Рішення № 97596453, 01.06.2021, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,

гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ: 03499901, UA628999980313141206083020002

_________________

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

01.06.2021р. Справа №905/2192/20

за позовом: Маріупольської міської ради Донецької області (87555, Донецька область, м.Маріуполь, проспект Мира, 70, код ЄДРПОУ 33852448)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод Октябрь» (87515, Донецька область, м.Маріуполь, вул.Куїнджі, 81, код ЄДРПОУ 02969490)

про стягнення 2318798,82 грн

Суддя: Паляниця Ю.О.

Секретар судового засідання: Клименко Ю.О.

У засіданні брали участь:

від позивача: не з`явився

від відповідача: не з`явився

СУТЬ СПОРУ:

Позивач, Маріупольська міська рада Донецької області, м.Маріуполь звернувся до господарського суду Донецької області з позовною заявою (з урахуванням змісту заяви №31.9-19144-31.9.1 від 25.03.2021р.) до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод Октябрь», м.Маріуполь про стягнення на користь Маріупольської міської ради Донецької області на рахунок міського бюджету м.Маріуполя заборгованості з орендної плати за користування земельною ділянкою, розташованою за адресою: вул.Куїнджі, 87 в Центральному районі м.Маріуполя площею 1,1583 га, кадастровий номер 1412336300:01:010:0446 за період з 01.12.2017р. по 01.03.2021р. у сумі 2312332,33 грн та пені за несвоєчасну сплату платежів за користування земельною ділянкою у розмірі 6466,49 грн.

В обґрунтування позову позивач посилався на порушення відповідачем умов договору оренди земельної ділянки №141230004001003 від 06.07.2012р. в частині проведення своєчасної та в повному обсязі оплати орендних платежів за період з листопада 2017 року по січень 2021 року у розмірі 2312332,33 грн, що стало підставою для нарахування пені в сумі 6466,49 грн.

Відповідач у відзиві №6 від 15.02.2021р. проти задоволення позовних вимог заперечував з посиланням на таке:

- по-перше, представлений позивачем розрахунок заявленої до стягнення орендної плати здійснений без урахуванням оплат, які проведені орендарем на загальну суму 270000 грн (платіжні доручення №713 від 10.12.2019р. на суму 90000 грн, №46 від 29.01.2020р. на суму 90000 грн, №46 від 27.02.2020р. на суму 90000 грн) (додані до відзиву);

- по-друге, Маріупольською міською радою Донецької області безпідставно нараховано орендну плату за березень 2020 року у зв`язку з наявною законодавчою забороною здійснення таких нарахувань у визначений період;

- по-третє, в силу вимог ст.6 Закону України №1669-VII від 02.09.2014р. відповідач звільнений від плати за користування спірною земельною ділянкою (комунальної власності).

У відзиві також заявлено про застосування позовної давності до частини вимог Маріупольської міської ради Донецької області (спірний період: з 01.08.2015р. по 28.12.2017р. (основний борг); також, відповідач зауважував на безпідставності нарахування пені (в тому числі, в частині строків її нарахування).

Відповідь на відзив, подання якої в силу норм ч.4 ст.161 Господарського процесуального кодексу України є правом, а не обов`язком позивача, до господарського суду не надходила.

Ухвалою суду від 19.04.2021р. закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 19.05.2021р.

У судовому засіданні 19.05.2021р. відкладено розгляд справи в межах розумного строку на 01.06.2021р.

Представники сторін у судове засідання 01.06.2021р. з розгляду справи по суті не з`явились, про дату, час та місце судового засідання були повідомлені належним чином.

Стаття 42 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони.

Разом з тим, норми ст.43 Господарського процесуального кодексу України зобов`язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Як визначено у ч.1 ст.202 зазначеного нормативно-правового акту, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі, зокрема, повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки (п.2 ч.3 ст.202 Господарського процесуального кодексу України).

