Рішення № 97598769, 04.06.2021, Шевченківський районний суд міста Полтави (до 25.04.2025 - Октябрський районний суд м. Полтави)

Дата документу 04.06.2021 Справа № 554/5985/20

Провадження № 2/554/524/2021

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 червня 2021 року Октябрський районний суд м. Полтави в складі:

головуючого - судді Савченко Л.І.

при секретарі – Пащенко Д.С.

за участю позивача – ОСОБА_1 , представника позивача – ОСОБА_2 , відповідача ОСОБА_3 , представника відповідача – ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Полтаві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_5 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, Приватне акціонерне товариство «Страхова група «ТАС», ОСОБА_6 , про відшкодування матеріальної та моральної шкоди,-

в с т а н о в и в :

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_5 , визначивши третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, ПАТ «Страхова група «ТАС», про стягнення у відшкодування матеріальної шкоди заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди у розмірі 512 130 грн. 12 коп. та у відшкодування моральної шкоди 10 000 грн., а також судові витрати у вигляді судового збору у сумі 5 221 грн. 30 коп.

В обґрунтування позову вказала, що 09 березня 2020 року о 22.00 ОСОБА_5 , керуючи автомобілем МІТSUBISHI LANCER, д.р.н. НОМЕР_1 , рухаючись по вулиці Великотирнівській в м.Полтаві, на перехресті з вул.Г.Сталінграду, виконуючи поворот ліворуч з вул..Г.Сталінграду, в порушення вимог п.п.10.1, 10.4 ПДР, не надав перевагу в зустрічному русі автомобілю SKODA KODIAG, д.р.н. НОМЕР_2 , під моїм керуванням та допустив зіткнення автомобілів. Внаслідок ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження. У вчиненні вказаної ДТП винним виявився ОСОБА_5 , відповідно до постанови судді Октябрського районного суду м.Полтави від 29 квітня 2020 року за ст. 124 КУпАП, останнього позбавлено права керувати транспортними засобами на один рік. Вартість матеріального збитку спричиненого в результаті ДТП автомобілю SKODA KODIAG, д.р.н. НОМЕР_2 , під її керуванням становить 606 411, 43 грн., що підтверджується висновком експертного дослідження Полтавського відділення ХКДІСЕ імені заслуженого професора М.С.Бокаріуса № 274 від 23.03.2020 року. На час вказаної ДТП вона керувала на підставі п.2.2 ПДР, затверджених постановою КМУ від 10.10.2001 року № 1306, як особа, що має посвідчення водія на право керування транспортним засобом та якій власником було передано реєстраційний документ на цей транспортний засіб. Відповідач як власник автомобіля МІТSUBISHI LANCER, д.р.н. НОМЕР_1 , застрахував свою цивільно-правову відповідальність перед третіми особами в ПАТ «Страхова група «ТАС», що підтверджується Полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АО/5520553 строком з 05.05.2019 року по 04.05.2020 року, за яким сума на одного потерпілого за шкоду заподіяну майну становить 100 000 грн. Відповідно до висновку експертного дослідження № 274 від 23.03.2020 року, вартість відновлювального ремонту автомобіля SKODA KODIAG, д.р.н. НОМЕР_2 , становить 606 411, 43 грн., що і є розміром матеріального збитку, спричиненого з вини відповідача автомобілю внаслідок його пошкодження. Враховуючи, що страхова виплата склала 100 000 грн., то з відповідача на її користь підлягає стягненню 506 411, 43 грн., що становить різницю між фактичним розміром шкоди, що визначена експертним висновком та страховою виплатою за страховим полісом. Також з відповідача підлягають стягненню витрати на евакуатор по транспортуванню пошкодженого автомобіля до автостоянки у сумі 1000 грн. та 600 грн. вартість транспортування з автостоянки до місця зберігання, вартість проведеного експертного дослідження за Висновком № 274 від 23.03.2020 року Полтавського відділення ХНДІСЕ ім.засл.проф.М.С.Бокаріуса щодо визначення вартості відновлювального ремонту у розмірі 4 118, 69 грн. Крім того, їй спричинено моральної шкоди внаслідок неправомірних дій відповідача, грубого порушення ПДР, в результаті чого відбулася ДТП, яка виразилася у завданні значного душевного болю, який спочатку супроводжувавуся шоковим станом та перенесеним стресом від раптового зіткнення автомобілів. Перенесений нервовий стрес поєднувався з необхіднісю відновлення понівеченого автомобіля, що потребує значних матеріальних ресурсів, що призводить до нервозності та руйнування звичайного способу життя, яке було до ДТП. Також це стало наслідком для розладу душевної рівноваги, так як в її свідомості присутні негативні емоції. Відчуття страху, хвилювання та нервозності є підґрунтям появи негативних емоцій, що призвело до нервового стресу та необхідності звернення до психолога. Спричинену моральну шкоду оцінює в 10 000 грн. Судовий збір становить 5 221, 30 грн. З цих підстав, звернулася до суду з позовом.

