Вирок № 97603557, 11.06.2021, Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області

Дата документу 11.06.2021

Справа № 320/1194/19

Провадження 1-кп/937/189/21

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

«11» червня 2021 року м. Мелітополь

Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області в складі колегії суддів:

головуючого - судді Колодіної Л.В.,

суддів – Бахаєва І.М., Іваненко О.В.,

за участю секретаря - Арифової Л.А., Лебідь М.В.,

за участю прокурора – Навки Н.В., Фурманенко М.В., Гончара Д.С.,

захисника обвинуваченого – адвокатів Стоякіна Г.М., Стукалова А.В.,

обвинуваченого – ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Мелітополі об`єднані матеріали кримінального провадження відносно:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт. Якимівка Якимівського району, Запорізької області, українця, громадянина України, який не має місця реєстрації, мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимий:

- 04.03.1997 Якимівським районним судом Запорізької області за ч. 2,3 ст. 140, ч. З ст. 142, ст. 42 КК України до 6 років позбавлення волі з посиленим режимом та конфіскацією майна. На підставі ст.43 КК України, приєднано до вироку Якимівського районного суду Запорізької області від 04.05.1995, та за вироком від 11.08.1998 остаточне покарання 7 років 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією майна;

- 04.03.2005 Якимівським районним судом Запорізької області за ч. 1 ст. 304, ч. 2,3 ст. 185, ст. 70 КК України до 3 років 6 місяців позбавлення волі;

- 10.03.2011 Якимівським районним судом Запорізької області за ч. 2 ст. 185 КК України до 1 року позбавлення волі;

- 22.09.2014 Якимівським районним судом Запорізької області за ч. 2 ст. 186, ч. 1 ст. 125 КК України до 4 років позбавлення волі. Звільнений 19.01.2018 по відбуттю строку покарання,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15 ч. 1 ст. 115, ч.2 ст.185 Кримінального кодексу України,

В С Т А Н О В И В:

15 листопада 2018 року, приблизно о 21 годині, знаходячись у квартирі АДРЕСА_2 , громадянин ОСОБА_1 , перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, у ході раптово виниклої з ОСОБА_2 сварки, на ґрунті особистих неприязних стосунків, маючи умисел на вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті ОСОБА_2 , взяв у руки ніж, яким, з метою вбивства, умисно наніс ОСОБА_2 множинні (близько 10) удари у тулуб, кінцівки, обличчя, чим спричинив потерпілому тілесні ушкодження у вигляді:

-одиночного колото-різаного поранення передньої черевної стінки, що проникло у черевну порожнину з ушкодженням великого сальника, яке, згідно з висновком судово-медичної експертизи № 11 від 28.01.2019 року кваліфікується як тяжке тілесне ушкодження, небезпечне для життя;

-численних колото-різаних поранень обличчя, грудної клітки, надпліч, лівого плеча, правої сідниці, які проходили у межах м`яких тканин (що зумовили необхідність хірургічного їх лікування), які, згідно з висновком судово-медичної експертизи № 11 від 28.01.2019 року, кваліфікуються як легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров`я.

Відразу після цього ОСОБА_1 , виконавши усі дії, спрямовані на умисне вбивство ОСОБА_2 з місця злочину пішов, залишивши потерпілого на місці події. Але смерть ОСОБА_2 не настала, з причин, які не залежали від волі ОСОБА_1 , у зв`язку з тим, що потерпілому своєчасно було надано професійну медичну допомогу лікарями. Дії громадянина ОСОБА_1 кваліфіковані як, закінчений замах на вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині.

