Рішення № 97603739, 11.06.2021, Шевченківський районний суд м. Запоріжжя

Справа№ 336/6763/20

провадження№2/336/909/2021

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Запоріжжя 11 червня 2021 року

Шевченківський районний суд м. Запоріжжя в складі:

головуючого – судді Зарютіна П.В.,

при секретарі Федорченко А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Українська залізниця» до Первинної профспілкової організації Вільної профспілки залізничників України виробничого підрозділу Запорізьке моторвагонне депо, третя особа ОСОБА_1 , про визнання незаконним та скасування рішення виборного профспілкового органу, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач ПАТ «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Придніпровська залізниця» звернувся до суду з вищезазначеним позовом про визнання незаконним та скасування оформленого протоколом №18 рішення первинної профспілкової організації Вільної профспілки залізничників України виробничого підрозділу «Запорізьке моторвагонне депо» від 16.10.2020 року про направлення голові правління АТ «Укрзалізниця» письмової вимоги від 21.10.2020 року про розірвання трудового договору з ОСОБА_1 керівником виробничого підрозділу «Запорізьке моторвагонне депо» регіональної філії «Придніпровська залізниця» .

В обґрунтування позову зазначено про те, що 27.10.2020 року позивачем було отримано вимогу відповідача №51 від 21.10.2020 року про розірвання трудового договору (контракту) з ОСОБА_1 – керівником виробничого підрозділу «Запорізьке моторвагонне депо» регіональної філії «Придніпровська залізниця» з підстав, передачених ст. 45, п. 9 ч.1 ст. 247 КЗпП України та ст. 33 ЗУ «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності».

Відповідні рішення від 16.10.2020 року та вимога від 21.10.2020 року були висунуті відповідачем через, на думку останнього, мавші місце порушення ОСОБА_1 (керівником виробничого підрозділу «Запорізьке моторвагонне депо») Конституції України, законодавства про працю, про колективні договори та угоди, про професійні спілки, Конвенції про примусову чи обов`язкову працю № 29.

Позивач вважає, що оскаржуване рішення є необґрунтованим та незаконним, всі його доводи є надуманими та непідтверженими. Крім того, оскаржуване рішення прийняте за відсутності належних повноважень у відповідача, з огляду на відсутність колективного договору між відповідачем та АТ «Укрзалізницею».

Ураховуючи вказане, позивач просив суд визнати незаконним та скасувати вказане рішення.

В судовому засіданні сторона позивача підтримала заявлені позовні вимоги, надала пояснення, аналогічні викладеним у позові, просила позов задовільнити у повному обсязі.

Представник відповідача як у відзиві на позов, так і в судовому засіданні заперечував проти позову з огляду на те, що оскаржуване рішення приймалося виключно з дотриманням вимог, передбачених діючим законодавством. Наголосив на тому, що посилання позивача на те, що у відповідача відсутнє право на прийняття оскаржуваного рішення через неукладання колективного договору та неузгодження цього питання з іншими профспілковими організаціями, які утворені та діють в АТ «Укрзалізниці», не містить під собою жодного законодавчого обґрунтування. Зазначив, що ані Закон України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності», ані Кодекс законів про працю України не містять такої умови, як обов`язкова наявність колективного договору, підписаного такою профспілкою, для виникнення у профспілки права вимагати звільнення керівника за порушення трудового чи профспілкового законодавства.

Третя особа ОСОБА_1 пояснень на адресу суду не направив, в судове засідання не з`явився.

Всебічно з`ясувавши обставини справи, вивчивши її матеріали, дослідивши надані у справі докази у сукупності, суд дійшов до висновку, що заявлений позов підлягає задоволенню на підставі встановлених фактичних обставин справи та відповідних їм правовідносин.

Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Згідно ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі. Згідно ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією України та законами України.

В судовому засіданні встановлено, що згідно виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Первинна профспілкова організація вільної профспілки залізничників України виробничого підрозділу Запорізьке моторвагонне депо зареєстрована 18.07.2018 року (а.с. 11).

16.10.2020 року на засіданні Первинної профспілкової організації було прийнято рішення про направлення голові правління АТ «Укрзалізниця» письмової вимоги про розірвання трудового договору з ОСОБА_1 - керівником виробничого підрозділу «Запорізьке моторвагонне депо».

В якості обґрунтування оскаржуваного рішення відповідач посилався на порушення керівником виробничого підрозділу «Запорізьке моторвагонне депо» Конституції України, законодавства про працю, про колективні договори та угоди, про професійні спілки, Конвенції про примусову чи обов`язкову працю № 29.

Як вбачається з матеріалів справи, оскаржуване рішення було надіслано на адресу АТ «Укрзалізниця» 21.10.2020 року, а фактично отримане 27.10.2020 року.