Ухвалою Октябрського районного суду м.Полтави від 07 липня 2020 року позовну заяву залишено без руху для доплати судового збору у сумі 740 грн. 80 коп.

Ухвалою Октябрського районного суду м.Полтави від 10 липня 2020 року відкрито провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження.

Від відповідача ОСОБА_5 до суду надійшли письмові пояснення, в яких останній прохав у задоволенні позову відмовити. Вказав, що наданий позивачем висновок експерта № 274 від 23.03.2020 року не відповідає вимогам ст. 106 ЦПК України, оскільки в даному висновку не зазначено, що він виготовлений для подання до суду та що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок. Вважає вказаний висновок експерта неналежним та недопустимим доказом. Зазначає, що сума пошкоджень є явно завищеною, оскільки автомобіль SKODA KODIAG, д.р.н. НОМЕР_2 , самостійно поїхав з місця ДТП, не на евакуаторі, що не можна було б зробити із пошкодженим блоком двигуна. Вказує, що в п.14 Постанови Пленуму ВССУ з розгляду цивільних та кримінальних справ № 4 від 01.03.2013 року «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» зазначається, що суд зобов`язаний вирішити питання про передачу особі, яка має відповідати за шкоду, заподіяну майну, пошкоджених деталей, відповідно до списку, у висновку експерта, а тому необхідно вирішити питання про огляд таких речей, оскільки вони повинні бути в наявності у позивача. Щоб впевнитися в достовірності викладених у позові обставин, позивач повинна повідомити місце зберігання речових доказів – пошкоджених деталей автомобіля ждя їх огляду та ідентифікації (а.с.90-91).

Ухвалою Октябрського районного суду м.Полтави від 01 жовтня 2020 року у задоволенні клопотання ОСОБА_5 про розгляд справи за правилами загального позовного провадження відмовлено. Клопотання ОСОБА_5 про залучення до участі у справі в якості третьої особи ОСОБА_6 задоволено, залучено ОСОБА_6 до справи в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору. Задоволено клопотання ОСОБА_5 та призначено по справі судову транспортно-трасологічну експертизу. Зупинено провадження по справі.

Ухвалою Октябрського районного суду м.Полтави від 20 жовтня 2020 року поновлено провадження по справі для розгляду заяви про виправлення описки в ухвалі суду.

Ухвалою Октябрського районного суду м.Полтави від 30 жовтня 2020 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про виправлення описки – відмовлено.

Постановою Полтавського апеляційного суду від 10 грудня 2020 року ухвалу Октябрського районного суду м.Полтави від 30 жовтня 2020 року скасовано, справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Ухвалою Октябрського районного суду м.Полтави від 28 грудня 2020 року виправлено описку в ухвалі Октябрського районного суду м.Полтави від 01 жовтня 2020 року, замість «судової транспортно-трасологічної експертизи» вказано «судову авто товарознавчу експертизу». Зупинено провадження по справі.

Ухвалою Октябрського районного суду м.Полтави від 01 березня 2021 року поновлено провадження по справі

У судовому засідання позивач ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2 позов підтримали у повному обсязі, надали пояснення, аналогічні викладеним у позові.

