Рішення № 97603600, 19.05.2021, Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя)

1Справа № 335/8611/20 2/335/499/2021

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 травня 2021 року м. Запоріжжя

Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя у складі:

головуючого судді Макарова В.О.,

за участю секретаря судового засідання Лиса Ю.О.,

представника позивача адвоката Карпенко В.Ю.,

представника третьої особи адвоката Олександрова О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя № 5, в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «БАНК ФОРУМ» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «БАНК ФОРУМ» Ларченко Ірини Миколаївни, третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвестохіллс Веста» про захист прав споживачів, визнання недійсним кредитного договору,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя з позовом до Публічного акціонерного товариства «БАНК ФОРУМ» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «БАНК ФОРУМ» Ларченко І.М. в якому просив суд визнати недійсним кредитний договір № 0223/07/19-N від 14.09.2007 року, підписаний ОСОБА_1 та ПАТ «БАНК ФОРУМ».

В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначає, що 14.09.2017 року між сторонами було підписано кредитний договір № 0223/07/19-N, відповідно до умов якого позивач зобов`язався виконати пункти 1.1, 3.1.1 цього Договору, зобов`язався надати позивачу кредитні кошти шляхом видачі готівки у сумі 17 440,00 доларів США, на споживчі цілі, зі сплатою відсотків за користування Кредитом у розмірі 11,5% річних.

Однак позивач запевняє суд, що відповідач свої обов`язки за кредитним договором № 0223/07/19-N від 14.09.2007 року не виконав, кредитні кошти позичальнику не видав. Поточний рахунок ОСОБА_1 не відкривався, договір на його відкриття відсутній. Відсутні первинні санкціоновані бухгалтерські документи (меморіальний ордер) про безготівкове надання кредиту, відсутня заява на видачу готівки.

Крім того, у спірному кредитному договорі не було зазначено про дату видачі кредиту. В кредитному договорі або додатку до нього не наданий детальний розпис сукупної вартості кредиту з урахуванням процентної ставки за ним, вартості всіх супутніх послуг, а також інших фінансових зобов`язань споживача тощо.

Кредитний договір або додаток до нього, не містить графік платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі, щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх супутніх послуг, а також інших фінансових зобов`язань споживача за кожним платіжним періодом, а у графіку платежів докладно не розписана сукупна вартість кредиту за кожним платіжним періодом.

Також, кредитодавець не попередив споживача, що валютні ризики під час виконання зобов`язань за кредитним договором в іноземній валюті несе споживач, а також, у разі якщо, кредитодавець не надав інформацію щодо методики, яка використовується банком для визначення валютного курсу, строку і комісій, пов`язаних з конвертацією валюти платежу у валюту зобов`язання під час погашення заборгованості за кредитом та процентами за користування ним.

Кредитодавець не зазначив у кредитному договорі або додатку до нього, про відкриття банківського поточного рахунку (2620), що відкривається споживачу для зарахування на нього суми наданого кредиту з позичкового рахунку, а також для здійснення розрахунково-касових операцій в іноземній валюті, які пов`язані з отриманням кредиту, його обслуговуванням і погашенням, умови відкриття, ведення та закриття такого рахунку, тарифи та всі суми коштів, які спожива має сплатити за договором банківського рахунку.

Окрім того, кредитна справа позичальника не містить номер основного поточного додаткового поточного та позичкового рахунків. Перед укладанням кредитного договору забезпеченою іпотекою, кредитодавець не оприлюднив інформації про іпотечний борг, та не встановив перелік обов`язкових умов, притаманних даному виду правочинів.

За таких обстави, кредитний договір № 0223/07/19-N від 14.09.2007 року на думку позивача не є дійсним, але відповідач вимагає виконання договору, як дійсного.

Позивач вважає такі дії відповідача істотним порушенням законодавства та умов договору і вважає необхідним визнання договору недійсним.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.10.2020 року справа передана на розгляд головуючому судді Макарову В.О.

Ухвалою суду від 23.11.2021 року відкрито у справі загальне позовне провадження.

На адресу суду 22.12.2020 року надійшли письмові пояснення третьої особи щодо позову, в яких, представник ТОВ «ФК «Інвестохіллс Веста» Остапченко О.В. просила в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити.

В мотивування поданих пояснень представник зазначила, що 14.09.2007 року між АКІБ «Форум» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 0223/07/19-N, відповідно до якого банк надав позичальнику кредит у сумі 27 440,00 доларів США, що підтверджується випискою по особовому рахунку позичальника.