Статтею 216 Господарського процесуального кодексу України передбачено право господарського суду оголосити перерву або відкласти розгляд справи по суті. При цьому, це є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Таким чином, враховуючи суть спору, загальну тривалість розгляду справи, суд дійшов висновку, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами, а відсутність у судовому засіданні представників сторін не перешкоджає вирішенню справи по суті.

З огляду на наведене, клопотання №31.9-34683-31.9.1 від 01.06.2021р. Маріупольської міської ради Донецької області про відкладення розгляду справи залишається судом без задоволення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд встановив:

Відповідно до ст.13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

За приписами ст.ст.2, 3 Земельного кодексу України земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Суб`єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади. Земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

За змістом ч.1 ст.116 вказаного кодексу України (в редакції, яка діяла на момент укладання спірного правочину) громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Відповідно до ч.1 ст.93 вказаного нормативно-правового акту, ст.1 Закону України «Про оренду землі» право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності..

Згідно з ч.1 ст.124, ч.5 ст.126 Земельного кодексу України (у відповідній редакції) передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними ст.122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки. Право оренди земельної ділянки посвідчується договором оренди землі, зареєстрованим відповідно до закону.

У ст.ст.18, 20 Закону України «Про оренду землі» зазначено, що договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації. Укладений договір оренди землі підлягає державній реєстрації.

Згідно із ст.125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

25.06.2012р. між позивачем (орендодавець) та відповідачем (орендар) укладено договір оренди земельної ділянки, за змістом п.п.1.1, 2.1 якого орендодавець, згідно до рішення №6/18-1889 від 24.04.2021р. Маріупольської міської ради надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку, яка знаходиться по вул.Артема (нині Куїнджі), 87 у Жовтневому (нині Центральному) районі міста Маріуполь, кадастровий номер земельної ділянки 1412336300:01:010:0446. В оренду передається земельна ділянка площею 1,1583 га.

Укладений сторонами договір оренди земельної ділянки зареєстрований в управлінні Держкомзему у м.Маріуполь Донецької області, про що у книзі записів про державну реєстрацію договорів оренди землі вчинено запис №141230004001003 від 06.07.2012р.

За приписами п.п.4.1 – 4.3 укладеного орендарем та орендодавцем правочину нормативна грошова оцінка земельних ділянок на 2012 рік (з урахуванням коефіцієнту індексації на 2012 рік) становить 725,20 грн/кв. м. Грошова оцінка земель м.Маріуполя затверджена рішенням Маріупольської міської ради №708 від 28.09.2000р. (зі змінами), яка згідно до рішень Маріупольської міської ради №5/38-6108 від 15.12.2009р., №6/5-327 від 25.02.2011р. посвідчується довідкою (витягом) управління Держкомзему у м.Маріуполі Донецької області встановленого зразку. Орендна плата за землю (платіж), згідно вищезазначеного рішення, сплачується орендарем у грошовій формі у розмірі 3% від грошової оцінки земельної ділянки (за рік).

Договір набуває чинності на підставі ст.18 Закону України «Про оренду землі» після його підписання сторонами та державної реєстрації (п.13.2 договору №141230004001003 від 06.07.2012р.).

Відповідно до ст.17 Закону України «Про оренду землі» (у відповідній редакції) передача об`єкта оренди орендарю здійснюється орендодавцем у строки та на умовах, що визначені у договорі оренди землі, за актом приймання-передачі.

За змістом п.6.5 договору №141230004001003 від 06.07.2012р. передача земельної ділянки орендарю здійснюється протягом 5 днів після державної реєстрації цього договору згідно з актом приймання-передачі об`єкту оренди.

Відповідно до наявного у матеріалах справи акту приймання-передачі земельної ділянки згідно договору оренди №141230004001003 від 06.07.2012р., орендодавець передав, а орендар прийняв у користування земельну ділянку площею 1,1583 га, кадастровий номер 1412336300:01:010:0446, розташовану за адресою: вул.Артема (Куїнджі), 87 у Жовтневому (Центральному) районі міста Маріуполь.