Відповідач ОСОБА_5 та його представник ОСОБА_4 у судовому засіданні проти задоволенні позову заперечували. Відповідач підтримав свої письмові пояснення. Представник відповідача вказав, що позивач не довела розмір спричинених їй збитків. Висновок експерта наданий позивачем вважає недопустимим доказом, так як він виготовлений в порушення ст. 106 ЦПК України. Під час його проведення не викликалася інша сторона. Крім того, позивач прохає відшкодувати не фактично понесені витрати, а перелік тих, які вона повинна понести. Також сумніву піддається необхідність заміни двигуна. Фотознімки проведені не за правилами криміналістичної експертизи, є дрібними та по них не можна визначити пошкодження. Експертом під час огляду не зазначено, що саме пошкоджено в автомобілі. Крім того, зауважив, що всі пошкоджені деталі є речовими доказами і якщо стягується їх вартість, вони повертаються винній особі. Витрати на евакуатор згідно Закону «Про обов`язкове страхування» повинна нести страхова компанія. Зауважив, що ОСОБА_1 не є власником автомобіля, а тому їй не може бути відшкодована шкода за пошкоджене майно.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, ПАТ «Страхова група «ТАС» у судове засідання не з`явився, належним чином повідомлявся про дату, час та місце розгляду справи (а.с.68, 114, 120, 197, 208, 220), про причини неявки суд не повідомив.

Третя особа, яка не завяляє самостійних вимог щодо предмета спору, ОСОБА_6 у судове засідання не з`явився. надіслав до суду заяву про розгляд справи без його участі, позов прохав задовольнити (а.с.202).

Суд, заслухавши учасників справи, перевіривши фактичні обставини справи письмовими доказами, дійшов до висновку про задоволення позову, з огляду на таке.

Судом встановлено, що 09 березня 2020 року о 22.00 ОСОБА_5 , керуючи автомобілем МІТSUBISHI LANCER, д.р.н. НОМЕР_1 , рухаючись по вулиці Великотирнівській в м.Полтаві, на перехресті з вул.Г.Сталінграду, виконуючи поворот ліворуч на вул.Г.Сталінграду, в порушення вимог п.п.10.1, 10.4 ПДР, не надав перевагу в русі та допустив зіткнення з автомобілем SKODA KODIAG, д.р.н. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 , яка рухалася в зустрічному напрямку прямо. Внаслідок пригоди пасажир SKODA KODIAG отримала тілесні ушкодження, автомобілі отримали механічні пошкодження.

Постановою Октябрського районного суду м.Полтави від 29 квітня 2020 року ОСОБА_5 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та піддано адміністративному стягненню у виді позбавлення права керувати транспортним засобомо строком на один рік (а.с.7-10).

Відповідно до ч.6 ст. 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Автомобіль SKODA KODIAG, д.р.н. НОМЕР_2 , належить на праві власності ОСОБА_6 , що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 (а.с.48).

Користувачем вказаного автомобіля є ОСОБА_1 на підставі п.2.2 ПДР, затверджених постановою КМУ від 10.10.2001 року № 1306, як особа, що має посвідчення водія на право керування транспортним засобом та якій власником було передано реєстраційний документ на цей транспортний засіб.

Автомобіль МІТSUBISHI LANCER, д.р.н. НОМЕР_1 , належить на праві власності відповідачеві ОСОБА_5 , що ним не заперечується, цивільно-правова відповідальність якого застрахована АТ «СГ «ТАС» (приватне) згідно з полісом обов`язкового страхування власників наземних транспортних засобів № АО/5520553 від 02.05.2019 року, строком дії з 05.05.2019 року до 04.05.2020 року, яким установлено ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну - 100 000,00 грн., франшиза - 0 (а.с. 50).

Відповідно до висновку експерта № 274 від 23.03.2020 року Полтавського відділення Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім.засл.проф.М.С.Бокаріуса за результатами проведення автотоварознвавчого дослідження за заявою ОСОБА_1 , вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля SKODA KODIAG, д.р.н. НОМЕР_2 , станом на 10.04.2020 року складала 606 411, 43 грн. (а.с.11-47).

Враховуючи, що спричинена шкода не покривається страховою виплатою, яку має відшкодувати страховик за страховим полісом у сумі 100 000 грн., то згідно ст. 1194 ЦК України такий обов`язок покладається на заподіювача шкоди, тобто ОСОБА_5 .