Позов було направлено до суду 10.11.2020, тобто в межах строку, передбаченого законодавством.

З преамбули Протоколу № 18 від 16.10.2020 року вбачається, що відповідач має статус первинної профспілкової організації та об`єднує осіб, які працюють у виробничому підрозділі «Запорізьке моторвагонне депо» регіональної філії «Придніпровська залізниця», яка, в свою чергу, є відокремленим підрозділом АТ «Укрзалізниці».

Однак, жодних відомостей про підписання колективного договору в оскаржуваному рішенні від 16.10.2020 року не зазначено.

Як вбачається з відзиву на позовну заяву, відповідач визнає, що колективний договір між АТ «Укрзалізницею» та відповідачем ніколи не укладався, що також підтверджується долученим до відзиву повідомленням від 13.05.2019 року (вих.№21) за підписом ОСОБА_2 ..

В дійсності між АТ «Укрзалізниця» та трудовим колективом виробничим підрозділом «Запорізьке моторвагонне депо» Державного підприємства «Придніпровська залізниця» в особі «Профспілки залізничників і транспортних будівельників України Запорізького моторвагонного депо» 02.04.2015 року був укладений інший (первісний) колективний договір, який є чинним на теперішній час (дія вказаного колективного договору продовжена відповідно до спільної постанови від 21.01.2020, №Н-50; п-15) (а.с. 21).

Чинність вказаного колективного договору підтверджується Постановою Ради профспілки залізничників і транспортних будівельників України та керівництва регіональної філії «Придніпровська залізниця» АТ «Укрзалізниця» і Президії Дорпрофсоржу від 08.01.2020, №Н-32/1, П-19-4г «Про продовження дії колективного договору», в якій зазначено, що колективні договори, укладені до створення Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця», продовжують діяти до укладання нового колективного договору (а.с. 20).

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про особливості утворення акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування» Товариство повністю відповідає за зобов`язаннями, які передбачені Галузевою угодою між Державною адміністрацією залізничного транспорту України та профспілками щодо підприємств залізничного транспорту, до укладення відповідної нової угоди.

В Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань міститься інформація про юридичну особу - Акціонерне товариство «Українська залізниця» (код 40075815).

Положення «Про структурний підрозділ «Запорізьке моторвагонне депо» регіональної філії «Придніпровська залізниця» АТ «Укрзалізниця» було затверджене наказом «Про затвердження Положень про структурні підрозділи Служби приміських пасажирських перевезень регіональної філії «Придніпровська залізниця» від 16.06.2016, №310/Н.

Так, «Запорізьке моторвагонне депо» є виробничим підрозділом регіональної філії «Придніпровська залізниця» публічного акціонерного товариства «Українська залізниця», створеним відповідно до чинного законодавства України, статуту публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» та Положення про регіональну філію «Придніпровська залізниця» акціонерного товариства «Українська залізниця».

ОСОБА_1 є службовою особою, має владні повноваження, він здійснює функції уповноваженої роботодавцем особи, що підтверджується наказами від 07.09.2015 №НОК-710/ОС, від 01.12.2015 №HOK-11/0С, Посадовою інструкцією керівника підрозділу регіональної філії «Придніпровська залізниця» акціонерного товариства «Українська залізниця» від 23.12.2019 року.

Відносини, що склалися та існують між АТ «Укрзалізниця» та трудовим колективом виробничим підрозділом «Запорізьке моторвагонне депо» регіональної філії «Придніпровська залізниця» врегульовані (первісним) чинним колективний договором від 02.04.2015 року, укладеним трудовим колективом виробничим підрозділом «Запорізьке моторвагонне депо» Державного підприємства «Придніпровська залізниця» в особі «Профспілки залізничників і транспортних будівельників України Запорізького моторвагонного депо» (а.с. 20, 21).

Стаття 15 ЦК України передбачає право на захист цивільних прав та інтересів: «1. Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання…».

Стаття 16 ЦК України передбачає, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Стаття 1 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» від 15.09.1999, №1045-XIV, містить визначення «професійна спілка (профспілка)» - це добровільна неприбуткова громадська організація, що об`єднує громадян, пов`язаних спільними інтересами за родом їх професійної (трудової) діяльності (навчання); первинна організація профспілки - добровільне об`єднання членів профспілки, які, як правило, працюють на одному підприємстві, в установі, організації незалежно від форми власності і виду господарювання або у фізичної особи, яка використовує найману працю, або забезпечують себе роботою самостійно, або навчаються в одному навчальному закладі.

Стаття 10 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності», визначаючи статус професійних спілок, встановлює, що усі профспілки рівні перед законом і мають рівні права щодо здійснення представництва та захисту прав і інтересів членів профспілки.

