Рішення № 97595360, 11.06.2021, Київський районний суд м. Полтави

Справа № 552/1733/21

Провадження № 2/552/983/21

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.06.2021 Київський районний суд м.Полтави у складі:

головуючого - судді Самсонової О.А.,

секретар судового засідання – Горошко О.О.,

учасники справи та їхні представники:

позивач - ОСОБА_1 ,

представник позивача – адвокат Александрова Дар`я Станіславівна,

відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Аланд»,

третя особа – приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Горай Олег Станіславович,

третя особа – приватний виконавець Виконавчого округу м.Києва Малкова Марія Вікторівна,

розглянувши у спрощеному позовному провадженні без повідомлення сторін справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Аланд» про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до відповідача ТОВ «ФК «Аланд» про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

В позовній заяві зазначила, що в кінці листопада 2020 року позивач дізналась про існування постанови приватного виконавця Виконавчого округу міста Києва Малкової Марії Вікторівни від 16 жовтня 2020 року, якою звернено стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника (ВП №63253754).

Приватний виконавець Малкова М.В. на запит адвоката Александрової Д.С. надала інформаційний лист №43505 від 25 березня 2021 року щодо провадження №63253754, яке перебуває на виконанні, копію Заяви № 002-16592-030214 від 03. лютого 2014 року, копію Тарифів за Програмою “Розстрочка на карту”, копію виконавчого напису №25838 від 04 вересня 2020 року, копію заяви про примусове виконання рішення №20103019 від 30 вересня 2020 року.

З наданих приватним виконавцем документів стало відомо, що 04 вересня 2020 року приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Горай О.С. вчинено виконавчий напис № 25838 про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором № 002-16592-030214 від 03 лютого 2014 року, укладеним з Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк», правонаступником якого на підставі Договору відступлення прав вимоги є Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит - Капітал», правонаступником якого на підставі Договору Відступлення прав вимоги є Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія» «Аланд». Стягнення заборгованості, згідно вказаного виконавчого напису провадиться за період з 11 серпня 2020 року по 17 серпня 2020 року у розмірі 19673,19 грн.

До отримання вказаної постанови про існування боргу, виконавчого провадження та виконавчого напису нотаріуса позивачу нічого відомо не було, жодних письмових вимог від Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Аланд» щодо погашення заборгованості не надходило, про вчинення виконавчого напису ані стягувач, ані приватний нотаріус позивача не повідомили.

Зазначила, що вказаний виконавчий напис вчинено всупереч вимогам закону: без перевірки безспірності заборгованості, без одержання необхідних документів.

Та за цим виконавчим написом виконавцем проведено стягнення в загальній сумі 4920 грн. 83 коп.

Тому позивач просила суд визнати таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис №25838 від 04 вересня 2020 року, вчинений приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Горай Олегом Станіславовичем. Стягнути з відповідача на її користь в порядку повернення стягнутого за виконавчим написом нотаріуса грошові кошти в сумі 4920 грн. 83 коп. та понесені нею судові витрати.

Ухвалою судді Київського районного суду м. Полтави від 13 квітня 2021 року у даній справі відкрито провадження, вирішено справу розглянути за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (а.с. 59).

Також ухвалою суду від 13 квітня 2021 року з врахуванням ухвали суду від 21 квітня 2021 року про виправлення описки задоволено заяву позивача ОСОБА_1 про забезпечення її позову до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Аланд» про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню (а.с. 61-62).

Цією ухвалою зупинено стягнення за виконавчим написом № 25838 від 04 вересня 2020 року, вчиненим приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Горай О.С. про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «АЛАНД» заборгованості у розмірі 20173,19 грн. - до набрання законної сили рішенням за результатами розгляду цивільної справи № 552/1733/21 за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «АЛАНД» про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Відповідач ТОВ «ФК «Аланд» відзиву на позов не подав.

Треті особи - приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Горай Олег Станіславович та приватний виконавець Виконавчого округу м.Києва Малкова Марія Вікторівна письмових пояснень щодо позову суду також не подали.

Інші пояснення, заяви та клопотання від учасників справи, які належним чином повідомлені про розгляд справи судом, не надходили.