Крім того, 21 листопада 2018 року, приблизно о 12 годині 30 хвилин, знаходячись біля домоволодіння АДРЕСА_3 , громадянин ОСОБА_1 , маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, діючи повторно, з корисливих мотивів, скориставшись тим, що потерпілий ОСОБА_3 перебуває без свідомості, а за його діями ніхто не спостерігає, таємно викрав майно ОСОБА_3 , яке знаходилось при ньому, а саме: велосипед марки «Салют» з рамою червоного кольору, вартістю 800 гривень, барсетку чорного кольору марки «Samsonite», яка не становить матеріальної цінності, в якій знаходились грошові кошти в сумі 400 гривень в 2 купюрах НБУ номіналом 200 гривень кожна, паспорт громадянина України на ім`я потерпілого, довідка про привласнення ідентифікаційного персонального номеру фізичної особи - платника податків, посвідчення електрика та перепустка на ім`я потерпілого, які не становлять матеріальної цінності, платіжна картка банку «Райффайзен банк Аваль», яка не становить матеріальної цінності для потерпілого, заподіявши тим самим, потерпілому ОСОБА_3 майнову шкоду на загальну суму 1200 гривень. Дії громадянина ОСОБА_1 кваліфіковані як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 свою вину визнав частково: у вчиненні крадіжки – визнав в повному обсязі, відносно замаху на вбивство – визнав частково та пояснив, що дійсно наносив вдари ножем, однак вбивати не хотів та до вбивства не готувався. Так, 09 листопада 2018 року він приїхав до м. Мелітополя в квартиру на вул. Сєдовців. Там знаходилися ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , потерпілий ОСОБА_6 та ОСОБА_7 . Їздили на роботу та три дні пили спиртні напої. Якось у ввечері випили та полягали спати, т.я. зранку необхідно було їхати на роботу. Коли обвинувачений спав, потерпілий почав його обшукувати, потім поштовхав та розбудив його. Потерпілий запропонував пройти до його кімнати. Коли пройшли до кімнати потерпілого, потерпілий присів на диван. В цей час потерпілий почав вимагати у обвинуваченого гроші, ОСОБА_8 йому необхідно було їхати до Запоріжжя. Потерпілий заліз на обвинуваченого зверху та ліг на нього. В цей час обвинувачений побачив ніж, який лежав на дивані. Цим ножем обвинувачений наніс потерпілому два удари, куди – не пам`ятає. Коли все скінчилося, до кімнати зайшли ОСОБА_9 та ОСОБА_5 . ОСОБА_5 викликала медичну допомогу. Крім того, обвинувачений пояснив, що пізніше він цей ніж викинув.

Обвинувачений також пояснив, що в той час з ними була лише одна жінка – це ОСОБА_5 . Інших жінок не було. Чому в судовому засіданні потерпілий її назвав ОСОБА_10 – йому невідомо.

Відносно крадіжки обвинувачений суду пояснив, що в листопаді 2018 року (за декілька днів до його затримання) вдень на вул. Фучика у м. Мелітополі побачив, що лежить чоловік, а рядом з ним знаходився велосипед. Обвинувачений взяв цей велосипед, барсетку, яка знаходилася рядом з чоловіком. В барсетці були 400 грн., паспорт, довідка на код, перепустка, посвідчення електрика та картка банку «Аваль».

Не дивлячись на те, що обвинувачений ОСОБА_1 не визнав свою провину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 1 ст. 115 КК України, його вина підтверджується сукупністю перевірених та проаналізованих в ході судового слідства доказами, так само як і спростовується цими ж доказами його захисна версія щодо відсутності умислу позбавити життя потерпілого ОСОБА_2 ..

Допитаний в судовому засіданні потерпілий ОСОБА_2 суду пояснив, що є інвалідом дитинства, т.я. має захворювання - епілепсію. Восени 2018 року він разом із дівчиною ОСОБА_10 приїхав до м. Мелітополя. Проживали у квартирі. Приблизно через дня 2 прийшов ОСОБА_11 та запропонував роботу. Потерпілий відмовився від цієї пропозиції. Ввечері потерпілий випив 50 грамів спиртного за знайомство. Наступного ранку до кімнати потерпілого зайшов ОСОБА_11 та почав наносити удари. Потерпілий впав на підлогу та побачив, що у ОСОБА_12 щось у руці блиснуло. Перший удар був в ліве плече. Другий удар був в праве плече. Також був сильний удар в живіт. Потерпілий допускає, що вдарів було біля 10. Всі події потерпілий пам`ятає невиразно. Крім того, потерпілий пояснив, що ОСОБА_13 він не душив та по кишеням не лазив. Це обман з боку обвинуваченого ОСОБА_13 . Потерпілий також пояснив, що його бив тільки ОСОБА_14 , а удари ножем ОСОБА_14 наносив в кімнаті, де потерпілий ночував.

Потерпілий ОСОБА_2 просить суд призначити покарання обвинуваченому на розсуд суду.

