Рішення № 97600060, 17.05.2021, Дарницький районний суд міста Києва

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/21512/19

провадження № 2/753/3757/20

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(ЗАОЧНЕ)

"17" травня 2021 р. Дарницький районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді - Лужецької О.Р.,

при секретарі - Григораш Н.М.,

за участю:

позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку загального позовного провадження в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовомОСОБА_1 до ОСОБА_3 , про відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідача, ОСОБА_3 , про відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, мотивуючи свої вимоги тим, що 22.08.2018 року в м. Києві на перехресті вул. Пасхаліна та вул. Новодарницької сталася дорожньо-транспортна пригода з участю автомобіля «Mercedes-Benz 1517 Atego», д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_3 та автомобіля «ЗАЗ 110307 Славута», д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 , внаслідок чого останній отримав тілесні ушкодження середньої тяжкості та був доставлений до лікарні, а транспортні засоби отримали механічні пошкодження. Вироком Дарницького районного суду м. Києва від 15.08.2019 р. ОСОБА_3 визнано винним у вчинені злочину передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України. Зазначає, що внаслідок отриманих тілесних ушкоджень та пошкодженні автомобіля,йому було завдано моральної шкоди, яка полягала у фізичних та моральних стражданнях, хвилюванні та побоюванні, що здоров`я не відновиться після отриманих травм, порушенні звичайного способу життя, незручностей спричинених відсутністю автомобіля, моральну шкоду заподіяну внаслідок ДТП позивач оцінює в 45 000 грн.

Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 17.12.2019 р. відкрито провадження у даній справі та постановлено провести розгляд даної справи в порядку загального позовного провадження з проведенням підготовчого засідання.

Ухвалою суду від 15.02.2021 р. закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

В судовому засіданні позивач та його представник підтримали позов у повному обсязі, не заперечуючи проти заочного розгляду справи.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про час та місце слухання справи повідомлявся належним чином, заяви про відкладення розгляду справи не надав, причини неявки не повідомив.

Відповідно до ч.ч.7,8 ст.128 ЦПК України, у разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку. Днем вручення судової повістки є день вручення судової повістки під розписку; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відповідно до ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Таким чином, відповідно до ч. 4 ст. 223, ст. 280 ЦПК України за згодою позивача суд постановив ухвалу про заочний розгляд справи на підставі наявних у справі доказів.

Всебічно проаналізувавши обставини справи в їх сукупності, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному і об`єктивному розгляді справи, зібрані по справі докази, керуючись законом, суд дійшов до висновку, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

З вироку Дарницького районного суду м. Києва від 15.08.2019 р. вбачається наступне.

22.08.2018 близько о 15 годин 45 хвилин ОСОБА_3 , керуючи технічно справним автомобілем марки «Mercedes-Benz 1517 Atego» д.н.з. НОМЕР_1 , рухаючись проїзною частиною вул. Пасхаліна, зі сторони вул. Заслонова в напрямку вул. Російська в м. Києві, під час виїзду на перехрестя з головною дорогою вул. Новодарницької, допустив порушення вимог п. 16.11 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою КМУ від 10.10.2001 р. №1306 (далі - ПДР), а саме: 16.11 ПДР України - на перехресті нерівнозначних доріг водій транспортного засобу, що рухається по другорядній дорозі, повинен дати дорогу транспортним засобам, які наближаються до даного перехрещення проїзних частин по головній дорозі, незалежно від напрямку їх подальшого руху, та вимогам дорожнього знаку 2.1 ПДР України.

Порушення вищевказаних вимог Правил дорожнього руху України з боку водія ОСОБА_3 виразилось в тому, що він, керуючи вище вказаним транспортним засобом, рухаючись проїзною частиною другорядної дороги вул. Пасхаліна, зі сторони вул. Заслонова в напрямку вул. Російська в м. Києві, під час виїзду на перехрестя з головною дорогою вул. Новодарницької, проявив неуважність та не надав дорогу транспортному засобу «ЗАЗ-Славута» д.н.з. НОМЕР_2 , який наближався праворуч по головній дорозі до даного перехрещення проїзних частин, та вже виїхав на перехрестя. Внаслідок цього ОСОБА_3 не надав дорогу транспортному засобу «ЗАЗ- Славута» д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_1 , чим створив аварійну обстановку, внаслідок чого відбулось зіткнення вищевказаних транспортних засобів, в результаті якого водій автомобіля «ЗАЗ-Славута» д.н.з. НОМЕР_2 ОСОБА_1 , отримав тілесні ушкодження та був доставлений до лікарні.