Вищезазначені обставини встановлені рішенням Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 25.08.2015 року у справі № 243/7840/15-ц, а відтак не підлягають доказуванню на підставі ч. 4 ст. 82 ЦК України.

Також, Додатковим договором № 1 від 11.10.2010 року до оспорюваного договору внесено зміни, яким передбачено які саме рахунки були відкриті позичальнику, а саме: для надання кредиту банк відкрив позичальнику рахунок № НОМЕР_1 (п. 1 Додаткового договору); для нарахування процентів за кредитним договором був відкритий рахунок № НОМЕР_1 (п. 2 Додаткового договору).

Договір є укладеним, оскільки кредит надався на придбання нерухомості (п. 1.1 кредитного договору), яку позичальник придбав у той же день за кредитні кошти, що підтверджується інформацією з Єдиного державного реєстру речових прав на нерухоме майно та передав в іпотеку АКБ «Форум» в якості забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором, що підтверджується п. 1.2, 1.3 Іпотечного договору від 14.09.2007 року.

У зв`язку з вищевикладеним, всі твердження позивача щодо неотримання кредитних коштів спростовуються Додатковим договором, який позивач засвідчив власним підписом.

Крім того, як зазначає представник третьої особи, посилаючись на недійсність договору позивач зазначає, що він не отримував кредитних коштів, але визнати недійсним можливо лише договір який відбувся, адже неукладений договір не створює юридичних наслідків, відтак позивач сам визнає, що договір є укладеним.

Кредитний договір № 0223/07/19-N від 14.09.2007 року укладений дієздатними стронами на підставі їх волевиявлення, у письмовій формі, яка є обов`язковою для правочинів даного виду та спрямований на реальне настання правових наслідків, а відтак підстави для визнання його недійсним – відсутні.

Щодо твердження про відсутність строку дії кредитного договору № 0223/07/19-N від 14.09.2007 року, то це спростовується п. 7.5 оспорюваного договору, яким встановлено, що Договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань.

Щодо посилання ОСОБА_1 на нібито порушення банком Закону України «Про захист прав споживачів» при укладанні кредитного договору, то такі твердження спростовуються п. 7.1 оспорюваного договору, відповідно до якого умови кредитування відповідно до п. 2 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» позичальником отримано до укладання цього Договору.

Перед укладанням оспорюваного договору, позичальник був ознайомлений про: мету кредитування; тип відсоткової ставки; сукупну вартість кредиту; строк, на який одержано кредит; варіанти його повернення, тощо.

Оспорюваний договір укладено з ініціативи позичальника, при цьому останній свідомо уклав договір на зазначених у ньому умовах, на час його укладання не заявляв додаткових вимог щодо умов спірного договору та в подальшому виконував обов`язки, передбачені ним. В день підписання оспорюваного правочину позичальник отримав примірник кредитного договору, що дало йому додаткову можливість детально вивчити його умови і у випадку незгоди з його умовами скористатися правом на відкликання згоди на його укладання, яке передбачене п. 7.2. оспорюваного договору.

Щодо зміни кредитора у зобов`язанні, третя особа вказала, що 26.03.2019 року, між АКЬ «Форум» та ТОВ «Фінансова компанія «Веста» було укладено договір про відступлення прав вимоги № 0002/19/5, відповідно до п. 1 якого, в порядку та на умовах, визначених цим Договором, банк відступає новому кредитору належні банку, а новий кредитор набуває права вимоги банку до позичальників, заставодавців, іпотекодавців та поручителів, зазначених у Додатку № 1, Додатку № 1.1, Додатку № 1.2, та Акті № 1 приймання-передачі документації до цього договору, надалі за текстом боржники, включаючи право до правонаступників боржників, спадкоємців боржників або інших осіб, до яких перейшли обов`язки боржників, за кредитними договорами, договорами поруки та договорами іпотеки (іпотечними договорами) з урахуванням усіх змін, доповнень і додатків до них згідно Додатку № 1, Додатку № 1.1, Додатку № 1.2, та Акті № 1 приймання-передачі документації до цього договору.

Відповідно до умов даного договору, банк відступив права вимоги за кредитним договором № 0223/07/19-N від 14.09.2007 року, що був укладений між АКБ «Банк Форум» та ОСОБА_1 товариству з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Веста».