Згідно із вимогами ст.ст.525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов`язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

За приписами ст.526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст.193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За змістом ст.15 Закону України «Про оренду землі» істотною умовою договору оренди землі є, зокрема, орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

В силу норм ст.21 Закону України «Про оренду землі» (у редакції на момент виникнення спірних правовідносин) орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

При цьому, чинне законодавство України не забороняє визначати розмір орендної плати шляхом встановлення відсоткового відношення до нормативної грошової оцінки земельної ділянки (вказане відповідає, зокрема, приписам ч.1 ст.15, ст.21 Закону «Про оренду землі»).

У ст.289 Податкового кодексу України встановлено, що для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, здійснює управління у сфері оцінки земель та земельних ділянок (п.289.1 Податкового кодексу України).

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, за індексом споживчих цін за попередній рік щороку розраховує величину коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель, на який індексується нормативна грошова оцінка сільськогосподарських угідь, земель населених пунктів та інших земель несільськогосподарського призначення за станом на 1 січня поточного року (п.289.2 Податкового кодексу України).

Крім того, індексація розміру орендної плати за землю з урахуванням коефіцієнтів інфляції передбачена ст.15 та 21 Закону України «Про оренду землі» і є однією із істотних умов договору оренди.

За змістом п.п.4.4, 4.5 договору №141230004001003 від 06.07.2012р. орендна плата за землю вноситься за базовий податковий (звітний) період щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця. Розмір орендної плати за земельну ділянку змінюється у разі індексації у встановленому законом порядку грошової оцінки. У разі індексації грошової оцінки земель міста Маріуполя, орендар зобов`язаний вносити орендну плату у новому розмірі з дня індексації.

При сталих соціально-економічних і політичних умовах господарювання необхідність і умови коригування розмірів орендної плати сторонами розглядається один раз у два роки. У разі збільшення грошової оцінки орендар зобов`язаний самостійно корегувати орендну плату згідно довідки про грошову оцінку земельної ділянки (п.4.10 договору №141230004001003 від 06.07.2012р.).

При цьому, протягом дії договору розмір орендної плати змінювався у зв`язку зі зміною показників індексації орендної плати, а також нормативної грошової оцінки орендованої ділянки.

Так, відповідно до розрахунку Маріупольської міської ради за період з листопада 2017 року по грудень 2018 року загальний розмір орендної плати, який підлягав сплаті, становив 557996,37 грн (з урахуванням коефіцієнтів індексації нормативної грошової оцінки землі у 2013 році на рівні 1,0, у 2014 році – 1,249, у 2015 році – 1,433, у 2016 році – 1,06, у 2017 році – 1,0, у 2018 році – 1,0), в тому числі:

- листопад 2017 року – 39295,52 грн,

- грудень 2017 року – 40605,37 грн,

- січень 2018 року – 40605,37 грн,

- лютий 2018 року – 36675,81 грн

- березень 2018 року – 40605,37 грн,

- квітень 2018 року – 39295,52 грн,

- травень 2018 року – 40605,37 грн,

- червень 2018 року – 39295,52 грн,

- липень 2018 року – 40605,37 грн,

- серпень 2018 року – 40605,37 грн,

- вересень 2018 року – 39295,52 грн,

- жовтень 2018 року – 40605,37 грн,

- листопад 2018 року – 39295,52 грн

- грудень 2018 року – 40605,37 грн.

Водночас, відповідно до наявного у матеріалах справи листа №675/105-19 від 25.02.2019р. Відділу у місті Маріуполі Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області нормативна грошова оцінка земельної ділянки загальною площею 1,1583 га, кадастровий номер 1412336300:01:010:0446, яка розташована за адресою: вул.Артема (Куїнджі), 87 у Жовтневому (Центральному) районі міста Маріуполь станом на 01.01.2019р. складала 28047859,88 грн.