Допитаний у судовому засіданні судовий експерт Полтавського відділення Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім.засл.проф.М.С.Бокаріуса Балинський Є.О. пояснив, що у висновку експерта № 274 допущено рописку у даті його складення, необхідно вважати дату висновку 17.04.2020 року, а також вказав, що 606 411, 43 грн. це є вартість матеріального збитку, про що зазначено в мотивувальній частині. Також пояснив, що він має ліцензію, свідоцтво експерта, висновок експерта наданий за результатами проведеного дослідження згідно заяви ОСОБА_1 , тому про кримінальну відповідальність не попереджався. Також вказав, що виклик зацікавлених осіб здійснюється відповідно до п.5.2 Методики проведення експертиз, до обов`язку експерта виклик зацікавлених сторін для проведення дослідження не входить. Пояснив, що коли проводить огляд автомобіля, робить собі помітки, складання Акту огляду відповідно до п.5 Методики не є обов`язковим. В матеріалах справи є таблиці обох оглядів та посилання на кожну запчастину. Також пояснив, що двигун підлягав заміні, так як блок двигуна мав пошкодження. В таких випадках замінюється весь двигун, ремонту він не підлягає.

Суд, з метою визначення вартості матеріального збитку, бере до уваги те, що визначення розміру матеріального збитку при настанні страхового випадку повинно бути підтверджено належним засобом доказування.

Так, Висновок експерта № 274 від 23.03.2020 року за результатами проведення авто товарознавчого дослідження відповідає вимогам Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність», Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24.07.2009 року № 1335/5/1159, та Методики визначення обсягу ремонтних дій при встановленні розміру матеріального збитку, заподіяльного власнику колісного транспортного засобу» р/н НОМЕР_4 .

Відповідно до ст. 979 ЦК України, за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно положень ч. 1 ст. 990 ЦК України, страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).

У відповідності до п. 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Згідно зі ст. 29 зазначеного Закону, у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

Відповідно до положень ст. 36.1. Закону, страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв`язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку. Якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати (регламентної виплати) за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.

Згідно ст. 1192 ЦК України якщо інше не встановлено законом, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Відповідно до вимог ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Як встановлено судом, страхова компанія визначила розмір страхового відшкодування у зв`язку з виниклою ДТП в сумі 100 000 грн.

Водночас, висновком судового експерта № 274 від 23.03.2020 Полтавського відділення ХНДІСЕ ім.засл.проф.М.С.Бокаріуса вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля «SKODA KODIAG, д.р.н. НОМЕР_2 , станом на 10.04.2020 року складала 606 411, 43 грн.

Суд критично відноситься до заперечень відповідача, що вказаний висновок експерта є неналежним та недопустимим доказом, оскільки проведений не у відповідності до вимог ст. 106 ЦПК України, так як відповідно до ч.1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч.1 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Згідно ч.1 ст. 78 ЦПК України суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

Відповідно до ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. А відповідно до ст. 80 ЦПК достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання

Відповідно до ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Таким чином, вказаний висновок експерта складений за результатами проведення автотоварознавчого дослідження за заявою ОСОБА_1 містить інформацію щодо предмета доказування, виготовлений у відповідності до чинного законодавства України про проведення судових експертиз, а тому є належним та допустимим засобом доказування.

Відсутність Акту огляду у вказаному висновку не спростовує його достовірності, оскільки у висновку наявна ремонтна калькуляція, яка містить перелік робіт, які необхідно виконати для усунення пошкодження, а не сам перелік пошкоджень. Крім того, допитаний у судовому засіданні експерт пояснив, що проводив його у відповідності до п.5 Методики проведення товарознавчих експертиз, перелік пошкоджень визначено при візуальному обстеженні з посиланнями на фото. Виклик зацікавленої особи також не є обов`язковим для експерта у відповідності до п.5.2 вказаної Методики.

Автотоварознавча експертиза, призначена судом, була повернута без висновку, оскільки автомобіль «SKODA KODIAG, д.р.н. НОМЕР_2 , був частково відновлений, що слідує з відповіді судового експерта Полтавського НДЕКЦ Чернорук О.Л. від 25.02.2021 року, що надійшов до суду 01.03.2021 року разом з матеріалами справи (а.с. 187-189).

