Рішення № 97602840, 10.06.2021, Слов'янський міськрайонний суд Донецької області

Номер провадження 2/243/1089/2021

Номер справи 243/1836/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

10 червня 2021 року Слов`янський міськрайонний суд Донецької області в складі:

головуючого - судді Дюміної Н.О.

за участю: секретаря судового засідання – Прилуцької А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі № 6 Слов`янського міськрайонного суду Донецької області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до фізичної особи – підприємця ОСОБА_2 про стягнення заробітної плати, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулася до Слов`янського міськрайонного суду Донецької області із уточненою в ході судового розгляду справи позовною заявою до фізичної особи – підприємця ОСОБА_2 про стягнення заробітної плати посилаючись на те, що відповідно до трудового договору від 06.04.2006 року № 11240 з ФОП ОСОБА_3 вона була прийнята на посаду продавця продовольчих товарів. 27.01.2021 року вона була звільнена за угодою сторін, однак при звільнені їй не були виплачені усі суми, що належать їй до виплати, а саме заробітна плата за період роботи з 01.06.2020 року по 27.01.2021 року в сумі 39 537 грн. 42 коп. та компенсація за дні невикористаної щорічної відпустки в сумі 4243 грн. 98 коп.

По теперішній час суми, що належать позивачу, відповідачем не виплачені.

В зв`язку з викладеним просить стягнути з відповідача на свою користь суму заборгованості із заробітної плати за період з 01.06.2020 року по 27.01.2021 рік в розмірі 39 537 грн. 42 коп., в тому числі компенсацію за невикористану щорічну відпустку в сумі 4243 грн. 98 коп. та судові витрати.

В судове засідання позивач не з`явилася, надала заяву про розгляд справи без її участі, позов просила задовольнити.

Відповідно до ч.5 ст.279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження за наявними у справі матеріалами.

Відповідач неодноразово повідомлявся про розгляд справи у спрощеному провадженні, а також про необхідність надати відзив на позовну заяву із зазначенням заперечень та доказів, що підтверджують його відзив.

У відповідності до п.3, п.4 ч. 1 ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо відповідач не подав відзив та позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Відповідач своєчасно і належним чином повідомлений про час і місце судового розгляду справи у спрощеному порядку, не використав наданого законом права на подачу

відзиву на позовну заяву, тому суд, враховуючи згоду позивача, відповідно до положень частини першої статті 280 ЦПК України, вважає можливим провести заочний розгляд справи, вирішити справу за наявними в матеріалах доказами та ухвалити заочне рішення.

Дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду спору по суті, суд встановив такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Згідно зі ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного судочинства.

Приписами ст.43 Конституції України встановлено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає; право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Відповідно до трудового договору від 06.04.2006 року № 11240 з ФОП ОСОБА_3 вона була прийнята на посаду продавця продовольчих товарів.

27.01.2021 року ОСОБА_1 була звільнена за угодою сторін, що вбачається з копії її трудової книжки. (а.с. 3).

Як вбачається з відомостей з Державного реєстру фізичних осіб платників податків - ОСОБА_1 з 1 кварталу 2020 року по 3 квартал 2020 року отримувала доходи у вигляді заробітної плати, а саме за 1 квартал 2020 року – 12 171 грн. 43 коп.; за 2 квартал 2020 року 8042 грн. 38 коп.; за 3 квартал 14 600 грн. 00 коп. (а.с. 6).

При визначені розміру заборгованості по заробітній платі, суд бере до уваги розрахунки заробітної плати, надані позивачем.

Так, позивачу було нарахована заробітна плата у період:

за червень 2020 року - 4723 грн. 00 коп.

за липень 2020 року - 4723 грн. 00 коп.,

за серпень 2020 року - 4723 грн. 00 коп.,

за вересень 2020 року – 5000 грн. 00 коп.

за жовтень 2020 року – 5000 грн. 00 коп.

за листопад 2020 року - 5000 грн. 00 коп.

за грудень 2020 року – 5000 грн. 00 коп.

за січень 2021 року – 5368 грн. 42 коп.

Сума компенсації згідно розрахунку наданого позивачем складає 4243 грн. 98 коп.

Як вказано в Постанові Верховного Суду від 28 березня 2018 року по справі № 243/5469/17, провадження № 61-94св17, відомості щодо виплати заробітної плати не обмежуються лише первинною документацією працедавця.