Зважаючи на наведене, за твердженням позивача, заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод Октябрь» за спірним договором оренди землі у період з січня 2019 року по січень 2021 року (з урахуванням змісту п.9 підрозділу 6 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України) становить 1754336,01 грн, а саме:

- січень 2019 року – 71464,41 грн,

- лютий 2019 року – 64548,50 грн

- березень 2019 року – 71464,41 грн,

- квітень 2019 року – 69159,11 грн,

- травень 2019 року – 71464,41 грн,

- червень 2019 року – 69159,11 грн,

- липень 2019 року – 71464,41 грн,

- серпень 2019 року – 71464,41 грн,

- вересень 2019 року – 69159,11 грн,

- жовтень 2019 року – 71464,41 грн,

- листопад 2019 року – 69159,11 грн,

- грудень 2019 року – 71464,41 грн,

- січень 2020 року – 71269,15 грн,

- лютий 2020 року – 66671,14 грн

- березень 2020 року – 71269,15 грн,

- квітень 2020 року – 68970,15 грн,

- травень 2020 року – 71269,15 грн,

- червень 2020 року – 68970,15 грн,

- липень 2020 року – 71269,15 грн,

- серпень 2020 року – 71269,15 грн,

- вересень 2020 року – 68970,15 грн,

- жовтень 2020 року – 71269,15 грн,

- листопад 2020 року – 68970,15 грн,

- грудень 2020 року – 71269,15 грн,

- січень 2021 року – 71464,41 грн.

З огляду на приписи п.4.4 договору №141230004001003 від 06.07.2012р., строк оплати орендних платежів за заявлений період на суму 2312332,38 грн, настав.

Як вказувалось, у відзиві відповідач наголошував, зокрема, що Маріупольською міською радою Донецької області безпідставно заявлено до стягнення орендну плату за березень 2020 року у зв`язку з наявною законодавчою забороною здійснення такого нарахування у визначений період.

З цього приводу, суд зазначає про наступне.

Відповідно до ст.14.1.147 Податкового кодексу України плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Пунктом 52-4 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України визначено, що не нараховується та не сплачується за період з 1 березня по 31 березня 2020 року плата за землю (земельний податок та орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) за земельні ділянки, що перебувають у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди, фізичних або юридичних осіб, та використовуються ними в господарській діяльності. При цьому, платники плати за землю (крім фізичних осіб), які відповідно до п.286.2 ст.286 цього Кодексу подали податкову декларацію, мають право подати уточнюючу податкову декларацію, в якій відобразити зміни податкового зобов`язання із сплати плати за землю за податковий період березень 2020 року. У разі якщо у березні чи квітні 2020 року платниками плати за землю було подано уточнюючу податкову декларацію щодо зменшення податкового зобов`язання із сплати плати за землю за податковий період квітень 2020 року з причин, які не пов`язані із самостійним виявленням помилок, що містяться у раніше поданій ними податковій декларації, такі платники плати за землю зобов`язані подати не пізніше 30 квітня 2020 року уточнюючі податкові декларації з плати за землю (земельного податку та/або орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2020 рік, в яких відобразити зміни податкового зобов`язання із сплати плати за землю за податкові періоди березень та квітень 2020 року відповідно до положень цього підпункту. При цьому у разі подання таких податкових декларацій з підстав, визначених цим підпунктом, до таких платників податків не застосовуються санкції, визначені ст.50 цього Кодексу, та штрафні санкції згідно з вимогами п.120.2 ст.120 цього Кодексу, за внесення змін до податкової звітності в частині збільшення податкових зобов`язань з плати за землю за податковий період квітень 2020 року.

Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів скерування (подання) до контролюючого органу уточнення за спірний період в яких виключено зобов`язання зі сплати орендної плати з юридичних осіб за березень 2020 року в сумі 71269,15 грн, внаслідок чого в силу приписів п.52-4 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України, відповідач не звільняється від обов`язку зі сплати орендного платежу за березень 2020 року у заявленому позивачем розмірі.

