Ухвала суду № 97599689, 10.06.2021, Смілянський міськрайонний суд Черкаської області

696/841/17

1-кп/703/101/21

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 червня 2021 року Смілянський міськрайонний суд Черкаської області в складі:

головуючого судді Опалинської О.П.

при секретарях Бойко Л.М.,Холодняк Л.П., Харченко М.О., Литвин Г.Т.,

за участі прокурорів Лута І.В., Міщенко В.М.,

обвинуваченого ОСОБА_1 ,

захисника Цвіркуна О.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Сміла обвинувальний акт у кримінальному провадженні №420172512301000053 від 27 червня 2017 року по обвинуваченню:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1 , з вищою освітою, не працюючого, одруженого, має на утриманні малолітню доньку ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , раніше не судимого,

- за ст. 366-1 КК України

встановив:

Відповідно до обвинувального акту органом досудового слідства ОСОБА_1 обвинувачується у тому, що він розпорядженням в.о. міського голови Кам`янської міської ради ОСОБА_3 від 13 вересня 2013 року № 57-к був призначений на посаду завідуючого відділом земельних відносин та будівництва Кам`янської міської ради з оплатою праці згідно штатного розпису з 13 вересня 2013 року, як такого, що пройшов за конкурсом та присвоєно 13 ранг посадової особи місцевого самоврядування.

02 грудня 2013 року до відома ОСОБА_1 під підпис доведено попередження про встановлені обмеження Законом України «Про засади запобігання і протидії корупції» від 07 квітня 2011 року, зокрема положення ст. 12 Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції» щорічно до 1 квітня подавати за місцем роботи (служби) декларацію про майно, доходи, витрати і зобов`язання фінансового характеру.

Відповідно до положення ст. 45 Закону України «Про запобігання корупції» від 14 жовтня 2014 року державні службовці, посадові особи місцевого самоврядування зобов`язані щорічно до 1 квітня подавати шляхом заповнення на офіційному веб-сайті Національного агентства з питань запобігання корупції декларацію особи уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за минулий рік за формою, що визначається Національним агентством.

Однак, ОСОБА_1 , перебуваючи на посаді завідуючого відділом земельних відносин та будівництва Кам`янської міської ради та будучи посадовою особою місцевого самоврядування 13 рангу, тобто суб`єктом декларування, визначеного підпунктом «в» пунктом 1 частини 1 статті 3 Закону України «Про запобігання корупції» від 14 жовтня 2014 року, діючи умисно, незаконно, достовірно знаючи про обов`язок відповідно до Закону України «Про запобігання корупції» від 14 жовтня 2014 року подати до 01 квітня 2017 року декларацію особи уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2016 рік, будучи попередженим щодо необхідності декларування, маючи реальну можливість та всі необхідні технічні умови заповнити таку декларацію, не подав декларацію особи уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2016 рік, шляхом заповнення її на офіційному веб-сайті Національного агентства з питань запобігання корупції.

Таким чином, ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 366-1 КК України - умисне неподання суб`єктом декларування декларації особи, уповноваженої на виконання функцій місцевого самоврядування, передбаченої Законом України «Про запобігання корупції».

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 заявив клопотання про закриття вказаного кримінального провадження по обвинуваченню його у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ст. 366-1 КК України, на підставі п. 4 ч. 1 ст. 284 КПК України, у зв`язку з декриміналізацією діяння в якому обвинувачується останній, з тих підстав, що Рішенням Конституційного Суду України від 27 жовтня 2020 року ст. 366-1 КК України визнана такою, що не відповідає Конституції України.

Прокурор не заперечував проти задоволення клопотання обвинуваченого та закриття кримінального провадження по обвинувачення ОСОБА_1 у вчинені кримінального правопорушення передбаченого ст. 366-1 КК України у зв`язку з декриміналізацією діяння.

Крім того прокурор зауважив, що на виконання рішення Конституційного Суду України № 13-р/2020 від 27 жовтня 2020 року Верховною Радою України прийнято Закон «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо встановлення відповідальності за декларування недостовірної інформації та неподання суб`єктом декларування декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування» № 1074-IX від 04 грудня 2020 року, яким скасовано протиправність діяння, а також настання кримінальної відповідальності за вказане діяння, та виключено у Кримінальному кодексі України статтю 366-1.

