Вирок № 97603667, 11.06.2021, Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя)

1Справа № 335/2528/19 1-кп/335/149/2021

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 червня 2021 року м. Запоріжжя

Орджонікідзевський районний суд міста Запоріжжя у складі :

головуючого судді - Макарова В.О.,

за участі секретаря - Лиса Ю.О.,

прокурора - Шевченко А.О.,

представника потерпілого адвоката - Целінського А.В.,

представника цивільного відповідача - Клинкова О.В.,

обвинувачених - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

адвокатів - Гончаренко П.П., Стадніченко С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження №12018080050003308 від 19.09.2018 року за обвинуваченням:

- ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Запоріжжя, громадянина України, який має середню освіту, працевлаштованого на посаді водія в ТОВ «КОРМО-ТРАНС-ЛОГІСТИК», одруженого, на утриманні неповнолітніх дітей не має, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого;

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України,

- ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця с. Липча, Хустського району, Закарпатської області, громадянина України, який має середню – спеціальну освіту, не працюючого, одруженого, на утриманні неповнолітніх дітей не має, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , мешкає: АДРЕСА_3 , раніше не судимого;

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України,

ВСТАНОВИВ :

19 вересня 2018 року, приблизно о 10 годині 45 хвилин, водій ОСОБА_1 , керуючи мікроавтобусом «MERCEDES-BENZ SPRINTER 313 CDI», реєстраційний номер НОМЕР_1 , здійснював рух по проїжджій частині вул. Лермонтова, зі сторони вул. Перемоги в напрямку регульованого світлофорним об`єктом перехрестя з вул. Патріотичною в м. Запоріжжі.

В салоні вказаного транспортного засобу в якості пасажира знаходилась ОСОБА_3 .

У зустрічному водію ОСОБА_1 напрямку, в середній смузі проїзної частини вул. Лермонтова здійснював рух автомобіль «BMW 318I», реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_2 .

В цей же час, по регульованому світлофором пішохідному переходу, проїжджу частину вул. Патріотичної справа-наліво по ходу руху в напрямку пр. Маяковського, здійснював рух пішохід ОСОБА_4 .

На регульованому світлофором перехресті проїзних частин вул. Лермонтова та вул. Патріотичної, водій ОСОБА_1 , діючи в порушення вимог п. 10.1 Правил дорожнього руху України, де вказано: «перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху», а також п. 16.6 Правил дорожнього руху України, де зазначено: «повертаючи ліворуч або розвертаючись при зеленому сигналі основного світлофора, водій нерейкового транспортного засобу зобов`язаний дати дорогу трамваю попутного напрямку, а також транспортним засобам, що рухаються в зустрічному напрямку прямо або повертають праворуч», не переконався в безпеці своїх дій, змінив напрямок свого руху, та не надавши перевагу в русі зустрічному автомобілю «BMW 318I», під керуванням водія ОСОБА_2 виїхав на зустрічні смуги та почав виконувати маневр лівого повороту в напрямку пр. Маяковського.

Водій ОСОБА_2 , в свою чергу, рухаючись зі швидкістю не менше 68,1 км/год., діючи в порушення вимог п. 12.4 Правил дорожнього руху України, де вказано: «у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год.», а також п. 12.9 б) Правил дорожнього руху України, де зазначено: «водієві забороняється: б) перевищувати максимальну швидкість, зазначену в пунктах 12.4, 12.5, 12.6 та 12.7…», продовжуючи рух з перевищенням дозволеної на даній ділянці проїжджої частини швидкості руху, та маючи об`єктивну можливість своєчасно знизити її до безпечної, вказаних заходів своєчасно не прийняв.

В результаті порушення вимог правил безпеки дорожнього руху водій ОСОБА_1 допустив зіткнення правої бічної частини кузова керованого ним транспортного засобу із передньою частиною автомобілю «BMW 318I» реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_2 .

Внаслідок зіткнення вказаних транспортних засобів, водій ОСОБА_1 продовжив свій рух, внаслідок чого виїхав на пішохідний перехід, де передньою правою частиною кузова скоїв наїзд на пішохода ОСОБА_4 та у подальшому допустив виїзд керованого ним транспортного засобу за межі проїжджої частини, де відбувся наїзд на будівлю будинку АДРЕСА_4 .

Порушення водієм ОСОБА_1 вимог п.п. 10.1, 16.6 Правил дорожнього руху України та водієм ОСОБА_2 вимог п.п. 12.4, 12.9 б) Правил дорожнього руху України, згідно висновку інженерно-транспортної експертизи за експертною спеціальністю дослідження обставин і механізму дорожньо-транспортних пригод № 9-101 від 21.02.2019 року, з технічної точки зору знаходиться в причинному зв`язку з подією дорожньо-транспортної пригоди.

