Рішення № 97596469, 09.06.2021, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,

гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ: 03499901, UA628999980313141206083020002

_________________

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

09.06.2021 Справа № 905/403/21

Господарський суд Донецької області у складі судді Аксьонової К.І. за участю секретаря судового засідання Парахотіна Ю.А., розглянувши справу

за первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод «Промлит», м.Нововолинськ, Волинська область

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Метінвест-Маріупольський ремонтно-механічний завод», м. Маріуполь, Донецька область

про зобов`язання прийняти товар

та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Метінвест-Маріупольський ремонтно-механічний завод», м. Маріуполь, Донецька область

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод «Промлит», м.Нововолинськ, Волинська область

про стягнення неустойки у сумі 57254,40грн

За участю представників:

від позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом): Стрижак Є.Ю., адвокат на підставі ордеру серія АЕ №1058788 від 04.03.2021;

від відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом): Бузівська Н.М., адвокат на підставі довіреності №392 від 27.10.2020 (в режимі відеоконференції)

СУТЬ СПРАВИ:

Позивач за первісним позовом, Товариство з обмеженою відповідальністю «Завод «Промлит», м.Нововолинськ, Волинська область, звернувся до Господарського суду Донецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Метінвест-Маріупольський ремонтно-механічний завод», м. Маріуполь, Донецька область, про зобов`язання відповідача виконати обов`язки за договором від 16.05.2020 №3143, а саме: прийняти виготовлений товар – Виливниці К-4,2 відповідно до креслення ч.Л-3400-1Б у кількості 3 штуки на загальну суму 715680,00грн з ПДВ, у визначеному договором місці поставки.

Первісний позов обґрунтований неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором від 16.05.2020 №3143 щодо прийняття виготовленого товару, про готовність до відвантаження якого повідомлено покупця листом від 19.11.2020 №1261 в межах дії договору; односторонню відмову від прийняття товару вважає неправомірною, посилаючись на те, що відповідач у встановленому п.2.2 договору від 16.05.2020 №3143 порядку повідомлення про відмову від придбання товару позивачу не надсилав.

Відповідач за первісним позовом проти позову заперечив, посилаючись на порушення постачальником строків поставки товару більше ніж на 10 календарних днів, що стало підставою для відмови покупця від прийняття товару за специфікацією №1 від 13.05.2020 у відповідності до п.7.3 договору №3143 від 13.05.2020; посилання позивача на п.2.2 договору вважає безпідставними, оскільки вказаний пункт регулює питання щодо односторонньої відмови покупця від придбання товару у період виконання продавцем своїх зобов`язань щодо поставки.

У відповіді на відзив позивач за первісним позовом зазначив про те, що порушення строків поставки відбулось виключно з вини покупця, оскільки покупець на момент підписання договору №3143 та специфікації №1 від 13.05.2020 не надав креслення ч.Л-3400-1Б для виготовлення товару, отже в даному випадку відбулось прострочення кредитора.

Ухвалою суду від 29.03.2021 до спільного розгляду з первісним позовом у справі №905/403/21 прийнято зустрічний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Метінвест-Маріупольський ремонтно-механічний завод», м. Маріуполь, Донецька область, до Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод «Промлит», м.Нововолинськ, Волинська область, про стягнення неустойки у сумі 57254,40грн.

Зустрічний позов обґрунтований порушенням відповідачем за зустрічним позовом прийнятих на себе зобов`язань за договором №3141 від 13.05.2020 в частині поставки товару у встановлений в специфікації №1 від 13.05.2020 строк, який за умовами п.5 специфікації дорівнює 90 календарних днів. Неустойку нараховано на підставі п.7.3 договору №3141 від 13.05.2020.

Відповідач за зустрічним позовом проти зустрічного позову заперечив, посилаючись на те, що порушення строків поставки відбулось виключно з вини покупця, оскільки останній на момент підписання договору №3143 та специфікації №1 від 13.05.2020 не надав креслення Ч.Л-3400-1Б для виготовлення товару, а отже в даному випадку відбулось прострочення кредитора, а тому відсутні підстави для стягнення з відповідача неустойки.

Справу розглянуто судом в порядку загального позовного провадження. Провадження у справі №905/403/21 відкрито ухвалою Господарського суду Донецької області від 10.03.2021; підготовчі засідання проведені 30.03.2021, 14.04.2021, 11.05.2021 та 25.05.2021; ухвалою суду від 11.05.2021 строк підготовчого провадження продовжено до 10.06.2021; ухвалою суду від 25.05.2021 підготовче провадження закрито та призначено розгляд справи по суті на 09.06.2021.