Представлені відповідачем платіжні доручення №713 від 10.12.2019р. на суму 90000 грн, №46 від 29.01.2020р. на суму 90000 грн, №46 від 27.02.2020р. на суму 90000 грн в якості доказів, що засвідчують обставини часткового погашення боргу за спірний період до уваги судом не приймаються, оскільки грошові кошти в загальній сумі 270000 грн перераховані Товариством з обмеженою відповідальністю «Завод Октябрь» за зобов`язаннями січня – березня 2017 року (графа «призначення платежу»); доказів звернення платника (орендаря) до орендодавця із листами щодо зміни призначення платежів матеріали справи не містять.

Крім того, у відзиві відповідач також зазначав, що в силу вимог ст.6 Закону України №1669-VII від 02.09.2014р. останній звільнений від плати за користування спірною земельною ділянкою (комунальної власності).

Вказані твердження відповідача також не заслуговують на увагу, з огляду на таке.

Указом №405/2014 від 14.04.2014р. Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» уведено в дію відповідне рішення Ради національної безпеки і оборони України щодо проведення антитерористичної операції на сході України.

Тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб`єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення, визначено Законом України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», за змістом ч.1 ст.1 якого періодом проведення антитерористичної операції є час між датою набрання чинності Указом Президента України від 14 квітня 2014 року №405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.

Вказаний нормативно-правовий акт відповідно до п.1 його Прикінцевих та Перехідних положень набрав чинності з наступного дня після опублікування, яке відбулось 14.10.2014р. у газеті «Голос України» №197.

Згідно з ч.2 ст.1 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» встановлено, що територія проведення антитерористичної операції - це територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція.

За змістом ст.6 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» (в редакції на момент прийняття нормативно-правового акту) під час проведення антитерористичної операції звільнити суб`єктів господарювання, які здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності.

На виконання абзацу третього пункту 5 ст.11 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» розпорядженнями №1053-р від 30.10.2014р., №1275-р від 02.12.2015р. Кабінету Міністрів України затверджено переліки населених пунктів, на території яких здійснювалась антитерористична операція, до яких, у тому числі, включено м.Маріуполь.

Відтак, вищенаведений закон України за своєю сутністю регламентує тимчасове спеціальне право орендарів не здійснювати орендні платежі за користування земельними ділянками впродовж відповідного періоду (що розпочався з 14.04.2014р.), коло яких (орендарів - суб`єктів спеціального права) визначається суб`єктами господарювання, що здійснюють свою діяльність на території населених пунктів, визначення переліку яких цим Законом доручено Кабінету Міністрів України (абз.3 п.5 ст.11 Закону).

Разом з тим, Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» щодо безперешкодної діяльності органів місцевого самоврядування було внесено зміни до вищевказаного нормативно-правового акту України, зокрема, ст.6 викладено у наступній редакції: «Звільнити суб`єктів господарювання від плати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності в населених пунктах згідно з переліками, передбаченими частиною четвертою статті 4 цього Закону»; ст.4 доповнено частиною четвертою наступного змісту: «Перелік населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та перелік населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення, затверджуються Кабінетом Міністрів України, який забезпечує своєчасну їх актуалізацію».

Вказаний нормативно-правовий акт України відповідно до п.1 розділу ІІ «Прикінцеві положення» набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, яке відбулось 07.06.2016р. в офіційному друкованому виданні Верховної Ради України «Голос України» №104.

Розпорядженням №1085-р від 07.11.2014р. Кабінету Міністрів України затверджено Перелік населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та перелік населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення, до яких, м.Маріуполь Донецької області не входить.

За таких обставин, законодавчі обмеження щодо нарахування та стягнення орендної плати за користування земельними ділянками комунальної власності в порядку ст.6 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» існували у період з 14.04.2014р. по 07.06.2016р.