В результаті даної дорожньо-транспортної пригоди, пішохід ОСОБА_4 отримав тілесні ушкодження, з якими був доставлений до КУ «Міська клінічна лікарня екстреної та швидкої медичної допомоги» ЗОР.

Згідно висновку судової медичної експертизи №1281 М від 23.10.2018 року, закриті переломи 5,6,7,8,9,10,11 ребер по середньо-пахвовій лінії зі зміщенням проксимальних уламків; 6,7,8 ребер зі зміщенням в плевральну порожнину, що привело до необхідності виконання метало остеосинтезу 7,8,9 ребер зліва, з фіксацією в переломі 7-го ребра паренхіми 9-ої долі нижньої частки лівої легені, з розривом бічної поверхні зазначеної долі по краю междолевої борозни та бокової поверхні 5-ої долі верхньої частини лівої легені, зі скупченням крові та повітря в лівій плевральній порожнині, з розвитком міжм`язкової та підшкірної гематоми в області лівої половини грудної клітини та в області шиї, синець в проекції рото глотки на фоні явищ травматичного шоку у ОСОБА_4 в сукупності кваліфікуються як тяжкі тілесні ушкодження за ознакою небезпеки для життя в момент їх спричинення.

Садна в лобно-тім`яної області, на лівій боковій поверхні живота у ОСОБА_4 кваліфікуються як легкі тілесні ушкодження.

Дані ушкодження утворилось від дії тупих предметів та могли утворитися в результаті удару виступаючими частинами рухаючогося автомобіля в умовах дорожньо-транспортної пригоди.

Судовий розгляд проведено в межах обвинувачення відповідно до ч. 1 ст. 337 КПК України. В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, визнав частково, висловив свої вибачення потерпілому та пояснив, що працює водієм в ТОВ «Кормо-Транс-Логістик». 18 вересня 2018 року, близько 11 години дня, керуючи мікроавтобусом підприємства «MERCEDES-BENZ SPRINTER», рухався по вул. Лермонтова в м. Запоріжжя зі сторони вул. Перемоги зі своєю дружиною в якості пасажира. Перед регульованим перехрестям з вул. Патріотичною на зелений сигнал світлофора, ввімкнув показчик лівого повороту і розпочав його виконання на швидкості 15-20 кілометрів за годину. Після цього почув наростаючий гул двигуна, а потім відчув удар у праву бокову частину автомобіля. Від цього транспортний засіб відкинуло вліво. Момент наїзда на пішохода не бачив. Від зіткнення вилетів із-за керма, а автомобіль подовжив рух самостійно. До моменту зіткнення проїхав більшу частину перехрестя і два транспортних засоби, що рухались у зустрічному напрямку, проїхали позаду. Автомобіль «BMW» зробив прискорення руху, коли його автомобіль вже знаходився на перехресті. В автомобілі був встановлений відеореєстратор, який від удару злетів. Карту пам`яті з нього добровільно передав працівнику поліції під час огляду місця події. Шкоду потерпілому зобов`язалось відшкодувати підприємство, яке є власником керованого ним автомобіля.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2 вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, не визнав, та пояснив, що 19 вересня 2018 року, приблизно о 11 годині, в середній полосі проїжджої частини рухався за кермом автомобіля «BMW» реєстраційний номер НОМЕР_2 по вул. Лермонтова в напрямку вул. Перемоги в м. Запоріжжя. На перехресті з вул. Патріотичною світлофор показував зелене світло. Автомобіль «MERCEDES SPRINTER», що рухався у зустрічному напрямку, виїхав на перехрестя, зупинився, а потім коли до нього залишалось близько 20-25 метрів, різко поновив рух. Побачивши це, почав гальмування. Чи застосовував маневр ухилення в бік не пам`ятає. Відбулось зіткнення передньої частини автомобіля «BMW» з середньою частиною автомобіля «MERCEDES». Подальший рух мікроавтобуса не бачив. Слід гальмування був близько 20 метрів по сухому асфальту. Швидкість руху не перевищував, не мав можливості уникнути зіткнення. Свою вину не визнає, оскільки вважає, що водій автомобіля «MERCEDES» повинен був надати перевагу в русі. Добровільно надав допомогу потерпілому у розмірі 2000 гривень та 1 000 доларів США. Автомобіль, яким він керував, був технічно справний, об`єм двигуна 2,5 куб. см. Як водій має стаж керування транспортними засобами 5 років, раніше в ДТП не потрапляв.

