Рішення № 97599627, 03.06.2021, Маньківський районний суд Черкаської області

Справа №701/332/21

Номер провадження2/701/200/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 червня 2021 року Маньківський районний суд, Черкаської області

в складі: головуючого – судді - Костенка А. І.

за участю секретаря - Брітан О. О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Маньківка справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про збільшення позовних вимог за договором позики,

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся в суд з позовом до відповідача про збільшення позовних вимог за договором позики.

На підставу своїх вимог спирається на те, що 08.08.2020 року Черкаським апеляційним судом було винесено постанову про стягнення на користь позивача із відповідачки ОСОБА_2 жительки АДРЕСА_1 суму боргу 358082,21 гривень. Але до теперішнього часу, відповідачка повернула позивачу лише суму 15232,77 гривень, залишок боргу станом на 31.03.2021 року становить 342849,44 гривень. Позивач збільшує позовні вимоги в частину періоду зобов`язання відповідача, в зв`язку з підвищенням рівня інфляції курсу національної валюти гривні. З урахуванням рекомендацій Верховного Суду України № 62-97р від 03.04.1997 року відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ сума боргу з урахуванням індексу інфляції, яку відповідачка зобов`язана сплатити на користь позивача станом на 08.08.2020 року складає: 358082,21 гривень. Індекс інфляції за: серпень 2020 року - 99,8% - коефіцієнт (99,8 : 100 = 0,998), сума розміру інфляції становить (342849,44 х 0,998 = 342163,74- 342849,44 = -685,7 грн.); за вересень 2020 року - 100,5 % - коефіцієнт (100,5 : 100 = 1,005), сума розміру інфляції становить (342849,44 х 1,005 = 344735,11-342849,44 = 1885,67 грн.); за жовтень 2020 року - 101,0 % - коефіцієнт (101,0 : 100 = 1,010) сума розміру інфляції становить (342849,44 х 1,010 = 346277,93 - 342849,44 = 3428,49грн.); за листопад 2020 року - 101.3 % - коефіцієнт (101,3 : 100 = 1,013) сума розміру інфляції становить (342849,44 х, 1,013 = 347306,48 - 342849,44 = 4457,04 грн.); за грудень 2020 року - 100,9 % - коефіцієнт (100,9: 100 = 1,009) сума розміру інфляції становить (342849,44 х 1,009 = 345935,08- 342849,44= 3085,64 грн.); за січень 2021 року становить 101,3 % - коефіцієнт (101,3 : 100 = 1,013) сума розміру інфляції становить (342849,44 х 1,013=347306,48 -342849,44=4457,04 грн.); за лютий 2021 року становить - 101,0 % - коефіцієнт (101,0: 100=1,01) сума розміру інфляції становить (342849,44x1,01=346277,93- 342849,44=3428,49 грн.); за березень 2021 року становить 101,7% - коефіцієнт (101,7: 100 =1,017) сума розміру інфляції становить (342849,44х 1,017=348677,88-342849,44=5828,44 грн.). Сума індексу інфляції за весь період становить 25885,11 гривень. А також 5142,74 грн. - 3% річних за терміном прострочки шість місяців. Сума боргу з урахуванням індексу інфляції та 3% річних становить (342849,44+ 25885,11+5142,74=373877,29 гривень.), що і змусило позивача звернутись з відповідним позовом до суду.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та наполягав на їх задоволенні.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав та просив відмовити в задоволенні позову.

Суд, вислухавши учасників процесу, дослідивши матеріали справи, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини: 08.08.2020 року Черкаським апеляційним судом було винесено постанову про стягнення на користь позивача із відповідачки ОСОБА_2 жительки АДРЕСА_1 суму боргу 358082,21 гривень (а.с. 6-8). Але до теперішнього часу, відповідачка повернула позивачу лише суму 15232,77 гривень, залишок боргу станом на 31.03.2021 року становить 342849,44 гривень. Позивач збільшує позовні вимоги в частину періоду зобов`язання відповідача, в зв`язку з підвищенням рівня інфляції курсу національної валюти гривні. З урахуванням рекомендацій Верховного Суду України № 62-97р від 03.04.1997 року відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ сума боргу з урахуванням індексу інфляції, яку відповідачка зобов`язана сплатити на користь позивача станом на 08.08.2020 року складає: 358082,21 гривень. Індекс інфляції за: серпень 2020 року - 99,8% - коефіцієнт (99,8 : 100 = 0,998), сума розміру інфляції становить (342849,44 х 0,998 = 342163,74- 342849,44 = -685,7 грн.); за вересень 2020 року - 100,5 % - коефіцієнт (100,5 : 100 = 1,005), сума розміру інфляції становить (342849,44 х 1,005 = 344735,11-342849,44 = 1885,67 грн.); за жовтень 2020 року - 101,0 % - коефіцієнт (101,0 : 100 = 1,010) сума розміру інфляції становить (342849,44 х 1,010 = 346277,93 - 342849,44 = 3428,49грн.); за листопад 2020 року - 101,3 % - коефіцієнт (101,3 : 100 = 1,013) сума розміру інфляції становить (342849,44 х, 1,013 = 347306,48 - 342849,44 = 4457,04 грн.); за грудень 2020 року - 100,9 % - коефіцієнт (100,9: 100 = 1,009) сума розміру інфляції становить (342849,44 х 1,009 = 345935,08- 342849,44= 3085,64 грн.); за січень 2021 року становить 101,3 % - коефіцієнт (101,3 : 100 = 1,013) сума розміру інфляції становить (342849,44 х 1,013=347306,48 -342849,44=4457,04 грн.); за лютий 2021 року становить - 101,0 % - коефіцієнт (101,0: 100=1,01) сума розміру інфляції становить (342849,44x1,01=346277,93- 342849,44=3428,49 грн.); за березень 2021 року становить 101,7% - коефіцієнт (101,7: 100 =1,017) сума розміру інфляції становить (342849,44х 1,017=348677,88-342849,44=5828,44 грн.). Сума індексу інфляції за весь період становить 25885,11 гривень. А також 5142,74 грн. - 3% річних за терміном прострочки шість місяців. Сума боргу з урахуванням індексу інфляції та 3% річних становить (342849,44+ 25885,11+5142,74=373877,29 гривень.)

