Постанова № 9759654, 18.05.2010, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18.05.2010 р. № 2а-43476/09/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Мар'єнко Л.М.

при секретарі судового засідання - Макогон Н.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю «НВП «ВІТ»

до Державної податкової інспекції в Московському районі м. Харкові

провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000251504/0 від 15.07.2009 року , -

В С Т А Н О В И В:

ТОВ «НВП «ВІТ» звернувся до адміністративного суду з позовом до ДПІ в Московському районі м. Харкові, в якому просили визнати протиправним та скасувати рішення про застосування штрафних фінансових санкцій № 0000251504/0 від 15.07.2009 року, посилаючись на те, що рішення прийнято відповідачем на підставі акту про результати документальної невиїзної (камеральної) перевірки податкової декларації з податку на додану вартість № 3570/15-407/24661982 від 18.06.2009 року. Позивач не погоджується з висновками акту перевірки та податковим повідомленням-рішенням. Щодо висновку про завищення позивачем суми податкового кредиту, зазначили, що цей висновок зроблено внаслідок визнання правочинів, вчинених між ТОВ «НВП «ВІТ» та ТОВ «ТПК «КІР» нікчемними, оскільки такі правочини, на думку ДПІ в Московському районі м. Харкова, порушують публічний порядок. Позивач зазначив, що відповідачем не враховано те, що правочини в судовому порядку недійсними визнані не були, не враховано припис ч. 1 ст. 204, ч. 2 ст. 215 ЦК України, факт виконання умов договору купівлі-продажу. Крім того, в акті перевірки відсутні будь-які дані, які б свідчили про допущені позивачем арифметичні або методологічні помилки у поданій декларації. Документальні виїзна перевірка результатів діяльності позивача контролюючим органом не проводилася, первинні документи та дані бухгалтерського обліку не досліджувалися, через що позивач вважав висновок ДПІ про завищення суми податкових зобовязань таким, що суперечить змісту п.п. «Б» п. 4.2.2 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”.

Відповідач проти позову заперечував, від начальника ДПІ в Московському районі м. Харкова Бондаренко Ю.М. до суду надійшли письмові заперечення, в яких зазначили, що за результатами документальної невиїзної перевірки позивача з питання встановлення розбіжностей даних, що містяться у поданих податкових деклараціях з ПДВ, виявлених за результатами автоматизованого співставлення зобовязань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України за період червень, листопад, грудень 2008 року по взаємовідносинах з ТОВ ТПК «КІР», ДПІ у Московському районі м. Харкова складений акт від 18.06.2009 року № 3570/15-407/24661982, висновки якого стали підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення. В ході перевірки встановлено, що позивачем до складу податкового кредиту віднесені суми податку на додану вартість по податковим накладеним, отриманим від ТОВ ТПК «КІР» в розмірі 32310,21 грн. Згідно з податковими накладними ТОВ ТПК «КІР» надавав позивачу послуги екскаватору, спецтехніки для пробивки та буріння отворів, послуги пересувної монтажно-вимірювальної лабораторії. ТОВ ТПК «КІР» перебуває на обліку в ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова в якості платника податків. Його господарська діяльність за період з 03.06.2008 року по 30.12.2008 року була перевірена ДПІ у Комінтернівському районі. За результатами перевірки складено акт від 29.01.2009 року № 739/18-012/35970130, в якому містяться висновки щодо недодержання ТОВ ТПК «КІР» загальних вимог цивільного законодавства в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ ТПК «КІР» з позивачем, відсутність у ТОВ ТПК «КІР» необхідних умов для здійснення основного виду діяльності, визначеного згідно довідки з ЄДРПОУ, а саме: відсутні трудові ресурси та необхідні основні фонди обладнання для здійснення діяльності, складські приміщення, транспортні засоби, відсутність у ТОВ ТПК «КІР» обєктів оподаткування, які підпадають під визначення ст.ст. 3, 4, 7 Закону України «Про податок на додану вартість». Дані, наведені у деклараціях з ПДВ про обсяги поставок, податкове зобовязання, не відповідають показникам фінансово-господарської діяльності ТОВ ТПК «КІР», відсутність ТОВ ТПК «КІР» за місцезнаходженням, згідно повідомлення ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова, документи бухгалтерського та податкового обліку ТОВ ТПК «КІР» за місцезнаходженням відсутні. Актом перевірки ДПІ у Комінтернівському районі також зафіксовано, що згідно наданої АКІБ «Укрсиббанк» інформації, рух коштів по рахункам, які належать ТОВ ТПК «КІР» в період з 03.06.2008 року по теперішній час не здійснювався. Згідно довідки про взяття на облік платника податків, директором ТОВ ТПК «КІР» є ОСОБА_3 Проте, згідно з поясненнями ОСОБА_3, наданими відділу податкової міліції, вона не має відношення до підприємства ТОВ ТПК «КІР». При проведенні перевірки ТОВ ТПК «КІР» був встановлений факт безтоварності його господарської діяльності (відбувався «обмін первинною документацією»), факт укладання угод без мети реального настання правових наслідків, обумовлених ними. Податковою інспекцією встановлено, що ТОВ ТПК «КІР» укладалися правочини з метою надання податкової вигоди своїм контрагентам шляхом заниження обєктів оподаткування, несплати податків у передбачених законом розмірах, що призводить до втрат дохідної частини бюджету. Враховуючи те, що позивачем були придбані послуги у ТОВ ТПК «КІР», угоди, укладені та такі, що виконувалися протягом перевіряємого періоду, ТОВ ТПК «КІР» з ТОВ «НВП «ВІТ», не спричиняють реального настання правових наслідків, а тому є нікчемними. Таким чином, включення ТОВ «НВП «ВІТ» до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість, не є правомірним. Зазначене призвело до заниження податкового зобовязання, заявленого у декларації з податку на додану вартість за червень, листопад та грудень 2008 року, у звязку з чим ДПІ у Московському районі м. Харкова було визначено суму податкового зобовязання з ПДВ у розмірі 48465,32 грн., з яких основний платіж 32310,21 грн., штрафні (фінансові) санкції у сумі 16155, 11 грн.