Допитаний в судовому засіданні під час досудового розслідування в порядку ст.225 КПК України свідок ОСОБА_15 пояснив, що не має постійного місця проживання, т.я. після звільнення з місця позбавлення волі, а саме з 2016 року, веде полубродячий спосіб життя. Перед тим, що трапилося, був знайомий з ОСОБА_16 приблизно 2 тижні. ОСОБА_13 розповідав свідку, що також не має місця постійного проживання. Тоді на протязі двох днів вони заходили в гості до « ОСОБА_17 » - чоловіку з ім`ям ОСОБА_18 . Він мешкав в квартирі по АДРЕСА_4 . Точну адресу свідок пояснити не може. Вони разом розпивали спиртні напої. Також там був незнайомий свідку чоловік з ім`ям ОСОБА_19 та жінка ОСОБА_5 . Ця жінка була співмешканкою ОСОБА_19 . Так, 15 листопада 2018 року свідок разом з ОСОБА_16 прийшли в гості до ОСОБА_20 та принесли горілку. Там вже були ОСОБА_7 , ОСОБА_19 та ОСОБА_5 . Вони розпили горілку, це приблизно 0,5 – 1 літр. На той час усі були в стані приблизно середньо-тяжкого алкогольного сп`яніння. Потім усі полягали спати. Ця квартира має дві житлові кімнати. Свідок ліг в спальні на підлозі на матраці з Чапою. Інші ( ОСОБА_19 , ОСОБА_14 , ОСОБА_5 ) – залишилися у залі. Свідок проснувся від криків ОСОБА_21 . Вона кричала, що ОСОБА_14 ріже ОСОБА_19 . Свідок вбіг до залу та побачив, що на дивані на боку лежить ОСОБА_19 та до нього підскочив ОСОБА_14 з ножем в руці. Цей ніж свідок не встиг розглянути. ОСОБА_14 крикнув, що вб`є ОСОБА_19 та почав виражатися нецензурною лайкою, потім вдарив ОСОБА_19 ножем. Вдар ножем прийшовся в плече. Свідок підскочив до них та відтягнув ОСОБА_12 від потерпілого. Після чого свідок вивів ОСОБА_12 з квартири, щоб той не добив ОСОБА_19 , т.я. ОСОБА_14 висловлював бажання вбити ОСОБА_19 та рвався до нього. Вони вийшли з під?їзду будинку та свідок надав телефон ОСОБА_21 , щоб вона зателефонувала до швидкої допомоги, оскільки ОСОБА_19 був закривавлений, блідий та сказав свідку, що помирає. ОСОБА_5 дзвонила, а свідок разом з ОСОБА_12 пішли до магазину АТБ. Після вони сіли під магазином та вживали горілку. Потім свідок з ОСОБА_12 пішли до теплотраси, спали та жили там. Через декілька днів вони повернулися на квартиру до « ОСОБА_20 ». Були доставлені до відділку поліції для з`ясування обставин події. Свідок вважає, що якби він не втрутився, то ОСОБА_14 вбив би ОСОБА_19 . Свідок нікому тілесні ушкодження не наносив, йому – також ніхто не наносив. Оговорювати – не має підстав.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_22 пояснив, що проживає за адресою: АДРЕСА_4 . Коли сталася ця подія – свідка вдома не було. Подія відбулася за місцем мешкання громадянина ОСОБА_23 . Подробиці події – свідку невідомі, а відомі - лише зі слів сусідок.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_24 пояснила, що працює диспетчером швидкої медичної допомоги. Так, 15 листопада 2018 року надійшов виклик – дзвонила жінка, яка пояснила, що на сходовому майданчику лежить людина, йому погано. Свідок направила групу медичної допомоги.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_25 пояснив, що працює лікарем швидкої медичної допомоги. Так, 15 листопада 2018 року він виїжджав на виклик за адресою: АДРЕСА_4 . Квартира була відчинена та в одній із кімнат на дивані лежав потерпілий чоловік в крові з безліччю ножових поранень, одне з яких було проникаючим у черевну порожнину. Лікарем на місці були оброблені поранення, зроблені перев`язки, внаслідок безлічі поранень та тяжкого стану потерпілого, його госпіталізували до лікарні. Крім того, свідок суду пояснив, що кров була тільки на дивані, де лежав чоловік. В інших місцях – крові не було. Крім потерпілого, свідок нікого не бачив.

