Рішення № 97603617, 09.06.2021, Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя)

1Справа № 335/2053/21 2/335/1412/2021

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 червня 2021 року м. Запоріжжя

Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя у складі: головуючого судді Смірнової А.О., за участю секретаря судового засідання Смірнової А.О., розглянувши у залі суду у м. Запоріжжя в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 в особі представника – адвоката Гаврилюка Євгена Олеговича до Товариства з обмеженою відповідальністю «Електро Лізинг» про стягнення неустойки, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 в особі представника – адвоката Гаврилюка Євгена Олеговича звернувся до суду з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Електро Лізинг» про стягнення неустойки, в обґрунтування позову зазначила наступне.

01.05.2019 року між сторонами було укладено договір № 01-05-2019-1 купівлі-продажу обладнання, за умовами якого ТОВ «Електро Лізинг» (продавець) зобов`язувався передати у власність ОСОБА_1 (покупець), а останній зобов`язується прийняти у власність та оплатити обладнання, а саме: зарядні пристрої на електромобілі відповідно до Специфікації, що є додатком до цього договору. Умовами договору визначена ціна обладнання 238 410,00 грн., що є еквівалентом 9 000 доларів США. Також, між сторонами складено та підписано Специфікацію №1, що є додатком до договору, відповідно до якої продавець передав, а покупець прийняв у власність та оплатив обладнання, а саме зарядні пристрої для електромобілів з наступними характеристиками: пристрій зарядний для електромобілів типу УЗЕ потужністю 10кВТ, 2-х портова у кількості три одиниці.

Також, 01.05.2019 року позивач уклав з відповідачем Договір № 01-05-2019-1 оренди обладнання з правом викупу. За умовами договору ОСОБА_1 (Орендодавець) передав, а ТОВ «Електро Лізинг» (Орендар) прийняв у строкове платне користування зазначені вище зарядні пристрої для електромобілів, з терміном оренди 1 рік з моменту прийняття об`єкту оренди, а саме до 01.05.2020 року. Відповідно до умов договору розмір орендної плати за об`єкт, що орендується, у цілому складає 2,62 % в місяць від суми яка вказана в п.1.1.2 даного договору, тобто 235,8 доларів США. Оренда плата сплачується щомісячно з 15 по 30 число кожного місяця наступного за звітним, згідно з курсом Національного банку України на день виплати коштів (п.4.2 цього договору).

Відповідно до п. 3.1 Договору, термін оренди складає 1 рік з моменту прийняття об`єкту оренди, а саме до 01.05.2020 року. Пунктом 3.2. договору передбачено, що якщо Орендодавець не повідомив Орендаря електронною поштою за адресою, вказаною в цьому договорі, про свій намір не продовжувати дію даного договору за 30 календарних днів до його закінчення, дія даного договору вважається автоматично продовженою на тих самих умовах на період визначений у п.3.1 даного договору.

Позивач використав надане йому право не продовжувати дію даного договору, шляхом надіслання повідомлення на електронну пошту за адресою вказаною у договорі. Відповідно строк дії договору оренди обладнання з правом викупу №01-05-2019-1 від 01.05.2019 року укладений між ОСОБА_1 та ТОВ «Електро Лізинг» закінчився 01.05.2020 року.

Станом на 08.02.2021 року ТОВ «Електро Лізинг» об`єкт оренди позивачу не повернув, кошти за його використання не виплатив, на лист-повідомлення про відсутність наміру продовжувати орендні правовідносини поза межами строку укладеного договору, не відповідає.

Оскільки відповідачем не виконані умови договору, позивач звернувся до суду з позовом та просить стягнути з відповідача на його користь суму неустойки за користування об`єктом оренди після припинення договору у розмірі 4 244,40 доларів США, що в перерахунку на гривні, згідно з курсом Національного банку України на дату звернення до суду з даним позовом становить 118 189,99 гривень, також просив стягнути сплачений судовий збір та витрати на правову допомогу у розмірі 2 700,00 гривень.

Ухвалою судді від 19.03.2021 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, визначено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін, сторонам встановлено строки для подання заяв по суті справи.