Незважаючи на таку позицію обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , їх вина у вчиненні кримінального правопорушення підтверджується дослідженими в ході судового розгляду наступними доказами:

-показами свідка ОСОБА_5 , яка в судовому засіданні пояснила, що з потерпілим ОСОБА_4 вони є подружжям. 19 вересня 2018 року, близько 10 години 30 хвилин, разом з чоловіком, в якості пішоходів перебували на перехресті вулиць Лермонтова та Патріотичної в м. Запоріжжя. При переході проїжджої частини на зелене світло світлофора, після звуку від удару повернула голову в бік та побачила небезпечне наближення автомобіля. Крикнувши про це чоловіку, сама відскочила в бік. Вочевидь ударилась у світлофор, так як потім були синці. Побачила свого чоловіка, який лежав на землі за світлофором, у нього була кров. Удар в чоловіка відбувся боком мікроавтобуса. Хтось з сторонніх людей викликав «швидку допомогу». В медичному закладі він був прооперований, більше 10 днів знаходився в реанімаційному відділенні. Лікування в стаціонарі продовжувалось більше 1 місяця, а потім продовжувалось амбулаторно. Наразі він вдома, не рухається, його турбують головні болі, кашель, задишка, потребує постійної допомоги. Перед судовим засіданням ОСОБА_2 надав допомогу у розмірі 1000 доларів США;

-показами свідка ОСОБА_3 , яка пояснила суду, що на початку вересня 2018 року у якості пасажира на передньому сидінні разом з чоловіком перебувала в автомобілі «MERCEDES» по вул. Лермонтова у м. Запоріжжя. На перехресті, на зелене світло світлофора, рухались не швидко, чекали поворот. Пішоходи йшли по переходу. Іншого транспортного засобу не бачила. Відчула удар в свою сторону автомобіля. Чоловіка відкинуло. Побачила, що автомобіль став не керований та наближається до будинку. Коли вийшла, бачила невідомого чоловіка, який лежав на землі;

-показами свідка ОСОБА_6 , який в судовому засіданні пояснив суду, що дату події точно не пам`ятає. В час доби, що ближче до полудня, в якості водія, зі швидкість приблизно 30-40 км/год, за кермом автомобіля «Газель Рута», у якому не працює спідометр, рухався в середньому ряду по вул. Лермонтова в м. Запоріжжя в напрямку від пр. Соборного до вул. Перемоги. Попереду, на перехресті з вул. Патріотичною, горіло зелене світло світлофора. Справа автомобіль обігнало червоне «BMW» і стало рухатись попереду, зі швидкістю приблизно 50 км/год. В цей час автомобіль «MERCEDES», що рухався в зустрічному напрямку, почав здійснювати поворот, але не встиг завершити маневр, так як «BMW» ударило його. Від цього мікроавтобус понесло в будинок, а «BMW» зупинилось. Все відбулось швидко, на відстані 20-30 метрів від транспортного засобу, яким керував. В результаті події постраждав невідомий чоловік.

Окрім показань свідків, винуватість ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у фактично скоєному кримінальному правопорушенні за встановлених судом обставин, повністю підтверджується письмовими доказами, які були досліджені під час судового розгляду, а саме:

-фактичними даними, відображеними в Протоколі огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 19.09.2018 року зі схемою та фототаблицею (т.2, а.с.24-33);

-відповіддю Комунального підприємства Електромереж зовнішнього освітлення «Запоріжміськсвітло» від 19.11.2018 року №1998 з додатками у вигляді циклограми роботи світлофорного об`єкта та пофазного роз`їзду на перехресті (т.2, а.с.34-37);

-протоколом огляду флеш-карти «Micro SD» від 20.09.2018 року, вилученої з відереєстратора, встановленого в мікроавтобусі «MERCEDES-BENZ SPRINTER 313 CDI» реєстраційний номер НОМЕР_1 (т.2, ст.38-39);

-висновком експерта № 1281М від 23.10.2018 року, згідно якого: закриті переломи 5,6,7,8,9,10,11 ребер по середньо-пахвовій лінії зі зміщенням проксимальних уламків; 6,7,8 ребер зі зміщенням в плевральну порожнину, що привело до необхідності виконання метало остеосинтезу 7,8,9 ребер зліва, з фіксацією в переломі 7-го ребра паренхіми 9-ої долі нижньої частки лівої легені, з розривом бічної поверхні зазначеної долі по краю междолевої борозни та бокової поверхні 5-ої долі верхньої частини лівої легені, зі скупченням крові та повітря в лівій плевральній порожнині, з розвитком міжм`язкової та підшкірної гематоми в області лівої половини грудної клітини та в області шиї, синець в проекції рото глотки на фоні явищ травматичного шоку у ОСОБА_4 в сукупності кваліфікуються як тяжкі тілесні ушкодження за ознакою небезпеки для життя в момент їх спричинення; ссадна лобно-тімяній області, на лівій боковій поверхні живота у ОСОБА_4 кваліфікуються як легкі тілесні ушкодження; дані ушкодження утворились від дії тупих предметів та могли утворитися в результаті ударів виступаючими частинами рухаючогося автомобіля в умовах ДТП; давність утворених тілесних ушкоджень не суперечить строку, вказаному в обставинах справи (т.1, а.с.166-169);