Отже, з огляду а те, що у розглядуваній справі борговий період визначений заявником позову з листопада 2017 року по січень 2021 рік (з урахуванням змісту заяви №31.9-19144-31.9.1 від 25.03.2021р.), норми ст.6 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» не розповсюджують свою дію на спірні правовідносини.

Також, у відзиві Товариством з обмеженою відповідальністю «Завод Октябрь» заявлено про застосування позовної давності до частини вимог Маріупольської міської ради Донецької області (спірний період: з 01.08.2015р. по 28.12.2017р. (основний борг).

Згідно з ч.1 ст.251 Цивільного кодексу України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду (ч.3 ст.215 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст.256 вказаного кодексу України позовна давність – це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Статтею 257 Цивільного кодексу України встановлений загальний строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (позовна давність), у три роки. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

За змістом ст.261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалась або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Строк виконання зобов`язання, перебіг позовної давності починається з дня, наступного за останнім днем, у який відповідне зобов`язання мало бути виконане. Якщо договором чи іншим правочином визначено різні строки виконання окремих зобов`язань, що з нього виникають (наприклад, у зв`язку з поетапним виконанням робіт або з розстроченням оплати), позовна давність обчислюється окремо стосовно кожного з таких строків.

Як вказувалось, в силу вимог п.4.4 договору №141230004001003 від 06.07.2012р. орендна плата за землю вноситься за базовий податковий (звітний) період щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Відтак, як встановлено судом, зобов`язання листопада 2017 року (перший місяць боргового періоду, визначеного позивачем) на суму 39295,52 грн мало бути виконано до 02.01.2018р. включно (з урахуванням того, що останній день строку (30.12.2017р.) та наступні за ним дні (31.12.2017р., 01.01.2018р.) припадали на вихідні дні (ч.5 ст.254 Цивільного кодексу України).

Тобто, з урахуванням норм ст.253 Цивільного кодексу України прострочення відповідача із внесення орендної плати за цей період та трирічний строк позовної давності розпочались 03.01.2018р.

Виходячи з того, що позовна заява №31.9-72545-31.9.1 від 17.12.2020р. Маріупольської міської ради Донецької області була направлена до господарського суду 18.12.2020р. (дата штемпелю поштового відділення), судом встановлено, що позивачем не пропущено встановлений ст.257 Цивільного кодексу України загальний строк позовної давності для заявлення вимог про стягнення заборгованості зі сплати оренди за зобов`язаннями листопада 2017 року – січня 2021 року.

Отже, розглядуваний позов поданий до суду з дотриманням правил позовної давності.

За поясненнями позивача, які відповідачем в порядку норм ст.ст.13, 74 Господарського процесуального кодексу України не спростовані, всупереч умовам укладеного договору і положенням законодавства, Товариство з обмеженою відповідальністю «Завод Октябрь» орендну плату за договором №141230004001003 від 06.07.2012р. у визначеному розмірі та у строк не сплатило.

Таким чином, приймаючи до уваги, що позивач зобов`язання за договором №141230004001003 від 06.07.2012р. виконав належним чином, враховуючи, що відповідачем порушені взяті на себе за договором обов`язки в частині строку їх виконання та у повному обсязі, суд дійшов висновку, що вимоги Маріупольської міської ради Донецької області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод Октябрь» про стягнення заборгованості з орендної плати за користування земельною ділянкою є правомірними та такими, що підлягають задоволенню на заявлену позивачем суму, а саме 2312332,33 грн.

За змістом ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За приписами ст.611 зазначеного нормативно-правового акту, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

В силу норм ч.1 ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ч.1 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ч.2 ст.551 Цивільного кодексу України).

Частиною 3 ст.549 Цивільного кодексу України передбачено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Отже, порушення боржником прийнятих на себе зобов`язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановленої законом або договором відповідальності.