Як роз`яснено у п. 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову експертизу в кримінальних і цивільних справах» № 8 від 30.05.1997р., при перевірці й оцінці експертного висновку суд повинен з`ясувати: чи було додержано вимоги законодавства при призначенні та проведенні експертизи; чи не було обставин, які виключали участь експерта у справі; компетентність експерта і чи не вийшов він за межі своїх повноважень; достатність поданих експертові об`єктів дослідження; повноту відповідей на порушені питання та їх відповідність іншим фактичним даним; узгодженість між дослідницькою частиною та підсумковим висновком експертизи; обгрунтованість експертного висновку та його узгодженість з іншими матеріалами справи.

Судом не встановлено обставин недотримання вимог закону експертом ОСОБА_7 при складанні висновку № 274 від 23.03.2020 року, або обставин, які виключають його участь у проведенні дослідження.

Згідно з ч. 1 ст. 6 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» від 12.07.2001р. № 2658-III, оцінювачами можуть бути громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які склали кваліфікаційний іспит та одержали кваліфікаційне свідоцтво оцінювача відповідно до вимог цього Закону.

Експерт ОСОБА_7 є експертом 5 кваліфікаційного класу сектору психологічних, криміналістичних та інженерно-транспортних досліджень, має вищу інженерно-технічну освіту, кваліфікацію судового експерта за спеціальністю 12.2 «Визначення вартості колісних транспортних засобів та розмір збитку, завданого власнику транспортного засобу, свідоцтво № НОМЕР_5 , видане ЕКК Харкіськго НДІ судових експертиз 22.07.2016 року, дійсне до 22.07.2021 року, стаж експертної роботи з 2016 року.

З урахуванням вищевказаних вимог процесуального закону, установлених судом обставин справи, з огляду на те, що він одержаний у порядку, встановленого законом, суд вважає наданий позивачем висновок експерта належним, допустимим і достатнім доказом, яким позивач обґрунтовує розмір заподіяної шкоди його майну.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

У пункті 4 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01.03.2013р. № 4 "Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки" судам роз`яснено, що розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 1166, 1187 ЦК України шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала.

Обов`язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.

Суд вважає, що належними і допустимими доказами доведений безпосередній причинно-наслідковий зв`язок між завданими збитками і діями відповідача. Зокрема, постановою суду у справі про адміністративне правопорушення, якою доведена вина ОСОБА_5 і вона полягає у порушенні п. 10.1, 10.4 Правил дорожнього руху України Також відповідачем не спростовані пошкодження автомобіля, описані професійним експертом під час автотоварознавчого дослідження, представленим суду позивачкою у порядку встановленому законом, який містить детальний розрахунок збитку, ремонтну калькуляцію і фотографії пошкодженого КТЗ.

З урахуванням того, що матеріалами справи підтверджений безпосередній причинний зв`язок між винними діями особи, які стали причиною ДТП і наслідками дії джерела підвищеної небезпеки, беручи до уваги всі докази, що є у справі в їх сукупності, суд доходить висновку про наявність підстав для відшкодування шкоди, з огляду на таке.

Статтею 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлено, що у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

Сторонами договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є страхувальник та страховик. При цьому договір укладається з метою забезпечення прав третіх осіб (потерпілих) на відшкодування шкоди, завданої цим третім особам унаслідок скоєння дорожньо-транспортної пригоди за участю забезпеченого транспортного засобу.

Завдання потерпілому шкоди особою, цивільна відповідальність якої застрахована, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди породжує деліктне зобов`язання, в якому праву потерпілого (кредитора) вимагати відшкодування завданої шкоди в повному обсязі кореспондується відповідний обов`язок боржника (особи, яка завдала шкоди). Водночас така дорожньо-транспортна пригода слугує підставою для виникнення договірного зобов`язання згідно з договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, в якому потерпілий так само має право вимоги до боржника - в договірному зобов`язанні ним є страховик.

Разом із тим, зазначені зобов`язання не виключають одне одного.

