Постанова № 9759855, 01.06.2010, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

01 червня 2010 р. № 2-а- 2534/10/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді - Зінченко А.В.

При секретарі Король Д.О.

За участі сторін:

представника позивача Радигіна Є.С.

представника відповідача Анохіної Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Харківського обласного комунального підприємства «Дирекція розвитку інфраструктури території»до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова про скасування податкового повідомлення-рішення , -

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Харківське обласне комунальне підприємство «Дирекція розвитку інфраструктури території», звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просить суд скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова № 0000652305/0 від 24.02.2010р.

Свій позов він обґрунтував тим, що 24 лютого 2010 р. Державною податковою інспекцією у Дзержинському районі м. Харкова було винесено податкове повідомлення-рішення №0000652305/0 отримане 02.03.2010 р., яким визначено, що Харківське обласне комунальне підприємство «Дирекція розвитку інфраструктури території»порушив п.п. 3.2.7. пункту 3.2. ст. З , п.п. 7.4.2., п.п. 7.4.3. п. 7.4. статті 7 Закону України від 3.04.1997 р. № 168 97-ВР „Про податок на додану вартість" (із змінами та доповненнями на момент здійснення господарських операцій).

Підставою для прийняття вказаного податкового повідомлення-рішення є акт перевірки № 859/2305/03361721 від 12.02.2010 р. на підставі якого було нараховане податкове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 978709,00 грн. та штрафні санкції у розмірі 489354,50 грн.

У відповідності до акту перевірки відповідачем зроблений висновок про те, що позивач в деклараціях з ПДВ за жовтень 2008 р., листопад 2008 р., грудень 2008 р.. липень 2009 р. у рядку 3 (операції , що не є об'єктом оподаткування) не визначив обсяг поставки без ПДВ у розмірі 17745539,72 грн. (суму отриманої субвенції), в порушення п.п. 3.2.7. п. 3.2. ст. З Закону, у зв'язку із чим відповідач дійшов висновку про те, що позивач завищив податковий кредит на суму 1877782,00 грн., у зв'язку з чим зменшив ПДВ, який підлягає сплаті до бюджету за жовтень 2008 р., листопад 2008 р., грудень 2008 р., липень 2009 р. у розмірі 1877782,00 грн.

На підставі матеріалів акту від 24.02.2010 р. ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова було складено та направлено позивачу податкове повідомлення, яким донарахував податкове зобов'язання за ПДВ на загальну суму 1468063,5 грн., в тому числі за основним платежем 978709,00 грн. і штрафну (фінансову) санкцію в сумі 489354,5 грн.

Харківське обласне комунальне підприємство «Дирекція розвитку інфраструктури території»не може погодитися з висновками ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова, так як позивачем було отримано субвенцію, що має окремий правовий статус, а тому просить скасувати податкове повідомлення рішення від 24.02.2010 року № 0000652305/0.

У судове засідання представник позивача зявився, позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив адміністративний позов задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні щодо задоволення позову заперечував у повному обсязі. В обґрунтування своїх заперечень вказує на те, що факти порушень встановлені в ході проведення перевірки позивача, відповідають дійсності та рішення винесено у відповідності до вимог діючого законодавства.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.

Судом встановлено, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25.04.2008 р. № 440 та постанови Кабінету Міністрів України № 193 від 05.03.2009 р. позивач у жовтні 2008 р., листопаді 2008 р., грудні 2008 р., липні 2009 р. отримав субвенції з державного бюджету України за кодом КФК 100601 КЕКВ 1310 у загальній сумі 17745539,72 грн., а саме: 22.10.2008 року - на суму 39,72 грн., 29.10.2008 року - 4250000,00 грн., 24.11.2008 року на суму 9300000,0 грн., 01.12.2009 року на суму 186500,0 грн., 17.12.2009 р. на суму 650000,0 грн., 01.07.2009 року на суму 1020000,0 грн., 01.07.2009 року на суму 2339000,0 грн.

Ці факти перевіряючими були встановлені при проведенні планової перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства та зазначені в акті перевірки №859/2305/03361721 від 12.02.2010 року.

В акті перевірки перевіряючими зроблено висновки, що в діях підприємства є порушення, а саме в деклараціях з ПДВ за жовтень 2008 р., листопад 2008 р., грудень 2008 р., липень 2009 р. у рядку 3 (операції , що не є об'єктом оподаткування) не визначено обсяг поставки без ПДВ у розмірі 17745539,72 грн. (суму отриманої субвенції), в порушення п.п. 3.2.7. п. 3.2. ст. З Закону, у зв'язку із чим відповідач дійшов висновку про те, що позивач завищив податковий кредит на суму 1877782,00 грн., у зв'язку з чим зменшив ПДВ, який підлягає сплаті до бюджету за жовтень 2008 р., листопад 2008 р., грудень 2008 р., липень 2009 р. у розмірі 1877782,00 грн.

На підставі викладеного, ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова було винесено податкове повідомлення-рішення від 24.02.2010 року № 0000652305/0, яким визначено податкове зобов'язання за ПДВ на загальну суму 1468063,5 грн., в тому числі за основним платежем 978709,00 грн. і штрафну (фінансову) санкцію в сумі 489354,5 грн.