Суд, дослідивши та оцінивши докази у справі в їх сукупності, приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що 04 вересня 2020 року приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Горай О.С. вчинено виконавчий напис за реєстровим номером №25838, відповідно до якого запропоновано звернути стягнення з громадянина України, яким є ОСОБА_1 , який є боржником за кредитним договором 002-16592-030214 від 03 лютого 2014 року, укладеним з Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк», правонаступником усіх прав та обов`язків якого на підставі Договору відступлення прав вимоги за кредитними договорами 395/К від 20 квітня 2018 року є ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», правонаступником усіх прав та обов`язків якого на підставі Договору відступлення прав вимоги за кредитними договорами 11/08/2020-ФА від 11 серпня 2020 року є Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Аланд», заборгованість за кредитним договором 002-16592-030214 від 03 лютого 2014 року.

Стягнення заборгованості проводиться за період з 11 серпня 2020 року по 17 серпня 2020 року.

Сума заборгованості складає 19673,19 грн., в тому числі:

прострочена заборгованість за кредитом – 13482,19 грн.,

прострочена заборгованість по нарахованих відсотках – 6191,00 грн.

За вчинення виконавчого напису з ФК «Аланд» нотаріусом одержано 500 грн., які підлягають стягненню з боржника на користь стягувача.

Відповідно до статті 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом України «Про нотаріат» та іншими актами законодавства України (частина перша статті 39 Закону України «Про нотаріат»). Таким актом є, зокрема Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 (далі - Порядок вчинення нотаріальних дій).

Статтею 88 Закону України «Про нотаріат» визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті Закону нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

У постанові Верховного Суду України від 05 липня 2017 року в справі № 6-887цс17 зроблено висновок, що «вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником. Захист прав боржника в процесі вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається в спосіб, передбачений підпунктом 2.3 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку, - шляхом надіслання іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця. Натомість нотаріус вирішує питання про вчинення виконавчого напису на підставі документів, наданих лише однією стороною, стягувачем, і не зобов`язаний запитувати та одержувати пояснення боржника з приводу заборгованості для підтвердження чи спростування її безспірності».

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 02 липня 2019 року у справі № 916/3006/17 (провадження № 12-278гс18) зроблено висновок, що «вирішуючи спір про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи сторін у повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість узагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру на час вчинення нотаріусом виконавчого напису. Інформація про наявність у суді іншого позову стягувача до боржника чи боржника до стягувача сама по собі не є доказом недотримання умови щодо безспірності заборгованості. Якщо порушення Порядку вчинення нотаріальних дій, допущені нотаріусом при вчиненні виконавчого напису, не свідчать про недотримання умов вчинення виконавчого напису, передбачених статтею 88 Закону України «Про нотаріат», та не призвели до порушення гарантованих законом прав боржника або стягувача, вони не можуть слугувати підставою для визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню».

Отже, вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником.

Відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.

Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Захист прав боржника у процесі вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається у спосіб, передбачений підпунктом 2.3 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій, - шляхом надіслання іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця. Натомість нотаріус вирішує питання про вчинення виконавчого напису на підставі документів, наданих лише однією стороною, стягувачем, і не зобов`язаний запитувати та одержувати пояснення боржника з приводу заборгованості для підтвердження чи спростування її безспірності.

Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно з відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

З урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури його вчинення, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами у повному обсязі чи в їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.

Вирішуючи спір про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Водночас порушення нотаріусом порядку вчинення виконавчого напису є самостійною і достатньою підставою для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Відповідно до підпункту 2.3 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов`язання та (або) умов іпотечного договору здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надісланих іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінний від іпотекодавця. Повідомлення вважається надісланим, якщо він є відмінним, якщо є відмітка іпотекодавця на письмовому повідомленні про його отримання або відмітка поштового відділення зв`язку про відправлення повідомлення на вказану в іпотечному договорі адресу.

Наведена норма спрямована на фактичне повідомлення боржника, аби надати йому можливість усунути порушення, і цим запобігти стягненню на кошти боржника. Тому повідомлення боржника слід вважати здійсненим належним чином за умови, що він одержав або мав одержати повідомлення, але не одержав його з власної вини. Доказом належного здійснення повідомлення може бути, зокрема, повідомлення про вручення поштового відправлення з описом вкладення.