Деліктне зобов`язання - первісне, основне зобов`язання, в якому діє загальний принцип відшкодування шкоди в повному обсязі, підставою його виникнення є завдання шкоди. Натомість страхове відшкодування - виплата, яка здійснюється страховиком відповідно до умов договору, виключно в межах страхової суми та в разі, якщо подія, в результаті якої завдана шкода, буде кваліфікована як страховий випадок. Одержання потерпілим страхового відшкодування за договором не обов`язково припиняє деліктне зобов`язання, оскільки страхового відшкодування може бути недостатньо для повного покриття шкоди, й особа, яка завдала шкоди, залишається зобов`язаною. При цьому, потерпілий стороною договору страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів не є, але наділяється правами за договором: на його, третьої особи, користь страховик зобов`язаний виконати обов`язок зі здійснення страхового відшкодування.

Якщо потерпілий звернувся до страховика і одержав страхове відшкодування, але його недостатньо для повного відшкодування шкоди, деліктне зобов`язання зберігається до виконання особою, яка завдала шкоди, свого обов`язку згідно зі статтею 1194 ЦК України - відшкодування потерпілому різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням), яка ним одержана від страховика.

Розмір страхового відшкодування страховик узгоджує з особою, яка має право на отримання відшкодування, проте страховик самостійно приймає рішення про здійснення чи відмову в здійсненні страхового відшкодування (статті 36, 37 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»). При цьому розмір страхової виплати (страхового відшкодування) з особою, яка завдала шкоди, страховик за законом узгоджувати не зобов`язаний, хоча цей розмір безпосередньо впливає на обсяг відповідальності особи, яка завдала шкоди, за статтею 1194 ЦК України.

Таким чином розмір страхової виплати (страхового відшкодування), якщо страховик визначає його меншим страхової суми (ліміту його відповідальності), може бути оспорений особою, яка завдала шкоди, якщо ця особа виконала свій обов`язок перед потерпілим, у тому числі й частково відшкодувала шкоду згідно статті 1194 ЦК України, але вважає, що страховик порушив умови договору, здійснив потерпілому страхову виплату (страхове відшкодування) не в повному обсязі, що призвело до безпідставного збільшення обсягу її (особи, яка завдала шкоди), відповідальності.

У зв`язку із зазначеним, деліктне зобов`язання між потерпілим і особою, яка завдала шкоди, не припинилось виконанням, проведеним належним чином (статті 599 ЦК України), і особа, яка завдала шкоди, зобов`язана відшкодувати потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням), яка ним одержана від страховика.

Така правова позиція викладена Верховним Судом у Постанові від 21.02.2018р. по справі 760/19377/15-ц (провадження № 61-2211св18).

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню матеріальна шкода для проведення відновлювального ремонту у сумі 506 411, 43 грн.

Суд не приймає доводи відповідача про те, що позивачка має повернути відповідачеві деталі, агрегати та частини автомобіля, які були замінені на СТО і не були знищені в процесі ДТП, оскільки таке повернення здійснюється з урахуванням принципу диспозитивності, тобто - за заявою заподіювача шкоди (п. 14 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільний і кримінальних справ від 01.03.2013 № 4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки).

Жодної заяви заподіювача шкоди (відповідача) з приводу повернення позивачкою деталей, агрегатів, частини автомобіля матеріали справи не містять.

Вирішуючи позовні вимоги ОСОБА_1 про відшкодування витрат на послуги евакуатора по транспортуванню пошкодженого транспортного засобу, суд керується вимогами ст. 29 Закону України, згідно якої у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

З огляду на викладене, позов ОСОБА_1 про відшкодування витрат на послуги евакуатора по транспортуванню пошкодженого автомобіля до автостоянки у сумі 1000 грн. та 600 грн. витрат на транспортування з автостоянки до місця зберігання, є обґрунтованим, що підтверджується Рахунком на оплату від 10.03.2020 року виданого ФОП ОСОБА_8 та квитанцією № 9893 від 07 квітня 2020 року, а також квитанцією серії УНК № 063310 від 07 квітня 2020 року (а.с.51-52).

Вирішуючи позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди, суд виходить з настпуного.

Відповідно до вимог ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав, в тому числі, моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна.

