Рішення № 97602411, 07.06.2021, Центральний районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Маріуполя)

Справа № 263/9761/20

Провадження № 2/263/424/2021

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 червня 2021 року м. Маріуполь

Жовтневий районний суд міста Маріуполя Донецької області у складі:

головуючого судді Кияна Д.В.,

за участю секретаря судового засідання Рябова С.М.,

представника ОСОБА_1 – ОСОБА_2 ,

представника ТОВ «ЕЛІТБУДІНВЕСТ АК» - Ярошенко Р.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу № 263/9761/20, провадження № 2/263/9761/20

за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕЛІТБУДІНВЕСТ АК» про стягнення заборгованості

та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕЛІТБУДІНВЕСТ АК» до ОСОБА_1 про визнання договору недійсним,

В С Т А Н О В И В:

У серпні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ТОВ «ЕЛІТБУДІНВЕСТ АК», в якому просив стягнути з відповідача грошові кошти у розмірі 40 000 000 грн та вирішити питання розподілу судових витрат.

В обґрунтування позову ОСОБА_1 зазначив, що він 15.05.2019 уклав з відповідачем договір купівлі-продажу техніки та комплектуючих, відповідно до якого позивач продає, а відповідач приймає у власність та оплачує техніку та комплектуючі. Цього ж дня між сторонами погоджено специфікацію та кількість техніки та комплектуючих на загальну суму 40 000 000 грн відповідно до умов зазначеного договору, відповідач придбав товар у відстрочку, строком у 60 днів з моменту підписання акту передачі-приймання товару. Граничним терміном для оплати відповідачем придбаного товару було 26 липня 2019 року. Однак відповідач умови договору в частині оплати техніки та комплектуючих не виконав.

ТОВ «ЕЛІТБУДІНВЕСТ АК» (далі - Товариство) звернулось до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 , в якому просило визнати недійсним договір купівлі-продажу техніки та комплектуючих від 15.05.2019, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ «ЕЛІТБУДІНВЕСТ АК», відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, вирішити питання судових витрат.

В мотивування позову зазначало, що від імені Товариства діяв директор ОСОБА_3 на підставі статуту Товариство, про що вказано в оскаржуваному договорі. Між тим, відповідно до вказаного статуту, в редакції, що діяла на час укладення договору, директор не мав повноважень на укладення договору без надання згоди Загальними зборами учасників Товариства. Рішення про надання згоди на укладення спірного товариства ані уповноваженими органами ані загальними зборами не надавалось.

Крім того, сума оскаржуваного договору перевищує 50% вартості чистих активів підприємства, у зв`язку із чим на виконання вимог закону в такому випадку обов`язкове рішення про надання згоди на такий правочин надається виключно загальними зборами.

Товариство зазначає, що спірний договір є фіктивним, оскільки сторони не мали наміру створення правових наслідків, зважаючи, що місцем передачі товару є автовокзал м. Маріуполя, не вказано щодо логістики товару, перевірки якості товару, не здійснення Товариством жодної діяльності з 2005 року, відсутність потреби Товариства у телефонах, порушення прийнятого порядку бухгалтерського та податкового обліку.

Також Товариство зауважило, що особи, які поставили підписи під спірним договором мали намір шляхом підробки договору заволодіти належним Товариству земельними ділянками.

ОСОБА_1 , в особі представника ОСОБА_2 , направив суду відзив на зустрічну позовну заяву, в якому просив у задоволенні зустрічних позовних вимогах Товариства відмовити повністю. При цьому зазначав, що ОСОБА_3 , який діяв від імені Товариства, прийняв до виконання Договір купівлі-продажу техніки та комплектуючих від 15.05.2019, засвідчив своїм підписом Акт приймання-передачі товару – то твердження Товариства про необхідність «додаткового погодження» є нікчемним. При цьому, за ст. 92 ЦК України у відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.

Крім того, у разі якщо на виконання правочину було передано майно, такий правочин не може бути кваліфікований як фіктивний.

Ухвалою Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 08 вересня 2020 року провадження відкрито за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «ЕЛІТБУДІНВЕСТ АК».

Ухвалою Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 08 вересня 2020 року заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову шляхом накладення арешту, зокрема на чотири земельні ділянки ( АДРЕСА_1 , 23, АДРЕСА_2 ) повернуто заявнику.