Протоколом загальних зборів учасників товариства № 06/08-2019 від 06.08.2019 року, ТОВ «Фінансова компанія «Веста» було перейменоване на ТОВ «Фінансова компанія «Інвестохіллс Веста», про що було внесено відповідні відомості до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Тобто, ТОВ «Фінансова компанія «Інвестохіллс Веста» є правонаступником всіх прав та обов`язків АКЬ «Банк Форум», а тому виступає новим кредитором ОСОБА_1 за кредитним договором № 0223/07/19-N від 14.09.2007 року та новим іпотекодержателем нерухомого майна, що підтверджується ухвалою у справі № 243/7840/15-ц, якою замінено стягувача – Публічне акціонерне товариство «Банк Форум» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Банк Форум» Ларченко І.М. у справі за позовом ПАТ «Банк Форум» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Банк Форум» Ларченко І.М. до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, його правонаступником товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвестохіллс Веста».

Таким чином, третя особа вважає, що підставою подання ОСОБА_1 даного позову є не захист порушених прав чи оспорюваних інтересів, а є спробою уникнути цивільно-правової відповідальності за невиконання не тільки договірних зобов`язань, а й рішення суду, яким вирішено стягнути з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «Банк Форум» заборгованості за кредитним договором № 0223/07/19-N від 14.09.2007 року у сумі 10 371,88 доларів США та 41 840,21 грн.

Тому, представник ТОВ Фінансової компанії «Інвестохіллс» просив в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити у повному обсязі.

Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 22.02.2021 року, закрито підготовче провадження у справі та справу призначено до розгляду по суті.

18.05.2021 року на адресу суду від позивача ОСОБА_1 надійшли письмові пояснення.

В судовому засіданні представник позивача - адвокат Карпенко В.Ю. підтримав заявлені позовні вимоги з підстав та мотивів викладених у позовній заяві. Наполягав на їх задоволенні в повному обсязі.

Представник третьої особи ОСОБА_3 в судовому засіданні посилаючись на недоведеність заявлених позовних вимог за підстав та мотивів викладених у письмових поясненнях, просить відмовити ОСОБА_1 в задоволенні позовних вимог.

Відповідач не скористався правом участі в судовому засіданні, будучи належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи в судове засідання не з`явився.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, суд вважає можливим вирішити справу на підставі наявних у ній матеріалів за відсутності належно сповіщеного відповідача.

Судом встановлено, що 14.09.2007 року між ОСОБА_1 та АКБ «Форум» укладений кредитний договір № 0223/07/19-N відповідно до якого банк надав позичальнику кредит у сумі 27 440,00 доларів США, що підтверджується випискою по особовому рахунку позичальника.

Крім того, у забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором № 0223/07/19-N від 14.09.2007 року, між банком та ОСОБА_2 було укладено договір поруки. Відповідно до умов договору поруки Поручитель зобов`язується у разі невиконанні порушення виконання Боржником своїх зобов`язань перед Кредитором погасити заборгованість по кредитному договору, а саме: суму кредиту, нараховані проценти по кредиту, відсотки по простроченій позиці (штраф, пеня) інші платежі, передбачені кредитним договором.

Спір між сторонами виник з приводу наявності правових підстав для визнання укладеного між сторонами кредитного договору недійсним, з підстав його невиконання в частині надання кредитних коштів.

Статтями 6, 627 ЦК України встановлено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. У договорах за участю фізичної особи - споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (статті 626, 628 ЦК України).

Відповідно до статті 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (стаття 526 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною 1, 2 ст. 651 ЦК України передбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Суд не може погодитися із твердженням представника позивача про наявність правових підстав для визнання недійсним кредитного договору № 0223/07/19-N від 14.09.2007 року через не надання кредитором грошових коштів визначених умовами договору в сумі 27 440,00 доларів США.

Стаття 13 ЦПК України встановлює, що суд розглядає справи на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до статті 76 ЦПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Згідно із практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно - правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Саме на позивача покладено процесуальний обов`язок довести заявлені позовні вимоги. Проте суд не може визнати дане твердження позивача доведеним, з огляду на наступне.

Частиною 4 статті 82 ЦПК України передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Частиною першою статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав та свобод людини (далі - Конвенція) та практику суду як джерело права. У преамбулі та статті 6 параграфа 1 Конвенції, у рішенні Європейського суду з прав людини від 25.07.2002 року у справі за заявою № 48553/99 «Совтрансавто-Холдінг» проти України», а також у рішенні Європейського суду з прав людини від 28.10.1999 року у справі за заявою № 28342/95 «Брумареску проти Румунії» встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів

Преюдиціальність - це обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки вони вже встановлені у рішенні суду і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив у законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами (постанова КГС ВС від 26.11.2019 по справі № 902/201/19, постанова КГС ВС від 15.10.2019 року по справі № 908/1090/18.