У судове засідання 09.06.2021 з`явились представники сторін; представник позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом) підтримав первісні позовні вимоги, заперечив проти зустрічного позову; представник відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом) заперечив проти первісних позовних вимог, підтримав зустрічний позов.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

13.05.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Завод «Промлит» (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Метінвест-Маріупольський ремонтно-механічний завод» (покупець) укладено договір №3143 відповідно до п.1.1 якого постачальник зобов`язався передати, а покупець - прийняти та оплатити матеріали (ресурси) на умовах, передбачених договором.

Кількість, номенклатура ресурсів вказуються в специфікаціях до договору, які є невід`ємною частиною договору (п.2.2 договору).

Покупець має право в односторонньому порядку відмовитися від придбання всіх або частини ресурсів шляхом направлення постачальнику відповідного повідомлення з переліком ресурсів, від поставки яких він відмовляється, не пізніше 10 днів до дати поставки ресурсів, вказаних у повідомленні (п.2.2 договору).

Відповідно до п.3.1 договору поставка ресурсів здійснюється видами транспорту, зазначеними у специфікаціях. Постачальник зобов`язується поставити ресурси на умовах поставки, зазначених у специфікаціях, у відповідності до міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів «Інкотермс» в редакції 2010 року.

Строки поставки ресурсів зазначаються у специфікаціях. У разі поставки ресурсів згідно з графіком - графік оформлюється у якості додатку до договору, що є невід`ємною його частиною (п.3.2 договору).

Умовами п.4.1 договору визначено, що поставка ресурсів здійснюється за цінами, які визначені у відповідності до умов поставки, зазначені у специфікаціях та включають у себе усі податки, збори та інші обов`язкові платежі, а також вартість тари, упаковки, маркування та інші витрати постачальника, пов`язані з поставкою ресурсів.

Відповідно до п.7.3 договору у випадку порушення строків та об`ємів поставки ресурсів, постачальник сплачує покупцю неустойку в розмірі 8% від вартості непоставлених в строк ресурсів. У випадку порушення строків поставки більш ніж на 10 календарних дня покупець має право відмовитись від подальшого приймання та оплати ресурсів, а також вимагати повернення раніш сплачених за ресурси суми, котрі постачальник зобов`язаний повернути протягом трьох банківських днів з моменту отримання повідомлення покупця , яке вважається отриманим постачальником зі спливом трьох робочих днів з моменту його відправки покупцем на адресу постачальника, вказаному в договорі.

За приписами п.10.5 договір діє до 31.12.2020; закінчення строку дії договору не звільняє сторін від виконання прийнятих на себе зобов`язань (у тому числі гарантійних) за договором.

Одночасно з підписанням договору №3143 від 13.05.2020 між сторонами підписано специфікацію №1 від 13.05.2020, якою погоджено поставку ресурсів – виливниць К-4,2, відповідно до креслення ч.Л-3400-1Б у кількості 6 штук, вартістю 198800,00грн за 1 одиницю, сума 1192800,00грн, сума ПДВ 20% - 238560,00грн, всього 1431360,00грн.

Відповідно до п.3 специфікації №1 від 13.05.2020 ресурси поставляються на умовах поставки: СРТ, склад покупця м. Маріуполь, у відповідності з міжнародними правилами інтерпретації комерційних термінів «Інкотермс» в редакції 2010.

Строк поставки: 90 календарних днів (п.5 специфікації).

Як пояснено позивачем за первісним позовом у виконання умов договору №3143 від 13.05.2020 постачальник за видатковою накладною №РН-0000323 від 18.09.2020 поставив покупцю ресурси «Виливниця К-4,2» відповідно до креслення ч.Л-3400-1Б у кількості 3шт.

З посиланням на те, що поставлений товар за видатковою накладною №РН-0000323 від 18.09.2020 не відповідає вимогам якості, покупець відмовився підписувати видаткову накладну.

Сторони пояснили, що спір про стягнення заборгованості за поставлений за видатковою накладною №РН-0000323 від 18.09.2020 товар вирішується Господарським судом Донецької області в рамках справи №905/148/21.