В судове засідання позивач та її представник не з`явились, представник позивача надав письмову заяву про розгляд справи у його відсутність без проведення фіксації судового процесу, в якій вказав, що підтримує позовні вимоги та просить їх задовольнити у повному обсязі, проти ухвалення заочного рішення не заперечує.

Відповідач у судове засідання повторно не з`явився, причину неявки суду не повідомив, про час та місце розгляду справи повідомлявся у встановленому законом порядку, заяв про розгляд справи у його відсутність до суду не надходило, відзиву на позов не надав.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі, якщо відповідно до положень Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального засобу не здійснюється.

Відповідно до ч. 4 ст. 223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

У зв`язку з чим, на підставі ст.ст. 247, 280, 281 ЦПК України, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін на підставі наявних у справі доказів, без фіксації судового процесу, в порядку заочного розгляду.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

01.05.2019 року позивач ОСОБА_1 уклав з відповідачем ТОВ «Електро Лізинг» договір оренди обладнання з правом викупом № 01-05-2019-1 від 01.05.2019 року. За умовами договору ОСОБА_1 (Орендодавець) передав, а ТОВ «Електро Лізинг» (Орендар) прийняв у строкове платне користування зазначену вище підстанцію, з терміном оренди 1 рік з моменту прийняття об`єкту оренди, а саме до 01.05.2020 року.

Відповідно до специфікації №1, що є додатком №1 до договору № 01-05-2019-1 від 01.05.2019 року, орендодавець передав у строкове платне користування орендарю, а Орендар прийняв обладнання, а саме: зарядні пристрої для електромобілів з наступними характеристиками: пристрій зарядний для електромобілів типу УЗЕ потужністю 10кВТ, 2-х портова у кількості три одиниці, за адресами: АДРЕСА_1 , вартість кожної станції 3 000 доларів США.

Відповідно до п. 4.1 договору № 01-05-2019-1 від 01.05.2019 року, розмір орендної плати за весь об`єкт оренди що орендується за цим договором, у цілому складає 2,62 % в місяць від суми яка вказана в п.1.1.2 даного договору, тобто 235,8 доларів США, після вирахування всіх передбачених чинним законодавством України податків та зборів. Орендна плата сплачується в гривні, згідно з курсом Національного банку України. Оренда плата сплачується орендарем щомісячно шляхом перерахування відповідної суми на розрахунковий рахунок орендодавця з 15 по 30 число кожного місяця наступного за звітним (п.4.2 цього договору).

Станом на 10.09.2020 року об`єкт оренди орендарем не повернути орендодавцю, що підтверджується відсутністю підписаного сторонами акту приймання-передачі.

Розмір неустойки за користування об`єктом оренди після спливу договору № 01-05-2019-1 від 01.05.2019 року складає 4 244,40 доларів США, що підтверджується наданим розрахунком заборгованості.

У травні 2020 року на адресу ТОВ «Електро Лізинг», позивачем було направлено лист-повідомлення про відсутність наміру продовжувати орендні правовідносини поза межами строку укладеного договору, який залишився без відповіді.

10.09.2020 року представником позивача подано до офісу відповідача претензію №10/09 щодо сплати неустойки за користування об`єктом оренди на суму 1 886,40 доларів США, що в перерахунку на гривні, згідно з курсом Національного Банку України на день складання даної претензії становило 52 497, 76 грн.

Подана заява залишена без відповіді.

Відповідно до ст.ст.15,16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно до ч.1ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди усіх істотних умов договору. Істотними умовами є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Згідно ст. 627 ЦК України відповідно до ст. 6 цього кодексу сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору, як зазначено уст. 628 ЦК України становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Відповідно до ст.ст. 526, 527 ч.1 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Згідно до ст.610 ЦК України порушення зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначеним змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ч.1 ЦК України).

Згідно до ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Отже, добровільно умови договору відповідач не виконує.

Суд вважає, що знайшов своє підтвердження факт порушення своїх зобов`язань за договором оренди відповідачем.