-протоколом слідчого експерименту від 13.01.2019 року за участю свідка ОСОБА_5 з додатком у вигляді схеми та фототаблиці (т.1, а.с.171-174);

-протоколом додаткового огляду місця події від 11.02.2019 року за участю ОСОБА_2 з додатком у вигляді схеми та фототаблиці (т.1, а.с.175-178);

-протоколом додаткового огляду місця події від 11.02.2019 року за участю ОСОБА_1 з додатком у вигляді схеми та фототаблиці (т.1, а.с.179-182);

-протоколом слідчого експерименту від 12.02.2019 року за участю свідка ОСОБА_6 з додатком у вигляді схеми та фототаблиці (т.1, а.с.183-187);

-висновком експерта № 9-101 від 21.02.2019 року, згідно якого: в даній дорожній ситуації з технічної точки зору для забезпечення безпеки дорожнього руху, водій автомобіля «BMW 318I», реєстраційний номер НОМЕР_2 , ОСОБА_2 повинен був діяти відповідно до вимог п.п.12.3, 12.4, 12.9б Правил дорожнього руху України. Водій автомобіля «MERCEDES-BENZ SPRINTER 313 CDI» реєстраційний номер НОМЕР_1 , ОСОБА_1 повинен був діяти відповідно до вимог п.п. 10.1, 16.6 Правил дорожнього руху України. В діях водія ОСОБА_1 є невідповідність вимогам п.п. 10.1, 16.6 Правил дорожнього руху України, що знаходяться в причинному зв`язку з подією ДТП. В діях водія ОСОБА_2 є невідповідність вимогам п.п. 12.4, 12.9б Правил дорожнього руху України, що знаходяться в причинному зв`язку з подією ДТП. Технічна можливість у водія автомобіля «MERCEDES-BENZ SPRINTER 313 CDI» реєстраційний номер НОМЕР_1 , ОСОБА_1 уникнути зіткнення з автомобілем «BMW 318I», реєстраційний номер НОМЕР_2 та подальший наїзд на пішохода ОСОБА_4 залежала від виконання ним вимог п.п. 10.1, 16.6 Правил дорожнього руху України. Водій автомобіля «BMW 318I», реєстраційний номер НОМЕР_2 , ОСОБА_2 з моменту виникнення небезпеки для руху, мав технічну можливість уникнути ДТП, при умові руху з дозволеною швидкістю у населеному пункті та своєчасному застосуванні заходів гальмування (т.1, а.с.192-198);

-висновком експерта № 9-747 від 21.11.2018 року, згідно якого: на момент експертного огляду та дослідження, рульове керування, ходова частина та робоча гальмівна система автомобіля «MERCEDES-BENZ SPRINTER 313 CDI» реєстраційний номер НОМЕР_1 знаходилась у працездатному стані (т.2, а.с.49-57);

-висновком експерта № 9-748 від 23.11.2018 року, згідно якого: на момент експертного огляду та дослідження, рульове керування, ходова частина та робоча гальмівна система автомобіля «BMW 318I», реєстраційний номер НОМЕР_2 знаходилась у працездатному стані, а рульове керування у непрацездатному стані (т.2, а.с.61-69);

-висновком експерта № 9-746 від 30.11.2018 року, згідно якого: кут між повздожньою віссю автомобіля «BMW 318I», реєстраційний номер НОМЕР_2 та повздожньою віссю автомобіля «MERCEDES-BENZ SPRINTER 313 CDI» реєстраційний номер НОМЕР_1 у момент їх зіткнення становить 84*+10*. Визначити розташування місця зіткнення транспортних засобів експертним шляхом не є можливим із-за відсутності достатньої кількості трасологічних ознак необхідних для цього. На момент зіткнення транспортних засобів мікроавтобус «MERCEDES-BENZ SPRINTER 313 CDI» реєстраційний номер НОМЕР_1 знаходився в русі (т.2, а.с.73-87).

Таким чином, оцінивши всі досліджені докази у їх сукупності, суд приходить до висновку, що вина обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є доведеною.

Суд критично ставиться до показів обвинуваченого ОСОБА_2 , який не визнав свою провину у вчиненні кримінального правопорушення, оскільки в матеріалах справи наявні докази, що підтверджують в його діях порушення вимог Правил дорожнього руху України.

Його версія спростовується показами свідків, допитаних в судовому засіданні, письмовими доказами дослідженими в судовому засіданні, а невизнання ним своєї вини є способом юридичного захисту з метою уникнення покарання за вчинений злочин.

Оцінивши показання обвинуваченого ОСОБА_2 у сукупності з іншими доказами, дослідженими в ході судового розгляду, суд вважає, що його твердження про те, що він не вчиняв кримінального правопорушення, не знайшли свого об`єктивного підтвердження.