Заслухавши думку учасників процесу, дослідивши матеріали кримінального провадження, суд приходить до наступного.

Дії обвинуваченого ОСОБА_1 кваліфіковано за ст. 366-1 КК України.

Згідно з ч. 2 ст. 4 КК України злочинність і караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, що діяв на час вчинення цього діяння.

За змістом ч. 1 ст. 5 КК України, закон про кримінальну відповідальність, що скасовує злочинність діяння, пом`якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість.

Аналогічні вимоги обов`язковості ретроактивного застосування кримінального закону, який скасовує караність діяння, містяться у статті 7 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенції), яка є частиною національного законодавства України та в практиці Європейського суду з прав людини (далі - Європейський суд).

Так, у рішенні у справі Scoppola v. Italy (№ 2) (2009) Європейський суд поклав в основу правової позиції щодо тлумачення частини першої статті 7 Конвенції те, що в європейському та міжнародному масштабі склався консенсус стосовно обов`язковості ретроактивного застосування кримінального закону, який скасовує караність діяння.

На підтвердження вказаного висновку Європейський суд посилався на частину 1 статті 49 Хартії основних прав Європейського Союзу 2000 року (далі - Хартія), яка містить імперативну вимогу щодо зворотної дії в часі закону, який передбачає більш м`яке покарання, а також - на тлумачення цього положення Судом Європейського Союзу в рішенні у справі Silvio Berlusconi and Others (2005), де зазначено, що в цій справі до заявників не був застосований не просто закон, який пом`якшує покарання, а закон, що насправді скасовував караність діяння. Таким чином, Європейський суд визначив, що попри свій буквальний зміст частина перша статті 49 Хартії передбачає й обов`язковість зворотного застосування закону, який скасовує злочинність діяння. Висновок Європейського суду у справі Scoppola v. Italy (№ 2) (2009) про те, що частина перша статті 7 Конвенції включає також і позитивну гарантію ретроактивного застосування до особи закону, що скасовує злочинність діяння, зобов`язує застосовувати практику Європейського суду, якою забезпечується дотримання принципу верховенства права і законності, згідно зі статтями 8, 9 КПК України.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 284 КПК України кримінальне провадження закривається в разі, якщо набрав чинності закон, яким скасована кримінальна відповідальність за діяння, вчинене особою, однак статтею 284 КПК України не визначено як підстав, так й порядку закриття кримінального провадження внаслідок визнання рішенням Конституційного Суду України певного закону чи частини закону такими, що не відповідають Конституції України (тобто неконституційними).

Одночасно за статтею 9 КПК України, під час кримінального провадження суд зобов`язаний неухильно додержуватися вимог Конституції України, Кримінально - процесуального Кодексу України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства та у випадках, коли положення КПК України не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, судом можуть застосовуватися загальні засади кримінального провадження.

Статтею 7 КПК України визначено перелік загальних засад кримінального провадження, до яких, зокрема, відносяться верховенство права та законність.

Частиною 1 статті 8 КПК України визначено, що кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Ці норми кореспондуються із статтею 8 Конституції України, за якою в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії.

27 жовтня 2020 року рішенням Конституційного Суду України № 13-р/2020 (справа № 1-24/2020 (393/201) статтю 366-1 КК України визнано такою, що не відповідає Конституції України (є неконституційною), і визначено, що вона втрачає чинність з дня ухвалення зазначеного рішення.

Статтею 147 Конституції України встановлено, що Конституційний Суд України вирішує питання, зокрема про відповідність Конституції України законів України. Відповідно до статті 151-2 Конституції України, рішення, ухвалені Конституційним Судом України, є обов`язковими, остаточними і не можуть бути оскаржені.

За статтею 152 Конституції України, закони та інші акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності. Закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

Таким чином зазначене рішення Конституційного Суду України набрало законної сили 27 жовтня 2020 року та є обов`язковим.