Ухвалою Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області 09.10.2020 прийнято зустрічну позовну заяву ТОВ «ЕЛІТБУДІНВЕСТ АК» до ОСОБА_1 про визнання недійсним договору купівлі-продажу. Об`єднано в одне провадження зустрічний позов (справа № 263/12195/20) ТОВ «ЕЛІТБУДІНВЕСТ АК» про визнання недійсним договору купівлі-продажу з первісним позовом (справа № 263/9761/20) ОСОБА_1 до ТОВ «ЕЛІТБУДІНВЕСТ АК» про стягнення заборгованості, номер справи залишено №263/9761/20 (Провадження № 2/263/2214/2020).

Ухвалою Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області 09.10.2020 відмовлено у задоволенні заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову шляхом накладення арешту, зокрема на чотири земельні ділянки ( АДРЕСА_1 , 23, АДРЕСА_2 ).

Ухвалою Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області 09.10.2020 у задоволенні клопотання представника відповідача ТОВ «ЕЛІТБУДІНВЕСТ АК» Ярошенка Р.В. про передачу за підсудністю цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «ЕЛІТБУДІНВЕСТ АК» про стягнення заборгованості до Голосіївського районного суду міста Києва, відмовлено.

Суд наголошує, що підсудність цієї справи належить до підсудності справ за вибором позивача і відповідно належить до підсудності Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області з огляду на таке.

Відповідно до ч. 8 ст. 28 ЦПК України позови, що виникають із договорів, у яких зазначено місце виконання або виконувати які через їх особливість можна тільки в певному місці, можуть пред`являтися також за місцем виконання цих договорів.

У спірному договорі сторони визначили, що місцем виконання договору є: АДРЕСА_3 . (п.п. 7.2. договору).

Відповідно до статті 532 ЦК України місце виконання зобов`язання встановлюється у договорі. Якщо місце виконання зобов`язання не встановлено у договорі, виконання провадиться: 1) за зобов`язанням про передання нерухомого майна - за місцезнаходженням цього майна; 2) за зобов`язанням про передання товару (майна), що виникає на підставі договору перевезення, - за місцем здавання товару (майна) перевізникові; 3) за зобов`язанням про передання товару (майна), що виникає на підставі інших правочинів, - за місцем виготовлення або зберігання товару (майна), якщо це місце було відоме кредиторові на момент виникнення зобов`язання; 4) за грошовим зобов`язанням - за місцем проживання кредитора, а якщо кредитором є юридична особа, - за її місцезнаходженням на момент виникнення зобов`язання. Якщо кредитор на момент виконання зобов`язання змінив місце проживання (місцезнаходження) і сповістив про це боржника, зобов`язання виконується за новим місцем проживання (місцезнаходженням) кредитора з віднесенням на кредитора всіх витрат, пов`язаних із зміною місця виконання; 5) за іншим зобов`язанням - за місцем проживання (місцезнаходженням) боржника. Зобов`язання може бути виконане в іншому місці, якщо це встановлено актами цивільного законодавства або випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Таким чином, ураховуючи, що у договорі сторони самостійно визначили місце виконання зобов`язання, а саме у АДРЕСА_3 , тобто за місцем передачі майна, подання позову про стягнення заборгованості за таким договором на підставі правил альтернативної підсудності (ч. ст. 28 ЦПК України) є правом позивача, що гарантоване йому процесуальним законом.

Крім того, такий висновок узгоджується з висновком Верховного Суду, викладеному у постанові від 20.01.2021 у справі № 127/30671/18.

Представник ОСОБА_1 – ОСОБА_2 у судовому засіданні підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити, у задоволенні вимог зустрічного позову - відмовити.

Представник ТОВ «ЕЛІТБУДІНВЕСТ АК» - Ярошенко Р.В. заперечував проти задоволення позовних вимог з підстав, викладених у відзиві на позов, та просив суд задовольнити вимоги зустрічного позову.

Суд, заслухавши показання сторін, дослідивши матеріали справи, встановив такі обставини та відповідно до них правовідносини.

Відповідно до договору купівлі – продажу техніки та комплектуючих від 15 травня 2019 року ОСОБА_1 (Продаведь) та ТОВ «ЕЛІТБУДІНВЕСТ АК» (Покупець) уклали договір, відповідно до якого Продавець продає, а Покупець приймає у власність та оплачує техніку та комплектуючі (Товар), визначені специфікацією згідно Договору. Найменування, кількість та вартість Товару вказується у специфікації, що є невід`ємною частиною Договору.

Продавець зобов`язується протягом 30-х робочих днів з моменту підписання Сторонами даного договору передати покупцю товар по кількості, відповідно до договору.

Приймання-передача Товару відбувається за адресою: АДРЕСА_3 . Транспортні витрати по вивезенню Товару Продавець несе самостійно.