При цьому, показання свідків, підтверджені ними при проведення слідчих експериментів та додаткових оглядах місця події, є послідовними та незмінними, повністю узгоджуються з іншими доказами, показаннями інших свідків, протоколами слідчих дій, висновками експертиз, тому суд вважає їх правдивими, що відображають повно та об`єктивно обставини вчинення злочину.

Розглядаючи клопотання адвоката Стадніченко С.В. (т.2, а.с.10-12) про визнання недопустимими доказами рентгенівських знімків, медичної карти стаціонарного хворого № 14068 з КУ «Міська клінічна лікарня екстреної та швидкої медичної допомоги» м. Запоріжжя, суд не погоджується з твердженням сторони захисту в тій частині, що вони були використані судовим експертом в позапроцесуальний спосіб, тобто отримані без дозволу слідчого судді про тимчасовий доступ до речей і документів, а також не визнавались слідчим речовими доказами у кримінальному провадженні.

Вказані докази суд вважає допустимими, оскільки відсутність тимчасового доступу саме по собі не тягне за собою висновку про незаконність, оскільки їх отримання передбачено і іншим встановленим законом способом, а саме в порядку ст.93 КПК України, де згідно ч.2 цієї статті визначено, що сторона обвинувачення здійснює збирання доказів шляхом проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій, витребування та отримання від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, службових та фізичних осіб речей, документів, відомостей, висновків експертів, висновків ревізій та актів перевірок, проведення інших процесуальних дій, передбачених цим Кодексом.

Відповідно, і клопотання адвоката, як похідне, про визнання недопустимим доказом Висновку експерта №1281М від 23.10.2018 року щодо наявних у ОСОБА_4 тілесних ушкоджень, при складанні якого експертом використовувались вказані документи, не підлягає задоволенню судом.

Розглядаючи клопотання адвоката Стадніченко С.В. (т.2, а.с.13-17) про визнання недопустимим доказом протоколу огляду місця дорожньо-транспортної пригоди і схеми з фототаблицею до нього від 19.09.2018 року, суд не погоджується з твердженням сторони захисту в тій частині, що під час його проведення з автомобіля «MERCEDES-BENZ SPRINTER 313 CDI», реєстраційний номер НОМЕР_1 , в позапроцесуальний спосіб, не було отримано згоди власника на проникнення до транспортного засобу для огляду, тобто без згоди вилучено флеш-носій інформації з відеореєстратора.

Так, як зазначив в своїх показах суду обвинувачений ОСОБА_1 , він сам добровільно надав слідчому флеш-носій інформації з відеореєстратора. Тобто, як вбачається, слідчий не здійснював проникнення до транспортного засобу, а вказану річ йому було надано добровільно за власної ініціативи ОСОБА_1 .

Відповідно до вимог ч.1 ст.233 КПК України, ніхто не має права проникнути до житла чи іншого володіння особи з будь-якою метою, інакше як за добровільною згодою особи, яка ним володіє, або на підставі ухвали слідчого судді, крім випадків, установлених ч.3 цієї статті.

Тобто, вказаний доказ суд вважає допустимим, оскільки він наданий добровільно особою, яка ним володіла.

При вирішенні питання про допустимість та належність досліджених доказів, суд враховує позицію ЄСПЛ, викладену у рішеннях «Ірландія проти Сполученого Королівства» від 18.01.1978 року, «Коробов проти України» від 21.10.2011 року «…що при оцінці доказів, суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом», така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків».

Таким чином, дослідивши всі обставини кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів, з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного рішення, суд дійшов висновку, що вина обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в скоєнні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, знайшла своє підтвердження в судовому засіданні і доведена повністю поза розумним сумнівом.

У суду немає сумнівів щодо об`єктивності та правдивості показань свідків, оскільки ці покази узгоджуються між собою, є логічними та послідовними, а також не суперечать іншим, дослідженим в судовому засіданні, письмовим доказам, що дає змогу суду визнати їх правдивими та такими, що можуть бути покладені в основу вироку для встановлення винуватості обвинувачених у вчиненні кримінального правопорушення, оскільки підстав для обмов обвинувачених, судом не установлено.

Оцінивши зібрані та досліджені в ході судового розгляду докази, суд приходить до висновку, що вина ОСОБА_1 є доведеною, його дії суд кваліфікує за ч.2 ст.286 КК України, як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, що керує транспортним засобом, що заподіяли тяжке тілесне ушкодження потерпілому.