В пункті 4 рішення Конституційного Суду України від 14.12.2000 року N 15-рп/2000 (справа про порядок виконання рішень Конституційного Суду України) зокрема зазначено, що незалежно від того, наявні чи відсутні в рішеннях Конституційного Суду України приписи щодо порядку їх виконання, відповідні закони, інші правові акти або їх окремі положення, визнані за цими рішеннями неконституційними, не підлягають застосуванню як такі, що втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Тобто, в даному випадку не відбулось скасування норми, яка передбачала кримінальну відповідальність, шляхом прийняття закону Верховною Радою України, проте стаття 366-1 КК України, за якою обвинувачується ОСОБА_1 втратила чинність з 27 жовтня 2020 року внаслідок визнання її неконституційною за рішенням Конституційного Суду України.

Таким чином, на час вчинення інкримінованого ОСОБА_1 кримінального правопорушення ст. 366-1 КК України була чинною згідно із Законом N 1700-VII від 14.10.2014 (із змінами та доповненнями). Станом на момент повідомлення ОСОБА_1 про підозру і вручення йому обвинувального акта ст. 366-1 КК України також діяла, а з 27 жовтня 2020 року ст. 366-1 КК України втратила чинність.

З аналізу положень законодавства слідує, що підставою для втрати чинності закону у цілому або його частин є визнання єдиним органом законодавчої влади - Верховною Радою України - такого закону або його окремих положень такими, що втратили чинність, або визнання їх такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) єдиним органом конституційної юрисдикції в Україні - Конституційним Судом України, оскільки його рішення належить сприймати як загальнообов`язковий правовий акт, який діє на усій території України та є обов`язковим для виконання усіма суб`єктами права. Оскільки і в першому і в другому випадку правовими наслідками є втрата законом чи його частиною чинності, втрата чинності законом (чи частини закону) внаслідок визнання їх неконституційними є тотожними набранню чинності законом, яким скасовується кримінальна відповідальність.

Тобто у обох випадках у особи з`являється право бути не притягнутим до кримінальної відповідальності та уникнути негативних наслідків застосування кримінального закону.

З урахуванням викладеного та загальних засад кримінального провадження (зокрема верховенства права та законності) суд вважає можливим задовольнити клопотання обвинуваченого ОСОБА_1 та закрити на підставі пункту 4 частини 1 статті 284 КПК України кримінальне провадження по обвинувачення його у вчинені кримінального правопорушення передбаченого ст. 366-1 КК України у зв`язку з тим, що рішенням Конституційного Суду України від 27 жовтня 2020 року статтю 366-1 КК України визнано такою, що не відповідає Конституції України (неконституційною).

Процесуальні витрати та речові докази по кримінальному провадженню відсутні, цивільний позов не заявлено.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. 147, 151-2, 152 Конституції України, ст.ст. 4, 5 КК України, ст.ст. 7, 8, 9, 284, 350, 371, 372 КПК України, рішенням Конституційного Суду України від 27 жовтня 2020 року № 13-р/2020 (справа № 1-24/2020 (393/201), рішення Конституційного Суду України від 14.12.2000 року N 15-рп/2000 , -

ухвалив:

Клопотання обвинуваченого ОСОБА_1 про закриття кримінального провадження - задовольнити.

Кримінальне провадження внесене до ЄРДР за №420172512301000053 від 27 червня 2017 року по обвинуваченню ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 366-1 КК України, закрити на підставі п. 4 ч. 1 ст. 284 КПК України, у зв`язку з втратою чинності норми Кримінального кодексу України через визнання її неконституційною.

Ухвала може бути оскаржена до Черкаського апеляційного суду через Смілянський міськрайонний суд Черкаської області протягом 7 днів з моменту її проголошення, особами, які не були присутніми під час проголошення ухвали протягом 7 днів з моменту її отримання.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строків на подання апеляційної скарги, в разі подання апеляційної скарги після розгляду справи апеляційним судом, якщо її не буде скасовано.

Головуючий: Опалинська О.П.