Згідно ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

На підставі ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини; 2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; 3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; 4) інші юридичні факти. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішення суду.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, зокрема з рішення суду.

Згідно із ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

За норми ст. ст. 524, 533-535, 625 ЦК України грошовим є зобов`язання, яке виражається в грошових одиницях України (грошовому еквіваленті в іноземній валюті), тобто будь-яке зобов`язання зі сплати коштів. Таким чином, грошовим зобов`язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана сплатити гроші на користь другої сторони (кредитора), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Такий висновок закріплено в Постанові Верховного Суду України від 06 червня 2012 року по справі № 6- 49цс12.

Окрім того, в зазначеній Постанові Суд також дійшов висновків, що «грошовим слід вважати будь-яке зобов`язання, що складається, у тому числі, з правовідношення, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій відповідає кореспондуючий обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора».

За змістом ст. 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

За ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Положеннями ст. 536 ЦК України закріплено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актами цивільного законодавства.

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настали після прострочення (ч. 1, 2 ст. 612 ЦК України).

За змістом ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше встановлено договором або законом.

Боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані ці збитки (ч. 1 ст. 623 ЦК України).

За ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Приписи ст. 625 ЦК України про розмір процентів, що підлягають стягненні за порушення грошового зобов`язання, є диспозитивними та застосовуються, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Тобто, три проценти річних від простроченої суми за весь час прострочень застосовуються у випадку, якщо сторони в договорі не передбачили інший розмір процентів річних.

Крім того, в Постанові Верховного Суду України від 06 червня 2012 року по справі № 6-49цс12 зазначено, що відповідальність за ч. 2 ст. 625 ЦК України є спеціальним видом цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов`язання та поширює свою дію на всі зобов`язання, якщо інше не передбачено в спеціальних нормах, які регулюють суспільні відносини з приводу виникнення, зміни чи припинення окремих видів зобов`язань.

Також варто наголосити, що у постанові Верховного Суду України від 12.09.2011 року у справі № 6/433-42/183 висловлена позиція, відповідно до якої положення ч. 2 ст. 625 ЦК України не обмежують права кредитора звернутися до суду за захистом свого права, якщо грошове зобов`язання не виконується й після вирішення судом питання про стягнення основного боргу; чинне законодавство не пов`язує припинення зобов`язання з постановленням судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов`язань боржника та не виключає його відповідальності за порушення строків розрахунків.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як і інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Така правова позиція Верховного Суду України узгоджується із правовими висновками Верховного Суду, викладеними в постановах від 26 вересня 2018 року по справі № 186/1791/16-ц, від 11 липня 2018 року по справі № 203/5850/15-ц.

Ці позиції також узгоджуються із висновками Верховного Суду у постанові від 16 травня 2018 року по справі № 686/21962/15-ц, що були зроблені під час розгляду подібної за своїм змістом і суттю справи.

Оскільки в судовому засіданні об`єктивно встановлений факт невиконання відповідачкою ОСОБА_2 , зобов`язань, то відповідно вона, в силу ст. 625 ЦК України, має сплатити позивачу суму індексу інфляції та 3% річних за період прострочення повернення боргу.

Що стосується позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача суми боргу в розмірі 342849,44 грн., то вони не підлягають до задоволення зважаючи на наступне, відповідно до ст. 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення. Постановою Черкаського апеляційного суду від 08.09.2020 року позовні вимоги позивача задоволено частково і стягнено з відповідача суму боргу за договором позики. Дана постанова вступила в законну силу і на підставі цього було видано виконавчий лист, таким чином задоволення позовних вимог в цій частині може призвести до подвійної відповідальності боржника за одне й те ж саме порушення за договором позики, що суперечить нормам чинного законодавства.

На підставі викладеного суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Враховуючи те, що позивач є особою яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи (категорія 1) та звільнена від сплати судового збору, відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача слід стягнути на користь держави судовий збір.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 4, 13, 81, 141, 263, 265 ЦПК України, ст. ст. 11, 509, 524, 526, 530, 533-536, 599, 610-612, 614, 623, 625 ЦК України, ст. 61 Конституції України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов задоволити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (зареєстрованої АДРЕСА_1 , та жительки АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (зареєстрованого та жителя АДРЕСА_3 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) суму індексу інфляції за період з серпня 2020 року по березень 2021 року у розмірі 25885,11 гривень та 3% річних з простроченої суми у розмірі 5142,74 гривень.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (зареєстрованої АДРЕСА_1 , та жительки АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь держави судовий збір у сумі 908 грн., 00 коп., (дев?ятсот вісім гривень) на рахунок (IBAN) UA908999980313111256000026001 (Отримувач коштів ГУК у м. Києві/м.Київ/22030106, Код за ЄДРПОУ 37993783, Банк отримувача Казначейство України (ЕАП), МФО 899998, Код класифікації доходів бюджету 22030106).

В іншій частині позову відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Черкаського апеляційного суду через Маньківський районний суд Черкаської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження.

СуддяА. І. Костенко