Не потребують доказування преюдиціальні обставини, тобто, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, - при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. При цьому не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах - позивачів, відповідачів, третіх осіб тощо. Преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме обставинам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом (постанова КГС ВС від 19.12.2019 року по справі № 916/1041/17).

Згідно положення ч. 4 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Судом досліджено судове рішення у справі № 243/7840/15-ц за позовом ПАТ «Банк Форум», правонаступником якого є відповідач про стягнення заборгованості за кредитним договором, що надані до заперечення представником третьої особи.

Рішенням Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 25.08.2015 року, яке набрало законної сили 07.09.2015 року, стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «Банк Форум» заборгованість за кредитним договором № 0223/07/19-N від 14.09.2007 року у сумі 10371,88 доларів США( десять тисяч триста сімдесят один долар США 88 центів) та 41840,21 грн. Стягнути окремо з кожного відповідача ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «Банк Форум» судовий збір у розмірі 1827 грн. 00 коп.

Відповідно до положень Плану рахунків бухгалтерського обліку банків України, Інструкції з бухгалтерського обліку кредитних, вкладних (депозитних) операцій та формування і використання резервів під кредитні ризики в банках України та інш., затверджених Національним банком України, аналітичний облік кредитних операцій здійснюється в розрізі позичальників за кожним кредитним договором окремо.

Отже, за кожним окремим кредитним договором банк відкриває позичальнику окремі рахунки для обслуговування тільки одного конкретного кредитного договору. Рахунки відкриті для обслуговування кредитного договору є унікальними і вказують на чітку приналежність відкритого рахунку до обслуговуючого кредитного договору.

При цьому, додатковим договором № 1 від 11.10.2010 року до оспорюваного договору внесено зміни, яким передбачено які саме рахунки були відкриті позичальнику, а саме: для надання кредиту банк відкрив позичальнику рахунок № НОМЕР_1 (п. 1 Додаткового договору); для нарахування процентів за кредитним договором був відкритий рахунок № НОМЕР_1 (п. 2 Додаткового договору).

Судом достовірно встановлено, що позивач під час укладення кредитного договору був ознайомлений зі всіма його умовами, оскільки висловив своє волевиявлення на його укладення шляхом підписання кредитного договору, про що сам підтвердив в договорі. Зміст договору, не порушує законних прав та інтересів позивача, а тому відсутні підстави для задоволення позову про визнання недійсним кредитного договору, укладеного між ним та ПАТ «БАНК ФОРУМ».

Позивач не відмовлявся від одержання кредиту, свою згоду на укладення кредитного договору не відкликав, і не звертався до банку за додатковими роз`ясненням положень договору ні до, ні під час, ні після його укладення.

Окрім того, відповідно до ст. 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність», банкам надано право самостійно встановлювати процентні ставки та комісійну винагороду за надані послуги.

Аналіз даної правової норми свідчить про те, що така форма витрат, як плата за обслуговування кредиту існує, визначається кожним банком (фінансовою установою) індивідуально та затверджується внутрішніми актами.

10.06.2017 року набув чинності Закон України «Про споживче кредитування» від 15.11.2016 року, який визначає загальні правові та організаційні засади споживчого кредитування в Україні відповідно до міжнародно-правових стандартів у цій сфері та регулює відносини між кредитодавцями, кредитними посередниками та споживачами під час надання послуг споживчого кредитування.

Відповідно ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування» від 15.11.2016 року № 1734-VIII загальні витрати за споживчим кредитом - це витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

У свою чергу, з 10.06.2017 року стаття 11 Закону України «Про захист прав споживачів» застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування» та була виключеною і припинила свою дію.

Згідно статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» від 15.11.2016 року, реальна річна процентна ставка обчислюється відповідно до нормативно - правових актів органів, що здійснюють державне регулювання ринків фінансових послуг.

Для цілей обчислення реальної річної процентної ставки визначаються загальні витрати за споживчим кредитом.

До загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, платежі на додаткові та супутні послуги кредитодавця (у тому числі за ведення рахунків), які сплачуються споживачем, пов`язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, розраховані на дату укладення договору про споживчий кредит, які є обов`язковими для укладення договору про споживчий кредит, а також за послуги кредитного посередника (за наявності).