Крім того, вина обвинуваченого ОСОБА_1 підтверджується письмовими доказами, які були досліджені в ході судового слідства, а саме:

- протоколом огляду місця події від 16 листопада 2018 року, згідно якого предметом огляду є квартира, яка розташована за адресою: АДРЕСА_5 , за результатами якого виявлено та вилучено наступне: змив на марлевий тампон з поверхні ручки з зовнішньої сторони вхідних дерев`яних дверей; змив на марлевий тампон з поверхні ручки з внутрішньої сторони вхідних дерев`яних дверей; змив на марлевий тампон з поверхні ручки з зовнішньої сторони дерев`яних дверей між кімнатами №1 та № 2; змив речовини бурого кольору з поверхні підлоги біля входу до кімнати № 2; фрагмент шпалер зі слідами речовини бурого кольору зі стіни при вході ліворуч в кімнаті № 2; наволочка білого кольору зі слідами речовини бурого кольору з подушки, що на кріслі в кімнаті № 2; кухонний ніж з металевим руків`ям коричневого кольору, на клинку якого є сліди речовини бурого кольору з підлоги в кімнаті № 2 біля крісла; стамеска з дерев`яним руків`ям коричневого кольору з підлоги в кімнаті № 2 біля крісла; полімерна пляшка об`ємом 0,5 літрів порожня без етикетки; полімерна пляшка об`ємом 0,6 літрів порожня з етикеткою з написом «Мирненська» з підлоги в кімнаті № 2 біля крісла; фрагмент шпалер зі слідами речовини бурого кольору з поверхні стіни біля дивану в кімнаті № 2; змив речовини бурого кольору з поверхні підлоги біля дивану в кімнаті № 2; куртка чорного кольору з поверхні підлоги перед шафою в кімнаті № 2; 4 недопалки від сигарет з підлоги біля дерев`яної тумби в кімнаті № 4; таблиця до протоколу огляду місця події з п`ятьма слідами папілярних узорів з предметів і речей в квартирі № 61/том 2 а.с.14-29/;

- висновком судово-медичної експертизи №163 від 12.02.2019, відповідно до якого, згідно «Висновку експерта» від 24.01.2019 р. №185: « Кров підозрюваного ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , відноситься до групи 0 з ізогемаглютинінами анти-А і анти-В за ізосерологічною системою АВ0»; згідно виписки, наданої слідчим ОСОБА_26 , з медичної картки стаціонарного хворого ОСОБА_2 КУ «ТМО БЛ ІМЛ ШМД» ММР ЗО, встановлено, що: «... його кров відноситься до групи А (II) ізосерологічної системи АВ0»; в змиві І на марлевий тампон /об`єкт №1/, змиві II на марлевий тампон /об`єкт 162/, фрагменті шпалер І /об`єкт №3/, фрагменті шпалер II /об`єкт №4/, наволочці /об`єкт № 5/ та куртці /об`єкт №6/, вилучених в кімнаті АДРЕСА_6 , встановлено наявність крові людини та виявлені антигени А та Н з ізогемаглютиніном анти-В системи АВ0 в об`єктах №1-4, що не виключає походження крові від особи /осіб/ групи А з ізогемаглютиніном анти-В за ізосерологічною системою АВ0, в тому числі від потерпілого ОСОБА_2 .. Домішка крові від підозрюваного ОСОБА_1 не виключається. В об`єктах № 7-10 на вищевказаній куртці наявність крові не встановлено /том 2 а.с. 42-45/;

- висновком судово-медичної експертизи № 164 від 05.02.2019, згідно якого на ножі вилученому за адресою: АДРЕСА_5 , наявність крові не встановлено /том 2 а.с. 49,50/;

- висновком судово-медичної експертизи № 185 від 24.01.2019, згідно якого кров підозрюваного ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , відноситься до групи 0 з ізогемаглютинінами анти-А і анти-В за ізосерологічною системою АВ0/ том 2 а.с. 55/;

- протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 17 листопада 2018 року, згідно якого потерпілий ОСОБА_2 впізнає чоловіка на фотознімку під № 2. Згідно довідки до протоколу впізнання особи за фотознімками, на фотознімку №2 зображений ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 /а.с.59-62/;