Відповідно до ч.1 ст. 94 КЗпП України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Згідно з ст. 2 Закону України «Про оплату праці» основна заробітна плата - це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов`язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок ( окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців. Додаткова заробітна плата це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій. Інші заохочувальні та компенсаційні виплати. До них належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Статтею 43 Конституції України передбачено право кожної людини на труд, що включає можливість заробляти собі на життя працею. Зазначеному праву людини, яка

належним чином виконує свої трудові обов`язки, в рівній мірі кореспондується обов`язок працедавця своєчасно та належним чином оплачувати труд працівника і своєчасно виплачувати йому заробітну плату.

Відповідно до ст. 47 КЗпП України роботодавець зобов`язаний виплатити працівникові при звільненні всі суми, що належать йому від підприємства, установи, організації, у строки, зазначені в статті 116 Кодексу, а саме в день звільнення або не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

Відповідно до ст.115 КЗпП України, статті 24 Закону України «Про оплату праці» заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлено колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництва трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представникам обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Відповідно до ст.116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, які належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Відповідно до ст. 21 Закону України «Про оплату праці» працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору. Згідно з ст. 22 цього Закону - суб`єкти організації оплати праці не мають права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами і колективними договорами.

Відповідно до роз`яснень, викладених у п. 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України №13 від 24.12.99 року «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

Відповідач належними та допустимими доказами у відповідності зі ст. 76-81 ЦПК України, не спростував відомості, наведені у вказаних документах (довідках-розрахунках), наданих позивачем, та не надав доказів, що відомості, які відображені в них, є недостовірними.

Відповідно до ст.ст.74, 79 КЗпП України, громадянам, які перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також працюють за трудовим договором у фізичної особи, надаються щорічні (основна та додаткова) відпустки із збереженням на їх період місця роботи (посади) і заробітної плати.

Згідно ст.ст. 74-84 КЗпП України, громадянам, які працюють за трудовим договором надаються щорічні відпустки, а у разі звільнення їм виплачується грошова компенсація за всі невикористані ними дні щорічної відпустки.

Згідно з ст.24 ЗУ «Про відпустки» у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної відпустки.

Кількість невикористаних днів відпустки позивача, за які надається компенсація, складає 26 днів, про що зазначено в розрахунку компенсації за невикористану відпустку наданому позивачкою.

На підставі ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів в їх сукупності.

Таким чином, враховуючи, що відповідач не надав суду жодних достатніх доказів, які б повністю спростували твердження та докази позивача, позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню.

Згідно ч.8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Позивачем на підтвердження витрат на правничу допомогу надано суду належним чином завірену копію квитанції № 5 від 26.02.2021 року на суму 1000 грн. 00 коп. та договір про надання правничої допомоги від 01.02.2021 року укладений між нею та адвокатом Сильченко О.В.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Частиною 6 цієї статті передбачено, що якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються всі судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Позивач звільнена від сплати судового збору на підставі п.1 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір», тому з відповідача підлягає стягненню судовий збір пропорційно до задоволеної частини позовних вимог у сумі 908,00 грн.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 9, 12, 19, 81, 82, 141, 263-265 ЦПК України, ст.ст. 115-117 КЗпП України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до фізичної особи – підприємця ОСОБА_2 про стягнення заробітної плати - задовольнити.

Стягнути з фізичної особи – підприємця ОСОБА_2 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 заборгованість із заробітної плати за період з 01.06.2020 року по 27.01.2021 рік в сумі 39 537 (тридцять дев`ять тисяч п`ятсот тридцять сім ) грн. 42 коп., компенсацію за невикористану щорічну відпустку за період робот з 01.01.2020 року по 27.01.2021 року в сумі 4243 (чотири тисячі двісті сорок три) грн 98 коп. та судові витрати пов`язані з наданням правничої допомоги в сумі 1000 (одна тисяча) грн 00 коп.

Допустити негайне виконання рішення в частині стягнення заробітної плати у межах суми платежу за один місяць.

Стягнути з фізичної особи – підприємця ОСОБА_2 АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 на користь держави на р/р UA908999980313111256000026001, Отримувач коштів: ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106, Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783, Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), Код класифікації доходів бюджету: 22030106, судовий збір у розмірі 908 (дев`ятсот вісім) грн 00 коп.

Рішення може бути оскаржене до Донецького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Донецького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Рішення прийнято, складено і підписано в нарадчій кімнаті складом суду, який розглянув справу.

Повний текст рішення виготовлений 11 червня 2021 року.

Суддя Слов`янського

міськрайонного суду Н.О. Дюміна