У судовому засіданні представники позивача Гаврилова Л.О., Вишневецька Т.А. підтримали позовні вимоги, посилаючись на наведені у позові обставини.

Представник відповідача Поярко І.В. у судовому засіданні заперечувала проти позову, посилаючись на наведені у письмових запереченнях обставини.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступні обставини.

Товариство з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство «ВІТ» є юридичною особою, зареєстроване виконавчим комітетом Харківської міської ради 17.02.1997 року, що підтверджується копією свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи (а.с. 7).

ТОВ НВП «ВІТ» перебуває на обліку у Державній податковій інспекції Московського району м. Харкова, має свідоцтво платника ПДВ від 25.04.2006 року, як вбачається з акту перевірки ТОВ НВП «ВІТ» (а.с. 8).

ДПІ у Московському районі м. Харкова 17.06.2009 р. проведено документальну невиїзну (камеральну) перевірку податкової декларації з податку на додану вартість ТОВ НВП «ВІТ», про що складено акт від 18.06.2009 року № 3570/15-407/24661982 (а.с. 8-21). За висновками акту перевірки, перевіркою встановлені порушення: п.п. 7.2.1, п.п. 7.2.4, п.п. 7.2.6 п. 7.2, п.п.7.4.1, п.п.7.4.4, п.п. 7.4.5 п.7.4 та п. 7.5 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР зі змінами та доповненнями, у результаті чого підприємством ТОВ НВП «ВІТ» завищено суму податкового кредиту за червень 2008 року у сумі 6734,21 грн., за листопад 2008 року у сумі 9675,00 грн., за грудень 2008 року у сумі 15901,00 грн. Дані порушення призвели до заниження суми ПДВ, яка підлягала сплаті до бюджету за результатами роботи підприємства за червень, листопад та грудень 2008 року у сумі 32310,21 грн.

На підставі акту перевірки від 18.06.2009 року № 3570/15-407/24661982, в.о. начальника ДПІ у Московському районі м. Харкова винесено податкове повідомлення-рішення № 0000251504/0 від 15.07.2009 року про визначення податкового зобовязання з податку на додану вартість на загальну суму 48 465,32 грн., з них за основним платежем 32310,21 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 16 155,11 грн.