Такий висновок зроблено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 23 червня 2020 року у справі № 645/1979/15-ц (провадження № 14-706цс19).

Відповідно до вимог статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статі 76, 77 ЦПК України).

Згідно вимог статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Положення вищезазначених процесуальних норм передбачають, що під час розгляду справ у порядку цивільного судочинства обов`язок доказування покладається як на позивача, так і на відповідача.

Дослідивши та надавши оцінку поданим сторонами доказам, суд дійшов висновку, що виконавчий напис був вчинений з порушенням вимог чинного законодавства, зокрема, за відсутності документів, що підтверджували б безспірність заборгованості.

На момент звернення заінтересованих осіб до нотаріуса з метою ініціювання вчинення нотаріальної дії відсутність спору про право цивільне є обов`язковою умовою, а наявність спору у свою чергу унеможливлює вчинення нотаріальної дії і є перешкодою, яка утворює підстави для відкладення і зупинення нотаріального провадження (стаття 42 Закону України «Про нотаріат»).

Наявними в матеріалах справи доказами належним чином не підтверджується право вимоги ТОВ «ФК «Аланд» до ОСОБА_1 за договором №002-16592-030214 від 03 лютого 2014 року, укладеним позивачем з Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк».

Користуючись принципом диспозитивності цивільного судочинства суд був позбавлений можливості витребувати докази щодо вчинення виконавчого напису, правомірність якого оскаржується в даній справі, у відповідача.

Відповідач відзиву на позов та будь-яких доказів, що мали б спростувати доводи позивача, суду не надав.

Тому на час розгляду справи суду не надані докази того, що ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» була правонаступником усіх прав та обов`язків ПАТ «Дельта Банк» у правовідносинах, що виникли на підставі кредитного договору 002-16592-030214 від 03 лютого 2014 року, а також що Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Аланд» набула права вимоги за вказаним кредитним договором до позивача.

Відповідно до ч.1, 3, 4 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Таким чином на час розгляду справи суду не надані докази того, що ТОВ «ФК «Аланд» набуло право вимоги за вказаним вище договором до ОСОБА_1 .

Крім того, суду не надано доказів того, що нотаріусу відповідачем було надано документи, що свідчать про безспірність його вимог.

Як вбачається з оскаржуваного виконавчого напису з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Аланд» стягнуто обраховує заборгованість за кредитним договором №002-16592-030214 від 03 лютого 2014 року станом на 17 серпня 2020 року у розмірі 19673,19 грн., з яких прострочене тіло кредиту – 13482,19 гривень; прострочена заборгованість за процентами – 6191,00 гривень.

При цьому стягнення заборгованості здійснюється за період з 11 серпня 2020 року по 17 серпня 2020 року.

З якої процентної ставки обрахований такий розмір заборгованості за відсотками, докази суду не надані.

Відповідно до заяви №002-16592-030214 від 03 лютого 2014 року (п.2.4) строк кредитної лінії встановлений на 364 календарні дні.

Вказаним договором не передбачено розмір процентів, що нараховуються за користування кредитом.

Інші документи, що визначають розмір процентної ставки до заяви про вчинення виконавчого напису відповідачем надано не було.

Тому право нарахування відповідачем позивачу процентів, їх розмір, а також розмір заборгованості позивача не є безспірним.

З наданих нотаріусу документів взагалі не вбачається яка процентна ставка була застосована при нарахуванні процентів позивачу.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року, визнано незаконною та нечинною Постанову Кабінету Міністрів України № 662 від 26 листопада 2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в тому числі в такій частині:

«п. 2. Змін, що вносяться до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів:

«Доповнити перелік після розділу "Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами» новим розділом такого змісту:

«Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин

2. Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями.

Для одержання виконавчого напису додаються:

а) оригінал кредитного договору;

б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості».

Зобов`язано Кабінет Міністрів України опублікувати резолютивну частину постанови суду про визнання незаконною та нечинною Постанови Кабінету Міністрів України №662 від 26.11.2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині, у виданні, в якому її було офіційно оприлюднено, після набрання постановою законної сили.