- висновком судово-медичної експертизи №11 від 28.01.2019, згідно якого у громадянина ОСОБА_2 1972 р.н. були виявлені тілесні ушкодження, саме: одиночне колото-різане поранення передньої черевної стінки, що проникало у черевну порожнину з ушкодженням великого сальника, численні колото-різані поранення обличчя, грудної клітки, надпліч, лівого плеча, правої сідниці, які проходили у межах м`яких тканин (що зумовили необхідність хірургічного їх лікування). Зазначені тілесні ушкодження у громадянина ОСОБА_2 кваліфікуються наступним чином: поранення передньої черевної стінки, що проникало у черевну порожнину – тяжкі, небезпечні для життя («Правила судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», затверджені наказом Міністерства охорони здоров`я України, від 17.01.1995 р. №6); інші тілесні ушкодження - легкі, що спричинили короткочасний (понад 6, але не більше 21 дня) розлад здоров`я («Правила судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», затверджені наказом Міністерства охорони здоров`я України, від 17.01.1995 р. №6). Вказані тілесні ушкодження утворилися від дій твердого предмету, що мав колюче-ріжучі властивості, яким міг бути клинок ножа, можливо 15.11.2018р., за викладених вище обставин та як було вказано у фабулі ухвали. Взаєморозташування потерпілого та нападника могло бути різноманітним з урахуванням однієї умови - відповідні частини тіла мали бути доступними для травмування. Відповідно показів лікаря-хірурга, у ОСОБА_2 було близько 10-ти колото-різаних поранень. Достовірних даних про послідовність нанесення ушкоджень ОСОБА_2 , а також їх напрямок, експерт не має. Єдине, про що може достовірно висловитись, що один з векторів напрямку сили нанесення проникаючого колото-різаного поранення передньої черевної стінки - спереду назад. Сила нанесення травматичних дій була достатньою для ушкодження м`яких тканин тіла та спричинення відповідних ушкоджень. Тілесні ушкодження у ОСОБА_2 знаходяться в ділянках, що не виключають можливості їх спричинення власною рукою, але не є характерними для власноручного ушкодження/ том 2 а.с.65,66/;

- матеріалами відеозапису на карті пам`яті мікро СД, на якому зафіксовано проведення слідчого експерименту від 23 листопада 2018 року, розпочато о 10:29 – закінчено о 10:40, за участю свідка ОСОБА_15 , в ході проведення якого останній показав, що в той день він разом з ОСОБА_16 прийшли до ОСОБА_17 . Там були ОСОБА_7 , потерпілий та ОСОБА_5 . Випили, закусили. Потім свідок ліг спати у спальні на матраці, а ОСОБА_14 задрімав в залі. Через деякий час свідок почув крики ОСОБА_21 та зайшов в кімнату, коли потерпілий лежав на дивані та «пузо» в нього було вже порізане. ОСОБА_11 підійшов та наніс удар ножем ОСОБА_27 в ліве плече. Потім ОСОБА_11 хотів нанести ще удар в область шиї. Однак свідок відтягнув ОСОБА_28 від потерпілого. Куди ОСОБА_13 дів цей ніж - свідку невідомо. Після свідок та ОСОБА_11 вийшли з будинку. Свідок дав телефон ОСОБА_21 та сказав щоб та викликала медичну допомогу. А свідок та ОСОБА_13 пішли пити спиртні напої /том 2 а.с.67-69/;

- матеріалами відеозапису на карті пам`яті мікро СД, на якому зафіксовано проведення слідчого експерименту від 23 листопада 2018 року, розпочато об 11:39 – закінчено об 11:52, за участю підозрюваного ОСОБА_1 , в ході проведення якого останній показав що, коли ОСОБА_13 лежав на дивані, його почав бити потерпілий, т.я. хотів забрати у нього гроші. Потерпілий наніс приблизно 4 удари в область голови. Герасимов взяв ніж, який лежав на дивані, та, біля 4 разів, вдарив потерпілого в живіт. Удари вийшли від низу до верху/том 2 а.с.94-99/;