З акту перевірки судом встановлено, що позивачем ТОВ НВП «ВІТ» у встановлений законодавством термін було подано декларації з ПДВ за червень, листопад та грудень 2008 року, з Додатком 5 «Розшифровка податкових зобовязань та податкового кредиту в розрізі контрагентів». При перевірці Додатку 5 за червень 2008 року встановлено, що у розділі 2 «Податковий кредит» відображено податковий кредит по придбанню товарів у червні 2008 року у контрагента ТОВ ТПК «КІР» на суму 40405,26 грн., ПДВ складає 6734,21 грн. При перевірці Додатку 5 за листопад 2008 року встановлено, що у розділі 2 «Податковий кредит» відображено податковий кредит по придбанню товарів у листопаді 2008 року у контрагента ТОВ ТПК «КІР» на суму 58050,00 грн., ПДВ складає 9675,00 грн. При перевірці Додатку 5 за грудень 2008 року встановлено, що у розділі 2 «Податковий кредит» відображено податковий кредит по придбанню товарів у грудні 2008 року у контрагента ТОВ ТПК «КІР» на загальну суму 29403,33 грн., ПДВ складає 4900,56 грн.

Як вбачається з пояснень представників позивача, між ТОВ ТПК «КІР» та ТОВ НВП «ВІТ» укладено договір надання послуг оренди спецтехніки. На підтвердження факту укладання договору позивачем надано до матеріалів справи копію договору надання послуг № 23 від 01.06.2010 року.

З копії договору надання послуг № 23 від 01.06.2010 року вбачається, що між ТОВ НВП «ВІТ» в особі ОСОБА_3., яка діє на підставі статуту, та ТОВ ТПК «КІР» в особі директора Бовт О.В. укладено договір надання послуг спецтехніки, за умовами якого ТОВ ТПК «КІР» (виконавець) зобов`язується надавати послуги спецтехніки, а ТОВ НВП «ВІТ» (замовник) зобов`язується прийняти послуги та оплатити їх (а.с. 79).

Представником ТОВ ТПК «КІР» Пилюшка А.В. були виписані ТОВ НВП «ВІТ» податкові накладні №№ 1-01, 1-02, 1-09, 2-01, 1-18, 1-19, 1-20 від 30.06.2008 р. за оренду екскаватора, послуги спецтехніки для пробивки та буріння отворів, послуги пересувної монтажно-вимірювальної лабораторії, послуги прокладки кабелю (а.с. 59-65), з зазначенням загальної суми ПДВ 32310,21 грн.

Крім того, позивачем надано до матеріалів справи акти здачі-приймання виконаних робіт від 30.06.2008 року щодо надання ТОВ ТПК «КІР» послуг ТОВ НВП «ВІТ» у повному обсязі (а.с. 52-58), а також копії квитанцій прибуткового касового ордеру № 4 від 08.02.2010 року, № 5 від 09.02.2010 року, № 6 від 10.02.1010 року, № 7 від 15.02.2010 року, № 8 від 19.02.2010 року, № 9 від 01.03.2010 року, № 10 від 04.03.2010 року, № 11 від 09.03.2010 року, № 12 від 12.03.2010 року (а.с. 80-81).

Згідно Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців Товариство з обмеженою відповідальністю «ТПК «КІР» зареєстроване виконавчим комітетом Харківської міської ради 02.06.2008 року (а.с. 51). Видами діяльності ТОВ «ТПК «КІР» є посередництво в торгівлі товарами широкого асортименту та інші види оптової торгівлі.

ТОВ «ТПК «КІР» перебуває на обліку у Державній податковій інспекції у Комінтернівському районі м. Харкова з 03.06.2008 року, як платник ПДВ з 25.07.2008 р., що підтверджується даним акту перевірки ТОВ «ТПК «КІР» (а.с. 43-44).

ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова в період з 26.01.2009 р. по 29.01.2009 р. проведено невиїзну документальну перевірку ТОВ «ТПК «КІР» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 03.06.2008 р. по 30.12.2008 р., про що складено акт від 29.01.2009 року № 168/18-012/35970130 (а.с. 41-50).