Розгляд справи №905/403/21 здійснюється в межах спірних правовідносин, які виникли між сторонами щодо поставки постачальником та прийняття покупцем товару, виливниць К-4,2, відповідно до креслення ч.Л-3400-1Б» у кількості 3 шт, що не був поставлений позивачем за первісним позовом.

Позивач зазначає, що листом №1013 від 14.09.2020 повідомив покупця про виготовлення та готовність до відвантаження товару, виливниць К-4,2, відповідно до креслення ч.Л-3400-1Б у кількості 6 шт, та просив повідомити дату готовності прийняти вказаний товар на складі покупця. На підтвердження направлення 14.09.2020 вказаного листа позивач надав опис вкладення у цінний лист та конверт з довідкою пошти про повернення вказаного направлення за закінченням терміну зберігання. Відповідач за первісним позовом заперечує щодо вказаного листа як достовірного доказу.

Листом №1261 від 19.11.2020 постачальник повідомив покупця (відповідача за первісним позовом) про відвантаження товару, виливниць К-4,2, відповідно до креслення ч.Л-3400-1Б у кількості 3 штуки, автомобіль прибуде 23.11.2020. Покупець отримання листа від 19.11.2020 не заперечив.

Листом №12/2014 від 30.11.2020 покупець повідомив постачальника про відмову від прийняття товару (Виливниць К-4,2, відповідно до креслення ч.Л-3400-1Б у кількості 3 штуки) за специфікацією №1 від 13.05.2020 на підставі п.7.3 договору №3143 від 13.05.2020 з посиланням на порушення постачальником строків поставки.

Розглядаючи первісні позовні вимоги про зобов`язання прийняти товар (виливниці К-4,2, відповідно до креслення ч.Л-3400-1Б у кількості 3 штуки), суд виходить з такого.

Відповідно до ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, платити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст.11 Цивільного кодексу України.

Пунктом 1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України встановлено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договір.

Відповідно до приписів ч.1 ст.626 ст.11 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ч.1 ст.628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Як визначено ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Аналіз умов укладеного між сторонами договору №3143 від 13.05.2020 свідчить про те, що договір містить в собі елементи договору поставки (в частині поставки товару) та елементи договору підряду (в частині виготовлення товару за кресленнями покупця), тобто договір є змішаним в розумінні ч.2 ст.628 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частин 1, 2 ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч.1 ст.837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (змовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Як визначено ст.846 Цивільного кодексу України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду. Якщо у договорі підряду не встановлені строки виконання роботи, підрядник зобов`язаний виконати роботу, а замовник має право вимагати її виконання у розумні строки, відповідно до суті зобов`язання, характеру та обсягів роботи та звичаїв ділового обороту.

За приписами ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до вимог ч.1 ст.526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. В силу вимог ч.1 ст.525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічні вимоги щодо виконання зобов`язань містяться і у ч.ч.1,7 ст.193 Господарського кодексу України.

За умовами специфікації №1 від 13.05.2020 строком поставки товару є строк 90 календарних днів, тобто граничний строк поставки товару за специфікацією №1 від 13.05.2020 настав 11.08.2020 включно.

Виходячи зі змісту договору №3143 від 13.05.2020 та специфікації №1 від 13.05.2020 до нього сторони погодили поставку товару на умовах СРТ (склад покупця м. Маріуполь згідно з міжнародними правилами тлумачення торгівельних термінів «Інкотермс» в редакції 2010 року.

До групи С входить термін СРТ (Carriage Paid To..), який означає, що продавець доставить товар названому їм перевізнику. Поставка відбулась в момент, коли продавець поставив товар вказаному їм перевізнику або іншій особі в узгодженому сторонами місці. Продавець сплачує перевізнику товару до вказаного пункту призначення. Продавець зобов`язаний повідомити покупця про час доставки товару в узгоджене місце. Доказом виконання продавцем своїх зобов`язань з поставки товару є відповідний транспортний документ.

Враховуючи викладене, зобов`язання з поставки товару є виконаним з боку позивача з моменту доставки товару на склад покупця м. Маріуполь.

Проте товар (спірні виливниці К-4,2, відповідно до креслення ч.Л-3400-1Б у кількості 3шт) за специфікацією №1 від 13.05.2020 позивачем за первісним позовом на склад покупця поставлений не був, що останнім не заперечується.

Повідомлення постачальника від 14.09.2020 №1013 про виготовлення та готовність до відвантаження товару суд не розцінює як виконання зобов`язання з поставки товару, оскільки умовами договору та специфікації до нього визначені умови поставки товару: на склад покупця (м. Маріуполь).