- висновком судово-психіатричної та комплексної судової психолого-психіатричної експертиз № 30 від 21.01.2019, згідно якого громадянин ОСОБА_11 1978 р.н. виявляв та виявляє на теперішній час психічний розлад у формі психічних та поведінкових розладів внаслідок уживання алкоголю, синдром залежності, на що вказує: нормальний розвиток з дитинства, навчання в загальноосвітній школі, ПТУ, трудова діяльність, відсутність будь-яких психопатологічних розладів на протязі всього його життя та диспансерного обліку у лікаря психіатра. Тривалість та частота вживання спиртних напоїв привели до формованої психічної та фізичної залежності. У підекспертного з`явилися запої, похмілля, амнестичні форми сп`яніння, загострення рис характеру у нетверезому стані. Перебуваючи у місцях позбавлення волі за непокору неодноразово поміщався в БУР, ШІЗО. При теперішньому дослідженні, на тлі сомато-неврологічної симптоматики, характерної для алкогольної залежності, виявляє послідовність і логічність у мисленні, схоронність інтелектуально - мнестичних функцій, відсутність галюцінаторно-маячних переживань, критичність та розуміння караності інкримінованого йому діяння. У період здійснення інкримінованого йому правопорушення, ознак тимчасового хворобливого розладу психічної діяльності не виявляв, а знаходився у стані гострої алкогольної інтоксикації, на що вказує: вживання алкоголю, цілеспрямованість дій, орієнтування в навколишньому, відсутність галюцінаторно-маячної симптоматики, поступовий вихід зі стану гострої алкогольної інтоксикації. Ступінь наявних порушень була не така, щоб позбавляла його здатності усвідомлювати фактичний характер своїх дій і керувати ними. За своїм психічним станом в цей час він також може усвідомлювати свої дії й керувати ними. Примусових заходів медичного характеру не потребує/том 2 а.с.132-136/;

- протоколом огляду предмету від 23 листопада 2018 року, згідно якого предметом огляду є велосипед, який був добровільно виданий гр. ОСОБА_1 , цей велосипед має опущену раму червоного кольору, передню частину, в тому числі й вилку (передня) сірого кольору. Також на вказаному велосипеді попереду встановлена корзина білого кольору. Марка оглянутого велосипеда «Салют». На рамі мається наклейка з надписом «Салют». Сідло оглянутого велосипеда обтягнуте матеріалом коричневого кольору, сідло попереду перемотано чорним шнуром/том 2 а.с.157,158/;

- протоколом огляду предмету від 23 листопада 2018 року, згідно якого предметом огляду є чорна сумка «Samsonite». Всередині вказаної сумки було виявлено паспорт громадянина України на ім`я ОСОБА_3 , серія НОМЕР_1 ; картка платника податків на ім`я ОСОБА_3 , посвідчення на ім`я ОСОБА_3 ; банківська карта «Raiffeisen bank AVAL»/том 2 а.с.159,160/.

Суд приймає до уваги показання потерпілого ОСОБА_2 , свідка ОСОБА_15 , оскільки у суду відсутні підстави сумніватися в достовірності їх показань та вони є об`єктивними, відповідають іншим зібраним у справі доказами і не суперечать між собою.

Аналізуючи показання обвинуваченого ОСОБА_1 у сукупності з дослідженими доказами, суд розцінює їх як спосіб захисту з метою уникнути відповідальності, пов`язаної з призначенням покарання. Суд критично відноситься до показань ОСОБА_1 відносно того, що коли він спав, його почав обшукувати потерпілий, оскільки сон - це періодичний функціональний стан організму людини, який характеризується вимкненням свідомості й зниженням здатності нервової системи відповідати на зовнішні подразники, тобто ймовірність того, що ОСОБА_1 міг відчувати те, що його обшукує потерпілий - дуже сумнівна. Також і сам обвинувачений пояснює, що був розбуджений, коли потерпілий його поштовхав.

Суд також критично відноситься до показань потерпілого ОСОБА_2 відносно того, що під час події в оточенні чоловіків була жінка на ім`я ОСОБА_10 та вважає що потерпілий обмовився, назвав ОСОБА_29 , оскільки ОСОБА_5 – єдина жінка, яка проживала в квартирі АДРЕСА_2 та знаходилася там під час події.

Відповідно до вимог ст. 84 КПК України доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.

Відповідно до вимог ст. 92 КПК України обов`язок доказування обставин, передбачених статтею 91 цього Кодексу, за винятком випадків, передбачених частиною другою цієї статті, покладається на слідчого, прокурора та, в установлених цим Кодексом випадках, - на потерпілого. Обов`язок доказування належності та допустимості доказів, даних щодо розміру процесуальних витрат та обставин, які характеризують обвинуваченого, покладається на сторону, що їх подає.

Відповідно до вимог ст. 93 КПК України слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Жоден доказ не має наперед встановленої сили.