Частина 1 статті 11 Закону №1045-XIV, передбачено, що для представництва і здійснення захисту прав та інтересів членів профспілок на відповідному рівні договірного регулювання трудових і соціально-економічних відносин профспілки, організації профспілок можуть мати статус первинних, місцевих, обласних, регіональних, республіканських, всеукраїнських.

З частини 2 статті 11 Закону №1045-XIV, вбачається, що: статус первинних мають профспілки чи організації профспілки, які діють на підприємстві, в установі, організації, навчальному закладі або об`єднують членів профспілки, які забезпечують себе роботою самостійно чи працюють на різних підприємствах, в установах, організаціях або у фізичних осіб.

Згідно ст. 19 ЗУ «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності», профспілки, їх об`єднання здійснюють представництво і захист трудових, соціально-економічних прав та інтересів членів профспілок в державних органах та органах місцевого самоврядування, у відносинах з роботодавцями, а також з іншими об`єднаннями громадян.

Представництво інтересів членів профспілки у взаємовідносинах з роботодавцями, державними органами та органами місцевого самоврядування здійснюється на основі системи колективних договорів та угод, а також відповідно до законодавства.

Частина 1 статті 20 Закону №1045-XIV передбачає те, що: профспілки, їх організації та об`єднання ведуть колективні переговори, укладають колективні договори, генеральну, галузеві (міжгалузеві), територіальні угоди від імені працівників у порядку, встановленому законом.

Отже, відповідач під час захисту інтересів членів профспілки зобов`язаний одночасно керуватись положеннями статуту, законодавства та колективного договору.

Частина 2 статті 7 Закону України «Про колективні договори і угоди» передбачає, що саме у колективному договорі встановлюються взаємні зобов`язання сторін щодо регулювання виробничих, трудових, соціально- економічних відносин.

Таким чином, діюче законодавство передбачає певні умови застосування статті 33 Закону про профспілки та ст. 45 КЗпП України, які передбачають наявність взаємозв`язку між діяльністю профспілкової організації та підприємством, керівнику якого може бути пред`явлено вимогу щодо розірвання трудового договору.

Відповідно до пункту 14 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06 листопада 1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів» при розгляді справ, пов`язаних з вимогами профспілкового чи іншого уповноваженого на представництво трудовим колективом органу про розірвання трудового договору (контракту) з керівником або усунення його із займаної посади, слід виходити з того, що згідно зі ст.45 КЗпП України така вимога може бути заявлена профспілковим чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом, який за дорученням трудового колективу підписав колективний договір, і вона може бути оскаржена до суду працівником або власником чи уповноваженим ним органом у двотижневий строк.

Правове становище професійних спілок, їх статус та повноваження регулюються КЗпП України, Законами України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» «Про колективні договори і угоди»; Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)» та іншими нормативно-правовими актами.

Працівники мають право, зокрема, на об`єднання в професійні спілки та на вирішення колективних трудових конфліктів (спорів) у встановленому законом порядку. Первинні профспілкові організації на підприємствах, в установах, організаціях та їх структурних підрозділах представляють інтереси своїх членів і захищають їх трудові, соціально-економічні права та інтереси. Первинні профспілкові організації здійснюють свої повноваження через утворені відповідно до статуту (положення) виборні органи, а в організаціях, де виборні органи не утворюються, - через профспілкового представника, уповноваженого згідно із статутом на представництво інтересів членів професійної спілки, який діє в межах прав, наданих Законом України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» та статутом професійної спілки (стаття 2, частини перша, друга статті 246 КЗпП України).

Права професійних спілок, їх об`єднань визначаються Конституцією України, Законом України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності», цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами (стаття 244 КЗпП України).

Відповідно до статті 10 КЗпП України колективний договір укладається на основі чинного законодавства, прийнятих сторонами зобов`язань з метою регулювання виробничих, трудових і соціально-економічних відносин і узгодження інтересів трудящих, власників та уповноважених ними органів. -5-

Згідно з частиною 1 статті 15 Закону України «Про колективні договори і угоди»: контроль за виконанням колективного договору, угоди проводиться безпосередньо сторонами, що їх уклали, чи уповноваженими ними представниками.

Згідно зі статтею 45 КЗпП України на вимогу виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) власник або уповноважений ним орган повинен розірвати трудовий договір з керівником підприємства, установи, організації, якщо він порушує законодавство про працю, про колективні договори і угоди, Закон України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності».

Якщо власник або уповноважений ним орган, або керівник, стосовно якого пред`явлено вимогу про розірвання трудового договору, не згоден з цією вимогою, він може оскаржити рішення виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) до суду у двотижневий строк з дня отримання рішення. У цьому разі виконання вимоги про розірвання трудового договору зупиняється до винесення судом рішення.