При визначенні ОСОБА_1 покарання, суд керується вимогами ст.65 КК України, роз`ясненнями пунктів 1, 2, 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24 жовтня 2003 року “Про практику призначення судами кримінального покарання”, та враховує характер і ступінь тяжкості скоєного кримінального злочину, який відповідно до ст.12 КК України віднесено до категорії тяжких, обставини справи, особу обвинуваченого, який частково визнав провину, працевлаштований, позитивно характеризується за місцем роботи (т.1, а.с.216), одружений, публічно вибачився, раніше не судимий, не перебуває на обліку у лікарів психіатра та нарколога за місцем реєстрації, його сімейне і матеріальне становище, а також поведінку після скоєного злочину.

Обставин, що пом`якшують або обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_1 , судом не встановлено.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про необхідність призначення йому покарання у виді позбавлення волі в межах санкції частини 2 статі 286 КК України з позбавленням права керувати транспортними засобами, та про можливість виправлення обвинуваченого без ізоляції від суспільства, тобто без реального відбування покарання.

При цьому, суд приходить до висновку про необхідність звільнення обвинуваченого від відбуття покарання у виді позбавлення волі з випробуванням - з іспитовим строком на підставі ст. 75 КК України та покладенням обов`язків, передбачених ст. 76 КК України.

Оцінивши зібрані та досліджені в ході судового розгляду докази, суд приходить до висновку, що вина ОСОБА_2 є доведеною, його дії суд кваліфікує за ч.2 ст.286 КК України, як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, що керує транспортним засобом, що заподіяли тяжке тілесне ушкодження потерпілому.

При визначенні ОСОБА_2 покарання, суд керується вимогами ст.65 КК України, роз`ясненнями пунктів 1, 2, 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24 жовтня 2003 року “Про практику призначення судами кримінального покарання”, та враховує характер і ступінь тяжкості скоєного кримінального злочину, який відповідно до ст.12 КК України віднесено до категорії тяжких, обставини справи, особу обвинуваченого, який свою провину не визнав, не працевлаштований, одружений, публічно не вибачився, раніше не судимий, не перебуває на обліку у лікарів психіатра та нарколога за місцем реєстрації, його сімейне і матеріальне становище, а також поведінку після скоєного злочину.

Обставиною, що пом`якшує покарання обвинуваченого ОСОБА_2 суд визнає добровільне відшкодування спричиненої шкоди.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_2 , судом не встановлено.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про необхідність призначення йому покарання у виді позбавлення волі в межах санкції частини 2 статі 286 КК України з позбавленням права керувати транспортними засобами, та про можливість виправлення обвинуваченого без ізоляції від суспільства, тобто без реального відбування покарання.

При цьому суд приходить до висновку про необхідність звільнення обвинуваченого від відбуття покарання у виді позбавлення волі з випробуванням - з іспитовим строком на підставі ст. 75 КК України та покладенням обов`язків, передбачених ст. 76 КК України.

Саме таке покарання на думку суду буде достатнім для виправлення обвинувачених ОСОБА_1 і ОСОБА_2 та попередження вчинення нових злочинів.

Суд вважає, що призначення такого покарання ОСОБА_1 і ОСОБА_2 буде відповідати принципу необхідності і достатності для виправлення обвинувачених (підсудних), що випливає з дотримання судом принципів «рівних можливостей» та «справедливого судового розгляду», встановлених ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основних свобод 1950 року.

У кримінальному провадженні потерпілим заявлено цивільний позов про відшкодування 52 720 гривень 77 копійок матеріальної шкоди з ПрАТ «СК «Арсенал страхування» та ПрАТ «СК «ПЗУ Україна», 250 000 гривень 00 копійок в рахунок відшкодування моральної шкоди з ТОВ «Кормо-Транс-Логістик», та 223 000 гривень 00 копійок спричиненої моральної шкоди з ОСОБА_2 .

При вирішенні цивільного позову потерпілого ОСОБА_4 , суд керується нормами ч.1, 5 ст.128 КПК України та ст. ст. 23, 1166, 1167, 1168 та 1177 ЦК України.

Цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу «BMW 318I», реєстраційний номер НОМЕР_2 , що належить на праві власності ОСОБА_7 , яким керував водій ОСОБА_2 , застраховано Полісом № АМ/3977602 в ПрАТ «СК «Арсенал страхування». Строк дії цього договору з 08.06.2018 року по 07.06.2019 року включно на суму 200 000 гривень за шкоду заподіяну життю та здоров`ю та на 100 000 гривень за шкоду, заподіяну майну, розмір франшизи 2 000 гривень (т.1, а.с.202).

Судом встановлено, що цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу «MERCEDES-BENZ SPRINTER 313 CDI», реєстраційний номер НОМЕР_1 , що належить ТОВ «Кормо-Транс-Логістик» та яким керував водій ОСОБА_1 , що перебуває з власником автомобіля в трудових відносинах, застраховано Полісом АК/9845643 в ПрАТ «СК «ПЗУ Україна». Строк дії цього договору з 11.01.2018 року по 10.01.2019 року включно на суму 200 000 гривень за шкоду заподіяну життю та здоров`ю та на 100 000 гривень за шкоду, заподіяну майну, розмір франшизи нуль (т.1, а.с.210).