За висновками акту перевірки, перевіркою встановлені порушення: ч. 1 ст. 203, 215, п. 1 ст. 216, ст. 228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ «ТПК «КІР». Перевіркою встановлено відсутність обєктів, які підпадають під визначення ст.ст. 3, 4, 7 Закону України «Про податок на додану вартість». Дані, наведені у деклараціях з ПДВ про обсяги поставок з придбання, податкове зобовязання та податковий кредит за перевіряємий період, - не відповідають показникам фінансово-господарської діяльності ТОВ «ТПК «КІР».

Крім того, в акті перевірки зафіксовано, що згідно ф. 18-ОПП від 22.12.2008 року № 39 «Повідомлення про відсутність юридичної особи за місцезнаходженням» проведено заходи щодо встановлення фактичного місцезнаходження ТОВ «ТПК «КІР». За результатами заходів: 1) встановлено відсутність юридичної особи за місцезнаходженням; 2) фактичне місцезнаходження юридичної особи або адреса, за якою здійснюється зв'язок, не встановлено. Зазначене підтверджено залученими до матеріалів справі відповідними довідкою та повідомленням (а.с. 29, 30).

З Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, встановлено, що керівником юридичної особи є ОСОБА_3 (а.с. 51).

З акту перевірки встановлено, що відповідно до інформації, наданої відділом податкової міліції, ОСОБА_3 не має відношення до підприємства ТОВ «ТПК «КІР», статут підприємства, довіреності та інші документи та звітність ТОВ «ТПК «КІР» не підписувала і до ДПІ не надавала, розрахункові рахунки підприємства в банківських установах не відкривала, всі дії, повязані з діяльністю ТОВ «ТПК «КІР» проводилися без її відому. Викладене підтверджується копією пояснень ОСОБА_3 на імя в.о. начальника ОНМ ДПІ Комінтернівського району м. Харкова від 24.10.2008 року, яка пояснила, в березні 2008 року втратила паспорт (а.с. 31). Також ОСОБА_3 пояснила, що вона ніколи не підписувала довіреність на імя ОСОБА_10.

З копії акту перевірки ТОВ «ТПК «КІР» від 29.01.2009 року № 168/18-012/35970130 встановлено, що у ТОВ «ТПК «КІР» не виявлено власних, орендованих, одержаних за договорами лізингу, закріплених за підприємством на праві господарського відання, складських, торгівельних, виробничих та інших приміщень, в яких проводилася господарська діяльність.

З акту також встановлено, що за період з 03.06.2008 року по 03.11.2008 року ТОВ «ТПК «КІР» задекларовано податкових зобовязань з ПДВ на суму 4430580 грн. Перевіркою повноти визначення податкових зобовязань встановлено їх завищення на зазначену суму, у тому числі за вересень 2008 року 661302 грн., жовтень 2008 року 1477109 грн., листопад 2008 року 1 025 493 грн.

В акті перевірки зазначено, що фактично згідно податкової звітності та наявної інформації відділу податкової міліції ДПА в Харківській області у ТОВ «ТПК «КІР» відсутні необхідні умови для здійснення основного виду діяльності, визначеної згідно довідки ЄДРПОУ, а саме: відсутні трудові ресурси та необхідні основні фонди та обладнання для здійснення діяльності.

Відповідно до баз даних ДПС податкової звітності та інших джерел інформації, одержаних в ході перевірки, у тому числі розшифровки руху коштів по рахунках, відкритих ТОВ «ТПК «КІР» в установах банків, встановлено проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобовязання, зокрема, у випадках, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту та не встановлено укладання цивільно-правових відносин. Відділом податкової міліції ДПІ у Комінтернівському районі до перевірки надано лист АКІБ «Укрсиббанк» від 05.01.2009 року № 134-194-130, згідно якого рух коштів по рахункам, які належать ТОВ ТПК «КІР», в період з 03.06.2008 року по теперішній час не здійснювалось.

ДПІ в Комінтернівському районі в акті перевірки зроблено висновок про те, що угоди укладені та такі, що виконувалися протягом перевіряє мого періоду - ТОВ «ТПК «КІР» з покупцями останнього товарів та послуг не спричиняють реального настання правових наслідків, а тому є нікчемними. В ході перевірки встановлено відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів та виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів, а отже і відсутня фінансово-господарська діяльність.