Суд зазначає, що платники податку на додану вартість, об'єкти, база та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету визначаються Законом України «Про податок на додану вартість»№ 168/97-ВР від 03.04.1997р. із змінами і доповненнями.

Згідно із змістом ст.7 п.7.4 підп.7.4.1. вказаного Закону, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

-придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; -придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від. того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціям які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонді вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбаній (виготовлення, будівництва, спорудження).

На відміну від цього загального правила в нормах пп.7.4.2-7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону перелічені випадки, коли фактично сплачені платником податку у складі вартості товар»(послуг) суми ПДВ не підлягають включенню до складу податкового кредиту, а саме:

- якщо платник податку придбаває (виготовляє) товари (послуги) та основні фонди, які призначаються для їх використання в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 та пунктам 11.44 статті 11 цього Закону, то суми податку, сплачені у зв'язку з таким придбанням(виготовленням), не включаються до складу податкового кредиту такого платника (підпункт 7.4.2);

-у разі коли товари (роботи, послуги), виготовлені та/або придбані, частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково ні, до суми податкового кредиту включається та частка сплаченого (нарахованого) податку при їх виготовленні або придбанні, яка відповідає частці використання таких товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях звітного періоду (підпункт 7.4.3); -якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту (підпункт 7.4.4).

Отже, для визначення наявності чи відсутності у платника податку на додану вартість права віднести до податкового кредиту певну суму ПДВ сплачену (нараховану) у звязку із придбанням товарів (послуг), необхідно встановити, чи мав платник податку на меті подальше використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності.

Відповідно до визначення, що міститься у п.3.1 ст.3 вказаного Закону, об'єктом оподаткування є операції платників податку поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України, в тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору) для погашення заборгованості заставодавця, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу у користування лізингоотримувачу (орендарю), а також операції із ввезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі імпортну або реімпорту (далі - імпорту).

Також суд зазначає, що під поставкою товарів за правилами ст.1 п. 1.4 Закону розуміються будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатної поставки товарів (результатів робіт) та операції з передачі майна орендодавцем (лізингодавцем) на баланс орендаря (лізингоотримувача) згідно з договорами фінансової оренди (лізингу) або поставки майна згідно з будь-якими іншими договорами, умови яких передбачають відстрочення оплати та передачу права власності на таке майно не пізніше дати останнього платежу.

Судом встановлено і це визнається сторонами, що основною статутною діяльністю позивача є виробництво, "транспортування, розподіл та реалізація теплової енергії усім групам споживачів. Ці операції провадяться на підставі договорів на енергопостачання, згідно яких за правилами ч.1 ст. 275 Господарського кодексу України, енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Відповідно до прямої вказівки ст.11 п.11.1 Закону операції, які провадяться на підставі договорів на енергопостачання (операції з продажу теплової енергії) є об'єктом оподаткування податком на додану вартість.

Суд також враховує, що відповідно до норми пп. 3.2.7 п.3.2 ст. 3 Закону «Про податок на додану вартість», на яку посилається відповідач, визначено, що не є об'єктом оподаткування ПДВ операції з виплат у грошовій формі зарплати (інших прирівняних до неї виплат), а також пенсій, стипендій, субсидій, дотацій за рахунок бюджетів або ПФУ чи фондів загальнообов'язкового соціального страхування (крім тих, що надаються у майновій формі).

Матеріалами справи підтверджується, що позивач не здійснював перелічених виплат, а навпаки отримував кошти. При цьому ці кошти були отримані не як субсидія, дотація та інші перелічені вище виплати, а як субвенція, що має окремий правовий статус.

За таких умов позивач не мав можливості і не повинен був заповнювати рядок З податкової декларації з податку на додану вартість (Операції, що не є об'єктом оподаткування (п. 3.2 ст. З Закону)». В цьому рядку підлягає наданню інформація тільки щодо тих операцій, які передбачені у відповідних підпунктах ст. З п.3.2 Закону України «Про податок на додану вартість». Матеріали справи не підтверджують наявність таких операцій у позивача.

Застосовуючи наведені норми в їх сукупності до встановлених фактичних обставин справи суд приходить до висновку про те, що позивач законно і обґрунтовано відносив до складу свого податкового кредиту суми ПДВ без здійснення їх перерахунку, а визначена відповідачем в оскаржуваному податковому повідомленні-рішення сума податкових зобов'язань є безпідставною, у зв'язку з чим позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 94,160, 161, 162, 163, 167, 254 адміністративного судочинства України, Харківський окружний адміністративний суд ,-

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Харківського обласного комунального підприємства «Дирекція розвитку інфраструктури території»до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова про скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова № 0000652305/0 від 24.02.2010 року про нарахування податкового зобовязання з податку на додану вартість.

Постанова може бути оскаржена в Харківський апеляційний адміністративний суд через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження постанови суду в десятиденний строк з дня її проголошення та поданням після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги, або без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова в повному обсязі виготовлена 03 червня 2010 р.

Суддя А.В. Зінченко