Згідно п.22, п.4 Постанови Пленуму ВСУ № 2 від 07.02.2003 року «Про практику в справах про злочини проти життя та здоров`я особи» для відмежування умисного вбивства від умисного заподіяння тяжкого тілесного ушкодження, яке спричинило смерть потерпілого (ч. 2 ст. 121 КК ), суди повинні ретельно досліджувати докази, що мають значення для з`ясування змісту і спрямованості умислу винного. Питання про умисел необхідно вирішувати виходячи із сукупності всіх обставин вчиненого діяння, зокрема враховувати спосіб, знаряддя злочину, кількість, характер і локалізацію поранень та інших тілесних ушкоджень, причини припинення злочинних дій, поведінку винного і потерпілого, що передувала події, їх стосунки. Визначальним при цьому є суб`єктивне ставлення винного до наслідків своїх дій: (при умисному вбивстві настання смерті охоплюється умислом винного, а в разі заподіяння тяжкого тілесного ушкодження, яке спричинило смерть потерпілого, ставлення винного до її настання характеризується необережністю. Якщо відмова від вбивства потерпілого мала місце вже після вчинення дій, які особа вважала за необхідне виконати для доведення злочину до кінця, але його не було закінчено з причин, що не залежали від її волі, діяння належить кваліфікувати відповідно до ч. 2 ст. 15 КК ( 2341-14 ) як закінчений замах на злочин, який особа бажала вчинити. При цьому треба мати на увазі, що замах на злочин може бути вчинено лише з прямим умислом (коли особа усвідомлює суспільне небезпечний характер свого діяння, передбачає його суспільно небезпечні наслідки і бажає їх настання).

Таким чином, враховуючи в сукупності всі обставини вчиненого діяння, знаряддя злочину, характер та локалізацію поранень - множинні (близько 10) ударів у тулуб, кінцівки, обличчя, а саме: удари в область передньої черевної стінки, що проникли у черевну порожнину з ушкодженням великого сальника, грудної клітки, надпліч, лівого плеча, правої сідниці, суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 виконав всі необхідні дії, направлені на заподіяння смерті потерпілого ОСОБА_2 , однак, у зв`язку з втручання в злочину діяльність свідка ОСОБА_15 , який зупинив неправомірні дії шляхом відтягування ОСОБА_1 від потерпілого, тобто чинення активного опору, громадянин ОСОБА_1 вчинив усі дії, які вважав необхідними для доведення злочину до кінця, але злочин не було закінчено з причин, які не залежали від його волі.

Крім того, суд враховує поведінку обвинуваченого під час нанесення ударів та після нанесення ударів. Згідно показань свідка ОСОБА_15 обвинувачений крикнув, що «вб`є ОСОБА_19 та почав виражатися нецензурною лайкою, потім вдарив ОСОБА_19 ножем. Вдар ножем прийшовся в плече. Свідок підскочив до них та відтягнув ОСОБА_12 від потерпілого. Після чого свідок вивів ОСОБА_12 з квартири, щоб той не добив ОСОБА_19 , т.я. ОСОБА_14 висловлював бажання вбити ОСОБА_19 та рвався до нього». Саме ці дії свідчать про намір громадянина ОСОБА_1 позбавити життя потерпілого ОСОБА_2 ..

Крім того, суд бере до уваги ставлення ОСОБА_1 до наслідків своїх дій, а саме: після нанесення тілесних ушкоджень ОСОБА_1 не надав допомогу та не викликав швидку потерпілому, а разом із свідком ОСОБА_15 пішов до міста вживати спиртні напої. Таким чином суд приходить до висновку про наявність факту байдужого ставлення обвинуваченого до вчиненого ним суспільно-небезпечного діяння та його наслідкам.

Таким чином, суд вважає що обвинувачений ОСОБА_1 вчинив злочин, передбачений ч.2 ст.15, ч.1 ст.115, ч.2 ст.185 КК України, а саме: закінчений замах на вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині та таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно.

Згідно довідки-характеристики Якимівської селищної ради Якимівського району Запорізької області №03/2535 від 22 листопада 2018 року на ОСОБА_1 компрометуючі матеріали відносно нього відсутні. Скарг та заяв від сусідів не надходило. На засіданні адміністративної комісії при виконкомі Якимівської селищної ради не розглядався/том 2 а.с.126/.