В акті перевірки ТОВ НВП «ВІТ» ДПІ в Московському районі м. Харкова також зроблено висновок про нікчемність правочинів, укладених між ТОВ НВП «ВІТ» та ТОВ ТПК «КІР», оскільки у ТОВ ТПК «КІР» відсутні адміністративно-господарські можливості на виконання господарських зобовязань з ТОВ НВП «ВІТ», відсутні фактичні дії, спрямовані на виконання взятих на себе зобовязань, що свідчить про відсутність наміру створення правових наслідків. Фінансово-господарські взаємовідносини між ТОВ НВП «ВІТ» та ТОВ ТПК «КІР» не несуть настання юридичних фактів. ТОВ ТПК «КІР» порушував фінансово-господарські зобовязання при здійсненні господарської діяльності, через що ТОВ НВП «ВІТ» необґрунтовано включено суми ПДВ від операцій з ТОВ ТПК «КІР» до складу податкового кредиту в декларації з ПДВ за червень, листопад та грудень 2008 року на загальну суму 32310,21 грн.

Відповідно до ст. 3 Господарського Кодексу України, під господарською діяльністю розуміється діяльність субєктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Відповідно до приписів ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частиною першою-третьої, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому випадку визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Відповідно до ст. 228 ЦК України правочин, направлений на незаконне заволодіння майном держави, вважається таким, що порушує публічний порядок, і, відповідно, є нікчемним.

Згідно ч. 2 ст. 9 Бюджетного Кодексу України, податковими надходженнями до Державного бюджету визнаються передбачені податковими законами України загальнодержавні і місцеві податки, збори та інші обовязкові платежі.

У відповідності до п.п. 3.2.1 п. 3.2 ст. 3 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” № 2181-ІІІ від 21.12.2000 року, з наступними змінами та доповненнями, у випадках, коли платник податків згідно з законами з питань оподаткування уповноважений утримувати податок, збір (обовязковий платіж), якими оподатковуються інші особи, у тому числі ПДВ, а також будь-які інші податки, що утримуються з джерела виплати, сума таких податків, зборів (обовязкових платежів) вважається бюджетним фондом, який належить державі або територіальній громаді та створюється від їх імені.

Таким чином, несплачений ТОВ НВП «ВІТ» ПДВ внаслідок порушення встановленого порядку формування податкового кредиту з ПДВ, є дохідною частиною держбюджету та власністю держави.

Частиною 1 ст. 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити, зокрема, моральним засадам суспільства.

Як встановлено положеннями ст. 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

Відповідно до ч. 1 ст. 207 ГК України господарське зобовязання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосубєктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Застосування цієї норми передбачає врахування того, що правочин, на виконання якого вчинено господарське зобовязання, яке за своєю метою суперечить інтересам держави і суспільства, зокрема, спрямоване на ухилення від сплати податків або на незаконне отримання з державного бюджету коштів на відшкодування надмірно сплачених податків, є відповідно до ч.1 ст. 228 ЦК України правочином, що порушує публічний порядок, а тому є нікчемним, що передбачено ч. 2 цієї статті.

Враховуючи викладене, суд прийшов до висновку про необґрунтованість доводів позивача щодо реальності та дійсності угод, укладених між ТОВ НВП «ВІТ» та ТОВ ТПК «КІР», оскільки відповідачем в ході судового розгляду доведено належними та допустимими доказами правомірність та обґрунтованість висновку про їх недійсність, який міститься в акті перевірки ТОВ НВП «ВІТ».

Доказом в обґрунтування зазначеного висновку суду є також безпосередньо договір надання послуг № 23 від 01.06.2010 року, оскільки, як вбачається з тексту договору, його укладено між ТОВ НВП «ВІТ» та ТОВ ТПК «КІР» 01.06.2008 року, у той час як виконавець послуг - ТОВ НВП «ВІТ» як юридична особа зареєстрований лише 02.06.2008 року, тобто ТОВ НВП «ВІТ» набув статусу юридичної особи пізніше ніж було укладено договір, на який позивач посилається як на підтвердження реальності та дійсності правочину (а.с. 51, 79).