Питання застосування вказаних норм вже було предметом розгляду Великої Палати Верховного Суду, яка за результатами розгляду сформувала свою правову позицію.

Так, Постановою Великої Палати Верховного Суду від 20 червня 2018 року у справі № 826/20084/14 (провадження № 11-174ас18) відмовлено в задоволенні заяви Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року. При цьому зазначено, що відповідно до пункту 1 Переліку (в редакції на момент вчинення виконавчого напису) «Нотаріально посвідчені договори, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно», для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів); б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання.

У вказаній постанові Велика Палата зазначила, що надана нотаріусу анкета-заява позичальника не посвідчена нотаріально, не містить умов щодо збільшення кредитного ліміту на картковому рахунку позичальника, умов та порядку нарахування відсотків, відповідальності за порушення зобов`язань, а отже не могла бути тим договором, за яким стягнення заборгованості могло бути проведено у безспірному порядку шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Оскільки договір №002-16592-030214 від 03 лютого 2014 року, укладений ПАТ «Дельта Банк» та ОСОБА_1 , також не посвідчений нотаріально, він не є не договором, за яким стягнення заборгованості могло бути проведено у безспірному порядку шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що скільки з договору №002-16592-030214 від 03 лютого 2014 року, укладеного ПАТ «Дельта Банк» та ОСОБА_1 вбачається, що кредитні кошти надані позичальнику строком на 364 календарні дні, тобто до 03 лютого 2015 року, саме з цієї дати у кредитора виникло право вимоги виплати заборгованості в повному обсязі.

Відповідно, трирічний строк з дня виникнення права вимоги тривав по 03 лютого 2018 року включно.

Тому оскаржуваний виконавчий напис №25838 від 04 вересня 2020 року вчинено поза межами трирічного строку з дня виникнення права вимоги, що суперечить приписам ст.88 Закону України «Про нотаріат».

Таким чином, вирішуючи справу на підставі наявних доказів, суд приходить до висновку, що виконавчий напис нотаріусом вчинено договором, що не є нотаріально посвідченим, за вимогами, які не є безспірними, позивачем не підтверджено належним чином його право вимоги до ОСОБА_1 , заява про вчинення виконавчого напису подана нотаріусу, яким відповідно такий виконавчий напис вчинено, поза межами трирічного строку з дня виникнення у кредитора права вимоги до ОСОБА_1 .

Тому наявні підстави для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Вирішуючи вимоги про стягнення з відповідача суми коштів, що були стягнуті з позивача за вказаним виконавчим написом, суд встановив наступне.

Як вбачається з даних довідки від 09 квітня 2021 року №67, виданої ПП «Полтава-Паритет», із заробітної плати ОСОБА_1 було відраховано на підставі виконавчого провадження №63253754 від 16.10.2020 року, відкритого Приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Малковою Марією Вікторівною, за виконавчим написом нотаріуса №25838, виданим 04 вересня 2020 року приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Горай Олегом Станіславовичем, кошти в розмірі 4 920,83 грн., з яких на користь приватного виконавця Малкової М.В. – 2704,91 грн., на користь ТОВ «ФК «Аланд» - 2125,92 грн. (а.с.26).

Відповідно до ч.1 ст.1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).

Об`єктивними умовами виникнення зобов`язань з набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають: 1) набуття або збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); 2) шкода у вигляді зменшення або незбільшення майна в іншої особи (потерпілого); 3) обумовленість збільшення або збереження майна з боку набувача шляхом зменшення або відсутності збільшення на стороні потерпілого; 4) відсутність правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб.

Суд зауважив, що загальна умова частини першої статті 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах, бо отримане однією зі сторін у зобов`язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі цієї статті тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.

Набуття однією зі сторін зобов`язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов`язання не вважається безпідставним.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином. Такий правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 23.01.2020 у справі № 910/3395/19, від 23.04.2019 у справі № 918/47/18, від 01.04.2019 у справі № 904/2444/18.