Представник потерпілого в судовому засіданні підтримав позовні вимоги в повному обсязі.

Прокурор просила задовольнити позов про стягнення матеріальної шкоди повністю, а в питанні стягнення моральної шкоди покладалась на розсуд суду.

Обвинувачений ОСОБА_2 позовні вимоги визнав частково, зазначивши, що відшкодував потерпілій стороні 2000 гривень та 1000 доларів США, що не оспорюється іншими учасниками, та підтверджується показами свідка ОСОБА_5 в суді.

У письмовому відзиві на позовну заяву ТОВ «Кормо-Транс-Логістик» визнало позов частково, лише в частині стягнення моральної шкоди в сумі 15 000 гривень (т.1, а.с. 111).

Згідно письмового відзиві на позов ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» зазначає, що не погоджується з позовними вимогами та страховик повернеться до розгляду поданої потерпілим заяви після набрання рішення суду у кримінальній справі законної сили (т.1, а.с. 121-122).

Згідно ст.22 ЦК України, особа, якій завдано збитків в результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Відповідно до ч.1 ст.1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Враховуючи, що потерпілим ОСОБА_4 надано докази на підтвердження розміру понесених ним матеріальних витрат та документально підтверджено матеріальні збитки суму 52 720 гривень 77 копійок, суд вважає за необхідне задовольнити ці позовні вимоги в частині стягнення спричиненої матеріальної шкоди, стягнути її в рівних долях зі Страховиків, але зменшивши на суму розміру франшизи стягнення з ПрАТ «СК «Арсенал страхування» на суму 2000 гривень.

Стосовно заявлених потерпілим вимог щодо стягнення моральної шкоди, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

У відповідності до ст.23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Відповідно до ч.1 ст.1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній та юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, яка є джерелом національного законодавства, порушення прав людини вже само по собі тягне за собою моральні страждання та виникнення моральної шкоди, а тому факт страждань доказування не потребує, для суду достатньою підставою для присудження компенсації моральної шкоди є сам по собі факт порушення права (справа Науменко проти України).

Загальні підстави відповідальності за завдану моральну шкоду визначені в ст. 1167 ЦК України, згідно якої моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Суд погоджується з тим, що потерпілій стороні дійсно спричинено моральну шкоду в результаті протиправних дій обвинувачених, потерпілий зазнав душевних страждань, що призвело до істотних змін в його житті.

Пленум Верховного Суду України у п.9 постанови «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31.03.1995 року № 4 роз`яснив, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань, яких зазнав позивач.

Визначаючи розмір моральної шкоди, суд виходить з принципів розумності та справедливості. Так, заявлений потерпілим позов про відшкодування моральної шкоди в розмірі 250 000 гривень з ТОВ «Кормо-Транс-Логістик» та 223 000 гривень з ОСОБА_2 , є занадто великим, тому позов в частині морального збитку слід задовольнити частково.

При вирішенні питання про відшкодування моральної шкоди суд враховує глибину та характер пережитих потерпілою стороною душевних страждань, пов`язаних з протиправними діями обвинувачених, істотністю вимушених змін у житті, які зазнали вимушеного порушення життєвого ритму, необхідністю витрачання свого часу під час досудового розслідування та розгляду кримінального провадження в суді, що, із врахуванням принципу диспозитивності відповідно до ст. 13, 23, 1167 ЦК України, ст.128 КПК України, та заявлених вимог, суд виходячи з принципів розумності та справедливості, співмірності, вважає за необхідне стягнути 60 000 гривень моральної шкоди, зважаючи, що відшкодування шкоди в такому розмірі відповідає суті позовних вимог та характеру діяння обвинувачених, кримінального правопорушення, конкретних обставин справи. В задоволенні іншої частини вимог слід відмовити.

При цьому, суд враховує ту обставину, що обвинувачений ОСОБА_2 добровільно в повному обсязі відшкодував в цій частині спричинену шкоду потерпілому під час розгляду справи.

Долю речових доказів необхідно вирішити відповідно до вимог ст. 100 КПК України.

В ході судового розгляду встановлено, що судові витрати по справі складаються із розміру витрат на залучення експертів при проведенні експертиз № 9-747 від 21.11.2018 року, № 9-748 від 23.11.2018 року, № 9-746 від 30.11.2018 року та № 9-901 від 21.02.2019 року, загальною сумою 6 864 гривні 00 копійок.

Відповідно до ч. 2 ст. 124 КПК України, у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.

Враховуючи, що процесуальні витрати, зазначені в обвинувальному акті, документально підтверджені у матеріалах кримінального провадження, тому суд вирішує про стягнення солідарно з обвинувачених зазначених витрат на користь Держави.