Крім того, як вбачається з наданих позивачем копій квитанцій до прибуткового касового ордеру (а.с.80-81), на час проведення перевірки та подачі позову до суду позивачем ТОВ НВП «ВІТ» не виконано умови договори щодо оплати послуг ТОВ ТПК «КІР», оскільки квитанції про сплату послуг датовані лютим-березнем 2010 року, у той час як акти здачі-приймання виконаних робіт датовані 30.06.2008 року, а п. 2.1, п. 2.2, п. 3 договору надання послуг № 23 від 01.06.2010 року передбачено обовязок замовника ТОВ ТПК «КІР» своєчасно оплачувати послуги виконавця в повному обсязі.

Згідно п.п.7.2.6. п.7.2 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” від 03.04.1997, № 168/97-ВР, з наступними змінами та доповненнями, податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Як виняток з цього правила, підставою для нарахування податкового кредиту при поставці товарів (послуг) за готівку чи з розрахунками картками платіжних систем, банківськими або персональними чеками у межах граничної суми, встановленої Національним банком України для готівкових розрахунків, є належним чином оформлений товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ, що підтверджує прийняття платежу постачальником від отримувача таких товарів (послуг), з визначенням загальної суми такого платежу, суми податку та податкового номера постачальника.

Відповідно до п.п. 7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Враховуючи викладене та на підставі аналізу наявних в матеріалах справи доказів, суд також дійшов висновку про обґрунтованість висновку відповідача, який міститься в акті перевірки про відсутність у позивача ТОВ НВП «ВІТ» обєктів, які підпадають під визначення ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», оскільки дані, відображені у деклараціях з ПДВ позивача за червень, листопад та грудень 2008 року про обсяги придбання послуг у ТОВ ТПК «КІР» не є дійсними.

У відповідності до вимог ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п. 11 ст. 11 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” № 509-ХІІ від 04 грудня 1990 року, з наступними змінами та доповненнями, органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право, зокрема, застосовувати до платників податків фінансові (штрафні) санкції, стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми недоїмки, пені у випадках, порядку та розмірах, встановлених законами України.

В п.п. 1, 4 п. 1 ст. 14 Закону України “Про систему оподаткування” від 25.06.1991 року № 1251-ХІІ, з наступними змінами та доповненнями, зазначено, що податок на додану вартість відноситься до загальнодержавних податків і зборів.

Статтею 67 Конституції України передбачено, що кожний зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією (254к/96-ВР) та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод, інтересів особи та цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Таким чином, відповідачем правомірно та в межах повноважень органу державної податкової служби виявлені здійснені позивачем порушення вимог податкового законодавства, через що відповідачем обґрунтовано нараховане позивачу податок на додану вартість в сумі 32310,21 грн. та штрафну (фінансову) санкцію в сумі 16155,11 грн.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про те, що відповідач при винесенні податкового повідомлення-рішення № 0000251504/0 від 15.07.2009 року діяв в межах своєї компетенції, обґрунтовано та законно, зазначене рішення прийнято з дотриманням вимог ч. 3 ст. 2 КАС України, є правомірним та не підлягає скасуванню, через що у задоволенні позову належить відмовити у повному обсязі.

Згідно ст. 94 КАС України, у разі відмови у задоволенні позову, понесені позивачем судові витрати з відповідача не присуджуються.

Керуючись ст. 19, 67 Конституції України, ст.ст. 3, 201 Господарського Кодексу України, ст.ст. 203, 215, 216, 228 Цивільного Кодексу України, ст. 9 Бюджетного Кодексу України, Законом України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року № 168/97-ВР, зі змінами та доповненнями, Законом України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» № 2181-ІІІ від 21.12.2000 року, з наступними змінами та доповненнями, Законом України “Про систему оподаткування” від 25.06.1991 року № 1251-ХІІ, з наступними змінами та доповненнями, ст.ст. 2, 7, 17, 70, 71, 86, 94, 158, 160, 161, 162, 163, 167 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «НВП «ВІТ» до Державної податкової інспекції в Московському районі м. Харкові про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000251504/0 від 15.07.2009 року відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана в строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова у повному обсязі виготовлена 21 травня 2010 року.

Суддя Мар'єнко Л.М.