Крім того це повідомлення направлене після спливу граничного строку поставки товару за специфікацією №1 від 13.05.2020, який настав 11.08.2020.

За приписами ст.613 Цивільного кодексу України кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов`язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов`язку.

Якщо кредитор не вчинив дії, до вчинення яких боржник не міг виконати свій обов`язок, виконання зобов`язання може бути відстрочене на час прострочення кредитора.

Згідно з ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

За приписами ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Посилання позивача за первісним позовом на те, що порушення строків поставки відбулось виключно з вини покупця, оскільки останній на момент підписання договору №3143 та специфікації №1 від 13.05.2020 не надав креслення ч.Л-3400-1Б для виготовлення товару, а надав його лише 17.06.2020, а отже в даному випадку відбулось прострочення кредитора, суд відхиляє з огляду на їх недоведеність.

Доказів щодо підтвердження вчинення постачальником дій для отримання креслення ч.Л-3400-1Б з метою виконання зобов`язання з виготовлення та поставки товару в узгоджений строк, матеріали справи також не містять.

Тобто позивачем за зустрічним позовом належними доказами не доведено відсутність прострочки поставки товару.

Невиконання позивачем за первісним позовом своїх зобов`язань в частині своєчасної поставки товару у строк встановлений специфікацією №1 від 13.05.2020 є порушенням зобов`язання (неналежним виконанням) в розумінні ст.610 Цивільного кодексу України. З огляду на невиконання позивачем за первісним позовом прийнятих на себе зобов`язань, суд дійшов висновку, що позивач за первісним позовом згідно з ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України є боржником, який прострочив виконання зобов`язання.

Згідно з ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Частиною 3 ст.612 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов`язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Також умовами договору встановлено, що у випадку порушення строків поставки більш ніж на 10 календарних дня покупець має право відмовитись від подальшого приймання та оплати ресурсів, а також вимагати повернення раніш сплачених за ресурси суми, котрі постачальник зобов`язаний повернути протягом трьох банківських днів з моменту отримання повідомлення покупця, яке вважається отриманим постачальником зі спливом трьох робочих днів з моменту його відправки покупцем на адресу постачальника, вказаному в договорі (п.7.3 договору).

Позивачем за первісним позовом своїх зобов`язань в частині поставки товару у строк, встановлений специфікацією №1 від 13.05.2020, не виконано.

Відповідач за первісним позовом листом №12/2014 від 30.11.2020 повідомив позивача за первісним позовом про відмову від поставки товару (Виливниць К-4,2, відповідно до креслення ч.Л-3400-1Б у кількості 3 штуки) за специфікацією №1 від 13.05.2020 з посиланням на порушення постачальником строків поставки на підставі п.7.3 договору №3143 від 13.05.2020.

Враховуючи те, що постачальник повинен був здійснити поставку товару у строк до 11.08.2020, в даному випадку має місце прострочка більш ніж на 10 календарних днів, а тому відмова відповідача за первісним позовом від подальшого прийняття товару (спірних виливниць К-4,2, відповідно до креслення ч.Л-3400-1Б у кількості 3 штуки) за специфікацією №1 від 13.05.2020 в порядку п.7.3 договору №3143 від 13.05.2020 здійснена за достатніх підстав.

Доводи позивача щодо згоди відповідача прийняти спірний товар, виливниці у кількості 3 штуки, які були виготовлені позивачем з порушенням встановленого специфікацією строку, не знайшли свого підтвердження матеріалами справи; посилання на суперечливу поведінку відповідача суд до уваги не приймає.

Висновок суду щодо обгрунтованої відмови покупця від прийняття виготовленого з порушенням строку товару унеможливлює унеможливляє задоволення первісних позовних вимог про зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю «Метінвест-Маріупольський ремонтно-механічний завод» прийняти виготовлений за договором від 16.05.2020 №3143 товар – виливниця К-4,2, відповідно до креслення ч.Л-3400-1Б у кількості 3 штуки на загальну суму 715680,00грн з ПДВ, отже первісний позов задоволенню не підлягає.

За приписами ст.129 Господарського процесуального кодексу України витрати позивача за первісним позовом зі сплати судового збору покладаються на позивача за первісним позовом.

Розглядаючи зустрічний позов про стягнення неустойки у сумі 57254,40грн за порушення постачальником прийнятих на себе зобов`язань в частині поставлення виливниць К-4,2 ч.Л-3400-1Бу кількості 3шт. за специфікацією №1 від 13.05.2020 у встановлений цією специфікацією строк, суд виходить з такого.

