивільний позов, заявлений у кримінальному провадженні, підлягає до часткового задоволення. З обвинуваченого ОСОБА_2 слід стягнути на користь потерпілої ОСОБА_1 –2 000,00 грн. завданої матеріальної шкоди та 350 000,00 грн. завданої моральної шкоди.

При цьому суд виходить з наступного.

Згідно ст. ст. 127 КПК України шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно-небезпечним діянням, може бути стягнена судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.

Відповідно до норм ч.1 ст. 128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням або іншими суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння

У відповідності до ст. 1201 ЦК України, особа, яка завдала шкоди смертю потерпілого, зобов`язана відшкодувати особі, яка зробила необхідні витрати на поховання та на спорудження надгробного пам`ятника, ці витрати.

Із долученого до позову договору-замовлення на організацію і проведення поховання №284039 від 02.11.2018р. ЛКП «Виробничо-реставраційний комбінат обрядових послуг» позивачка ОСОБА_1 витратила на поховання 2000 грн., відтак така сума підлягає стягненню з ОСОБА_2 на користь потерпілої.

Інших доказів щодо витрат на поховання та на спорудження надгробного пам`ятника суду не надано. Тому цивільний позов про відшкодування матеріальної шкоди у заявленому розмірі (20 000,00 грн.), в іншій частині задоволенню не підлягає.

Відповідно до статті третьої Конституції України, людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Виходячи з норми визначеної п. 9.ч. 2 ст. 16 ЦК України захист цивільних прав громадян здійснюється шляхом відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

У відповідності ч. 1-3 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі, гідності, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру

правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Пленум Верховного суду України визначає, що під моральною шкодою треба розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних або фізичних страждань, інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі діями або бездіяльністю інших осіб.

Судом встановлено протиправність діянь ОСОБА_2 , якими потерпілій ОСОБА_1 було завдано моральних страждань, внаслідок смерті сина ОСОБА_9 . Непоправна втрата рідної людини завдала матері душевних страждань; вона і на даний час не може змиритись із смертю улюбленого сина, її переживання тривають, змінився її життєвий уклад; будучи людиною похилого віку,вдовою, втратила можливість отримання допомоги від сина, який опікувався нею, допомагав у побуті та повсякденних клопотах.

Як пояснила ОСОБА_1 вона постійно відчуває душевний біль, погіршився стан її здоров`я; часто проявляються емоційні спалахи, виникає дратівливість, пригніченість, тривога, страх та нездатність в повній мірі зосередитись на основних питання власного життя.

Моральна шкода, якої зазнала потерпіла ОСОБА_1 , безпосередньо пов`язана із вчиненням ОСОБА_2 вбивства ОСОБА_9 .

З врахуванням обставин справи, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, суд вважає що моральну шкоду слід визначити у розмірі 350 000 грн., які стягнути з винної у смерті потерпілого-обвинуваченого ОСОБА_2 .

Судові витрати у розмірі 8 601,62 грн., що є вартістю за проведення судово-трасологічної експертизи №4/1603 від 07.12.2018р.; експертизи холодної зброї №5/546 від 15.01.2019р.; молекулярно-генетичної експертизи №10/1122 від 18.01.2019р. підлягають стягненню з обвинуваченого в дохід держави.

Питання речових доказів вирішити у відповідності до ст.100 КПК України.

Керуючись ст.ст. 323, 368, 369, 370, 371, 373-376 КПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченогоч.1 ст.115 КК України та призначити йому покарання у виді - 10 (десять) років позбавлення волі.

Цивільний позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 завданої матеріальної шкоди в розмірі - 2 000,00 гривень та моральної шкоди в розмірі - 350 000,00 гривень.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави вартість проведених експертиз: судово-трасологічної експертизи–858,00 грн.;експертизи холодної зброї – 858,00 грн.; молекулярно-генетичної експертизи – 6 885,62 грн; всього: 8 601,62 грн.

Речові докази:

-СД-диск із відеозаписом - залишити при матеріалах кримінального провадження;

-телефон марки «Prestigio», безрукавку синього кольору, кофту на довгий рукав чорного кольору з етикеткою на якій є надпис «САР», ремінь шкіряний коричневого кольору з надписом «DIPLOM», штани з кишенями піскового кольору з етикеткою «SURPLUS ТЕК», кросівки чорного кольору «Quechua» - повернути ОСОБА_2 після відбуття покарання.

-куртку чорного кольору із синтетичної тканини з плямами рідини бурого кольору; светер трикотажний на довгий рукав із поперечними смугами темно-синього та сірого кольору з плямами рідини бурого кольору; штани чорного кольору; чорний ремінь; труси чорно-сірого кольору з плямами рідини бурого кольору; мешти чорного кольору без шнурівок та шкарпетки чорного кольору - повернути потерпілій ОСОБА_1

-одяг ОСОБА_6 , ОСОБА_10 та ОСОБА_5 , який згідно постанови слідчого від 03.11.2018 року визнано речовим доказом у кримінальному провадженні - повернути ОСОБА_6 , ОСОБА_10 та ОСОБА_5 .

-складний ніж – знищити.

Запобіжний захід ОСОБА_2 залишити без змін – тримання під вартою до вступу вироку в законну силу.

Строк відбування покарання ОСОБА_2 рахувати з моменту його затримання, а саме з 31 жовтня 2018 року.

На вирок може бути подана апеляція до Львівського апеляційного суду через Галицький районний суд протягом тридцять днів з моменту його проголошення.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду.

Копію вироку суду негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Головуючий суддя І.Р.Волоско

Судді О.Р.Юрків

В.В.Стрельбицький