Отже, чинним законодавством України надано право банку отримувати плату за обслуговування кредиту, оскільки таке прямо передбачено Законом України «Про споживче кредитування», а тому відсутні підстави для визнання Кредитного договору в тій частині недійсним.

Окрім того, Закон України «Про захист прав споживачів» застосовується до спорів, які виникли з кредитних правовідносин, лише у тому разі, якщо підставою позову є порушення порядку надання споживачеві інформації про умови отримання кредиту, типові процентні ставки, валютні знижки тощо, які передують укладенню договору. Після укладення договору між сторонами виникають зобов`язальні правовідносини.

Оспорюваний договір вчинений у письмовій формі, як це передбачено ч. 1 ст. 1055 ЦК України. Даний договір був підписаний позивачем, яка жодних зауважень не висловлювала, що свідчить про її згоду з умовами договору. У відповідності зі статтею 12 ЦК України особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд.

Згідно зі ст. 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ст.ст. 13, 14 ЦК України, цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. Цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов`язковим для неї. Виконання цивільних обов`язків забезпечується засобами заохочення та відповідальністю, які встановлені договором або актом цивільного законодавства. Особа може бути звільнена від цивільного обов`язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства.

Отже, договір є укладеним, оскільки кредит надався на придбання нерухомості (п. 1.1 кредитного договору), яку позичальник придбав у той же день за кредитні кошти, що підтверджується інформацією з Єдиного державного реєстру речових прав на нерухоме майно та передав в іпотеку АКБ «Форум» в якості забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором, що підтверджується п. 1.2, 1.3 Іпотечного договору від 14.09.2007 року.

Відповідно до ст. 55 Закону України «Про банки та банківську діяльність», відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договором) між клієнтом та банком.

Згідно ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Дані норми носять спеціальний (привілейований) характер. Крім того, кредитний договір є консенсуальним, тобто вважається укладеним з моменту досягнення сторонами домовленості за всіма істотними умовами цього договору.

Кредитний договір підписаний сторонами, які досягли згоди з усіх істотних умов договору, мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, а їх волевиявлення було вільним і відповідало їхній внутрішній волі; позивач на момент укладення договору не заявляв додаткових вимог щодо умов спірного договору та в подальшому виконував його умови; відповідач надав позивачу документи, які передували укладенню кредитного договору, у тому числі й щодо сукупної вартості кредиту, реальної процентної ставки; у додатку до кредитного договору «Графік погашення кредиту», які підписані позивачем.

Відповідно до п. 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» № 9 від 06.11.2009 року, правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом.

Як наслідок, правочин, що оспорюється позивачем, повністю відповідає вимогам законодавства, складений з урахуванням вимог закону щодо його форми і змісту, а отже відсутні підстави для визнання його недійсним.

Додатково необхідно відмітити, що згідно п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» № 9 від 06.09.2009 року, згідно зі статтею 217 ЦК правочин не може бути визнаний недійсним у цілому, якщо закону не відповідають лише його окремі частини й обставини справи свідчать про те, що він був би вчинений і без включення недійсної частини.

На підставі встановленого та вказаних вище норм суд дійшов висновку, що позичальник був проінформований про всі істотні умови договору, спосіб та терміни погашення кредиту, його сукупну вартість кредиту, розміри та терміни сплати процентів та інших платежів, які банк має право встановлювати.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

На підставі викладеного, суд приходить до переконання, що позивачем не доведено, що кредитні кошти в сумі 27 440,00 доларів США не видано, а тому відсутні підстави для визнання недійсним укладеного 14.09.2007 року кредитного договору.

Враховуючи викладене, судом встановлено, що укладення оспорюваного кредитного договору відбулося з дотриманням вимог чинного законодавства, а відтак, суд приходить до висновку, що в задоволенні позову слід відмовити.

Крім іншого, суд вважає необхідним звернути увагу позивача, що розірвання кредитного договору не є підставою для припинення заходів забезпечення кредитного зобов`язання, такий висновок міститься в постанові ВС/КЦС у справі № 539/3306/17 від 06.05.2020 року.

Частиною першою статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено право на справедливий суд, зокрема кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Таким чином, всебічно оцінюючи надані сторонами докази дослідивши на підставі зібраних доказів у їх сукупності, суд вважає позовні вимоги позивача не підлягають до задоволення, в зв`язку з необґрунтованістю та недоведеністю.