Порушення вказаних пунктів Правил дорожнього руху України водієм ОСОБА_3 знаходяться у причинно-наслідковому зв`язку з наслідками дорожньо-транспортної пригоди, а саме: заподіяння ОСОБА_1 , тілесного ушкодження середньої тяжкості, яке виразилось у вигляді: закритої черепно-лицевої травми у вигляді струсу головного мозку, переломів верхньої, латеральної та нижньої стінок лівої орбіти, передньої та латеральної стінок лівої гайморової пазухи, лівої носової кістки, ексудату в лівій гайморовій пазусі та клітинах решітчастого лабіринту, забійної рани лівої надбрівної дуги, гематоми в лівій лобній, підочній, щічній ділянках, пара орбітальної гематоми зліва з субкон`ютивальним крововиливом та наявністю міхурців повітря в тканинах; закритої травми грудної клітки у вигляді перелому середньої третини правої ключиці.

Вироком Дарницького районного суду м. Києва від 15.08.2019 р. ОСОБА_3 визнано винним у вчинені злочину передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України. Цивільний позов представника потерпілого ОСОБА_2 , в інтересах потерпілого ОСОБА_1 задоволено частково.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 17.10.2019 р. вирок Дарницького районного суду м. Києва від 15.08.2019 р. щодо ОСОБА_3 в частині цивільного позову скасовано. В решті вирок суду залишено без змін.

Згідно з ч. 6 ст. 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Таким чином, вина відповідача у скоєнні ДТП є підтвердженою.

З матеріалів справи вбачається, що внаслідок ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження.

Згідно із ч. 1 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Стаття 23 ЦК України закріплює загальні положення про відшкодування моральної шкоди визначаючи, що моральна шкода полягає, зокрема, у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна.

Відповідно до частин 3, 4, 5 ст. 23 ЦК України моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Частиною 2 цієї статті визначено, що моральна шкода відшкодовується незалежно від вини фізичної або юридичної особи, яка її завдала якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

Обов`язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.

Відповідно до ч.ч. 2, 5 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Пунктом 4 постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» визначено, що позивачем має бути зазначено в чому полягає моральна шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її завдано позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.

Згідно положень п.5 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній або юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Пунктом 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.1995 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації.

В судовому засіданні достовірно встановлено, що внаслідок дорожньо-транспортної пригоди позивачу завдано моральної шкоди, яка полягає в отриманні тілесних ушкоджень, що призвело до погіршення його здоров`я та завдало фізичних страждань. Крім того, додаткові моральні страждання позивача були зумовлені знищенням автомобіля, що позбавило його можливості здійснювати поїздки на автомобілі на роботу, відвозити дітей до школи, відвідувати батьків та родичів, які живуть за містом.

Таким чином, визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди позивачу, суд виходить зі ступеню спричинених фізичних страждань, моральних страждань, психологічного стресу позивача.

Відповідно до ч.ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Будь-яких заперечень по суті позовних вимог Відповідачем суду не надано.

Виходячи з вищенаведеного, керуючись принципом справедливості та розумності, суд вбачає підстави для часткового задоволення позовних вимог позивача про відшкодування моральної шкоди, а тому з урахуванням перенесених фізичнихта моральних страждань, суд вважає за можливе стягнути з відповідача на користь позивача моральну шкоду в сумі 15 000 гривень.

Що стосується вимоги про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, суд дійшов до наступного висновку.

Як вбачається із матеріалів позову, позивач просить стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу в сумі 32 356 грн. 40 коп.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Згідно із ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Для підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу адвокатом слід саме у договорі з клієнтом визначити механізми розрахунку свого гонорару. Лише рахунку замало. Саме такий висновок випливає з правової позиції ВС/КГС у справі №922/1163/18 від 06.03.2019 р.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) зроблено висновок, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

На підтвердження понесених витрат на отримання професійної правничої допомоги до суду надано копію договору про надання правової допомоги №ФО-2018-08/171 від 30.08.2018 р., укладений між адвокатом Сапегіним В.В. та ОСОБА_1 , копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю ОСОБА_2 , копії актів прийняття-передачі виконаних робіт за договором про надання правової допомоги №ФО-2018-08/171 від 30.08.2018 р.

Як вбачається із матеріалів справи, позивач довів належними доказами, що поніс витрати на професійну правничу допомогу в сумі 32 356 грн. 40 коп., у зв`язку із чим дана сума витрат підлягає стягненню з відповідача.

Розподіл судових витрат здійснити відповідно до ст. 141 ЦПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 23, 1167, 1187 ЦК України, ст.ст. 10, 12, 81, 141, 265, 268, 280-289 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , про відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 (ІНФОРМАЦІЯ_1 , відомості про ідентифікаційний номер відсутні, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 ) моральну шкоду в розмірі 15 000 (одна тисяча) гривень. тавитрати на професійну правничу допомогу в сумі 32 356 грн. 40 коп.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду через Дарницький районний суд м. Києва шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

СУДДЯ О.Р. ЛУЖЕЦЬКА