Відповідно до вимог ч.1 ст.526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. В силу вимог ч.1 ст.525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічні вимоги щодо виконання зобов`язань містяться і у ч.ч.1,7 ст.193 Господарського кодексу України.

За умовами специфікації №1 від 13.05.2020 строком поставки продукції товару (виливниці К-4,2 ч.Л-3400-1Бу кількості 3шт) є 90 календарних днів.

Враховуючи визначений у п.5 специфікації строк поставки товару, граничний строк виготовлення та поставки товару (Виливниці К-4,2, відповідно до креслення Ч.Л-3400-1Б у кількості 3 штуки) за специфікацією №1 від 13.05.2020 настав 11.08.2020. Проте вказаний товар за специфікацією №1 від 13.05.2020 відповідачем за зустрічним позовом поставлений не був.

Невиконання відповідачем за зустрічним позовом своїх зобов`язань в частині своєчасної поставки товару у строк встановлений специфікацією №1 від 13.05.2020 є порушенням зобов`язання (неналежним виконанням) в розумінні ст.610 Цивільного кодексу України. З огляду на невиконання відповідачем за зустрічним позовом прийнятих на себе зобов`язань, суд дійшов висновку, що відповідач за зустрічним позовом згідно з ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України є боржником, який прострочив виконання зобов`язання.

Посилання позивача за первісним позовом на те, що порушення строків поставки відбулось виключно з вини покупця, оскільки останній на момент підписання договору №3143 та специфікації №1 від 13.05.2020 не надав креслення ч.Л-3400-1Б для виготовлення товару, а отже в даному випадку відбулось прострочення кредитора, суд відхиляє з огляду на їх недоведеність.

Відповідно до ч.1 ст.549, п.3 ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки – грошової суми, яку боржник повинен сплатити кредиторові у разі порушення ним зобов`язання.

Згідно з приписами ч.2 ст.193, ч.1 ст.216 та ч.1 ст.218 Господарського кодексу України за порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених Господарського кодексу України, іншими законами та договором.

Одним із видів господарських санкцій згідно з ч.2 ст.217, ч.1 ст.230 Господарського кодексу України є штрафні санкції (неустойка, штраф, пеня).

Розмір штрафних санкцій відповідно до ч.4 ст.231 Господарського кодексу України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі.

Відповідно до ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч.2 ст.551 Цивільного кодексу України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Заявлену до стягнення неустойку позивачем за зустрічним позовом нараховано на підставі п.7.3 договору №3143 від 13.05.2020, за умовами якого у випадку порушення строків та об`ємів поставки ресурсів, постачальник сплачує покупцю неустойку в розмірі 8% від вартості непоставлених в строк ресурсів.

Встановивши порушення відповідачем за зустрічним позовом прийнятих на себе зобов`язань №3143 від 13.05.2020 в частині своєчасної поставки у встановлений специфікацією №1 від 13.05.2021 строк та перевіривши наданий позивачем за зустрічним позовом розрахунок суми неустойки, суд дійшов висновку, що розрахунок відповідає обставинам справи, є арифметично та методологічно правильним, з огляду на що позовні вимоги про стягнення неустойки у сумі 57254,40грн є правомірними, отже, підлягають задоволенню.

З огляду на задоволення зустрічних позовних вимог за приписами ст.129 Господарського процесуального кодексу України витрати позивача за зустрічним позовом зі сплати судового збору у сумі 2270,00грн покладаються на відповідача за зустрічним позовом. Доказів понесення інших судових витрат, крім судового збору, сторонами не надано.

Керуючись ст.ст. 86, 180, 210, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні первісного позову відмовити.

Зустрічний позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод «Промлит» (45400, Волинська область, м. Нововолинськ, вул. Шахтарська, 49, код ЄДРПОУ 33273933) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Метінвест-Маріупольський ремонтно-механічний завод» (87535, Донецька область, м. Маріуполь, пр.Карпова, 80, код ЄДРПОУ 38673998) неустойку у сумі 57254,40грн та витрати зі сплати судового збору у сумі 2270,00грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В судовому засіданні 09.06.2021 проголошено та підписано вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 11.06.2021.

Відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з ч. 1 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

До початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається з урахуванням п.17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України.

Суддя К.І. Аксьонова