Якщо поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 ЦК України може застосовуватись тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена або припинена, у тому числі у виді розірвання договору. Така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 22.03.2016 у справі №6-2978цс15 та від 03.06.2016 у справі №6-100цс15.

В даному випадку, правовою підставою набуття ТОВ «ФК «Аланд» 2125,92 грн., став спірний виконавчий напис нотаріуса №25838 від 04 вересня 2020 року, який виконанню не підлягає. Тому, правова підстава для отримання ТОВ «ФК «Аланд» 2125,92 грн. від ОСОБА_1 відпала, і вказані кошти підлягають поверненню відповідно до ч.1 ст.1212 ЦК України.

Суд зазначає, що із 4920,83 грн. стягнутих з боржника, на користь ТОВ «ФК «Аланд» перераховано лише 2125,92 грн.

При цьому, 2794,01 грн. пов`язані з витратами виконавчого провадження (основна винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження тощо).

Вказані кошти стягнуті не на підставі оскаржуваного виконавчого напису, а на підставі постанови приватного виконавця про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію стипендію та інші доходи боржника від 16 жовтня 2020 року, яка містить вказівку про стягнення витрат на проведення виконавчих дій у розмірі 669,00 грн. та основної винагороди виконавця у розмірі 2017,32 грн. Вказана сума не була набута ТОВ «ФК «Аланд», відтак і не підлягає поверненню за його рахунок.

Тому, заявлені вимоги про стягнення з ТОВ «ФК «Аланд» 4920,83 грн. безпідставно набутих коштів підлягає задоволенню частково, у розмірі 2125,92 грн.

На підставі викладеного позов необхідно задовольнити частково, визнати виконавчий напис таким, що не підлягає виконанню, стягнути з відповідача на користь позивача 2125,92 грн., що були стягнуті за виконавчим написом, який не підлягає виконанню.

Відповідно до вимог ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно ч.2 ст.141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Судові витрати позивача складаються зі сплати судового збору за розгляд справи у розмірі 1816 грн. 00 коп. (а.с.11, 46), за розгляд заяви про забезпечення позову у розмірі 454,00 грн. (а.с.11), а також витрат на правову допомогу в розмірі 7000 грн. (а.с.27-34,35).

Позивачем було заявлено дві вимоги, одна з яких – вимога немайнового характеру задоволена на 100%, а друга – вимога майнового характеру задоволена на 43%. Таким чином весь позов задоволено на 72% . Тому пропорційно до розміру задоволених позовних вимог з відповідача на користь позивача необхідно стягнути 6674,40 грн. на відшкодування понесених нею судових витрат.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.259, 263-265 ЦПК України, суд –

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Аланд» про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, задовольнити частково.

Визнати таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис, вчинений приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Горай Олегом Станіславовичем 04 вересня 2020 року за №25838 про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Аланд».

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Аланд» на користь ОСОБА_1 2125,92 грн. (дві тисячі сто двадцять п`ять гривень дев`яносто дві копійки), що стягнуті за виконавчим написом нотаріуса, який не підлягає виконанню, 6674,40 грн. (шість тисяч шістсот сімдесят чотири гривні сорок копійок) на відшкодування понесених судових витрат, а всього стягнути 8800,32 грн. (вісім тисяч вісімсот гривень тридцять дві копійки).

Рішення може бути оскаржено до Полтавського апеляційного суду через Київський районний суд м. Полтави шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний термін з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

позивач – ОСОБА_1 , проживаюча: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ;

відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Аланд», місцезнаходження: м.Київ, вул.Саксаганського, буд. 14, офіс 301, ідентифікаційний код юридичної особи 42642578;

третя особа – приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Горай Олег Станіславович, адреса: м.Житомир, вул. Велика Бердичівська, буд. 35, реєстраційний номер облікової картки платника податків судом не встановлено;

третя особа – приватний виконавець Виконавчого округу м.Києва Малкова Марія Вікторівна, адреса: м.Київ, вул. Юрія Поправки, 6, офіс 14, реєстраційний номер облікової картки платника податків судом не встановлено.

Повне судове рішення виготовлено 11 червня 2021 року.

Головуючий О.А.Самсонова