Факт приймання-передачі Товару засвідчується підписаним Сторонами актом передачі-приймання товару.

Після передачі товару в АДРЕСА_3 , Продавець зобов`язується доставити товар за адресою зазначеною Покупцем в день передачі товару. (розділ 4).

Вартість Товару вказується у специфікації, узгодженій Сторонами. Загальна вартість Товару становить ціну договору у розмірі 40 000 000 гривень без ПДВ.

Покупець купує Товар за цим Договором у відстрочку, строком у 60 днів з моменту підписання акту прийому-передачі товару.

Розрахунку між сторонами здійснюються в готівковій або безготівковій формі.

Валютою платежу є українська гривня. (розділ 5 Договору).

Даний договір набирає чинності з моменту його підписання Сторонами та діє до виконання Сторонами своїх обов`язків по Договору.

Місцем виконання договору є: АДРЕСА_3 . (п.п. 7.1., 7.2.). (а.с.12-13).

15 травня 2019 року між ОСОБА_1 (Продаведь) та ТОВ «ЕЛІТБУДІНВЕСТ АК» (Покупець) складено Специфікацію №1 до договору купівлі – продажу техніки та комплектуючих від 15 травня 2019 року, затверджено найменування, кількість та вартість Товару, що поставляється відповідно до договору. Вартість товару складає 40 000 000 грн.

Відповідно до акту передачі-приймання товару до договору купівлі – продажу техніки та комплектуючих від 27 травня 2019 року Продавець передав, а Покупець прийняв Товар за адресою: АДРЕСА_3 .

Відповідно до положень статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Стаття 203 ЦК України визначає, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно із ч.1 ст. 232 ЦК України правочин, який вчинено внаслідок зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною, визнається судом недійсним.

У пункті 22 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» судам роз`яснено, що для визнання правочину недійсним на підставі статті 232 ЦК України необхідним є встановлення умислу в діях представника: представник усвідомлює, що вчиняє правочин всупереч інтересам довірителя та бажає (або свідомо допускає) їх настання, а також наявність домовленості представника однієї сторони з іншою стороною і виникнення через це несприятливих наслідків для довірителя. При цьому не має значення, чи одержав учасник такої домовленості яку-небудь вигоду від здійснення правочину, чи правочин був вчинений з метою завдання шкоди довірителю.

Главою 17 ЦК України унормовано правовідносини представництва при здійсненні правочинів.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 237 ЦК України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов`язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.

Як визначено у частині третій статті 238 ЦК України, представник не може вчиняти правочин від імені особи, яку він представляє, у своїх інтересах або в інтересах іншої особи, представником якої він одночасно є, за винятком комерційного представництва, а також щодо інших осіб, встановлених законом.

Згідно зі статтею 239 ЦК України правочин, вчинений представником, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки особи, яку він представляє.

Відповідно до частин першої та другої статті 241 ЦК України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.

Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов`язки з моменту вчинення цього правочину.

З огляду на положення статей 237-239, 241 ЦК України для визнання недійсним договору, укладеного представником з третьою особою, з підстави порушення установленого обмеження повноважень щодо представництва, не має самостійного юридичного значення факт перевищення повноважень органом чи особою, яка виступає від імені довірителя.

Такий договір може бути визнаний недійсним із зазначених підстав у тому разі, якщо буде встановлено, що сама третя особа, контрагент повіреного за договором, діяв недобросовісно і нерозумно. Тобто третя особа знала або за всіма обставинами, проявивши розумну обачність, не могла не знати про обмеження повноважень щодо представництва чи про припинення дії довіреності, виданої представнику власника майна, який укладає договір від його імені.

Таким чином, для визнання недійсним договору з тієї підстави, що його було укладено представником власника майна з перевищенням повноважень, необхідно встановити, по-перше, наявність підтверджених належними і допустимими доказами обставин, які свідчать про те, що представник такої особи діяв недобросовісно або нерозумно. При цьому тягар доказування недобросовісності та нерозумності в поведінці контрагента за договором несе позивач. По-друге, дії сторін такого договору мають свідчити про відсутність реального наміру його укладення і виконання.

До подібних висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постановах: від 27 червня 2018 року у справі № 668/13907/13-ц, провадження № 14-153 цс 18; від 22 жовтня 2019 року у справі № 911/2129/17, провадження № 12-45 гс 19.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч.1 ст. 81 ЦПК України).

Між тим, представник ТОВ«ЕЛІТБУДІНВЕСТ АК» не надав суду належних та допустимих доказів, які підтверджують недобросовісність та нерозумність директора юридичної особи ОСОБА_4 . Доводи представника щодо не здійснення діяльності підприємством з 2005 року, відсутності потреби у поставках товарів тощо не свідчать про неможливість укладення спірного договору.