Згідно з ч. 1 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Відповідно до п. 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31.03.1995р. (із подальшими змінами), заподіяна моральна шкода відшкодовується тій фізичній чи юридичній особі, права якої були безпосередньо порушені протиправними діями (бездіяльністю) інших осіб.

Згідно з п. 5 цієї постанови Пленуму згідно з загальними підставами цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювана, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювана та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Враховуючи те, що майно позивачки було ушкоджено внаслідок ДТП, та те, що внаслідок ушкодження цього майна, вона перенесла певні душевні страждання, викликані дискомфортом у вигляді неможливості тривалий час використовувати свою власність за її прямим призначенням, витраченим часом по ремонту автомобіля, вона має право на відшкодування заподіяної моральної шкоди.

Вирішуючи питання про розмір компенсації позивачу моральної шкоди, суд виходить з характеру та обсягу душевних страждань, яких зазнала позивачка, їх тривалості та враховує, що мова йде про розумне і справедливе відшкодування (компенсацію) моральної шкоди, якої б вистачило для морального задоволення позивача з боку відповідача, а не про покарання останнього за його неправомірні дії, що не відповідало б засадам цивільного законодавства, визначеним статтею 3 ЦК України. Виходячи з цього, суд вважає за можливе визначити доведеною заподіяну моральну шкоду у розмірі 10 000,00 грн.

При цьому, доводи ОСОБА_5 , що ОСОБА_1 не є власником автомобіля, а тому не має права на відшкодування спричиненої їй шкоди, судом спростовуються, оскільки стаття 395 ЦК України визначає види речових прав на чуже майно до яких належить право володіння. Абсолютний характер речового права проявляється в тому, що порушником речового права на чуже майно може бути будь-яка особа із числа тих, з ким він вступає у відносини.

Відповідно до статті 396 ЦК України правила про захист права власності, які встановлені главою 29 ЦК України, поширюються на речові права власності на чуже майно. Якщо порушення речового права на чуже майно, з вини третіх осіб, завдало певних майнових збитків особі, якій належить це право, то ця особа може звернутися за захистом належних їй прав на підставі статті 396 ЦК України.

Факт правомірності володіння майном є достатньою підставою для особи, яка володіє речовим правом на чуже майно, для звернення за захистом цього права.

Згідно з частиною другою статті 1187 ЦК України під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших правових підстав (договору оренди, довіреності тощо).

Таким чином, спричинення шкоди користувачу майна випливає з факту його користування цим майном на достатній правовій підставі відповідно до пункту 2.2 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, що узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною у постанові від 3 грудня 2014 року у справі № 6-183цс14.

Враховуючи положення ч. 6 ст. 139, п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, наявність в матеріалах справи висновку експерта, наявність квитанції про оплату проведення експертизи в розмірі 4 118, 69 грн. (а.с. 55), а також приймаючи до уваги повне задоволення позову, суд вважає за можливе стягнути з відповідача на користь позивачки витрати пов`язані із залученням експерта у розміра 4 118, 69 грн. Також з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у сумі 5 962 грн. 10 коп. (5 221, 30 грн. + 740, 80 грн.)(а.с.1, 61).

Керуючись ст.ст.12, 81, 83, 141, 229, 247, 263,265, 268, 354 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 – задовольнити.

Стягнути із ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1 у відшкодування матеріальної шкоди заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди 508 011 грн. 43 коп., яка складається із 506 411 грн. 43 коп. вартості завданого матеріального збитку та 1600 грн. витрат, понесених за послуги евакуатора, у відшкодування моральної шкоди 10 000 грн., судові витрати у вигляді судового збору у сумі 5 962 грн. 10 коп. та витрат, пов`язаних із залученням експерта у сумі 4 118 грн. 69 коп., а всього стягнути 528 092 грн. 22 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Полтавського апеляційного суду шляхом подання протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Позивач – ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_6 .

Відповідач – ОСОБА_5 , місце проживання АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_7 .

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Приватне акціонерне товариства «Страхова група «ТАС», місце знаходження: 03062 м.Київ, Проспект Перемоги, 65, код ЄДРПОУ 30115243.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, ОСОБА_6 , місце проживання: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків – невідомий.

Повне рішення складено 09 червня 2021 року.

Суддя Л.І. Савченко