Перелік повноважень виборного органу первинної профспілкової організації на підприємстві, в установі, організації передбачений статтею 247 КЗпП України, згідно з пунктом 9 якої виборний орган первинної профспілкової організації приймає рішення про вимогу до власника або уповноваженого ним органу розірвати трудовий договір (контракт) з керівником підприємства, установи, організації, якщо він порушує Закон України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності», законодавство про працю, не виконує зобов`язань за колективним договором, допускає інші порушення законодавства про колективні договори.

Відповідно до частини першої статті 33 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» профспілкові органи мають право вимагати розірвання трудового договору (контракту) з керівником підприємства, установи або організації, якщо він порушує цей Закон, законодавство про працю, про колективні договори та угоди.

При розгляді справ, пов`язаних з вимогами профспілкового чи іншого, уповноваженого на представництво трудовим колективом органу, про розірвання трудового договору (контракту) з керівником або усунення його із займаної посади, слід виходити з того, що згідно зі статтею 45 КЗпП України така вимога може бути заявлена профспілковим чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом, який за дорученням трудового колективу підписав колективний договір (пункт 14 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів»).

З урахуванням відсутності відповідного колективного договору, укладеного між АТ «Укрзалізниця» та відповідачем, на сьогодні відсутні правові підстави для розгляду оскаржуваного рішення та вимоги про розірвання трудового договору з ОСОБА_1 відповідно до приписів ст. 33 Закону «Про профспілки».

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права викладених в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду від 18 червня 2018 року у справі №804/2581/16 Верховний Суд зазначає, що «діюче законодавство передбачає певні умови застосування статті 33 Закону № 1045-ХІ та ст. 45 КЗпП України, які передбачають наявність взаємозв`язку між діяльністю профспілкової організації та підприємством, керівнику якого може бути пред`явлено вимогу щодо розірвання трудового договору. Так, зі змісту наведених норм вбачається право пред`явлення вимоги про розірвання трудового договору з керівником безпосередньо у органу профспілкової організації підприємства, установи, організації профспілки, створеної працівниками одного підприємства, установи, організації.

Враховуючи викладене, при вирішенні даної справи обов`язковому застосуванню підлягає висновок Верховного Суду у справі №804/2581/16, який повністю узгоджуються з іншими актуальними правовими висновками, викладеними у постановах Верховного Суду від 11 грудня 2019 року у справі №266/4331/17, від 16 грудня 2020 року у справі №201/10081/19 щодо обов`язкової наявності колективного договору, як передумови для реалізації процедури, передбаченої в ст. 33 вказаного Закону та ст. 45 КЗпП України.

Отже, враховуючи відсутність колективного договору, укладеного між позивачем та відповідачем, та з урахуванням наявності іншої діючої профспілкової організації у позивача, оскаржуване рішення було прийняте відповідачем без наявності повноважень, а тому є незаконним та підлягає скасуванню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, на підставі ст. 141 ЦПКУ, суд стягує з відповідача на користь позивача понесені ним витрати на судовий збір - 2102 гривен.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст 3, 8, 19, 41, 55, 124, 129 Конституції України, ст.45 КЗпП України, ст. ст. 10,19, 33 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності», ст. 4, 5, 18, 43, 49, 76-81, 84, 89, 141, 258, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Придніпровська залізниця» до Первинної профспілкової організації Вільної профспілки залізничників України виробничого підрозділу «Запорізьке моторвагонне депо», третя особа: ОСОБА_1 , про визнання незаконним та скасування рішення виборного профспілкового органу, оформленого протоколом № 18 від 16.10.2020 року про звернення з вимогою від 21.10.2020 року до голови правління АТ «Укрзалізниця» «Про розірвання трудового договору з ОСОБА_1 - керівником виробничого підрозділу «Запорізьке моторвагонне депо» - задовольнити.

Визнати незаконним та скасувати рішення Первинної профспілкової організації Вільної профспілки залізничників України виробничого підрозділу «Запорізьке моторвагонне депо», оформлене протоколом № 18 від 16.10.2020 року про звернення з вимогою від 21.10.2020 року до голови правління АТ «Укрзалізниця» «Про розірвання трудового договору з ОСОБА_1 - керівником виробничого підрозділу «Запорізьке моторвагонне депо».

Стягнути з Первинної профспілкової організації Вільної профспілки залізничників України виробничого підрозділу «Запорізьке моторвагонне депо» (код ЕДРПОУ42314283) на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця"(ЕДРПОУ 40075815) в особі відокремленого підрозділу: Регіональної філії "Придніпровська залізниця» (ЕДРПОУ 40081237) сплачений судовий збір в сумі 2102 (дві тисячи сто дві) гривні .

Визначена дата складання повного рішення суду – 14.06.2021 року.

Рішення може бути оскаржене до Запорізького апеляційного суду. Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається до суду апеляційної інстанції через Шевченківський районний суд м. Запоріжжя протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частину другій статті 358 ЦПК України.

Суддя П.В. Зарютін