Відсутність у спірному договорі положень щодо логістики, визначення місця виконання договору, порушення Товариством бухгалтерського обліку не є підставою для визнання договору недійсним.

Також представником ТОВ«ЕЛІТБУДІНВЕСТ АК» не надано належних та допустимих доказів на підтвердження умислу в діях директора ОСОБА_4 , а також наявності домовленості останнього та ОСОБА_1 і виникнення через це несприятливих наслідків для підприємства.

Доводи представника ТОВ«ЕЛІТБУДІНВЕСТ АК» щодо відсутності реального наміру його укладення і виконання є необґрунтованими та спростовуються матеріалами справи.

Так, з матеріалів справи вбачається, що 27 травня 2019 року ОСОБА_1 передав, а Товариство прийняло товар, що підтверджується відповідним актом приймання-передачі, що свідчить про фактичне виконання спірного договору. Прийняття Товару та виконання договору свідчить про фактичне схвалення спірного договору, зокрема й загальними зборами товариства.

На підставі викладеного суд дійшов висновку про відмову у задоволенні зустрічних позовних вимог Товариства про визнання недійсним договору купівлі-продажу техніки та комплектуючих від 15.05.2019.

Зі спірного договору вбачається, що ОСОБА_1 як продавець діяв як фізична особа.

При цьому, предметом договору купівлі-продажу є техніка та їх комплектуючи; вартість договору – 40 000 000 грн. без ПДВ.

Відповідно до п. 181.1 Податкового кодексу України разі якщо загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню згідно з цим розділом, у тому числі з використанням локальної або глобальної комп`ютерної мережі, нарахована (сплачена) такій особі протягом останніх 12 календарних місяців, сукупно перевищує 1000000 гривень (без урахування податку на додану вартість), така особа зобов`язана зареєструватися як платник податку у контролюючому органі за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) з дотриманням вимог, передбачених статтею 183 цього Кодексу, крім особи, яка є платником єдиного податку першої - третьої групи.

Платником податку є будь-яка особа, що провадить або планує провадити господарську діяльність і реєструється за своїм добровільним рішенням як платник податку у порядку, визначеному статтею 183 цього розділу; будь-яка особа, що зареєстрована або підлягає реєстрації як платник податку (ст. 180 Податкового кодексу України).

Згідно з положенням ст. 185 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Зі спірного договору вбачається, що ОСОБА_1 , укладаючи спірний договір, мав намір отримати 40 000 000 гривень за продаж товару у кредит.

Відповідно до положень ст. 26 ЦК України усі фізичні особи є рівними у здатності мати цивільні права та обов`язки. Фізична особа має усі особисті немайнові права, встановлені Конституцією України та цим Кодексом. Фізична особа здатна мати усі майнові права, що встановлені цим Кодексом, іншим законом.

Фізична особа здатна мати інші цивільні права, що не встановлені Конституцією України, цим Кодексом, іншим законом, якщо вони не суперечать закону та моральним засадам суспільства.

За таких умов закон імперативно встановлює обов`язковість реєстрації особи як платника податків у разі, зокрема коли сума операції перевищує 1 000 000 гривень та товар передається на умовах кредиту.

Між тим, ОСОБА_1 таких відомостей щодо його реєстрації як платника податків не надав суду, що унеможливлює задоволення позовних вимог про стягнення коштів у розмірі 40 000 000 гривень.

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі відмови в позові - на позивача (ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України).

Керуючись ст. ст.11-13, 229, 235, 258, 259, 264, 265, 268 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕЛІТБУДІНВЕСТ АК» про стягнення заборгованості - відмовити повністю.

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕЛІТБУДІНВЕСТ АК» до ОСОБА_1 про визнання договору недійсним - відмовити повністю.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Донецького апеляційного суду або через Жовтневий районний суд м. Маріуполя Донецької області протягом тридцяти днів з дня його оголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги

Рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Із повним текстом рішення суду можна ознайомитися у Єдиному державному реєстрі судових рішень за адресою: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Повний текс рішення виготовлений 11 червня 2021 року.

Відомості про сторін у справі:

ОСОБА_1 – зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_4 , РНОКПП – НОМЕР_1 .

Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕЛІТБУДІНВЕСТ АК» - юридична адреса – м. Київ, пров. Р.Лужевського, 11, корп. 7, оф. 21/10, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ – 33494208.

Суддя Д.В. Киян