Згідно довідки виданої Виконавчим комітетом Якимівської селищної ради Якимівського району Запорізької області №9502 від 22 листопада 2018 року, Якимівська селищна рада не має даних щодо проживання ОСОБА_28 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за адресою: АДРЕСА_1 , відомості про склад родини також відсутні/том а.с.127/.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_1 , суд згідно із вимогами ст.65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчинених злочинів, особу винного, обставини справи, що пом`якшують та обтяжують покарання.

При призначені покарання суд враховує той факт, що обвинувачений ОСОБА_1 вчинив замах на тяжкий злочин.

Відповідно до ст. 3 Конституції України особа, його життя та здоров`я, честь та гідність, недоторканність та безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Обставинами, що обтяжують покарання ОСОБА_1 , є вчинення злочину у стані алкогольного сп`яніння.

Обставиною, що пом`якшують покарання ОСОБА_1 , суд відносить визнання провини в повному обсязі за ст. 185 ч. 2 КК України.

Суд також враховує особу винного: у період здійснення інкримінованого йому правопорушення знаходився у стані гострої алкогольної інтоксикації.

При призначені покарання суд враховує думку потерпілого, який просив суд покарати обвинуваченого та визначити міру покарання на розсуд суду.

На підставі вищевикладеного та враховуючи виключну суспільну небезпечність вчиненого обвинуваченим кримінального правопорушення, суд приходить до висновку про необхідність призначення обвинуваченому ОСОБА_1 покарання в межах санкції ст.ст.15 ч.2, 115 ч.1, 185 ч.2 КК України та вважає, що його виправлення та перевиховання можливо лише в умовах ізоляції від суспільства, призначивши покарання у вигляді позбавлення волі.

Цивільний позов у кримінальному проваджені відсутній.

Витрати на залучення експерта також відсутні.

Долю речових доказів суд вирішує на підставі вимог ст. 100 КПК України.

Міру запобіжного заходу суд вважає необхідним залишити у вигляді тримання під вартою.

Керуючись ст.ст. 371, 373-374 Кримінального процесуального кодексу України, суд, -

У Х В А Л И В :

Визнати винним ОСОБА_28 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15 ч. 1 ст. 115, ч.2 ст.185 КК України та призначити йому покарання:

-за ч.2 ст.185 КК України - 2 /два/ роки позбавлення волі;

-за ч.2 ст.15, ч.1 ст.115 КК України - 7 /сім/ років 6 /шість/ місяців позбавлення волі.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначити ОСОБА_1 покарання у вигляді 7 /семи/ років 6 /шести/ місяців позбавлення волі.

Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_1 до набрання вироком законної сили - залишити у вигляді тримання під вартою.

Строк відбування покарання ОСОБА_1 обчислювати з моменту його фактичного затримання, тобто з 23 листопада 2018 року з 15 години 00 хвилин.

Речові докази по кримінальному провадженню:

-стамеска з дерев`яним руків`ям коричневого кольору з підлоги в кімнаті № 2 біля крісла; полімерна пляшка об`ємом 0,5 літрів порожня без етикетки; полімерна пляшка об`ємом 0,6 літрів порожня з етикеткою з написом «Мирненська» з підлоги в кімнаті № 2 біля крісла; 4 недопадки від сигарет з підголи біля дерев`яної тумби в кімнаті №4; таблиця до протоколу огляду місця події х п`ятьма слідами папілярних узорів з предметів і речей в квартирі АДРЕСА_7 , що знаходяться на зберіганні в камері схову Мелітопольського ВП ГУНП в Запорізькій області, згідно квитанції 787-294 – знищити;

-велосипед «Салют» з рамою червоного кольору; барсетка чорного кольору «Samsonite»; паспорт громадянина України на ім`я потерпілого ОСОБА_3 ; довідка про привласнення ІПН на ім`я потерпілого ОСОБА_3 ; посвідчення електрика на ім`я потерпілого ОСОБА_3 , перепустка на його ім`я; банківська карта «Райффайзен банк Аваль», які передано на відповідальне зберігання потерпілому ОСОБА_3 , згідно розписки від 05 грудня 2018 року, – залишити в користуванні власника ОСОБА_3 ;

Вирок може бути оскаржений до Запорізького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Вирок суду першої інстанції, якщо інше не передбачено КПК України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Обвинуваченому та прокурору копію вироку вручити негайно після його проголошення.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Головуючий суддя: Л.В. Колодіна

Судді: І.М. Бахаєв

О.В. Іваненко