За змістом п.4.11 договору №141230004001003 від 06.07.2012р., у разі невнесення орендної плати у строки, визначені цим договором, справляється пеня у розмірі 0,3% від несплаченої суми за кожний день прострочення, доки суму простроченої оренди буде повністю сплачено, але не більше ніж 120% річної облікової ставки НБУ, діючої на день виникнення боргу або на день його погашення, в залежності від того, яка з цих величин більше.

Відтак, позивачем заявлено до стягнення пеню (з урахуванням змісту заяви №31.9-19144-31.9.1 від 25.03.2021р.) за загальний період з 01.07.2020р. по 01.12.2020р. (боргові зобов`язання травня – жовтня 2020 року) в розмірі 6466,49 грн.

Здійснивши перерахунок заявленої до стягнення суми пені із застосування облікової ставки Національного банку України на рівні 7,2% (граничний розмір річної облікової ставки НБУ у вказаний період), зважаючи на те, що 2020 рік є високосним та складається з 366 днів (вказаного позивачем при здійснені розрахунку враховано не було), судом встановлено, що пеня за простроченими зобов`язання відповідача із внесення орендної плати за період травень – жовтень 2020 року (в межах визначених позивачем періодів), становить 6448,81 грн.

Розрахунок пені, здійснений судом, є наступним.

Зобов`язання травня 2020 року.

71269,15 грн * 7,2% / 366 дн. * 154 дн. (кількість днів прострочення за період з 01.07.2020р. по 01.12.2020р.) = 2159,10 грн.

Зобов`язання червня 2020 року.

68970,15 грн * 7,2% / 366 дн. * 124 дн. (кількість днів прострочення за період з 31.07.2020р. по 01.12.2020р.) = 1682,42 грн.

Зобов`язання липня 2020 року.

71269,15 грн * 7,2% / 366 дн. * 92 дн. (кількість днів прострочення за період з 01.09.2020р. по 01.12.2020р.) = 1289,85 грн.

Зобов`язання серпня 2020 року.

71269,15 грн * 7,2% / 366 дн. * 62 дн. (кількість днів прострочення за період з 01.10.2020р. по 01.12.2020р.) = 869,25 грн.

Зобов`язання вересня 2020 року.

68970,15 грн * 7,2% / 366 дн. * 32 дн. (кількість днів прострочення за період з 31.10.2020р. по 01.12.2020р.) = 434,17 грн.

Зобов`язання жовтня 2020 року.

71269,15 грн * 7,2% / 366 дн. * 1 дн. (кількість днів прострочення – 01.12.2020р.) = 14,02 грн.

За таких обставин, вимоги позивача в цій частині підлягають частковому задоволенню судом, а саме на суму 6448,81 грн.

Доводи відповідача викладені у відзиві в частині безпідставності нарахування пені відхиляються судом як такі, що позбавлені належного правового та доказового обґрунтування.

Згідно зі ст.129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір підлягає розподілу між сторонами пропорційно задоволеним вимогам.

Одночасно, виходячи з того, що за подання розглядуваної позовної заяви позивач сплатив судові витрати у більшому розмірі ніж передбачено діючим законодавством, Маріупольська міська рада Донецької області не позбавлена права та можливості звернутись до суду з клопотанням про повернення судового збору у переплаченому розмірі (13141,52 грн) в порядку норм ст.7 Закону України «Про судовий збір».

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.46, 86, 129, 210, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод Октябрь» (87555, Донецька область, м.Маріуполь, вул.Куїнджі, 81, код ЄДРПОУ 02969490) на користь Маріупольської міської ради Донецької області (87555, Донецька область, м.Маріуполь, проспект Мира, 70, код ЄДРПОУ 33852448) заборгованість з орендної плати за користування земельною ділянкою в розмірі 2312332,33 грн, пеню – 6448,81 грн, а також судовий збір в сумі 34781,71 грн

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Вступну та резолютивну частини рішення складено 01.06.2021р.

Повний текст рішення складено 08.06.2021р.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Ю.О.Паляниця