Також судом встановлено, що 26.03.2019 року, між АКБ «Форум» та ТОВ «Фінансова компанія «Веста» було укладено договір про відступлення прав вимоги № 0002/19/5, відповідно до п. 1 якого, в порядку та на умовах, визначених цим Договором, банк відступає новому кредитору належні банку, а новий кредитор набуває права вимоги банку до позичальників, заставодавців, іпотекодавців та поручителів, зазначених у Додатку № 1, Додатку № 1.1, Додатку № 1.2, та Акті № 1 приймання-передачі документації до цього договору, надалі за текстом боржники, включаючи право до правонаступників боржників, спадкоємців боржників або інших осіб, до яких перейшли обов`язки боржників, за кредитними договорами, договорами поруки та договорами іпотеки (іпотечними договорами) з урахуванням усіх змін, доповнень і додатків до них згідно Додатку № 1, Додатку № 1.1, Додатку № 1.2, та Акті № 1 приймання-передачі документації до цього договору.

Відповідно до умов даного договору, банк відступив права вимоги за кредитним договором № 0223/07/19-N від 14.09.2007 року, що був укладений між АКБ «Банк Форум» та ОСОБА_1 товариству з обмеженою відповідальністю «Фінансова коп=мпанія «Веста».

Протоколом загальних зборів учасників товариства № 06/08-2019 від 06.08.2019 року, ТОВ «Фінансова компанія «Веста» було перейменоване на ТОВ «Фінансова компанія «Інвестохіллс Веста», про що було внесено відповідні відомості до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Тобто, ТОВ «Фінансова компанія «Інвестохіллс Веста» є правонаступником всіх прав та обов`язків АКЬ «Банк Форум», а тому виступає новим кредитором ОСОБА_1 за кредитним договором № 0223/07/19-N від 14.09.2007 року та новим іпотекодержателем нерухомого майна, що підтверджується ухвалою у справі № 243/7840/15-ц, якою замінено стягувача – Публічне акціонерне товариство «Банк Форум» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Банк Форум» Ларченко І.М. у справі за позовом ПАТ «Банк Форум» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Банк Форум» Ларченко І.М. до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, його правонаступником товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвестохіллс Веста».

Закон України «Про захист прав споживачів» регулює відносини, які виникають між споживачами і виробниками, виконавцями, продавцями під час продажу товарів (виконанні робіт, наданні послуг) встановлює права споживачів на придбання товарів (робіт, послуг) належної якості та безпечних для життя і здоров`я, а також визначає механізм захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.

У вказаному законі прописана процедура укладання договору, яка включає питання щодо надання інформації споживачеві один про одного та щодо умов договору: про надання послуг з адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах, винагороди товариства, порядок розподілу товару, тощо. А у разі ненадання зазначеної інформації суб`єкт господарювання, який повинен її надати, несе відповідальність, встановлену статтями 15 і 23 цього Закону. Тобто, права особи як споживача охоплюються і мають місце на стадії придбання, замовлення, використання або реалізації наміру придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, а коли така продукція вже придбана, замовлена або використовується, то діють правила і норми відповідних договірних правовідносин. Жодна з перелічених у ст. 4 Закону України «Про захист прав споживача» підстав, які дають право особі захистити порушене право споживача, не пов`язані з предметом пред`явленого позову до суду.

Таким чином, позивач не може бути звільнений від сплати судового збору на підставі ч. 3 ст. 22 Закону «Про захист прав споживачів».

Відповідно до статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що позовні вимоги не підлягають до задоволення, до стягнення з позивача на користь держави підлягає судовий збір у розмірі 840,80 грн.

Керуючись ст.ст. 4, 10, 12, 13, 76, 81, 258, 259, 265, 353, 355 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «БАНК ФОРУМ» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «БАНК ФОРУМ» Ларченко Ірини Миколаївни, третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвестохіллс Веста» про захист прав споживачів, визнання недійсним кредитного договору – залишити без задоволення.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Держави судовий збір у розмірі 840,80 грн.

Рішення може бути оскаржене у апеляційному порядку до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги через Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 354, ст. 355 ЦПК України).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду (ч.ч. 1, 2 ст. 273 ЦПК України).

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення (п. 1 ч. 2 ст. 354 ЦПК України).

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин (ч. 3 ст. 354 ЦПК України).

Вступна та резолютивна частини рішення ухвалені в нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 19.05.2021 року.

Повний текст рішення виготовлений 28.05.2021 року

Суддя В.О. Макаров