Статтею 533 ЦК України встановлено, що грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом. Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов`язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

При вирішенні справи суд також враховує правову позицію Верховного Суду України у справі за № 6-284цс17. Так, згідно ст.524 ЦК України зобов`язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Відповідно ч. 1 ст.533 ЦК України грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях. Отже, гривня як національна валюта є єдиним законним платіжним засобом на території України. Разом з тим, ч. 2 ст. 524 та ч. 2 ст.533ЦК України допускають, що сторони можуть визначити в грошовому зобов`язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті. У такому разі сума, що підлягає сплаті за зобов`язанням, визначається в гривнях за офіційним курсом Національного банку України встановленим для відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

При зверненні до суду з позовом позивач визначив заборгованість за договором оренди обладнання з правом викупу №01-05-2019-1 від 01.05.2019 року у розмірі 4 244,40 доларів США що в перерахунку на гривні, згідно з курсом Національного банку України на дату звернення до суду з даним позовом становить 118 189,99 гривень, що підтверджується наданим розрахунком.

Тому, позовні вимоги підлягають задоволенню та стягненню з відповідача на користь позивача сума неустойки за договором оренди обладнання з правом викупу №01-05-2019-1 від 01.05.2019 року, у розмірі 4 244,40 доларів США що в перерахунку на гривні, згідно з курсом Національного банку України на дату звернення до суду з даним позовом становить 118 189,99 гривень.

Вирішуючи вимогу позивача про стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу у розмірі 2 700,00 грн., суд виходить з наступного.

У відповідності до ч. 3 ст. 133 ЦПК України,витрати на професійну правничу допомогу відносяться до судових витрат як витрати, пов`язані з розглядом справи.

Порядок визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу, розподілу витрат між сторонами визначається ст. 137 ЦПК України.

Згідно ч. 2 ст. 137 ЦПК України,за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч. 3 ст. 137 ЦПК України,для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Участь адвоката, який представляє інтереси позивача у справі ОСОБА_2 і факт надання правової допомоги підтверджено ордером на надання правової допомоги, договором про надання правової допомоги від 20.08.2020 разом із додатковою угодою, актом приймаття-передачі наданих послуг №1 від 17.02.2021 року, квитанцією до прибуткового касового ордеру № 1/17 від 17.02.2021 року на суму 2 700,00 грн., копією свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю серії ЛВ № 000917.

Відповідно до акту приймаття-передачі наданих послуг №1 від 17.02.2021 року, слідує, що дані послуги зокрема складаються: підготовка та надсилання претензії на адресу ТОВ «Електро Лізинг» 1 000,00 грн., підготовка позовної заяви до суду 1 500,00 грн., направлення (подання) до суду першої інстанції позову 200,00 грн.

За змістом ч.ч. 5, 6 ст. 137 ЦПК України,у разі недотримання вимог щодо співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідачем не подавався відзив на позов та не заявлялось клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, а також не зазначено про необґрунтованість чи неспівмірність вказаних витрат.

Враховуючи викладене, з урахуванням характеру та обсягу наданих послуг, керуючись вимогою розумності та справедливості, суд приходить до висновку, що розмір зазначених витрат на оплату наданих послуг, підтвердженні належними доказами та підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесені ним судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1 181,91 гривень.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 76-82,89,141, 247,263-265,280-283 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Електро Лізинг» (ЄДРПОУ 40945970, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 147) про стягнення заборгованості - задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Електро Лізинг» на користь ОСОБА_1 неустойку за договором оренди обладнання з правов викупу № 01-05-2019-1 від 01.05.2019 року у розмірі 4 244,40 доларів США, що еквівалентно по курсу НБУ – 118 189 (сто вісімнадцять тисяч сто вісімдесят дев`ять) гривень 99 копійок.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Електро Лізинг» на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 181 (одна тисяча сто вісімдесят одна) гривень 91 копійок, понесені судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2 700 (дві тисячі сімсот) гривень.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення може бути оскаржене до Запорізького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня отримання його копії.

Суддя Н.І.Рибалко