Арешт на майно накладався ухвалами слідчого судді Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 24.09.2018 року у справах № 334/6897/18 (провадження № 1-кс/334/2734/2018) та № 334/6899/18 (провадження № 1-кс/334/2736/2018), який підлягає скасуванню.

Запобіжні заходи відношенні ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на стадії досудового розслідування та в суді не обиралися.

Керуючись ст. ст. 368, 369-371, 373-376 КПК України, суд

У Х В А Л И В:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, та призначити покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років з позбавленням права керувати транспортними засобами на 3 (три) роки.

На підставі ст.75 КК України, звільнити обвинуваченого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від відбування покарання з випробуванням, якщо він протягом іспитового строку, який суд визначає в 3 (три) роки, не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов`язки.

Відповідно до вимог ст. 76 КК України покласти на обвинуваченого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , наступні обов`язки:

- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, або роботи;

- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, та призначити покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років з позбавленням права керувати транспортними засобами на 3 (три) роки.

На підставі ст.75 КК України, звільнити обвинуваченого ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , від відбування покарання з випробуванням, якщо він протягом іспитового строку, який суд визначає в 3 (три) роки, не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов`язки.

Відповідно до вимог ст. 76 КК України покласти на обвинуваченого ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , наступні обов`язки:

- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, або роботи;

- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на користь Держави судові витрати загальною сумою 6 864 (шість тисяч вісімсот шістдесят чотири) гривні 00 копійок на залучення експертів при проведенні експертиз № 9-747 від 21.11.2018 року, № 9-748 від 23.11.2018 року, № 9-746 від 30.11.2018 року та № 9-901 від 21.02.2019 року.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал страхування» (вул. Борщагівська, буд. 154, м. Київ, 03056, код ЄДРПОУ 33908322) на користь ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , проживаючого АДРЕСА_5 , матеріальну шкоду завдану кримінальним правопорушенням в розмірі 24 360 гривень 39 копійок.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» (вул. Січових стрільців, буд. 40, м. Київ, 04053, код ЄДРПОУ 20782312), на користь ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , проживаючого АДРЕСА_5 , матеріальну шкоду завдану кримінальним правопорушенням в розмірі 26 360 гривень 39 копійок.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Кормо-Транс-Логістик» (вул. Італійська, буд. 35, м. Маріуполь, 87515, код ЄДРПОУ 37380270) на користь ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , проживаючого АДРЕСА_5 , моральну шкоду завдану кримінальним правопорушенням в розмірі 30 000 гривень 00 копійок.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Арешт накладений ухвалою слідчого судді Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 24.09.2018 року у справі № 334/6897/18 (провадження № 1-кс/334/2734/2018) на автомобіль «MERCEDES-BENZ SPRINTER 313 CDI» реєстраційний номер НОМЕР_1 , що належить на праві власності ТОВ «Кормо-Транс-Логістик», після набрання вироком законної сили - скасувати.

Арешт накладений ухвалою слідчого судді Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 24.09.2018 року у справі № 334/6899/18 (провадження № 1-кс/334/2736/2018) на автомобіль автомобіль «BMW 318I» реєстраційний номер НОМЕР_2 , що належить на праві власності ОСОБА_7 , після набрання вироком законної сили - скасувати.

Речові докази:

- флеш карту «Mikro SD» з відеореєстратора встановленого на автомобілі «MERCEDES-BENZ SPRINTER 313 CDI» реєстраційний номер НОМЕР_1 , долучену до матеріалів кримінального провадження, - зберігати в матеріалах кримінального провіадження;

- автомобіль мікроавтобус «MERCEDES-BENZ SPRINTER 313 CDI» реєстраційний номер НОМЕР_1 , що належить на праві власності ТОВ «Кормо-Транс-Логістик», що знаходиться на зберіганні на території спеціального майданчика тимчасового тримання транспортних засобів Дніпровського ВП ГУНП в Запорізькій області, - повернути власнику ТОВ «Кормо-Транс-Логістік»;

- автомобіль «BMW 318I» реєстраційний номер НОМЕР_2 , що належить на праві власності ОСОБА_7 , що знаходиться на зберіганні на території спеціального майданчика тимчасового тримання транспортних засобів Дніпровського ВП ГУНП в Запорізькій області, - повернути власнику ОСОБА_7 , яка зареєстрована у АДРЕСА_6 .

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Вирок може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а для особи, яка перебуває під вартою, у той самий строк з моменту вручення їй копії вироку, до Запорізького апеляційного суду через Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя.

Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченим і прокурору. Учасники судового провадження мають право отримати копію вироку в суді. Копія вироку не пізніше наступного дня після його ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.

Суддя Орджонікідзевського

районного суду м. Запоріжжя: В.О. Макаров